Вклад академіка Н. Д. Стражеско і його школи в розвиток радянської гематології (реферат)

Реферат на тему:

Вклад академіка Н. Д. Стражеско і його школи в розвиток радянської
гематології

Наукова спадщина акад. Н. Д. Стражеско безцінна, вона є невичерпним
джерелом наукових пошуків багатьох дослідників. І не випадково, що цій
благородній задачі — вивченню його наукової спадщини — в основному
підлегла діяльність відділу історії медицини Українського
науково-дослідного інституту клінічної медицини, імені ученого. Вражає
широкий розмах досліджень Н. Д. Стражеско, в яких отримали
віддзеркалення майже всі актуальні у той час проблеми клінічної і
теоретичної медицини. «Діяльність Стражеско, — писав А. Л. М’ясників, —
була прикладом того, наскільки широким повинен бути діапазон наукових
інтересів клініциста: він однаково інтенсивно і продуктивно розробляв
проблеми кардіології, шлунково-кишкової патології, обміну і т. п.»

Великий внесок вніс Н. Д. Стражеско у вивчення проблем гематології, в
створення української гематологічної школи.

Як відомо, могутнім поштовхом до розвитку гематології послужило
створення помірно-унітарної теорії кровотворення. Першим дослідником, що
проголосив ще в 1880 р. походження всіх кліток кісткового мозку з єдиної
родоначальної материнської клітки, був вчитель Н. Д. Стражеско, у той
час земський лікар, а згодом видатний клініцист В. П. Зразків. В своїй
першій науковій роботі — дисертації на ступінь доктора медицини «До
морфології утворення крові в кістковому мозку у ссавців» він
затверджував: «Протолейкоцити суть початкові елементи для всіх утворень
кісткового мозку». Інтерес до гематології В. П. Образцов прищепив і
своїм учням.

Дотримуючись традицій школи вчителя, Н. Д. Стражеско ще в 1908 р. майже
одночасно з Р. Р. Рубінштейном, також учнем В. П. Образцова, одну з
перших своїх робіт присвятив эритремії (поліцитемії). Це були перші в
Росії роботи про дане захворювання з власними спостереженнями авторів.
Надалі під керівництвом Н. Д. Стражеско в очолюваних їм клініках (Київ,
Одеса) було виконане декілька робіт, присвячених різним захворюванням
системи крові. Починаючи з 20-ми роками, Н. Д. Стражеско проводить
дослідження по етіології, клінічній симптоматиці і патогенезу анемій,
особливо поглиблений вивчає клінічні прояви гемолітичної і пернициозної
анемій. В подальших роботах він виказує оригінальні погляди на етіологію
і патогенезатах захворювань. –

В подальшому Н.Д. Стражеско на основі тривалих і багато численних
клінічних дослідах спостерігав положення про імунне походження
гемолітичної жовтяниці.

В 1938 р. в Науково-дослідному інституті клінічної медицини за участю Н.
Д. Стражеско організовується відділ клінічної гематології — в
майбутньому центр наукових гематологічних досліджень на Україні.
Завідуючим відділом був призначений Д. Н. Яновській. Не дивлячись на те,
що відділ довгий час не мав власної клініки, колектив його продовжував
розвивати висунуті В. П. Образцовим ідеї про унітарну теорію
кровотворення, дослідження Н. Д. Стражеско про анемії, проводив вивчення
лейкозу, лимфогранулематоза, геморагічного діатезу, гематологічних змін
при вагітності з позицій загальнопатологічних концепцій Н. Д. Стражеско,
зокрема концепції про захисну роль в організмі системи крові.

Тривалий час в нашій країні були відсутні кольорові вітчизняні атласи по
морфології крові. Атласи ж іноземних авторів були неприступні широкому
колу лікарів і наукових співробітників. Н. Д. Стражеско в соавторстві з
Д. Н. Яновским вперше в СРСР в 1940 р. видав гематологічний атлас. В
основу підготовленого матеріалу були встановлені принципи унітарної
теорії кровотворення. Вже після смерті Н. Д. Стряжеско вийшов в світ
атлас пунктатів лімфатичних вузлів, авторами якого були Н.Д. Стражеско,
Д. Н. Яновский і М. А. Віноградська.

У відділі клінічної гематології вперше були проведені дослідження крові
електронним мікроскопом, а також вивчення обміну речовин, зокрема
залоза, методом радіоактивних ізотопів (мічених атомів).

На основі перерахованих досліджень Н. Д. Стражеско з учнями висунув
концепцію про гематопаренхиматозном бар’єр, створив вчення про клінічні
синдроми в гематології, а також вивчив значення обміну речовин при
захворюваннях системи крові. Все це знайшло віддзеркалення в працях
інституту виступах на терапевтичних з’їздах (особливо активно
співробітники відділу брали участь в роботі VI з’їзду терапевтів
України), в численних журнальних статтях, а також в монографії Д. Н.
Яновского і інших співробітників відділу. Так, продовженням вивчення
анемій були роботи співробітників відділу: «Патогенез анемій при
хрониосептических процесах», «До питання про придбану гемолітичну
жовтяницю», монографії «Кровотворення при вагітності в нормі і
патології» Е-. М. Ліозіной; «Зміст заліза в сироватці крові при
захворюваннях шлунково-кишкового тракту і характер кривої при
навантаженні залізом» А. Р. Головобо-родько; «До питання про патогенез
овалоцитоза» В. В. Подорожньої; «Вивчення деяких питань обміну заліза в
організмі методом мічених атомів» В. Э. Тартаковской і А. Р.
Головобородько; «Клінічні прояви дефіциту заліза», «Гастроентерогенная
залізодефіцитна анемія (так званий пізній хлороз)» Р. А. Кагановіча:
«Про особливості кровотворення при пернициозной анемії» і монографія
«Злоякісне недокрів’я» М. А. Чепелиной і ін. Особливо плідним була
наукова творчість завідуючого відділом Д. Н. Яновського. Достатньо
сказати, що з 1940 по 1952 р. ним було написано декілька монографій і
керівництво по клінічній гематології, яке неодноразово перевидавалося.

Необхідно відзначити, що актуальні питання гематології під керівництвом
Н. Д. Стражеско з 30-х років розроблялися не тільки відділом клінічної
гематології, але і дослідниками інших відділів інституту, у тому числі
анатомами, гістологами, фізіологами, патофізиологами, біохіміками, а
також співробітниками клініки факультетської терапії Київського
медичного інституту, клінічного відділення Всеукраїнського інституту
експериментальної біології і патології, відділу інституту клінічної
фізіології Академії наук УРСР. Проблеми патології і фізіології системи
крові в світлі тих ідей, які були закладені ще В. П. Зразковим,
розробляли багато учнів Н.Д. Стражеско, що стали згодом завідуючими
кафедрами, відділами, спеціалізованими відділеннями. В 1970 р. відділ
клінічної медицини був переведений в Київський інститут гематалогії
переливання крові.

Створена В.П.Образцовим на рубежі двох століть оригінальна школа
терапевтів стала яскравим прикладом плідності колективної праці в
науковій і практичній медицині, цілеспрямованої підготовки і виховання
лікарської зміни, спадкоємності в науковій діяльності вихованців цієї
школи, продовжили розробку перспективних ідей її засновника і їх
учнів. Витоки цієї самобутньої школи слід шукати, зрозуміло, в науковій
творчості З. П. Боткина.

Однак б було неправильно вважати, що В. П. Образцов не мав гідних
попередників в стінах Київського університету. Народження школи В. П.
Образцова було підготовлене певною мірою діяльністю таких відомих
київських лікарів, як Ф. З. Цицурін, В. Т. Покровській, І. В. Чешихин,
З. П. Алферьев. Особливо велике значення мала при цьому
науково-практична діяльність учня З. П. Боткина проф. В. Т.
Покровського, багато в чому сприяючого розповсюдженню ідей свого вчителя
на Україні. Необхідно підкреслити, що сам В. П. Образцов називав В. Т.
Покровского одним з найталановитіших і блискучих представників
боткинской школи. Та все ж саме В. П. Образцов виявився основоположником
найкрупнішої на Україні терапевтичної школи, яка була по суті
продовженням боткінскої клінічної школи. Не випадково Н. Д. Стражеско
затверджував, що «до появи Образцова на київському горизонті серед
терапевтів медичного факультету не було подібного оригінального,
самобутнього дослідника, хоча і не можна сказати, що серед них не було
добрих викладачів і прекрасних лікарів, що користувалися заслуженою
популярністю серед населення»

Яскрава особистість В. П. Образцова, його лікарський талант і
підкреслено гуманістична спрямованість його школи постійно привертали до
нього молодь. І вчитися до нього йшли люди зовсім не випадкові, істинна
потреба в творчій діяльності була однією з кардинальних властивостей
його учнів. Цілком закономірно тому, що з основного ядра його клінічної
школи вийшло стільки відомих згодом професорів, завідуючих
терапевтичними кафедрами.

В. П. Образцову вдалося сформувати навкруги себе дружний, згуртований і
на рідкість працездатний колектив обдарованих молодих лікарів. Постійна
дружня підтримка, безпосередня допомога старших товаришів молодшим в
повсякденній клінічній роботі і проведенні наукових досліджень,
знамените «відчуття ліктя», що характеризує повноцінний колектив, стали
істотною межею школи В. П. Образцова, її особливістю, передаваною іншим
поколінням лікарів. Цей колектив міг захоплено працювати і успішно
вирішувати актуальні проблеми наукової і практичної медицини.

Якісною відмінністю школи В. П. Образцова було перш за все положення про
примат глибокого загальноклінічного дослідження хворих перед
інструментальними і лабораторними діагностичними методами. Майстерне
володіння методикою безпосереднього обстеження хворого і подальша
розробка відповідних діагностичних прийомів зовсім не виключали
застосування і вдосконалення способів інструментально-лабораторної
діагностики, але їм проте надавалося допоміжне значення.

Глибоке і вдумливе обстеження хворого проводили представники школи В. П.
Образцова зовсім не ради діагностичної віртуозності (хоча в ній не можна
було відмовити ні самому вчителю, ні його кращим учням), а тільки на
користь самого хворого, з метою точного і. швидкого розпізнавання його
страждання. Безперестанною вимогою В. П. Образцова завжди залишалося при
цьому пошана до хворої людини, тактовне гуманне відношення до нього,
неухильне дотримання його інтересів.

Повага до особи виявлялася, природно, і по відношенню до співробітників
В. П. Образцова, що умів виявити наукові інтереси і здібності кожного і
направити їх таким чином, що науково-дослідна діяльність одного
закономірно вливалася в роботу всіх. У результаті широта наукових
інтересів і колективність в роботі сталі важливою відмітною особливістю
терапевтичної школи В. П. Образцова.

Виходячи з необхідності доброї терапевтичної підготовки клініциста, В.
П. Образцов всіляко заохочував роботу своїх учнів в лабораторіях
фізіології, фізіологічної хімії, фармакології, бактеріології, загальної
патології і патологічної анатомії Київського університету. Разом з тим
він допомагав в організації зарубіжних поїздок своїх учнів з метою
вдосконалення їх знань і клінічних навиків в європейських клініках і
лабораторіях, ознайомлення з постановкою діагностичної і лікувальної
роботи, оволодіння новими методами інструментального і лабораторного
дослідження.

Поряд із загальною медичною ерудицією, представників образцовскої школи
відрізняла поглиблена фізіологічна підготовка, що знаходило
віддзеркалення в їх науковому світогляді і поглядах на організм як єдине
ціле. Не випадково багато учнів В. П. Образцова проходили ще «виучку» в
лабораторії І. П. Павлова, де виконували дисертаційне дослідження, після
чого поверталися до клінічної роботи.

Все ці особливості оригінальної терапевтичної школи, створеної В. П.
Зразковим, сприяли тому, що з неї вийшло стільки відомих діячів наукової
і практичної медицини. Значний внесок представників цієї школи в
розвиток гастроентерології, кардіології, гематології, інфекційної
патології і інших галузей медицини незаперечний.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *