Дискенезія жовчних шляхів (реферат)

Дискенезія жовчних шляхів.

Дискенезія найчастіше розвивається у людей із слабким типом нервової
діяльності і може бути синдром загального некрозу. Вегетативний невроз
психічні навантаження, хронічні вогнища інфекції, супровідні
захворювання травного каналу – все це причини дискенезії жовчних шляхів.

Клініка. Біль не залежить від приймання їжі, але нерідко зумовлений
фізичним або психічним навантаженням. В аналізі крові немає показників
запалення.

Розрізняють гіпотонічну – гіпокінетичну і гіпертонічно – гіпокінетичну
форми дискінезії жовчних шляхів.

Гіпокінетична форма характеризується підвищенням тонусом жовчного міхура
і жовчних шляхів. Наявні приступи переймоподібного колючого болю в
правому підребірї. При гіпомоторній дискенезії визначається атонічний
застійний навчальний міхур. Біль має тупий, ниючий характер з
локалізацією в правому підребірї.

Діагностується за допомогою дуодинального зондування. При гіпотонічній
формі міхурів рефлекс непостійний часто ослаблений. Жовч одержують
тільки після сильного подразника. Велика кількість міхурової жовчі
свідчить про атомічний холестаз.

Холецистографія й ультразвукове дослідження дають можливість установити
кар.дискінетичних розладів на основі скорочення жовчного міхура після
приймання жовтків.

Для лікування використовують препарати, що стимулюють нервову діяльність
(кофеїн, женьшень). Саме ж зондування, магнієва дієта з обмеженням
жирів, яка забезпечує механічне і хімічне гладження. Призначені
седативні і спазмолітичні засоби (бром, валеряна, триоксазин, седуксен,
новокаїн, папаверин, но-шпа, суфелін), електрофорез папаверину, магнію
сульфат, рекомендують радонові, хвойні, низької концентрації
сірко-водневі ванни.

Профілактика дискенезії жовчних шляхів ґрунтується на забезпеченні
правильного режиму для харчування, що відповідає віку, нормалізації ф-й
центральної нервової системи, санації хронічної вогнища інфекції.

Холангіти.

Етіологія. Причинами холангіту (запалення жовчних проток) є інфекція,
яка може проникнути в міхур двома шляхами: висхідними (кишкова інфекція)
і гематогенним (гноєтворні бактерії, грипозна інфекція). Застій жовчі в
жовчних протоках і жовчному міхурі сприяє розвиткові кишкової інфекції.
Причиною халангіту можуть бути жовчні камені, лямблії, глистина інвазія.

Симптоми і перебіг. Хворі скаржаться на болі в правому підребер’ї, які
виникають приступами, хоча й не такими інтенсивними, як при жовчекамяній
хворобі.

Пальпується збільшена болюча печінка і жовчний міхур. Звичайно бувають
диспепсичні явища, важкість під грудьми, здуття живота, відрижка,
нудота, іноді блювання, інтенсивна жовтяниця. Температура тіла, особливо
в гострому періоді, завжди підвищена. При наявності гнійного запалення
хвороба набирає тяжкої форми.

При дуодинальному зонуванні в порції В (міхурна жовч), а при колангітах
у порції С (печінкова жовч) можна виявити велику кількість клітин
гнійних (лейкоцитів), а іноді й патогенних збудників. Часто холангіт
переходить у хронічний, при якому температура нормальна, але скарги на
біль є, і нерідко виражені диспепсичні явища. Хвороба загострюється при
порушенні дієти.

Лікування і догляд.

Під час гострого холангіту, а також при загостренні хронічного хворий
потребує постійного режиму. На ділянку печінки кладуть теплу грілку,
зігрівальний компрес. Хворому призначають стіл № 5.5а. Йому треба багато
пити, рекомендуються лужні води.

Якщо холангіт викликаний гноєтворними бактеріями, призначають пеніцилін
та інші антибіотики. При підгострих і хронічних холангітах застосовують
різні жовчогінні засоби: холосас, алохол, кукурудзяні приймочки. На
хворих х хронічним і підгострим холангітом добре діє повторне
дуодинальне зондування. У хронічних випадках застосовують
фізіотерапевтичні процедури: діатермію, парафін, озокерит. Хворих
направляють на курортне лікування.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *