РЕФЕРАТ
на тему:
Статистика ефективності
ПЛАН
1. Ефективність як об’єкт дослідження
2. Система статистичних показників ефективності
3. Вивчення взаємозв’язків ефективності з факторами, що її зумовлюють
1. Ефективність – це відношення результату виробництва до витрат на його
отримання. Ефективність характеризує національну економіку в цілому.
Розвиток економіки може відбуватися екстенсивним та інтенсивним шляхом.
У розвитку економіки нашої країни найбільш невідкладне завдання –
інтенсифікація суспільного виробництва, зростання його ефективності.
Конкуренція з боку вітчизняних та зарубіжних виробників зумовлює
необхідність підвищення ефективності виробництва, як основного фактора
успішного функціонування економіки.
Ефект може бути двох видів:
1) виробничий – продукція (у натуральному, або вартісному виразі), що є
величиною абсолютною;
2) господарський – прибуток, що є також абсолютною величиною.
Макроекономічними показниками результату є валовий внутрішній продукт
(ВВП), валовий національний доход (ВНД), чистий внутрішній продукт
(ЧВП). На мікрорівні – валовий випуск, валова додана вартість, прибуток.
Витрати можуть бути визначені як „ресурси” та „поточні витрати”.
Ресурси – це авансований до початку виробництва обсяг таких витрат:
– середній обсяг вартості необоротних засобів;
– середній обсяг вартості оборотних засобів;
– середня чисельність робочої сили.
Для підрахунку ефективності суспільного виробництва необхідно визначити
загальний обсяг ресурсів, Він може бути у вартісному або трудовому
вимірі.
Обсяг необоротних та оборотних засобів у витратах (показник праці) можна
дістати діленням їх вартості на показник рівня продуктивності праці.
Оцінку вартості робочої сили дістають діленням оплати праці на
коефіцієнт швидкості обороту матеріальних витрат.
Поточні витрати поділяють на:
– суму нарахованої амортизації;
– вартість спожитої сировини, матеріалів, палива;
– суму фактично нарахованої заробітної плати (витрати живої праці).
Комбінуючи різні показники результатів економічної діяльності (у
чисельнику)та витрати для досягнення результатів (у знаменнику),
отримують різні показники ефективності на макрорівні, галузей, окремих
підприємств.
де: А – нарахована амортизація, М – вартість спожитої сировини, ОП –
оплата праці (нарахована заробітна плата).
Крім узагальнюючих можна розрахувати показники ефективності по кожному
елементу ресурсів або поточних витрат.
Таблиця 1. Показники ефективності
Основні напрями економії необоротних засобів – це отримання більшого
ефекту з кожної гривні необоротних засобів, оборотних – з кожної гривні
оборотних засобів, ресурсів праці – у розрахунку на кожного працівника.
У ряді випадків окрім прямих показників ефективності можна розрахувати
також обернені показники (трудомісткість, фондомісткість,
капіталомісткість).
Основні напрямки економії поточних витрат необоротних засобів – на кожну
одиницю продукції списується найменший обсяг амортизації, оборотних
засобів – раціональне їх використання, витрат праці – економія робочого
часу на одиницю продукції.
Можна розрахувати відносну економію окремих видів ресурсів та витрат,
визначити завдання кращого їх використання. При розрахунку
використовують індекс динаміки ВВП.
Наприклад. Ресурси необоротних засобів у минулому та поточному періодах
становили відповідно 115 та 118 млрд. грн. Індекс динаміки ВВП дорівнює
1,12.
Визначимо відносну економію необоротних засобів:
Аналогічно можна зробити розрахунки по інших видах ресурсів та поточних
витрат.
Результати розрахунків зі знаком ”-” показують відносну економію, азі
знаком ”+” – перевитрати.
Велике значення на сучасному етапі розвитку економіки мають показники
використання матеріалів. Це можна пояснити тим ,що запаси корисних
копалин зменшуються, а ціни зростають. Все більше використовують
ресурсозберігаючі технології, вторинну сировину.
Розраховують показник виробництва валової доданої вартості на одиницю
проміжного споживання (матеріальних витрат):
Показники питомих витрат конкретних видів оборотних засобів на
виробництво конкретних видів продукції. Вони можуть бути визначеними в
натуральному та вартісному вираженні.
Базу для таких розрахунків надає міжгалузевий баланс валового
внутрішнього продукту (систем таблиць „витрати–випуск”). На підставі
даних цього балансу визначають прямі питомі витрати, а також повні
питомі витрати, які включають непрямі витрати даного виду оборотних
засобів у взаємопов’язаних виробництвах.
Одним з показників, який характеризує результати економічної діяльності
великих компаній світу, є індекс Доу-Джонса. Використовується також для
характеристики ділової активності. Індекс Доу-Джонса відображає динаміку
ділової активності найбільших корпорації (500) світу. В Росії
розраховують свій індекс по 99 емітентах. Називається індекс
„РТС-Інтерфакс”.
Існують особливості у розрахунках ефективності комерційної і банківської
діяльності.
Перехід до ринкової економіки значно розширює права підприємств
торгівлі, щодо комерційної діяльності. Змінюються критерії та методи
визначення ефективності комерційних операції. Для визначення
ефективності комерційних операцій статистика розробляє та використовує
спеціальні групування та класифікації всіх видів угод, які входять до
цих операцій.
При визначенні ефективності комерційних угод із закупівлі товарів
враховуються особливості формування елементів роздрібної ціни на
споживчому ринку.
Для визначення ефективності комерційної діяльності використовуються
абсолютні та відносні показники.
Основний показник ефективності підприємств роздрібної торгівлі – чистий
прибуток, що лишається у розпорядженні підприємства. Він обчислюється за
такою формулою:
ВД – валовий дохід підприємства роздрібної торгівлі – різниця між
роздрібною ціною реалізації та оптовою ціною закупівлі товарів,
помножена на кількість товарів, що закуплено.
МВ – матеріальні та прирівняні до них витрати торгівельного
підприємства.
ФОП – витрати на оплату праці.
ОП – сума обов’язкових платежів.
Показник рентабельності витрат обігу (ВО):
ТП – товарооборот із продажу товарів
Ефективність роботи банків характеризується за допомогою таких
показників:
– показники доходності (відношення прибутку (доходу) до усереднених
активів та капіталу);
– співвідношення темпів зростання кредитів, депозитів, капіталу та
штатів працівників банку;
– продуктивність персоналу ( доход у розрахунку на одного працівника;
прибуток у співвідношенні з витратами на заробітну плату);
– співвідношення середніх процентних ставок, які одержуються та
виплачуються;
– вартість посередництва.
Використана література:
Вашків П.Г., Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Є.І. Статистика
підприємництва: Підручник. Київ: Вища школа, 1999.
Головач А.В., Єріна А.М., Козирєв О.В. Статистика: Підручник. Київ: Вища
школа, 1993. 623с.
Єріна А.М., Пальян З.О. Теорія статистики: Практикум. 2-е вид.-К.:
Знання, КОО, 2001.
Кулинич О.І. Теорія статистики: Підручник. 2-е допрацьоване і
доопрацьоване видання. Київ: Державне Центрально – Українське
видавництво, 1996.
Кулинич О.І. Економічна статистика – Хмельницький, Вид-во Поділля, 2000.
Статистика. Підручник // С.С.Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та
ін.-2-ге вид.-К.:КНЕУ, 2000.
PAGE
PAGE 8
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
