Інфляція: сутність, різновидності. Макроекономічна модель інфляції (реферат)

Реферат на тему:

“Інфляція: сутність, різновидності.

Макроекономічна модель інфляції”

Інфляція є основною проблемою в багатьох країнах, що розвиваються. Вона
не обійшла й республіки колишнього Радянського Союзу (в тому числі й
Україну), які стали на шлях створення ринкових економічних відносин.

Інфляція означає зростання загального рівня цін (або, іншими словами, це
є падіння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості
життя).

Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюється за
допомогою індексів цін (індексу споживчих цін, дефлятора ВВП тощо) як
різниця між значенням цього індексу за певний період (у відсотках) та
100%:

Темп інфляції показує, як змінилася сама інфляція за певний період
(прискорилась чи сповільнилась), і визначається за формулою:

— відповідно, ціновий індекс у поточному і минулому періодах.

«Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, яка має місце, коли
загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей
підвищується. Дефляція трапляється вкрай рідко.

Дезінфляція означає сповільнення темпів інфляції. В Україні періоди
дезінфляції траплялися в 1995-1996 pp., коли високі темпи інфляції, що
вимірювалася чотиризначними числами, були зменшені завдяки застосуванню
активної стабілізаційної політики.

В економіці немає якогось одного виду інфляції, оскільки вона виникає
під впливом багатьох факторів. Одні види інфляції зумовлює попит, інші —
пропозиція. Тому й розрізняють два типи інфляції:

• інфляція попиту,

• інфляція пропозиції.

Одним з головних потрясінь для інфляції може стати якась зміна (скажімо,
зміни у споживчих та інвестиційних витратах, урядових видатках, чистому
експорті), що призводить до зміни сукупного попиту, і обсяг виробництва
виходить за межі потенційного. Інфляція попиту спостерігається, коли
сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому
ціни, намагаючись зрівноважити пропозицію і попит, зростають.

Інфляція попиту була притаманна нашій економіці на початку 90-х років,
коли радянський уряд фінансував свій бюджетний дефіцит, скориставшись
друкарським верстатом, коли величезні черги людей збиралися в магазинах
з метою позбутися зайвих грошей і придбати якомога більшу кількість
товарів «про запас».

Основи інфляції попиту з’ясували ще класичні економісти, які
користувалися ними для пояснення динаміки цін в історичному аспекті.
Проте у другій половині XX ст. інфляційний процес змінився: ціни
зростають повільно в роки спаду і швидше — в роки піднесення. Сучасну
інфляцію від просто інфляції попиту відрізняє те, що ціни починають
зростати ще до досягнення повної зайнятості, бо витрати на працю,
капітал і матеріали мають здатність збільшуватися навіть у
недовантаженій економіці. Це явище відоме як інфляція витрат, або
інфляція пропозиції.

Інфляція, що виникає через зростання витрат у періоди високого
безробіття і неповного використання виробничих ресурсів, називається
інфляцією витрат, або інфляцією пропозиції.

Таким чином, інфляція витрат пов’язана із скороченням сукупної
пропозиції внаслідок дії несприятливих зовнішніх шоків — підвищенням цін
на сировину, матеріали, підвищенням номінальної заробітної плати тощо,
які сприяють зростанню витрат виробництва, падінню обсягів випуску і
зайнятості, зростанню безробіття. Цей тип інфляції призводить до
стагфляції -ситуації в економіці, коли одночасно відбувається підвищення
рівнів інфляції та безробіття на фоні загального спаду виробництва.

Поєднання інфляції попиту та інфляції витрат створює так звану
інфляційну спіраль.

Інфляція впливає на економіку через:

• перерозподіл доходу і багатства між різними групами людей;

• спотворення відносних цін та обсягів виробництва різних товарів.

В той же час потрібно відзначити, що вплив інфляції на рівень реальних
доходів та обсяги виробництва суперечливий і залежить від того, якою є
інфляція — очікуваною чи непередбаченою.

Непередбачена інфляція перерозподіляє багатство між різними групами
людей. Вона звичайно сприяє боржникам, групам людей і спекулянтам.
Водночас вона шкодить кредиторам, групам з фіксованими доходами,
власникам заощаджень. Непередбачене зниження темпів інфляції дає
протилежний ефект. Усупереч стереотипам, статистика показує, що бідні
сім’ї часто мають вигоду від інфляції за рахунок заможних сімей.

Окрім перерозподілу доходів, інфляція впливає на загальний обсяг
виробництва.

Економісти вважають, що немає прямого зв’язку між цінами та обсягом
виробництва. Збільшення сукупного попиту збільшує і ціни, і обсяг
виробництва. Проте потрясіння в пропозиції, переміщуючи вгору криву
сукупної пропозиції, підвищать ціни і зменшать обсяг виробництва. Ми
приходимо до висновку, що інфляція може поєднуватися як з вищим, так і з
нижчим рівнем обсягу виробництва.

Очікувана інфляція. Припустімо, що всі ціни зростають щороку на 5%, і
всі реальні процентні ставки саме такі, якими вони були б, якби ціни
залишалися стабільними. Чи хтось турбуватиметься такою інфляцією?
Відповідь: ні. Інфляція, яка е збалансованою (такою, що не змінює
відносні ціни) і передбаченою, не впливає на загальний обсяг виробництва
чи перерозподіл доходів. Наш доход зростатиме на 5%. Проте цей вид
інфляції є рідкісним.

Набагато частіше зустрічається незбалансована інфляція — така, що
впливає на відносні ціни, затрати і податки. Навіть тоді, коли
незбалансована інфляція передбачена, ціни не встигають пристосуватися до
інфляційних тенденцій. Проте в цьому випадку, враховуючи майбутні зміни
у рівні цін, люди мають можливість скориґувати свої номінальні доходи,
тим самим зменшуючи неґативні наслідки інфляції. Існує три категорії
інфляції:

• помірна,

• галопуюча,

• гіперінфляція.

Помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін: щорічний
рівень інфляції вимірюється однозначним числом. Коли ціни відносно
стабільні, то люди довіряють грошам і охоче нагромаджують їх, підписують
довгострокові контракти у номінальних цінах, люди не витрачають часу і
коштів, намагаючись розмістити своє багатство в «реальних» активах,
оскільки впевнені, що рівень цін не дуже збільшиться порівняно з тим, що
існує сьогодні.

Галопуюча інфляція — це інфляція, що вимірюється двозначними чи
тризначними числами (50 або 300% за рік). Коли помірна інфляція
перероджується у галопуючу, виникають економічні спотворення. Гроші
втрачають свою вартість, фінансові ринки звужуються, населення
нагромаджує товари, купує нерухомість і ніколи не віддає гроші в позику
за низькими номінальними процентними ставками. Люди намагаються вкласти
свої гроші за кордоном, що призводить до скорочення внутрішніх
інвестицій.

Гіперінфляція — це третій вид інфляції: ціни зростають на тисячі,
мільйони чи навіть мільярди процентів на рік. Гіперінфляція, як.правило,
пов’язана з нерозумною державною політикою, руйнівно впливає на обсяг
національного виробництва і зайнятість, може підірвати фінансову систему
і прискорити крах.

4. Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса

Основними завданнями економічної політики є досягнення низького рівня
безробіття та низького рівня інфляції.

В короткостроковому періоді між рівнями інфляції та рівнями оез-робіття
існує обернена залежність, яка має назву кривої Філіпса (мал.).

Крива Філіпса стверджує, що рівень інфляції залежить від трьох факторів:

• очікуваної інфляції;

• циклічного безробіття, тобто відхилення фактичного рівня безробіття
від його природного значення;

• шокових змін пропозиції.

Література

Базилевич В.Д. та ін. Макроекономіка, опорний конспект лекцій. –К.,
1997.

Баликоев В.В. Общая экономическая теория –Новосибирск. 1997.- С.
338-346.

Барр Раймон. Политэкономия. – М., 1995.

Будаговська С. та ін. Мікроекономіка і макроекономіка. – К., 1998.

Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроэкономика – СПб, 2000.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *