Реферат
на тему:
Бібліотечно-архівні інформаційні системи
У наш час заміни паперових технологій безпаперовими всі архіви, які
фактично є найбільшими накопичувачами інформації на паперових носіях,
мають бути як найшвидше переведені на безпаперову основу.
Головною проблемою при переході на таку основу є стандартизація форматів
програмних продуктів, що мають забезпечувати всі сервіси сучасного
архіву.
Термін MARC являє собою акронім назви системи Machine- Readable
Catalogue or Cataloguing (Каталог або каталогізація, що читається
машиною.) Однак ця назва не є зовсім точною, оскільки MARC не є ні
яким-небудь виглядом каталогу, ні методом каталогізації. Фактично MARC –
це короткий та зручний термін для позначення процесу маркування
будь-якої частини каталогізаційного запису так, щоб вона могла бути
оброблена за допомогою комп’ютера.
У загальному, комунікативний формат MARC має забезпечувати:
– можливість його застосування для всіх видів бібліотечних та архівних
документів;
– достатню гнучкість для рішення різноманітних задач у доповнення до
каталогізації;
– зручність застосування в різних автоматизованих системах.
Застосування стандарту MARC в архіві, який до цього працював з
каталожними картками, помітно збільшить швидкість роботи, тобто не буде
необхідності стояти “бог знає скільки часу” біля каталогу, щоб знайти
потрібну картку. Стандарт MARC дозволяє знайти будь-який документ, який
є в архіві, за лічені секунди. Наприклад, якщо читач забув або не знає
якого-небудь потрібного опису документу (автор, назва і т.п.), то MARC
дає можливість знайти цей документ за ключовими словами. До переваг
MARCу потрібно віднести і те, що він вимагає мінімум одного комп’ютеру,
тобто всі ті каталоги з картками стають непотрібними.
Використання стандарту MARC запобігає дублюванню роботи та допомагає
архівам і бібліотекам краще розпоряджатися їх ресурсами.
Застосування стандарту MARC при управлінні архівними операціями дозволяє
архіваріусам використовувати існуючі автоматизовані архівні системи.
Багато систем доступні архівам різного рівня, спроектовані для роботи з
форматом MARC. Вони технічно обслуговуються і вдосконалюються, тому
архіви можуть користуватися перевагами останніх досягнень у комп’ютерній
технології. Стандарт MARC дозволяє також архівам замінити одну систему
на іншу із впевненістю, що їх дані будуть сумісними.
Незважаючи на співпрацю країн у цій сфері, з’явилося декілька версій
формату MARC таких, як UKMARC, INTERMARC, USMARC, розбіжності в яких
були викликані відмінностями в національних правилах і практиці
каталогізації.
Архів Конгресу є офіційним депозитарієм публікацій Сполучених Штатів і
первинним джерелом каталогізаційних записів для міжнародних публікацій
та публікацій США. У 60-ті рр. архів Конгресу розробив формат MARC
Бібліотеки Конгресу (формат LC MARC), систему, що використовує в
каталогізаційному записі цифри, букви та інші символи для позначення
різних типів інформації. У процесі розвитку формат LC MARC став форматом
USMARC (форматом MARC США). Ведення архівного формату USMARC, також як і
офіційної документації USMARC, здійснюється Бібліотекою Конгресу.
Розглянемо терміни USMARC та їх визначення.
Покажчики даних (Signposts): Щоб прочитувати та інтерпретувати архівний
запис, комп’ютеру необхідна допомога. Табл. 1 ілюструє інформацію, для
позначення якої потрібні “signposts”.
Порівняння одного і того самого запису з текстовими “signposts” і з
мітками USMARC ілюструє компактність формату USMARC, тобто економне
використання обсягу комп’ютерної пам’яті.
Розглянемо MARC, розмічений “signposts”. Найменуваннями цих “signposts”
є: ПОЛЕ, МІТКА, ІНДИКАТОР, ПІДПОЛЕ, КОД ПІДПОЛЯ і ВИЗНАЧНИК ЗМІСТУ.
Розглянемо ці терміни окремо.
Таблиця 1
Запис з текстовими “signposts”: Той самий запис з мітками MARC:
“SIGNPOSTS” ДАНІ “SIGNPOSTS” ДАНІ
Заголовок основного
архівного запису:
Ім’я: King,
Stephen 1
$а King, Stephen
Заголовок та дані про відповідальність:
Основний заголовок:
Дані про відповідальність: Misery
Jim Arnosky 10
$а
$с Misery
Jim Arnosky
Галузь видання:
Інформація про видання: 1 st ed. 250 $а 1 st ed.
Поле. Кожний архівний запис логічно ділиться на поля. Є поле для автора,
поле для інформації про заголовок і т.д. Ці поля поділяються на одне або
декілька “підполів”.
Як було зазначено раніше, текстові найменування полів дуже довгі, щоб їх
приводити в кожному записі USMARC. Замість цього поля представляються
трицифровими мітками.
Мітка. Кожне поле асоціюється з трицифровим числом, яке називається
міткою. Мітка ідентифікує поле (тип даних), яке слідує після неї. Навіть
якщо на екрані дисплею відразу після мітки виведені ще і індикатори
(таким чином, може з’явитися число з чотирьох або п’яти цифр), мітка
завжди являє собою перші три цифри.
Індикатори. За кожною міткою поля слідують дві позиції символів (за
винятком полів 001 – 009). Одна або обидві ці позиції символів можуть
використовуватися для індикаторів. У деяких полях застосовується тільки
перша або друга позиція; в інших полях використовуються обидві позиції;
а в таких полях, як 020 або 300, позиції не використовуються. Якщо
позиція індикатора не використовується, індикатор характеризується як
“невизначений”, позиція залишається незаповненою. У даній роботі в
прикладах незаповнені або невизначені позиції індикатора означаються
символом ” # “.
Значенням кожного індикатора є цифра від 0 до 9. (Хоч правилами
допускаються букви, вони використовуються рідко.) Навіть, якщо два
індикатори разом можуть здаватися двозначним числом, насправді вони є
двома окремими цифрами. У наведеному нижче прикладі перші три цифри є
міткою (245 визначає поле заголовка), дві наступні цифри (1 і 4) є
значеннями індикаторів. “1 – “перший індикатор; “4 – “другий індикатор.
24514 $a The waste lands / $c adapted from Stephen King.
Значення 1 першого індикатора в полі заголовка вказує, що в даному
каталозі має бути окремий архівний запис на заголовок. У картковому
каталозі це означає, що для одиниці опису повинна роздруковуватися
картка з додатковим архівним записом на заголовок, а в довідці про
додаткові записи має бути вказано “Заголовок”.
За допомогою другого індикатора на екрані дисплея вказується кількість
символів на початку поля (включаючи пропуски (spaces)), які не повинні
враховуватися комп’ютером в процесі сортування і розставлення. Для
заголовка The waste lands другий індикатор встановлюється на цифрі “4”,
щоб перші чотири символи (“T, “h, “e, “пропуск) не враховувалися при
сортуванні і заголовок сортувався в файлі на слово “waste”.
Підполе. Більшість полів містить декілька окремих взаємопов’язаних
даних. Кожний тип даних у полі називається підполем, і кожному підполю
передує код підполя. Поля від 001 до 009 не мають підполів.
Наприклад, поле фізичного опису для документів включає підполе для
обсягу (кількість сторінок), підполе для інших фізичних характеристик
(інформація про ілюстрації), а також підполе для розмірів (сантиметри):
300 ## $a 675 p.; $b ill.; $c 24 см.
Код підполя являє собою одну букву нижнього регістра (в окремих випадках
цифру), якій передує роздільник підполя. Кожний код підполя вказує, який
тип даних слідує після нього.
Роздільник. Різні програми математичного забезпечення для уявлення
роздільника на екрані використовують різні символи. Прикладами можуть
служити подвійні дужки (( )), знак “ет” (@), знак долара ($), лінія
підкреслення (_) та ін. У даному випадку як частина коду підполя, що є
роздільником, використовується знак долара ($).
У наведеному вище прикладі кодами підполів є: $а – для позначення
обсягу, $b – для інших фізичних характеристик і $с – для розміру.
Цілі створення формату UNIMARC.
З початку 70-х рр. сімейство MARC збільшилося більше, ніж на 20
форматів. Відмінності в змісті даних цих форматів викликають
необхідність редагування запису до обміну ними.
Для подолання несумісності форматів було прийняте рішення розробити
міжнародний формат MARC (UNIMARC), який дозволив би приймати записи,
складені в будь-якому форматі MARC так, щоб вони могли конвертуватися в
UNIMARC, а з нього – в будь-який інший формат MARC. Для цього кожній
національній службі досить буде встановити тільки дві програми (одну для
конвертування в UNIMARC, іншу з формату UNIMARC) замість спеціальних
програм конвертування в кожний з форматів MARC, наприклад, INTERMARC в
UKMARC, USMARC в UKMARC і т.д. Таким чином, основною метою створення
формату UNIMARC є сприяння міжнародному обміну даними у цифровій формі
між національними архівними службами, а також більш простого і зручного
складання опису архівних одиниць, їх пошук і контроль. Останнє
досягається за допомогою розроблених методів запису архівної інформації,
здійснюваних відповідно до міжнародних стандартів.
Відмінність формату UNIMARC від формату USMARC. Передусім треба
відмітити, що ті визначення, які наводилися для формату USMARC підходять
(або правильніше сказати застосовуються) в форматі UNIMARC (тобто
поняття поля, індикатора, маркера, довідника та інше зберігаються).
Таким чином, не має значення описувати так же детально формат UNIMARC,
як був описаний формат USMARC. Тому варто зупинитися на тих фрагментах,
які відрізняють ці два формати.
Основною відмінністю форматів UNIMARC і USMARC є передусім
невідповідності полів, підполів, індикаторів і т.п. (тобто правильніше
буде сказати невідповідності міток полів, підполів, індикаторів і т.д.
До відмінностей можна віднести також і те, що кількість полів у форматі
UNIMARC не збігається з кількістю полів у форматі USMARC, до того ж в
UNIMARC полів більше, ніж в USMARC. Це пов’язано з тим, що сам формат
UNIMARC, як було сказано раніше, створювався значно пізніше, ніж формат
USMARC і, відповідно, при створенні UNIMARC враховувалося все, щоб цей
формат був кращим і замінив усі інші формати.
Подальші відмінності між форматами UNIMARC і USMARC є більш дрібними і
пов’язані знову таки з тим, що формат UNIMARC “молодше” від формату
USMARC (наприклад, кількість підполів у полях, довжини полів,
відмінності в позначеннях індикаторів та ін.).
Конвертування даних за структурою USMARC – UNIMARC. При створенні
конверторів USMARC-UNIMARC необхідно скласти певні алгоритми програм.
Розглянемо алгоритм програми-конвертора UNIMARC-USMARC.
Програма-конвертор може складатися з трьох блоків.
У першому блоці програма-конвертор має читати ті дані з файлу, які
необхідно конвертувати.
Другий блок є основним і найскладнішим. У ньому, власне, і відбувається
конвертування даних. Це конвертування також можна розділити на декілька
складових частин. Спочатку необхідно перебудувати маркер. Після має бути
конвертування довідника. Тут буде важливим перевести всі мітки полів,
підполів й індикаторів, які не збігаються. Цю задачу можна вирішити за
допомогою додаткового файлу, в якому вказані всі мітки полів, підполів й
індикаторів одного з форматів. Також треба враховувати і те, що довжини
полів формату, який конвертується, можуть не збігатися з довжинами полів
нового формату (тобто треба перерахувати ці довжини).
У третьому блоці новий запис необхідно записати в новий файл, який і
буде відображати форму запису нового формату.
Алгоритм конвертора USMARC-UNIMARC будується аналогічно.
Отже, ми провели невеликий огляд з форматів автоматизованих архівних і
бібліотечних систем USMARC та UNIMARC (оскільки саме ці два формати
мають найбільше поширення і довіру у світі).
Основна мета даного розділу полягала не в детальному розгляді форматів
USMARC і UNIMARC, а в тому, щоб підкреслити факт переходу архівів на ці
автоматизовані системи.
Хотілося б підкреслити також і те, що більш поширеним є формат запису
UNIMARC. Причини цього називалися раніше. Можна сказати, що формат
UNIMARC вже витісняє формат USMARC, і згодом він (UNIMARC) стане
форматом, що використовується в більшості країн світу. Однак наука не
стоїть на місці і можливо вже незабаром з’явиться більш зручний формат.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
