Країни Балтії (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

Країни Балтії

Країнами Балтії називають Естонію, Латвію, Литву, що розташовані на у:’
бережжі Балтійського моря. Це суверенні незалежні держави, які вийшли з
складу СРСР на початку 90-х років внаслідок його розпаду.

Географічне положення, подібність природних умов, історії розвитку та
формування господарства, напрям сучасних політичних та
соціально-економічних перетворень об’єднують їх у певну
соціально-економічну спільність.

Географічне положення країн регіону дуже вигідне, воно певною мірою
компенсує інші негативні чинники економічного розвитку. Всі країни мають
вихід до Балтійського моря, а з нього в Світовий океан. Через їх
території пролягають транзитні сухопутні шляхи у напрямі Схід — Захід,
Північ — Південь.

Більша частина території регіону — слабо розчленована рівнина, складена
льодовиковими відкладами, що подекуди ускладнює ведення
сільськогосподарських робіт. Клімат перехідний від морського до помірно
континентального з великою кількістю опадів, що веде до перезволоження
грунтів. Переважають дерново-підзолисті ґрунти. Надра не багаті на
мінеральну сировину. Є горючі сланці (Естонія), бурштин (Литва) торф та
будівельні матеріали.

Населення країн регіону нечисленне. Найбільш густо заселена Литва — 50
чол./км2. За характером відтворення — це типові європейські країни, яким
притаманні всі особливості першого розширеного типу відтворення.
Населення належить до двох мовних сімей. Литовці й латиші — до
балтійської групи індоєвропейської сім’ї, естонці — до угро-фінської
групи уральської сім’ї. Частка корінного населення коливається в межах
60-80 %. Найбільша вона в Литві, найменша — в Латвії.

Країни Балтії можна віднести до високоурбанізованих. Міське населення
становить майже 70 %. Великих міст небагато, але вони відіграють велику
роль у господарському й культурному житті кожної країни, концентруючи
інформаційний, науковий потенціал та майже половину всього виробництва.
Значну роль у суспільному житті відіграють малі міста, на які припадає
близько 80 % всіх міських поселень і які є центрами переробки місцевої
сировини. У сільській місцевості склався хутірський тип розселення.

Трудові навички населення, висока кваліфікація трудових ресурсів багато
в чому визначають спеціалізацію країн регіону і виступають позитивним
чинником розвитку економіки.

Господарство країн регіону має багато спільних рис. За останні 100 років
історія його формування знала кілька етапів: 1) бурхливого промислового
розвитку наприкінці XIX — початку XX ст., коли формувались галузі
машинобудування і легкої промисловості, що орієнтувались на довізну
сировину, розвивалась сухопутна транспортна мережа та складалось портове
господарство; 2) аграрного розвитку 30-х років, коли економіка країн
була переорієнтована на постачання сільськогосподарської продукції на
європейський ринок, відповідно розвивалась харчова промисловість; 3)
соціалістичного реформування економіки на індустріально-аграрній основі.

Після проголошення суверенітету країни регіону проводили інтенсивні
соціально-економічні й політичні реформи майже всіх сфер життя. За час
реформування темпи економічного розвитку дещо знизились, і стали
відчутними всі вади постсоціалістичного періоду: спад виробництва,
зростання безробіття, падіння життєвого рівня населення. Але поступово
економічна ситуація стабілізується.

Сучасна економіка країн Балтії визначається багатогалузевою
промисловістю та інтенсивним сільськогосподарським виробництвом. Дефіцит
сировиних ресурсів зумовив розвиток тут неенерго- та нематеріаломістких
виробництв. Галузями спеціалізації є: точне, наукоємне машинобудування,
що розвивається, спираючись на кваліфіковану робочу силу. Це передусім
такі його галузі, як радіо- та електротехніка, приладе- та
верстатобудування, розвинуте також транспортне машинобудування —
виробництво вагонів та мікроавтобусів (Латвія), суднобудування та
судноремонт (Клайпеда, Лієпая, Рига, Таллінн).

Приморське положення сприяло формуванню приморського господарського
комплексу, до складу якого, крім суднобудування та судноремонту входять
океанське

риболовство та рибна промисловість, галузі обслуговування
експортно-імпортних операцій, а також курортне господарство.

На довізній сировині розвиваються хімічна, фармацевтична та легка
промисловість, частково деревообробна та паперова.

Промисловість концентрується переважно у великих містах (Таллінн, Рига
Вільнюс, Каунас).

Сільське господарство має чіткий тваринницький напрям спеціалізуючись на
молочно-м’ясному скотарстві та беконному свинарстві. Вимогам
тваринництва підпорядкована структура землеробства. Сіножаті й пасовища
займають значну частку земельних угідь, розвинуто кормовиробництво. На
орні землі припадає менше третини придатних для сільськогосподарського
використання земель. Вирощують зернові, бобові, картоплю, з технічних
культур поширені льон цукрові буряки. На основі переробки
сільськогосподарської сировини та риби розвивається харчова
промисловість, особливо м’ясна, молочна та рибоконсервна.

Потреби країн регіону задовольняються потужною сферою
зовнішньоекономічної діяльності, яка обслуговується всіма видами
транспорту. Країни, що спеціалізуються на обробній промисловості,
відповідно експортують її продукцію, а імпортують паливо та сировину. За
роки незалежності відбулась певна переорієнтація зовнішньоекономічних
зв’язків зі Сходу на Захід. Найбільших успіхів тут досягла Естонія.
Традиційні партнери — республіки СРСР, а нині не залежні держави (Росія,
Україна, Білорусь та ін.) і досі відіграють значну роль у зовнішній
торгівлі країн Балтії. З країн цього регіону імпортується сировина,
обладнання, продукція хімічної, машинобудівної та інших галузей
промисловості. В експорті з регіону переважає продукція машинобудування,
легкої. хімічної промисловості, сільського господарства.

Естонія

Площа — 45,1 тис. км2. Населення — 1,5 млн чоловік. Столиця — Таллінн.

Естонська республіка розташована на північному сході Центральної Європи,
до її складу входять також острови Моонзундського архіпелагу. Межує з
Росією на сході й Латвією на півдні, має широкий вихід до Балтійського
моря, паромні переправи сполучають її зі Скандинавськими країнами.

З мінеральних ресурсів країна має потужні поклади горючих сланців,
місцеве значення мають запаси фосфоритів, торфу, будівельних матеріалів.
Майже всі родовища розташовані в північній частині країни. Цей район з
центром в місті Кохтла-Ярве спеціалізується на видобутку та хімічній
переробці сланців.

Територія Естонії добре освоєна, але населення нечисленне й пересічна
густота його (понад 30 чол./км2) для Центральної Європи невелика.
Естонці становлять 64 % населення, решта — росіяни та представники інших
національностей колишнього СРСР. Естонія належить до високоурбанізованих
країн: понад 70 % її населення проживає в містах, в сільській місцевості
поширена хутірська система розселення. Найпотужнішим промисловим центром
та портом є столиця країни ‘ Таллінн. Другим за величиною є стародавнє
університетське місто Тарту — науковий, культурний, господарський центр.

Господарство країни спеціалізується на видобутку та переробці сланцю,
електро-енергетиці, кваліфікованому машинобудуванні (радіо-,
електротехніка, приладобудування), рибній, молочній, м’ясній,
текстильній, трикотажній галузях промисловості. Сільське господарство
має тваринницький напрям і спеціалізується на молочнo-м’ясному й
племенному скотарстві, беконному свинарстві.

У зв’язку з виходом до моря в країні добре розвинуте океанське
риболовство і рибна промисловість. Вона є однією з експортних галузей
країни. Естонія серед країн Балтії вирізняється позитивним торговельним
балансом у зовнішній торгівлі. Експорт постійно зростає, особливо в
країни Західної Європи, майже вдвічі перевищуючи експорт в країни СНД.
Те саме можна сказати і про імпорт. Естонія експортує продукцію
машинобудування, рибної, харчової, легкої промисловості, а імпортує
сировину, паливо, деяку продукцію машинобудування та споживчі товари. В
імпорті переважає частка країн Західної Європи, звідки завозять
продукцію машинобудування, легкої, харчової промисловості, а з країн СНД
— паливо, конструкційні матеріали.

Латвія

Площа — 63,7 тис. км2. Населення — 2,6 млн. чоловік. Столиця — Рига.

Латвійська республіка розташована на узбережжі Балтійського моря, має
незамерзаючі порти (Рига, Вентспілс, Лієпая) і завжди протягом
останнього сторіччя відігравала роль західних «воріт» для
зовнішньоекономічної діяльності своїх східних сусідів: Росії й Білорусі.

Латвія займає центральне положення в регіоні, її столиця Рига завжди
була важливим політичним і культурним центром країни (мал. 68). Це також
високоурбанізована країна, розселення якої носить типові для регіону
риси. Латиші становлять понад 60 % населення, близько ЗО % — росіяни.
Такий етнічний склад викликає певні політичні й соціальні проблеми.

Промисловість концентрується у великих портових містах. Галузями
спеціалізації є електротехніка і радіоелектроніка, приладобудування,
транспортне (вагони, мікроавтобуси) машинобудування, деревообробка,
трикотажна, фармацевтична, рибна, м’ясо-молочна галузі промисловості.

Спеціалізація сільського господарства — молочне скотарство та беконне
свинарство. У рослинництві переважає вирощування технічних культур
(льон, цукрові буряки). До галузей спеціалізації можна віднести й
розвинутий транспортний комплекс: морський та залізничний, Мал. 68.
Рига. Куточок старо.

діяльність якого пов’язана із забезпеченням експортно-імпортних зв’язків
країн Розвинуте курортне господарство на узбережжі Балтійського моря, а
також бід. джерел мінеральних вод.

Основний обсяг зовнішньоекономічної діяльності припадає на Європу
(близько 2/3), з них майже 80 % — на країни СНД. Латвія експортує сюди
продукцій машинобудування, легкої та хімічної промисловості.
Імпортується паливо, продукція машинобудування, легкої промисловості та
сільського господарства.

Литва

Площа — 65,2 тис. км2. Населення -3,7 млн. чоловік. Столиця — Вільнюс.

Литовська республіка — найбільша за площею та кількістю населення країна
регіону. Вона розташована в басейні річки Неман, виходить до моря і має
тільки один потужний порт — Клайпеду. Роль в її господарському комплексі
галузей, пов’язаних з морем, менша, ніж в інших країнах регіону, як дещо
відмінна і регіональна спеціалізація.

Хоча більшу частину становить міське населення, але його частка в
структурі на 5 % менша, ніж в інших країнах Балтії (67 %). Корінне
населення Литви становить понад 80 %. З інших народів у країні
проживають росіяни, поляки, білоруси, українці. Великими культурними,
науковими та господарськими центрами країни є Вільнюс (мал.69), Каунас,
Клайпеда, Паневежіс.

Господарство Литви спеціалізується на таких галузях промисловості, як
електро- і радіотехніка, приладо- та верстатобудування. На узбережжі
Балтійського моря добувають бурштин. Традиційно розвинуті харчова,
особливо рибна, та легка промисловість.

Серед країн регіону Литва вирізняється потужним агропромисловим
комплексом. Розвиткові сільського господарства сприяють порівняно кращі
агрокліматичні умови.

Тому, хоч провідна роль належить тваринництву, тут розвинуте також
зернове господарство, вирощування технічних культур (льону, цукрових
буряків), а також картоплі. Потреби сільського господарства в
мінеральних добривах задовольняє місцева промисловість.

У зовнішньоекономічній діяльності переважають зв’язки країнами СНД, і
імпорт майже дорівнює експорту. Країна експор тує продукцію
машинобудуванні та агропромислового комплексу Man. 69. Вільнюс. Панорама
центру міста імпортує паливо та сировину.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Країни Балтії (реферат)

Реферат

на тему:

Країни Балтії

Країнами Балтії називають Естонію, Латвію, Литву, що розташовані на у:’
бережжі Балтійського моря. Це суверенні незалежні держави, які вийшли з
складу СРСР на початку 90-х років внаслідок його розпаду.

Географічне положення, подібність природних умов, історії розвитку та
формування господарства, напрям сучасних політичних та
соціально-економічних перетворень об’єднують їх у певну
соціально-економічну спільність.

Географічне положення країн регіону дуже вигідне, воно певною мірою
компенсує інші негативні чинники економічного розвитку. Всі країни мають
вихід до Балтійського моря, а з нього в Світовий океан. Через їх
території пролягають транзитні сухопутні шляхи у напрямі Схід — Захід,
Північ — Південь.

Більша частина території регіону — слабо розчленована рівнина, складена
льодовиковими відкладами, що подекуди ускладнює ведення
сільськогосподарських робіт. Клімат перехідний від морського до помірно
континентального з великою кількістю опадів, що веде до перезволоження
грунтів. Переважають дерново-підзолисті грунти. Надра не багаті на
мінеральну сировину. Є горючі сланці (Естонія), бурштин (Литва) торф та
будівельні матеріали.

Населення країн регіону нечисленне. Найбільш густо заселена Литва — 50
чол./км2. За характером відтворення — це типові європейські країни, яким
притаманні всі особливості першого розширеного типу відтворення.
Населення належить до двох мовних сімей. Литовці й латиші — до
балтійської групи індоєвропейської сім’ї, естонці — до угро-фінської
групи уральської сім’ї. Частка корінного населення коливається в межах
60-80 %. Найбільша вона в Литві, найменша — в Латвії.

Країни Балтії можна віднести до високоурбанізованих. Міське населення
становить майже 70 %. Великих міст небагато, але вони відіграють велику
роль у господарському й культурному житті кожної країни, концентруючи
інформаційний, науковий потенціал та майже половину всього виробництва.
Значну роль у суспільному житті відіграють малі міста, на які припадає
близько 80 % всіх міських поселень і які є центрами переробки місцевої
сировини. У сільській місцевості склався хутірський тип розселення.

Трудові навички населення, висока кваліфікація трудових ресурсів багато
в чому визначають спеціалізацію країн регіону і виступають позитивним
чинником розвитку економіки.

Господарство країн регіону має багато спільних рис. За останні 100 років
історія його формування знала кілька етапів: 1) бурхливого промислового
розвитку наприкінці XIX — початку XX ст., коли формувались галузі
машинобудування і легкої промисловості, що орієнтувались на довізну
сировину, розвивалась сухопутна транспортна мережа та складалось портове
господарство; 2) аграрного розвитку 30-х років, коли економіка країн
була переорієнтована на постачання сільськогосподарської продукції на
європейський ринок, відповідно розвивалась харчова промисловість; 3)
соціалістичного реформування економіки на індустріально-аграрній основі.

Після проголошення суверенітету країни регіону проводили інтенсивні
соціально-економічні й політичні реформи майже всіх сфер життя. За час
реформування темпи економічного розвитку дещо знизились, і стали
відчутними всі вади постсоціалістичного періоду: спад виробництва,
зростання безробіття, падіння життєвого рівня населення. Але поступово
економічна ситуація стабілізується.

Сучасна економіка країн Балтії визначається багатогалузевою
промисловістю та інтенсивним сільськогосподарським виробництвом. Дефіцит
сировиних ресурсів зумовив розвиток тут неенерго- та нематеріаломістких
виробництв. Галузями спеціалізації є: точне, наукоємне машинобудування,
що розвивається, спираючись на кваліфіковану робочу силу. Це передусім
такі його галузі, як радіо- та електротехніка, приладе- та
верстатобудування, розвинуте також транспортне машинобудування —
виробництво вагонів та мікроавтобусів (Латвія), суднобудування та
судноремонт (Клайпеда, Лієпая, Рига, Таллінн).

Приморське положення сприяло формуванню приморського господарського
комплексу, до складу якого, крім суднобудування та судноремонту входять
океанське

риболовство та рибна промисловість, галузі обслуговування
експортно-імпортних операцій, а також курортне господарство.

На довізній сировині розвиваються хімічна, фармацевтична та легка
промисловість, частково деревообробна та паперова.

Промисловість концентрується переважно у великих містах (Таллінн, Рига
Вільнюс, Каунас).

Сільське господарство має чіткий тваринницький напрям спеціалізуючись на
молочно-м’ясному скотарстві та беконному свинарстві. Вимогам
тваринництва підпорядкована структура землеробства. Сіножаті й пасовища
займають значну частку земельних угідь, розвинуто кормовиробництво. На
орні землі припадає менше третини придатних для сільськогосподарського
використання земель. Вирощують зернові, бобові, картоплю, з технічних
культур поширені льон цукрові буряки. На основі переробки
сільськогосподарської сировини та риби розвивається харчова
промисловість, особливо м’ясна, молочна та рибоконсервна.

Потреби країн регіону задовольняються потужною сферою
зовнішньоекономічної діяльності, яка обслуговується всіма видами
транспорту. Країни, що спеціалізуються на обробній промисловості,
відповідно експортують її продукцію, а імпортують паливо та сировину. За
роки незалежності відбулась певна переорієнтація зовнішньоекономічних
зв’язків зі Сходу на Захід. Найбільших успіхів тут досягла Естонія.
Традиційні партнери — республіки СРСР, а нині не залежні держави (Росія,
Україна, Білорусь та ін.) і досі відіграють значну роль у зовнішній
торгівлі країн Балтії. З країн цього регіону імпортується сировина,
обладнання, продукція хімічної, машинобудівної та інших галузей
промисловості. В експорті з регіону переважає продукція машинобудування,
легкої. хімічної промисловості, сільського господарства.

Естонія

Площа — 45,1 тис. км2. Населення — 1,5 млн чоловік. Столиця — Таллінн.

Естонська республіка розташована на північному сході Центральної Європи,
до її складу входять також острови Моонзундського архіпелагу. Межує з
Росією на сході й Латвією на півдні, має широкий вихід до Балтійського
моря, паромні переправи сполучають її зі Скандинавськими країнами.

З мінеральних ресурсів країна має потужні поклади горючих сланців,
місцеве значення мають запаси фосфоритів, торфу, будівельних матеріалів.
Майже всі родовища розташовані в північній частині країни. Цей район з
центром в місті Кохтла-Ярве спеціалізується на видобутку та хімічній
переробці сланців.

Територія Естонії добре освоєна, але населення нечисленне й пересічна
густота його (понад 30 чол./км2) для Центральної Європи невелика.
Естонці становлять 64 % населення, решта — росіяни та представники інших
національностей колишнього СРСР. Естонія належить до високоурбанізованих
країн: понад 70 % її населення проживає в містах, в сільській місцевості
поширена хутірська система розселення. Найпотужнішим промисловим центром
та портом є столиця країни ‘ Таллінн. Другим за величиною є стародавнє
університетське місто Тарту — науковий, культурний, господарський центр.

Господарство країни спеціалізується на видобутку та переробці сланцю,
електро-енергетиці, кваліфікованому машинобудуванні (радіо-,
електротехніка, приладобудування), рибній, молочній, м’ясній,
текстильній, трикотажній галузях промисловості. Сільське господарство
має тваринницький напрям і спеціалізується на молочнo-м’ясному й
племенному скотарстві, беконному свинарстві.

У зв’язку з виходом до моря в країні добре розвинуте океанське
риболовство і рибна промисловість. Вона є однією з експортних галузей
країни. Естонія серед країн Балтії вирізняється позитивним торговельним
балансом у зовнішній торгівлі. Експорт постійно зростає, особливо в
країни Західної Європи, майже вдвічі перевищуючи експорт в країни СНД.
Те саме можна сказати і про імпорт. Естонія експортує продукцію
машинобудування, рибної, харчової, легкої промисловості, а імпортує
сировину, паливо, деяку продукцію машинобудування та споживчі товари. В
імпорті переважає частка країн Західної Європи, звідки завозять
продукцію машинобудування, легкої, харчової промисловості, а з країн СНД
— паливо, конструкційні матеріали.

Латвія

Площа — 63,7 тис. км2. Населення — 2,6 млн. чоловік. Столиця — Рига.

Латвійська республіка розташована на узбережжі Балтійського моря, має
незамерзаючі порти (Рига, Вентспілс, Лієпая) і завжди протягом
останнього сторіччя відігравала роль західних «воріт» для
зовнішньоекономічної діяльності своїх східних сусідів: Росії й Білорусі.

Латвія займає центральне положення в регіоні, її столиця Рига завжди
була важливим політичним і культурним центром країни (мал. 68). Це також
високоурбанізована країна, розселення якої носить типові для регіону
риси. Латиші становлять понад 60 % населення, близько ЗО % — росіяни.
Такий етнічний склад викликає певні політичні й соціальні проблеми.

Промисловість концентрується у великих портових містах. Галузями
спеціалізації є електротехніка і радіоелектроніка, приладобудування,
транспортне (вагони, мікроавтобуси) машинобудування, деревообробка,
трикотажна, фармацевтична, рибна, м’ясо-молочна галузі промисловості.

Спеціалізація сільського господарства — молочне скотарство та беконне
свинарство. У рослинництві переважає вирощування технічних культур
(льон, цукрові буряки). До галузей спеціалізації можна віднести й
розвинутий транспортний комплекс: морський та залізничний, Мал. 68.
Рига. Куточок старо.

діяльність якого пов’язана із забезпеченням експортно-імпортних зв’язків
країн Розвинуте курортне господарство на узбережжі Балтійського моря, а
також бід. джерел мінеральних вод.

Основний обсяг зовнішньоекономічної діяльності припадає на Європу
(близько 2/3), з них майже 80 % — на країни СНД. Латвія експортує сюди
продукцій машинобудування, легкої та хімічної промисловості.
Імпортується паливо, продукція машинобудування, легкої промисловості та
сільського господарства.

Литва

Площа — 65,2 тис. км2. Населення -3,7 млн. чоловік. Столиця — Вільнюс.

Литовська республіка — найбільша за площею та кількістю населення країна
регіону. Вона розташована в басейні річки Неман, виходить до моря і має
тільки один потужний порт — Клайпеду. Роль в її господарському комплексі
галузей, пов’язаних з морем, менша, ніж в інших країнах регіону, як дещо
відмінна і регіональна спеціалізація.

Хоча більшу частину становить міське населення, але його частка в
структурі на 5 % менша, ніж в інших країнах Балтії (67 %). Корінне
населення Литви становить понад 80 %. З інших народів у країні
проживають росіяни, поляки, білоруси, українці. Великими культурними,
науковими та господарськими центрами країни є Вільнюс (мал.69), Каунас,
Клайпеда, Паневежіс.

Господарство Литви спеціалізується на таких галузях промисловості, як
електро- і радіотехніка, приладо- та верстатобудування. На узбережжі
Балтійського моря добувають бурштин. Традиційно розвинуті харчова,
особливо рибна, та легка промисловість.

Серед країн регіону Литва вирізняється потужним агропромисловим
комплексом. Розвиткові сільського господарства сприяють порівняно кращі
агрокліматичні умови.

Тому, хоч провідна роль належить тваринництву, тут розвинуте також
зернове господарство, вирощування технічних культур (льону, цукрових
буряків), а також картоплі. Потреби сільського господарства в
мінеральних добривах задовольняє місцева промисловість.

У зовнішньоекономічній діяльності переважають зв’язки країнами СНД, і
імпорт майже дорівнює експорту. Країна експор тує продукцію
машинобудуванні та агропромислового комплексу Man. 69. Вільнюс. Панорама
центру міста імпортує паливо та сировину.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *