фінанси
Реферат
на тему:
Статутний фонд – джерело фінансових ресурсів при створенні підприємства.
Організація фінансового капіталу залежно від форми господарювання.
Створенню підприємства будь-якої організаційно-правової форми і форми
власності передує формування статутного фонду.
Статутний фонд ( це виділені підприємству або залучені ним на засадах,
визначених чинним законодавством, фінансові ресурси у вигляді коштів або
вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні
папери, що закріплені за підприємством на правах власності або повного
господарчого відання. За рахунок статутного капіталу підприємство формує
власні (основні та обігові) кошти [14, ст. 128].
Залежно від організаційно-правової форми господарювання статутний фонд
може утворюватися з акціонерного капіталу, пайових внесків членів
кооперативів, засновників, а також бюджетних коштів.
Капітал, за допомогою якого створюється статутний фонд акціонерного
товариства, організовується завдяки випуску цінних паперів ( акцій.
Акцією, відповідно до ст. 4 Закону України “Про цінні папери і фондову
біржу”, визначається цінний папір без установленого строку обігу, що
засвідчує часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства,
підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в
управлінні ним, дає право її власникові на одержання частини прибутку у
вигляді дивіденду, а також на участь в розподілі при ліквідації
акціонерного товариства. Випуск і реалізація акцій дає можливість
підприємству мобілізувати для цілей інвестування значні суми капіталу.
Акції можуть бути іменними та на пред(явника, простими та
привілейованими. Переважна більшість акціонерів мають у власності, як
правило, прості іменні акції [5, ст. 168].
Обіг іменних акцій фіксується у книзі реєстрації (реєстрі) власника
іменних цінних паперів, що ведеться товариством або незалежним
реєстратором і куди вносяться відомості про кожну іменну акцію,
власника її, час придбання акції, кількість таких акцій у кожного
акціонера.
Власником акції на пред(явника вважається кожна особа, яка володіє нею.
У книзі реєстрації вказується загальна кількість таких акцій.
Прості акції дають право участі в управлінні підприємством, але не
гарантують певного рівня дивідендів.
Привілейовані акції забезпечують власникові одержання фінансових
дивідендів, а також пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного
товариства у разі його ліквідації. Проте власники зазначених акцій не
мають права брати участь в управлінні товариством, якщо інше не
передбачено його статутом. Привілейовані акції не можуть бути випущені
на суму, яка перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства (або
іншу законодавчо обмежену частку). Привілейовані акції можуть
випускатися із фіксованим, у процентах до їх номінальної вартості,
щорічно виплачуваним дивідендом, виплата якого проводиться у розмірі,
зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством
прибутку у відповідному році.
У випадку ліквідації акціонерного товариства за рахунок його майна
спочатку задовольняються претензії кредиторів, потім претензії власників
привілейованих акцій і, нарешті, претензії держателів простих акцій.
В залежності від виду акціонерного товариства акції можуть:
( розповсюджуватись шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на
біржах, якщо ці цінні папери належать відкритому акціонерному
товариству;
( розподілятися тільки між засновниками і не можуть розповсюджуватися
шляхом підписки чи купуватися та продаватися на біржі, якщо вони
належать закритому акціонерному товариству.
Відповідно до цього акції або перебувають в обігу, або мають обмежений
обіг, або взагалі є поза обігом. Якщо ці цінні папери знаходяться все ж
таки в обігу, то вони можуть купуватися чи продаватися за ринковим
курсом, який залежить від становища підприємства на ринку,
фінансової стабільності, рентабельності, величини дивіденду чи
перспектив розвитку тощо [5, ст. 169]:
Ka = (Da/R)*100, грн.,
де Da ( величина дивіденду на 1 акцію;
R ( ставка дисконту (рівень позичкового проценту), %.
Ставка дисконту може бути різною для простих і привілейованих акцій.
Акції випускає акціонерне товариство. Воно робить це, коли створюється,
за будь-яких змін форм власності, за злиття з іншим (іншими) акціонерним
товариством і за розширення масштабів своєї діяльності збільшенням
статутного фонду. Випуск акцій є обов(язковою умовою створення
акціонерних товариств, які у світовій економіці закріпилися як
найефективніші форми підприємств взагалі. На купівлю акцій припадає
близько 30% фінансування підприємницької діяльності у провідних країнах
світу.
Акція є своєрідною одиницею виміру економічних інтересів її власника,
тобто становить зафіксований комплекс прав, що їх утримувач одержав в
обмін на вкладений ним у статутний фонд товариства капітал.
Законодавством України визначено порядок придбання акцій. Спочатку при
створенні акціонерного товариства їх повинні придбати засновники, які
можуть бути як громадянами, так і юридичними особами. Останні купують їх
за рахунок коштів, що залишаються в їхньому розпорядженні після сплати
податків і відсотків за банківський кредит. Засновники повинні укладати
між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної
діяльності по створенню товариства, а також відповідальність перед
особами, що підписалися на акції, і третіми особами. При створенні
акціонерного товариства акції також можуть купуватися учасниками на
підставі договору з його засновниками [4, ст. 13].
Ці цінні папери, як зазначалося вище, при створенні підприємства можуть
бути розповсюдженні шляхом відкритої підписки на них або розподілу всіх
їх між засновниками. Відкрита підписка на акції організовується
засновниками підприємства, які в будь-якому випадку зобов(язані бути
держателями акцій на суму не менше 25% статутного фонду і строком не
менше 2 років. Ще ці засновники відкритого акціонерного товариства
(емітенти) повинні опублікувати відповідно до вимог чинного
законодавства інформацію про випуск акцій, зміст та порядок реєстрації
якої встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового
ринку[4, ст.14].
Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців.
Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників
не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися, після чого
засновники видають їм зобов(язання про продаж відповідної кількості
акцій.
Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється.
Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60% акцій, акціонерне
товариство вважається не заснованим. Особам, які підписалися на акції,
повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніш як через 30
днів. За невиконання цього зобов(язані засновники несуть солідарну
відповідальність.
У разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду,
засновники можуть відхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами
випуску. Відмова у підписці проводиться згідно з переліком
передплатників з кінця переліку. У разі, якщо засновники не відхиляють
зайву підписку, рішення про прийняття чи відмову зайвої підписки
приймають установчі збори. При відмові засновниками або установчими
зборами зайвої підписки внесені суми повертаються.
До дня скликання установчих зборів особи, що підписалися на акції,
повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30%
номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають
тимчасові свідоцтва.
У випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються
тільки між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих
зборів не менше 50% номінальної вартості акцій[4, ст. 14].
Повну вартість акцій держатель зобов(язаний оплатити у строки,
встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації
акціонерного товариства.
У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено
статутом товариства, сплачує за час прострочи 10% річних від суми
простроченого платежу. При несплаті протягом 3 місяців після
встановленого терміну платежу акціонерне товариство має право
реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом підприємства [4,
ст. 15].
Також товариство зобов(язано видати акціонерам, які сплатили повну
вартість, акції (сертифікати акцій) не пізніше ніж через 6 місяців
після реєстрації випуску цих цінних паперів.
Закрите акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції,
які розподіляються, як вже зазначалося, тільки між засновниками.
Отже, для формування статутного фонду засновники повинні зробити
повідомлення про намір створити підприємство (акціонерне товариство
відповідного типу) , здійснити підписку на акції, провести установчі
збори і державну реєстрацію товариства, після яких обов(язково має бути
оплачена повна вартість випущених цінних паперів. Також засновники
несуть солідарну відповідальність за зобов(язаннями, що виникли до
державної реєстрації акціонерного товариства.
Статутний капітал державного підприємства, що перебуває у
загальнодержавній або комунальній державній власності,( це сума коштів і
вартість матеріальних ресурсів, безплатно виділених державою в постійне
розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного
господарського відання. Чинним законодавством України встановлено, що,
здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє,
користується і розпоряджається цими ресурсами, чинить щодо них будь-які
дії, що не суперечать закону і меті його діяльності [14, ст. 131].
У разі створення нового підприємства статутний фонд розраховують
виходячи з кошторису будівництва, вартості необхідного технологічного
устаткування, а також розміру мінімальних нормативних запасів сировини,
матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива, тари, інших виробничих
запасів, незавершеного будівництва, видатків майбутніх періодів, готової
продукції, товарів.
Отже, усі види вкладів, що надходять з різних джерел і мають відповідний
до чинного законодавства вигляд, як у приватному, так і державному
підприємствах оцінюються в грошовій формі та становлять частку
співвласників (засновників, учасників) у статутному фонді
Початковий розмір статутного фонду підприємства фіксується у статуті або
в установчому договорі, які в обов(язковому порядку подаються до органів
влади при державній реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи
(фінансові, податкові), а також банки контролюють розмір статутного
фонду кожного підприємства і те, щоб він був відповідно
оплачений. Наприклад, при створенні товариств з обмеженою
відповідальністю спочатку кожен з учасників зобов(язаний внести до
статутного фонду не менше 30% вказаного в установчих документах вкладу.
Недостатньо лише задекларувати у статуті певний розмір статутного
капіталу. Необхідно вжити заходів для того, щоб усі відповідні кошти
(або майно, нематеріальні активи) реально надійшли в розпорядження
підприємства від юридичних та фізичних осіб, що мають частки у
статутному фонді та є його власниками[14, ст. 130].
В залежності від виду підприємства законодавством України передбачаються
мінімальні розміри статутного капіталу, нижче від яких державна
реєстрація суб(єкта підприємницької діяльності забороняється. Ці
мінімальні розміри через інфляційні явища в економіці можуть час від
часу змінюватись в законодавчому порядку. Особливо це можна
спостерігати при створенні господарських товариств. Наприклад, сьогодні
статутний фонд в акціонерному товаристві, поділений на визначену
кількість акцій рівної номінальної вартості, не може бути менше суми,
еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки
мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення цього
товариства. У товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю
статутний фонд повинен становити не менше суми, еквівалентної 100
мінімальним заробітним платам.
Роль статутного капіталу у формуванні активів і пасивів підприємства.
Статутний фонд будь-якого підприємства є важливим джерелом формування
його активів. Він поділяється на два фонди коштів, без яких підприємство
не може нормально функціонувати.
По-перше, це фонд власних основних засобів і нематеріальних активів,
по-друге ( фонд власних оборотних засобів і засобів обігу.
Матеріально-технічною основою виробництва на будь-якому підприємстві є
основні виробничі фонди. В умовах ринкової економіки їх першочергове
формування, функціонування та розширене відтворення здійснюються за
безпосередньої участі фінансів. З їх допомогою створюються та
використовуються грошові фонди цільового призначення, які
опосередковують придбання, експлуатацію та відновлення засобів праці
[14, ст. 129].
Початково основні фонди новостворюваних підприємств формуються за
рахунок основних засобів, які є частиною статутного фонду. Основні
засоби ( це кошти, інвестовані в основні фонди виробничого та
невиробничого призначення. У момент придбання основних фондів і
прийняття їх на баланс підприємства розмір основних засобів збігається з
вартістю основних фондів. У подальші періоди внаслідок участі основних
фондів у виробничому процесі їх вартість роздвоюється: одна її частина,
яка дорівнює зносу, переноситься на готову продукцію, друга ( виражає
залишкову вартість діючих основних фондів.
Перенесена на готову продукцію частина вартості зношених основних фондів
у процесі реалізації цієї продукції поступово відшкодовується
підприємству у складі доходу (виручки) від її реалізації (надходження
від амортизації).
Для забезпечення безперебійності виробництва та реалізації продукції у
розпорядженні кожного підприємства мають бути одночасно і оборотні
виробничі фонди, і фонди обігу. Тому після заснування підприємству
необхідна певна сума коштів у складі сформованого статутного фонду для
придбання матеріальних оборотних фондів, для обслуговування процесу
виробництва та реалізації продукції. Грошові кошти, які авансуються в
оборотні виробничі фонди і фонди обігу, становлять оборотні засоби
підприємства (оборотні активи).
Для формування оборотних засобів підприємство використовує як власні,
так і позикові ресурси. Власні засоби відіграють основну роль в
організації круговороту фондів, оскільки підприємства, які працюють на
основі комерційного розрахунку, повинні мати певну майнову та оперативну
самостійність для того, щоб працювати рентабельно й відповідати за
прийняті рішення.
Власні обігові кошти формуються в момент організації підприємства, коли
створюється його статутний капітал [14, ст. 130].
Розмір статутного фонду значною мірою визначає масштаб
виробничо-господарської діяльності підприємства, хоча, звичайно, не
існує прямого зв(язку між розмірами статутного фонду підприємств різних
галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них. Певною мірою
розмір статутного фонду впливає на можливості зовнішнього фінансування,
ділову репутацію підприємства. Розмір статутного фонду, що визначає
участь кожного із засновників та акціонерів у капіталі підприємства, є
критерієм визначення розміру прибутку, який кожний із них одержує при
його розподілі.
Поряд з коштами, які надходять у розпорядження підприємства з різних
джерел (від акціонерів, пайовиків та інших засновників), у статутний
фонд можуть надходити майно (будівлі, машини, устаткування, транспортні
засоби, сировина, матеріали, інші товарно-матері-альні цінності), цінні
папери, а також нематеріальні активи. До нематеріальних активів належить
вартість права користуватись [14, ст.131]:
результатами інтелектуальної діяльності у вигляді винаходів, відкриттів,
промислових зв(язків, технологій, будівель, ноу-хау, раціоналізаторських
пропозицій, звітів про науково-дослідну діяльність та інших об(єктів
інтелектуальної власності;
землею, водою або іншими природними ресурсами;
будівлями, обладнанням.
Порядок формування, використання і динаміка коштів статутного фонду як
джерела виконання фінансових зобов(язань юридичних осіб перед
кредиторами залежать від форми власності підприємства і його
організаційно-правової форми.
Ще одним важливим аспектом щодо статутного фонду є те, що його кошти
використовуються також для формування пасивів підприємства, тобто
відбувається накопичення різноманітних грошових фондів, таких як: фонд
оплати праці, резервний чи страховий фонди та інші, що передбачені
законодавством України або установчими документами підприємства.
Фонд оплати праці створюється для виплати основної і додаткової
заробітної плати працівникам. Резервний (страховий) фонд
використовується на випадок подолання тимчасових фінансових ускладнень,
покриття збитків. Їх розміри встановлюються установчими документами
фірми, але ще надаються відповідні умови з боку законодавства.
Наприклад, розмір резервного (чи страхового) фонду у господарському
товаристві за статтею Закону України повинен становити не менше 25%
статутного капіталу [4, ст. 10].
Література:
1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом. Закон України від 14 червня 1999р.
2. Про господарські товариства. Закон України від 19 вересня 1991р.
3. Про підприємства в Україні. Закон України від 27 березня 1991р.
4. Господарське законодавство України: правове регулювання господарських
відносин. Збірник нормативних актів / Упорядник Калмик М. І. ( К.:
Атіка, 2004. ( 836 с.
5. Бойчик І. М. Економіка підприємства: Навч. посібник. ( К.: Атіка,
2002. ( 480 с.
6. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. ( К.: НІОС, 2000. ( 416 с.
7. Зятковський І. В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. ( 2-ге
вид., перероб. та
доп. ( К.: Кондор, 2003. ( 364 с.
8. Кудряшов В. П. Фінанси: Навч. посібник. ( Херсон: Олді-плюс, 2002. (
352 с.
9. Кузнецова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні:
правові основи формування та функціонування. ( К.: Юрінком Інтер, 1998.
( 526 с.
10. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. ( К.:
КНЕУ, 1999. ( 164 с.
11. Партин Г. О., Загородній А. Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник.
( Львів: ЛБУ НБУ, 2003. ( 265 с.
12. Фінанси підприємств: Навч. посібник: Курс лекцій / За ред. д.
е. н., проф.
Г. Г. Кірейцева. ( К.: ЦУЛ, 2002. ( 208 с.
13. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф.
А. М. Поддєрьогін ( 4 –те вид., перероб. та доп. ( К.: КНЕУ, 2002. ( 571
с.
14. Фінанси (теоретичні основи): Підручник / М. В. Грідчіна, В. Б.
Захожай, Л. Л. Осіпчук та ін.; Під керівництвом і за наук. ред. М. В.
Грідчіної, В. Б. Захожая. ( К.: МАУП, 2002. ( 280 с.
15. Слав(юк Р. А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. ( К.: ЦУЛ, 2002.
( 460 с.
16. Ванькович Д. В. Удосконалення механізму реорганізації управління
фінансовими ресурсами підприємств // Фінанси України. ( 2004. ( № 9
(106). ( с. 112 – 117.
17. Вікторов М. Ліквідація підприємства з ініціативи власника // Все про
бух. облік ( 1999.( № 16 (319). ( с. 20 – 22.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
