Реферат на тему:
Плата за землю
Виходячи з кадастрової оцінки земель, тобто оцінки їх якості та
місцерозташування, встановлюють плату за використання землі. Плата за
землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що
визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за
земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, розраховують в
порядку, визначеному Законом про плату за землю.
Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний
податок.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для
фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель,
підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власникам землі і
землекористувачам, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості,
ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу
земель, проведення земельної реформи й розвитку інфраструктури населених
пунктів.
Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської
діяльності власників землі та землекористувачів.
Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності
або користуванні, в тому числі на умовах оренди.
Суб’єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач,
у тому числі орендар.
Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь
встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:
для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1;
для багаторічних насаджень — 0,03.
Ставки земельного податку по земельних ділянках (за винятком
сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні
сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку,
функціонального використання та місце розташування земельної ділянки,
але вони не повинні бути вищими ніж у два рази від середніх ставок
податку із врахуванням коефіцієнтів.
Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними
автостоянками для перебування особистих транспортних засобів громадян,
гаражно-, дачнобудівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і
дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб
сільськогосподарського виробництва, водного й лісового господарства, які
зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і
спорудами, справляється у розмірі 3 % суми земельного податку,
обчисленого у встановленому порядку.
Податок за земельні ділянки, надані для потреб лісового господарства, за
винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими
будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється як
складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим
законодавством.
Податок на земельні ділянки на територіях та об’єктах природоохоронного,
оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими,
культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами,
що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів, справляється
у п’ятикратному розмірі відповідного земельного податку.
При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими,
культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами,
розташованими на територіях та об’єктах історико-культурного
призначення, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів,
застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку:
міжнародного значення — 7,5;
загальнодержавного значення — 3,75;
місцевого значення — 1,5.
Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підприємствам,
установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що
перевищують норми відведення, справляється у п’ятикратному розмірі.
Податок за земельні ділянки, надані для Збройних Сил України та інших
військових формувань, створених відповідно до законодавства України,
залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для
виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 % суми
обчисленого земельного податку.
Ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких здійснено,
встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки
земельного податку встановлюються у таких розмірах:
Групи населених пунктів з чисельністю населення (тис. чоловік)
До 0,2від 0,2 до 1від 1 до 3
від 3 до 10від 10 до 20
від 20 до 50від 50 до 100
від 100 до 250
від 250 до 500
від 500 до 1000
від 1000 і більше
Середня ставка податку (коп. за 1 хв. метр)
1,52,12,73,04,87,59,.010,512,015,021,0
Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві.
Сімферополі, Севастополіта містах обласного підпорядкування
1,21,41,62,02,53,0
Від земельного податку звільняються:
1) заповідники, в тому числі історико-культурні,
національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні
ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки,
пам’ятки садово-паркового мистецтва;
2) вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і
навчальних закладів сільськогосподарського профілю та
професійно-технічних училищ;
3) органи державної влади місцевого самоврядування, прокуратури,
заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок
бюджету (за винятком Збройних Сил України та інших військових формувань,
створених відповідно до законодавства України), спеціалізовані санаторії
України для реабілітації хворих згідно із списком, затвердженим
Міністерством охорони здоров’я України, дитячі санаторно-курортні та
оздоровчі заклади України, підприємства, об’єднання й організації
товариств сліпих і глухих України, громадські організації інвалідів
України та їх об’єднання;
4) вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я,
соціального забезпечення, що функціонують за цільовим призначенням;
5) зареєстровані релігійні та благодійні організації, які не займаються
підприємницькою діяльністю.
Не справляється плата за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивне
забруднених територій, визначених статтею 2 Закону України “Про правовий
режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи” (зони відчуження, безумовного (обов’язкового)
відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого
радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських
угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського
господарства; за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у
стадії сільськогосподарського освоєння; за землі державних
сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для
випробування сортів сільськогосподарських культур; за землі дорожнього
господарства автомобільних доріг загального користування; за земельні
ділянки державних, колективних і фермерських господарств, які зайняті
молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору
плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями
та розсадниками багаторічних плодових насаджень; за землі кладовищ; за
земельні ділянки (у межах граничних норм, встановлених Земельним
кодексом України) інвалідів І і II груп, громадян, які виховують трьох і
більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову
службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами
відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту”; громадян, яким у встановленому порядку видано
посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та
сільські ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове
звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за
рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки
відповідних бюджетів.
Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він
звільняється від сплати податку, починаючи з місяця, наступного за
місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу
протягом року податок сплачується, починаючи з місяця, наступного за
місяцем, в якому втрачено це право.
Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами
щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові
підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні
ділянки, окремі будівлі чи їх частини, податок за земельні ділянки,
зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх
частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у
встановлених розмірах на загальних підставах.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного
земельного кадастру.
Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку у
визначеному порядку за формою, встановленою Головною державною
податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого
подають дані відповідній державній податковій інспекції.
По нововідведених земельних ділянках розрахунки розмірів податку
подаються юридичними особами протягом місяця з дня виникнення права
власності або користування земельною ділянкою.
Нарахування земельного податку громадянам провадиться державними
податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного
року платіжне повідомлення про сплату податку.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у
користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок
нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що
перебуває у його користуванні.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у
спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний
податок нараховується кожному з них пропорційно його частці у власності
на будівлю.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня
виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною
ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у
власності або користуванні у поточному році.
Облік платників (товаровиробників сільськогосподарської продукції та
громадян) і нарахування земельного податку провадяться щорічно за станом
на 1 травня, інших суб’єктів-платників — за станом на 1 лютого.
Земельний податок сплачується рівними частками власниками землі і
землекористувачами — виробниками товарної сільськогосподарської і рибної
продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма даними
платниками — щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом
місяця.
Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платникові; за його
письмовою заявою або за Його бажанням зараховуються до сплати податку за
на ступний рік.
142
Глава II. Загальнодержавні та місцеві податки…
Платники, яких своєчасно не було залучено до спла-
ти земельного податку, сплачують податок не більш як
за два попередні роки.
Перегляд неправильно нарахованого податку, стяг-
нення або повернення його платникові допускаються не
більш як за два попередні роки.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за
землю встановлюються за угодою сторін у договорі
оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Платежі за землю зараховуються на спеціальні бюд-
жетні рахунки бюджетів сільської, селищної, міської рад,
на території яких розташовані земельні ділянки.
Для централізованого виконання робіт ЗО % коштів
від земельного податку, що надійшли на спеціальні
бюджетні рахунки місцевих бюджетів, централізуються
на спеціальному бюджетному рахунку Державного ко-
мітету України по земельних ресурсах, 10 % — на спе-
ціальних бюджетних рахунках Автономної Республіки
Крим і областей.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим і об-
ласні ради у межах зазначених відрахувань можуть вста-
новлювати нормативи централізації коштів від земельно-
го податку на спеціальних бюджетних рахунках районів і
міст, у підпорядкуванні яких останні перебувають.
Міські ради міст з районним поділом можуть вста-
новлювати нормативи централізації коштів від земельно-
го податку на спеціальних бюджетних рахунках районів
міста.
Кошти від плати за землю, що надходять на спе-
ціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, викорис-
товуються винятково для таких цілей:
фінансування заходів щодо раціонального викори-
стання та охорони земель, підвищення родючості
грунтів;
ведення державного земельного кадастру, землеуст-
рою, моніторингу земель;
створення земельного інноваційного фонду;
відшкодування витрат власників землі і землекори-
стувачів, пов’язаних із господарюванням на землях
гіршої якості;
143
Розділ III. Податки і збори
економічного стимулювання власників землі і земле-
користувачів за поліпшення якості земель, підвищення ро-
дючості ґрунтів і продуктивності земель лісового фонду,
надання пільгових кредитів, часткового погашення
позичок та компенсації втрат доходів власників землі й
землекористувачів внаслідок тимчасової консервації зе-
мель, що сталася не з їх вини;
проведення земельної реформи, а також для зе-
мельно-господарського устрою, розробки містобудів-
ної документації й розвитку інфраструктури населе-
них пунктів.
Кошти від земельного податку, що централізуються,
спрямовуються на розробку і виконання державних
програм щодо раціонального використання земель,
підвищення родючості грунтів, на відшкодування витрат
власників землі й землекористувачів, пов’язаних із гос-
подарюванням на землях гіршої якості, охорону земель-
них ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними
заходами, розвиток загальнодержавної та регіональної
інфраструктури, ведення державного земельного кадаст-
ру, землеустрою, моніторингу земель, а також проведен-
ня земельної реформи.
За нецільове використання коштів, що надходять від
земельного податку у відповідний бюджет, фінансовими
органами нараховується штраф у розмірі 100 % викори-
станих сум, який надходить до Державного бюджету
України.
Грошова оцінка земельної ділянки провадиться Дер-
жавним комітетом України по земельних ресурсах за ме-
тодикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
