Реферат на тему
Оборотні кошти і їх організація на підприємстві. Сутність і основи
організації обігових коштів.
План
Сутність, склад і структура обігових коштів.
Класифікація обігових коштів і її значення в діяльності підприємства.
Принципи організації обігових коштів.
Визначення потреби в обігових коштах.
Нормування обігових коштів для утворення запасів сировини, матеріалів і
покупних напівфабрикатів.
1. Сутність, склад і структура обігових коштів.
Для організації господарчої діяльності кожне підприємство повинно мати
не тільки основні виробничі фонди, але також мати в наявності оборотні
фонди.
На відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди беруть участь
тільки в одному циклі виробництва, втрачають натуральну форму і цілком
переносять свою вартість на знову створений продукт.
Обігові кошти постійно беруть участь у забезпеченні процесу виробництва
і реалізації продукції, одночасно знаходяться на всіх стадіях кругообігу
коштів. Переходячи з грошової форми вартості в товарну, потім у
виробничу, товарну і знову в грошову – обігові кошти забезпечують
безперебійну роботу підприємства. Таким чином, сферу виробництва
обслуговують оборотні виробничі фонди, а процес реалізації продукції –
фонди обертання.
До виробничих фондів відносяться: сировина, основні і допоміжні
матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів,
МШП, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва,
витрати майбутніх періодів.
Фонди обертання являють собою ту частину обігових коштів, що складається
з залишків готової продукції на складі підприємства, товарів
відвантажених, але не оплачених покупцями, залишків коштів підприємства
на розрахунковому рахунку в банку, касі, у розрахунках і дебіторській, а
також вкладені в короткострокові цінні папери.
Таким чином, обігові кошти – це кошти, авансовані в оборотні виробничі
фонди і фонди обертання для забезпечення безперервного процесу
виробництва і реалізації продукції (мал. 1).
2. Класифікація обігових коштів і її значення в діяльності підприємства.
Обігові кошти підприємства класифікуються по трьох ознаках:
1. в залежності від участі їх у кругообігу коштів;
2. по методах планування, принципам організації і регулювання обігових
коштів;
3. по джерелам формування обігових коштів.
Відповідно до першої ознаки обігові кошти підрозділяються на авансовані
в:
– оборотні виробничі фонди;
– фонди обертання.
Такий розподіл обігових коштів обумовлений наявністю в кругообігу коштів
двох самостійних сфер: сфери виробництва і сфери обертання. Чим більше
обігових коштів розміщено в сфері виробництва тим ефективніше вони
використовуються.
У залежності від методів планування обігові кошти підрозділяються на:
– нормовані обігові кошти;
– ненормовані обігові кошти.
Необхідність розподілу обігових коштів на нормовані і ненормовані
випливає з економічної доцільності досягнення найбільших результатів при
найменших витратах. Встановлення нормативів по окремих статтях дозволяє
забезпечити оптимальну потребу підприємства в обігових коштах.
До нормованих обігових коштів відносяться обігові кошти у виробничих
запасах, виробництві, у рештках готової продукції на складає
підприємства. Ненормовані обігові кошти включають всі фонди обертання за
винятком готової продукції на складі.
По джерелам формування обігові кошти підрозділяються на :
– власні і прирівняні до власних;
– залучені;
– інші.
Класифікація обігових коштів по вказаних ознаках подана на мал. 1 Вона
має важливе значення, тому що дає можливість підприємству визначати
оптимальний склад і структуру, потребу і джерела формування обігових
коштів. Від цього в значній мірі залежить фінансовий стан підприємства.
Склад і розміщення обігових коштів підприємства.
3. Принципи організації обігових коштів.
Сформована в даний час система організації обігових коштів побудована на
таких принципах:
по-перше, надання підприємствам самостійності в розпорядженні,
управлінні обіговими коштами. Це означає оперативну самостійність у
використанні обігових коштів;
по-друге, визначення планової потреби і розміщення обігових коштів по
окремих елементах і підрозділах. Мається на увазі розрахунок оптимальної
потреби обігових коштів, що забезпечила б безперервність процесу
виробництва, виконання планових завдань при ритмічній роботі (розробка
довгострокових діючих норм і щорічних нормативів);
по-третє, коригування розрахованих і діючих нормативів з урахуванням
вимог мінливих умов господарювання (зміна обсягу виробництва, ціни
використовуваних сировини і матеріалів, паливних і енергетичних
ресурсів, постачальників і споживачів, форм застосування розрахунків);
по-четверте, наявність раціональної системи фінансування обігових
коштів. Це означає формування обігових коштів за рахунок власних
ресурсів і позикових коштів у розмірах, що забезпечують нормальний
фінансовий стан підприємства;
по-п’яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням обігових
кошті. Мається на увазі проведення аналіз ефективності кругообігу
використання коштів із метою прискорення їхньої оборотності.
4. Визначення потреби в обігових коштах.
В даний час підприємствам надане право самостійно розраховувати
нормативи обігових коштів. При цьому можуть використовуватися два
методи: прямого розрахунку і економічний.
Відповідно до Постанови кабінету Міністрів України і Національного банку
України від 19 квітня 1993 року, № 279 “Про нормативи запасів
товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій і
джерела їх покриття” Міністерством економіки України разом із
міністерством фінансів України розроблений Типовий порядок визначення
норм запасів товарно-матеріальних цінностей.
Нормування обігових коштів передбачає урахування багатьох чинників, що
впливають на господарську діяльність підприємства:
– по перше, умови постачання підприємств товарно-матеріальними
цінностями, як: кількість постачальників, термін постачання, розмір
транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми
розрахунків за матеріальні цінності;
– по-друге, організація процесу виробництва, зокрема тривалість
виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу,
номенклатура випущеної продукції;
– по-третє, умови реалізації продукції, насамперед кількість споживачів
готової продукції, їх віддаленість характер випущеної продукції вид
транспорту, яким відвантажується продукція, форми розрахунків за
відвантажену продукцію.
Значення нормування обігових коштів полягає в наступному:
– по-перше, правильне визначення нормативу обігових коштів забезпечує
безперервність і безперебійність процесу виробництва і реалізації
продукції;
– по-друге, нормування обігових коштів дозволяє ефективно
використовувати обігові кошти на кожному підприємстві;
– по-третє, обґрунтовані нормативи обігових коштів сприяють зміцненню
режиму економії, виявленню і використанню внутрішньогосподарських
резервів.
Нормування повинно забезпечити оптимальну потребу в обігових коштах,
тому, що заниження її величини призводить до фінансових труднощів
(утворення прострочених HYPERLINK
“http://click01.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyLbq0Zr9FudOk6GITOS9is1wmJ3U1
zBxo9jitVagngFhe1CaHXmI-LsElvBD9ObXa64dVZJEeuWFn7R**UjWSTTTwETN6hmNmy0lI
b2V7SvO0rkwroTCxMmDUHEzoCLZBG4Wsw8Th3I25gyvvkVzgtmQdm6B7O-4eE-1-wy4yL9Je
XPXsvG25LgZR8cp-kNkbC4e1y-9I22AC9QkYOjBskS3Xuw2qAUdNjuysquRq6nEa7K8xe0JI
IC3A2KAgTBSRt*PMlcUACMo9sGVaYC3WbZtm9Jl2em2YLS3YrqD3M1l2vqdjX-OjLqhQjAIt
v7FVvi9Ws9*R6h1kDSYkMzC9qfqS2P9EtQJUILhTqIUTqjNjbkkKybArnTFTPfE1tZvqLTJ0
lD0dxXGUlt-CcvtZWP21QX6qOClqmt97G3hawg1PZdMhZ3NAz6TtKTRQnwfWHzWJQz-21yuP
ssq47*mN8DwXXhG4GcFKgKN-tPquAaQZe7XYrc6lIRErRwiSSXTOOjNxyc” \t “_blank”
платеж ів, заборгованість за позикою, тощо), а надлишок коштів послабляє
режим економії і дозволяє підприємствам використовувати засоби не по
призначенню, супроводжується створенням зайвих запасів сировини і
матеріалів.
4а. Нормування обігових коштів методом прямого розрахунку.
При використанні цього методу передбачені такі етапи роботи:
1. Визначення норм запасу по окремим статтях обігових коштів. Норма
обігових коштів являє собою відносний показник, що виражається в днях,
процентах або гривнях. Норми запасу в днях по виробничих запасах
розраховуються по окремим видам матеріальних цінностей, а при великій
номенклатурі – по тій частині, що складає по вартості і не менше 70-80%
спільних витрат по статті в цілому.
2. Встановлення одноденної витрати матеріальних цінностей виходячи з
кошторису витрат на виробництво. Одноденну витрату на підприємствах
несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати по
четвертому кварталу планового року, що має найбільший обсяг виробництва.
У сезонних галузях промисловості одноденна витрата визначається по
кварталу з найменшим обсягом виробництва. По незавершеному виробництву
при визначенні одноденних витрат виходять із суми витрат на виробництво
валової або товарної продукції.
>
@
B
c
@
c
????????????n
3. Визначення нормативу обігових коштів по кожній статті в грошовому
вираженні проводиться шляхом множення одноденних витрат у грошовому
вираженні на норму запасу в днях.
4. Вирахування сукупного нормативу або загальної потреби в обігових
коштах по підприємству проводиться шляхом сумування часткових нормативів
по окремим статтям.
5. Заключний етап нормування – визначення норм і нормативів по окремих
статтях обігових коштів для підрозділів підприємства, де
використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.
Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в
днях застосовуються протягом декількох років, якщо істотно не змінюють
умови виробництва, постачання і збуту, розрахунку й інші.
Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих нормативів не
кожному підприємстві з урахуванням усіх чинників, пов’язаних з
особливостями постачання, виробництва і реалізації продукції.
5. Нормування обігових коштів для утворення запасів сировини, матеріалів
і покупних напівфабрикатів.
Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення
безперервності процесу виробництва і реалізації продукції. У складі
виробничих запасів найбільш питому вагу займають сировина, матеріали і
покупні напівфабрикати.
Норматив обігових коштів по цих запасах визначається по такій формулі:
Н = О * N, де
Н – норматив обігових коштів по сировині, матеріалам і покупним
напівфабрикатам (тис. грн.);
О – одноденна витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (тис. грн.);
N – норма обігових коштів (дні).
Одноденна витрата сировини, матеріалів та покупних напівфабрикатів
визначається по кошторису витрат на виробництво IV кварталу планового
року без відрахування поворотних відходів. Розмір одноденної витрати по
номенклатурі спожитої сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів
обчислюється шляхом ділення суми їх витрат на виробництво IV кварталу
планового року на 90. норма обігових коштів визначається як середня
величина розрахована на сонові норм по видах або групах матеріальних
цінностей. Якщо номенклатура сировини і матеріалів дуже велика, то норма
розробляється по основним їх видам, що складає не менше 70% усієї
вартості споживаних матеріальних цінностей.
Норма обігових коштів по сировині, матеріалам та покупним
напівфабрикатам включає такі елементи: транспортний запас; час для
приймання; розвантаження, сортування, складування матеріалів;
технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний
(страховий) запас.
Транспортний запас обчислюється лише по тим видам матеріалів, оплата
яких відбувається систематично до надходження їх на підприємство. Тому в
споживача виникає потреба в обігових коштах для оплати сировини і
матеріалів, що знаходяться в дорозі.
Транспортний запас визнається у вигляді різниці між часом перебування
вантажу у дорозі від постачальника до споживача і часом поштового
пробігу розрахункових документів, їх оформлення у вантажовідправника й
опрацювання в банках за місцем знаходження постачальника і споживача.
Наприклад, час прямування вантажу від постачальника до споживача складає
20 днів, поштовий пробіг документів 12 днів, опрацювання документів у
постачальника і банках – 4 дні. При цих умовах транспортний запас
дорівнює 4 дні (20-12-4). При наявності декількох постачальників
транспортний запас по конкретних видах матеріальних цінностей
обчислюється як середньозважена величина.
Якщо сировина і матеріали надходять до споживача раніше прибуття
розрахункових документів (або збігаються за часом), транспортний запас
не встановлюється.
Час прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів
визначається шляхом хронометражу по кожній операції.
Технологічний запас включає час на підготовку операції (сушіння
лісоматеріалів, роздріблення брухту металу, розкрій матеріалів і т.п.),
якщо вони не є складовою частиною виробничого циклу. Норма
технологічного запасу визначається конкретними умовами роботи кожного
підприємства і тривалістю підготовчих операцій.
Норма обігових коштів у частині поточного запасу залежить від частоти і
рівномірності постачань матеріалів, рівномірності їх споживання у
виробництві. Чим частіше вони надходять на адресу споживача, тим менше
повинний бути поточний запас.
В норму обігових коштів, як правило включається середній поточний запас
у розмірі 50% тривалості інтервалу між постачаннями. Інтервал постачання
визначається на сонові договорів із постачальником або ж виходячи з
фактичних даних про надходження за попередній період.
У тих випадках, коли при розробці норм обігових коштів у частині
поточного запасу по окремим видам матеріалів відсутні планово-календарні
терміни постачань, середній інтервал між постачаннями визначається на
підставі даних про фактичне надходження матеріалів. Для цього кількість
днів у році (360) варто розділити на спільну кількість постачань даного
виду матеріалів за звітний рік. При розрахунку середнього інтервалу не
враховується дрібні партії і надмірно великі надходження.
Сировина, матеріали, що надходять від декількох постачальників, можуть
істотно відрізнятися по обсягу постачань і по тривалості інтервалів, що
обумовлюються такими причинами – особливостями в транспортуванні,
періодичністю випуску даних матеріальних цінностей у постачальників і
т.п. У таких випадках середній інтервал між постачаннями обчислюється як
середньозважена величина. При її визначенні кожне постачання сировини і
матеріалів множиться на інтервал в днях до наступного постачання і сума
отриманих добутків ділиться на спільний об’єм постачання, прийнятих для
розрахунку середньозваженого інтервалу.
Приклад розрахунку інтервалу між постачаннями за методом
середньозваженої величини.
Дата отримання матеріалів від постачальників Об’єм постачання Інтервал
руху в днях до наступного постачання Підсумкові числа (гр2*гр3)
Обґрунтування причини виключення постачання із розрахунку.
05.1
20,1
26,2
14,3
22,3
10,4
25,4
13,5
29,5
17,6
30,6
12,7
і т.д. 420
350
3000
90
310
410
870
360
430
400
390
970
… 15
37
16
19
15
16
18
13
12
25
… 6300
12950
4800
5890
6150
5760
7740
5200
4680
9250
…
Одноразове дрібне постачання
Випадкове надмірно велике постачання
Всього 5840 109320
У розрахунок приймається 4880*(5840-960). Середньозважений інтервал 22
дні (109320:4880).
Норма обігових коштів на поточний запас приймається в розмірі 50% від
середньозваженого інтервалу, тобто 11 днів.
Гарантійний (страховий) запас створюється з метою попередження наслідків
від можливих перерв у постачанні через порушення умов постачань або
затримки вантажу в дорозі, а також при зміні постачальником термінів
відвантаження в межах, що припускаються особливим умовами постачання або
договором. Норма обігових коштів встановлюється, як правило в межах 50%
поточного запасу.
За матеріалами, що доставляються зі складів постачальницьких і збутових
організацій автомобільним транспортом, страховий запас як правило не
передбачений.
В окремих випадках норма обігових коштів у частині страхового запасу
окремих видів матеріалів може бути збільшена понад 50% від норм обігових
коштів на поточний запас.
На сонові норм обігових коштів, обчислених по складових елементах –
транспортному поточному страховому, технологічному запасам і запасу
пов’язаному з прийманням матеріальних цінностей – визначається норматив
по видах, групам і в цілому по сировині, основним матеріалам і покупним
напівфабрикатам.
Розрахунок загальної потреби в оборотних засобах по основним матеріалам.
Види матеріаль-них цінностей Одноденні витрати тис.грн. Норми
оборотних засобів в днях Потреби в оборотних засобах
Транспортний запас Час на прийом та складування Технологічний запас
Поточний запас Страховий запас Всього
1 2 3 4 5 6 7 8 9
А
Б
В
Г
Д 13,3
6,0
809
8,0
6,2 3
2
1
4
2 2
2
1
2
1 4
2
2
2
2 10
8
14
12
6 5
4
7
6
3 24
18
25
26
14 319,2
108,0
222,5
208,0
86,8
Всього 42,4 22,3 944,5
У наведеному прикладі сума обігових коштів по сировині, матеріалам і
покупним напівфабрикатам дорівнює 944,5 тис. грн., а середня норма
обігових коштів складає 22,3 (944,5:42,4).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
