Реферат на тему:
Місцеві фінанси як інструмент економічного зростання інвестицій
аграрного ринку
Економічне реформування народного господарства України докорінно змінює
фінансове управління соціально-економічними процесами, що здійснюється
за допомогою бюджетного регулювання джерел надходження і напрямків
використання коштів.
В економіці ринкового типу вплив державного бюджету великий, проте і
значну роль у фінансовому обігу відіграють регіональні та місцеві
бюджети. Крім того, фінансові потоки формуються не так за допомогою їх
бюджетного регулювання з боку державних органів влади, як з волі
суб’єктів господарювання в особі місцевих органів влади, асоціацій,
концернів, фірм, підприємств. При цьому так само відбувається бюджетне
регулювання, але вже на основі самостійного формування власних бюджетів
власниками джерел первісних фінансових надходжень.
Важливою умовою забезпечення стабільності аграрного ринку має стати
активне застосування механізмів державного регулювання. Суть такого
регулювання полягає в забезпеченні збалансованості кількісних та якісних
параметрів попиту і пропозиції, досягнення їх оптимального
співвідношення. Система регулювання аграрного ринку має охоплювати
організаційні та економічні напрями.
Управління інвестиціями, яке здійснюється центральними чи місцевими
органами державної влади, передбачає:
– прогнозування, планування та програмування
розвитку економіки та її окремих елементів;
– формування бюджету, передбачення у ньому обсягів
державного фінансування;
– планування централізованих державних засобів;
– розміщення держконтрактів і контроль за їх
виконанням;
– визначення умов реалізації інвестиційних проектів
та їхню експертизу;
– проведення інвестиційної діяльності (інвестування
бюджетних, позабюджетних та інших коштів, призначених для цих цілей).
Регулювання умов інвестиційної діяльності аграрного ринку здійснюється
за допомогою макро- та мікроекономічних інституційних інструментів.
Організаційними напрямами регулювання аграрного ринку мають стати:
– створення і розвиток інфраструктури аграрного
ринку;
– формування нормативно-правової бази та
інформативно-аналітичного забезпечення аграрного ринку;
– створення міжвідомчих і регіональних
узгоджувальних комісій з питань врегулювання міжгалузевих та
міжгосподарських відносин;
– ведення моніторингу та прогнозування кон’юнктури
аграрного ринку;
– посилення контролю за якістю та безпекою
сільськогосподарської продукції; запровадження нових ринкових
стандартів;
– щорічна сертифікація умов зберігання зерна;
– щомісячне декларування запасів зерна.
Органи місцевого самоврядування в багатьох країнах є досить значними
інвесторами. Деякі з них витрачають на інвестиції понад третину
мобілізованих фінансових ресурсів. В Україні частина інвестиційних
витрат у видатках місцевих бюджетів залишається вкрай низькою, навіть
скорочується. Бюджетні витрати на підтримку сільського господарства
можна розглянути в таблиці 1.
Таблиця 1
Бюджетні витрати на підтримку сільського господарства
Заходи підтримки 2003 2004
Фактичні видатки, млн. грн. Структура, % Передбачені видатки, млн.
грн. Структура, %
Загальна підтримка включаючи податкові пільги 5443,2 100,0 5551,3 100,0
З неї заходи, що не обмежуються СОТ “Зелена Скринька” 1052,8 19,3 1398,8
25,2
У т .ч. : наукові дослідження 45,4 0,8 61,8 1,1
Боротьба зі шкідниками і хворобами рослин і тварин 57,5 1,1 80,8 1,5
Розвиток ринкової інфраструктури на селі – – – –
Поширення досвіду та консультаційні послуги 4,0 0,1 5,0 0,1
Підготовка і перепідготовка кадрів 448,3 8,2 556,2 10,0
Розвиток соціальної інфраструктури на селі 36,0 0,7 16,0 0,3
Охорона навколишнього середовища 15,6 0,3 27,0 0,5
Послуги у сфері маркетингу, перевірка якості продукції та інші 446,0 8,2
652,0 11,7
Рівень інвестиційної активності органів місцевого самоврядування може
бути оцінено таким показником, як частка муніципальних інвестицій у
загальних урядових інвестиційних витратах. В багатьох країнах, таких як
Німеччина, Норвегія, Чехія, Болгарія, муніципальні інвестиційні витрати
перевищують половину всіх урядових (державних) інвестицій. Лише в
окремих країнах (Кіпр, Латвія) цей показник залишається незначним.
В Україні, рівень державної фінансової підтримки зростає , але
залишається ще недостатнім, що ускладнює конкуренцію вітчизняних
товаровиробників з зарубіжними за український споживчий попит. Частка
підтримки у валовій продукції сільського господарства складала у 2003
році 10,9%, у середньому за рік 5443 млн. грн.
Передусім державної підтримки потребує продукція, пропозиція якої на
ринку не задовольняє нормативний рівень споживання або виробництво якої
є невигідним для виробників. Сільськогосподарська продукція і
продовольчі товари займають значне місце в експортному потенціалі
держави. У 2002 р. її частка складала 13,3% від загального експорту
України. Експорт сільськогосподарської продукції постійно зростає.
Сальдо зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією позитивне і
також має тенденцію до зростання. Винятком став 2003 р., коли значно
скоротився експорт і зріс імпорт зерна і борошна. У структурі експорту
останніми роками переважає продукція рослинництва, яка становить близько
трьох четвертих сільськогосподарського експорту і найбільша частка якої
припадає на олію та зерно. Великі експортні можливості аграрний сектор
має по молоку та молокопродуктах, м’ясу та м’ясопродуктах, насінню
соняшнику. Основними споживачами української сільськогосподарської
продукції є країни СНД, на які припадає третина експорту, та
Європейського Союзу, на який припадає чверть експорту.
Загальний обсяг реалізації продукції сільськогосподарськими
підприємствами за січень–лютий 2005р. порівняно з відповідним періодом
2004р. збільшився на 17%, у т.ч. продукції рослинництва – на 38%,
продукції тваринництва – на 7%. Станом на 1 березня 2005р. в
сільськогосподарських підприємствах (крім малих), а також на
підприємствах, що займалися зберіганням та переробкою зернових культур,
було в наявності 10,3 млн. т зерна, у т.ч. пшениці – 4,1 млн. т. Із
загальної кількості зерна безпосередньо в аграрних підприємствах було в
наявності 4,8 млн. т, у т.ч. 1,6 млн. т пшениці. Зернозберігаючі та
зернопереробні підприємства мали в наявності 5,5 млн. т зерна, у т.ч.
зернозберігаючі – 3,3 млн. т.
Висновки. Центр ваги державної інвестиційної діяльності має
переміститися на регіональний рівень. Для цього необхідно набагато
більшу частку бюджетних коштів залишати на місцях, особливо там, де
необхідно активізувати інвестиційну діяльність. Соціальні витрати
місцевих бюджетів (поточні й капітальні), як і державного, слід
перевести на тверду нормативну основу (у розрахунку на душу населення),
а всю чи основну частину доходів бюджетів, понад мінімальні нормативні
розміри, направляти на фінансування проектів структурної перебудови
господарського комплексу. Ефективною формою може бути змішане
фінансування регіональних проектів, коли державні інвестиції становлять,
наприклад, 40-50%, а інша частина фінансуватиметься місцевими органами
самоврядування і залученим приватним сектором.
Водночас до програми ринкової трансформації державної підтримки
аграрного сектору можна і треба віднести й інші заходи, які
відповідають основним критеріям СОТ, а саме:
– створення та використання для продовольчої безпеки
і стабільності ринку резервів сільськогосподарської продукції, закупівля
і продаж якої мають здійснюватися прозоро, за поточними ринковими
цінами;
– підтримку купівельної спроможності населення з
низькими доходами шляхом надання прозорих і адресних субсидій тощо;
– прямі виплати (грошові та натуральні) виробникам
сільськогосподарської продукції;
– непряму підтримку доходів товаровиробників, яка не
пов’язана з обсягами виробництва та цінами на продукцію;
– підтримку програм страхування доходів
сільськогосподарських товаровиробників на випадок стихійних лих, хвороб
та пошкодження шкідниками рослини і тварин;
– часткову компенсацію зниження доходів
сільськогосподарських виробників порівняно із середнім рівнем за
попередні 3-5 років через не врожайність чи стихійне лихо;
– підтримку програм, спрямованих на вилучення з
виробництва надлишку працівників;
– підтримку господарств, що знаходяться в регіонах
з несприятливими природнокліматичними умовами.
Перелік використаної літератури:
Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. – 2-ге
вид., стер. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 318 с.
Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. – К.: Эльга-Н,
Ника-Центр, 2001. – 536 с.
П.С. Березівський, Н.І. Михалюк. Організація, прогнозування та
планування агропромислового комплексу. Навчальний посібник / За ред.
П.С. Березівського. – Львів: “Магнолія Плюс”; видавець СПД ФО В.М. Піча,
2004. – 443 с.
http: //www.minagro.gov.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
