Реферат на тему:
Комерційні банки: їх види та операції
Фiнансово-кредитна установа – юридична особа, яка проводить одну або
кiлька операцiй, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення
вкладiв вiд населення.
У широкому розумінні, комерційний банк – це будь-який банк, що
функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування
комерційного банку характерне для української практики, в якій усі
банки, крім центрального, називаються комерційними.
У вузькому розумінні комерційний банк – це банк, який виконує повний
набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання
максимального прибутку. Так, він характеризується у банківській практиці
Німеччини, США та інших країн, у яких, поряд з групою комерційних
банків, діє велика група інших банків другого рівня, що не є
комерційними.
Сучасна класифікація комерційних банків може бути представлена у такому
вигляді (див. табл. 4.2).
Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:
– принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним
видом операцій чи сектором грошового ринку;
принцип універсальності, коли будь-які обмеження на діяльність банків на
грошовому ринку знімаються.
Незалежно від принципу, на який орієнтується банківське законодавство,
комерційні банки в кожній країні істотно відрізняються набором операцій
та послуг, що надаються. Одні з них виконують широке коло операцій,
охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. Такі
банки прийнято називати універсальними. Інші банки виконують тільки
окремі операції на ринку чи функціонують у вузькому секторі ринку,
обслуговуючи окремі галузі економіки.
Таблиця 1
Класифікація комерційних банків
Класифікаційні ознаки
Види комерційних банків
Порядок створення
Перепрофільовані, новостворені
Характер спеціалізації
Універсальні, спеціалізовані
Територія діяльності
Регіональні, республіканські, міжнародні
Розмір
Великі, середні, малі
Форма власності
Загальнодержавні, муніципальні, колективні (відкриті та закриті
акціонерні товариства, холдинги, товариства з обмеженою
відповідальністю, кооперативні), приватні, зі стопроцентною іноземною
власністю, змішані
Функції і характер виконуваних операцій
Інвестиційні зберігання, депозитні, інноваційні, поштово-пенсійні,
промислові, агропромислові, біржові, експортно-імпортні, лізингові,
торговельні
Характер відносин
Банки-гаранти, банки-кореспонденти, уповноважені
Ступінь впливу
Монополісти, аутсайдери
Структура
Багатопрофільні, безфіліальні
Ступінь контролю
Контролюючі, контрольовані
Конкурентоспроможність
Конкурентоспроможні, неконкурентоспроможні
Фінансовий стан
Стійкі (стабільні), проблемні, кризові, банкрути
Такі банки називаються спеціалізованими. Спеціалізація може бути
функціональною, коли банки зосереджуються переважно на виконанні окремих
операцій, наприклад, іпотечних, інвестиційних тощо, та галузевою чи
секторною, наприклад, ощадні, сільськогосподарські, інноваційні банки.
Залежно від прийнятого принципу побудови комерційних банків у країні
будуть переважати спеціалізовані чи універсальні банки.
В Україні за набором операцій, що виконуються, переважну кількість
комерційних банків можна віднести до категорії універсальних.
Виходячи з досвіду західних країн, усі універсальні банки можна
об’єднати в 3 групи: комерційні банки (у вузькому розумінні); ощадні
банки; кооперативні банки. Відрізняються між собою ці групи банків
правовою формою, набором клієнтури та цілями діяльності.
Другу групу універсальних банків утворюють ощадні інститути. У різних
країнах вони по-різному називаються і класифікуються.
Ощадну справу в Україні здійснюють Ощадний банк України та інші
комерційні банки. Отже, Ощадний банк України є спеціалізованим
комерційним банком.
Керівництво Ощадним банком України здійснює Правління банку. Держава
гарантує збереження вкладів і цінних паперів в Ощадному банку України та
видача їх вкладникам за першою вимогою.Функції Ощадного банку України.
Ощадний банк України несе відповідальність за ефективну організацію
ощадної справи в державі, забезпечує впровадження прогресивних форм
розрахунково-кредитного та касового обслуговування населення, розширення
безготівкових розрахунків, розповсюдження та погашення цінних паперів,
кредитування населення, валютне обслуговування іноземних громадян та
громадян України, надає різноманітні платні послуги у банківській сфері.
Ощадний банк України встановлює відсоткові ставки за вкладами населення
у межах максимальних відсоткових ставок, визначених Національним банком
України.
На Ощадбанк України припадає 75,0 % всіх банківських вкладів населення,
з них 56,0 % вкладів до запитання, 4,0 % строкових вкладів до 1 року і
38,0 % строкових вкладів більше 1 року. Сьогодні Ощадбанк України – це
досить спеціалізований депозитний інститут.
Комерційні банки можуть залучати кошти громадян в ощадні вклади. Для
забезпечення повернення вкладів банки утворюють міжбанківський фонд
страхування вкладів громадян. Порядок утворення цього фонду
встановлюється Національним банком України.
Вкладниками можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи
без громадянства. Вкладники вільні у виборі банку для зберігання коштів,
вони можуть мати вклади в одному або в кількох банках. Приймаючи гроші
на вклади, банки видають вкладникові вкладний документ. Вкладники можуть
розпоряджатися вкладами, одержувати за ними дохід у вигляді відсотків та
в іншій формі, запропонованій банком, здійснювати безготівкові
розрахунки.
Вкладником може бути і неповнолітня особа. Неповнолітній, який вніс
вклад на своє ім’я, розпоряджається цим вкладом самостійно. Вкладами,
внесеними іншою особою на ім’я неповнолітнього, розпоряджаються:
– до досягнення ним віку 15 років – батьки або інші законні представники
неповнолітнього;
– після досягнення віку 15 років – сам неповнолітній, але за згодою
своїх батьків або інших законних представників.
Доходи за вкладами не підлягають оподаткуванню. Фізичні та юридичні
особи при оформленні документів про перехід вкладів у спадщину
звільняються від сплати державного мита.
Вклади, одержані в порядку успадкування, не підлягають оподаткуванню.
Вкладники мають право зробити заповідальне розпорядження банку про
видавання вкладу в разі своєї смерті будь-якій особі, організації або
державі відповідно до законодавства. Вклад, щодо якого не зроблено
заповідального розпорядження, у разі смерті вкладника банки видають
спадкоємцям у порядку, встановленому законодавством України.
Кошти, залучені Ощадним банком України, передаються за плату
Національному банку, а також використовуються ним для кредитування
населення та здійснення інших банківських операцій.
Розвиток Ощадного банку України в бік комерційних банків відстає
порівняно з такими банками в інших країнах. Він працює переважно в
режимі звичайних ощадних кас, обмежуючись прийманням вкладів населення з
їх використанням переважно через міжбанківський ринок. Це звужує його
можливості стимулювати приток вкладів й впливати на економічні процеси,
перш за все, у сфері малого та середнього бізнесу, яка традиційно
обслуговується у всіх країнах ощадними банками.
Третю групу універсальних банків становлять кредитні товариства
(кооперативні банки, кредитні товариства, тощо). Кооперативні банки –
спеціальні кредитно-фінансові інститути, що утворюються
товаровиробниками на часткових засадах для задоволення взаємних потреб у
кредитах та інших банківських послугах. За характером діяльності вони
подібні до ощадних банків. Це кооперативні ощадні інститути, які
організовані групами приватних осіб, об’єднаних спільними економічними
інтересами (фермери, ремісники), або профспілками. Це широко розгалужена
мережа кредитних інститутів з великою кількістю окремих установ. Проте
кооперативні банки в усіх країнах у своїй більшості – це кредитні
установи.
Загальні риси кооперативного банку: приватна власність має колективний
характер, контроль не може здійснюватись окремими особами, прибуток не
ділиться між пайовиками або власниками, а йде на виплату відсотків за
вкладами та на збільшення резервів.
Взаємноощадні банки організовані за типом «взаємних» підприємств: у них
не має акцій та ними керує піклувальна рада. В останній час намітилась
тенденція до перетворення їх в акціонерні підприємства. Взаємоощадні
банки приймають заощадження та інвестують їх у закладні під нерухомість
(50 відсотків активів) та цінні папери, а також надають комерційні та
споживацькі позики.
В Україні система кооперативних банків (у т. ч. кредитних товариств)
тільки починає розвиватись. Найбільш відомим представником цієї групи є
Експобанк, що функціонує у Києві. Проте цей різновид універсальних
банків в Україні розвивається надто повільно, що спричинено такими
обставинами:
– гальмуванням розвитку малого і середнього бізнесу, фермерських
господарств, виробничої кооперації;
– затримкою з прийняттям законодавства щодо регламентації діяльності
кредитної кооперації;
– недостатнім розвитком фондового ринку, підривом довіри широких верств
населення до фінансових посередників взагалі.
Характерною ознакою кредитних товариств як окремого виду універсальних
банків є те, що вони засновують свою діяльність на пайових внесках і
депозитних вкладах своїх членів, яким надаються ці кошти в позички –
короткострокові, середньо- та довгострокові. Проте останнім часом ці
банки вивели свою діяльність за межі обслуговування тільки своїх членів,
стали приймати всі види вкладів від інших осіб і надавати всім широкий
спектр послуг. Тому вони істотно наблизилися за характером діяльності до
звичайних комерційних банків.
Спеціалізовані банки, на відміну від універсальних, функціонують на
вузьких секторах грошового ринку чи займаються вузьким колом банківських
операцій, де потрібні особливі технічні прийоми та спеціальні знання.
Тому ця діяльність для універсальних банків виявляється невигідною, вони
залишають відповідні ніші на грошовому ринку для спеціалізованих банків.
Найчастіше спеціалізовані банки виникали в таких секторах ринку:
споживчого кредиту;
іпотечного кредиту;
сільськогосподарського кредиту;
залучення малих вкладів та обслуговування малого бізнесу;
у зовнішньоекономічній діяльності;
у сфері інвестування капіталу;
у житловому будівництві тощо.
Конкретні спеціалізовані банки в різних країнах істотно відрізняються за
назвою, структурою, характером діяльності. Найчастіше зустрічаються такі
спеціалізовані банки:
іпотечні;
будівельні ощадні банки (каси);
інвестиційні банки (компанії);
банки підтримки;
гарантійні банки;
розрахункові (клірингові) банки (палати).
Іпотечні банки займаються довгостроковим кредитуванням житлового
будівництва під заклад земельних ділянок (іпотеки), іншими
довгостроковими позичками під заклад нерухомості. Іпотека надає банку
право переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості
зареєстрованої застави. У випадку неплатоспроможності боржника
задоволення вимог кредитора здійснюється з виручки від реалізованого
майна. Ресурси іпотечного банку – власні накопичення й іпотечні
облігації – довгострокові цінні папери, що випускаються під забезпечення
нерухомим майном і приносять сталий відсоток.
Інвестиційні банки (компанії) займаються мобілізацією довгострокового
позичкового капіталу шляхом випуску боргових зобов’язань та розміщенням
його в цінні папери корпорацій та держави.
Інвестиційні банки виконують такі функції:
емісія цінних паперів;
погодження умов та видів позик (облігації, акції);
випуск і розміщення цінних паперів, у тому числі за власний рахунок;
гарантія емісії (зобов’язання купити нереалізовану частину випущених
цінних паперів);
надання звичайних і довготермінових кредитів інвесторам – покупцям
цінних паперів;
консультаційні послуги;
організація банківських синдикатів, забезпечення вторинного ринку
цінними паперами тощо.
За кордоном функції інвестиційних банків виконують як центральні, так і
спеціалізовані банки.
При цьому інвестиційні банки виступають не просто посередниками між
позичальниками та інвесторами, а в ролі гарантів емісій та організаторів
ринку – вони купують та продають великі пакети акцій та облігацій за
свій рахунок, надають кредити покупцям цінних паперів. Класичний тип
інвестиційного банку притаманний США, де комерційним банкам заборонено
займатися інвестиційною діяльністю (крім операцій з державними та
муніципальними облігаціями).
У сучасних умовах інвестиційні банки пов’язані з комерційними банками
вкладанням залучених вкладів у прибуткові операції з цінними паперами
підприємств, надають кредити їм під заставу цінних паперів.
Особливе місце займають міжнародні інвестиційні банки – Міжнародний банк
реконструкції і розвитку, Європейський інвестиційний банк, регіональні
банки розвитку та ін.
У багатьох країнах діють інвестиційні компанії відкритого типу, які
надають гарантію викупу своїх зобов’язань в одержувача на першу його
вимогу.
Світовий банк виділяє шість етапів інвестиційного циклу:
пошук об’єкта вкладень;
оцінка рентабельності й ризику;
розробка схеми фінансування;
укладення взаємопов’язаних угод;
виконання виробничої, комерційної, фінансової програми до повного
погашення кредитів;
оцінка фінансових результатів проекту, порівняння із запланованим.
Будівельні ощадні банки займаються довгостроковим кредитуванням
житлового будівництва.
Банки підтримки створюються державою чи за участю держави для
фінансування цільових програм, які вимагають особливої підтримки,
наприклад, у сільському господарстві, реструктуризації промисловості,
розвитку інфраструктури, сприяння житловому будівництву, відбудови
зруйнованого господарства (війною, стихійними лихами тощо).
–
@
F
H
\
^
`
c
¤
®
°
A ?
&
°
?
O
O
O
U
e
e
o
.
0
8
:
Література Конституція України. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91. Зміни та доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 10.09.97. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96. Указ Президента України «Про безпосереднє залучення УФБ до приватизаційних процесів» від 1995 року. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 1991 року. Закон України «Про власність» від 07.02.91 № 697-ХІІ. Закон України «Про заставу» від 2.10.92 № 2654-ХІІ. Закон України «Про страхування». – К.: Парламент, 1998. – 37 с. Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд. Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. – К.: Урожай, 1998. Закон України «Про збори на обов’язкове пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400 - ВР. Закон України «Про збори на обов’язкове соціальне страхування.» від 26.06.97 р. № 402 - ВР. Постанова Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1998 року» від 6.04.98 р. № 463. Постанова КМУ «Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків» від 10.09.92 № 528-92 п. Азаров М. Янчуков В. Регіональна система масових електронних платежів // Вісник НБУ. – 1998. – № 10. – С. 49. Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання // Фінанси України. – 1998. – № 1. – С. 37 – 42.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
