Реферат на тему:
Фінансові інструменти з помірним рівнем ризику
Фінансові інструменти – різноманітні види ринкового фінансового
продукту, зокрема: цінні папери, грошові зобов’язання, валюта, ф’ючерси,
опціони, депозитні свідоцтва, кредитні договори, страхові поліси тощо.
Фінансові інструменти з помірним рівнем ризику характеризують групу
фінансових інструментів, рівень ризику за якими приблизно рівний
середньоринковому.
Здійснюючи операції на фінансовому ринку, його учасники вибирають
відповідні фінансові інструменти їх проведення. Фінансові інструмент це
різноманітні фінансові документи, які обертаються на ринку, мають
грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на
фінансовому ринку.
Фінансові інструменти, які обертаються на окремих сегментах фінансового
ринку, характеризуються на сучасному етапі великою різноманітністю.
За окремими видами фінансових ринків розрізняють наступні інструменти,
які їх обслуговують.
Інструменти ринку позичкових капіталів. До них відносять гроші і
розрахункові документи, які обертаються на і ротовому ринку.
Інструменти ринку цінних паперів – різноманітні цінні папери, що
обертаються на цьому ринку (склад цінних паперів за їх видами,
особливостями емісії та обігу затверджується відповідними
нормативно-правовими актами).
Інструменти валютного ринку. До них відносять іноземну валюту,
розрахункові валютні документи, а також окремі види цінних паперів, які
обслуговують цей ринок.
Інструменти страхового ринку страхові послуги, які пропонуються на
продаж (страхові продукти), а також розрахункові документи та окремі
види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.
Ринок золота (срібла, платини) та дорогоцінного каміння. До них належать
вказані види цінних металів та каменів, які купуються з метою формування
фінансових резервів і тезаврації, а також; розрахункові документи і
цінні папери, що обслуговують цей ринок.
До інструментів ринку нерухомості відносять цінні папери та документи,
що засвідчують право власності на той чи інший вид нерухомості.
За термінами обігу виділяють наступні види фінансових інструментів.
Короткострокові фінансові інструменти (з періодом обігу до одного року).
Цей вид фінансових інструментів с найбільш багато численним і покликаний
обслуговувати операції па ринку грошей.
Довгострокові фінансові інструменти (з періодом обігу більше одного
року). До цього виду фінансових інструментів належать і так звані
“безтермінові фінансові інструменти”, кінцевий термін погашення яких не
встановлено (наприклад, акції). Вони обслуговують операції на ринку
капіталу.
Інструментами грошового ринку є грошові сурогати будь-які документи у
вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України,
випущені в обіг не Національним банком України і виготовлені з метою
здійснення платежів у господарському обороті. На грошовому ринку
обертаються, в основному, боргові документи.
Казначейські зобов’язання – боргові цінні папери, що емітуються державою
в особі уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних
засадах серед фізичних та юридичних осіб, засвідчують внесення їх
власниками грошових коштів до бюджету та надають право на отримання
фінансового доходу або інші майнові права відповідно до умов їх випуску.
Казначейство випускає свої векселя для покриття касового розриву при
виконанні держбюджету.
Депозитні сертифікати – видані банками та іншими депозитними інститутами
цінні папери.
Євродолари доларові депозити, розміщені за межами США.
Угода про перепродаж – контракт, в якому одна зі сторін зобов’язується
продати цінні папери іншій із обов’язковим викупом в обумовлену дату за
наперед обумовленою і зафіксованою в контракті ціною (наприклад,
“репо”).
Комерційні папери – короткостроковий простий вексель, виданий суб’єктом
господарювання.
Банківський акцепт – форма короткострокового банківського фінансування,
при якому банк бере на себе відповідальність за своєчасну оплату
переказного векселя, якщо у векселедавця будуть труднощі.
Фонди ринку грошей – це продаж інвесторам грошових фондів на
короткостроковий період.
Інструменти грошового ринку використовуються на основі ставки
дисконтування.
Комерційні папери та банківські акцепти як інструмент грошового ринку.
Вексельний обіг був і є невід’ємною частиною ділового життя суспільства.
Розвиток вексельного обігу мас багатовікову історію. Винахідниками
векселів вважаються середньовікові банкіри-міняли, що займались
зберіганням і переказом грошей із країни в країну, із міста в місто. У
результаті з’явився за древньою традицією він надписується на звороті
векселя. Індосамент виконується па звороті векселя або на додатковому
листі {алонжі). У випадку використання алонжу, останній повинен бути
приклеєний до векселя. Це викликано дією загального для векселів
правила: чого нема у векселі, того не існує.
За формою передачі індосамент може бути двох видів: або іменним, або
бланковим. Іменний індосамент повинен містити дві необхідні частини:
підпис особи, що передає вексель, і назву нового векселетримача, якому
шляхом цього надпису передається право за векселем, що передує цьому
підпису. Для передачі векселя за бланковим індосаментом достатньо одного
підпису індосанта (того, хто бере на себе абстрактне зобов’язання,
подібно до того, як це робить векселедавець при видачі векселя). Кожен
пред’явник векселя з бланковим надписом має право вимоги без іншого
засвідчення свого права на цей вексель.
Передача векселя за індосаментом веде за собою два юридичних наслідки:
права для індосата і відповідальність для індосанта. Перше полягає в
тому, що особа, яка отримала вексель за індосаментом, стає
векселетримачем. Однак законність його прав настає у випадку
неперервного ряду індосаментів, навіть якщо останній індосамент є
бланковим. Другий юридичний наслідок, пов’язаний з першим, полягає
втому, що індосант, передаючи вексель, бере на себе зобов’язання перед
новим векселетримачем за акцепт і платіж. У цьому полягає доручительська
функція індосаменту. Однак індосант може опротестувати новий індосамент,
у цьому випадку він не несе відповідальність перед тими особами, на
користь яких вексель було потім індосовано. Банки виконують з векселями
наступні операції: видача кредиту за спеціальним позичковим рахунком,
забезпеченим векселями; інкасування векселів; доміляція векселя:
авалювання векселів; акцепт векселів; облік векселів; форфейтування.
Спеціальний позиковий рахунок – це рахунок до запитання. Безтерміновість
кредиту дає банку право в будь-який момент вимагати від кредитора
повного або часткового його погашення чи надання додаткового
забезпечення. Цей кредит має постійний характер. Погашення його може
здійснюватись як самим позичальником, так і іншою особою, після чого їм
повертається із забезпечення векселя сума погашеного боргу. Якщо ж від
самого позичальника кошти не надходять, то на погашення кредиту
направляються гроші, які надійшли на оплату векселів.
Інкасування векселів банком – це виконання банком доручення
векселетримача при отриманні платежу за векселем при настанні терміну
оплати. Отримання в банку готівкових грошей за векселем – це інкасація
векселя. Банківська черговість, яка полягає в отриманні банком грошей за
різними документами (векселями, чеками тощо) від імені та за рахунок
своїх клієнтів, називається інкасо.
Доміціляція векселя – це призначення платником за векселем якої-небудь
третьої особи. Вексель, за яким призначено платника, називається
доміцильованим векселем. Доміцильований вексель підлягає оплаті третьою
особою (доміцілатом) у місці проживання платника або іншому місці;» Як
правило, платником за векселем призначається банк. У цьому випадку банк
у протилежність інкасуванню векселя є не отримувачем платежу, а його
платником, тобто він виконує доручення платника за векселем здійснити
платіж за даним векселем у встановлений термін.
Важливу роль у формуванні грошового ринку відіграє вся банківська
система, що складається із двох рівнів: І-й рівень Центральний банк; 2-й
рівень – комерційні банки. Центральний банк – емісійний, є агентом уряду
при обслуговуванні держбюджету, слугує підтримкою зовнішньої і
внутрішньої стабільності національної грошової одиниці.
Грошовий ринок передбачає наявність такого товару, як гроші. Цей товар
має свою вартість – це витрати на залучення грошей у тимчасове
користування або доходи від передачі їх у борг. Вартість грошей буває
номінальна та реальна, що визначається купівельною спроможністю грошової
одиниці. Особливу роль у системі ціноутворення, має облікова ставка НБУ
і дії Центрального банку на грошовому ринку взагалі.
Для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний
банк здійснює:
1. виготовлення та зберігання банкнот і монет;
2. створення резервних фондів банкнот і монет;
3. встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну
грошових знаків;
4. встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;
5. встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення,
вилучення та інкасації готівки;
6. визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших
фінансово-кредитних установ, підприємств та організацій;
7. визначення вимог стосовно технічного стану та організації охорони
приміщень банківських установ.
Здійснюючи емісію грошей, Центральний банк виконує корисну і необхідну
для розетку країни роль. Гротові інструментами обслуговують економічний
оборот, і їх можна порівняти із транспортними засобами. Останні дають
можливість доставляти товари, продукцію промисловості та сільського
господарства до місця їх переробки і споживання; аналогічно грошові
інструменти забезпечують обіг різних товарів, їх перехід від одного
власника до іншого, полегшуючи їх переробку і споживання. Однак надмірна
і безконтрольна емісія грошей може призвести до небезпечних і навіть
руйнуючих наслідків. Якщо кількість грошей в обігу перевищує певний
ліміт, вони вже не стимулюють виробництво, а породжують збиткову
купівельну спроможність, наслідком якої є підвищення ціп.
Комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на
регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення
стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення
та вирівнювання платіжного балансу, називається грошово-кредитною
політикою.
Основними економічними засобами та методами грошово-кредитної політики є
регулювання обсягу грошової маси через:
1. визначення й регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних
банків та фінансово-кредитних установ;
2. процентну політику;
3. рефінансування комерційних банків;
4. управління золотовалютними резервами;
5. операції із цінними паперами на відкритому ринку;
6. регулювання імпорту та експорту капіталу
Національний банк встановлює порядок визначення облікової ставки та
інших процентних ставок за своїми операціями.
Ставка рефінансування Національного банку України – виражена у відсотках
плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється
Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та
кредитування. Національним банком України встановлюються облікова та
ломбардна процентні ставки.
Облікова ставка Національного банку України – виражена у відсотках
плата, що береться Національним банком України за рефінансування
комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу за
ними та утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є
найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші.
Національний банк встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним
установам нормативи обов’язкового резервування коштів. При цьому:
1. розмір обов’язкових резервів встановлюється єдиним для банків та
фінансово-кредитних установ у процентному відношенні до загальної суми
залучених банком коштів у національній та іноземній валюті;
2. для різних видів зобов’язань можуть встановлюватися різні норми
обов’язкових резервів;
3. рішення про підвищення норм резерву набирає чинності не раніше, ніж
через 10 днів після його опублікування.
Відкритий ринок – ринок, на якому здійснюються операції з
купівлі-продажу цінних паперів між особами, що не є первинними
кредиторами та позичальниками, і коли кошти внаслідок продажу цінних
паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а
не їх емітента. Використовується центральними банками для
купівлі-продажу, як правило, короткострокових державних цінних паперів з
метою регулювання грошової маси. Унаслідок купівлі збільшується
вкладення коштів в економіку, внаслідок продажу – зменшується.
Операціями відкритого ринку Національного банку є купівля-продаж
казначейських зобов’язань, власних зобов’язань Національного банку
(депозитних сертифікатів), а також визначених правлінням Національного
банку комерційних векселів, інших цінних паперів та боргових
зобов’язань.
Кабінет Міністрів України зобов’язаний зберігати кошти Державного
бюджету України та позабюджетних фондів у Національному банку на
рахунках Державного казначейства України.
Умови та порядок обслуговування коштів Державного бюджету України
визначаються договором між Національним банком та Державним
казначейством України.
Список використаної літератури
Ван Хорн Дж. К. Основи управління фінансами: / За ред Я.В.Соколов. – М.:
Фінанси та статистика, 1997.- 800с.:іл..- (серія бухгалтерської
звітності та аудиту).
Иванов В.М. Финансовый рынок: Конспект лекций: – К.: МАУП, 1999. -112с.
Лизолетт Сурен Валютные операции. Основи теории й практика. Пер. с нем.
– М.: Дело, 1998. -176с.
Мельник В.А. Ринок цінних паперів. К.: А.Л.Д., ВІРА – Р, 1998. – 560 с.
Рынок ценных бумаг. Теория й практика. Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев
А.А. Учебное пособие. – К.: МАУП, 1997 – 214 с.с.
Фредерік С. Мишкін Економіка грошей, банківської справи і фінансових
ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, Г.Стеблій, А.Стасишин. – К.: Основи,
1998. – 963 с.
Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і
практика. Навчальний посібник.- Київ.: ЦУП, 2002.-616 с.
Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками. Навчальний
посібник. – К.: КОО т-ва “Знання”, 1998. – 443 с.
PAGE
PAGE 10
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
