Реферат на тему:
Бюджетний розпис. Бюджетна класифікація
Основою для виконання Державного і місцевих бюджетів є розпис. Розпис
Державного бюджету України складає Міністерство фінансів України на
підставі показників затвердженого бюджету в місячний термін після
прийняття закону про Державний бюджет України. Розпис бюджету Автономної
Республіки Крим (АРК) складає Міністерство фінансів АРК; обласних і
міських (міста Київ і Севастополь) бюджетів — головні фінансові
управління обласних і міських державних адміністрацій; районних (у
сільській місцевості і в містах), міських (міст республіканського
(Автономна Республіка Крим) і обласного значення) — фінансові управління
відповідних виконавчих органів; міських (міст районного значення),
сільських і селищних — виконавчі органи міських, сільських і селищних
Рад. Розпис Державного бюджету України на відповідний рік включає:
розпис доходів, розпис фінансування і розпис асигнувань державного
бюджету. Ці розписи поділяються на річний і помісячний розпис доходів,
розпис фінансування та розпис бюджетних асигнувань і кредитування
загального фонду. Помісячний розпис спеціального фонду, як правило, не
складається (окрім 2004 р.).
Неспроможність збалансування бюджету в окремому місяці є підставою для
отримання бюджетних позичок. Забезпечення збалансування бюджету в межах
кожного місяця досягається рівномірним розподілом видатків та
встановленням відповідних термінів надходження доходів.
Складання бюджетного розпису потребує певних навичок та високої
відповідальності працівників фінансових органів. Чим краще складено
розпис, тим чіткіше організовано виконання бюджету. Розпис бюджету
складають відповідно до порядкових номерів надходжень та видатків
бюджету. Порядкові номери (коди) і повні найменування доходів і видатків
бюджету зазначені в бюджетній класифікації.
Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів,
видатків, кредитування, фінансування бюджету та державного боргу (боргу
Автономної Республіки Крим чи боргу місцевого самоврядування) за
ознаками економічної сутності, функціональної діяльності,
організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства
України та міжнародних стандартів.
Відповідно до статті 8 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація
застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів
державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів
місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів,
проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також
організаційних, функціональних та економічних категорій видатків,
забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних
показників. З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і
видатків та для забезпечення взаємозв’язку між функціональними
призначеннями й економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів
України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та
інформує про це в обов’язковому порядку Верховну Раду України.
Бюджетна класифікація має такі складові:
класифікація доходів бюджету;
класифікація видатків бюджету;
класиифікація кредитування бюджету;
класифікація фінансування бюджету;
класифікація боргу;
При розгляді складових бюджетної класифікації слід розмежувати поняття
«видатки бюджету» та «витрати бюджету», оскільки вони не тотожні.
Поняття «витрати бюджету» є більш широким, ніж «видатки бюджету».
Витрати бюджету — це сума видатків бюджету, коштів на кредитування та
коштів на погашення основної суми боргу. Видатки бюджету — це кошти, що
спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним
бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу, надання
кредитів із бюджету та повернення надміру сплачених до бюджету сум.
1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
податкові надходження;
неподаткові надходження;
доходи від операцій з капіталом;
трансферти.
Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами
України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові
платежі.
До неподаткових надходжень належать:
а) доходи від власності та підприємницької діяльності;
б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційно-го та
побічного продажу;
в) надходження від штрафів та фінансових санкцій;
г) інші неподаткові надходження.
Трансферти — це кошти, одержані від інших органів державної влади,
органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого
самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній
та безповоротній основі.
2. Видатки бюджету класифікуються за:
1) функціями, з виконанням яких пов’язані видатки (функціональна
класифікація видатків);
2) економічною характеристикою операцій, під час проведення яких
здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);
3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація
видатків);
4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).
Функціональна класифікація — це групування видатків бюджету за
функціями, які виконуються державою при здійсненні цих видатків,
наприклад на освіту, охорону здоров’я, оборону тощо.
Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:
1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення
відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи
місцевого самоврядування;
2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування
бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної
Республіки Крим чи місцевого самоврядування.
Функціональна класифікація, яка діяла до 2002 р., складалася з 25
розділів, серед яких окремі розділи не стосувалися загальних функцій
держави (наприклад, КФКВ 240000 «Цільові фонди»). Ця класифікація
містила також елементи відомчої класифікації (наприклад, КФКВ 020002
«Верховний Суд України»), економічної класифікації (наприклад, КФКВ
150101 «Капітальні вкладення»), а інколи включала і назви програм. Окрім
того, щороку деякі назви кодів функціональної класифікації змінювалися і
все менше узгоджувалися з вимогами міжнародних стандартів та не
відповідали призначенню функціональної класифікації.
Нова функціональна класифікація, яка була прийнята у 2001 р., — це
класифікація, побудована на основі загальноприйнятої міжнародної
методології, розробленої статистичним відділом Організації Об’єднаних
Націй. Вона складається з 10 розділів, у яких визначаються видатки
бюджету на здійснення загальних функцій, та підрозділів і груп, у яких
конкретизуються напрями видачі бюджетних коштів. Наприклад, розділ —
«Охорона навколишнього природного середовища», підрозділ — «Запобігання
та ліквідація забруднення навколишнього природного середовища», група —
«Охорона та раціональне використання природних ресурсів».
Функціональна класифікація видатків бюджету застосовується з метою
міжнародної порівнянності видатків бюджету за функціями держави. Вона
використовується в аналітичних та статистичних документах (складання
показників зведеного бюджету, мак-роекономічний аналіз тощо). Аналіз
видатків, який проводиться на основі функцій, може служити основою для
формуванням галузевої політики на рівні держави.
Економічна класифікація видатків — це їх групування за економічною
характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки,
наприклад зарплата, нарахування на заробітну плату, придбання предметів
постачання і матеріалів, оплата комунальних послуг та енергоносіїв. )
За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні
видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення,
склад яких визначається міністром фінансів України. При формуванні
бюджету за функціональною класифікацією, що існувала до 2002 р., саме
економічна класифікація була головним предметом аналізу. З упровадженням
програмно-цільового методу акцент аналізу змістився на програмну
класифікацію (цілі, завдання та показники результативності). Наприклад,
якщо раніше робився акцент на тому, що конкретна бюджетна установа має
певну кількість працівників, яку необхідно забезпечити заробітною
платою, то за програмного підходу до формування бюджету увага
акцентується на тому, як найефективніше використати обмежені ресурси для
досягнення поставлених програмою цілей та завдань. Тобто, можливо,
потрібно переглянути чисельність працівників та структуру оплати праці з
метою проведення кількісного та якісного аналізу його складу і зробити
висновки про альтернативні (найменш затратні) способи досягнення мети
виконання бюджетної програми.
Разом з тим економічна класифікація залишається основою для ведення
бухгалтерського обліку та звітності бюджетної установи. Крім цього,
економічна класифікація є потужним інструментом контролю за
використанням коштів, оскільки саме на її основі складається розпис,
який не дозволяє бюджетним установам спрямовувати всі кошти на зарплату,
перевищувати обсяг капітальних видатків або вимагає, щоб відповідні
кошти спрямовувалися на оплату енергоносіїв, щоб не накопичувалася
заборгованість за енергоносіями або іншими статтями. Тобто проведення
видатків має здійснюватися на підставі затвердженого розпису за
економічною класифікацією видатків бюджету. Звичайно, існує можливість
вносити зміни до розпису бюджетних призначень протягом року. Так,
видатки на оплату праці можна зменшувати, якщо відбувається економія
коштів, наприклад, у зв’язку зі зміною штатної чисельності працівників
(за кодами економічної класифікації). Інакше подібні зміни (зокрема
капітальних видатків між головними розпорядниками бюджетних коштів)
потребують внесення змін до Закону.
Відомча класифікація видатків бюджету містить перелік головних
розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство
України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників
бюджетних коштів.
Ця класифікація теж відіграє важливу роль при програмному підході до
формування бюджету. Саме вона детермінує структуру головних
розпорядників, на основі якої визначаються підрозділи, відповідальні за
виконання програм. Як уже зазначалося, існування одного відповідального
виконавця програми є ключовою вимогою застосування програмно-цільового
методу до формування бюджету. Водночас один організаційний підрозділ
головного розпорядника може відповідати за здійснення кількох програм,
що дає змогу здійснювати групування споріднених програм.
Із запровадженням програмно-цільового методу формування бюджету виникла
необхідність у розробленні нової класифікації видатків бюджету —
програмної. Саме ця класифікація є основою для складання та затвердження
бюджету, її запроваджено в Україні з 2002 р. Відповідно до вимог частини
третьої статті 38 Бюджетного кодексу України програмна класифікація
видатків державного бюджету щорічно визначається у законі про Державний
бюджет України. А функціональна класифікація, за якою раніше формувалися
показники видатків бюджету, слугує для аналітичних цілей та
порівнянності бюджету України з бюджетами інших країн. Тому поєднання
програмної і функціональної класифікації є дуже важливим. Функціональна
класифікація узагальнює всі програми відповідно до функцій держави — за
напрямами діяльності.
Програмна класифікація використовується для планування видатків бюджету
за програмами. При цьому чітко визначаються мета та завдання кожного
розпорядника бюджетних коштів і передбачається подальше оцінювання
ефективності їх використання.
Одночасно з розробленням програмної класифікації видатків державного
бюджету виникла необхідність переглянути функціональну класифікацію
видатків бюджету для приведення її у відповідність до міжнародних
стандартів (нових стандартів статистики державних фінансів МВФ).
Кожна бюджетна програма за своїм змістом має стосуватися відповідного
розділу функціональної класифікації, проте на відміну від функції, яка є
загальною категорією, що визначає певний напрям діяльності держави,
бюджетна програма повинна чітко визначати мету і завдання окремого
головного розпорядника і давати можливість розробити показники виміру
очікуваного результату в процесі її реалізації. При цьому сама назва
бюджетної програми повинна окреслювати напрями витрачання бюджетних
коштів. Наприклад, програма «Підготовка кадрів для агропромислового
комплексу у вищих навчальних закладах» належить до однієї функції —
«Освіта» та підфункції «Вища освіта», а її назва розкриває основний
зміст заходу (програми).
Структура коду програмної класифікації має такий вигляд:
1) І частина коду (перша, друга і третя цифри коду) визначає головного
розпорядника (відповідний код діючої відомчої класифікації видатків
державного бюджету);
2) II частина коду (четверта цифра коду) вказує на відповідальних
виконавців у системі головного розпорядника (якщо відповідальним
виконавцем є безпосередньо структурний підрозділ центрального апарату
головного розпорядника, такою частиною коду є цифра «1», щодо всіх інших
відповідальних виконавців використовуються цифри від «2» до «9»);
3) III частина коду (п’ята і шоста цифри коду) — показує бюджетну
програму в межах одного відповідального виконавця. Якщо програма
пов’язана з утриманням апаратів органів державної влади, ця частина коду
визначається цифрами «01», усі інші — «02», «03», «04» і далі в межах
одного відповідального виконавця;
4) IV частина коду (сьома цифра коду) — це напрям діяльності в межах
бюджетної програми (код визначається цифрами від «1» до «9»).
Обов’язковою умовою є віднесення коду конкретної бюджетної програми до
відповідного коду нової функціональної класифікації, що забезпечить
можливість автоматичного групування показників бюджетних програм за
функціональною класифікацією.
3. Класифікація кредитування бюджету:
Класифікація кредитування деталізує надання кредитів з бюджету та їх
повернення. ІРаніше такі операції відображалися за економічною
класифікацією видатків бюджету як «кредитування за вирахуванням
погашення». Однак у 2003 р. до бюджетної класифікації було внесено
відповідні зміни (та підготовлено ряд змін до Бюджетного кодексу
України). Це пов’язано з тим, що за своєю економічною сутністю надання
кредитів не відноситься до категорії видатків бюджету, оскільки
кредитування не є безповоротним платежем для отримувачів коштів, як
видатки бюджету. Надання кредиту відбувається на умовах строковості,
платності та поверненості, тому економічний зміст таких операцій не
відповідає суті поняття видатків з бюджету. Більше того, ці кошти при
поверненні до державного бюджету через встановлені відповідною угодою
терміни можуть бути і далі спрямовані на кредитування цієї самої
програми або на інші бюджетні програми.
Тому, з метою більш прозорого відображення цих операцій та чіткого їх
визначення, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»
надання з бюджету та повернення до бюджету кредитів відображаються в
окремому додатку № 4 до Закону, а не за економічною класифікацією
видатків бюджету «Кредитування з вирахуванням погашення», як у минулі
роки.
У бюджетні запити на 2004 р. було внесено зміни, згідно з якими кожна
бюджетна програма деталізується лише за одним видом класифікації: або
економічною, або класифікацією кредитування. Крім того, всі бюджетні
програми, у тому числі й ті, що передбачають надання та повернення
кредитів до бюджету, обов’язково відносяться до відповідного коду
функціональної класифікації державного бюджету, що дає змогу групувати
їх за напрямами спрямування коштів відповідно до функцій держави.
Упроваджена методологія робить відображення бюджетних програм прозорим і
зрозумілим не тільки за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів
(відомчою класифікацією), а й за типом проведених операцій, що
відповідає принципам програмно-цільового методу, викладеним у Концепції
застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі України,
затвердженої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 вересня
2002 р. № 538.
4. Класифікація фінансування бюджету:
Класифікація фінансування бюджету відбиває джерела отримання фінансових
ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання
фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів
бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з
погашення основної суми боргу).
Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:
а) фінансування за типом кредитора — за категоріями кредиторів або
власників боргових зобов’язань;
б) фінансування за типом боргового зобов’язання — за засобами, що
використовуються для фінансування дефіциту або про-фіциту.
5. Класифікація боргу:
Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов’язання
держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування.
Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового
зобов’язання.
Список використаної літератури:
Арутюнов В. X., КірикД. ТІ., Мішин В. М. Логіка. 144 с. Береза А. М. та
ін. Електронна комерція. 326 с.
Береза А. М. Основи створення інформаційних систем. Вид. 2-ге, перероб.
і дон. 214с.
Білик М.Д. Організація і методика аудиту сільськогосподарських
підприємств. 628 с.
Бойко Н. А. Економічна і соціальна географія. Рос. мовою. 239 с.
Болюх М. А., Горбаток М. І. Збірник задач з курсу «Економічний аналіз».
232 с. Бондар М.І. Аудит в АПК. 188 с.
Боярська 3. І. Міжнародне комерційне право. 143 с.
Брусіловський Б. Я. Інформатика інвестування. 497 с.
Валєєв К. Г.,Джалладова І. А. Вища математика. Ч. II. 451 с.
Валютні операції / За ред. Л. П. Петрашко. 144 с.
Васильков В.Г. Організація виробництва. 524 с.
Вітлінський В. В. Економічний ризик: ігрові моделі. 446 с.
Верба В. А., Решетняк Г. І. Організація консалтингової діяльності. 244
с.
Власоеа А. М., СавчукЛ. М., Савінова В. Б. Організаційна поведінка. 96
с.
Войчак А. В, Павленко А. Ф. Маркетинг. 246 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
