Сутність, функції, показники ринку праці (реферат)

Реферат на тему:

Сутність, функції, показники ринку праці

1. Загальна характеристика ринку праці, його функції та напрямки
аналізу;

Ефективне функціонування національної економіки значною мірою
визначається процесами, які відбуваються на ринку праці. Будь-який ринок
може функціонувати тільки за умов поєднання робочої сили і засобів
виробництва. Ринок праці, на якому формуються попит і пропозиція робочої
сили, посідає центральне місце серед інших ринків. Це ринок найманої
праці, де роботодавець і найманий працівник виступають як юридично
рівноправні особи, що відрізняє ринок праці від інших ринків.

На ринку праці виступають два основних суб?єкти – роботодавці та наймані
працівники, які суттєво розрізняються по відношенню їх до засобів
виробництва. Роботодавці є власниками засобів виробництва, а наймані
працівники володіють здібностями до праці. Тому на ринку праці
формуються попит і пропозиція робочої сили, які знаходяться під впливом
різних факторів. Попит на робочу силу залежить від рівня продуктивності
праці, технічного оснащення виробництва, рівня економічної активності –
фази циклу. Пропозиція визначається рівнем заробітної плати, освіти і
кваліфікації, профспілковим захистом, релігією, податковою системою.
Співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці проявляється в
ринковій ціні робочої сили – заробітній платі.

Ринок праці розрізняють в широкому і вузькому значенні.

Ринок праці в широкому значенні – це система економічних відносин, що
складаються між суб?єктами, які формують робочі місця і суб?єктами, які
претендують на них.

Ринок праці у вузькому значенні – це співвідношення пропонованих робочих
місць і суб?єктів, що претендують на них.

Ринок праці виконує специфічні функції:

суспільного розподілу праці (розмежування найманого працівника та
роботодавця, розподіл найманих працівників за професіями та
кваліфікацією, галузями виробництва, регіонами);

інформаційну (інформація про умови найму, рівні заробітної плати,
пропозицію робочих місць і робочої сили, якість робочої сили тощо);

посередницьку (організація зустрічі продавців та покупців праці);

стимулюючу (забезпечення конкурентного середовища на ринку праці);

досягнення рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили;

вирішення питань зайнятості;

підтримка безробітних.

В процесі аналізу необхідно враховувати фактори, що визначають характер
і структуру сучасного ринку праці. Найбільш важливими факторами є:

циклічність розвитку виробництва;

динаміка продуктивності праці;

цільове фінансування пріоритетних напрямків економіки, що визначене
бюджетом;

структурні зміни в економіці під впливом сучасного НТП;

диверсифікація виробництва;

запланова реструктуризація окремих галузей економіки (ВПК; вугільна та
переробна промисловість тощо);

впливовість профспілок;

характер трудового законодавства;

державна політика в області регулювання зайнятості та безробіття;

масштаби приватизації та створення робочих місць.

Співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили визначає
кон?юнктуру ринку праці. В залежності від цього співвідношення
кон?юнктура ринку праці може бути трьох типів:

працедефіцитною

праценадлишковою

рівноважною

2.Класифікація ринку праці

Ринок праці можна класифікувати, виходячи із різних критеріїв. Так, за
ознакою структури господарства розрізняють ринки праці окремих галузей,
окремих видів діяльності, групи господарств з різними формами власності.

За ознакою рівня економічного розвитку розглядають ринки праці регіонів,
згрупованих залежно від рівня ВВП, оплати праці, доходів населення.

За територіальною ознакою розрізняють ринки праці: місцевий,
регіональний, національний, міжнародний (транспортний та світовий).

За змістом ринок праці поділяють на потенційний, циркулюючий,
внутрішньофірмовий.

За демографічними ознаками існують:

ринок праці молоді

ринок праці осіб предпенсійного віку та пенсіонерів –

ринок праці жінок

На практиці існує значно більше ознак, за якими можна класифікувати
ринки праці.

3.Макроекономічні показники стану ринку праці.

Основними макроекономічними індикаторами стану ринку праці є зайнятість
та безробіття. Для визначення цих показників треба звернутися до
класифікації МОП. У відповідності з міжнародними стандартами,
розробленими МОП, все населення поділяється на три категорії:

зайняті;

безробітні;

особи поза робочою силою.

  c o

oe

? ? »

2

Z

\

o

o

&

&

&

&

&

&

hEI°H*

hEI°Bабо в окремих громадян, на сімейному підприємстві; зайняті в
особистому підсобному сільському господарстві.

Вікові межі та соціально-демографічний склад зайнятого населення
визначається системою законодавчих актів країни.

Зайнятість буває:

продуктивною:

соціально-корисною;

повною.

Важливим показником зайнятості є ефективна зайнятість, під якою
розуміють використання робочої сили без втрат.

До безробітних відносяться особи віком від 15 років і старше, які не
мають роботи, але активно шукають її, для чого реєструються в державних
або комерційних установах служби зайнятості, готові відразу ж стати до
роботи. За визначенням МОП безробітний – це людина, яка може і хоче
працювати, але не має робочого місця.

. Особи поза робочою силою – економічно неактивне населення – це
частина населення, яка не входить до спаду робочої сили:

Економічна наука розрізняє три види безробіття:

фрикційне;

структурне;

циклічне.

В досліджуваному періоді може відбуватися перехід працівників із стану
зайнятості у стан безробіття і навпаки. Для аналітичних розрахунків
використовуються коефіцієнти працевлаштування (kпр.) і звільнення (kзв.)

Рівні безробіття істотно відрізняються між різними демографічними
групами. Зокрема, рівень безробіття серед молоді значно вищий, ніж серед
старших груп. Це зумовлюється здебільшого різницею в їх коефіцієнтах
звільнення, а не коефіцієнтах працевлаштування.

Під час безробіття доходи населення зменшуються. Співставлення доходів
за умов безробіття і повної зайнятості характеризується коефіцієнтом
“заміни” (kз)

Одна з причин безробіття – це нееластичність заробітної плати,
неспроможність її реагувати на зміни в попиті чи пропозиції на ринку
праці. Реальна заробітна плата може утримуватись на рівні, вищому за
рівноважний. Це веде до нестачі робочих місць, в результаті виникає, так
зване, очікуване безробіття.

Головна ціна безробіття – не випущена продукція. Коли кількість робочих
місць менша кількості бажаючих працювати, втрачаються потенційні
можливості економіки. Чим вищий рівень безробіття, тим значнішим є
відставання ВВП від свого потенційного рівня, що характеризується
законом Оукена.

Для аналізу змін, що відбуваються на ринку праці, складається зведений
баланс ринку праці. Основними його статтями є наступні:

Пропозиція робочої сили, всього (n1 = n.2 + n.3).

Чисельність незайнятих осіб, для яких вирішується питання
працевлаштування на початок року.

Надійде на ринок праці, всього:

в т.ч. – вивільнені з галузей народного господарства;

звільнені з причин плинності кадрів;

випускники навчальних закладів;

інші категорії незайнятого населення.

Попит на робочу силу (працевлаштовано), всього.

Знімаються з обліку для самостійного вирішення участі у трудовій
діяльності та з інших причин:

в т.ч. – переселення в сільську місцевість.

Чисельність незайнятих громадян, для яких вирішується питання
працевлаштування, на кінець року:

в т.ч. – безробітний.

Список літератури

Анализ економики. Страна, рынок, фирма. Под. ред. проф. В.Е.Рыбалкина.
Учебник. — М: Международные отношения,1999- 304 с.

М.И.Баканов, А.Д.Шремет.Теория економического анализа. -М., 1996.

В.З.Баликоев Общая економическая теория.Учебное пособие.-Новосибирск.
Лада,1999. — 678 с.

О.М.Бандурка, К.Я. Петрова, В.И.Удодова.Державне регулювання економіки.
Харьков, 2000.

Гальперін В.М.,Гребенников П.И , Леусский А.И.,Тарасевич Л.С.
Макроекономіка.Учебник .Под ред. Л.С.Тарасевича С. — Петербург,
1997-718с.

Економіка України: потенціал, реформи, перспективи. Ред. В.Ф.Беседін,
І.К.Бондарь, В.І.Пила, Н.А.Соколенко т.4,Київ, 1996.-429с.

В.И.Ляшенко.Фондовые индексы и рейтенги. Д.Сталер,1998 — 317с.

С.М.Меньшииков. Новая економіка. Основи економических знаний Учебное
пособие. — М: Международные отношения, 1999. — 400с.

Мікроекономіка і макроекономіка.Підручник у двож частинах. За
ред.С.Будаговської.Київ.Основи,1998.-517с.

Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М., Макроекономіка; Підручник.
— к.: Либідь, 1999, — 288с.

Статистика. Підручник. С.С.Герасименко, А.В.Головач, А.М.Єріна та ін. За
ред. С.С.Герасименка. Київ, 2000 — 467с.

Єкономіка и организация риночного хозяйства. Под. ред. Б.К.Злобина. —
М; Єкономика, 20000 — 450с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *