Спеціальні податкові режими: міжнародний досвід впровадження механізму спрощення процедури оподаткування (реферат)

Спеціальні податкові режими: міжнародний досвід впровадження механізму
спрощення процедури оподаткування

 

У структурно-логічному вигляді проблематика визначення особливостей
міжнародного досвіду застосування спеціальних податкових режимів полягає
у вирішенні триєдиної задачі. По-перше, визначення видів спеціальних
податкових режимів за характером спрощення; по-друге, визначення
сутності спеціальних податкових режимів спрощення загальновстановленої
процедури оподаткування; по-третє, визначення способів спрощення
загальновстановленої процедури оподаткування при застосуванні
спеціальних податкових режимів.

Визначення видів спеціальних податкових режимів за характером спрощення.
Особливості розвитку національних податкових систем країн з
транзитивними економіками, зокрема країн СНД, знайшли своє відображення
в різноманітті видів спеціальних податкових режимів, які ними
застосовуються. На нашу думку, за характером спрощення їх можливо
поділити на чотири види: 1) режими заміни сукупності податків єдиним
адвалерним податком; 2) режими заміни сукупності податків єдиним
фіксованим податком; 3) режими заміни сукупності податків розподілом
продукції; 4) режими спрощення загальновстановленої процедури
оподаткування (рис.1). Найбільш розповсюдженими на пострадянському
просторі є перші два види режимів. Третій вид ще не отримав широкого
розповсюдження, проте застосовується в деяких країнах. Четвертий вид
режимів має дуже обмежене застосування в національних податкових
системах країн СНД.

 

Рис. 1. Види спеціальних податкових режимів за характером спрощення

 

Визначення сутності спеціальних податкових режимів спрощення
загальновстановленої процедури оподаткування. Спеціальні податкові
режими, які, відповідно до здійсненої нами класифікації за механізмом
спрощення, ми віднесли до четвертого з визначених нами видів режимів,
відрізняються від інших трьох видів відсутністю заміни сукупності
податків та зборів, що є обов’язковими до сплати, єдиним податком.
Режими, що нами розглядаються, також суттєво відрізняються від режимів
заміни сукупності податків розподілом продукції, Виходячи з мети
дослідження для встановлення сутності режимів спрощення
загальновстановленої процедури оподаткування, розкриємо
сутністно-структурну характеристику кожного із способів впровадження
механізму спрощення процедури оподаткування.

Визначення способів спрощення загальновстановленої процедури
оподаткування при застосуванні спеціальних податкових режимів. Аналіз
практики застосування спеціальних податкових режимів в національних
податкових системах країн СНД дозволяє виділити наступну особливість:
механізм спрощення загальновстановленої процедури оподаткування
здійснюється шляхом зменшення обсягу податкових зобов’язань, яке може
впроваджуватися трьома способами: спрощенням механізму обчислення
податкових зобов’язань; зменшення нарахованих податкових зобов’язань;
звільнення від сплати податків (рис.2).

 

Рис.2. Способи впровадження механізму спрощення процедури оподаткування

 

Спрощення механізму обчислення податкових зобов’язань. При такому
способі спрощення порядку визначення податкових зобов’язань, не
передбачається скорочення переліку податків, які повинен сплачувати
платник податків за загальним правилом. Але спрощується порядок їх
розрахунку завдяки спрощеному порядку визначення об’єкту оподаткування,
бази оподаткування, зменшення ставки податку. Як правило, таке спрощення
стосується податків з найбільш складним механізмом обчислення: податок
на прибуток, податок на доходи фізичних осіб, податок на майно, єдиний
соціальний податок. Такий спосіб спрощення при застосуванні спеціальних
податкових режимів в національних податкових системах країн з
транзитивними економіками широкого розповсюдження не отримав.

В якості прикладу можливо навести режим, аналоги якому відсутні в
податкових системах країн СНД. Запроваджений в Казахстані для суб’єктів
малого бізнесу „спеціальний податковий режим на основі спрощеної
декларації”,передбачає спрощення порядку обчислення і сплати двох
податків: для юридичних осіб – корпоративного прибуткового податку та
соціального податку; для індивідуальних підприємців – індивідуального
прибуткового податку та соціального податку. Особливістю такого
податкового режиму є встановлення для двох податків єдиного об’єкту
оподаткування. Ним визначено дохід за податковий період, що складається
з усіх видів доходів, отриманих платником податків як на території
країни, так і за її межами. Для визначення суми податкових зобов’язань
за двома податками, до об’єкту оподаткування за звітний податковий
період застосовується ставка у розмірі 3 %. При цьому, прибутковий
податок (індивідуальний або корпоративний), сплачується у розмірі 1/2
від обчисленої суми податкового зобов’язання. А соціальний податок – у
розмірі 1/2 від обчисленої суми податкового зобов’язання за мінусом суми
відрахувань на обов’язкове державне соціальне страхування. Нараховані
податки перераховуються до бюджету після закінчення податкового періоду,
який дорівнює одному календарному кварталу. Окрім того, значно
спрощується ведення податкової звітності, яка у вигляді спрощеної
декларації подається до податкового органу після закінчення податкового
звітного періоду. Право застосовувати такий режим надається двом
категоріям платників податків: 1) індивідуальним підприємцям, у яких за
податковий період чисельність найманих працівників складає 25 осіб, а
граничний дохід не перевищує 10 000 тис. тенге; б) юридичним особам, у
яких за податковий період середньосписочна чисельність найманих
працівників складає 50 осіб, а граничний дохід не перевищує
25 000 тис. тенге. При цьому, заборонено застосовувати такий режим:
юридичним особам, що мають філії, представництва; філіям і
представництвам; дочірнім підприємствам юридичних осіб та акціонерним
товариствам; платникам податків, що мають відокремлені підрозділи в
різних населених пунктах. Передбачені, також, обмеження у застосуванні
такого режиму для певних видів діяльності, зокрема ліцензованих, а також
виробництва підакцизної продукції, надрокористування, реалізації
нафтопродуктів, збору та приймання склотари, надання консультаційних,
фінансових та бухгалтерських послуг [5].

E E Z

E-?-O-O-bdfhO>%@%28iUE?E§?E?E?E|E?E§?E§?EcE|E§ES?E? hz

hz

j/ hz

hz

» hz

hz

j hz

hz

» hz

hz

hz

hz

$ hz

hz

‘ hz

hz

hz

hz

??

???????

hz

hz

( hz

hz

» hz

hz

hz

hz

hz

hz

$ hz

hz

0чо обмежено. Забороняється застосовувати цей режим платникам податків,
що надають кредитні, фінансові та страхові послуги; інвестиційним та
пенсійним фондам; професійним учасникам ринку цінних паперів; особам, що
мають податкову заборгованість; платникам податку за надрокористування;
платникам акцизного збору [7].

Зменшення нарахованих податкових зобов’язань. При такому способі
спрощення, також не передбачається скорочення переліку податків, які
повинен сплачувати платник податків за загальним правилом. Але платникам
податків надається право зменшити нараховані податкові зобов’язання.

Прикладом режиму, що передбачає право платника податків зменшити
нараховані податкові зобов’язання, може бути „спеціальний податковий
режим для юридичних осіб — виробників сільськогосподарської продукції та
сільських споживчих кооперативів, який запроваджено в податковій системі
Казахстану. Такий режим запроваджує особливий порядок визначення суми
податкового зобов’язання. Зменшенню на 70 відсотків підлягають обчислені
у загальновстановленому порядку суми податкових зобов’язань за
наступними податками: 1) корпоративний прибутковий податок; 2) податок
на додану вартість; 3) соціальний податок; 4) земельний податок; 5)
плата за користування земельними ділянками; 6) податок на майно; 7)
податок на транспортні засоби. цими податками. Такий податковий режим
розповсюджується лише на: 1) діяльність юридичних осіб — виробників
сільськогосподарської продукції по виробництву, переробці та реалізації
сільськогосподарської продукції, а також продукції тваринництва,
птахівництва та бджолярства; 2) діяльність сільських споживчих
кооперативів по реалізації та переробці сільськогосподарської продукції,
яка вироблена селянськими та фермерськими господарствами, які є членами
(пайщиками) таких кооперативів [5].

Звільнення від сплати податків. При такому способі спрощення, зниження
податкового навантаження здійснюється шляхом звільнення від сплати
податків деяких видів діяльності окремих категорій платників податків.
Таке звільнення може стосуватися як визначеного переліку податків і
зборів, так і всієї сукупності податків і зборів, що складають
національну податкову систему.

В якості прикладу звільнення від сплати всіх податків і зборів можливо
навести „податковий режим у вільних економічних зонах” у Казахстані.
Такий режим звільнення від усіх видів податкових платежів застосовується
тільки стосовно діяльності суб’єктів вільних економічних зон з
виробництва та реалізації товарів (крім підакцизних), робіт або послуг
на відокремленій та спеціально загородженій території, яка за
законодавством країни визнається вільною економічною зоною. По
відношенню до діяльності суб’єктів вільної економічної зони за межами
такої зони, а також на всій іншій території країни, застосовується
загальний податковий режим [5].

Спеціальний податковий режим „оподаткування у вільних економічних зонах”
в Білорусі поєднує два способи зменшення обсягу податкових зобов’язань:
зменшення податкових зобов’язань та звільнення від сплати окремих
податків Так, організації, що є резидентами вільних економічних зон,
сплачують податок на прибуток за ставкою, зменшеною на 50 % від
законодавчо встановленої ставки, при цьому, прибуток, отриманий від
реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва звільнюється від
оподаткування податком на прибуток протягом п’яти років з дати заяви про
отримання прибутку. Податок на додану вартість при реалізації
резидентами вільних економічних зон на території країни товарів власного
виробництва сплачується у розмірі 50 % від суми податкового
зобов’язання. Резиденти вільних економічних зон звільнюються від сплати:
податку на нерухомість по основним засобам (об’єктам незавершеного
будівництва), що розташовані на території таких зон; збору до
республіканського фонду підтримки виробників сільськогосподарської
продукції, продовольства та аграрної науки в частині виручки, отриманої
від реалізації товарів (робіт, послуг). Такий спеціальний податковий
режим поширюється на шість вільних економічних зон: «Брест», «Вітебськ,
«Гродноінвест», «Гомель-Ратон»,»Мінськ», «Могильов» [8].

Висновки. Спеціальні податкові режими, що застосовуються в національних
податкових системах країн з транзитивними економіками, за характером
спрощення можливо поділити на чотири види: 1) режими заміни сукупності
податків єдиним адвалерним податком; 2) режими заміни сукупності
податків єдиним фіксованим платежем; 3) режими заміни сукупності
податків розподілом продукції; 4) режими спрощення загальновстановленої
процедури оподаткування. Найбільш розповсюдженими в країнах з
транзитивними економіками є режими заміни сукупності податків єдиним
податком (адвалерним або фіксованим). Режими заміни сукупності податків
розподілом продукції ще не отримали широкого розповсюдження, проте
застосовується в деяких країнах СНД. Режими спрощення
загальновстановленої процедури оподаткування мають досить обмежене
застосування в національних податкових системах.

При застосуванні в національних податкових системах країн з
транзитивними економіками спеціальних податкових режимів спрощення
загальновстановленої процедури оподаткування, механізм спрощення
загальновстановленої процедури оподаткування здійснюється шляхом
зменшення обсягу податкових зобов’язань, яке може впроваджуватися трьома
способами: спрощенням механізму обчислення податкових зобов’язань;
зменшення нарахованих податкових зобов’язань; звільнення від сплати
податків.

 

Література

1. Аушев М.-Б.А. Совершенствование специальных налоговых режимов для
субъектов малого предпринимательства: автореф. дис. на соискание уч.
степени канд. экон. наук: спец. 08.00.10 „Финансы, денежное обращение и
кредит”/А.Б. Барлыкапов. – М., 2008.-22 с.

2. Жданова В.Ю. Специальные налоговые режимы: место в системе правовых
явлений и юридическая конструкция: автореф. дис. на соискание уч.
степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.14 „Административное право;
финансовое право; информационное право”/М.Ф. Ивлиева. – М., 2007. – 24
c.

3. Иванов Ю.Б., Майбуров И.А. Системы налогообложения Украины и России:
структура, проблемы, тенденции развития: Монография. – Х.: ФЛП Либуркина
Л.М.; ИД „ИНЖЭК”, 2009. – 520 с.

4. Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система.
Підручник. – К.: Атіка, 2006. – 920 с. (423)

5. Кодекс Республики Казахстан «О налогах и других обязательных платежах
в бюджет (Налоговый кодекс)» от 10.12.2008 г. № 99-IV ЗPK //
Интернет-версия справочно-правовой системы ПАРАГРАФ [Електронний
ресурс]. — Режим доступу:
http://base.zakon.kz/doc/lawyer/?uid=E9D97D67-CD0A-4957-B74A-002722EC4FC
5&language=rus&doc_id=30367517

6. Косолапов А.И. Специальные налоговые режимы (теория  и практика):
автореф. дис. на соискание уч. степени докт. экон. наук: спец. 08.00.10
„Финансы, денежное обращение и кредит”/А.И. Косолапов. М., 2007.- 48 с.

7. Налоговый кодекс Кыргызской Республики  от 26 июня 1996 года N 25 //
Официальная Інтернет-страница Государственной налоговой инспекции при
Министерстве финансов Кыргызской Республіки [Електронний ресурс]. —
Режим доступу: http://www.sti.gov.kg/ruswin/hk11w.htm

8. Налоговый кодекс Республики Беларусь от 19.12.2002 г. N166-З //
Национальный правовой Интернет-портал Республики Беларусь [Електронний
ресурс]. — Режим доступу: http://pravo.by/webnpa/text.asp?RN=Hk0200166ъ

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *