Інноваційна активність малого бізнесу в регіонах України (реферат)

Інноваційна активність малого бізнесу в регіонах України

 

В складних умовах становлення розвитку вітчизняної ринкової системи,
інтеграції України у світову економічну спільноту, роль інноваційних
процесів є об’єктивною, невід’ємною складовою поступового зростання,
удосконалення будь-якої економічної системи. Інноваційний розвиток
розглядається як процес суспільного виробництва, який характеризується
збільшенням обсягів виробленої продукції, підвищенням її
конкурентоспроможності, що досягається за рахунок активного використання
нових знань [6, с.59]. Активізація інноваційної діяльності є важливою
складовою економічного розвитку підприємства, регіону, країни,
суспільства. За умов ринкової економіки основними регуляторами
підприємницької діяльності є кон’юнктура ринку конкуренції [15, с.21].
Табінський В.А. вважає, що найбільш суттєвими специфічними ознаками, за
якими мале підприємництво відрізняється від великого є: вразливість,
ризикованість, мінливість, інноваційність [15, c.29-30]. Не можна не
погодитись з тим, що всі наведені ознаки притаманні малому бізнесу.
Сьогодні існує об’єктивна необхідність у прискоренні процесу переходу до
інноваційної моделі розвитку країни, її регіонів, що дозволяє не тільки
ефективно ліквідувати кризові явища в економіці, але й забезпечити
відчутне їх зростання у найближчій перспективі [4, c.7].

Поняття «інновація», «інноваційна діяльність» стрімко ввійшло в сучасну
економіку, почало широко вживатись у суспільстві. Якщо «інвестиції» за
радянських часів ототожнювались з капітальними вкладеннями, поняття
«інновація» було практично відсутнє. Інновація (англ. innovation –
нововведення, новаторство) – це економічна категорія, яка означає
нововведення у різні сфери суспільного життя людей, перш за все, в
економіку, пронизує всі галузі народного господарства. Поняття
«інновація» не є новим визначенням, воно було обґрунтоване ще
австралійським економістом Й.Шумпетром (1883–1950) у 1912р. Це
інвестиція у новацію. Новація (від лат. novation – зміна, відновлення)
являє собою якесь нововведення, то, чого не було раніше [13, с.228-229].
Між поняттями «новація», «нововведення», «інновація» нерідко ставлять
тотожність, хоча між ними є різниця [8, с.154-155]. П. Друкер
(1909–2005) писав, що інновація – це специфічний інструмент підприємців,
засіб, який дозволяє їм здійснювати диференціацію свого бізнесу або
послуги [19, с.17]. Й. Шумпетер у своїй науковій праці «Теорія
економічного розвитку»(1911р.) сформулював цілісну теорію інноваційного
розвитку, центральним місцем якої було введення економічної категорії
«інновації» як необхідної виробничої функції, зумовленої змінами
факторів виробництва, ресурсів або їх комбінації. Й. Шумпетер виділяє
такі складові інновації : запровадження нової продукції, товару,
послуги, нових видів або невідомого для споживача; застосування нової
технології виробництва, запровадження для певної галузі невідомого
методу (способу) виробництва; використання нових матеріалів, видів
сировини, її джерел; відкриття, освоєння нового ринку споживання
продукції; підрив монополії конкурентів або монополізація ринку за
рахунок виробництва власної, невідомої раніш продукції; впровадження
нової організації виробничого, управлінського процесу, організаційної
структури або їх удосконалення [21]. Розкритий зміст інновації
відображає широкий підхід до її визначення, з якого випливає, що
інновації можуть бути створені в будь-якій предметній сфері діяльності
людини. Досвід провідник індустріальних держав з розвинутою ринковою
економікою переконує в тому, що високоефективна економіка немислима без
розгалуженої системи малого бізнесу. На Заході малий бізнес утвердив
себе динамічним носієм науково технічного потенціалу, структурної
еластичності виробництва, ефективної зайнятості. В перехідній економіці
малий бізнес є пусковим механізмом ринкового господарства. Більшість
країн світу у тій чи іншій мірі використовують інновації, динамічно
розвивають інноваційну діяльність.

В Україні під інновацією розуміють використання будь-якого нового або
значно вдосконаленого продукту (товару, послуги), процесу, нового методу
маркетингу чи нового організаційного методу в діяльності підприємства,
організації робочих місць, зовнішніх зв’язків. Згідно з Законом України
«Про інноваційну діяльність» схвалений Верховною Радою вiд 04.07.2002 №
40-IV, інновації – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені
конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також
організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного,
комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та
якість виробництва і (або) соціальної сфери; інноваційна діяльність –
діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів
наукових досліджень, розробок, зумовлює випуск на ринок нових
конкурентоздатних товарів і послуг; інноваційна продукція – нові
конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам,
встановленим Законом України «Про інноваційну діяльність»; інноваційний
проект – комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх
необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і
реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції;
пріоритетний інноваційний проект – інноваційний проект, що належить до
одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених
Верховною Радою України; інноваційне підприємство (інноваційний центр,
технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) –
підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує
інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у
грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції
і (або) послуг; інноваційна інфраструктура – сукупність підприємств,
організацій, установ, їх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності,
що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові,
консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні,
освітні тощо) [1].

Сучасна нормативно-правова база (закони, укази Президента, підзаконні
акти у формі постанов Уряду, наказів центральних органів виконавчої
влади тощо) стосовно науково-технічної, інноваційної діяльності налічує
близько 200 документів [21]. Статтею 3 Закону України «Про інвестиційну
діяльність» інноваційну діяльність визначено як одну із форм
інвестиційної діяльності, яка здійснюється з метою впровадження
досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу,
що включає: випуск, розповсюдження принципово нових видів техніки і
технології; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію
довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності
витрат; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних
змін у стані продуктивних сил; розробку і впровадження нової,
ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального,
екологічного становища [2]. Господарський кодекс України розглядає
інноваційну діяльність лише у сфері господарювання, визначає її як
діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі
реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних
програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових
науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного
життя (стаття 325) [21].

При визначенні поняття інноваційної діяльності в навчально-методичних,
наукових працях акцентується увага на зв’язках інноваційної діяльності з
науково-технічною діяльністю та з впровадженням науково-технічних
розробок. П.Друкер у своїй праці «Як забезпечити успіх у бізнесі:
новаторство і підприємництво» спираючись на те, що в основі інновацій
лежить використання змін, пише: «У теорії та практиці новаторства і
підприємництва інновації на основі блискучих ідей не займають чільне
місце. Але нехтувати такими інноваціями, їх результатами не варто.
Новаторства на основі блискучих ідей задовольняють такі потреби
суспільства, як попит на ініціативу, честолюбство, винахідливість.
Можливо, суспільство неспроможне багато зробити для розвитку названої
групи інновацій. Розвивати те, чого не розумієш, неможливо. Однак
суспільство не повинно знеохочувати, карати, ускладнювати діяльність
новаторів, що намагаються скористатися тією чи іншою ідею [7]». Герберт
Н. Кессон у своїй праці «Мистецтво робити і зберігати гроші» вживає
поняття «надперевага»,  пише: «Кожен бізнес повинен мати свій коник. Він
повинен або виробляти незвичайні речі, або виробляти звичайні речі новим
способом [9, c.15]».

Досвід провідник індустріальних держав з розвинутою ринковою економікою
переконує в тому, що високоефективна економіка немислима без
розгалуженої системи малого бізнесу. На Заході малий бізнес утвердив
себе динамічним носієм науково технічного потенціалу, структурної
еластичності виробництва, ефективної зайнятості. В перехідній економіці
малий бізнес є пусковим механізмом ринкового господарства [14, с.3].
Більшість країн світу у тій чи іншій мірі використовують інновації,
динамічно розвивають інноваційну діяльність. В структурі інновацій
розвинутих країн світу майже 60% становлять такі інновації, що мають
проривне значення або відносяться до крупних технологічних досягнень.
Частка інновацій, пов’язаних тільки з удосконаленням традиційних
технологічних процесів, в таких країнах має тенденцію до зменшення і в
найбільш інноваційно розвинутих країнах вона не перевищує 10-12%. У
розвинутих країнах частка наукомісткого сектору виробництва в обробній
промисловості становить в середньому 35-40% в доданій вартості та в
зайнятості. Активне впровадження інноваційної діяльності в економіці
супроводжується зниженням матеріалоємності та енергоємності виробництва,
зростанням продуктивності праці і, відповідно, підвищенням
конкурентоспроможності країни [4; c.10-12].

Бобров В.Я. запроваджує термін «мікрокультурне середовище», який означає
«утвердження у працівників фірми свідомості високого службового
обов’язку відповідальності, великої уваги до покупців, високої культури
їх обслуговування» [3, с.373]. Дійсно, в наслідок залучення інноваційних
технологій, нових продуктів інтелектуальної власності на виробничих
підприємствах покращується якість продукції, збільшується коло товарів,
послуг, продуктів. Для переходу економіки країни на інноваційний шлях
розвитку необхідне досконале нормативно-правове забезпечення. Норми про
інноваційну діяльність, що містяться в багатьох актах різних галузей
законодавства України і за якими інновації є складовими інвестиційного
процесу, утворюють в Україні законодавчу базу для здійснення і розвитку
науково-технічної та інноваційної діяльності, яка має досить виразні
ознаки постійного вдосконалення, але результативність її впливу на
розвиток інноваційних процесів ще недостатня.

Впровадження інновацій впливає на підприємство, як зовні так і з
середини. Голова компанії Apple Стів Джобс, сам будучи пристрасним
ентузіастом, розробив стратегію реалізації інновацій, визнану тим, що
вона вселила всім співробітникам впевненість в себе, віру в майбутнє
компанії. С. Джобс зміг залучити всіх у процес втілення інновацій,
виховав в людях усвідомлення себе як власників компанії. Це надало людям
впевненості у своїх силах та ентузіазм, з яким вони прийнялись за
розробку нових продуктів та рішень [10, с.155]. Саме на малому
підприємстві легше за все впроваджувати інновації, за рахунок
надзвичайно гнучкі та мобільні, не великої кількість персоналу,
виробництва, підприємства малого бізнесу можуть найлегше впроваджувати,
управляти інноваціями, завдяки яким досягається поліпшення економічної
ситуації, яка впливає на соціальне становище, як працівників
підприємства так і споживачів, які споживають продукцію, а також на
розвиток соціального рівня держави, за рахунок розвитку підприємства,
конкурентоспроможності продукції з іноземними аналогами, сплатою коштів
до бюджету у вигляді податкових, соціальних відрахувань. Для сталого
розвитку ринкової економіки, в якій основні проблеми виробництва,
розподілу і реалізації продукції визначаються, здебільшого, через
взаємодію попиту, пропозиції на ринку [13, с.466]. Необхідне
впровадження інноваційної активності підприємств, яку можна розвивати за
рахунок: заохочення підприємців до залучення нових технологій у
виробництво товарів, послуг; програм підтримки розвитку виробництв,
особливо закритого циклу; пільгового кредитування, оподаткування для
малих підприємств, що впроваджують інновації.

Інноваційна продукція поділяється на нову для ринку та нову для
підприємства [18, с.328]. У 2007р. в Україні продукцію, що була новою
тільки для підприємства (вже виготовлялася на інших підприємствах, але є
новою або істотно поліпшеною для даного підприємства) реалізовували 743
підприємства (17,9 млрд.грн., або 3,0% обсягу реалізованої промислової
продукції). З метою здійснення нововведень 268 підприємств придбали 1438
нових технологій, з яких 297 – за межами України. Із загальної кількості
технологій 555 придбано разом з цілеспрямованим прийомом на роботу
кваліфікованих фахівців (6), 528 – з устаткуванням (179), 138 – як
результату досліджень і розробок (24), 96 – за договорами на придбання
прав на патенти, за ліцензіями на використання винаходів, промислових
зразків, корисних моделей (15), 40 – за угодами на придбання техніки
ноу-хау (19). Протягом 2007р. 1035 підприємств реалізовували інноваційну
продукцію, обсяг якої склав 40,2 млрд. грн., 95% якого – продукція
переробної промисловості, а саме: машинобудування (13,4 млрд. грн.),
металургійного виробництва, готових металевих виробів (9,4 млрд. грн.),
хімічної, нафтохімімічної промисловості (6,3 млн. грн.), виробництва
харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (4,5 млрд. грн.), інших
видів переробної промисловості (4,6 млрд. грн.). Із загальної кількості
інноваційних підприємств 420 – реалізовували продукцію, нову для ринку
України, обсяг якої становив 22,3 млрд. грн., або 3,7% обсягу
реалізованої промислової продукції. Майже половину з них становили
підприємства машинобудування, обсяг реалізації інноваційної продукції на
них склав 9,6 млрд. грн., або 11,2% обсягу реалізованої продукції
галузі; 65 підприємств з виробництва харчових продуктів, напоїв та
тютюнових виробів (1,8 млрд. грн. і 2,1%); 51 підприємство хімічної та
нафтохімічної промисловості – (5,7 млрд. грн. і 15,5%).

8в та ресторанів – 94,5 (10,3); діяльності транспорту та зв’язку – 86,8
(16,4); операціях з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням
послуг підприємцям – 93,3 (75,5); освіті – 94,7 (2,1); охороні здоров’я
та наданні соціальної допомоги – 93,3 (4,3); наданні комунальних та
індивідуальних послуг; діяльності у сфери культури – 92,4 (10,3)
загальній кількості підприємств. В 2007 році у всіх галузях частка
кількості малих підприємств у загальній кількості підприємств за видами
економічної діяльності становить вище 80%. Малі підприємства
функціонують у всіх галузях економічної діяльності, формують найбільшу
частину загальної кількості підприємств. Більш того, дана тенденція
спостерігається з 2002 року (за виключенням сільського господарства)
(табл.2) [18, с. 311; 17, с.302]. Аналіз розподіл обсягу фінансування
інноваційної діяльності в промисловості України (табл.3) показав, що
фінансування інноваційної діяльності постійно зростає, якщо у 2000 році
фінансування інноваційної діяльності становило – 1757,1 млн. грн, то у
2003 – 3059,8 млн. грн; у 2004 – 4534,6 млн. грн; у 2005 – 5751,6 млн.
грн; у 2006 – 6160,0 млн. грн; у 2007 – 10821,0 млн. грн. Таким чином
обсяг фінансування інноваційної діяльності в промисловості з 2000року до
2007 року збільшився більше ніж в 6 разів. Основне фінансування
інноваційної діяльності (більше 70%) відбувалось за рахунок власних
коштів підприємств. Не можна не звернути увагу на те, що у галузі
промисловості більше 70% припадає на сектор малого бізнесу. Кількість
промислових підприємств, що впроваджували інновації також зазнала
збільшення (табл.4) [18, с.311]. У 2007р. інноваційною діяльністю у
промисловості займалось 1472 підприємства, або 14,2% загальної їх
кількості. Впроваджували інновації 1186 підприємств, у тому числі 515 –
впроваджували нові технологічні процеси, кількість яких склала 1419, з
них 634 маловідходних і ресурсозберігаючих; 564 підприємства впровадили
2526 найменувань інноваційних видів продукції, з яких 881 – нові види
машин, устаткування, прилади, апарати, тощо.

За умови, змін у законодавчій базі, щодо визначення малих підприємств
статистична інформація за останні роки, що до кількості, розвитку малих
підприємств буде перерахована у регіонах України та в цілому на рівні
держави, з метою можливості порівняння, аналізу розвитку малих
підприємств та дані будуть змінені, скоріш за все в сторону збільшення,
так як чимало підприємств, які раніше вважались середніми за вимогами
зміненого законодавства стануть малими. Аналіз проводився за даними, які
були підраховані до змін у законодавстві, щодо визначення малого
бізнесу.

 

 

Таблиця 1. Кількість малих підприємств в Україні за видами економічної
діяльності

(тис.)

Державний комітет статистики України

 

 

Таблиця 2. Частка кількості малих підприємств в Україні у загальній
кількості підприємств за видами економічної діяльності

(відсотків)

Державний комітет статистики України

 

 

 

Таблиця 3. Розподіл обсягу фінансування інноваційної діяльності в
промисловості України

(у фактичних цінах, млн.грн.)

Державний комітет статистики України

 

 

Таблиця 4. Кількість промислових підприємств України, що впроваджували
інновації

  2000 2004 2005 2006 2007

Всього 1491 958 810 999 1186

впроваджували нові технологічні процеси          

з них 416 473 402 272 515

маловідходні, ресурсозберігаючі та безвідходні 172 224 208 161 287

освоювали виробництво нових видів продукції1 1372 742 630 466 564

з них нові види техніки 202  192  156   154 178

здійснювали комплексну механізацію та автоматизацію виробництва 174 356
323 5102 8983

Реалізовували інноваційну продукцію4 1352 1095 1022 918 1035

1 З 2003р. – видів інноваційної продукції.

2 З 2006р. – витрачали кошти на придбання машин, обладнання, установок
та інших основних засобів.

3 З 2007р. – витрачали кошти на придбання машин, обладнання та
програмного забезпечення.

4 До 2003р. – відвантажували інноваційну продукцію.

Державний комітет статистики України

 

Будь-яка нестабільність у державі негативно впливає на стан розвитку,
рівень інвестицій, інноваційний рівень функціонування, поліпшення
підприємницької діяльності [20]. Саме тому для розвитку підприємницької
діяльності необхідні такі фактори, як політична, соціальна, економічна
стабільність, впевненість в особистій необхідності у розвитку
соціально-економічної спрямованості регіону, держави, суспільства.

 

Таблиця 5. Інноваційна діяльність підприємств України

  Загальний обсяг фінансування інноваційної діяльності за регіонами
(тис.грн.) Кількість промислових підприємств, що впроваджували інновації
за регіонами (одиниць) Обсяг реалізованої інноваційної

 продукції за регіонами (тис.грн.)

2005 2006 2007 2005 2006 2007 2005 2006 2007

Україна 5751562,9 6159950,4 10821016,6 810 999 1186 24995377,0
30892704,7 40188016,6

Автономна Республіка Крим 93613,8 90247,8 185038,9 19 17 25 932209,0
557929,3 324029,2

області                  

Вінницька 55701,0 99818,5 355336,6 16 32 55 54026,4 77154,3 615986,6

Волинська 9315,5 52780,2 169774,3 6 13 28 206823,0 1209409,7 3042301,8

Дніпропетровська 385472,6 685220,8 1179598,7 45 54 60 2650430,3
4278260,6 4516234,6

Донецька 1955088,2 1785340,6 2639912,1 54 53 63 4935545,3 5206234,4
5601393,2

Житомирська 46797,1 28962,0 61366,3 30 40 33 147812,4 230229,8 226185,6

Закарпатська 6031,5 14031,0 40702,7 16 28 23 100270,1 153769,2 114722,1

Запорізька 158383,2 91536,9 160330,3 22 29 41 3201468,0 3545379,5
3431992,3

Івано-Франківська 56244,7 225516,5 264864,3 28 36 71 199995,0 156078,3
438011,4

Київська 30672,8 54338,5 306617,4 31 38 46 309261,3 408279,0 515506,4

Кіровоградська 36542,8 52623,2 107286,5 22 28 31 220297,9 475835,4
484678,1

Луганська 334418,0 96914,6 1343373,5 20 42 49 1449660,2 3848947,4
7720320,6

Львівська 75858,0 72457,5 272507,9 27 47 79 343360,4 423592,2 1064202,2

Миколаївська 255470,6 239700,9 240873,7 16 21 14 719781,7 418873,4
60847,7

Одеська 110684,1 128993,8 741152,6 32 46 44 2176907,3 2197219,6
2287168,0

Полтавська 138499,0 122945,5 99654,2 34 28 42 349933,3 406632,5
1077366,7

Рівненська 32742,0 74982,5 24280,9 7 5 22 55143,0 23084,6 88324,4

Сумська 109303,9 127277,6 149520,2 12 12 13 1243998,0 917448,1 819687,3

Тернопільська 5678,8 6720,8 19258,4 22 9 26 44092,5 12169,3 179513,4

Харківська 592036,8 347496,9 277465,6 82 136 115 1903187,6 1953181,9
1882293,4

Херсонська 41451,4 63308,7 138774,4 18 22 23 128282,4 158859,5 200594,4

Хмельницька 18071,6 136248,9 91948,2 11 22 22 189973,2 111172,4 96984,2

Черкаська 53903,8 16092,4 42814,7 17 21 26 103495,3 162307,0 511654,0

Чернівецька 13838,9 16506,4 16921,5 17 22 23 77841,0 88447,2 304382,3

Чернігівська 122445,3 80798,4 225436,9 16 25 34 252979,7 172776,3
398946,4

міста                  

Київ 1009456,3 1447843,4 1666020,9 186 167 172 2986358,4 3687747,8
3870215,9

Севастополь 3841,2 1246,1 184,9 4 6 6 12244,3 11686,0 14774,4

 

 

Висновки.

1. Активізація інноваційної діяльності в малому підприємстві є важливою
складовою економічного розвитку малих підприємств, регіонів, та
суспільства. За умов ринкової економіки основними регуляторами
підприємницької діяльності є ринкова конкуренція. За умови, змін у
законодавчій базі, щодо визначення малих підприємств статистична
інформація за останні роки, що до кількості, розвитку малих підприємств
буде перерахована у регіонах України та в цілому на рівні держави, з
метою можливості порівняння, аналізу розвитку малих підприємств та дані
будуть змінені, скоріш за все в сторону збільшення. Аналіз проводився за
даними, які були підраховані до змін у законодавстві, щодо визначення
малого бізнесу.

2. Активне впровадження інноваційної діяльності в економіці
супроводжується зниженням матеріалоємності та енергоємності виробництва,
зростанням продуктивності праці і, відповідно, підвищенням
конкурентоспроможності країни. Впровадження інноваційної діяльності є
необхідним у малому бізнесі, який є важелем розвитку підприємств всіх
рівнів, він може функціонувати як малий поліпшуючи соціально-економічний
розвиток регіону, держави, суспільства, згодом може стати середнім або
великим, бути елементом взаємовідносин між середніми та великими
підприємствами. Нестабільність у державі впливає на розвиток економіки,
рівень інвестицій та інноваційний рівень функціонування, поліпшення
підприємницької діяльності.

3. Запровадження нових ідей, прогресивних технологій, використання
науково-технічного потенціалу, раціональна організація та управління
активами підприємств надають змогу поліпшення фінансового стану,
створення конкурентного середовища між підприємцями, розвитку
підприємства, механізму соціально-економічного розвитку, як
підприємства, окремої галузі так і держави, суспільства в цілому.

4. В структурі інновацій розвинутих країн світу майже 60% становлять
такі інновації, що мають проривне значення або відносяться до крупних
технологічних досягнень. Частка інновацій, пов’язаних тільки з
удосконаленням традиційних технологічних процесів, в таких країнах має
тенденцію до зменшення і в найбільш інноваційно розвинутих країнах вона
не перевищує 10-12%. У розвинутих країнах частка наукомісткого сектору
виробництва в обробній промисловості становить в середньому 35-40% в
доданій вартості, в зайнятості. Активне впровадження інноваційної
діяльності в економіці супроводжується зниженням матеріалоємності та
енергоємності виробництва, зростанням продуктивності праці, підвищенням
конкурентоспроможності країни.

5. В 2007 році у всіх галузях частка кількості малих підприємств у
загальній кількості підприємств за видами економічної діяльності
становить вище 80%. Малі підприємства функціонують у всіх галузях
економічної діяльності та формують найбільшу частину загальної кількості
підприємств. Більш того, дана тенденція спостерігається з 2002 року.
Аналіз розподіл обсягу фінансування інноваційної діяльності в
промисловості України показав, що обсяг фінансування інноваційної
діяльності в промисловості з 2000 року до 2007 року збільшився більше
ніж в 6 разів. Основне фінансування інноваційної діяльності відбувалось
за рахунок власних коштів підприємств.

6. В Україні та її регіонах опрацьовується статистична інформація
стосовно інноваційної діяльності на промислових підприємствах, проте
зовсім не береться до уваги розвиток інноваційної діяльності у секторі
малого бізнесу. Показники розвитку малих підприємств почали
обліковуватись Державним комітетом статистики починаючи тільки з
1995року.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про інноваційну діяльність» № 40-IV від 04.07.2002.

2. Закон України «Про інвестиційну діяльність» № 1560-ХІІ від
18.09.1991р.

3.  Бобров В. Я. Основи ринкової економіки і підприємництва: Підручник.–
К.: Вища школа, 2003. – 719с.

4. Буркинский Б.В., Лазарєва Є.В. Інноваційна стратегія у
соціально-економічному розвитку регіону. – Одесса, 2007. – 139c.

5. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. – К.:
Т-во «Знання», КОО, 2001. – 277с.

6. Горбась І.М. Інноваційна складова соціально-економічного розвитку
країни // Формування ринкових відносин в Україні – № 12 (55). 2005 –
С.59-62.

7.   Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі: новаторство і
підприємництво / Пер. з англ. В.С.Гуля. – К.: Україна, 1994. – 319с.

8. Журавлёв П.В., Банников С.А., Черкашин Г.М. Экономика предприятия и
предпринимательской деятельности. – М.: «Экзамен», 2008 – 542с.

9. Кессон Н. Герберт Мистецтво робити та зберігати гроші / Пер. з англ.
С.Є. Гречихо, Є.Г Калініної, Н.Г. Юришевої. / склад. В.В. Шарпіло / . –
Мн.: ПАРАДОКС, 1995. – 432 с.

10. Кирейсейл М., Стоун М. Бизнес-решения по требованию / Пер. с англ. –
М.: «Эксмо», 2008 – 344с.

11. Лендєл М, Товканець С. Виробничий потенціал регіону в умовах
ринкових перетворень –Ужгород: «Карпати», 2009 – 230с.

12. Мікливода В.П., Кубіній Н.Ю., Ножова Г.М., Климко Т.Ю.  Регіон:
проблеми стратегічного розвитку. – Ужгород: «Ліра», 2008 – 196с.

13. Навчально економічний словник–довідник/ за ред. Г.І. Башнянина, В.С.
Іфтемчука. – Львів: Магнолія 2006, 2008. – 688с.

14. Реверчук  С.К. Малий бізнес: методологія, теорія і практика. – Київ:
ІЗМН, 1996. – 192с.

15.  Становлення і розвиток малого бізнесу в регіоні: Колективна
монографія / За ред. Н.І. Редіної. – Дн-ськ: ДДФА, 2008 – 508с.

16.     Статистичний збірник: Наукова та інноваційна діяльність в
Україні: Державний комітет статистики. – К.: Інформаційно-видавничий
центр Держкомстату України, 2006. – С. 221-248.

17.  Статистичний щорічник України за 2006 рік/ за ред. О.Г. Осауленка.
– К.: Державний комітет статистики, 2007 – 571с.

18.  Статистичний щорічник України за 2007 рік/ за ред. О.Г. Осауленка.
– К.: Державний комітет статистики, 2008 – 550с.

19.  P. Drucker, Innovation and Entrepreneurship, Butterworth-Heinemann,
Oxford, 2001.

20.  Bloom N., Bond S., Reenen J. Uncertainty and investment
dynamics/The review of economic studies – Vol. 74(2) No. 259 april 2007.
p.391-414.

21.  http://www.minjust.gov.ua/0/13958

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *