«Фінансові схеми» як сповільнюючий чинник розвитку страхування
фінансових ризиків
Оскільки законодавство України не дає чіткого визначення фінансовим
ризикам, страховики вирішують на свій розсуд, які ризики страхувати.
Головне, щоб дані ризики не суперечили затвердженим Державною комісією з
питань регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) правил
страхування фінансових ризиків. Це дає можливість страховим компаніям в
довільній формі страхувати юридичних осіб від найнесподіваніших ризиків.
Договори страхування таких ризиків (страхова подія від яких ніколи не
настане) й стали однією з найпоширеніших схем мінімізації оподаткування.
Причиною цього стала різниця в податкових ставках: прибуток підприємств
підлягає оподаткуванню у розмірі 25%, тоді як премії страховиків – у
розмірі 3%. Так в схеми були залучені закордонні перестраховики, за
допомогою яких страхові премії переводилися в офшори, а звідти
поверталися страхувальникам у вигляді іноземних інвестицій.
Проте обсяги такого псевдо перестрахування були знижені після того, як в
2004 році Держфінпослуг зобов’язала страховиків перестраховувати ризики
у компаній з інвестиційним рейтингом від міжнародних рейтингових
агентств та взялася узгоджувати договори перестрахування [3].
В жовтні 2006 року законодавча влада зробила ще один крок в боротьбі з
псевдо перестрахуванні – підвищили ставку податку на премії, що
сплачуються перестраховику, який не має відповідного рейтингу, з 3% до
12%; якщо страховик перестраховує ризики у компанії з високим рейтингом,
то податок не сплачує. Цей захід був направлений на скорочення частки
перестрахування в не рейтингових компаніях.
Страхування фінансових ризиків підприємств, що використовується для
реалізації різних фінансових схем та оптимізації оподаткування (при
страхуванні фінансових та майнових ризиків підприємства мають право
відносити понесені затрати на валові витрати, зменшуючи тим самим собі
базу оподаткування), залишається одним із видів заробітку страховиків.
Більшим попитом на страхування фінансових ризиків користуються крупні
промислові підприємства та фінансово-промислові групи – понад 90%
застрахованих ризиків припадає на корпоративний сектор.
Схеми не є українським винаходом. Приблизно 25%-40% західного страхового
ринку в тій чи іншій мірі пов’язано зі схемами. Проте закордоном
більшість таких операцій є законними та відносяться до фінансових
інструментів, що дозволяють професійно управляти фінансовими потоками
клієнта. В Україні таке нереальне страхування має набагато більші
обсяги, ніж в розвинутих країнах.
???????????д перерви у виробництві, а можна і завод від втрати прибутку
в результаті нападу інопланетян. Вірогідність настання страхового
випадку за такими договорами досить низька, проте тільки останній
випадок слід розглядати, як навмисне використання страхових схем для
зменшення бази оподаткування або виведення капіталу.
Застосування оптимізаційних схем викликано, в першу чергу, високою
тінізацією української економіки. На відміну від уряду, Держфінпослуг
може боротися лише з проявами цієї проблеми шляхом перекриття каналів
виведення капіталу за кордон. Одним із таких способів є перестрахування
ризиків у іноземних перестраховиків. Якщо до 2004 року спостерігалося
значне партнерство з країнами Прибалтики – через цей регіон здійснювався
основний витік капіталу; то сьогодні перестрахові потоки спрямовані на
Польщу, Росію, Німеччину, Великобританію, США, Австрію та Францію.
Висновки. Появі фінансових «схем» та мінімізації оподаткування сприяє
також відсутність загальнонаціональної системи розкриття фінансової
інформації учасниками фінансового ринку України. В результаті професійні
учасники страхового ринку не можуть достовірно оцінити реальний ринок
страхування.
При цьому в більшості страхувальників викликає плутанину різноманіття
валових показників фінансової діяльності страхових компаній, в яких
обсяги неризикових фінансових операцій приховані в класичному
страхуванні. В результаті порушується один з найголовніших принципів
цивілізованої держави – право громадян на отримання своєчасної та
достовірної інформації.
В Україні фактично існує два страхових ринка: цивілізований ринок з
дотриманням усіх норм законодавства, що розвиває класичні види
страхування зі зниженням реальних ризиків; та інший, на якому
реалізуються схемні проекти. І така ситуація буде продовжуватися до тих
пір, поки буде зберігатися значний попит на послуги страховиків щодо
податкової оптимізації.
Остаточне виключення оптимізаційних схем в страхуванні можливо при
ліквідації податкового арбітражу та переведенні всіх страхових компаній
на єдину систему оподаткування.
Список використаної літератури:
1. Очимовская Т. Мыльные пузыри финансового страхования // Деловая
столица. 2003 г. – № 6.
2. Бовкун А. Страхування фінризиків втрачає свою «схематичність» //
Галицькі Контракти 2003 р. – № 32.
3. Верес М. К украинским страховым компаниям липнут деньги // Деловой
журнал. 2006 г. – № 4.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
