Діяльність інвестиційних банків в Україні: проблеми та перспективи розвитку (реферат)

Діяльність інвестиційних банків в Україні: проблеми та перспективи
розвитку

 

Основною формою банківських інвестицій є фінансові інвестиції та
вкладення капіталу у придбання нематеріальних активів, при цьому
більшість банків недостатньо інвестують реальний сектор економіки
України, що зумовлено їх неготовністю надавати значні й довгострокові
кредити, нестійкістю функціонування виробничих підприємств, відсутністю
реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а відтак —
високими ризиками.

На відміну від корпоративного інвестування, специфіка банківської
інвестиційної діяльності значною мірою зумовлена характером і обсягом
сформованої ресурсної бази. Банкам поки що не вдається залучати значні
обсяги довгострокових ресурсів, що, своєю чергою, гальмує інвестиційну
активність банків. Капітал банків в Україні на 1 січня 2008 р. становив
6,7 % ВВП, а середній термін зобов’язань — 5 місяців, чисті активи —
553,3 млрд грн, або 68,2 % ВВП. Однак за середнім обсягом активів
українські банки відстають від банків розвинених країн: від десяти
(СІЛА) до тисячі разів (Японія). Як наслідок, вкладення в цінні папери
на 1 січня 2009 р. становили лише 8,2 % загальних активів банківської
системи України [2].

За останні роки простежується тенденція до переорієнтації банків із
вкладень у цінні папери на інвестиції у цінні папери на продаж.
Більшість інвестицій банків сьогодні здійснюється у формі кредитів. У
2008 році українські банки переважно надавали кредити в поточну
діяльність позичальників, їх частка перевищувала 90 % . Обсяги кредитів
в інвестиційну діяльність були незначними, а їх частка на початок 2009
р. становила 9,9 % від загального кредитно-інвестиційного портфеля
(КІП).

В табл. 1 наведена структура інвестиційного портфеля першої п’ятірки
українських банків станом на початок 2009р.[3].

  

Таблиця 1. Структура інвестиційно-кредитного портфеля станом на 1.01.09,
млн грн

№ з/п Банк КІП Частка, % Міжбанк. кредити Кредити юр.особ. Кредити фіз.
особ. Цінні папери

  Всього 431976,42 100 42647,26 224143,4 140404,48 24781,64

1 Приватбанк 43004,47 9,955 3887,65 18232,03 18740,37 2144,42

2 РайффайзенБанк Аваль 37366,24 8,65 1124,97 17665,38 17146,02 1429,87

3 УкрСиббанк 30546,31 7,071 1526,37 10983,92 17047,29 988,73

4 Укрсоцбанк 24778,42 5,736 461,11 10214,22 12513,04 1590,06

5 Укрексімбанк 22931,05 5,308 441,22 19953,44 966,53 1569,86

 

Таким чином, причинами низької ефективності банківської системи України
та її інвестиційної складової є такі дві групи чинників:

1)         внутрішньобанківські, до яких належать недостатність ресурсів
для    проведення інвестиційних операцій, бажання банків максимізувати
віддачу підвищенням процентної ставки за кредитами, високі вимоги банків
до забезпеченості інвестиційних кредитів;

2)          зовнішні, такі як високий рівень інфляції в економіці,
система внутрішніх взаємних платежів, непрозорість ринку капіталу,
недовіра до банківської системи з боку клієнтів, недосконалість
законодавства, недостатня кількість платоспроможних позичальників.

Вкладення банків у вітчизняну економіку здійснюється в основному у формі
кредитів і вкладень у цінні папери, тому фінансові інструменти
банківського інвестування поділено на дві групи: кредитні інструменти
інвестування; фондові інструменти інвестування.

До кредитних інструментів інвестування належать: довгострокові
інвестиційні кредити, лізингове кредитування, мікрокредитування,
проектне фінансування, іпотечні кредити та ін. До фондових інструментів
інвестування можна зарахувати облігації внутрішньої державної позики,
облігації місцевих позик, акції; корпоративні облігації, казначейські
забов’язання, депозитарні розписки, ощадні сертифікати, заставні,
іпотечні цінні папери, тощо.

Довгострокове інвестиційне кредитування посідає чільне місце в
реалізації стратегії переходу від нинішньої  залежної моделі розвитку
економіки до орієнтованої, спрямованої на інноваційний розвиток. Між тим
в Україні в структурі кредитних портфелів банків частка інвестиційних
кредитів є ще низькою, хоча за останні роки простежується тенденція
збільшення їх обсягів.

Відсутність професійного регулювання розвитку інвестиційної діяльності
банків з боку держави компенсується реальною практикою, яку реалізують,
в основному, банки з іноземними інвестиціями. Найбільш відомими гравцями
на інвестиційному ринку України є ІНГ-банк Україна (Голландія), ОТР-Банк
(Угорщина), Індексбанк (Агриколь банк Франція), УкрСиббанк,
РайфайзенВанк Аваль (Австрія), Альфа-Банк (Росія). Так, в 2008—2009 рр.
основними напрямками діяльності цих банків були: послуги організаціям з
фінансового консультування; послуги андерайтингу; послуги платіжного
агента. Розподіл послуг на окремі підрозділи — роботи з фізичними
особами (населенням) і роботи з корпоративними клієнтами — є звичною
практикою організації діяльності для українських банків, оскільки саме
таким чином організовано надання банківських послуг і в Україні.

В узагальненому вигляді система надання інвестиційних послуг у
зарубіжних банках (на основі практики п’яти найбільших банків США)
представлена в табл. 2 [4].

 

Таблиця 2.

№ з/п Вид послуг Характеристика послуг

1 Інвестиційний банкінг

  Андерайтинг для органів державної влади, органів місцевої влади,
корпорацій, обслуговування угод із злиття поглинання; інвестиційний
консалтинг

2 Брокерські послуги Ринок акцій, ринок цінних паперів з фіксованим
відсотком, іпотечний ринок і ринок нерухомості, товарний ринок

3 Послуги інвестиційного менеджменту Створення та управління фондами
різних типів, довірче управління для населення, довірче управління для
професіональних інвесторів

4 Сервісні послуги Кредитна підтримка інвесторів, кредитна підтримка
емітентів, проведення валютно-обмінних операцій, розрахунково-клірингове
обслуговування, страхування, аналітична підтримка

 

Виділяючи основні напрями інвестиційних послуг зарубіжних банків, слід
звернути увагу на те, що головною умовою для їх інвестиційної діяльності
є чіткий розподіл таких напрямків банківського бізнесу, як брокерські
послуги та послуги андерайтингу. Ця вимога спрямована на те, щоб
обмежити можливості шахрайства; брокери рекомендують клієнтам купувати
саме ті цінні папери, за андерайтинг яких відповідає конкретний банк
(банківський холдинг).

Більшість американських інвестиційних банків до послуг інвестиційного
банкінгу відносять андерайтингові послуги, послуги з проведення злиття і
поглинання, інші консультаційні послуги, які надаються и корпоративним
клієнтам та урядам. При цьому американські інвестиційні банки не
відмовляються від надання брокерських, кредитних та я розрахункових
послуг.

o

o

o

????m?у боротьбу за фінансові ресурси населення, що не є позитивом для
розвитку економіки України в цілому. Це поки що, на жаль, тільки
перерозподіл, а не ефективне використання і залучення фінансових
ресурсів внутрішнього ринку [5].

До інституційних інвесторів відносять фінансові та інвестиційні
компанії, інститути спільного інвестування, кредитні спілки, недержавні
пенсійні фонди, страхові компанії.

В 2008 р. кількість фінансових компаній становила 125 із загальним
розміром активів 435,9 млн грн; інвестиційних фондів було 519, з них 10
— відкриті, 25 — інтервальні, 3 — закриті диверсифіковані, 410 —
венчурні; небанківські кредитні установи — 790, в тому числі 765 —
кредитні спілки, 4 — інші кредитні установи та 14 юридичних осіб
публічного права; система недержавних пенсійних фондів нараховує понад
80 структур, а страхових компаній зареєстровано 461[6].

 Крім того, в країні функціонувало 32 608 акціонерних товариств, з яких
40 651 відкритих і 21 501 закритих. На ринку цінних паперів кількість
професійних учасників становила 1648, а обсяг торгів на ринку цінних
паперів в IV кварталі 2008 р. перевищував 150,2 млрд грн. Найбільш
активними на інвестиційному ринку є компанії, створені банківськими
структурами, або ті, які тісно з ними співпрацюють[7].

Суттєвим чинником формування інвестиційних банків в Україні є
інтенсифікація розвитку страхового бізнесу і недержавного пенсійного
забезпечення. На 1 січня 2009 р. в Україні діяла 461 така установа.
Загальний обсяг страхових витрат компаній становив у 2006 р. майже 14
млрд грн, в т. ч. 8,7 млрд грн — чисті виплати. Сума чистих активів
становила приблизно 7,5 млрд грн. В табл. 3 наведені дані по п’яти
страхових компаніях України, страхові платежі яких в 2009 р. були
найбільшими [8].

 

Таблиця 3.  Аналіз діяльності п’яти страхових компаній України в 2009р.,
млн грн

 

№ з/п Страхова компанія Страхові платежі Активи Структурний фонд Власний
капітал Страхові резерви

1 Лемма 298 822 1 255169 550 000 878 954 207 424

2 Дженералі Гарант Страхування 217502 318 498 30 172 76 587 187 923

3 Інго Україна 187 868 213 054 58 438 70 345 140 889

4 Українська страхова група 90 731 215″727 100 000 95 342 89198

5 Вексель 89 762 191 309 33 000 13 025 72 351

 

Страхова діяльність належить до найприбутковіших видів світового
бізнесу. Так, в 2009 р. сім страхових компаній входили до списку 50
найбільших компаній світу. Щорічний світовий обсяг страхових послуг
наближається до 2,5 трлн дол. США [9].

Страхові компанії поки не стали активним інституційним інвестором  на
ринку корпоративних облігацій — їх частка незначна, трохи більше  1 %.
Крім того, вітчизняні страховики активно інвестують свої резерви в акції
з високим ризиком. Як показує світовий досвід, стратегічним напрямком
інвестування страховими компаніями є корпоративні облігації та
портфельні інвестиції [10].

Головною проблемою НПФ є їх незначна ресурсомісткість. Це обумовлено
кількома причинами. Перша і головна — це недовіра населення до
фінансових структур в цілому, а друга — дуже низький рівень
платоспроможності населення України. Проте світовий досвід показує, що
недержавні пенсійні фонди мають стати надійним джерелом додаткової
пенсії для людини і потужним локомотивом інвестиційного банкінгу.

Необхідно підкреслити, що сьогодні в Україні немає статистики в галузі
інвестування, що не дозволяє зробити глибокий аналіз щодо питань надання
інвестиційних послуг.  Надання інвестиційних послуг на досвіді окремих
банків та інвестиційних компаній показало, що найбільш розвинений
напрямок — це надання брокерських послуг. У стадії розвитку перебувають
послуги щодо проведення андерайтингу і операцій злиття та поглинання;
перспективними є послуги інвестиційного менеджменту (довірчого
управління активами професіональних учасників фінансового ринку та
активами приватних осіб).

Аналіз діяльності основних учасників інвестиційного ринку України
показує, що для вирішення проблеми інтенсифікації інвестиційних процесів
в Україні необхідні, з одного боку, концентрація ресурсів та капіталу, а
з іншого, — створення інфраструктури для багатоканального ринку  із
залученням інвестицій.

З погляду покращення доступу фірм до інвестицій необхідно в дуже стислі
строки підтримати банківський сектор і сприяти розвитку небанківських
установ, зокрема:

—    заохочувати участь іноземних банків для посилення конкуренції, що
змусить українські банки зменшувати процентні ставки і укрупнюватися;

—    ввести суворі правила щодо кредитування споріднених підприємств;

—    підвищити вимоги до капіталу та обсягів основного капіталу і дати
більш точне визначення капіталу;

—    привести страхове законодавство у відповідність до статутів ЄС;

—    прийняти відповідне законодавство для створення накопичувального
пенсійного фонду, передбаченого пенсійною реформою;

—    сприяти поширенню інформації про пенсійну реформу, оскільки
недовіра до недержавних пенсійних фондів тісно пов’язана з недостатнім
розумінням того, як працюють ці установи.

Висновки. Виходячи із вище викладеного можна сказати, що розвиток
банківської системи  залежить від залучення іноземних банківських
інвестицій, а для цього необхідно Україні повернути втрачену довіру
іноземних інвесторів та  забезпечити їх всіма умовами для плідної
співпраці.

 

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» // < zakon. rada. gov. ua>.

2. Закон України « Про режим іноземного інвестування» // < www. mdoffice. com. ua>.

3. Закон України « Про інвестиційну діяльність» // < HYPERLINK "http://www.newiegal.ua/" www. new legal. ua >

4. Cтатистичний щорічник України за 2008 рік / За ред. Р. Г. Віленчук;
  відповід. за випуск Л. О. Машкова. – К.: Консультант, 2008. – 551 с.

5. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] / Офіційний
веб-сайт. – Доступний з: < www. ukrstat. gov. ua >.

6. Полотенко Д.В. Банківська система України в умовах функціонування
іноземних банків // Фінанси України. – 2009. — №5. – С. 91-94.

7. Коваленко В. В., Прадун В.П. Оцінка впливу монетарної політики
Центрального банку на розвиток банківського капіталу // Актуальні
проблеми економіки. – 2009. — №6.- С. 16-27.

8. Олена Деревко. Шляхи підвищення рівня капіталізації банківського
сектору // Банківська справа. – 2009. — №1. – С. 76-83.

9. Олександр Бутенко. Роль іноземних банків у формуванні інноваційних
національних банківських систем // Банківська справа. – 2009. — №1. – С.
83.

10. Олександр Кириченко.  Діяльність українських інвестиційних банків //
Банківська справа. – 2009. — №2. – С. 57.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *