Попит та пропозиція: економічна природа, залежність, фактори, еластичність (реферат)

Реферат на тему:

Попит та пропозиція: економічна природа, залежність, фактори,
еластичність

ПЛАН

1. Економічна природа попиту та пропозиції

2. Залежність між попитом і пропозицією,

співвідношення між ними.

3. Фактори, що визначають попит та пропозицію

4. Еластичність попиту і пропозиції

ВСТУП

Попит визначає сукупну суспільну чи ринкову потребу в товарах
(послугах), яка зумовлена платоспроможністю і виражена в грошовій формі.
Попит завжди конкретно визначений, має властивість динамічно змінюватись
під впливом ряду факторів.

Пропозиція представлена результатами господарської діяльності
(виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені
на ринок у певному обсязі і в певний час. Як функція і результат
товарного виробництва пропозиція представлена відповідними суб’єктами —
продавцями. Еволюція товарного виробництва і розвиток суспільного поділу
праці зумовили переміщення функції реалізації товарів та послуг на ринку
від безпосереднього виробника до торгівлі. Вплив цієї функції на стан
пропозиції може бути вагомим, але вирішальною передумовою ринкової
пропозиції залишається обсяг виробництва. Розбіжність у кількісній
визначеності виробництва певних продуктів чи послуг та пропозиції їх
може зумовлюватися відставанням у розвитку виробничої інфраструктури, що
відповідає за своєчасну появу результатів виробництва на ринку
(транспорт, зв’язок, заготівля). Іншою причиною можуть бути технологічні
та організаційно-економічні порушення, що призводять до невідповідності
споживчих якостей вироблюваної продукції чи послуг існуючому попиту.

Рушійна сила попиту стала особливо помітною зі становленням сучасного
постіндустріального інформаційного суспільства. Швидкий розвиток
фундаментальної науки і принципово нові технологічні рішення викликають
до життя нові потреби як у самому виробництві, так і в сфері споживання.
Разом з помітним зростанням реальних доходів населення ці фактори
створюють передумови для поглиблення суспільного поділу праці,
підвищення її продуктивності і розширення пропозиції нових товарів та
послуг на ринку.

Стимулюючий вплив співвідношення ринкового попиту та пропозиції
виявляється в бездефіцитній економіці і в напрямі контролю над розміром
витрат виробництва і цінами на ринку. Виробники під тиском обмежень
платоспроможності споживачів і з метою підтримання
конкурентоспроможності вимушені дбати про зниження витрат виробництва і,
зрештою, цін.

В даній роботі розкриваються такі поняття як економічні закони, попит,
пропозиція, закон попиту та закон пропозиції, йдеться мова про фактори
та методи ринкового ціноутворення.

1. Економічна природа попиту та пропозиції

Щоб найкраще оцінити важливість економіки, слід розпочати вивчення з
основ попиту та пропозиції. Попит і пропозиція є невід’ємними
категоріями ринкової організації господарювання, що виражають об’єктивні
економічні відносини товарного виробництва.

У загальному вигляді попит є потребою в певному товарі, що забезпечена
грошима. Розмір попиту визначається кількістю товарів, яка може бути
реалізована на ринку за існуючими цінами.

Попит — це кількість товарів окремого типу, які покупець може і бажає
придбати при визначеному рівні цін на них.

Розглянемо принципові моменти, що уточнюють поняття економічного змісту
попиту. По-перше, останній тісно пов’язаний із дійсними суспільними
потребами, але не збігається з їх кількісною визначеністю. По-друге,
попит залежить від платоспроможності покупців, тобто від забезпеченості
в товарах і послугах грошовими доходами. По-третє, суб’єкт попиту
репрезентує споживання (виробничого чи особистого) і представлений на
ринку покупцем.

Об’єктами попиту можуть бути будь-які товари і послуги, що мають
вартісну оцінку і певну корисність для споживання. Залежність між
величиною попиту та ціною знаходить відображення у законі попиту. Зміст
цього закону полягає в тому, що при інших рівних умовах попит на даний
товар буде тим більшим, чим нижча ціна.

Зниження ціни має для споживача ефект доходу. Наприклад, споживач А при
нормальному, з його погляду задоволенні інших потреб, може дозволити
собі сходити в кіно 1 раз на тиждень. Ціни на білети впали в 3 рази.
Відповідно при незмінному задоволенні інших потреб А може дивитися 3
фільми на тиждень, ніби у нього зросли доходи.

Інший ефект від зниження цін називається ефектом заміщення. Покупці
схильні заміщувати в структурі споживання дорожчі товари дешевшими.

Пропозиція — це сукупність товарів, які представлені на ринку. Її розмір
визначається кількістю товарів, що пропонуються для продажу в певний
період за існуючими цінами. Пропозиція — це кількість товарів, які
продавець вважає для себе вигідним (може і хоче) запропонувати ринку при
визначеному рівні цін на них. З підвищенням цін зростає обсяг
пропозиції, і навпаки, зниження цін призводить до скорочення пропозиції.
Такий зв’язок називають законом пропозиції. Пропозиція представлена на
ринку відповідними суб’єктами — продавцями.

Проста модель попиту і пропозиції, на думку шведського економіста
К. Еклунда, існує майже 200 років, а її більш розвинута форма протягом
останніх 100 років є ядром політичної економії. Проста модель відображає
поведінку покупця і продавця, співвідношення попиту і пропозиції та
динаміку цін під час купівлі-продажу одиниці будь-якого товару.

Згідно з визначенням К. Маркса, попит — це представлена на ринку потреба
в товарах, а пропозиція — продукт, який перебуває на ринку або може бути
доставлений на нього. Американські економісти К. Макконел та С. Брю
визначають попит як кількість продукту, який споживачі готові та
спроможні купити за певну ціну з можливих протягом відповідного проміжку
часу цін. Пропозиція, на їхню думку, — це шкала, що показує різні
кількості продукту, які виробник бажає і спроможний виробити й
запропонувати для продажу на ринку за кожну конкретну ціну з можливих
цін протягом певного проміжку часу.

Попит на товар залежить від багатьох факторів. Так, К. Еклунд,
розглядаючи попит покупців на сорочки, називає такі основні фактори: 1)
величина їх доходу; 2) кількість сорочок, яку вони вважають за необхідне
мати; 3) наявність у них відповідного одягу (джемпери, жилети та ін.),
який можна використати замість сорочки); 4) ціни на ці товари (дешевші
чи дорожчі вони за сорочки); 5) смак і мода; 6) ціни подібних сорочок.

Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, західні
економісти сформулювали закон попиту.[2]

Закон попиту — закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших
параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту,
і навпаки.

Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію
цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни посилюють у
споживачів бажання купувати товари, практика “розпродажу” товарів за
зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підлягає дії принципу
знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше
задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції), то
споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна
знижується. По-третє, підтвердженням цього є ефект доходу і ефект
заміщення. Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач
може купити його, не відмовляючи собі у придбанні інших альтернативних
товарів. Ефект заміщення виражається в тому, що за нижчої ціни споживач
хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно
дорожчими.

Простежуючи ту саму обернену залежність між кількістю реалізованої
продукції та ціною, П. Самуельсон формулює закон поступового зниження
попиту. Він пояснює його тим, що: 1) зниження цін на певний товар
розширює коло покупців; 2) зниження ціни може спонукати кожного
споживача цього товару здійснити додаткові покупки і навпаки; 3)
зниження попиту при зростанні ціни пояснюється тим, що у цьому разі
споживач намагається замінити його іншими товарами (наприклад, каву
чаєм), а також тим, що людина стає біднішою і починає споживати деякі
товари у менших кількостях.[6]

Порівняння двох варіантів обґрунтування однієї й тієї ж
причинно-наслідкової залежності дає підставу стверджувати, що логічніше
цей закон сформульовано як закон попиту. Це зумовлено тим, що закон
зниження попиту, за П. Самуельсоном, відображає лише одну із сторін
взаємозв’язку між попитом і підвищенням цін, а закон попиту виражає
також залежність між попитом і зниженням цін. Загалом, сформульовані
економічні закони відображають не глибинні, внутрішньо необхідні,
суттєві зв’язки між окремими явищами і процесами, а поверхові, на рівні
здорового глузду. З цього приводу американські економісти при
обґрунтуванні закону попиту зауважували, що здоровий глузд і елементарне
спостереження узгоджуються з кривою попиту, а швейцарський економіст К.
Еклунд зазначав, що ця модель у простій формі описує деякі з діючих у
господарстві сил.[4]

Вдалий опис моделей та їх графічним зображенням у праці К. Еклунда

(рис. 1, 2).

Ціна

Величина попиту Величина пропозиції

Рис. 1. Крива попиту Рис. 2. Крива пропозиції

На вертикальній осі (рис. 1) зображено ціну сорочок (чим вище, тим
дорожчі), а на горизонтальній осі — величину попиту (чим далі вправо,
тим більший попит). Кожна точка на кривій попиту показує кількість
сорочок, яку споживачі хочуть купити за відповідну ціну. З рухом по
лінії донизу ціна знижується, а попит споживачів на сорочки зростає.

Ситуацію на ринку з боку пропозиції відображено на рис. 2. Як і у
випадку з попитом на сорочки, їх пропозиція теж зумовлена дією низки
факторів, основними з яких є: 1) витрати виробництва; 2) мета фірми, від
якої значною мірою залежатиме рівень цін (якщо фірма прагне завоювати
нові ринки збуту, ціни можуть бути нижчими); 3) наявність чи
відсутність конкурентів на ринку та ін. Для простоти передбачається, що
на певному короткому проміжку часу технологія виробництва,
продуктивність праці не змінюються й існує досконала конкуренція
(наявність багатьох продавців, кожен з яких окремо не може впливати на
процес ціноутворення). Лінія пропозиції показує, що для збільшення
кількості виготовлюваних сорочок ціна повинна зростати. Кожна точка на
лінії з рухом донизу показує ту кількість сорочок, яку товаровиробники
згодні виготовити за відповідну ціну.[8]

Закон пропозиції — загальний економічний закон, згідно з яким за
незмінюваності всіх інших параметрів між змінами кількості товарів і
послуг, які пропонуються підприємствами на ринку, існує прямо
пропорційна залежність.

Дія закону пропозиції означає, що зростання ціни на товари і послуги
зумовлює збільшення кількості товарів і послуг, з одного боку, та
скорочення обсягів виробництва товарів і послуг у разі зниження цін — з
іншого. Від рівня цін на товари та послуги також залежать доходи
підприємств-виробників та продавців. Тому із збільшенням цін зростає їх
зацікавленість у виробництві більшої кількості товарів. Водночас
зростання пропозиції товарів і послуг повинно відбуватися відповідно до
обсягів платоспроможного попиту, із зниженням якого товаровиробникам
необхідно домагатися зменшення суспільно необхідних витрат на
виробництво одиниці продукції за рахунок зростання продуктивності праці,
економії ресурсів тощо. [6]

Перехід до складнішої моделі взаємозв’язку передбачає зіставлення
інтересів виробників і споживачів відповідно до пропозиції й попиту та
пошук місця їх оптимального поєднання. Графічно така ситуація зображена
на рис. 3.

Ціна

Пропозиція

Р1

Попит

К1 Обсяг

Рис. 3. Рівновага попиту і пропозиції.

Обидві лінії (попиту і пропозиції) перетинаються в точці, яка відповідає
значенню кількості сорочок (К1), та ціни Р1. За такої кількості цих
товарів і ціни на них виробники і споживачі можуть одночасно досягти
поставленої мети. За такої ціни споживач оцінює для себе корисність
нової сорочки рівновеликою витратам на неї. З боку виробника
максимальний дохід (тобто сума, яку фірма може отримати від продажу
додаткових сорочок) дорівнюватиме максимальним (граничним) витратам на
їх виробництво. Така оптимальна ціна називається ціною рівноваги.

2. Залежність між попитом і пропозицією,

співвідношення між ними

Економічні засади органічної поєднаності попиту і пропозиції випливають
з нерозривності процесу відтворення економічного життя (єдності фази
виробництва, розподілу, обміну та споживання продукту) і пов’язані з
універсальною товарно-грошовою формою такого відтворення. Співвідношення
попиту і пропозиції відбиває конкретні пропозиції виробництва і
споживання з урахуванням вартісно-цінової визначеності товарів (послуг).
Діалектика взаємозалежності попиту і пропозиції з точки зору їхньої
первинності-вторинності не вичерпується відомим положенням про пріоритет
виробництва. Попит має значно складніше і вагоміше значення як стимул
розвитку виробництва і пропозиції.[10]

Рушійна сила попиту стала особливо помітною зі становленням сучасного
постіндустріального інформаційного суспільства. Швидкий розвиток
фундаментальної науки і принципово нові технологічні рішення викликають
до життя нові потреби як у самому виробництві, так і в сфері споживання.
Разом з помітним зростанням реальних доходів населення ці фактори
створюють передумови для поглиблення суспільного поділу праці,
підвищення її продуктивності і розширення пропозиції нових товарів та
послуг на ринку.

Співвідношення попиту і пропозиції залежно від рівня аналізу
характеризує макро- чи мікроекономічні процеси. На макроекономічному
рівні розглядається співвідношення сукупних попиту та пропозиції, які є
характеристиками суспільного процесу відтворення в цілому.
Мікроекономічною характеристикою є співвідношення ринкового попиту та
ринкової пропозиції.

»

&

(

4

gdo\‰

4

?

?

??$??$????ae?Співвідношення сукупних попиту і пропозиції показує
можливості суспільного виробництва щодо задоволення народногосподарських
і особистих потреб. Воно характеризується певними галузевими пропорціями
виробництва валового суспільного продукту (сукупного чи кінцевого)
порівняно з пропорціями споживання продуктів відповідних галузей (або з
потребою в них). Зіставлення відповідних показників виробництва і
споживання, а саме їх вартісно-грошових обсягів, що реально сформувалися
в народному господарстві, визначає співвідношення сукупних попиту та
пропозиції, їх відповідність чи незбалансованість.

Високим рівнем відповідності сукупної пропозиції сукупному попиту
характеризується змішана економіка країн Західної Європи, Японії тощо.
Характерним для їхніх економік є співвідношення

ПОс = ПРс ,

де ПОс — сукупний попит; ПРс — сукупна пропозиція.

Сукупна пропозиція не обов’язково формується лише за рахунок
внутрішнього виробництва. Додатковим джерелом задоволення сукупного
попиту є імпорт продукції. У збалансованій змішаній економіці частина
сукупного попиту може покриватися за рахунок імпорту товарів на кошти
від експортних операцій з іншими товарами. Отже, попередня рівність буде
такою:

ПОс = ПРс ± (Е/І),

де Е — експорт; І — імпорт.

Нерівність пропозиції може бути двох видів. За умов хронічної стагнації
при дефіцитності виробництва характерним є перевищення попиту над
пропозицією, тобто ПОс > ПРс ± (Е/І), І навпаки, кризі перевиробництва
відповідає нерівність ПОс < ПРс ± (Е/І). Найвагомішими факторами, що визначають співвідношення, є такі загальноекономічні пропорції: між сукупним суспільним і чистим продуктом, між необхідним та додатковим продуктом, між продуктивністю праці та її оплатою в сфері матеріального виробництва, між суспільним нагромадженням і споживанням тощо. Ринкові попит і пропозиція формуються під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів безпосередньо на ринку товарів, послуг, цінних паперів, робочої сили тощо. Вони визначають відповідність платоспроможної потреби в окремих видах товарів їхній наявності в обігу на ринку. Ринкове співвідношення попиту і пропозиції є об'єктивною точкою для регулюючої роботи ринку, дії закону вартості, свідомої управлінської діяльності господарюючих суб'єктів. Прояви регулюючого впливу ринкового співвідношення попиту та пропозиції близькі за деякими ознаками до функцій закону вартості, хоча й мають суттєві відмінності. Як індикатор задоволення суспільних потреб незадоволений попит чи надлишкова пропозиція свідчать про певне ставлення споживача продукції чи послуг до їх споживчої вартості, тому є факторами постійного вдосконалення виробництва товарів чи послуг. Стимулюючий вплив співвідношення ринкового попиту та пропозиції виявляється в бездефіцитній економіці і в напрямі контролю над розміром витрат виробництва і цінами на ринку. Виробники під тиском обмежень платоспроможності споживачів і з метою підтримання конкурентоспро-можності вимушені дбати про зниження витрат виробництва і, зрештою, цін. Відносна незбалансованість попиту та пропозиції на ринку веде до перерозподілу самих факторів виробництва (засобів виробництва, робочої сили, природних ресурсів) між галузями виробництва. Провідною тенденцією такого перерозподілу є рух потенційних умов виробництва у ринковій сфері, де не забезпечено платоспроможний попит споживача. Виробник реалізує свій економічний інтерес — створює вартість, що після реалізації продукції на ринку дасть змогу отримати прибуток, забезпечити розширене відтворення виробничого процесу і повніше задовольнити потреби самих виробників. Наведені взаємозв'язки розкривають механізм дії закону попиту і пропозиції, причинно-наслідкову залежність вартісно-цінової визначеності товарів від співвідношення попиту і пропозиції.[7] 3. Фактори, що визначають попит та пропозицію Криві попиту й пропозиції інформують нас про те, яку кількість товару бажають продати виробники й купити споживачі залежно від ціни, яку пропонують виробники і яку готові заплатити споживачі. Але, окрім ціни, попит і пропозиція визначаються також й іншими змінними (факторами). Важливими неціновими факторами, які впливають на попит є: 1) середній рівень доходу споживача - це ключовий детермінант попиту. Коли зростають доходи людей, збільшується попит майже на все; 2) чисельність населення - збільшення кількості споживачів веде до підвищення попиту і навпаки; 3) ціни і доступність споріднених товарів - існує залежність між взаємозамінними товарами, що виконують ті самі функції, як, наприклад, масло і маргарин, олівець і ручка, бавовна і вовна. Попит на товар А зменшується із зниженням ціни на взаємозамінний товар В. Існують ще товари-доповнювачі (машина-бензин; зубна паста - зубна щітка; фотоапарат - фотоплівка), без яких наш основний товар не функціонує. Зі збільшенням ціни на товар-доповнювач, попит на основний товар падає. На доповнення до цих об'єктивних факторів слід додати і набір суб'єктивних факторів, які ще називають "смаки і вподобання". Смаки відбивають різноманітні соціальні й історичні впливи. Вони можуть розкривати справжні психологічні чи фізіологічні потреби людини (на рідини, сіль, тепло чи любов) або штучно сформовані потяги (цигарки, наркотики). До їх складу можуть входити багато традиційних чи релігійних елементів (так, в Америці люблять яловичину, але це - табу в Індії, тоді як в Японії делікатесом вважаються медузи).[8] Зрештою для індивідуальних товарів завжди існують особливі фактори, що стоять за попитом на них: кількість опадів сприяє попиту на парасольки, товщина снігового покриву впливає на продаж лиж. Крім того, сподівання щодо майбутніх економічних умов, особливо щодо цін, можуть істотно впливати на потреби. Слід відзначити, що попит на різні товари постійно змінюється, бо економічне життя розвивається. Крива попиту ніколи не залишається на одному місці. Коли змінюються фактори, що лежать в основі попиту, окрім ціни на товар, крива попиту переміщується (праворуч або ліворуч). При дослідженні сил, що діють на пропозицію, фундаментальною основою, яка дає змогу зрозуміти поведінку виробників є те, що фірми виготовляють товари для отримання прибутку, але не для власного задоволення чи з доброчинності. Ключовим елементом, що лежить в основі прийняття рішень з пропозиції, є витрати виробництва. До сил, що впливають на витрати виробництва, належать: технічний прогрес; ціни факторів виробництва; технологічна складність виробництва. Інший важливий фактор, що впливає на пропозицію, - це ціни споріднених товарів, зокрема товарів, які можуть легко замінити один одного у виробничому процесі. Також на пропозицію впливають і специфічні фактори. Погода чинить значний вплив на сільськогосподарське виробництво і виробництво лиж. В основі змін поведінки в пропозиції лежить зміна будь-якого фактора, крім власної ціни товару. Щодо кривої пропозиції говорять, що пропозиція зростає (чи зменшується), коли величина пропозиції збільшується (чи зменшується) за кожної ринкової ціни. Розглядаючи вплив на рівновагу змін у попиті і пропозиції, зауважимо, що коли фактори, які стоять за попитом чи пропозицією, змінюються, це призводить до змін попиту чи пропозиції і зміни ринкової рівноважної ціни та кількості. 4. Еластичність попиту і пропозиції Для різних товарів форма та нахил кривих попиту можуть дуже відрізнятися. Спостерігаються дві ситуації: 1) коли за незначної зміни ціни попит зазнає відносно великих змін; 2) коли зміна ціни не викликає значних змін попиту. У першому випадку попит називають еластичним, а в другому - нееластичним. Отже, еластичність описує, в якому ступені зміни ціни впливають на величину попиту. До еластичних відносяться товари, від яких споживач відносно легко може відмовитись при загальному зростанні цін (електроміксери, делікатеси, автомобілі).Як правило, нееластичний попит на ті товари, від споживання яких не можна відмовитись при будь-якому зростанні цін, пояснюється однією з таких причин: це товари першої необхідності; для них важко знайти замінники; вони відносно недорогі; покупець знаходиться у безвихідному становищі. Прикладами нееластичних товарів можуть бути хліб, взуття, сіль, житло, ліки тощо. Сутність цінової еластичності попиту визначається коефіцієнтом еластичності, який розраховується за формулою: Еп показує, наскільки змінюється обсяг попиту при зміні ціни на 1%. Попит буде еластичним, якщо Еп > 1, тобто відносна зміна ціни приведе до
більшої відносної зміни попиту. Попит буде нееластичним, якщо Еп < 1, тобто відносна зміна ціни буде більшою відносно зміни попиту. Якщо ж зміна ціни і попиту відбуваються в однаковій пропорції, такий випадок назвали одиничною еластичністю (Еп = 1). Значення Еп визначає ринкову поведінку виробників товарів. Якщо попит еластичний, то зростання ціни призведе до зменшення доходу, а при нееластичному попиті зростання цін викличе збільшення доходу виробника. На величину Еп впливає ряд факторів: замінність товару; питома вага в доході споживача; життєва необхідність товару; час реалізації і використання продукту. Саме тому попит на хліб, тютюнові вироби, електроенергію, як правило, нееластичний (Еп < 1), а на автомобілі, холодильники, маргарин, делікатеси, як правило, еластичний (Еп >1).

Цінова еластичність характерна і для пропозиції товару. Коефіцієнт
еластичності пропозиції розраховується так:

На відміну від Еп, Епр має плюсове значення.

Із факторів, що впливають на еластичність пропозиції, найбільш важливим
є кількість часу, тобто ринковий період, який є у розпорядженні
виробників, щоб відреагувати зміною обсягу пропозиції на зміну ціни
продукту.[11]

ВИСНОВОК

При виконанні роботи,я ознайомився з такими термінами як » Попит, та
пропозиція»,і прийшов до висновків що попит і пропозиція є невід’ємними
категоріями ринкової організації господарювання, що виражають об’єктивні
економічні відносини товарного виробництва.

На практиці ціна рівноваги встановлюється як загальне для попиту і
пропозиції середнє значення ціни певного товару за умови збалансованості
абсолютних потенційних значень пропозиції та попиту на товар.

Адже будь-яка ціна товару на ринку фактично фіксує співрозмірність актів
купівлі-продажу.

Співвідношення попиту і пропозиції на ринку весь час змінюється. Є
зміни, які мають сталий характер. Наприклад, пропозиція
сільськогосподарської продукції взимку в нашій країні зменшується (адже
овочі зимою вирощуються тільки в теплицях). Однак попит на свіжі овочі
великий і взимку.

Внаслідок такого співвідношення попиту і пропозиції на овочі в зимовий
період ціни на них підвищуються. Влітку пропозиція свіжих овочів значно
зростає. Конкуренція змушує продавців знижувати ціни.

Отже, коли попит великий, а пропозиція недостатня, ціни зростають, і
навпаки. У всіх випадках скорочення виробництва товарів призводить до
підвищення цін (якщо попит на такі товари не зменшився).

Є чинники, що знижують попит населення на товари, а отже, зумовлюють
зниження ціни товару (за умови, що пропозиція товарів залишилась
незмінною). Знижуються ціни на товари і через моральну зношеність
товарів.На ціни впливають насиченість потреб у деяких товарах,
купівельна спроможність.

Так, збільшення чисельності безробітних призводить до зменшення
купівельної спроможності населення, а отже, до зниження деяких цін.До
чинників, що збільшують попит на товари і водночас зумовлюють зниження
цін, слід віднести: зростання обсягів виробництва, безоплатне надання
матеріальних благ за рахунок суспільних фондів споживання, поліпшення
якості товарів без збільшення витрат, вміла організація реклами тощо.

Згідно з теорією попиту і пропозиції реальна цінність товару дорівнює
фактичній ціні, яка встановлюється на ринку відповідно до попиту і
пропозиції товарів (послуг).

Попит і пропозиція є реальним відображенням стану ринкової економіки, в
якому протистоять інтереси господарюючих суб’єктів — покупців і
продавців. Способом вирішення цієї суперечності є формування ринкових
цін, що веде до встановлення рівноваги між попитом і пропозицією, а
отже, і до відтворення стимулів економічних суб’єктів виробляти і
купувати товари.

У цілому величина попиту залежить, як правило, від ціни товару: чим
нижча ціна на якесь благо, тим вищий попит на нього.

За умов, коли ціна реалізації буде нижчою за ціну рівноваги, виникне
підвищений попит, що призведе до дефіциту. Це, з одного боку, сприятиме
зростанню цін, а з іншого — стимулюватиме виробництво нового товару. Як
результат — лінії попиту і пропозиції перетнуться.

ЛІТЕРАТУРА

Баликоев В.З. Общая экономическая теория. – Новосибирск: Изд-во ЮКЭА,
1998. – 528 с.

Борисов Е.В. Экономическая теория. – Москва: Юрайт, 1998. – 478 с.

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. –
Київ: Вища школа, 1995. – 471 с.

Гукасьян Г.М., Бородина Т.С. Экономическая теория. – Москва: ИНФРА-М,
1999. – 151 с.

Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – Київ: Основи, 1994. –
336с.

Добрынина А.И. Экономическая теория. – Санкт-Петербург: 1999. – 544 с.

Журавлева Г.П. Теоретическая экономика. – Москва: Банки и биржи, ЮНИТИ,
1997. – 485 с.

Задоя А.О., Петруня Ю.Є. Основи економічної теорії ( Вправи для
студентів). – Київ: “Знання”, КОО, 1998. – 117 с.

Зубко Н.М. Экономическая теория. – Минск: НТЦ АПИ, 1998. – 311 с.

Шишкин А.Ф. Экономическая теория. – Москва: Гуманитарный издательский
центр ВЛАДОС, 1996. – 352 с.

Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За ред. Зіновія Ватаманюка
та Степана Панчишина. — К.: Видавничий Дім “Альтернативи”,
2001.(с.75-76)

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т 2/ Редкол.: С.В. Мочерний
(відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. — 848с.
(с. 621-622)

PAGE

PAGE 18

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *