Синтаксичні засоби ділової мови (реферат)

Мова універсальна, але користування нею вкрай

індивідуальне. Це своєрідний енергопровід від

одного до іншого, від одного до багатьох.

Павло Мовчан

Синтаксичні засоби ділової мови

Офіційно-діловому мовленню властива розповідна манера викладу. У
реченнях переважає прямий порядок слів (підмет – присудок; узгоджене
означення – означуване слово; вставні слова на початку речення).
Типовими для ділових текстів є пасивні конструкції (Встановлюється
місячний оклад у розмірі…, Прибуток перерозподіляється…, Суми
вирахувань визначаються…), інфінітивні речення (Зобов’язати фінансовий
відділ…, Затвердити порядок денний…, Прийняти бюджет до…),
означено-особові конструкції імперативного характеру (У зв’язку з цим
пропоную…, Наказую…, Оголошую догану…), непряма мова (Дав
розпорядження про те, що…, Висловили побажання зібрати кошти, Наказав
скликати нараду, Зобов’язав виконувати внутрішній розпорядок),
дієприкметникові й дієприслівникові звороти (Ухвалюючи рішення,
звертаємо увагу …, Пасажири, потерпілі в результаті катастрофи …
тощо). Як уже зазначалося, у діловій мові переважають прості речення над
складними.

Для офіційно-ділового стилю характерним є явище «розщеплення» присудка
(наприклад: давати вказівки, а не вказувати; робити операцію, а не
оперувати; робити огляд, а не оглядати; вести пошук, а не шукати;
здійснювати контроль, а не контролювати; провадити обшук, а не
обшукувати). Така форма присудка точніше передає термінологічні
значення, створює офіційний колорит висловлювання, відтворює широку,
узагальнену дію, характерну для ділового мовлення. Наприклад, у
приватному листуванні звичайно відповідають на лист, а в офіційному –
дають відповідь; у побутовому спілкуванні – позичають гроші, в ділових
стосунках – дають позику чи позичку; неофіційна сфера спілкування –
запитують, офіційна – ставлять запитання. Загальномовне слово допомагати
не є абсолютним синонімом до словосполучення надавати допомогу, бо можна
надавати допомогу різного виду (гуманітарну, першу, матеріальну,
невідкладну, кваліфіковану, одноразову, грошову, воєнну та ін.), а
допомагають зазвичай харчами, ліками, грішми, матеріально тощо.

Узгодження підмета з присудком

Основні правила узгодження:

Якщо підмет містить складений числівник, що закінчується на одиницю,
присудок при ньому має форму однини (131 голос був поданий проти; 1841
об’єкт не підключений до…).

Якщо числівник у складі підмета закінчується на іншу цифру, крім
одиниці, присудок має форму множини (2 акціонери зайняли місця в залі;
На нараді присутні 117 зв’язківців, 44 – не з’явилися).

При підметах на зразок п’ятнадцять депутатів, сто сорок чоловік, 25
тонн присудок має форму як однини, так і множини: 15 депутатів працює
(працюють); Сто сорок чоловік сидить (сидять); 25 тонн міститься
(містяться).

Підмети зі словами більшість, меншість, частина, багато, кілька, як
правило, узгоджуються з присудком в однині (Більшість делегатів
схвалила…, Багато конгресменів не проголосувало…).

При підметі, вираженому займенником хто, присудок ставимо у формі
однини чоловічого роду (Хто сьогодні відсутній? Хто не здав своєї
анкети? Усі, хто не з’явився…; Ті, хто прийшов…).

Складні випадки керування

Укладаючи текст службового документа, потрібно стежити за правильним
написанням відмінкових закінчень дієслів та віддієслівних іменників.
Перехідні дієслова вживають з іменними формами знахідного відмінка
(визначати що, визнавати кого (що), відзначати що, підкреслювати що,
проходити що, давати що). Якщо при цих дієсловах є заперечна частка не,
то іменні форми при них уживаються, як правило, в родовому відмінку,
порівняйте: не визначати чого, не визнавати кого (чого), не відзначати
чого, не підкреслювати чого, не проходити чого, не давати чого і под.
Синонімічні близькозвучні слова можуть керувати неоднаковими
відмінковими формами (синонімічні: властивий кому і характерний для
кого, опанувати що й оволодіти чим, завідувач чого і завідуючий чим,
сповнений чого і наповнений чим; вникати в що й уникати чого, враження
від чого й ураження чого; доглядати кого (що), наглядати за ким (чим);
рекламування чого і рекламація на що; дорівнювати чому і рівнятися на що
і т. д.).

Досить часто різняться керуванням міжмовні російсько-українські
відповідники, порівняйте: благодарить кого – дякувати кому, причинять
что – завдавати чого, снабжать чем – постачати що, нуждаться в чем –
потребувати чого, подражать кому – наслідувати кого, насмехаться над кем
– сміятися (глузувати) з кого тощо. Відповідно може не збігатися і
прийменникове керування, порівняйте: подготовиться к чему –
підготуватися до чого, стремиться к чему – прагнути до чого,
предупреждать о чем (что), – попереджувати про що (запобігати чому),
думать о чем – думати про що, заботиться о ком (чем) – піклуватися
(турбуватися) про кого (що), случилось по вине кого – трапилося
(сталося) через кого, работать по совместительству – працювати за
сумісництвом, выполнять по распоряжению – виконувати за розпорядженням,
обратиться по адресу – звернутися за адресою (на адресу).

Ділова українська мова виробила стандартизовані дієслівно-прийменникові
сполучення на зразок контроль за…, винагорода за…, витрати на…,
відрахування на…, покладається на… . Варто зазначити, що усталені
прийменникові конструкції потрібно розмежовувати з російськомовними
відповідниками (порівняйте: по приказу – за наказом, соответственно
приказу – відповідно до наказу, по возвращении – після повернення,
приводить в пример – наводити як взірець (зразок), ввести в состав –
увести до складу, по указанию – за вказівкою, по всем правилам – за
всіма правилами, по инициативе – з ініціативи, несмотря на
обстоятельства – незважаючи на обставини), проте деякі україномовні
прийменникові конструкції відповідають російськомовним, порівняйте: по
нашей инициативе – з нашої ініціативи, за нашою ініціативою; мероприятия
по – заходи щодо (для, до); по март включительно – до березня (по
березень) включно.

d

f

»

?

?

/ службових справах, комітет у справах цінової політики); 6)
конструкціями з прийменником для (комісія для складання резолюції,
гурток для вивчення…); 7) конструкціями з прийменником через (через
помилку, через неуважність, через непорозуміння, через необачність,
через невихованість); 8) конструкціями з прийменником після (після
повернення, після закінчення терміну повноважень, після отримання чого,
після розгляду чого); 9) безприйменниковими конструкціями (повідомити
телеграмою, поштою, факсом, телефоном, електронною поштою,
телефонограмою, листом; старший за віком, значно більший за розмірами,
величезний за своїми масштабами, вищий за рангом).

Оскільки офіційно-діловий функціональний різновид української
літературної мови зорієнтований на стандартизовані засоби творення
ділового тексту, то відповідно синтаксис ділових паперів
характеризується численними мовними кліше – усталеними початковими і
кінцевими фразами (Звертаємося до Вас із проханням…, З повагою…),
традиційними звертаннями (Вельмишановний пане Президенте!, Шановний
добродію!), усталеними словосполученнями і зворотами (з огляду на
обставини, як зазначалося вище, звертаємо вашу увагу на, у зв’язку з
викладеним вище), стандартизованими компліментарними та етикетними
формами (Вітаємо Вас з нагоди Нового року і бажаємо міцного здоров’я,
щастя в особистому житті й успіхів у роботі; З нагоди обрання Вас
народним депутатом дозвольте побажати…).

Отже, йдеться про певну стандартизацію синтаксичних засобів ділової
мови. Проте здоровий консерватизм синтаксису офіційного мовлення не є
його вадою, а, навпаки, позитивним явищем, оскільки сприяє чіткому
вираженню думки, не допускає двозначностей, не відволікає на другорядне,
що, в свою чергу, підвищує культуру професійного спілкування.

Перелік рекомендованих джерел

Основна література

1. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити / за
заг. ред. О. Сербенської. – Львів: Світ, 1994. – 152 с.

2. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення / Н. Д. Бабич. – Львів: Світ,
1990. – 232 с.

3. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови : навч.
посіб./ Н. Д. Бабич. – Львів : Світ, 2003. – 432 с.

4. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови :
навч. посіб. / Наталія Ботвина. – К. : АртЕк, 1998. – 192 с.

5. Волкотруб Г. Й. Стилістика ділової мови : навч посіб. / Г. Й.
Волкотруб. – К. : МАУП, 2002. – 208 с.

6. Глущик С. В. Сучасні ділові папери / Глущик С. В., Дияк О. В.,
Шевчук С. В. – К. : А.С.К., 2000. – 400 с.

7. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова / М. Г. Зубков. – Х. :
Торсінг, 2003. – 448 с.

8. Коваль А.П. Ділове спілкування: навч. посіб. / Коваль А.П. – К. :
Либідь, 1992. – 280 с.

9. Культура фахового мовлення: навч. посіб. / за ред. Н. Д. Бабич. –
Чернівці : Книги-ХІІ, 2006. – 496с.

10. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування: навч. посіб. /
Мацюк З., Станкевич Н. – К. : Каравела, 2006. – 352 с.

11. Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови: навч. посіб. /
Онуфрієнко Г.С. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 312с.

12. Пахомов В.М. Ділова українська мова: конспект лекцій / Пахомов В.М.
– Івано-Франківськ : Факел, 2002. – 358 с.

13. Плотницька І. М. Ділова українська мова у сфері державного
управління : навч. посіб. / Плотницька І. М. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. –
192 с.

14. Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: навч.
посіб. / О. Д. Пономарів. – 2-ге вид., стереотип. – К. : Либідь, 2001.
– 240 с.

15. Українська ділова і фахова мова: практичний посібник на щодень /
М. Д. Гінзбург, І. О. Требульова, С. Д. Левіна, І. М. Корніловська ; за
ред. М. Д. Гінзбурга. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : «Фірма «ІНКОС»,
Центр навчальної літератури, 2007. – 672 с.

Додаткова література

1. Ботвина Н. В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового
спілкування: навч. посіб. / Н. В. Ботвина. – К. : АртЕк, 2000. – 192 с.

2. Волошин В. Г. Комп’ютерна лінгвістика: навч. посіб. / В. Г. Волошин.
– Суми : ВТД » Університетська книга», 2004. – 382 с.

3. Гуць М.В. Українська мова у професійному спілкуванні : навч. посіб. /
Гуць М. В., Олійник І. Г., Ющук І. П. – К. : Міжнародна агенція
«BeeZone», 2004. – 336 с.

4. Довідник з культури мови: [ посібник] / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик,
Н. М. Сологуб [та ін.] ; за ред. С. Я. Єрмоленко. – К. : Вища шк., 2005.
– 399 с.

5. Жайворонок В. В. Велика чи мала літера? Словник-довідник/
Жайворонок В. В. – К. : Наукова думка, 2004.

6. Корніяка О. М. Мистецтво гречності: Чи вміємо ми себе поводити ? /
О. М.  Корніяка. – К. : Либідь, 1996. – 96 с.

7. Культура мови на щодень / Н. Я. Дзюбишина-Мельник, Н. С. Дужик,
С. Я. Єрмоленко [та ін.]. – К.: Довіра, 2000. – 304с.

8. Культура української мови: довідник / С. Я. Єрмоленко, Н.
Я. Дзюбишина-Мельник, К. В. Ленець [та ін.] ; за ред. В.М.
Русанівського. – К. : Либідь, 1990. – 304 с.

9. Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління
/ В. Я. Малиновський. – вид. 2-ге, доп. і виправл. – К. : Центр сприяння
інституційному розвитку державної служби, 2005. – 254 с.

10. Палихата Е.Я. Культура наукового і ділового мовлення / Е. Я.
Палихата. – Тернопіль, 1997. – 132 с.

11. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування /
Радевич-Винницький Я. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2006.
– 291с.

12. Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин,
А.Капелюшний, О.Сербенська, З.Терлак. – К. : Знання, 2004. – 367с.

13. Словник іншомовних слів : 23000 слів та термінологічних
словосполучень / уклад. Л. О. Пустовіт [та ін.]. – К. : Довіра, 2000. –
1018 с.

14. Словник скорочень в українській мові / уклад. Н.Д.Гула [та ін.] ;
ред.-упоряд. В. В, Жайворонок, М . М. Фещенко ; за ред. Л. С.
Паламарчука. – К. : Вища шк. Головне вид-во, 1988. – 512 с.

15. Словник труднощів української мови / за ред. С. Я. Єрмоленко. – К. :
Радянська школа, 1989.

16. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О.
Потебні; Інститут української мови. – стереотип. вид. – К. : Наукова
думка, 2003. – 240 с.

17. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С. П. Бибик,
І. Л. Михно, Л. О. Пустовіт, Г. М. Сюта. – К. : Довіра : УНВЦ «Рідна
мова», 1997. – 399 с. – (Б-ка держ. службовця. Держ. мова і
діловодство).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *