Лексичні засоби ділової мови (реферат)

Словник мови – це весь усесвіт в абетковому порядку.

Анатоль Франс

Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної
людської вихованості, ні духовної культури.

Василь Сухомлинський

Лексичні засоби ділової мови

Лексичний склад української мови загалом і офіційно-ділового мовлення
зокрема активно реагує на всі соціально-економічні зрушення в
суспільстві. Тому він є найрухомішою сферою мовної стихії. Зміни в житті
України, переведення його в русло державної незалежності і ринкових
відносин, демократичні перетворення в суспільстві, утвердження
української мови як державної – все це збагатило суспільно-політичний
словник. Відходить у минуле заідеологізована лексика тоталітарного
суспільства, зорієнтованого на міфічне „світле майбутнє” і водночас
спрямованого на зрівнялівку, на лозунгову „героїку праці”, на ірреальну
стратегію планування. Відмирає політекономічний словник збиткового
соціалістичного господарювання (багатоверстатник, передовик виробництва,
ударник комуністичної праці, правофланговий соціалістичного змагання,
боєць трудового фронту, вахтові п’ятирічки, бригада відмінної якості,
новатори виробництва). Терміни державна соціалістична власність,
колективна власність, загальнонародна власність відтворювали ніби
дійсні, але насправді фетишизовані явища. Натомість у житті суспільства
спостерігалися негативні процеси – відвернення, відособлення, відчуження
працівника від засобів виробництва, втрата, відмирання почуття господаря
своєї землі, власного виробництва, як наслідок – занепад, криза, культ
дефіциту, усереднення особистості. Саме соціалістичне господарювання
породило такі економічні поняття, як знеосібка (явище матеріальної
незацікавленості в результатах своєї праці), інтенсивність праці (як
штучне „підстьобування” продуктивності праці), інтенсифікація
виробництва (як одна зі спроб виходу з економічної кризи), рух за
комуністичне ставлення до праці (по суті, знецінення праці, знеосібка
внаслідок колективістського підходу до неї). Протиставлення міста і
села, розумової і фізичної праці – явища, породжені одвічною економічною
відсталістю села, застарілою технічною і технологічною базою
підприємств, забюрократизованістю суспільства і безпорадністю
гігантського управлінського апарату. Політекономія соціалізму
відхрещувалася від понять, характерних нібито лише для капіталістичного
способу виробництва, таких як безробіття, інфляція, девальвація, криза,
комерція, концерн, біржа, корпорація, маклер, брокер, приватна
власність, конкуренція тощо.

Економічний словник радянського зразка, наприклад, тлумачить поняття
„воєнно-промисловий комплекс” як союз найбільших монополій з армією у
державному апараті імперіалістичних країн, як один із напрямів у
розвитку державно-монополістичного капіталізму, що використовує державну
машину для подальшої мілітаризації капіталістичної економіки, посилення
міжнародної напруженості. Водночас воєнно-промисловий комплекс лише
Української Радянської Соціалістичної Республіки становив понад 70%
усього її промислового потенціалу.

Ми намагаємося бути відкритішими перед світом, розуміючи, що вихід з
економічної кризи – це розвиток ринкових відносин. Тому сучасний
економічний словник активно „оновлює” застарілі слова, а також
запозичені з інших мов поняття, наприклад: дилер, департамент,
маркетинг, менеджмент, оренда, стратегічне планування, відпущення цін,
договірні ціни, свобода торгівлі, вільна торгівля, соціальний захист,
стагнація, хронічне безробіття, приватизація, роздержавлення, ваучер
(приватизаційний чек), додана вартість, сертифікат, ринок тощо.

Усталені в офіційно-діловому стилі лексичні одиниці зі стилістичного
погляду кваліфікуються як книжні елементи, що пояснюється функціональним
призначенням цієї сфери комунікації (передусім її писемного різновиду)
виконувати офіційно-інформативну та регулювально-імперативну функції.

Загалом лексику офіційно-ділового стилю поділяють на чотири категорії:

І. Загальномовна (міжстильова) лексика. Це назви людей за спорідненістю,
професією, національністю, соціальними характеристиками,
суспільно-політичними вподобаннями: батько, мати, вчитель, інженер,
українець, росіянин, робітник, селянин, демократ, республіканець та ін.;
назви різноманітних об’єктів, зокрема промислових, культурно-освітніх,
що є результатом діяльності людей: завод, фабрика, клуб, дорога, вокал,
ферма, залізниця, школа, магазин, будинок побуту та ін. До
загальномовної лексики, характерної для офіційно-ділового мовлення,
належать також назви знарядь праці і засобів пересування (інструмент,
реманент, верстат, автобус, вагон, тепловоз тощо), назви явищ і реалій
рослинного і тваринного світу (жито, пшениця, вівці, худоба, птиця);
назви частин організму та тіла людини і тварини (якщо йдеться про ділове
спілкування в галузі медицини, ветеринарії, юриспруденції); назви житла,
його частин, господарських предметів, одягу, взуття (квартира, будинок,
сходи, меблі, вікно, двері, костюм, чоботи); назви предметів і процесів
харчування (якщо йдеться про ділове спілкування, наприклад, у закладах
громадського харчування); назви якостей і властивостей (білий, зелений,
цілий, гіркий, отруйний, неякісний, доброчинний, протиправний); назви
суспільно-політичних понять (народ, нація, власність, міграція,
населення, міжнародний конфлікт, політика, релігія тощо); назви числових
і хронологічних понять (один, два, рік, півріччя, тисячоліття, термін,
тиждень); займенники і службові слова (цей, інший, понад, і, лише).

Отже, перша категорія лексики офіційно-ділового стилю містить переважно
слова з конкретним лексичним значенням.

Крім того, до міжстильової лексики належать так звані універсальні
слова, тобто слова з невизначеним, розмитим, затертим значенням. Вони
вживаються в різних стилях української мови як стандартні, часто
невиправдані замінники слів з точнішим, конкретнішими (і доречнішим у
певній ситуації) значенням. Тому такі слова, як питання, факт, момент,
захід, масштаб, зміцнити, підвищити, оцінити, потрібно вживати дещо
обережно. Наприклад, що означають словосполучення: зміцнити управління,
зміцнити кормову базу, зміцнити зв’язки між ким-небудь, питання
регламентації, щодо питання про проект, підвищити рівень, посилити
внесок, поліпшити якість? Практично нічого конкретного.

Також потрібно уважно вводити в текст так звані зайві (міжстильові)
слова. Вони передають надлишкову інформацію, по суті, це повторення того
самого змісту іншими словами: моя автобіографія, у січні місяці, взаємно
допомагати одне одному, найдоцільніший варіант, на сьогоднішній день,
прошу не відмовити у моєму проханні тощо. Зайві слова породжують такі
явища, як плеоназм (частковий збіг значень слів, що утворюють
словосполучення, наприклад: пам’ятний сувенір (сувенір – це і є
подарунок на пам’ять; див. також попередні приклади) і тавтологію
(змістові повтори: користь від використання, явище виявляється в умовах
тощо).

ІІ. Термінологізована і детермінологізована лексика. Характеризує певні
галузі знань, виходячи за їхні межі та потрапляючи у сферу ділового
мовлення. Термінологізована лексика завжди функціонально зумовлена,
тобто у певному лексичному значенні вона має вужчу сферу вживання.
Наприклад, полісемічне слово вживається у значенні „порада” (між словами
рада і порада спостерігаємо синонімію, тобто слова зближуються за своїм
значенням). Скажімо, наведену синонімію ілюструє вже згадуване прислів’я
„яка мова, така й рада” (тобто, з якими словами звернешся, таку пораду й
дістанеш). Друге значення слова рада – це „обговорення чого-небудь”,
тому й кажуть „держати раду”. Саме на його основі утворилося значення
„збори, зібрання з метою обговорення чогось”, адже ще за часів
Запорізької Січі радою називали „загальні збори, зібрання козаків”
(козацька рада, рада козацької старшини). Це значення покладено в основу
найменування суспільно-політичних організацій на зразок Центральна Рада,
Верховна Рада, Рада Безпеки ООН, Всесвітня Рада Миру, що широко
вживаються в офіційно-діловому мовленні. Загальномовне значення лексеми
голова („частина людського тіла”) також трансформується у спеціалізоване
слово, реалізуючись у номінативних словосполученнях на зразок голова
комітету, голова зборів, Голова Верховної Ради України, Голова
Верховного Суду України. Таким чином, шлях слова від широкого
загальномовного значення до вузького офіційно-номенклатурного (його
термінологізація) – природний процес слововживання і мовного розвитку.

Термінологічна лексика – мовні одиниці, які широко вживаються у
повсякденному житті, але водночас зорієнтовані на якусь певну сферу
людської діяльності. Це насамперед суспільно-політична лексика
(соціально-економічна, політична, дипломатична, юридична,
культурологічна), яку популяризують засоби масової інформації і яка
широко представлена в офіційно-діловому мовленні: держава, влада,
партія, коаліція, владні структури, опозиція, оренда, соціальний захист,
права та обов’язки громадян, культура етносу, народознавство,
українознавство, нація, спільнота, національна політика, національні
відносини, демократизація суспільства, посол, дипломатія, злочин,
приватизація, фермер, закон, конституційне право та ін.

Функціонуючи в офіційно-ділових текстах, велика кількість стилістично
забарвлених слів детермінологізується, бо не сприймається читачем як
терміни. Це передусім наукова і виробнича термінологія: автоматизація,
комп’ютеризація, модернізація, науково-технічний (технологічний) рівень,
умовивід, ефективність виробництва, конверсія воєнно-промислового
комплексу, приватизація, психологічна несумісність, інформаційний бум
тощо.

ІІІ. Термінологія. У діловому мовленні широко використовується
спеціалізована термінологія з різних галузей людської діяльності,
залежно від того, яку з них воно обслуговує: економічну (прибуток,
дохід, обіг, оборот, податок, інвестиція, ціноутворення); фінансову
(витрати, видатки, баланс, табель, добові, кредит, кошторис,
прейскурант, облігація, акція, дебет); наукову (полімер, фільтрат,
вектор, матриця, рівняння, дифузія); вузько виробничу (блюмінг,
карбюратор, коліно, диспетчеризація, дискування, ґрунтування, гряділь).

IV. Власне ділова лексика (канцеляризми). У процесі свого розвитку
офіційно-діловий стиль виробив велику кількість ділової термінології,
яка за походженням є переважно загальновживаною лексикою або похідною
від неї. Передусім це назви ділових паперів: акт, грамота, декрет,
декларація, догана, доручення, закон, заява, заповіт, лист, наказ,
накладна, паспорт, посвідчення, трудова книжка, постанова, рішення,
ухвала, розпорядження, протокол, указ, регламент, конвенція,
конституція, повідомлення, оголошення, договір, пакт, статут, звіт,
контракт, трудова угода, меморандум, запрошення, резюме.

До власне канцелярської лексики також належать канцеляризми на зразок:
атестація, виконання документа, кадровий резерв, печатка, підпис,
надходження документа, режим документів, внутрішній режим, реквізит
(символіка – словесна, цифрова, абеткова – як обов’язковий елемент
інформаційного документа), вхідний та вихідний документ, вказівка,
регламентація, гриф, формуляр, стандарт, погодження (погоджено),
примірник (перший, другий, третій), додаток (додаватися, доданий),
особа, адресат, адресант, порядок денний, відомство, заява, цілком
таємно, вищий (нижчий) за рангом і т. ін.

У канцелярській лексиці поширені активні та пасивні дієслівні форми
актово-ділового вжитку, наприклад: надавати(ся), відмовляти(ся),
наказувати, адресувати(ся), скасовувати(ся), доводити(ся),
записувати(ся), зараховувати(ся), вибирати(ся), обирати(ся),
вирішувати(ся), розв’язувати(ся), голосувати(ся), гарантувати(ся),
забезпечувати(ся), звільняти(ся), звітувати(ся), зобов’язувати(ся),
керувати(ся), підписувати(ся), підпорядковувати(ся), скликати(ся),
підтверджувати(ся), подавати(ся), потребувати, вимагати, розглядати(ся),
розробляти(ся), сприяти, учиняти, чинити(ся), а також номінативні
утворення від цих назв: утворення, відшкодування, звільнення, визнання,
дізнання, оскарження, покарання, розкрадання, скликання, стягнення,
розв’язання, звітування, підпорядкування, сприяння; номінативні
відприкметникові та віддієприкметникові утворення: дієздатність,
недієздатність, неосудність, судимість, заборгованість, зацікавленість,
кредитоспроможність, законність, незаконність, самостійність, чинність,
звітність, підпорядкованість, забезпеченість, підсудність, оперативність
тощо.

¬

hi

O

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *