Управління інвестиційно-промисловою політикою в регіоні (реферат)

Управління інвестиційно-промисловою політикою в регіоні

Під інвестиційно-промисловою політикою (ІПП) ми розуміємо систему
правових, соціально-економічних, організаційних та інших заходів, що
забезпечують обсяг, структуру, напрямки інвестицій у найбільш
перспективні напрямки й галузі промисловості на основі нових
організаційно-економічних рішень, концентрації інвестицій і підвищення
їх ефективності. Інвестиційно-промислова політика є одночасно і джерелом
формування, і основним напрямком промислової політики.

Існуючий механізм управління інвестиційними процесами в промисловому
комплексі характеризується відсутністю законодавчого оформлення й
концепції інвестиційно-промислової політики (ІПП); ускладненому порядку
розгляду інвестиційного проекту; орієнтації управління на залучення
зовнішніх інвесторів, а не на розвиток внутрішніх інвестиційних
можливостей підприємств промислового комплексу. За таких умов необхідне
формування нормативної моделі управління ІПП у промислових комплексах
регіонів.

Нормативна модель управління ІПП на рівні регіону повинна корегуватися з
урахуванням наступних функціональних рівнів:

— рівень управління, що характеризує економічну й соціальну політику
України, її вплив на соціально-економічний розвиток регіону, на розробку
й реалізацію державної інвестиційної політики;

— стратегічний рівень ІПП, що включає:

а) стратегічні цілі, завдання, пріоритети, сприятливі умови для
інвестиційної діяльності в промисловості, що формуються регіоном;

б) систему прогнозування, планування й моніторингу, інформаційного
забезпечення;

в) специфіку взаємозв’язку ІПП із надгалузевими стратегіями:
бюджетно-фінансовою, зовнішньоекономічною, управління власністю,
розвитку підприємництва, антимонопольною, інноваційною, регулювання цін
і тарифів, розвитку фондового ринку, в області підготовки кадрів.

— галузеві рівні ІПП, які враховують специфіку розвитку галузей
економіки й соціальної сфери при розробці галузевих стратегій,

— територіальний рівень ІПП, пов’язаний з діяльністю регіонів і
муніципалітетів.

На процес формування інвестиційно-промислової політики на рівні регіону
впливає ряд факторів:

— галузева структура промисловості;

— характеристика основних фондів;

— фінансово-інвестиційний потенціал території (валовий прибуток,

сальдований фінансовий результат, доходи населення і т.д.);

— якість державного управління, політика регіональних органів влади,
адміністративні, технічні, інформаційні бар’єри;

— повнота і якість чинного державного та регіонального законодавства;

— координація інвестиційних процесів на території;

— раціоналізація структури державних видатків обласного бюджету;

— якість податкової системи й рівень податкового тягаря в частині
регіональних податків і зборів;

— рівень розвитку й доступність інфраструктури;

— якість робочої сили;

— доступність інституціональної сфери.

Нормативна модель управління ІПП на рівні регіону представлена на рис.1.

Метою ІПП на рівні регіону є забезпечення інвестиціями для стійкого
росту й обсягів виробництва підприємств промислового комплексу. ІПП
повинна передбачати два основні напрямки:

— стимулювання інвестиційної діяльності в
промисловому комплексі регіону;

— підвищення інвестиційної привабливості
промислового

комплексу регіону.

Виходячи із цілей ІПП і враховуючи пріоритети розвитку промисловості
можна виділити наступні основні завдання, які повинні вирішуватися за
допомогою реалізації цієї політики:

— концентрація інвестиційних ресурсів на розвитку пріоритетних галузей
промисловості й рішенні найбільш актуальних завдань промислового
розвитку шляхом створення для них сприятливого інвестиційного клімату;

— збільшення інвестиційних ресурсів у промисловості за рахунок усіх
джерел фінансування;

gdO:?

????- регламентований розподіл пільгових інвестицій за окремими
проектами, за галузями промисловості й територіями;

— збільшення інвестиційної забезпеченості проблемних галузей.

Управління ІПП у промисловому комплексі припускає здійснення ряду
заходів, за допомогою яких реально існуюча модель має трансформуватися в
напрямку до нормативної.

Для цього необхідно здійснити ряд дій, спрямованих на формування
ресурсного, нормативного, кадрового, інформаційно-аналітичного й
організаційного забезпечення.

В нормативно-правовому забезпеченні ІПП має передбачатись:

— розробка концепції інвестиційно-промислової політики на
середньострокову перспективу, що визначає пріоритетні напрямки розвитку
промисловості, стратегічні цілі й завдання, ресурсне забезпечення,
механізм реалізації і т.д.;

— корегування обласних рішень, що зачіпають інвестиційну діяльність із
позицій її стимулювання й підвищення інвестиційної привабливості.

Ресурсне забезпечення повинне передбачати в ідеальному варіанті
формування трьох фондів: фонду підтримки промисловості, промислового
гарантійно-заставного фонду й цільового інвестиційного фонду у
промисловості.

Фонд підтримки промисловості може використовуватися для цільової
підтримки проблемних підприємств. До функцій гарантійно-заставного фонду
належить видача поручництв і гарантій при здійсненні інвестиційної
діяльності. Цільовий інвестиційний фонд призначений для залучення коштів
обласного бюджету для реалізації інвестиційних проектів в промисловості.

Інформаційно-аналітичне забезпечення промислової політики має включати:

— створення й ведення реєстрів і інформаційних баз даних суб’єктів
промислової діяльності, у тому числі й реєстрів інвестиційних проектів;

— моніторинг і аналіз діяльності підприємств, галузей промисловості і
всієї промисловості в цілому;

— маркетинговий аналіз ринку, доведення маркетингової інформації до
суб’єктів промислової діяльності, розробку рекомендацій за різними
групами виробів, товарів, послуг;

— рекламну підтримку інвестиційних проектів і продукції, промислової
діяльності, що випускається суб’єктами,

— проведення семінарів з питань інвестиційної діяльності, виставок і
презентацій інвестиційних проектів, інвестиційних форумів і конференцій
і т.д.

Професійно — освітнє забезпечення ІПП включає: підготовку кадрів для
промисловості за допомогою реалізації програми підготовки керівників і
фахівців для промисловості, програм удосконалення й розвитку менеджменту
на підприємствах, що розробляються разом з вищими навчальними закладами.

Організаційне забезпечення реалізується через створення єдиного
спеціалізованого органа для координації інвестиційної діяльності усіх
галузей промисловості або передачі цих функцій Раді по інвестиційній
діяльності.

Висновки

Таким чином існуючий механізм управління інвестиційними процесами в
промисловому комплексі має свої особливості та недоліки, що дозволяє
зробити висновок про необхідність його трансформації у напрямку до
нормативної моделі управління ІПП. Для цього необхідно здійснити ряд
дій, що направлені на формування ресурсного, нормативного, кадрового,
інформаційно-аналітичного та організаційного забезпечення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Данилишин Б.М., Корецький М.Х., Дацій О.І. Інвестиційна політика в
Україні: Монографія. – Донецьк: «Юго-Восток, Лтд», 2006. – 292 с.

2. Концепція державної промислової політики України/ Чумаченко М.Г.,
Амоша О.І., Іванов М.І. та ін..; НАН України; інститут економіки
промисловості. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2000. – 424 с.

3. Гончаров Ю.В. Промислова політика України: проблеми і перспективи. —
К.: Наукова думка, 1999. – 278 с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *