Завдання 1. Вплив на людину небезпечних і шкідливих факторів виробничого
середовища.
Характеристика небезпечних і шкідливих факторів виробництва
Трудовий процес здійснюється в певних умовах виробничого середовища, що
характеризуються сукупністю елементів та факторів
матеріально-виробничого середовища, які впливають на працездатність та
стан здоров’я людини в процесі праці. Виробниче середовище , і фактори
трудового процесу становлять в сукупності умови праці.
На здоров’я людини, її життєздатність і життєдіяльність великий вплив
мають небезпечні і шкідливі фактори. Небезпека — це наслідок такої дії
деяких факторів на людину, яка при їх невідповідності фізіологічним
характеристикам людини зумовлює феномен самої небезпеки. Небезпечний
фактор — це дія на людину, що в певних умовах призводить до травми, а в
окремих випадках — до раптового погіршення здоров’я або до смерті.
Шкідливий фактор — це фактор дії на людину, який в певних умовах
призводить до захворювань або зниження працездатності. До визначаючих
ознак небезпечних і шкідливих факторів відносяться: можливість
безпосередньої негативної дії на організм людини; ускладнення
нормального функціонування органів людини; можливість порушення
нормального стану елементів виробничого процесу, в результаті якого
можуть виникнути аварії, вибухи, пожежі, травми.
Матеріальними носіями шкідливих і небезпечних факторів є об’єкти, що
формують трудовий процес і які входять в нього, а також загальножиттєві
фактори оточуючого середовища; предмети праці; засоби праці (машини,
верстати, інструменти, споруди, приміщення, земля, шляхи, канали і т.
п.); продукти праці; технологія, операції, дії; природно-кліматичне
середовище (гроза, повінь, атмосферні опади, сонячна активність, фізичні
параметри атмосфери і т. п.); флора, фауна, люди.
Небезпечні і шкідливі фактори за впливом на людину поділяються на три
групи:
активні,
пасивно-активні,
пасивні.
До активних належать фактори, що можуть вплинути на людину завдяки
своїй енергії. Вони діляться на такі підгрупи:
механічні фактори, що характеризуються кінетичною і потенціальною
енергією і механічним впливом на людину. До них належать: кінетична
енергія С рухомих елементів, що обертаються, потенціальна енергія; шум;
вібрація; прискорення; гравітаційне тяжіння; невагомість; статичне
напруження; дим, туман, пилюка в повітрі; аномальний барометричний тиск
та інші;
термічні фактори, що характеризуються тепловою енергією та аномальною
температурою. До них належать: температура нагрітих і охолоджених
предметів і поверхонь, температура відкритого вогню і пожежі,
температура хімічних реакцій і інших джерел. До цієї групи належать
також аномальні мікрокліматичні параметри, такі як вологість,
температура і рухомість повітря, що призводять до порушення
терморегуляції організму;
електричні фактори: електричний струм, статичний електричний заряд,
електричне поле, аномальна іонізація повітря;
електромагнітні фактори: радіохвилі, видиме світло, ультрафіолетові та
інфрачервоні промені, іонізуючі випромінювання, магнітні поля;
хімічні фактори: їдкі, отруйні, вогне-вибухонебезпечні речовини, а також
порушення природного газового стану повітря, наявність шкідливих домішок
у повітрі;
біологічні фактори: небезпечні властивості мікро- і макроорганізмів,
продукти життєдіяльності людей і інших біологічних об’єктів;
психофізіологічні: стрес, втома, незручна поза та інші.
До пасивно-активної групи належать фактори, що активізуються за рахунок
енергії, носіями якої є людина або обладнання: гострі нерухомі предмети,
малий коефіцієнт тертя, нерівність поверхні, по якій переміщується
людина і машина, а також нахил і підйом.
До пасивних належать ті фактори, які впливають опосередковано:
небезпечні властивості, що пов’язані з корозією матеріалів, накипом,
недостатньою міцністю конструкцій, підвищеними навантаженнями на
механізми і машини та інше. Формою прояву цих факторів є руйнування,
вибухи та інші види аварій.
Фактори характеризуються потенціалом, якістю, часом існування або дії на
людину, імовірністю появи, масштабами зони дії.
З позиції гігієни праці і виробничої санітарії серед хімічних факторів
необхідно виділити речовини з гостронаправленим механізмом дії, за
концентрацією яких в повітрі повинен бути забезпечений контроль із
сигналізацією на перевищення ГДК. У списках ГДК поряд з величиною
нормативу стоїть літера «О».
Хімічні речовини, які можуть знаходитися в повітрі робочої зони
поділяють на:
алергени, які спроможні викликати алергічні захворювання в виробничих
умовах (у списках ГДК поряд з величиною їх нормативу стоїть літера «А»);
канцерогени, які спроможні викликати злоякісне переродження тканин (у
списках ГДК поряд з величиною їх нормативу стоїть літера «К»);
в формі аерозолю (пилу) переважно фіброгенної дії (у списках ГДК стоїть
літера «Ф»).
У групі шкідливих виробничих факторів біологічної природи є підгрупа
мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності. Небезпечність їх
обумовлена сенсибілізуючою здатністю (поряд з ГДК стоїть літера «А»).
Отже, фактори виробничою середовища якісно різнорідні, оскільки частина
з них створена людиною і вони відсутні серед факторів навколишнього
природного середовища. До них належать, по-перше, штучно синтезовані
хімічні речовини, продукти мікробного синтезу, штучне освітлення.
По-друге, окремі фактори виробничої сфери являють собою агенти
природного походження, інтенсивність дії яких в умовах виробництва
набула нових якостей. Це, наприклад, інфрачервоне випромінювання від
розплавленого металу, шум, який генерує обладнання чи функціонуюча
вентиляція, підвищений барометричний тиск (водолазні роботи), іонізуюче
випромінювання (роботи з виробництва, використання та утилізації
радіоактивних речовин і матеріалів), електричне та магнітне поле в
промислових умовах.
По-третє, фактори виробничого середовища діють на організм працівників у
дуже складних комбінаціях між собою та факторами трудового процесу, що
обумовлено, в першу чергу, особливостями технологічного процесу та
характером трудових операцій, що виконуються.
Інтенсивність дії факторів виробничого середовища під час робочої зміни
значно коливається навіть у безперервному, тим більше періодичному
технологічному процесі. Особливо виражена динамічність виробничого
середовища в так званих «імпульсних» технологіях.
Вплив факторів виробничого середовища на здоров’я працівників
Фактори матеріально-виробничого середовища вагомо впливають на стан
здоров’я працівників, хоча в кожному конкретному випадку цей вплив на
рівень здоров’я дуже складний. Тим більше, що вплив виробничого оточення
на організм людини, особливо сьогодні, здійснюється на фоні погіршення
якості навколишнього середовища — забруднення атмосферного повітря,
питної води та продуктів харчування, неправильного способу життя,
шкідливих звичок (зловживання спиртними напоями, тютюнопаління,
наркоманія та ін.).
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, майже 50% усіх
факторів, що негативно впливають на здоров’я населення, залежать від
способу життя, до 20-25% — у стані навколишнього (в тому числі
виробничого) середовища, до 15-20% — у спадковості і приблизно до 10% —
у діяльності органів та установ охорони здоров’я (малюнок 1).
Відомо, що підприємства, в основному, зосереджені у великих містах і на
працівників може негативно впливати комплекс факторів сучасного міста.
Великі міста характеризуються власним мікрокліматом, переважно більш
теплим. Сучасні промислові підприємства уявляють собою комплекс
виробництв, кожне з яких відрізняється своїм специфічним «спектром»
шкідливостей. Окремі виробництва, цехи та ділянки, які розташовані на
одному промисловому майданчику, навіть при дотриманні його зонування та
необхідної відстані між заводськими спорудами, своїм спектром
шкідливостей перекривають (накладу-ються на) шкідливості сусідніх
виробництв (ділянок, цехів), через що працівники даного виробництва в
тій чи іншій мірі можуть наражатися на дію сукупності техногенних та
природних факторів як власного, так і сусіднього виробництв. Найбільше
цим факторам піддаються особи, які обслуговують виробниче устаткування,
або працюють просто неба. їх організм зазнає дії не лише всього
комплексу професійних шкідливостей, але й метеорологічних умов, що
коливаються. В той же час, як правило, в першу чергу враховується дія
основного (негативного) фактора виробничого середовища.
Більш чітко цей фактор реалізується у формі професійних захворювань —
патологічних станів людини, що обумовлені роботою і пов’язані з
надмірним напруженням організму чи несприятливим впливом шкідливих
виробничих факторів.
В міру впровадження нових видів енергії, нових матеріалів та технологій,
заміни застарілого обладнання та технологічних процесів, одні професійні
хвороби зникають або частота їх вагомо знижується (наприклад,
туговухість клепальників), інші, навпаки, починають переважати
(наприклад, пневмоконіози електрозварювальників, хронічні інтоксикації у
працівників хімічного виробництва).
Мал. 1. Зв’язок причинно-наслідкових показників та факторів впливу на
стан здоров’я працівника.
Вплив виробничих факторів не обмежується лише їх роллю як ІЬричини
професійних чи виробниче зумовлених захворювань. Виявлено, що особи, які
контактують з токсичними речовинами, частіше хворіють загальними
хворобами (грипом, запаленнями верхніх дихальних Шляхів та легенів,
розладами органів травлення), що ці захворювання проходять у них важче,
процес одужання йде повільніше, частіше трапляються рецедиви хронічних
захворювань, у цих осіб повільніше загоюються післяопераційні рани та
частіше реєструються загострення хвороби. За даними медоглядів, люди,
які працюють з хімічними речовинами, незалежно від їх походження,
висувають скарги на втому, дратівливість, безсоння, пригнічений настрій,
хвилювання, відсутність апетиту, болю в суглобах, м’язах. Вони погано
переносять як Спеку, так і холод, їх дратує шум і поведінка оточення,
хоча до роботи з ними вони на це не реагували.
Дія ряду факторів виробничого середовища може призвести до пошкоджень —
порушення анатомічної цілісності чи функції організму людини, викликати
дискомфортні або екстремальні умови в трудовій діяльності працівників.
Ось чому проблема підвищення безпеки життєдіяльності людини Досідає
головне місце у стратегії виживання людства. З цією метою в Україні в
1993 р., вперше серед країн СНД, був прийнятий Закон «Про сторону
праці», розроблена «Національна програма поліпшення стану безпеки,
гігієни праці та виробничого середовища на 1996-2000 роки».
Екстремальні умови в трудовій діяльності людини
Конкретні умови діяльності істотно впливають на психічні та життєво
важливі функції організму людини. Якщо вплив факторів (з врахуванням їх
взаємодії) в конкретних умовах діяльності такий, при якому
забезпечується нормальне здійснення психічних та життєво важливих
функцій організму, не виникає високого напруження компенсаторних систем
організму і вдало виконується задана трудова діяльність, то такі умови
можуть бути визначені як сприятливі, а в найкращих випадках — як
оптимальні. Коли в силу Ідо факторів виникає високе напруження
компенсаторних систем організму, то такі умови визначаються як
несприятливі, або дискомфортні, а при вираженому несприятливому ефекті —
як екстремальні. Максимальна екстремальність умов характеризується
гранично переносимими значеннями одного або декількох факторів
середовища, при яких обмежений час психічні та життєво важливі функції
організма зберігаються на рівні, що забеапечує мінімум діяльності В
цьому випадку однією з головних, а інколи і єдиною метою діяльності стає
підтримка життя, його рятування.
При проектуванні робочих місць складних систем, що призначені, як
правило, для роботи в особливих умовах, гранично переносимі величини
факторів є основою для розрахунку засобів та методів захисту та
рятування в аварійних ситуаціях.
Перебування працівника в екстремальних умовах для виконання необхідної
(через особливості технологічного процесу, виникнення збоїв у
виробництві і т. ін.) діяльності передбачається при проектуванні
об’єктів на основі врахування можливих гранично допустимих величин
факторів. При цьому тривалість перебування визначається особливостями
шкідливої дії факторів на стан здоров’я людини, можливостями
використання захисних засобів і їх ефективністю, складністю діяльності і
т. ін.
Однак людина може бути пов’язана з необхідністю здійснення діяльності в
екстремальних умовах не тільки епізодично (аварії, неполадки,
особливості технологічного процесу), але і постійно, в силу специфіки
професії. Фактори екстремальних умов, окрім безпосереднього негативного
впливу на організм людини, можуть викликати підвищене психічне
напруження, яке пов’язане з почуттям страху, переживанням небезпеки і т.
ін.
Механізм дії на працівника температурного фактора середовища. Вплив
температурного фактора навколишнього середовища на людину обумовлено
наявністю функціональних систем терморегуляції та виробленням теплової
енергії в організмі, постійним тепловим обміном організма з навколишнім
середовищем, цілеспрямованим використанням людиною в своєму
повсякденному житті і діяльності засобів регуляції теплообміну.
Температура внутрішнього середовища людини, як відомо, підтримується на
рівні близько 37°С. Добові коливання температури, як правило, не
перевищують 0,5°С. Відхилення температури тіла людини за межі нижче 25 і
вище 43’С несумісні з життям. При температурі вище 43°С починається
денатурація білка. При температурі нижче 25°С інтенсивність обмінних
процесів, перш за все в нервових клітинах, знижується до незворотнього
рівня. Збереження і подальше відновлення життєво важливих функцій при
більш низьких температурах тіла можливе лише за допомогою спеціальних
заходів.
Теплова енергія в організмі виробляється в основному (на 95%) за рахунок
протікання складних біохімічних реакцій, в яких вихідною сировиною є
речовини які знаходяться в їжі. В комфортних умовах, при відсутності
фізичного навантаження, для нормального здійснення життєво важливих
функцій в організмі людини повинно вироблятися 1700-1800 ккал на добу,
або приблизно 73 ккал/год. (1 ккал=4,1868 • 103 Дж). Це так звані
основні енерговитрати організму дорослої людини середніх років. Вони не
можуть бути нижчі без порушення нормальної життєдіяльності організму.
Вироблене в організмі тепло повинно бути виділено зовні. Більшу частину
теплової енергії людина витрачає при здійсненні трудової діяльності.
Робота, при якій енерговитрати організму складають не більше 2500 ккал
оцінюється як легка. Робота з енерговитратами організму близько 5000
ккал на добу являється дуже важкою. Для нормальної теплопродукції
організм людини повинен бути забезпечений і їжею, калорійність якої в
добовому раціоні приблизно на 20% перекриває витрати організму.
Комфорт температурних умов оцінюється здоровою людиною в залежності
від умов мікроклімату (температура навколишнього середовища,
інтенсивність теплової і холодної радіації, вологість, швидкість руху і
тиску повітря) і інтенсивності праці Крім того, відчуття теплової
комфортності істотно залежить від кліматичних умов, властивостей одягу
людини і її фізіології.
Екстремальні по тепловому режиму умови приводять, якщо не
приймаються захисні заходи, до перегрівання або переохолодження
організму.
При тепловому впливі великої інтенсивності виникають больові відчуття,
погіршується загальне самопочуття, знижується працездатність взагалі.
При тепловому пошкодженні шкіряного покрову — опіку, в залежності від
його важкості можуть проявлятися різносторон-ні розлади в діяльності
життєво-важливих функціональних систем організму, навіть до шоку і
смерті.
Загальне тривале перегрівання приводить на фоні зростаючого спаду
працездатності до труднощів при виконанні фізичної та розумової праці
При цьому уповільнюються увага, координація впевнених рухів, процес
обмірковування ситуації і прийняття рішення, збільшується час
сенсомоторних реакцій.
Виникають хворобливі симптоми задишки, перебої в роботі серця, шум у
вухах, запаморочення. Без прийняття заходів захисту відбувається не
тільки зрив діяльності, але й серйозний розлад здоров’я з втратою
свідомості і порушенням функцій життєво важливих систем організму (так
званий «тепловий удар»). Загальний розлад діяльності та здоров’я людини
відбувається і в результаті так званого «сонячного удару», що виникає
при впливі прямих сонячних променів на незахищену голову людини. Це
пов’язано з властивістю інфрачервоного сонячного випромінювання
проникати в тканини головного мозку, визиваючи ефект перегрівання.
Місцева дія холоду може різносторонньо впливати на організм людини, в
залежності від тривалості охолодження і глибини охоплення тканин тієї чи
іншої частини тіла.
Глибоке місцеве переохолодження може закінчитися обмороженням частин
тіла (частіше всього кінцівок) з незворотніми порушеннями тканин,
включаючи кісткову.
Загальний вплив холоду, в залежності від його сили і тривалості, може
викликати переохолодження організму, яке спочатку проявляється в
в’ялості, потім виникає почуття втоми, апатія, починається озноб та
дрімотний стан, інколи з видінням ейфорічного характеру. Якщо не.
вживаються захисні заходи людина впадає в глибокий, подібний
наркотичному сон, з наступним пригніченням дихальної і серцевої
діяльності і прогресуючим зниженням внутрішньої температури тіла. Як
показує медична практика, якщо внутрішня температура тіла знизилась
нижче 20(С, то відновлення життєвих функцій майже неможливе.
При катастрофах на морі переохолодження становиться безпосередньою
причиною загибелі значної частини потерпілих. Час, на протязі якого
людина зберігає свідомість і можливість рухатися при температурі води
близько 5(С, рідко перевищує 30 хвилин.
Заходи захисту від переохолодження в виробничих умовах передбачають
створення захисних споруд від вітру на відкритих майданчиках,
обігрівання виробничих приміщень, конструювання робочого одягу з
достатнім тепловим опором. Велике значення має також адаптація людини до
перебування в умовах низьких температур.
Екстремальні умови можуть виникати за рахунок зниження або значного
збільшення вмісту кисня та (або) підвищення вмісту вуглекислого газу в
повітрі
Вміст кисню нижче 15% при нормальному атмосферному тиску не може
забезпечити життя навіть при максимумі діяльності дихальної системи. Але
і 100% вміст кисню при нормальному тиску також виступає як екстремальний
фактор.
Особливу групу складають екстремальні умови, що утворюються за рахунок
дії шкідливих газових домішок повітря. Це можуть бути забруднення
компонентами тих речовин, які використовуються або виникають в
технологічному процесі, входять до складу палив та устаткування. Такими
є пари технічних рідин, паливно-мастильних речовин, палива, акумуляторні
гази, чадний газ, озон і ін. (тобто продукти згоряння та електризації);
аміак, сірководень, ін. (продукти, що виділяються при біохімічних
реакціях); речовини, що виділяються з деяких синтетичних матеріалів, які
використовуються в машинобудуванні, будівництві і ін.
Дія шкідливих газових домішок на організм людини може призвести до
важких соматичних пошкоджень, і до психічних розладів, що залежить від
отруйного агента. Можуть панувати і депресія, і ейфорія, і агресивність,
і т. ін. Часто з’являються болі в різних органах, сильний головний біль,
складності в сприйнятті та мисленні.
Виражена отруйна дія багатьох домішок відбувається при дуже малому
вмісті їх в повітрі, яким дише людина.
Екстремальні умови, що пов’язані з дією звука, світла і інших факторів.
Акустичне середовище є важливим компонентом в загальному середовищі
буття: людина існує в світі звуків. Параметри акустичного середовища
можуть істотно визначати і загальний стан людини, і її працездатність, і
успішність, діяльності, особливо тоді, коли необхідно працювати з
звуковими сигналами, відтворювати мову іншої людини.
Екстремальні умови в акустичному середовищі створюються в основному при
наближенні звукового тиску до больового порогу, або при таких рівнях
шуму, що ускладнюють сприйняття звукових сигналів. Больовий поріг
звукового тиску складає приблизно 130 дБ. Одна вже при 100 дБ шум
викликає загальну втому, знижує працездатність і якість роботи, а при
110-120 дБ діє гнетюче. При рівні шума 110 дБ неможливе безпосереднє
спілкування.
В проектуванні робочих місць необхідно виходити з того, що недопустимий
рівень шуму сягає вище 80 дБ і він потребує використання засобів
індивідуального захисту працівників.
Захисні заходи передбачають створення звукоізоляції виробничих
приміщень, використання звукопоглинаючих матеріалів і індивідуальних
засобів захисту (заглушки для вух, навушники і т. п.).
Екстремальні умови, що виникають за рахунок факторів освітленості в
виробничих приміщеннях, пов’язані з функціями зору.
При оцінці світлового впливу враховується перш за все сила світла, що
вимірюється в канделах (кд); світловий потік (лм); яскравість (кд/м2);
освітленість (лк).
Низьке освітлення ускладнює розпізнавання деталей, знижує здатність
розпізнавання кольорів. Робота в таких умовах призводить до розвитку
втоми, появи помилок. В виробничих приміщеннях рівні загальної
освітленості повинні бути в межах від 100 до 500 лк і вище (в залежності
від характера роботи). Якщо ж людина працює зі світними сигналами малої
яскравості, то рівні освітленості повинні бути знижені в і 0-2 0 разів.
Недостатність ультрафіолетового випромінювання викликає кт так званого
«світлового голодування». Ультрафіолетова недос-гість у дорослих людей
проявляється в зниженні працездатності і їі хворобам, у дітей вона може
бути причиною розвитку рахіта. профілактики ультрафіолетової
недостатності передбачають спеціальні процедури ультрафіолетового
опромінення або введення ультрафіолетового компонента в світловий потік,
що формується в приміщеннях різними джерелами освітлення.
Надлишок ультрафіолетового опромінення може також привести до важких
розладів здоров’я і працездатності у працівників. У виробничих умовах
надлишкове ультрафіолетове опромінення виникає при дуговому
електрозварюванні, при роботі ртутно-кварцевих та електроплавильних
печей.
Ультрафіолетове ураження організма може проявлятися симптомами загальної
інтоксикації, або місцевого ураження. Симптоми загальної інтоксикації
обумовлені денатурацією білка, надмірним утворенням активних речовин. До
числа таких обмінних симптомів можна віднести підвищену втомлюваність з
явищами збудження і роздратованості, головний біль, погане самопочуття.
Симптоми місцевого пошкодження виникають в шкіряних покровах та в органі
зору. Надмірне ультрафіолетове опромінення шкіряних покровів визиває
дерматит, що супроводжується набрякністю, больовими відчуттями, печією,
сверблячкою. Все це може суттєво ускладнити виконання роботи або
призвести до зриву її виконання.
При ураженні очей (електроофтальмія) спостерігаються інтенсивна
сльозотеча, ріжучий біль в очах, відчуття стороннього тіла, зниження
чіткості зору та світлобоязнь. Ці явища починаються не пізніше ніж через
4-5 годин після опромінення, і можуть призвести до повного зриву
діяльності зору.
В природних умовах ураження шкіряних покровів ультрафіолетовими
променями частіше всього спостерігається при порушенні режиму
опромінення сонцем. Велика імовірність ураження очей існує в умовах
високогір’я.
Заходи захисту від впливу ультрафіолетового опромінення зводяться до
використання окулярів, захисних масок, використанню робочого одягу, що
максимально закрив є шкіряні покрови.
Розвиток радіолокації, радіозв’язку, термічної обробки металів і т. .ін.
грунтується на отриманні та використанні перемінного струму високої,
ультра- і надвисокої частоти.
Інтенсивний вплив ВЧ-, УВЧ-, НВЧ-випромінювань на людину веде до
зниження працездатності При цьому спостерігаються функціональні розлади
нервової та серцево-судинної систем, зміна структурного та біохімічного
складу крові, гіперфункція щитовидної залози.
Захист від ВЧ-, УВЧ-, та НВЧ-випромінювань передбачає створення надійної
екранізації.
В ряді випадків екстремальні умови пов’язані з впливом радіоактивного
випромінювання.
Завдання 2. На об’єкті в наслідок вибуху зруйнована обвалована ємність
з сірководородом, швидкість вітру 3 м/с. Визначити час уражаючої дії
розлившогося сірководороду.
Розв’язання
По таблиці 10.5 [2] знаходимо що час вражаючої дії сірководородом при
швидкості вітру 1 м/с дорівнює 19.
Речовина Ємність
необвалована обвалована
Хлор 1,3 22
Фосген 1,4 23
Аміак 1,2 20
Сітністий ангідрід 1,3 20
Сірководорід 1 19
Знаходимо поправочний коефіціент для швидкості вітру 3 м/с, який
дорівнює 0,55.
Швидкість вітру, м/с 1 2 3 4 5
Поправочний коефіціент 1 0,7 0,55 0,43 0,37
Час вражаючої дії сірководороду становить 19(0,55=10,45 годин.
Завдання 3. Яку дозу радіації отримають робочі в будинку з KПОСЛ=5, якщо
робота почнеться через tП = 2 години після вибуху, тривалість роботи tР
= 5 годин, P1=100 Р/год.
Розв’язання
Визначимо рівень радіації на початку роботи: PП = P1 = 100 Р/год.
Розрахуємо час закінчення робрти відносно вибуху: tК = tП + tР = 2+5 = 7
год.
Визначимо рівень радіації на кінець роботи: PК=P1/Kt k=100/10,33=9,68
Р/год.
tК 5 5,5 6 6,5 7 7,5 8 8,5 9
Kt k 6,9 7,73 8,59 9,45 10,33 11,22 12,13 13,04 13,96
Знаходимо середній рівень радіації PСР=(PП+PК)/2=(100+9,68)/2=54,84 Р.
Висновок: Доза опромінення, яку отримають робочі у цеху за установлений
час, більше гранично припустимого при однократному облученні (50).
Працювати в таких умовах, без впливу на здоров’я робочих, не можна.
Можна також розв’язати цю задачу скориставшись додатком 23.
Час початку випроміню-вання Час знаходження
2 3 4 5 6 7
1 98,8 121 138 151 161 170
1,5 72,8 91 106,4 117 127 135
2 56,4 72,8 85,8 96,4 105 113
2,5 46,2 61,6 72,5 82,8 90,4 97,6
3 38,8 51,8 62,4 71,2 77,8 84,6
Література
Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения:
Справочник / Г. П. Демиденко, Е. П. Кузьменко и др. Под ред. Г. П.
Демиденко. – 2-е издание перераб. и доп. – К.: Вышая школа, 1989.–287 с.
Миценко І. М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому
середовищі. – Кіровоград, 1998.–292 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
