ЗМІСТ
- ДОКУМЕНТ ЯК ДЖЕРЕЛО СОЦІОЛОГІЧНОЇ І ПСИХОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
- ПРОБЛЕМА ДОСТОВІРНОСТІ ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
- КОНТЕНТ-АНАЛІЗ ЯК МЕТОД ВИВЧЕННЯ ДОКУМЕНТІВ
- ОСНОВНІ ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ КОНТЕНТ-АНАЛІЗУ
- ДОДАТОК 1
- ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОТРИМАНИХ ДАНИХ
- ДОДАТОК 2
- ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ, ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ І НАРОДНОГО ЗДОРОВ’Я
Часто соціолог, психолог, соціальний працівник може дізнатися про індивідів, соціальні групи, заклади і навіть про соціальні інститути багато нового, якщо він вивчить пов’язані з ними інформаційні джерела. Безпосереднє вивчення різноманітних інформаційних джерел може дозволити виявити мотиви, інтереси, цінності, стереотипи, установки, стратегії поведінки індивідів, соціальних груп і організацій і прогнозувати їхню поведінку в майбутньому, встановлювати можливість і засоби впливу на їхнє функціонування і розвиток.
Документи нерідко виступають у якості головного джерела інформації, що доповнюється опитуванням або прямим спостереженням. Зазвичай це матеріали преси, а також листи читачів, статистичні звіти, картки персонального обліку (наприклад, бібліотечні формуляри при вивченні читацького попиту), адміністративні інструкції, рекламні тексти, політичні листівки і т.д.
Документальною у соціології і психології називають будь-яку інформацію, фіксовану в друкарському або рукописному тексті, на магнітній стрічці, на фото- або кіноплівці. У цьому розумінні значення терміна відрізняється від загальновживаного: зазвичай документом ми називаємо лише офіційні матеріали.
У цілому документи можна підрозділити на 3 категорії:
- документи внутрішнього походження і внутрішньо орієнтовані, тобто складені досліджуваним нами індивідом, соціальною групою або закладом (наприклад, службові циркуляри, що відбивають самий процес ухвалення рішення);
- документи внутрішнього походження, але зовнішньо орієнтовані, у яких інформація навмисно подається таким чином, щоб сформувати в людей цілком визначений імідж джерела, і котрі, отже, можуть як точно відбивати, так і затемнювати процес і результати прийняття рішень;
- документи зовнішнього походження, але внутрішньо орієнтовані (наприклад, передвиборна агітація, що надає реципієнту вихідний матеріал для прийняття рішень). Кожна з цих категорій джерел може бути більшою або меншою мірою доступною або корисною для дослідника, але при цьому всі вони рівною мірою забезпечують можливість більш глибокого проникнення в суть поведінки.
За способом фіксування інформації розрізняють: рукописні і друкарські документи; записи на кіно- або фотоплівці, на магнітній стрічці.
З погляду цільового призначення виділяються матеріали, що були провоковані самим дослідником. Ці документи називають цільовими. Але соціолог або психолог має справу і з матеріалами, складеними незалежно від нього, заради якихось інших цілей, тобто з наявними (нецільовими) документами. Зазвичай саме ці матеріали і називають власне документальною інформацією в соціологічному дослідженні.
За ступенем персоніфікації документи діляться на особисті і безособові. До особистих відносять картки індивідуального обліку (наприклад, бібліотечні формуляри або анкети і бланки, завірені підписом), характеристики і рекомендаційні листи, видані даній особі, листи, щоденники, заяви, мемуарні записи. Важливим джерелом вивчення політичного життя є документи поіменного голосування в представницьких органах влади. Безособові документи – це статистичні або подійні архіви, дані преси, протоколи зборів.
У залежності від статусу документального джерела виділимо документи офіційні і неофіційні. До першого відносяться урядові матеріали, постанови, заяви, комюніке, стенограми офіційних засідань, дані державної і відомчої статистики, архіви і поточні документи різних закладів і організацій, ділова кореспонденція, протоколи судових органів і прокуратури, фінансова звітність і т.п.
Неофіційні документи – це багато які особисті матеріали, згадані вище, а також складені приватними громадянами безособові документи (наприклад, статистичні узагальнення, виконані іншими дослідниками на основі власних спостережень).
Особливу групу документів (до них ми ще повернемося) складають численні матеріали засобів масової інформації: газет, часописів, радіо, телебачення, кіно, відеоматеріали.
Нарешті, за джерелом інформації документи розділяють на первинні і вторинні. Первинні складаються на базі прямого спостереження або опитування, на основі безпосередньої реєстрації подій , що відбуваються. Вторинні являють собою опрацювання, узагальнення або опис, зроблений на основі даних первинних джерел.
Крім цього, можна, звичайно, класифікувати документи за їхнім прямим змістом, наприклад, літературні дані, історичні і наукові архіви, архіви соціологічних досліджень, відеохроніки суспільних подій.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
