.

Мікула Н. 2003 – Єврорегіони. Досвід та перспективи (книга)

Язык: русский
Формат: книжка
Тип документа: Word Doc
0 26938
Скачать документ

Мікула Н. 2003 – Єврорегіони. Досвід та перспективи

Зміст

TOC \o “2-2” \h \z \t “Heading 1;1;Heading 1-#;1” HYPERLINK \l
“_Toc60446411” Вступ PAGEREF _Toc60446411 \h 5

HYPERLINK \l “_Toc60446412” Розділ 1 Транскордонне співробітництво та
єврорегіони PAGEREF _Toc60446412 \h 8

HYPERLINK \l “_Toc60446413” Розділ 2 Ініціативи та програми
Європейського Союзу для підтримки розвитку транскордонного
співробітництва PAGEREF _Toc60446413 \h 24

HYPERLINK \l “_Toc60446414” Ініціатива INTERREG (1990-1999) PAGEREF
_Toc60446414 \h 24

HYPERLINK \l “_Toc60446415” INTERREG ІІІ (2000-06) PAGEREF
_Toc60446415 \h 27

HYPERLINK \l “_Toc60446416” PHARE CBC PAGEREF _Toc60446416 \h 29

HYPERLINK \l “_Toc60446417” PHARE CREDO PAGEREF _Toc60446417 \h 31

HYPERLINK \l “_Toc60446418” CADSES PAGEREF _Toc60446418 \h 32

HYPERLINK \l “_Toc60446419” TACIS CBC PAGEREF _Toc60446419 \h 34

HYPERLINK \l “_Toc60446420” CARDS та MEDA PAGEREF _Toc60446420 \h
37

HYPERLINK \l “_Toc60446421” LACE PAGEREF _Toc60446421 \h 38

HYPERLINK \l “_Toc60446422” 2004-2006: “Програми розвитку сусідських
відносин” PAGEREF _Toc60446422 \h 40

HYPERLINK \l “_Toc60446423” Після 2006: “Новий інструмент розвитку
сусідських стосунків” PAGEREF _Toc60446423 \h 41

HYPERLINK \l “_Toc60446424” Розділ 3 Єврорегіони на внутрішніх
кордонах ЄС PAGEREF _Toc60446424 \h 43

HYPERLINK \l “_Toc60446425” “Єврегіо” (D / NL) PAGEREF _Toc60446425
\h 43

HYPERLINK \l “_Toc60446426” “Регіо Паміна” (D / F) PAGEREF
_Toc60446426 \h 46

HYPERLINK \l “_Toc60446427” Єврегіо “Рейн-Ваал” (NL / D) PAGEREF
_Toc60446427 \h 49

HYPERLINK \l “_Toc60446428” “Кент – Норд-Пас-де-Кале” (UK / F)
PAGEREF _Toc60446428 \h 50

HYPERLINK \l “_Toc60446429” Асоціація “Екстрамадура-Алентежіо” (E /
P) PAGEREF _Toc60446429 \h 53

HYPERLINK \l “_Toc60446430” Висновки PAGEREF _Toc60446430 \h 55

HYPERLINK \l “_Toc60446431” Розділ 4 Єврорегіони на зовнішніх
кордонах ЄС PAGEREF _Toc60446431 \h 56

HYPERLINK \l “_Toc60446432” “Регіо” (F / D / CH) PAGEREF
_Toc60446432 \h 56

HYPERLINK \l “_Toc60446433” Єврорегіон “Про Європа Віадріна” (D / PL)
PAGEREF _Toc60446433 \h 57

HYPERLINK \l “_Toc60446434” Єврорегіон “Шпреє-Найсе-Бобер” (D / PL)
PAGEREF _Toc60446434 \h 63

HYPERLINK \l “_Toc60446435” Єврорегіон “Найсе-Ниса-Ніса” (D / PL /
CZ) PAGEREF _Toc60446435 \h 66

HYPERLINK \l “_Toc60446436” Єврорегіон “Померанія” (D / PL / S)
PAGEREF _Toc60446436 \h 70

HYPERLINK \l “_Toc60446437” “Західний Ниугат – Паннонія Єврегіо” (A /
H) PAGEREF _Toc60446437 \h 76

HYPERLINK \l “_Toc60446438” Єврорегіон “Балтика” (S / RUS / PL / LT /
LV / DK) PAGEREF _Toc60446438 \h 77

HYPERLINK \l “_Toc60446439” Єврорегіон “Крушногір’я / Ерцгебірге”
(CZ / D) PAGEREF _Toc60446439 \h 80

HYPERLINK \l “_Toc60446440” Єврорегіон “Ельба / Лаба” (D / CZ)
PAGEREF _Toc60446440 \h 82

HYPERLINK \l “_Toc60446441” Єврорегіон “Нестос-Мєста” (GR / BG)
PAGEREF _Toc60446441 \h 86

HYPERLINK \l “_Toc60446442” Єврорегіон “Карелія” (F / RU) PAGEREF
_Toc60446442 \h 88

HYPERLINK \l “_Toc60446443” Висновки PAGEREF _Toc60446443 \h 90

HYPERLINK \l “_Toc60446444” Розділ 5 Єврорегіони країн Східної
Європи, Балтії та СНД PAGEREF _Toc60446444 \h 91

HYPERLINK \l “_Toc60446445” Єврорегіон “Дунай-Марош-Тиса” (HU / RO /
YU) PAGEREF _Toc60446445 \h 92

HYPERLINK \l “_Toc60446446” Єврорегіон “Бескиди” (PL / CZ / SK)
PAGEREF _Toc60446446 \h 93

HYPERLINK \l “_Toc60446447” Єврорегіон “Прадєд” (CZ / PL ) PAGEREF
_Toc60446447 \h 96

HYPERLINK \l “_Toc60446448” Єврорегіон “Сілезія” (PL / CZ) PAGEREF
_Toc60446448 \h 100

HYPERLINK \l “_Toc60446449” Єврорегіон “Тєшинська Сілезія” (PL / CZ)
PAGEREF _Toc60446449 \h 102

HYPERLINK \l “_Toc60446450” Єврорегіон “Глаценсіс” (PL / CZ)
PAGEREF _Toc60446450 \h 104

HYPERLINK \l “_Toc60446451” Єврорегіон “Немунас-Німен-Нєман” (LT / PL
/ BY) PAGEREF _Toc60446451 \h 108

HYPERLINK \l “_Toc60446452” Єврорегіон “Татри” (PL / SK) PAGEREF
_Toc60446452 \h 112

HYPERLINK \l “_Toc60446453” Висновки PAGEREF _Toc60446453 \h 114

HYPERLINK \l “_Toc60446454” Розділ 6 Єврорегіони за участю областей
України PAGEREF _Toc60446454 \h 116

HYPERLINK \l “_Toc60446455” Асоціація “Карпатський єврорегіон”
PAGEREF _Toc60446455 \h 116

HYPERLINK \l “_Toc60446456” Єврорегіон “Буг” PAGEREF _Toc60446456
\h 133

HYPERLINK \l “_Toc60446457” Єврорегіон “Нижній Дунай” PAGEREF
_Toc60446457 \h 144

HYPERLINK \l “_Toc60446458” Єврорегіон “Верхній Прут” PAGEREF
_Toc60446458 \h 149

HYPERLINK \l “_Toc60446459” Висновки PAGEREF _Toc60446459 \h 157

HYPERLINK \l “_Toc60446460” Розділ 7 Перспективи розвитку
єврорегіонів в Україні PAGEREF _Toc60446460 \h 158

HYPERLINK \l “_Toc60446461” Обґрунтування доцільності створення
єврорегіону “Сян” PAGEREF _Toc60446461 \h 163

HYPERLINK \l “_Toc60446462” Розділ 8 Основні методичні підходи до
оцінки діяльності єврорегіонів PAGEREF _Toc60446462 \h 173

HYPERLINK \l “_Toc60446463” Джерела статистичної інформації для
прикордонних та транскордонних регіонів PAGEREF _Toc60446463 \h 174

HYPERLINK \l “_Toc60446464” Загальні статистичні дані PAGEREF
_Toc60446464 \h 178

HYPERLINK \l “_Toc60446465” Висновки PAGEREF _Toc60446465 \h 184

HYPERLINK \l “_Toc60446466” Висновки PAGEREF _Toc60446466 \h 185

HYPERLINK \l “_Toc60446467” Додатки PAGEREF _Toc60446467 \h 189

HYPERLINK \l “_Toc60446468” Додаток 1 Статут Міжрегіональної
Організації “Карпатський єврорегіон” PAGEREF _Toc60446468 \h 189

HYPERLINK \l “_Toc60446469” Додаток 2 Статут Транскордонного
Об’єднання “Єврорегіон Буг” PAGEREF _Toc60446469 \h 199

HYPERLINK \l “_Toc60446470” Додаток 3 Статут Єврорегіону “Нижній
Дунай” PAGEREF _Toc60446470 \h 205

HYPERLINK \l “_Toc60446471” Додаток 4 Статут Єврорегіону “Верхній
Прут” PAGEREF _Toc60446471 \h 214

Вступ

Транскордонне співробітництво відіграє важливу роль для прикордонних
територій України, які стали об’єктом регіональної політики ЄC.
Узагальнення досвіду транскордонної співпраці країн – членів ЄС і їх
сусідів – важлива база для реалізації стратегії України щодо вступу до
ЄС.

Динаміка розвитку єврорегіональної співпраці свідчить про значну її
активізацію, пов’язану, передусім, з реалізацією загальноєвропейської
мети – розмивання кордонів між країнами – членами Європейського Союзу і
вирівнювання диспропорцій розвитку периферійних та центральних регіонів
у кожній з держав.

За роки, що минули з моменту здобуття Україною незалежності,
стратегічний курс на інтеграцію до Європейського Союзу став визначальним
чинником суспільно-політичних перетворень у державі. Європейський вибір
втілив у собі прагнення української нації повернутися до європейської
сім’ї народів. Нині європейський вибір здійснюється в Україні на основі
Стратегії та Програми інтеграції до Європейського Союзу.

У Посланні Президента України до Верховної Ради “Європейський вибір”
стверджується, що завдання створення реальних передумов для набуття
Україною повноправного членства в ЄС повинно стати “стрижнем стратегії
економічного та соціального розвитку на найближчі десять років”. На
виконання цього завдання мають бути спрямовані всі інституційні
перетворення, політика економічних, соціальних та гуманітарних реформ

Європейська Рада у жовтні 2002 року схвалила документ “Ініціатива щодо
нових сусідів”, у якому були визначені деякі принципи бачення нових
відносин з країнами, що матимуть спільний кордон з ЄС:

розширення дає важливу можливість розвинути відносини з новими сусідами
ЄС на основі спільних політичних та економічних цінностей;

існує потреба у формулюванні амбіційного, довгострокового та
інтегрованого підходу щодо кожної з трьох країн – України, Молдови,
Білорусі з метою сприяння демократичним та економічним реформам, сталому
розвиткові та торгівлі для забезпечення більшої стабільності і добробуту
на нових кордонах ЄС та за їхніми межами;

Ініціатива має ґрунтуватися на диференційованому підході з урахуванням
особливостей політичної та економічної ситуації в кожній з цих трьох
країн, їх потенціалу та цілей;

розвиток відносин між цими країнами залежатиме від подальшої
імплементації реформ, їхнього поважання міжнародних зобов’язань і
спільних цінностей демократії, верховенства права та прав людини;

ЄС заохочує подальший розвиток транскордонного співробітництва, зокрема,
боротьбу проти організованої злочинності та нелегальної міграції і
регіональне співробітництво з країнами-сусідами в Східній Європі і між
ними;

досвід ініціативи буде вивчений Європейською Радою для можливого
використання окремих його елементів у відносинах з партнерами в інших
прикордонних регіонах.

Регіональна інтеграція, а саме співпраця суміжних територій сусідніх
держав, отримала значну підтримку з боку ЄС як в методичному так і у
фінансовому планах. Велику зацікавленість у цих процесах виявили країни
Центрально-Східної Європи – Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі тощо,
які побачили реальну можливість через транскордонне співробітництво
прискорити входження у ЄС та зменшити негативні чинники, що при цьому
виникають.

Комісар з питань розширення Європи Гюнтер Ферхойген зауважив, що
“Розширення відкриває нові можливості для Євросоюзу щодо інтенсифікації
існуючого рівня співробітництва із його сусідами, сприяння розвитку
стабільності, процвітання і безпеки поза новими кордонами Союзу. Досвід,
який набули нові члени Євросоюзу зараз вони можуть розділити із своїми
сусідами, поза зовнішніми кордонами ЄС”.

Розвиток транскордонного співробітництва при збереженні специфіки
самобутності і індивідуальності кожної зі сторін в значній мірі дозволяє
успішно вирішувати локальні проблеми, максимально використовуючи
національний потенціал і поступово згладжуючи рецидиви периферійності у
соціально-економічному розвитку окремих територіально-адміністративних
одиниць на благо їх населення і держав у цілому, сприяючи зусиллям ЄС з
реалізації завдання переходу від “Європи країн – до Європи регіонів”.
Транскордонне співробітництво, передусім, направлене на подолання
негативних наслідків наявності кордонів між державами та відіграє
важливу роль як інструмент зменшення негативних наслідків, що виникають
у зв’язку з розширенням ЄС.

Основною організаційною формою транскордонного співробітництва є
єврорегіони, практика функціонування яких в останні роки показала свою
ефективність у справі ліквідації бар’єрів для вільного руху людей,
товарів, послуг, капіталів. Сьогодні у Європі налічується понад 180
єврорегіонів і їх кількість продовжує зростати.

З середини 80-х років проявляється значна зацікавленість вчених до
проблематики транскордонного співробітництва. Наукові дослідження
проблем транскордонного співробітництва здійснюють багато вітчизняних
науковців: О. Амоша, П. Бєлєнький, Б.Буркінський, З.Бройде, О.Вишняков,
С.Гакман, М. Долішній, В. Євдокименко, Є.Кіш, М.Лендьел, Н.Луцишин,
П.Луцишин, Ю. Макогон, A. Мельник, A. Moкій, В.Пила, С. Писаренко,
І.Студенніков та з інших країн: з Польщі – П. Еберхардт, Р.Федан,
Т. Коморніцкі, T. Лієвські, З. Макєла, M. Ростішевскі А., Стасяк, З.
Зьоло; з Болгарії – Б.Борісов, М. Іліева, з Росії – С.Романов, В.
Білчак, Л. Вардомський, Й. Зверев, із Словаччини – П.Кузьмішин, Ю.Тей та
інші.

Проблематика більшості досліджень стосується конкретних прикордонних
територій та діяльності єврорегіонів, ефективність яких є досить різною.
Зрозуміло, що на даний час у транскордонних регіонах виникає безліч
спільних проблем у екологічній, транспортній, економічній,
культурно-освітній, соціальній та інших сферах, для вирішення яких
необхідно об’єднувати зусилля. Виникають також питання методологічного
плану щодо організації транскордонного співробітництва, передусім, у
формі єврорегіонів. Потреба отримання відповіді на питання: “Як, яким
чином найкраще об’єднатися для вирішення проблем, враховуючи, що вони
виникають на територіях суміжних незалежних держав?” стало передумовою
узагальнення досвіду єврорегіональної співпраці в країнах ЄС,
Центральної та Східної Європи, Балтії та СНД, викладеного у цій книзі.

При аналізі використані матеріали Асамблеї європейських регіонів,
Європейської Комісії, інформація, розміщена на веб-сторінках
єврорегіонів, публікації вітчизняних та зарубіжних вчених, інформація
обласних державних адміністрацій України тощо.

Автор висловлює щиру подяку всім приватним особам та організаціям, що
сприяли в отриманні необхідної в роботі інформації, передусім, Оксані
Вовк, члену української делегації у Конгресі місцевих та регіональних
органів влади Європи (м. Київ), Оксані Музичук, директору Агентства
регіонального розвитку та європейської інтеграції (м. Львів), Зіновію
Бройде, директору ДНТЦ “Екоресурс” (м. Чернівці), Сергію Гакману,
докторанту (м. Чернівці), Ігору Студеннікову, експерту інституту
Схід-Захід (м. Одеса), Володимиру Демченко, зав. сектора ІРД НАН
України.

Автор висловлює глибоку вдячність професору, доктору економічних наук
Петру Юхимовичу Бєлєнькому за творче спілкування та наукові
консультації.

Особливу подяку автор висловлює академіку НАН України Мар’яну Івановичу
Долішньому, директору Інституту регіональних досліджень НАН України, за
творчу підтримку та надання можливості опублікування цієї книжки.

Транскордонне співробітництво

та єврорегіони

Глобалізація стала невід’ємним фактом сучасного життя, який впливає на
політичну, економічну, соціальну і культурну сфери і викликає реакцію на
загальноєвропейському, національному та регіональному рівнях. Міжнародна
торгівля позитивно впливає на положення тих регіонів, які приймають в
ній участь, створює умови для прискореного росту доходів, однак викликає
негативне відношення з боку найслабших регіонів, що може призвести до
збільшення розриву між найбільш багатими та бідними регіонами. Щоб
запобігти негативному впливу глобалізації, Рада Європи рекомендує всім
державам – членам визнати все зростаючу роль регіонів у вирішенні
економічних проблем розвитку держави, сприяти політиці регіоналізації,
яка повинна бути направлена на розширення повноважень регіонів, на
представлення їм необхідних важелів та засобів стимулювання економічного
розвитку та партнерства з іншими регіонами, з тим, щоб вони могли швидше
адаптуватися до нових соціально-економічних умов, що сформувалися
внаслідок глобалізації.

Для України, особливо для її регіонів, процеси міжрегіональної
інтеграції нові, і необхідно певний час, щоб і на державному, і на
регіональному рівнях усвідомили їх важливість, і забезпечили
організаційно-правові, фінансові та кадрові можливості для активізації
участі регіонів у міжрегіональному та транскордонному співробітництві з
метою стимулювання економічної співпраці, більш ефективному використанню
природно-ресурсного потенціалу території та підвищення доходів
населення. Перші кроки у цьому напрямку є – в прийнятій Концепції
державної регіональної політики визначається, що “стимулювання розвитку
транскордонних та міжрегіональних економічних зв’язків на основі
виробничої кооперації та інтеграції, створення відповідних
промислово-фінансових груп, інших сучасних форм господарювання, – є
одним із стратегічних напрямків регіональної політики держави, а також
“передбачається розроблення пропозицій щодо законодавчого розширення
можливостей місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування для розвитку транскордонного та міжрегіонального
економічного співробітництва та щодо впорядкування такого
співробітництва”.

Потрібно визнати, що в процесі становлення ринкових відносин в Україні
з’явилися нові функції в управлінні обласним господарством – міжнародна
міжтериторіальна діяльність. Ця діяльність розвивається не лише в сфері
зовнішньоекономічних відносин, а у всіх аспектах життя – культурному,
науково-освітньому, екологічному тощо і всі вони стають предметом
співпраці згідно укладених міжтериторіальних та транскордонних угод.

Але існуючі підходи до цих процесів та практика їх реалізації ще не
знайшли системного втілення, не вироблені адекватні механізми їх
ефективного розвитку. Так, в дослідницькій роботі та на практиці ще не
усталилася міжнародна термінологія, не визначені відповідні принципи
регіоналізації, не створена відповідна законодавча та нормативна бази,
не визначені чітко державні, регіональні та місцеві органи, які повинні
здійснювати управління міжтериторіальною та транскордонною співпрацею,
їх структура та функції.

З підписанням “Протоколу № 2 до Європейської рамкової конвенції про
транскордонне співробітництво між територіальними общинами або органами
влади, який стосується міжтериторіального співробітництва” в основному
було завершено введення понятійного апарату для цієї сфери діяльності.

Тому коротко наведемо ці визначення та порівняємо їх з окремими
термінами, що використовуються в Україні.

Якщо прослідкувати історію появи понятійного апарату, то першим був
введений термін “транскордонне співробітництво” у 106 Мадридській
Конвенції загальних принципів транскордонного співробітництва (Рамкова
Конвенція, 1980).

В Конвенції транскордонне співробітництво визначається як “…будь-які
спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських
відносин між територіальними общинами або органами влади, що знаходяться
під юрисдикцією двох або декількох договірних сторін, а також укладання
з цією метою будь-яких необхідних угод або досягнення домовленостей”.

В цьому ж документі уточнюються поняття: територіальні общини або органи
влади як… громади або органи, які здійснюють місцеві та регіональні
функції та визнаються як такі внутрішнім законодавством кожної держави.

Створення Асамблеї Європейських регіонів визначило поняття регіон. В ст.
2, розділу 2 Статуту Асамблеї визначається, що “регіон, в принципі,
визначає органи місцевої влади на рівні, який знаходиться безпосередньо
після центрального уряду та мають політичне право представництва,
втілюване обраною регіональною асамблеєю”. В цьому ж Статуті
визначається міжрегіональне співробітництво, під яким розуміють будь-які
зв’язки, встановлені між регіонами, що належать до різних держав.

Однак, як виявилося, необхідно було удосконалити категорійний апарат
поняттям міжтериторіального співробітництва, яке було введено Протоколом
№2 до Рамкової конвенції (1998). Це пов’язано з тим, що у міжнародні
відносини можуть вступати, в залежності від національного законодавства,
не лише регіони, які знаходяться безпосередньо після центрального уряду,
а й інші територіальні утворення та органи самоуправління нижчих рівнів
і не обов’язково сусідні території (транскордонне співробітництво).

“Міжтериторіальне співробітництво” означає будь-яку взаємо узгоджену
діяльність, спрямовану на започаткування відносин між територіальними
общинами та органами влади двох або більше договірних сторін, крім
відносин транскордонного співробітництва між сусідніми органами влади,
включаючи укладання між територіальними общинами та органами влади інших
держав угод про співробітництво

Таким чином, найбільш широким поняттям є міжтериторіальне
співробітництво, яке визначає право будь-якого територіального органу
влади співпрацювати з будь-якими відповідними територіальними органами
влади інших держав (для України – АРК, області, райони, селищні ради,
міста).

Міжрегіональне співробітництво окреслює правові рамки територій, що
стоять на другому після центрального рівня (для України – це області та
Автономна республіка Крим, м. Київ та Севастополь, для Швейцарії –
кантони, для Австрії, Німеччини – землі, Польщі – воєводства тощо).

Транскордонне співробітництво чітко означає співпрацю суміжних територій
сусідніх держав, тобто визначальним є наявність кордону між
співпрацюючими територіями. Не можна говорити про транскордонне
співробітництво не сусідніх держав. На наш погляд, є деякі розбіжності у
трактуванні ст. 1 Додаткового протоколу до Європейської рамкової
конвенції, з читання якої робляться висновки про не обов’язковість
наявності кордону для транскордонного співробітництва. Однак, у
преамбулі до Протоколу № 2 до цієї ж Конвенції чітко вказується на те,
що співробітництво транскордонне здійснюється між органами влади
сусідніх територій, а між іноземними органами влади, які не є сусідами –
міжтериторіальне.

Таким чином, поняття “міжтериторіальне” та “міжрегіональне” можна
вживати як ідентичні, якщо визначитися з поняттям регіон. В науковій
літературі воно є багатозначним і спроби уніфікувати цей термін не
вдаються. Фактично, вживаючи термін регіон, чітко окреслюється значення
в якому воно використовується в конкретному матеріалі. Якщо ж під
територією розуміти різного рівня адміністративно-територіальні одиниці
держави, включаючи й 2-й рівень безпосередньо після державного (тобто, в
даному випадку – регіон), то поняття міжтериторіального буде включати і
міжрегіональне співробітництво.

Розглядати ж транскордонне співробітництво доцільно окремо, передусім
тому, що в умовах транскордонного співробітництва, проблем, які
виникають та які необхідно вирішувати, є набагато більше, ніж тих, які
виникають в стосунках територій (регіонів) різних держав. Часто ці
проблеми носять об’єктивний характер – не залежний від людини: перенос
забруднень на суміжні території, спільні водні ресурси тощо.

Реалізуючи програму інтеграції у ЄС, Україна повинна використовувати вже
вживану термінологію у Європі. Так, протягом значного періоду в Україні
вживався термін “прикордонне” співробітництво і лише в останні 10 років
став вживатися термін “транскордонне”. Тому доцільно було б дещо
визначитися і з цими термінами.

За своєю суттю співпрацю сусідніх територій визначають обидва терміни.
Перший термін є більш звичним в Україні, він використовувався в умовах,
коли кордон був достатньо закритий для широкого обміну. Не було мови
також про створення транскордонних об’єднань (єврорегіонів) та
реалізації проектів для вирішення спільних проблем суміжних територій ні
на міждержавному, ні на міжрегіональному рівнях. Об’єктами досліджень
були прикордонні території кожної з суміжних держав зокрема, і не
розглядалися спільні проблеми. Термін “прикордонне співробітництво”
почав вживатися у 70-х роках минулого століття для означення культурних
відносин та політичних акцій між сусідніми регіонами по обидві сторони
кордону та для означення прикордонної торгівлі, що отримала розвиток у
1973-75 рр. на основі безпосередніх угод між обласними спілками
споживчої кооперації України та кооперативними організаціями Угорщини,
Чехословаччини, Польщі та Румунії, а з 1980 р. і між органами державної
торгівлі прикордонних областей цих країн. Проте, на даний час, взаємні
відносини прикордонних територій відбуваються в значно більшій кількості
сфер і, часто, незалежно від волі та бажань людини та відміченого нею
кордону – в атмосфері, по воді тощо (“trans” в перекл. “пере”,
переносити, переміщати тощо). Тобто категорія “транскордонне” більше
відповідає суті того, що відбувається на прикордонних територіях.

На сучасному етапі за об’єкт дослідження часто береться до уваги не
прикордонна область – адміністративно-територіальна одиниця однієї
держави, розташована безпосереднього вздовж державного кордону, а
транскордонний регіон – територія, яка охоплює суміжні прикордонні
адміністративно-територіальні одиниці сусідніх держав. Таким чином,
можна зазначити, що транскордонне співробітництво більш широке поняття,
яке охоплює всі вище наведені моменти.

Тому для визначення транскордонної та прикордонної співпраці, на наш
погляд, доцільно розширити звичне в Україні поняття прикордонної
співпраці до суті поняття транскордонної, яке більше використовується в
світі та вживати їх в подальшому як тотожні, якщо інше не буде вказане.

Зрозуміло, що запропонована ієрархічність понять, як і більшість інших у
різних галузях знань, є певною мірою, умовною. Але така домовленість
щодо змістовності та вживаності термінів дозволяє науковцям та практикам
говорити та дискутувати на одній мові і внести єдине трактування у
законодавчі та нормативні документи.

Транскордонне співробітництво – це, інакше кажучи, специфічна сфера
зовнішньоекономічної, політичної, екологічної, культурно-освітньої та
інших видів міжнародної діяльності, яка здійснюються на регіональному
рівні, і яка, охоплюючи всі загальні їхні форми, відрізняється
необхідністю та можливостями більш активного їх використання, а також
низкою особливостей, а саме – наявністю кордону і необхідністю його
облаштування, спільним використанням природних ресурсів і, відповідно,
спільним вирішенням проблем екологічної безпеки, більш широким взаємним
спілкуванням населення сусідніх держав та особистими зв’язками людей,
значно вищим навантаженням на інфраструктуру (дороги, зв’язок, сферу
обслуговування, придорожня інфраструктура).

Транскордонне співробітництво спрямоване на подолання негативних
аспектів існування кордонів та наслідків, які виникли на прикордонних
територіях через їх розташування на національних окраїнах держав і має
на меті покращення умов життя населення. Серед головних цілей такої
співпраці є:

подолання існуючих стереотипів та упереджень по обидві сторони кордону;

усунення політичних та адміністративних бар’єрів між сусідніми народами;

створення господарської, соціальної та культурної інфраструктури, за
умови формування спільних органів, господарюючих суб’єктів, осередків і
тощо.

Знання та розуміння сусіда є так само важливими, як і формування довіри.

Різноманітність проблем та потенційних можливостей розвитку по обидві
сторони кордону на просторах Європи призводить до того, що транскордонне
співробітництво стає неминучим, бо служить втіленню в життя принципів
міжнародного права в чітко визначеному регіональному аспекті.

Організаційні форми транскордонного співробітництва

Найпростішою формою транскордонного співробітництва є прямі контакти між
територіальними громадами – містами, селищами, які, здебільшого, носять
неформальний характер та спрямовані на спільні дії у випадку виникнення
надзвичайних ситуацій. Співпраця на неформальній основі можлива завдяки
відсутності взаємних фінансових зобов’язань.

Співпраця формується на договірній основі, якщо з’являються
довгострокові відносини між територіальними громадами або органами влади
та у випадку виникнення взаємних зобов’язань в наданні послуг,
продукції, інформації, а також з появою фінансових зобов’язань. В цьому
випадку можна виділити дві форми співпраці: безпосередньо за укладеними
транскордонними угодами або шляхом формування органу транскордонного
співробітництва.

Співпраця безпосередньо за укладеними угодами передбачає періодичні
зустрічі сторін, формування спільних комітетів та робочих груп з метою
координації та об’єднання зусиль для вирішення спільних проблем.
Фінансування діяльності учасників спільних комітетів та робочих груп
можуть здійснюватися кожною стороною окремо, або шляхом об’єднання
коштів на окремому спільному рахунку.

Угода про транскордонне співробітництво може передбачати створення
органу транскордонного співробітництва (наприклад, єврорегіону, єврегіо,
структурного підрозділу органів влади тощо).

Орган транскордонного співробітництва виконує завдання, покладені на
нього територіальними громадами або органами влади, у відповідності до
цілей його діяльності та у спосіб, передбачений національним
законодавством:

а) діяльність органу транскордонного співробітництва регулюється його
статутом та законодавством держави, на території якої розташована його
штаб-квартира.

б) орган транскордонного співробітництва:

не має права вживати заходи, які можуть зашкодити правам і свободам
окремих осіб;

фінансується з місцевих та регіональних бюджетів і не має права
встановлювати збори фіскального характеру; однак може отримувати
прибуток від послуг, наданих ним територіальним громадам або властям,
користувачам або третім сторонам;

повинен складати річний кошторис та балансовий звіт, які затверджуються
аудиторами, незалежними від суб`єктів транскордонного співробітництва.

повинен враховувати у своїй діяльності інтереси держав, регіони яких
беруть участь у транскордонному співробітництві;

підлягає нагляду, передбаченому у законодавстві держави, на території
якої розташована його штаб-квартира;

задовольняє запити про надання інформації, зроблені органами місцевого
самоврядування та місцевими органами виконавчої влади
адміністративно-територіальних одиниць, які задіяні у транскордонному
співробітництві; Міністерством економіки та з питань європейської
інтеграції України, Міністерством закордонних справ України та, в разі
необхідності, – іншими центральними органами виконавчої влади України та
іноземних держав, регіони яких є суб`єктами транскордонного
співробітництва.

Будь-які спори, котрі виникають у зв’язку із діяльністю органу
транскордонного співробітництва, передаються на розгляд судам, яким вони
підпорядковані за національним або міжнародним правом.

Таким чином, єврорегіони – це одна з організаційних форм транскордонних
відносин, де у межах своєї компетенції та за згодою центральних
державних органів – на базі спеціальних розширених повноважень на
міжнародне співробітництво – місцеві органи влади прикордонних областей
мають можливість розробляти спеціальні комплексні програми економічної,
культурної та гуманітарної взаємодії, реалізувати конкретні
транскордонні економічні проекти, вирішувати проблеми зайнятості,
інфраструктури, екології. Єврорегіони можуть створюватися як юридична
або не юридична особа, мають свою організаційну структуру та визначені
джерела фінансування.

Формування єврорегіонів передбачає також можливість створення
організаційної структури та системи фінансування у формі міжнародних
міжрегіональних асоціацій, об’єднань, консорціумів тощо згідно чинного
законодавства України.

У проекті закону України “Про транскордонне співробітництво”
передбачається, що договір про створення єврорегіонів, статут та зміни
до них повинні погоджуватися Міністерством закордонних справ,
Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.

В той же час таке погодження в багатьох країнах відсутнє. Так, засади
функціонування єврорегіонів у Польщі регулюють власні статути та
положення. Їх функціонування залежить значною мірою від засад
інституціалізації транскордонних контактів, які зумовлені наступним:

ступенем зовнішньої та внутрішньої відкритості територій, які
співпрацюють у межах єврорегіону (мова йде про спроможність до
внутрішньої регіональної трансформації і до ефективного впливу на
середовище);

величиною та глибиною проникнення транскордонної співпраці, яка є
результатом багатогранних контактів інституцій, організацій, а також
мешканців;

активністю прикордонної смуги, і зокрема, рівнем проникливості кордону.

Для координації і вдосконалення діяльності, пов’язаної із транскордонною
співпрацею Польщі, в Раді Міністрів утворено Департамент Транскордонної
Співпраці. Транскордонна співпраця є процесом, в якому регіони або
територіальні уряди прикладають свої зусилля з метою спільного
розв’язання певних проблем. Відносини територіальних органів влади з
центральними носять координуючий, узгоджувальний характер.

В Україні діяльність єврорегіонів також визначається власними статутними
документами.

Статут повинен містити предмет та цілі діяльності; склад учасників,
назву єврорегіону, функції і місцезнаходження представництв, порядок
призначення органів управління, зобов’язання учасників та їх внесок у
спільний капітал; джерела фінансування діяльності; склад і порядок
роботи робочих органів; правила щодо регулювання фондів та рахунків,
порядок фінансування реалізації спільних проектів; порядок виходу та
виключення зі складу учасників, умови ліквідації.

З 2002 року в Україні розпочала діяльність Міжвідомча комісія з питань
розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів. Питання
координації покладено на Міністерство економіки та з питань європейської
інтеграції.

Функціонування єврорегіонів як форми транскордонного співробітництва
характеризується наступними особливостями:

створення єврорегіону не призводить до виникнення нового
адміністративно-територіального утворення зі статусом юридичної особи;

правове регулювання на території кожного з членів єврорегіону
здійснюється відповідно до чинного законодавства держави, у склад якої
він входить;

організаційна структура єврорегіону виконує координаційні функції і не
має владних повноважень, а також не може підмінювати органи влади, що
діють на території кожного з його членів;

у політичному сенсі єврорегіони не діють супроти національних інтересів
держави; не є наднаціональним утворенням;

у своїй діяльності єврорегіони не підмінюють зовнішньополітичні функції
держав, прикордонні території яких є членами єврорегіонів;

необхідною умовою ефективного функціонування єврорегіонів є наявність
чітко визначених спільних інтересів їх членів, зокрема, у розв’язанні
таких проблем:

зміцнення взаємної довіри та безпеки;

вироблення спільної стратегії охорони довкілля, використання спільних
водних ресурсів;

вироблення спільної стратегії просторового розвитку транскордонного
регіону;

спільного використання енергетичних ресурсів;

узгодження розвитку прикордонної інфраструктури;

розвитку спільної підприємницької та інформаційної інфраструктури;

ефективного використання людських ресурсів шляхом взаємного визнання їх
професійної кваліфікації, створення єдиного ринку праці;

підтримки спільних місцевих ініціатив органів місцевого самоврядування,
громадських організацій.

В окремих випадках відносини між територіальними органами влади можуть
бути оформлені іншими типами договорів, а саме, наприклад, договором про
поставки товарів або надання послуг. Такий договір можна використовувати
для торгівлі, оренди, концесій на надання комунальних послуг, на
здійснення громадських робіт тощо.

Початок створення єврорегіонів у Європі поклав випадок. Як розповідають,
в одній з європейських країн трапилася аварія за декілька кілометрів від
кордону. До найближчої лікарні, розташованої у сусідній державі, було
декілька хвилин їзди, а до своєї лікарні – понад дві години. Перевезти
за кордон і лікувати не було можливостей – не були врегульовані питання
дії медичної страховки у сусідній державі, і ніхто на себе не міг взяти
питання їх термінового вирішення. Постраждалий по дорозі до вітчизняної
лікарні помер, хоча, у випадку отримання своєчасної допомоги за
кордоном, людину можна було б врятувати. Для вирішення такого роду
питань не було потрібно домовленостей на державному рівні – достатньо,
щоб про це домовились між собою територіальні органи влади або / і
місцеві громадські організації сусідніх держав. Так започаткували свою
діяльність єврорегіони.

На сучасному етапі в Європі налічується, за різними джерелами, від 120
до 183 єврорегіони, однак деякі з них лише задекларували своє створення.
Нами приводяться дані щодо функціонування єврорегіонів на 2000 рік, з
тих, які тим чи іншим чином, для реалізації спільних проектів
скористалися фінансовою допомогою ЄС або подали заявки на це
(табл. 1.1). Як видно з даних табл. 1.1 більшість єврорегіонів створена
в 90-х роках минулого століття і активно продовжується їх формування в
перші роки 21-століття (рис.1.1., 1.2.).

Цьому є декілька пояснень.

1. Минулий період виявив позитивні та негативні сторони функціонування
єврорегіонів та надав можливість зробити висновки щодо подальшого їх
розвитку. Ефективна діяльність єврорегіонів спостерігалася лише у
випадках наявності спільних проблем, для вирішення яких доцільно було
об’єднувати зусилля. Це, в подальшому, визначило коло питань, які лягли
в основу формування та діяльності єврорегіонів.

2. Для більшості країн співпраця між територіальними органами влади –
новий вид міжнародних відносин. Перші роки, можна сказати, проходив етап
становлення цього виду діяльності, формувався і відпрацьовувався
організаційно-фінансовий та інформаційний механізм забезпечення
транскордонної співпраці, проходила її інституціалізація, кадрове
забезпечення.

3. Удосконалювалася законодавча та нормативно-методична база щодо
транскордонної співпраці на європейському та національному рівнях.

4. Удосконалювалися механізми фінансової допомоги ЄС щодо транскордонної
співпраці, яка, передусім, надавалася проектам, які, у тому числі,
реалізували стратегічні напрямки розвитку транскордонного регіону. Це
зумовило необхідність мати спільну концепцію розвитку суміжних
територій – транскордонного регіону, яка б базувалась на відповідних
регіональних стратегіях розвитку, враховувала загальноєвропейські та
національні пріоритети.

Таблиця STYLEREF 1 \s 1 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 1

Єврорегіони Європи

енілюкс-Мідденгебєд 1984 B / NL

Торнедальсрадет 1987 FIN / N / S

“Кент-Норд-Пас-де-Кале” 1987 UK / F

“Регіо Паміна” 1988 D / F

Єврегіо “Шельдемонд” 1989 B / NL

Єврегіо “СаарЛорЛюксРейн” 1989 D / F / LUX

Центральна територія Бенілюкс 1990 B / NL

Інтеррегіон “Нова Ганза” 1991 D / NL

Єврорегіон “Найсе / Ниса / Ніса” 1991 D / PL / CZ

Єврорегіон “Ельба / Лаба” 1992 D / CZ

Єврорегіон “Ерцгебірге” 1992 D / CZ

Асоціація “Екстрамадура-Алентежіо” 1992 E / P

Єврорегіон “Шпреє-Нейсе-Бобер” 1993 D / PL

Єврорегіон “Про Європа Віадріна” 1993 D / PL

Єврегіо “Егрінсіс” 1993 D / CZ

Єврегіо “Байерішер Валд / Сумава- Мюхлвертел-Бюхмервальд” 1993 A / D /
CZ

Єврорегіон “Померанія” 1993 / 95 D / PL / S

Продовження табл. REF _Ref58601625 \h 1.1

№ Назва Рік заснування Кордон

“Карпатський Єврорегіон” 1993 H / UKR / PL / SK / RO

Інн-Зальцах-Єврегіо 1994 D / A

Регіо “Боденсі” 1994 A / CH / D

Регіо “Трірхена” 1995 D / F / CH

Єврорегіон “Верхній Рейн”

D / F / CH

Єврегіо “Зальцбург-Берчтесгаденер-Ленд-Траунстейн” 1995 D / A

Естонія-Фінніш 3+3

Регіональна кооперація 1995 EST / FIN / RF

Єврорегіон “Буг” 1995 PL / UKR / BY

Єврорегіон “Ерцгебірге / Крушногір’я” 1995 D / CZ

Єврорегіон “Глаценсіс” 1996 CZ / PL

Єврорегіон “Татри” 1996 PL / SK

Рада з кооперації прикордонних регіонів Віру-Аликсне-Псков 1996 EST /
LV / RF

Єврегіо “Віа Саліна” 1997 D / A

Єврорегіон “Дунай-Марош-Тиса” 1997 H / RO / YU

Регіон “Соундержіленд-Щлезвіг” 1997 DK / D

Єврорегіон “Прадєд-Прадзяд” 1997 CZ / PL

Єврорегіон “Нестос-Места” 1997 GR / BUL

Єврорегіон “Сілезія” 1998 CZ / PL

Єврорегіон “Тешинская Сілезія” 1998 CZ / PL

Єврегіо “Іннтал” 1998 D / A

Єврегіо “Цугпітце-Веттерстейн-Карвендел” 1998 D / A

“Західний Ниугат- Паннонія Єврегіо” 1998 A / H

Міді-Піренеєс, Ланкведос-Роусіліонб Каталонія 1998 E / F

Єврорегіон “Немунас-Німен-Нєман” 1998 LT / PL / BY 

Єврорегіон “Балтика” 1998 PL / S / LT / LIT / LV / DK / RF

Єврорегіон “Нижній Дунай” 1998 RO / MOL / UKR

Єврорегіон “Східний Дунай”

RO / BG

Єврорегіон “Південний Дунай”

RO / BG

Єврорегіон “Дунай 21-го століття”

RO / BG / BiH

Центре 1999 D / F

Єврегіо “Ваттенінселн” 1999 D / DK / NL

Єврегіо “Тіроль”

I / A

Єврегіо Гельсінкі-Таллінн 1999 EST / FIN

Єврорегіон “Сауле” 1999 LT / LV / RF

Єврорегіон “Карелія” 2000 FIN / RF

Єврорегіон Країна озер- Езару Земе 2000 LT / LV / BY

Єврорегіон “Вальдвертел-Будовіце-Южні Чехи”

A / CZ

Єврорегіон “Венвертель-Шудмахрен-Южні Морава-Загорє”

A / CZ / SK

Єврорегіон “Біле-Біле Карпати”

SK / CZ

Єврорегіон “Бескиди” 2000 PL / SK / SLO

Єврорегіон “Істра”

HR / SLO

Єврорегіон “Вагус-Данувіс-Іролія”

SK / H

Єврорегіон “Іпельскі-Іполі”

SK / H

Єврорегіон “Неоградієнсіс”

SK / H

Єврорегіон “Сайо-Ріма-Слана-Рімава”

SK / H

Єврорегіон “Кошіце-Мішкольц”

SK / H

Єврорегіон “Хайду-Біхар / Біхор”

H / RO

Єврорегіон “Дунай-Драва-Сава”

H / HV / BiH

Єврорегіон “Верхній Прут” 2000 RO / MD / UKR

Єврорегіон “Середній Прут”

MOL / RO

Єврорегіон “Нетвек Поліс-Кент”

GR / TR

Джерело: Practical Guide to Cross-border Cooperation / Third Edition
2000 / PHARE / AEBR / EC. – P.35.

5. Єврорегіони відігравали важливу роль своєрідних полігонів для
відпрацювання механізмів та інструментів інтеграційних процесів. Досвід
створення внутрішніх єврорегіонів між країнами–членами ЄС був
перенесений на зовнішні кордони ЄС, далі на кордони країн Центральної та
Східної Європи, з країнами – майбутніми членами ЄС та західними
кордонами країн СНД. Можна очікувати розповсюдження цього досвіду далі
на Схід – в країни СНД, на їх інші кордони.

Для аналізу діяльності і виявлення специфічних особливостей
єврорегіонів, розглянемо три групи єврорегіонів:

І – єврорегіони всередині ЄС.

До цієї групи відносяться єврорегіони, які створені на внутрішніх
кордонах країн-членів ЄС. Це найстаріші регіони з великим досвідом
роботи, Єврегіо, Маас-Рейн тощо. Членами цих єврорегіонів є
територіальні органи влади і різноманітні громадські організації.
Всередині країн-членів ЄС рівень компетенції територіальних органів
влади по обидва боки

Рис. STYLEREF 1 \s 1 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 1 . Розміщення
єврорегіонів станом на 1996 рік

Прикордонні та транскордонні регіони – не члени ТЕПР

Рис. STYLEREF 1 \s 1 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 2 . Єврорегіони у
Європі станом на 2002 рік

кордону дуже наближений, існують подібні умови проживання населення, є
спільна законодавча база й можливості її розвитку. Фінансова допомога
для реалізації спільних програм та проектів в цих єврорегіонах
здійснювалася програмами INTERREG / INTERREG.

ІІ – єврорегіони між країнами –членами ЄС і їх сусідами – не членами.

До цієї групи відносяться єврорегіони, створені на зовнішніх кордонах
ЄС – єврорегіони на кордоні Німеччини та Польщі і Чехії, Австрії та
Угорщини, а також Словаччини, Фінляндії та Росії тощо. Для неї вже
характерні різний рівень компетенції територіальних органів влади,
економічного розвитку, життя населення, відсутня спільна законодавча
база. Фінансова допомога тут забезпечувалася програми INTERREG / PHARE
CBC та INTERREG / TACIS CBC

ІІІ – єврорегіони між постсоціалістичними державами.

До третьої групи можна віднести єврорегіони, створені країнами Східної
Європи – на кордонах між Польщею та Чехією і Словаччиною, Україною та
Білорусією, Угорщиною та Україною тощо. Хоча рівень економічного
розвитку та життя населення тут дуже схожий, однак характерною
особливістю цієї групи є низький рівень компетенції регіональних та
місцевих органів влади, не достатній для самостійного, без втручання
держави, вирішення багатьох питань. Фінансова допомога тут
забезпечувалася за програмами PHARE CBC / PHARE CBC та PHARE CBC / TACIS
CBC.

Ініціативи та програми

Європейського Союзу

для підтримки розвитку

транскордонного співробітництва

Єс формує свою стратегію регіонального розвитку так, щоб вона базувалася
на наявних можливостях і, за допомогою якої можна було б посилити
конкурентоспроможність регіонів та паралельно ліквідувати їх
відсталість. Особливо це стосується підтримки прикордонних регіонів, які
в кожній державі були периферійними і менш розвинуті ніж центральні. Щоб
нівелювати цю різницю, ЄС у своїй регіональній політиці приділяє значну
увагу прикордонним регіонам з тим, щоб згладити різницю рівня життя
населення як між регіонами всередині однієї держави, так і між
прикордонними регіонами сусідніх держав ЄС.

З 1990 Європейський Союз здійснює фінансову підтримку транскордонного
співробітництва шляхом використання ряду ініціатив, програм та проектів,
а саме: INTERREG, PHARE CBC, TACIS CBC, PHARE CREDO, MEDA, CARDS, LACE.

INTERREG є найбільшою програмою громадських (місцевих) ініціатив
(Community Initiative) ЄС щодо підтримки розвитку прикордонних регіонів
країн – членів ЄС і деяких приморських територій. В період з 2000-2006
роки ця програма стала відома як INTERREG ІІІ, що забезпечує три напрями
співробітництва:

Напрям А. Транскордонне співробітництво.

Напрям В. Транснаціональне співробітництво.

Напрям С. Міжрегіональне співробітництво.

PHARE CBC – програма підтримки транскордонного співробітництва
прикордонних територій країн Центральної Європи, які межують з ЄС і яка
почала діяти з 1994 року.

Іншими фінансовими інструментами ЄС стали програми TACIS CBC (охоплює
прикордонні регіони Росії, України, Білорусії та Молдови), MEDA (для
віддалених прикордонних регіонів країн не членів ЄС); CARDS (нова
програма для західних Балканських країн), LACE (проект Асамблеї
європейських прикордонних регіонів, мета якого проводити роз’яснювальну
та інформаційно-рекламну роботу позитивної практики транскордонного
співробітництва).

Ініціатива INTERREG (1990-1999)

В рамках програми INTERREG І (1990-1993) з Структурних фондів ЄС були
підтримані 31 операційна програма на суму 1 082 млн. євро в різних
сферах, а саме: транспорт і комунікації (45%), охорона довкілля (10%),
економіка та туризм (28%), розвиток сільських територій (6%), освіта та
інші сфери (11%) (рис. 2.1).

Рис. STYLEREF 1 \s 2 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 1 . Видатки з
INTERREG І за сферами діяльності

Завдячуючи успіхам програми INTERREG І, Рада Європи в Единбурзі
визначила транскордонне співробітництво як пріоритетний напрямок
місцевих ініціатив на 1994-1999 рр. – INTERREG ІІ, яка охоплювала
наступні напрями:

INTERREG ІІА як основний напрямок підтримки транскордонного
співробітництва з загальною сумою 2.562 млн. євро (табл.2.1).

Таблиця STYLEREF 1 \s 2 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 1

Розподіл фінансів за програмою INTERREG ІІА

Прикордонні регіони Регіони за цілями 1 / 6 Інші регіони Разом

Внутрішні 1 065 600 1665

Зовнішні 795 105 900

Разом (млн. євро) 1 860 705 2 565

INTERREG ІІВ призначена для завершення розбудови енергомереж, на що
виділялось 550 млн. євро.

INTERREG ІІС розпочалася у 1996 р. і призначалась для транснаціональної
співпраці в сфері просторового планування і інших сфер, що
забезпечувалося коштами у сумі 413 млн. євро.

В цілому було затверджено 59 операційних програм у INTERREG ІІА і
забезпечена їх реалізація коштами у сумі 2.6 млн. євро – найбільша
допомога в рамках місцевих ініціатив. З врахуванням співфінансування
(національні, регіональні, локальні та приватні фонди), на транскордонне
співробітництво на внутрішніх та зовнішніх кордонах ЄС було витрачено Є4
млрд. З 1990 року було освоєно Є6,5 млрд. в рамках ініціативи INTERREG і
реалізовано декілька тисяч транскордонних проектів.

Програма INTERREG від початку охоплювала всі внутрішні і зовнішні
кордони ЄС, включаючи нових членів: Австрію, Швецію та Фінляндію.
Операційні програми були розподілені наступним чином: 35 програм
реалізувалось на внутрішніх кордонах, 24 – на зовнішніх (країни
Центральної Європи, Росія, Норвегія, Швейцарія, Кіпр, Марокко). Другим
чинником, який визначав би важливість розповсюдження INTERREG ІІА був
сильний акцент на транскордонне співробітництво вздовж морських
кордонів. 16 операційних програм в INTERREG ІІА порівняно з 4 у INTERREG
І. Більшість програм (11) були реалізовані на внутрішніх кордонах ЄС.
Новими територіями, які скористалися з програми INTERREG ІІ порівняно з
INTERREG І стали нові східні території об’єднаної Німеччини та
приморські території: ірландсько-британське прикордоння (Walla),
французько-британське (East-Sussex–Haute-Normandy),
іспансько-марокканське, грецько-італійське і французько-італійське
(Corsica-Livonia).

Цілі і пріоритети

Метою програми INTERREG є пропаганда і підтримка транскордонної
співпраці на внутрішніх та зовнішніх кордонах ЄС з метою піднесення
рівня життя на цих територіях і їх повноцінної соціально-економічної
інтеграції.

До конкретних цілей відносяться:

допомога прикордонним територіям у розв’язанні конкретних проблем, які
виникли в процесі розвитку у зв’язку з їх периферійним розміщенням в
національних державах та в цілому у ЄС.

стимулювання створення і розвитку структур співпраці поза внутрішніми
кордонами, а також, у відповідних випадках – надання цим структурам
ширших повноважень у рамках ЄС у контексті формування єдиного
європейського ринку.

допомога в адаптації територій, котрі лежать за зовнішніми кордонами ЄС
до їх нової ролі, тобто регіонів, об’єднаних спільним ринком.

використання нових можливостей співпраці з третіми країнами, на
територіях, котрі лежать за зовнішніми кордонами ЄС.

В контексті розвитку діяльності програма INTERREG ІІ виділяє наступні
категорії:

спільне планування і реалізація транскордонних програм

підтримка заходів щодо вільної передачі інформації поза кордонами і між
прикордонними регіонами, між громадськими інституціями, приватними
підприємствами та товариствами;

створення спільних інституційних та адміністративних структур для
підтримки та пропаганди транскордонної співпраці.

INTERREG ІІІ (2000-06)

Серед запланованих бюджетних витрат із структурних фондів ЄС на період
2000-2006 рр. Програма INTERREG (INTERREG ІІІ) є найбільшою громадською
ініціативою з загальним обсягом фінансування у 4 875 млн. євро

INTERREG ІІІ охоплює три напрямки:

напрямок А: транскордонне співробітництво – продовження програм INTERREG
І і ІІА;

напрямок В: транснаціональне співробітництво – розвиток програми
INTERREG ІІС;

напрямок С: міжрегіональне співробітництво – новий напрям, який
узгоджується з розширеним варіантом у сфері, що підтримуються програмами
RECITE Ecos-Ouverture.

Конкретні цілі за трьома напрямками полягають у наступному:

напрямок А: транскордонне співробітництво між органами місцевої влади
суміжних прикордонних територій, спрямоване на підтримку інтегрованого
регіонального розвитку, передусім на зовнішніх кордонах ЄС.

напрямок В: транснаціональне співробітництво – між національними,
регіональними та місцевими органами влади для їх активізації у напрямку
підвищення рівня інтеграції шляхом створення великих угрупувань
європейських регіонів, з метою розбудови гармонізованого та
збалансованого суспільства і поліпшення територіальної інтеграції з
кандидатами в ЄС і їх сусідніми країнами.

напрямок С: міжрегіональне співробітництво – призначене на впровадження
ефективної політики та механізмів для регіонального розвитку і
згуртування для створення мереж

Головними засадами для трьох напрямків INTERREG ІІІ є:

узгодження транскордонних / транснаціональних стратегій та програм
розвитку;

партнерство і “висхідний принцип”;

доповнюваність з головними напрямками діяльності структурних фондів;

підвищення інтеграції у напрямку реалізації громадських ініціатив;

ефективна координація INTERREG ІІІ з іншими зовнішньополітичними
інструментами з метою їх взаємного підсилення.

Пріоритетні теми проектів для INTERREG ІІІ:

А. Транскордонна співпраця

1. Сприяння міському, сільському та прибережному розвитку.

2. Перспективне підприємництво і розвиток малих фірм (включаючи
туристичну сферу) та місцеві ініціативи зі створення нових робочих
місць.

3. Сприяння об’єднанню ринку праці та соціальної інфраструктури.

4. Розподіл гуманітарних ресурсів та обладнання для досліджень,
технологічного розвитку, освіти, культури, комунікацій та охорони
здоров’я

5. Перспективні проекти в сфері охорони довкілля, підвищення рівня
ефективності використання енергії та впровадження енергозберігаючих
технологій.

6. Підвищення якості транспорту (особливі критерії впровадження більш
зручних форм транспорту), інформаційних та комунікаційних мереж системи
сервісного обслуговування, водних та енергетичних систем.

7. Розвиток співпраці в законодавчій та адміністративній сферах для
сприяння економічному розвитку та соціальному єднанню.

8. Підвищення гуманітарного та інституціонального потенціалу
транскордонного співробітництва для сприяння економічному розвитку і
соціальному єднанню.

Б. Транснаціональна співпраця (повинна використовувати досвід Interreg
II C і враховувати пріоритети загальної регіональної політики ЄС).

1. Розробка оперативних стратегій розвитку ЄС-простору на
транснаціональному рівні, включаючи співпрацю між містами, а також між
містом і регіоном (областю, територією) з метою сприяння поліцентричному
позитивному розвитку.

2. Сприяння створенню ефективних та екологічних мереж сполучення та
поліпшеного доступу до інформаційного суспільства.

3. Підтримка охорони навколишнього середовища, збереження природних
ресурсів.

4. Сприяння інтеграції територій побережжя та острівних територій з
метою кращого постачання споживчими товарами.

5. Сприяння інтегрованому співробітництву між прикордонними регіонами за
допомогою коопераційних програм.

6. Краща економічна інтеграція та співробітництво між регіонами.

7. Налагодження зв’язків та співпраці країн – членів ЄС з іншими
країнами (в т.ч. з Україною).

С. Міжрегіональна співпраця

1. Співпраця на рівні малого та середнього бізнесу.

2. Співпраця на державному рівні.

3. Створення суспільно необхідних локальних та регіональних інституцій.

4. Охорона навколишнього середовища тощо.

Розподіл фінансування за напрямками відбувається наступним чином: на
напрям А виділяється від 50 до 80 відсотків; на напрям С – 6%, решта –
на напрям В.

За напрямком А можливі два типи програм:

перший тип охоплює єдиною програмою весь кордон, містить декілька
суб-програм регіонального рівня у випадку більш протяжного кордону
(напр. Іспанія / Португалія, Німеччина / Польща);

другий тип програм може бути представлений програмами регіонального
рівня для частини кордону (єврорегіони або подібного рівня) як це вже
зроблено за програмами INTERREG І і ІІА для D / NL, NL / B, D / F, F /
UK, багатьох скандинавських та інших кордонів.

PHARE CBC

Програма PHARE CBC (транскордонне співробітництво) була ініційована у
1994 році з метою сприяння розвитку транскордонного співробітництва між
регіонами країн Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) і ЄС. Передусім, це були
прикордонні регіони країн ЦСЄ, які межують з прикордонними регіонами
країн-членів ЄС. Протягом 1994-99 років програмою PHARE CBC було
охоплено 15 національних кордонів і освоєно 1 млрд. євро, додатково до
коштів, що передбачалися на програму INTERREG ІІА. Програма PHARE CBC
підтримувала переважно проекти в сфері розвитку інфраструктури
(транспорт і охорона довкілля) і розвиток економіки. Декілька програм
були розраховані на підтримку малих, “людина-людина” проектів та інших
мікро-проектів.

Перше Положення щодо PHARE CBC було впроваджене у 1994 році і, в деякій
мірі, відтворювало інструментарій INTERREG та застосовувалось для
прикордонних територій країн Центрально-Східної Європи, суміжних з
країнами-членами ЄС. Таке наближення між програмами INTERREG та PHARE
CBC було досягнуто лише в обмеженій мірі. У 1998 році Комісією були
розроблені і впроваджені нові інструменти реалізації PHARE CBC, що
включали наступні заходи:

сприяти розвитку співпраці прикордонних регіонів в країнах Центральної
та Східної Європи з їх сусідами – асоційованими та країнами-членами ЄС
і, таким чином, допомогти їм подолати специфічні проблеми розвитку, які
можуть виникнути у зв’язку з їх периферійним розташуванням і ситуацією у
внутрішній, національній економіці, інтересами місцевого населення і у
спосіб, сумісний з захистом навколишнього середовища.

підтримувати створення та розвиток мережі співпраці по обидві сторони
кордону, наведення зв’язків між ними та розширення загальної мережі
кооперації.

У 1998 році PHARE CBC були розроблені ключові критерії транскордонного
співробітництва щодо кордонів країн Центрально-Східної Європи, які
залишаються чинними на даний час, зокрема:

розширення географічної прийнятності Програми шляхом включення
прикордонних територій країн Центрально-Східної Європи суміжних між
собою та з десятьма країнами –кандидатами Центрально-Східної Європи.

зміна методів, опираючись на пріоритети PHARE CBC, викладених у таблиці,
поданій нижче.

введення нового планування та інструментів впровадження:

загальні програмні документи (ЗПД);

спільні комітети співпраці;

загальні фонди малих проектів.

Пріоритети PHARE CBC:

1. Послаблення адміністративних та інституціональних перепон для
вільного перетину кордону особами, товарами та послугами, дотримуючись
при цьому відповідних заходів безпеки.

2. Підвищення якості інфраструктури в забезпеченні індивідуальних
комунікаційних послуг і запасів місцевих вод, газу, електропостачання,
забезпечення постачання через кордон, досягнення загального ефекту
енергозабезпечення в прикордонному просторі сусідніх держав.

3. Охорона довкілля і як приклад – управління відходами, прийняття дій
щодо запобігання забрудненню, можливість якого посилюється близькістю
зовнішніх кордонів.

4. Заходи щодо розвитку сільського простору та аграрного сектора,
особлива увага до проектів з можливостями використання транскордонної
кооперації.

5. Заходи в сфері енергетики та транспорту, призначення яких доповнювати
трансєвропейські мережі, відповідно з орієнтацією на адаптацію,
визначеною Комісією.

6. Дії, пов’язані з правосуддям, домашніми справами, соціальною
політикою.

7. Сприяння розвитку виробничої кооперації, підприємництва, фінансових
зв’язків, і кооперації між інституціями, що представляють бізнесові
кола, (ТПП, виставкові центри тощо).

8. Підтримка підприємств малого та середнього бізнесу, трансферт
технологій, формування сервісної інфраструктури.

9. Заходи, спрямовані на підвищення рівня зайнятості, перекваліфікацію
кадрів.

10. Розвиток місцевої економіки, включаючи туризм.

11. Підтримка в сфері охорони здоров’я, особливо, використання ресурсів
і потенціалу прикордонних територій.

12. Розвиток потужностей та ресурсів для інформаційного та
комунікаційного забезпечення між прикордонними регіонами, включаючи
підтримку прикордонних радіо та телевізійного мовлень, газет та інших
засобів масової інформації.

13. Культурний обмін.

14. Місцева зайнятість, освіта і тренінг-програми.

Програми PHARE CBC на 1999 та 2000 роки були зроблені, спираючись на
нове Положення, але вони не мали користі із-за дублювання дій з
програмою INTERREG. У нових планах Структурних Фондів ЄС на 2000-2006
рр. PHARE CBC узгоджена з напрямком А INTERREG.

Транскордонна стратегія та ЗПД готувалися протягом більшої частини 2000
року, особливо після опублікування Керівних принципів для INTERREG ІІІ у
квітні 2000 року і по деяких напрямках підготовка ще продовжується.
Після 2000 року у всіх прикордонних ЄС і ЦСЄ регіонах були введені нові
загальні програмні документи, затверджені відповідно правил Структурних
Фондів і прийнятих процедур зі сторони ЄС і, відповідно, до PHARE CBC зі
сторони країн ЦСЄ. Подібне наближення продовжується на ЦСЄ / ЦСЄ
кордонах, на яких можуть бути реалізовані проекти PHARE CBC, і ЗПД вже
розроблені або в стадії розробки. Навіть, якщо загальні правила та
процедури будуть прийнятні, формальне фінансове схвалення повинно бути
зроблене для обох сторін окремо.

На період 2004-2006, буде розширено географічну сферу програм PHARE CBC,
з тим, щоб додатково охоплювати і зовнішні кордони Болгарії і Румунії.

PHARE CREDO

Програма PHARE CREDO була розроблена у 1996 році для підтримки та
сприяння розвитку транскордонного співробітництва на кордонах
“Схід-Схід”, що включає країни ЦСЄ / ЦСЄ та ЦСЄ / СНД, і спрямована на
підтримку спільних проектів, корисних для населення по обидві сторони
державного кордону. Гранти для реалізації проектів транскордонного
співробітництва можуть надаватися як бенефіціантам у прикордонних
регіонах країн ЦСЄ, так і проектам, що здійснюються регіонами,
розташованими на спільному кордоні між країною ЦСЄ і країною СНД.

Пріоритетом PHARE CREDO є сприяння розвитку добросусідства і соціальної
стабільності у прикордонних регіонах, підтримка транскордонного
співробітництва, яке сприяє економічному та соціальному розвитку та
децентралізації у країнах ЦСЄ.

Прийнятними є багатосторонні проекти щодо економічного розвитку,
соціально-культурної співпраці, міського та регіонального
обслуговування, людських ресурсів, довкілля і місцевого та регіонального
управління.

Бенефіціантами можуть бути регіональні громадські, приватні та не
прибуткові організації.

Програма PHARE CREDO створила особливо сприятливі умови для розвитку
транскордонної співпраці у багатьох прикордонних регіонах, підтримуючи
реалізацію проектів по обидві сторони кордону. Проте, вона була
негативно сприйнята у багатьох прикордонних регіонах через їх
комплексність, бюрократичні процедури та менеджмент, відносно малі
розміри робочого бюджету та затримки у впровадженні, а також нестачу
програмних підходів подібно до INTERREG та PHARE. Таким чином,
Європейська Комісія вирішила замінити PHARE CREDO на кордонах
країн-кандидатів на розширення дії програми PHARE CВС.

CADSES

У 1996 р. ЄС вирішила розвинути ініціативу INTERREG ІІ у бік
транскордонного співробітництва та енергетики, започаткувавши INTERREG
ІІ С – заходи для Центрального, Адріатичного, Дунайського,
Південно-Східного Європейського простору (CADSES). Ця частина ініціативи
INTERREG поширюється і на Україну (табл.2.2). Слід зазначити, що Одеська
область має певний досвід подання проектів для участі у програмі
INTERREG ІІ С. У 1997 р. її було включено, як партнера, до
транснаціонального проекту № 97.013 / А Urban Technology Network.

Програма CADSES підтримує та розвиває такі пріоритети співробітництва:

розбудова ефективних та екологічно безпечних транспортних мереж;

оптимальний перехід до інформаційного суспільства;

сприяння використанню сучасних інформаційних та комунікаційних
технологій, в тому числі підтримка малих та середніх підприємств у
використанні інновацій;

розвиток телематики та сприяння переходу до знань та інновацій, особливо
в таких сферах як електронні засоби зв’язку, освіта, наукові дослідження
та телеробота;

охорона довкілля, ефективне використання природних, особливо, водних
ресурсів;

розвиток стратегій міжнародного співробітництва міст, регіонів та
держав.

Ці пріоритети згруповані у чотири групи:

напрямок 1: Розвиток економічної та соціальної співпраці.

напрямок 2: Розвиток оптимальних транспортних мереж та переходу до
інформаційного суспільства.

напрямок 3: Підтримка та менеджмент ландшафтів, природного та
культурного рівнів.

напрямок 4: Охорона навколишнього середовища, менеджмент ресурсів,
попередження ризиків.

Територіальний простір програми Interreg III B CADSES є найбільшим та
найскладнішим в Європі. Він складається з 18 країн, з яких чотири є
країнами-членами ЄС (регіони Німеччини, Італії, Греції і Австрії) та 14
інших країн.

Таблиця

STYLEREF 1 \s 2 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 2

INTERREG III B CADSES: країни та регіони-учасники

Країна

Територія

Країни-члени ЄС

Австрія

Salzburg, Tirol, Vorarlberg

Греція

вся країна

Італія

Pulgia, Molise, Abruzzi, Marche, Friuli-Venezia Giulia, Veneto,
Emilla-Romagna, Lombardia, Trentino-Alto Adige, Umbria

Німеччина

Baden-Wuerttemberg, Bayern, Mecklenburg-Vorpommern, Sachsen,
Sachsen-Anhalt, Brandenburg, Thueringen

Країни-кандидати в члени ЄС

Болгарія

вся країна

Польща

вся країна

Румунія

вся країна

Словаччина

вся країна

Словенія

вся країна

Чехія

вся країна

Угорщина

вся країна

Інші країни

Албанія

вся країна

Боснія-Герцеговина

вся країна

Югославія

вся країна

Македонія

вся країна

Молдавія

північна частина

Україна

Одеська область, Закарпатська область, Львівська область, Тернопільська
область, Івано-Франківська область, Чернівецька область

Хорватія

вся країна

Регіони-учасники мають такі особливості:

містять значний економічний та соціальний дисбаланс;

знаходяться в процесі інтеграції в Європейський Союз та економічних
змін;

включають країни з високим рівнем політичної нестабільності.

Фінансування програми INTERREG III CADSES розпочалося в 2001 році. Існує
можливість співфінансування проектів (табл. 2.3).

Таблиця STYLEREF 1 \s 2 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 3

Обсяги фінансування програми CADSES (2000-2006)

Напрямки фінансування / рік Призначені кошти, млн.євро(

ЄФРР національні приватні разом

Напрямки 1-4 119,7 97,0 4,4 221,1

У т.ч. на 2004 р 20,5 16,6 0,8 37,8

Технічна допомога 1 6,4 5,2 0 11,6

У т.ч. на 2004 р. 1,1 0,9 0 2,0

Технічна допомога 2 2,6 2, 1 0 4,7

У т.ч. на 2004 р. 0,4 0,4 0 0,8

Разом 128, 7 104,3 4,4 237,4

У т.ч. на 2004 р. 22,0 17,9 0,8 40,7

Джерело: Європейська Комісія, № програми: CCI 2001 RG 16 0 PC 008

ЄФРР – європейський фонд регіонального розвитку

національні кошти формують центральні, регіональні, комунальні та інші
громадські кошти

технічна допомога 1 – кошти для проведення заходів, управління та
контролю

технічна допомога 2 – кошти на інші поточні витрати

TACIS CBC

Програма прикордонного співробітництва, спрямована на створення
можливостей для місцевих і регіональних структур західних прикордонних
регіонів Росії, Білорусі, України та Молдови, які б дозволяли їм
започаткувати спільні проекти зі своїми партнерами з ЄС або ЦСЄ.
Програма Tacis CBC була ініційована у 1996 р. і має свій окремий бюджет.
Бюджет програми Tacis CBC у 1996-1998 роках становив по 30 млн. євро
щорічно, у 1999 р.- 20 млн. євро. Основна увага програми Tacis CBC
приділялась налагодженню прикордонної співпраці, полегшенню перетину
кордонів, розбудові прикордонної інфраструктури, охороні довкілля.

TACIS CBC є частиною Регіональної програми TACIS, яка є головним
інструментом ЄС щодо сприяння проведенню економічних реформ та
перебудови Нових Незалежних Держав – Вірменії, Азербайджану, Білорусі,
Грузії, Казахстану, Киргизії, Молдови, Російської Федерації,
Туркменістану, України, Узбекистану та Монголії

Програма TACIS CBC, передусім, служить для:

допомоги прикордонним регіонам у подоланні їхніх специфічних проблем
розвитку, які породжені їхньою відносною ізоляцією від центрів;

заохочення розширення / формування мережі транскордонних зв’язків по
обидві сторони кордону, наприклад, полегшення перетину кордону;

прискорення процесу трансформації у державах-партнерах через співпрацю з
прикордонними регіонами ЄС та ЦСЄ;

зменшення транскордонних забруднень та шкоди навколишньому середовищу.

Однак, програмі Tacis CBC не вистачає програмного підходу, механізмів та
інструментів регіональної специфіки або інших урядових домовленостей
стосовно поєднання з INTERREG ІІІ А та PHARE CВС. Основною проблемою і
надалі залишається координація всіх програм.

У 1996 році Європейська Комісія запровадила новий механізм фінансування
проектів – Програму Tacis сприяння малим та мікро проектам з
прикордонного співробітництва (ТАСІS CBC SPF-MPF) з метою підтримки
проектів малих форм співпраці між місцевими та регіональними органами
влади на західних кордонах СНД. Метою програми є підтримка діалогу та
співпраці між громадами, що проживають по обидві сторони кордону, а
також сприяння вирівнюванню життєвих рівнів населення прикордонних
територій.

Підтримка надається у формі грантів, які не перевищують 200 000 євро.
Протягом 1996-2001 років програма Тасіs cbc spf-mpf забезпечила
впровадження 178 проектів, сукупною вартістю 25.4 млн. євро.

Цілі та пріоритети Програми.

Основною метою Програми малих проектів з прикордонної співпраці (Тасіs
cbc spf) є сприяння співпраці між регіонами, містами та місцевими
органами влади в прикордонних територіях снд (Росії, Бєларусі, України
та Молдови) та країн-кандидатів, а також країн ЄС.

Основні цілі:

заохочення та підтримка прикордонного співробітництва серед місцевих та
регіональних органів влади прикордонних територій;

підтримка проектів малих форм співпраці, котрі впроваджуються місцевими
та регіональними органами влади на прикордонних територіях спільно з
іншими партнерами;

покращення координації між ТАСІS CBC SPF, INTERREG, PHARE з метою
отримання більше інтегрованих проектів на західних кордонах Росії,
України, Молдови, Білорусії.

Оскільки Програма приділяє значну увагу транскордонному компоненту у
проектах, а також досягненню ними стійкої співпраці, важливо, щоб ці
проекти були скоординовані з іншими джерелами фінансування, такими як
INTERREG та PHARE CBC. Таким чином, пріоритет надається програмам, у
яких прослідковується чіткий зв’язок із проектами, фінансованими у
рамках INTERREG або PHARE.

Підтримка в рамках Програми сприяння малим проектам з прикордонного
співробітництва Тасіs зосереджується у тих сферах / галузях
співробітництва, в яких регіони, міста та місцеві органи влади мають
досвід та володіють компетенцією (табл. 2.4).

Таблиця STYLEREF 1 \s 2 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 4

Пріоритети програми ТАСІS CBC SPF

Адміністративні реформи Місцевий економічний розвиток Соціальні програми
Ефективне використання довкілля та енергоресурсів

Управління структурами місцевого та регіонального самоврядування

Процедури прийняття рішень на місцевому та регіональному рівнях
Підтримка малого та середнього підприємництва Соціальні проблеми міста
та політика у галузі охорони здоров’я Захист довкілля та покращення
екології

Місцева та регіональна демократія

Залучення громадськості до процесів прийняття рішень Економічне
планування та промислова конверсія

Економічний розвиток з секторальним аспектом Інтеграція національних
меншин та людей з вадами розвитку Стратегія утилізації та переробки
відходів

Фінанси і бюджетування Стратегії розвитку та туризму Молодіжна політика
Транспорт та управління дорожнім рухом

Співробітництво / координація між місцевими та регіональними органами
влади Стратегія подолання безробіття Освіта Ефективне енергозабезпечення
та контроль за використанням енергії

Стосунки з громадою (наприклад, інформаційне забезпечення)
Диверсифікація сільського господарства Боротьба та запобігання
контрабанді людьми та людськими органами Використання альтернативних
джерел енергії

На 2002 рік загальне фінансування складає 6,7 млн. євро.

На початку вересня 2003 року Європейська Комісія затвердила Регіональну
Програму Дій Тасіs 2003 року із загальним бюджетом 36.5 мільйонів євро.
В 2003 році пріоритетами Тасіs на регіональному рівні будуть три напрями
прикордонного співробітництва: захист навколишнього середовища (8 млн.
євро), сприяння інвестуванню інфраструктурних мереж (17.5 млн. євро), і
боротьба із злочинністю (11 млн. євро).

Інвестування інфраструктури (17,5 млн. євро)

ЄС надаватиме допомогу із метою сприяння інвестиціям до трьох ключових
секторів: транспортного, енергетичного та інформаційних технологій. ЄС
фінансуватиме проведення експертних досліджень і надання
висококваліфікованої консультативної допомоги. Ці роботи
координуватимуться із заходами найбільших донорів, зокрема –
Європейським Банком Реконструкції і Розвитку, а також Всесвітнім Банком.

Навколишнє середовище (8 млн. євро)

Найбільша увага в цьому контексті приділятиметься питанням води. ЄС
надаватиме допомогу із метою вдосконалення системи управління водним
господарством басейнів чотирьох річок в цьому регіоні, започаткує
необхідну установу для інвестування до сектору управління водним
господарством. Дана установа сприятиме визначенню найбільших
інвестиційних проектів у водному секторі.

Боротьба із злочинністю (11 млн. євро)

Ключовим питанням в контексті боротьби із злочинністю є ефективність
прикордонного менеджменту. Головну увагу ЄС приділятиме питанням
вдосконалення управління міграційними потоками між Російською Федерацією
і Білорусією. Також головним питанням є боротьба із незаконним
перевезенням людей. ЄС також надаватиме допомогу в питаннях, пов’язаних
із наданням притулку і біженцями.

CARDS та MEDA

У грудні 2000 року ЄС затвердила нове Положення щодо допомоги західним
Балканським країнам (відоме як CARDS), що охоплює Албанію, Боснію,
Герцеговину, Хорватію, Югославію та Македонію.

Метою CARDS, між іншим, є підтримка та сприяння розвитку тісніших
стосунків між регіонами своїх країн, з регіонами країн – членів ЄС та
країн-кандидатів до вступу до ЄС в координації з іншими механізмами для
транскордонного, транснаціонального та регіонального міжнародного
співробітництва з країнами – не членами ЄС. Це означає, що програми
PHARE CBC для Албанії / Греції, Македонії / Греції будуть виконані з
допомогою нових програм CARDS, які можуть бути розширені для, наприклад,
Хорватії / Словенії, Хорватії / Угорщини, Болгарії / Югославії та
Болгарії / Румунії.

ЄС також внесла поправки, які покращують інструментарій MEDA
(фінансування і технічна допомога Середземноморським країнам – не членам
ЄС). Не дивлячись на те, що є сфера підтримки ЄС для транскордонних дій
під MEDA, тут немає програмних урядових або інших підходів,
еквівалентних таким самим в INTERREG та PHARE CBC. Такі підходи потрібні
для координації на кордонах Іспанія / Марокко, Гібралтар / Марокко,
Греція / Кіпр, Греція / Туреччина.

LACE

Взаємодопомога та співпраця європейських прикордонних регіонів (LACE) є
проектом Асоціації європейських прикордонних регіонів, який був
розпочатий у 1990 році з метою узгодження відповідності впровадження
INTERREG і мав діяти як європейський спостерігач транскордонного
співробітництва. LACE-TAP проект (технічна допомога і пропаганда
транскордонної співпраці) охоплював період реалізації INTERREG ІІА
(1999-2001).

Основні досягнення LACE проектів охоплюють реалізацію наступних заходів:

Налагоджені зв’язки між професіоналами, залученими у транскордонне
співробітництво (INTERREG та PHARE CBC), що дозволяє обмін ноу-хау і
досвідом.

Створені веб-сторінки з публікаціями LACE, особливостями та
характеристиками прикордонних регіонів, інформацією про програми та
проекти.

Семінари, конференції, стажування, що організовуються у прикордонних
регіонах і створюють ідеальні умови для дискусій щодо співпраці, такі як
дебати політиків і обговорення аспектів транскордонної співпраці,
включаючи транскордонні програми та структури.

Публікації, що були підготовлені та видані, включаючи технічні
публікації, такі як Практичне керівництво, інформаційні листи, кольорові
журнали, адресовані широкому загалу (під LACE-TAP) та LACE- PHARE CBC
новини.

Забезпечення консультаційної підтримки Європейської Комісії та
прикордонних регіонів, включаючи звіти спеціалістів (наприклад, Державні
аспекти транскордонного співробітництва, Дискусійний листок про майбутнє
прибережної співпраці, дослідження фінансового проектування);

Офіси LACE розміщені у 10 прикордонних регіонах країн-членів ЄС під
наглядом LACE-ТАР і 6 інформаційних пунктів в прикордонних регіонах
країн ЦСЄ з використанням LACE-PHARE CBC, що були створені для збору
інформації про програми, проекти, стратегії тощо, розповсюдження
інформації про успішний досвід, допомоги у організації стажувань,
семінарів, конференцій, підтримки транскордонних зв’язків.

Створено Науковий Технічний Комітет, який включає наукових експертів з
університетів і дослідних центрів, спеціалістів із стратегічних,
політичних питань. Видаються публікації Комітету.

У квітні 2000 року Комісія доручила АЄПР реалізацію Регіонального
положення будівельних ініціатив за програмою Тасіs CBC. Ці положення
розповсюджуються на західні регіони Росії, Білорусі, України, Молдови.
Вони включають положення про довго- та коротко-термінову технічну
допомогу, оцінюючи звіти прикордонних регіонів, тренінг-семінари та
навчальні візити.

Таким чином, ЄС має достатньо ефективну систему фінансової допомоги
прикордонним регіонам власних країн, країн – кандидатів та країн –
майбутніх сусідів ЄС.

Сьогодні Європейська Комісія пропонує значні кроки щодо активізації
заходів на зовнішніх кордонах ЄС після розширення. Це дозволить значно
інтенсифікувати співпрацю по всій протяжності кордонів із Росією,
Україною, Білоруссю і Молдовою, країнами Західно-балканського і
середземноморського регіону, що становлять майже 10000 км. В період з
2004 по 2006 роки, підвищиться рівень узгодженості існуючих інструментів
прикордонного співробітництва таких як INTERREG, PHARE-CBC, TACIS-CBC,
CARDS і MEDA, шляхом створення “Сусідських програм”, що заплановано на
2004 рік. Це є серйозним кроком в напрямку підвищення якості реалізації
спільних проектів на зовнішніх кордонах ЄС, оскільки Європейська Комісія
передбачає переасигнування для цих цілей 955 мільйонів євро. На період
після 2007 року, Комісія визначила ряд варіантів, включаючи створення
єдиного Нового інструменту розвитку партнерських відносин на подальші
фінансові перспективи.

Прийнятий документ “Прокладаючи шлях до нових інструментів розвитку
сусідських відносин” є продовженням Послання Європейської Комісії від
березня 2003 року “Розширена Європа – Сусідні країни: Нова структура
відносин з нашими східними та південними сусідами”. Цей документ
визначає чотири ключових завдання прикордонного співробітництва:

сприяння економічному та соціальному розвитку прикордонних територій;

спільна робота по вирішенню таких загальних питань, як охорона
навколишнього середовища, охорона здоров’я та боротьба із організованою
злочинністю;

сприяння розвитку ефективних і безпечних кордонів;

сприяння місцевим заходами на основі між-особистих зв’язків.

Комісар з питань регіональної політики Мішель Барн’є зазначив, що
“сприяння регіональному розвитку прикордонних територій є ключовим
елементом для підвищення рівня стабільності і процвітання по обидва боки
зовнішніх кордонів Союзу. В цьому контексті пропозиції Комісії надають
можливості для розбудови на зовнішніх кордонах Союзу, на засадах
досвіду, отриманого в ході реалізації ініціативи Європейської спільноти
INTERREG а також дозволяють зробити значний крок вперед щодо узгодження
наших зусиль в прикордонних регіонах”.

Комісар з питань зовнішніх зв’язків Кріс паттен “в контексті ініціативи
Розширена Європа, Послання пропонує громадянам Європи і сусідніх країн
інструменти для підвищення рівня співробітництва, створення більш тісних
сусідських стосунків і безпеки вздовж кордонів Євросоюзу. Новий підхід
передбачає віддати всю відповідальність з питань співробітництва на
зовнішніх кордонах тим, хто в цьому найбільш зацікавлений – людям, що
мешкають на цих територіях”.

Враховуючи короткострокові ускладнення в узгодженні існуючих фінансових
інструментів (INTERREG, PHARE СBC, TACIS CBC, CARDS і MEDA), Комісія
пропонує прийняти підхід, що полягає з двох етапів.

2004-2006: “Програми розвитку сусідських відносин”

На період 2004-2006 років, як перший етап, будуть засновуватись нові
Сусідські програми. Базуючись на засадах існуючого законодавства, ці
програми надаватимуть нові підходи для вирішення проблем, які можуть
виникати під час реалізації проектів прикордонного співробітництва після
розширення ЄС. Вони базуватимуться на існуючих програмах INTERREG по
зовнішнім кордонам ЄС (а у випадку Болгарії / Румунії – програмах
прикордонного співробітництва PHARE).

Протягом першого етапу Комісія передбачає, що буде можливо запропонувати
загальний бюджет для фінансування цих програм на рівні 955 млн. євро на
період 2004-06, в межах існуючих інструментів і фінансових планів, з
яких 700 млн. євро – за рахунок програм INTERREG, 75 млн. – Tacis, 45
млн. – CARDs, 45 млн. – Meda, і 90 млн. – PHARE. Необхідно забезпечити
достатнє фінансування для цих програм, з тим, щоб забезпечити можливість
реального впливу і відчутності результатів реалізації цих програм. В
межах існуючих фінансових планів, сьогоднішній рівень фінансування буде
частково переорієнтовано на прикордонні регіони і розвиток прикордонного
співробітництва.

Окрім іншого Сусідські програми включатимуть наступні ключові
характеристики:

програми дозволять асигнування коштів по обидві сторони кордону;

визначені для програми пріоритети враховуватимуть завдання і заходи
необхідні по обидва боки від кордону, а також цілі і завдання Послання
“Розширена Європа”;

правила, що будуть застосовуватись до управління програмами і
структурними комітетами забезпечуватимуть найбільш збалансоване
представництво з обох боків кордону, і включатиме відповідне
представлення Комісії, єдину процедуру подання заявки і спільну, із
залученням обох сторін, процедуру прийняття рішень щодо вибору проектів.

положення, що застосовуються для управління існуючими інструментами,
будуть відповідним чином змінені, з урахуванням потреб Сусідських
програм.

Після 2006:

“Новий інструмент розвитку сусідських стосунків”

Другий етап, після 2006 року, передбачає створення Нового інструменту
розвитку сусідських стосунків, що буде застосовуватись до всіх
напрямків, що охоплюються програмами співпраці Європейського Союзу в
прикордонних регіонах. Такий інструмент дозволить розробляти спільні
заходи з прикордонного співробітництва і заходи в межах програм
регіонального розвитку навколо зовнішніх кордонів ЄС після розширення.
Цей інструмент дозволить поєднати як задачі, що стоять перед зовнішньою
політикою, так і економічний і соціальний розвиток.

Таке поєднання різних питань забезпечить логічне продовження
співробітництва на регіональному і місцевому рівнях, що було засновано в
межах програм прикордонного співробітництва INTERREG і PHARE, наприклад,
коли до сфери співробітництва будуть включатися можливі більш масштабні
цілі.

Окрім цього, цей інструмент дозволить вирішувати проблеми, що виникнуть
на стадії практичної реалізації, що можливо залишаться навіть після
виконання описаних вище заходів, включаючи обмеження щодо того, куди і
як витрачаються бюджетні кошти.

Подальшого опрацювання до визначення остаточної позиції з боку Комісії
вимагають деякі законодавчі і бюджетні положення. Це опрацювання вже
виконується і триватиме до другої половини 2003 року. В результаті
Комісія планує представити основні напрямки для майбутніх фінансових
планів до кінця 2003 року. В світлі цих напрямків і третього звіту з
об’єднання Комісія розробить нові деталізовані пропозиції щодо Нового
інструменту з розвитку сусідських стосунків на період після 2006 року.

Єврорегіони на внутрішніх кордонах ЄС

Інституція єврорегіонів у Західній Європі є перевіреним інструментом
розв’язання міжнаціональних конфліктів, а також стимулювання розвитку та
реструктуризації економічних структур у відсталих периферійних
прикордонних територіях. Єврорегіони відіграють важливу роль базового
майданчика у процесах європейської інтеграції, на якому відпрацьовуються
всі механізми та інструменти інтеграції, досліджуються її позитивні та
негативні впливи на життєдіяльність території з тим, щоб в подальшому
застосовувати отримані результати під час інтеграції країн. Так
відбувалося у 60-70-х роках у Західній, Північній та Південній Європі,
так відбувається, з кінця минулого століття, у країнах
Центрально-Східної Європи на зовнішніх кордонах ЄС і країнах, що
вступають до ЄС і так повинно відбуватися на нових зовнішніх кордонах
ЄС. Як буде показано далі, ідея європейської інтеграції є одним із
пріоритетних напрямків діяльності єврорегіонів країн Центрально-Східної
Європи.

Розглянемо декілька прикладів організації транскордонної співпраці на
внутрішніх кордонах Європейського Союзу між територіальними органами
влади, а також вплив ініціативи INTERREG на її ефективність. У Західній
Європі у 60-70-х роках міжнародні асоціації транскордонної співпраці
здебільшого називалися єврегіо і лише наприкінці століття ширше почав
вживатися термін єврорегіон (див. табл. 1.1). Можливо, це було наслідком
того, що перший єврорегіон мав назву “Єврегіо”, і, лише поширення
єврорегіональної співпраці на схід, більш чітко визначило назву
“єврорегіон” як організаційної форми транскордонного співробітництва.

“Єврегіо” (D / NL)

Одним з найстаріших є єврорегіон “Єврегіо” (1958), в який входять
прикордонні території Нідерландів та Німеччини. Засновниками єврорегіону
як організації виступили 3 асоціації праці – дві нідерландські та одна
німецька. На даний час Асамблея членів включає 128 учасників: міста,
округи і муніципалітети, які збираються один раз на рік. Єврорегіон
охоплює територію 6,8 тис. км2 з населенням 1,8 млн. мешканців
(950 тис. – голландців та 850 тис. – німців).

Найвищим органом управління є Рада “Єврегіо”. Ця парламентська асамблея
представлена 60 членами – 29 з Нідерландів та 31 – з Німеччини.
З другого боку – виконавчі комітети, які репрезентують адміністративні
органи трьох асоціацій в “Єврегіо” (організаційна структура представлена
на рис. 3.1).

Рис. STYLEREF 1 \s 3 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 1 . Організаційна
структура єврорегіону “Єврегіо”

Виконавчим органом єврорегіону є Правління, яке здійснює всю поточну
роботу, включаючи реалізацію рішень Асамблеї членів, підготовку та
розповсюдження рішень Ради “Єврегіо”.

Робочі групи єврорегіону працюють у сферах територіального планування,
економіки, транспортних перевезень, ринку праці, сільського
господарства, охорони навколишнього середовища, культури, охорони
здоров’я, взаємодопомоги у випадку стихійних лих та запобігання
катастроф, обговорення спільних, в тому числі спірних, проблем. Робочі
групи також здійснюють технічний супровід програм та проектів, що
реалізуються у транскордонному регіоні, включаючи і ті, що фінансуються
за програмою INTERREG. У кожну робочу групу входять представники
громадського та приватного секторів, бізнесу, соціальних груп з обох
сторін.

Секретаріат виконує щоденну адміністративну роботу у транскордонному
регіоні (інформування та повідомлення), здійснює загальне забезпечення
поінформованості суспільства про діяльність єврорегіону, координацію та
забезпечення діяльності робочих груп та всіх органів “Єврегіо”. Він
також допомагає розвивати проектні ідеї, реалізувати їх та здійснює
пошук партнерів.

Вся робота у єврорегіоні ведеться відповідно до концепції розвитку
транскордонного регіону, перша з яких була прийнята у 1972 році, з
використанням фондів ЄС і бюджету “Єврегіо”, який формувався шляхом
самооподаткування населення по 1 DM щорічно (на даний час по 1 євро).

Стратегія розвитку транскордонного регіону розроблялася “Єврегіо”
відповідно до цілей і критеріїв INTERREG І, ІІ і ІІІА. Для реалізації
ініціативи INTERREG щоразу підписувалася угода між єврорегіоном та
національними урядами, регіональними органами влади з кожної сторони
кордону. За цією угодою “Єврегіо” передавалася компетенція щодо
реалізації програми INTERREG у всіх сферах. Проектні пропозиції, які
передавалися до секретаріату, оцінювалися відповідно до всіх критеріїв
та вимог ЄС щодо транскордонних проектів та пріоритетів національного
розвитку, а також відповідно до вимог співфінансування і затверджувалися
Правлінням та Радою “Єврегіо”. “Єврегіо” також є членом наглядового та
моніторингового комітету INTERREG з правом голосу.

Керівники місцевих проектів відповідають за їх реалізацію при технічному
сприянні секретаріату та робочих груп “Єврегіо”. Технічний супровід та
фінансовий менеджмент забезпечує Інвестбанк Пінічної Рейн-Вестфалії,
якому передані права управління фінансами з фондів ЄС та з центральних
національних урядів, що зосереджені на єдиному банківському рахунку для
всієї програми, а також безпосередньо укладає угоди з партнерами по
проекту.

Як зауважують фахівці, структура “Єврегіо” є хорошим прикладом високо
децентралізованої та інтегрованої структури, котра базується на
принципах горизонтального та вертикального партнерства з погляду
планування та реалізації транскордонних програм, а значить програми
INTERREG. “Єврегіо” охоплює всі сфери транскордонної співпраці.

Діяльність єврорегіону “Єврегіо” пов’язана з розробкою та впровадженням
нових технологій, завдяки яким здійснена реструктуризація промисловості
цього регіону (традиційні підприємства текстильної промисловості
поступилися високоточним технологіям та електроніці), а також з успішним
розв’язанням міжнаціональних конфліктів на німецько-голландському
кордоні.

“Регіо Паміна” (D / F)

“Паміна” об’єднує частину німецьких територій – Палатинат – Надренія,
землі Рейнланд-Пфальц, Баден-Віртенберг, а також французький регіон
Ельзас і була створена як еластична інтегрована структура для
керівництва програмою INTERREG у 1988 році підписанням спільної
декларації представників усіх партнерських регіонів на регіональному та
державному рівнях. Основним органом є транскордонний секретаріат, в
якому зайнятий персонал, який є вихідцем з кожного партнерського регіону
на німецько-французькому кордоні. Узгоджена концепція розвитку цих
регіонів була розвинута у стратегічний план розвитку транскордонного
регіону.

Реформа структури була зроблена після десятирічної діяльності “Паміни”
створенням цільової Асоціації “Регіо Паміна”. Метою цього було намагання
підвищити ефективність транскордонної співпраці переходом з неформальних
відносин до співпраці на постійних засадах юридичних осіб (рис.3.2).

Рис. STYLEREF 1 \s 3 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 2 . Організаційна
структура “Регіо Паміна”

Адміністративний комітет створений у 1988 році для відслідковування
реалізації концепції розвитку. В його склад входять представники всіх
регіональних органів влади прикордонних територій. Комітет відповідає за
ведення загальної цілеспрямованої політики розвитку і спроможний
приймати рішення.

Секретаріат розміщений у місцевості Лаутенборг (Франція) у 1991 році,
виконує різноманітні завдання, опрацьовує і розповсюджує інформацію про
партнерські регіони, діє також як координатор різних заходів по обидві
сторони кордону.

Робоча група створена для підготовки рішень адміністративному комітету і
займається технічними питаннями підготовки і реалізації проектів.

Адміністративний комітет і робоча група діють як контролюючий орган
секретаріату і фінансуються спільно партнерами.

Асоціація “Регіо Паміна” заснована відповідно з угодою про кооперацію
від 18 квітня 1997 року і складається з 10 муніципально / регіональних
структур з кожного з трьох субрегіонів “Паміни”. Обов’язки асоціації
включають обмін інформацією, проведення консультацій з усіх
транскордонних питань, особливо територіального планування, транспорту,
економіки, узгодження планів і заходів, адаптація узгодженої позиції та
ініціатива спільних заходів.

Операційна програма для INTERREG І була опрацьована робочою групою та
затверджена Адміністративним комітетом. Для реалізації програми був
створений моніторинговий комітет, в склад якого увійшли представники
центрального рівня (відповідні структури з обох сторін: федеральне
міністерство економіки, Бонн і ДАТАР з Парижа), а також представники ЄС.
Моніторинговий комітет засідає двічі на рік, затверджує проекти та
здійснює повний контроль в сфері суттєвих змін щодо реалізації програми.
Робоча група забезпечує роботу комітету, проводячи оцінку та відбір
проектів, що надходять для отримання фінансування з коштів INTERREG
(рис.3.3).

Місцеві керівники проектів відповідальні за їх реалізацію, а технічна
допомога та загальна координація здійснюється через тематичні робочі
групи, в склад яких входять представники зацікавлених партнерів
регіонального та місцевого рівнів.

Крім розповсюдження інформації у регіоні секретаріат забезпечує і
підтримує контакти з керівниками проектів, консультуючи їх, якщо це
необхідно, з питань щодо реалізації проектів. Всі пропозиції щодо
реалізації проектів подаються безпосередньо Секретаріату місцевими
організаціями, де проводиться їх оцінка з погляду відповідності
національним, регіональним та транскордонним критеріям, перед їх
представленням робочій групі і моніторинговому комітету для остаточного
затвердження.

Рис. STYLEREF 1 \s 3 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 3 . Схема, що
пояснює управління єврорегіоном “Паміна” програмою INTERREG

“Паміна” відкрила спільний банківський рахунок з департаментом Бас Рейн
(Нижній Рейн), на який надходять кошти з ЄС. Співфінансування коштами з
центральних та регіональних бюджетів здійснюється безпосередньо
керівникам проектів.

“Паміна” встановила прямі контакти між центральними та регіональними
органами влади обох сторін і є структурою з високим рівнем прозорості.
Секретаріат успішно здійснює звої завдання, пов’язані з підготовкою та
розповсюдженням інформації щодо транскордонного співробітництва, а також
забезпечує і полегшує контакти між різними партнерами транскордонного
регіону.

Єврегіо “Рейн-Ваал” (NL / D)

Єврегіо “Рейн-Ваал” заснований у 1963 році на підставі
Голландсько-Німецької угоди і на даний час налічує 54 члени: асоціації і
територіальні органи влади регіонального рівня, що діють на засадах
публічного права (рис.3.4).

Рис. STYLEREF 1 \s 3 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 4 . Організаційна
структура Єврегіо “Рейн-Ваал”

Рада єврегіо – найвищий орган управління, офіційно представляє всіх
членів організації. Члени Ради обираються на чотири роки і одночасно є
членами виконавчого комітету.

У виконавчий комітет входить сім осіб, які пропорційно представляють
німецьку та голландську сторони. Основна діяльність виконавчого комітету
пов’язана з підготовкою і поданням рішень у Раду єврегіо.

Поточну роботу виконує секретаріат, організовує засідання Ради,
виконавчого комітету і робочих груп, а також організовує транскордонну
співпрацю, спільні заходи і проекти, готує і представляє необхідну
інформацію членам єврорегіону і всім зацікавленим у тому числі, за
кордон.

За призначенням і завданнями програми INTERREG єврегіо “Рейн-Ваал” є
координатором діяльності громадських організацій в межах транскордонного
регіону, а також здійснює виконання поточних функцій секретаріату
моніторингового комітету для “Єврегіо”, єврегіо “Рейн-Маас-Норд” і
“Рейн-Ваал”.

Відповідно до критеріїв програми INTERREG і визначених термінів,
секретаріат єврегіо готує проекти, узгоджені з програмою територіального
розвитку, які подаються у виконавчий комітет. Виконавчий комітет готує
для Ради єврегіо пропозиції щодо проектів, які можуть отримати фінансову
допомогу в рамках INTERREG. Секретаріат представляє рекомендовані Радою
єврегіо “Рейн-Ваал” проекти у Керівний комітет INTERREG, який приймає
кінцеве рішення щодо їх фінансування. Секретаріат координує виконання
проектів в інтересах своїх регіонів.

Сильні транскордонні структури, незалежні громадські організації, за
фінансовою допомогою в рамках програми INTERREG підвищили інтенсивність
транскордонної співпраці у німецько-голландському прикордонні.

“Кент – Норд-Пас-де-Кале” (UK / F)

Співпраця між прикордонними територіями Великої Британії – графством
Кент та регіоном Норд-Пас–де-Кале Франції здійснюється за угодою,
підписаною у 1987 році відповідними територіальними радами. Створена при
цьому структура є менш інтегрована щодо вирішення питань планування і
реалізації програм і не має назви ні єврегіо, ні єврорегіон.

Організаційна структура транскордонного співробітництва Кент /
Норд-Пас-де-Кале включає (рис.3.5):

Рис. STYLEREF 1 \s 3 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 5 . Організаційна
структура “Кент – Норд-Пас-де-Кале”

Спільний постійний комітет – орган, який відповідає за промоцію
співпраці, спільну діяльність, інформацію та консультації. Складається з
трьох членів, обраних з обох територій.

Постійний секретаріат – створений для забезпечення діяльності Постійного
Комітету, складається з експертів та технічних працівників, призначених
двома керівниками рад.

Технічні робочі групи – численні групи, які готують для Постійного
комітету конкретну інформацію щодо різних спільних проблем. До їх складу
входять експерти та технічні працівники, що призначаються Комітетом.

Створений у рамках ініціативи INTERREG спільний моніторинговий комітет
відповідає за планування та реалізацію програми. У його склад входять
представники відповідних урядових структур, регіональних та місцевих
адміністрацій, постійного секретаріату та офіційні представники ЄС.
Моніторинговий комітет підтверджує (гарантує) загальну відповідність
проекту з пріоритетами, цілями та стратегією, узгодженими з критеріями
ініціативи, законодавчими нормами та рекомендаціями структурних фондів
ЄС. Комітет розглядає та затверджує індивідуальні проекти, запропоновані
до співфінансування і здійснює загальний контроль та координацію
ініціативи INTERREG.

Координаційні комітети – створені у обох партнерських регіонах. До їх
складу входять представники відповідних урядових структур, місцевих
органів влади, відповідних інституцій та організацій. Засідання комітету
відбувається щонайменше двічі на рік, і формально затверджує, оцінює та
здійснює нагляд за процесом реалізації проектів, фінансованих з джерел
INTERREG, забезпечуючи відповідність проектів з політикою та цілями
ініціативи.

Спільний секретаріат стосовно ініціативи INTERREG – утворений в рамках
відповідних урядових інституцій. Функціонує під контролем та наглядом
обох вище названих комітетів. До основних завдань секретаріату
відноситься загальна адміністративно-фінансова діяльність, приймання та
розгляд пропозицій, а також підтвердження їх відповідності цілям
ініціативи, представлення комітетам проектів та подальший моніторинг за
їх реалізацією.

Спільна технічна група – складається з представників та експертів
органів місцевого самоврядування з Французької та Британської сторін,
зустрічі відбуваються 4 рази на рік. Група розглядає проекти,
рекомендовані обома сторонами і готує їх для спільного моніторингового
комітету. Значна участь урядових структур (у т.ч. функціонування
секретаріату в рамках відповідних урядових структур) свідчить про
прагматичний підхід, який забезпечує узгодження зі стратегічними
пріоритетами на державному рівні і дозволяє забезпечити нагляд щодо
виконання вимог на регіональному рівні. Ця структура у меншій мірі
характеризується висловом “горизонтальне та вертикальне партнерство”, що
частково можна пояснити характерними рисами території (морський кордон,
хоча з 1994 року має “фізичне сполучення” через тунель), а також досить
високим рівнем централізації адміністративної структури обох держав.

Асоціація “Екстрамадура-Алентежіо” (E / P)

Асоціація Екстрамадура-Алентежіо заснована у 1992 році регіональними
адміністраціями прикордонних областей Іспанії та Португалії.
Координаційний комітет регіону Алентежіо є децентралізована структура
міністерства планування Португалії, в той же час – Джунта де
Екстрамадура є органом місцевого самоврядування автономної області
Екстрамадура Іспанії з широкими повноваженнями в сфері політики.
Функціонування Асоціації базується на установчих угодах про співпрацю,
укладених між регіональними адміністраціями та затвердженими
центральними урядами сторін. Ці угоди охоплюють:

неформальні умови, які обумовлюють інституціональне забезпечення
співпраці;

директиви, що окреслюють спосіб, у який заплановані проекти стають
предметом спільної зацікавленості обох сторін.

Компетенція регіональних адміністрацій сторін різна.

В організаційну структуру Асоціації входять: одна постійна робоча група,
11 тематичних комітетів та бюро транскордонних ініціатив (рис.3.6).

Постійна робоча група є керівним органом, який управляє діяльністю
Асоціації в рамках угоди про співпрацю. До неї входять представники обох
сторін; члени групи з Іспанії часто виконують політичні функції в
регіоні Джунта де Екстрамадура. Засідання робочої групи відбуваються
регулярно, за попередніми запрошеннями у них можуть взяти участь
представники інших груп та товариств. Голова Асоціації обирається на два
роки і є виконавцем політичних представників обох регіонів.

У тематичні комітети входять політики та чиновники, які працюють у
сферах, що визначені пріоритетними в угоді про співпрацю, а саме:
сільське господарство, туризм, наука та освіта, інфраструктура,
промисловість, довкілля, охорона здоров’я, національна спадщина, молодь
і спорт, культура, університети. Діяльність тематичних комітетів
координується постійною робочою групою.

Бюро транскордонних ініціатив відіграє істотну роль у сприянні
діяльності Асоціації. Асоціація на основі раніше опрацьованих та
запланованих до реалізації проектів, у яких зацікавлені обидві сторони,
розробила програму транскордонної співпраці. Включені проекти були
затверджені вищими органами влади і найбільше відповідають критеріям
ініціативи INTERREG. За короткий термін діяльності Асоціації найбільш
значним проектом був проект створення бюро транскордонних ініціатив.

Діяльність Асоціації направлена на сприяння органам місцевої
адміністрації по обидві сторони щодо розробки стратегії транскордонного
співробітництва, що найбільшим чином відповідає критеріям та положенням
ініціативи INTERREG.

Рис. STYLEREF 1 \s 3 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 6 . Організаційна
структура Асоціації Джунта де Екстрамадура – Координаційний комітет
регіону Алентежіо (E / P)

Ефективність функціонування єврорегіонів різна і залежить від ідеї та
мети створення того чи іншого єврорегіону. Німецькі експерти вважають,
що більш високого рівня розвитку прикордонного співробітництва досягли
так звані “великі регіони”, що складаються з більш великих
територіальних одиниць – “Верхній Рейн” (Німеччина-Швейцарія – Франція і
“Саар – Лор – Люкс” (Німеччина – Люксембург – Франція), у який,
наприклад, входить весь Люксембург, прикордонні райони Лотарингії,
Рейнланд-Пфальца, земля Саар, до багатьох проектів підключена
бельгійська Валонія, яка приймає участь і у міжрегіональній
парламентській Раді. Економічні зв’язки, які складалися десятиріччями у
цьому “великому регіоні” настільки тісно переплетені, що за визначенням
керівництва ЄС, він є самим взірцевим європейським регіоном. Свідченням
тому – хоча б обсяги щоденно циркулюючої через кордон робочої сили
—понад 80 000 осіб.

Висновки

1. Інституціалізація транскордонної співпраці фактично розпочалася у
кінці 80-х років і була зумовлена, передусім, необхідністю врахування
положень та критеріїв ініціативи INTERREG.

2. Організаційні структури єврорегіонів І-ої групи можуть досить суттєво
відрізнятися – від звичної схеми: рада – правління – секретаріат –
робочі групи (“Єврегіо”, “Паміна”) до повністю паралельних структур в
прикордонних регіонах по обидві сторони кордону з окремими спільними
підрозділами (“Кент-Норд-Пас-де-Кале”). Але всім єврорегіонам властива
наявність спільного моніторингового комітету до складу якого входять
представники центральних, регіональних та муніципальних органів влади
від усіх сторін та представники ЄС.

3. Асоціації транскордонної співпраці, єврорегіони, єврегіо формувалися
представниками місцевих органів влади територій та міст, громадськими
організаціями і охоплювали невеликі прикордонні території суміжних
держав.

4. Серед основних напрямків співпраці перевага надавалася економіці,
територіальному плануванню, розбудові інфраструктури, туризму, охороні
довкілля, розвитку соціальної сфери, збереженню національної спадщини.

5. Процедура відбору проектів для отримання фінансової допомоги вимагала
наявності спільної стратегії розвитку транскордонного регіону з
врахуванням загальноєвропейських, національних та регіональних
пріоритетів.

Єврорегіони на зовнішніх кордонах ЄС

Аналіз діяльності існуючих міжрегіональних транскордонних співтовариств
у Європі в цілому показує тенденцію до активного їх збільшення. Комісія
ЄС надає, через свої програми, істотну допомогу у вирішенні питань,
пов’язаних з поступовим запланованим розмиванням внутрішніх європейських
кордонів і зникненням економічних бар’єрів. Розвиток цього напрямку в
процесі загальноєвропейської інтеграції видається дуже актуальним.
Багато країн східної Європи побачили у ньому реальну можливість для
прискорення свого входження в існуючі європейські структури,
використовуючи багатий практичний досвід держав – членів Євросоюзу.
Особливо це помітно у країнах Центрально-Східної Європи, які готуються
до вступу у ЄС. Польща на сьогодні створила 15, Чехія -16, Угорщина -9,
Словаччина –10, Румунія – 9 єврорегіонів. Таким чином, на зовнішніх
кордонах ЄС було створено і успішно функціонують ряд єврорегіонів,
окремі з яких будуть розглянуті далі.

“Регіо” (F / D / CH)

Другим єврорегіоном з багатим досвідом транскордонної співпраці є
німецько-французько-швейцарський єврорегіон Регіо, створений на початку
60-х років минулого століття. Зі швейцарської сторони учасниками
єврорегіону є 2 кантони та 7 повітів, із французької сторони: 2
департаменти і 1 повіт, з німецької – 5 округів. На території
єврорегіону проживає 2.1 млн. мешканців, з них 580 тис. – швейцарців,
770 тис. – французів, 750 тис. – німців.

Найвищим органом управління “Регіо” є Міжнародна
німецько-французько-швейцарська комісія і два підпорядковані їй
комітети, а саме: Тристоронній міжрегіональний комітет (f / D / ch) і
Двосторонній міжрегіональний комітет (f / D). В рамках цих комітетів
функціонують 7 робочих груп, які займаються проблемами в сфері
регіональної політики в транспорті, охорони довкілля, економіки,
культури, залізниці, просторового облаштування та фінансових трансфер.

У єврорегіоні “Регіо” існує різний правничий статус для його учасників.
Швейцарська частина (Регіо Басілієнсіс) є Асоціацією приватною, що
підлягає цивільному праву, французька частина – (Регіон Верхнього Рейну)
відповідно французького права – місцевою асоціацією, а німецька
(Фрайбургер Регіон Гесельшафт) – має відносно німецького законодавства
статус об’єднання.

Найбільш успішним проектом єврорегіону “Регіо” є спільне інвестування у
інфраструктуру, а саме, будівництво спільного аеропорту. Крім того, були
успішно вирішені конфліктні ситуації на німецько-французькому кордоні,
які виникли внаслідок ІІ Світової війни.

Даний єврорегіон включений у цю групу, бо Швейцарія не є країною –членом
ЄС. Однак, рівень життя населення на прикордонних територіях “Регіо”
майже однаковий, і спільні проблеми, в основному, виникають щодо
розбудови інфраструктури та охорони довкілля.

Прикордонні території, які входять у наступні єврорегіони на
польсько-німецькому кордоні – периферійні у кожній із країн, із відомими
структурними проблемами, з ВВП на душу населення нижчим від
середньо-національного та рівнем безробіття, вищим, ніж в середньому по
країнах. До особливостей цих єврорегіонів слід віднести вигідне
транспортно-географічне розміщення на перетині важливих
трансєвропейських магістралей Схід-Захід (зокрема
Париж-Берлін-Варшава-Москва) та Північ-Південь (в тому числі і водний
шлях по Одеру).

Єврорегіон “Про Європа Віадріна” (D / PL)

Єврорегіон “Про Європа Віадріна” є одним з чотирьох перших єврорегіонів,
створених у 90-х роках на німецько-польському кордоні і охоплює з
польської сторони 26 гмін Любуського і 4 гміни Західнопоморського
воєводств. Польська частина єврорегіону складає 2% площі Польщі, тут
проживає 1.2% населення. Щільність населення становить 62 особи на км2,
що майже вдвічі менша від середньої щільності по країні. Це характерно
для прикордонних територій.

З німецької сторони єврорегіон охоплює райони Маркіш-Одерланд,
Одер-Шпреє і міста – Франкфурт на Одері та Айзенгюттенштадт, що складає
15.3% площі та 17.6% населення Землі Брандербург NOTEREF _Ref58602980
\h \* MERGEFORMAT 34 (табл.4.1).

В грудні 1993 р. засновники, голови трьох об’єднань – Об’єднання
любуських громад (8 громад), Об’єднання горшувських громад (10) – з
польської сторони, та об’єднання “Середній Одер” (6) – з німецької,
підписали угоду про створення єврорегіону “Про Європа Віадріна”.

Організаційна структура єврорегіону представлена на рис. 4.1. і охоплює:

Раду єврорегіону – найвищий орган єврорегіону, що складається із членів
об’єднань обох сторін.

Завдання Ради:

визначення напрямів діяльності;

вибори Президії єврорегіону;

Таблиця

STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 1

Загальна характеристика єврорегіону “Про Європа Віадріна”

Площа,

км2

Населення

на 30.9.1998 р.

Щільність населення,

осіб / км2

Німецька сторона:

4 518

454 444

101

В т.ч. повіт сільський Маркіш-Одерланд

2 128

181 650

85

Повіт сільський Одер-Шпреє

2 242

196 379

88

Франкфурт на Одері

148

77 415

518

Польська сторона:

6 406

399 421

62

В т.ч.: Горжув Влкп.

77

125 973

1 636

Мєджижец

316

26 038

82

Дебно

319

21 378

67

Слубіце

185

19 772

107

Разом:

10 936

853 865

78

вирішення питань управління;

затвердження проектів;

Президії, яку Рада обирає із свого складу. Президія є органом для
прийняття рішень між зборами Ради.

Завдання Президії:

зовнішні контакти єврорегіону;

скликання зборів Ради;

впровадження рішень Ради;

керівництво секретаріатом;

надання пропозицій щодо ТКС державним установам;

Секретаріату, що складається з двох представництв (бюро) з польської та
німецької сторін, веде поточну роботу та координує роботу робочих груп,
яких є три: економіка; туризм; менеджмент проектів.

Всі органи єврорегіону працюють на паритетних засадах. Здійснюється
постійний обмін інформацією, думками, проводяться щомісячні засідання
робочих груп.

При створенні єврорегіонів були концептуально визначені рамки їх
діяльності та чітко структуровані цілі.

Рис. STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 1 . Організаційна
структура єврорегіону “Про Європа Віадріна”

Основна мета створення єврорегіону “Про Європа Віадріна” передбачає
зростання рівня життя населення і підвищення господарського потенціалу
шляхом створення транскордонного, інтегрованого господарського регіону
(табл. 4.2). Умови життя в єврорегіоні повинні вирівнятися, а підвищення
господарського потенціалу повинно призвести до зменшення диспропорцій в
добробуті та до створення умов для гармонічного розвитку цілого регіону.

Фінансування проектів, які реалізувалися в єврорегіоні здійснювалося за
рахунок програм INTERREG та PHARE CBC. В таблицях 4.3 та 4.4 наведені
дані щодо фінансування протягом 1995-1999 років. Слід зауважити, що
фінансування з цих джерел здійснюється за умови співфінансування з боку
приймаючої сторони, тобто за участю коштів з державних, місцевих
бюджетів та інших джерел. В програмі Interreg II частка фінансування
ЄС – 75% (із 3-х структурних фондів – EFRE, ESF, EAGFL), частка
фінансування федеральної землі – 5%, та 20% – це власні кошти. Таким
чином, на територію в трохи більше 10 тис. км2 з населенням 854 тис.
осіб, щорічно витрачалося 23,6 млн. євро (26,9 євро на одного мешканця).

Кошти витрачалися переважно на розбудову інфраструктури (майже 47%), на
охорону довкілля (13,5%), на діяльність з метою підвищення зайнятості
(24,5%). З німецької сторони підтримано 94 проекти. Серед інших –
розбудова інфраструктури водних шляхів: зокрема, створено логістичні
концепції гаваней на Одері та концепції розвитку водного туризму.
Наступний пріоритет – охорона довкілля (очисні споруди, каналізація),
попередження екологічної шкоди та катастроф, співпраця рятувальних служб
тощо.

Одним із найважливіших із реалізованих проектів в цей період – створення
спільного освітнього закладу, Колегіуму Полонікум в Слубіце. Ця єдина в
своєму роді навчальна та дослідницька установа, заснована Познанським
університетом та Університетом Віадріна в Франкфурті на Одері. З обох
програм було профінансовано формування структури управління,
навчально-методичне забезпечення, працю викладачів, створення
бібліотеки, гуртожитків, розробку навчальних курсів, тощо.

Є спеціальний фонд підтримки малих проектів, який склав 270 тис. євро.
Це, в основному, спільні заходи – виставки, рекламні брошури, заходи для
розбудови контактів, взаємного ознайомлення тощо (всього – 319
проектів).

Після 5-ти років діяльності єврорегіону, враховуючи соціально-економічні
та політичні зміни за цей період, та закінчення програми INTERREG II,
постала необхідність підготовки нової концепції його функціонування. З
часу заснування з’явилась мережа транскордонних контактів і здійснено
чимало проектів. Всі члени єврорегіону налагодили двосторонні контакти
із партнерськими громадами, районами чи інституціями. За цей період
змінився склад членів єврорегіону. Наприклад, якщо в 1993 р. було 24
члени єврорегіону “Про Європа Віадріна”, об’єднані в три спілки, то в
1999р. – вже 46 членів та 2 об’єднання: одне – польських громад (29),
друге – німецьких (17, серед яких – представники економічних спілок,
громадських організацій, науково-освітніх закладів). З польської сторони
додалося 9 нових членів внаслідок територіальних змін.

Таблиця

STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 2

Мета та цілі створення єврорегіону “Про Європа Віадріна”

Головна мета

Зростання рівня життя населення і підвищення господарського потенціалу
шляхом створення транскордонного, інтегрованого господарського регіону.

Основні цілі

Підвищення господарського потенціалу і зменшення безробіття за умови
збереження довкілля і ландшафту

Підтримка добросусідських стосунків

Господарська кооперація

Інфраструктура

Розвиток регіону і комунального господарства

Охорона довкілля

Підвищення рівня регіональної компетенції

Підтримка ідеї європейської інтеграції

Конкретні цілі

1.Впровадження засад інтегрованого розвитку для просторового
облаштування території

6. Створення регіональної і транскордонної мережі сполучень

9. Розвиток туризму

16.Споруди забезпечення і очищення щодо охорони довкілля

19. Підтримка польсько-німецьких зустрічей і контактів в сфері освіти,
культури, спорту, а також в соціальній сфері

23. Зустрічі і діяльність з метою пропаганди євроінтеграційних ідей

2.Підтримка транскордонної кооперації підприємств

7. Збільшення пропускної здатності пунктів перепуску через кордон

10. Розвиток сільських територій

17. Транскордонна охорона навколишнього середовища і запобігання
катастроф

20. Створення спільних польсько-німецьких інституцій

24. Співробітництво

3.Створення кореспондуючих між собою промислових територій

8.Створення сучасної транскордонної телекомунікаційної мережі

11.Створення і розвиток професійного регіонального маркетингу

18. Поетапне впровадження європейських норм до охорони довкілля

21.Створення професійного маркетингу у сфері реклами

25. Співпраця з іншими євро- регіонами

4.Підтримка інновацій і нових технологій

12.Розвиток транскордонного територіального планування

22. Розбудова структур єврорегіону

26.Використання можливостей допомоги ЄС

5. Створення спільних польсько-німецьких підприємств

13. Підвищення кваліфікації працюючих

14. Спільний розвиток міст і їх поновлення

15. Розвиток спільних структур у науково-дослідній сфері

Таблиця STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 3

Фінансування німецької сторони за програмами сприяння ЄС

Пріоритети і сфери INTERREG (млн. DM)

Пріоритет 1

1 Транспорт 15,647

2 Інфраструктура, територіальне облаштування 9,190

3 Охорона навколишнього середовища 13,767

Пріоитет 2

1 Інвестиції 10,209

2 Економічна співпраця 6,479

3 Торгівля, маркетинг 1,574

Пріоитет 3

1 Вирівнювання доходів на селі 6,474

Пріоитет 4

1 Технічна допомога 1,495

Пріоитет 5

1 Підвищення кваліфікації / діяльність з метою підвищення зайнятості
26,029

2 Освіта, культура 3,594

Разом 94,458

(або 45 млн. євро)

Таблиця STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 4

Фінансування польської сторони за програмами сприяння ЄС

Сфери PHARE CBC, млн. євро

1 Транспорт 40,500

2 Охорона навколишнього середовища 9,338

3 Комунальна інфраструктура 2,650

4 Розвиток економіки 1,525

5 Сільське господарство:

трудові ресурси 16,500

Фонд малих проектів 2,515

Разом 73,028

Нові концепції повинні були врахувати новий
адміністративно-територіальний поділ Польщі, її входження в ЄС та
виконати дві функції: проаналізувати сучасну ситуацію в єврорегіоні та
бути провідною ниткою для майбутньої діяльності. Вони стали також
основою для одержання коштів з програми Interreg III.

Відповідно до нової ситуації, було кориговано цілі, пріоритети та
напрями діяльності. Основна ціль – подальший розвиток транскордонного
співробітництва в рамках єврорегіонів.

1. Економічна кооперація та підтримка малих та середніх підприємств:

підтримка транскордонних економічних зв’язків;

підтримка інновацій, досліджень та технологій;

2. Розвиток інфраструктури;

покращання транскордонної логістики та транспортної інфраструктури;

покращання технічної та комунальної інфраструктури;

3. Довкілля:

захист довкілля;

транскордонне попередження катастроф;

утримання природного потенціалу;

4. Розвиток сільського господарства та сільського простору:

комплексне відновлення сіл та альтернативи зайнятості;

розвиток агротуризму та туристичної інфраструктури;

підтримка транскордонної сільськогосподарської кооперації;

5. Кваліфікація та зайнятість:

підготовка та перепідготовка кадрів, адаптована до вимог ринку;

підтримка освітніх та наукових закладів;

6. Кооперація:

єврорегіональна співпраця;

співпраця на регіональному та місцевому рівні;

транскордонна співпраця установ сфери науки, освіти та культури.

Єврорегіон “Шпреє-Найсе-Бобер” (D / PL)

Єврорегіон “Шпрее-Найсе-Бобер” був заснований у вересні 1993 р.
підписанням Угоди між німецьким об’єднанням місцевих громад та
інституцій, та спілкою польських місцевих громад. Територія єврорегіону
охоплює територію району Шпрее-Найсе (3 муніципальних співтовариства і
міста Коттбус і Айзенхюттенштадт) федеральної землі Бранденбург. З
польської сторони – 18 гмін і міст воєводства Зельона Гура. Загальна
територія – 10,5 тис.км2 на час створення (табл. 4.5).

Основними індустріальними і комерційними центрами регіону є м. Коттбус
(ФРН) і Зельона Гура (Польща). Сільське господарство розвинуте слабо,
хоча значну частину території єврорегіону займають ліси. З німецької
сторони найбільш великими промисловими підприємствами є відкриті шахти з
видобутку бурого вугілля і, як наслідок, ряд ТЭЦ. У польській частині
домінує текстильна та деревообробна промисловість. Регіон славиться
своїми чудовими умовами для розвитку туризму. Існуюча інфраструктура,
однак, недостатньо розвинута і вимагає інвестицій.

Таблиця STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 5

Загальна характеристика єврорегіону “Шпрее-Найсе-Бобер”

Рис. STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 2 . Організаційна
структура єврорегіону “Шпрее-Найсе-Бобер”

Організаційна структура єврорегіону представлена на рисунку 4.2.

Рада єврорегіону є найвищим органом єврорегіону і складається із членів
об’єднань обох сторін.

Завдання Ради :

визначення напрямів діяльності;

вибори Президії єврорегіону;

вирішення питань управління;

затвердження проектів;

Рада обирає із свого складу Президію. Президія є органом для прийняття
рішень між зборами Ради.

Завдання Президії:

зовнішні контакти єврорегіону;

скликання зборів Ради;

впровадження рішень Ради;

керівництво секретаріатом;

надання пропозицій щодо ТКС державним установам;

Секретаріат складається з двох представництв (бюро) з польської та
німецької сторін, веде поточну роботу та координує роботу робочих груп.
Всі органи єврорегіону працюють на паритетних засадах. Здійснюється
постійний обмін інформацією, думками, проводяться щомісячні засідання
робочих груп.

Обсяги фінансування німецької сторони єврорегіону за програмою INTERREG
ІІ протягом 1994-99 рр. подані у табл. REF _Ref59099703 \h 4.6 .

Таблиця STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 6

Фінансування німецької сторони протягом 1994-99 рр.

Пріоритети і сфери INTERREG (млн. DM)

Пріоритет 1: транспорт, інфраструктура, просторове планування та
довкілля 27,1

Пріоитет 2: інвестиції, економічна співпраця, торгівля, маркетинг 8,4

Пріоитет 3: диверсифікація прибутків та покращення виробничої структури
в сільській місцевості 6,7

Пріоитет 4 Технічна допомога 1,5

Пріоитет 5 Людські ресурси

Підвищення кваліфікації  1,5

Освіта, культура 2,6

Підтримка малих проектів 0,2

Разом 48

Єврорегіон “Найсе-Ниса-Ніса” (D / PL / CZ)

Єврорегіон “Найсе-Ниса-Ніса” (“Ніса”, ERN) – це регіон, який охоплює
території трьох держав, які знаходяться в центрі Європи. Ці території
мають багато спільних інтересів, що сформовані подібним устроєм життя,
віковою історією і проблемами, які з цього усього виникають.
Територіальна особливість положення ERN полягає в тому, що він
знаходиться на кордоні між країнами-членами ЄС і Центрально-Східною
Європою. Тобто це є той регіон, де формуються стосунки Схід-Захід в їх
новому, європейському значенні.

ERN створився як результат ініціативи місцевих органів влади, які на
зустрічі 23-25 травня 1991 р. у м. Ціттау домовилися про спільні дії
(табл.  REF _Ref58603446 \h 4.7 ).

Таблиця STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 7

Площа території та кількість населення єврорегіону “Ніса”.

чеська польська німецька разом

Площа кв. км 1866 4378 5250 11494

% 16.2 38.1 45.7 100

Кількість населення тис. осіб 320 520 736 1576

% 20.3 33.0 46.7 100

Щільність населення, осіб / км2 171 119 168 148

Кількість населених пунктів 108 43 333 484

в т.ч. міст 22 25 28 75

Основним пунктом, з яким усі погодилися, це констатація того, що
прикордонні території у всіх країнах є менш розвинуті, ніж території у
середині країни, і переконалися, що безпосередня праця людей та установ
в прикордонних територіях сусідніх держав призведе до розв’язання
багатьох проблем.

В юридичному плані ERN створили три комунальні об’єднання міст і гмін,
які досягли порозуміння у питанні необхідності тимчасової співпраці, та
створили з цією метою організаційну структуру, а також узгодили
функціонування спільних установ.

Найвищим органом ERN є Рада або Президія, члени якої були обрані на
місцевих конференціях, де були репрезентовані обранці міст і гмін усіх
територій ERN (Рис. 4.3).

Виконавчим органом є Секретаріат, в якому кожну зі сторін репрезентує
один представник. Члени Секретаріату регулярно зустрічаються і спільно
працюють в координаційному бюро, штаб якого знаходиться в м. Ціттау.
Діяльністю секретаріату керує Президія або Рада.

Рис. STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 3 . Організаційна
структура єврорегіону Єврорегіон “Найсе-Ниса-Ніса”

Конкретні проблеми вирішує робоча група, діяльність якої координує
Секретаріат ERN. На основі аналізу спільних соціально-економічних та
політичних проблем ERN окреслили цілі і довготермінові завдання. Під час
переговорів на Президії, Раді, Секретаріаті або робочій групі
розробляються механізми реалізації цих завдань.

Робота всіх органів ERN опирається на три принципи: троїстий паритет,
консенсус і ротацію.

Спільними рисами господарств прикордонних територій є:

невластива структура господарства, де переважають великі промислові
підприємства і комбінати; низький рівень продуктивності праці і
інноваційної діяльності; недостатня маркетингова політика та логістика;

руйнування та втрата східноєвропейських ринків;

високій рівень індустріалізації та сильне знищення довкілля;

високий потенціал кваліфікованої робочої сили, та при цьому брак
досвідчених спеціалістів для роботи в умовах ринкової економіки;

високий рівень безробіття;

забезпеченість вищими учбовими закладами в усіх частинах єврорегіону;

винятково добрі умови для розвитку туризму при необхідності великих
інвестицій в т.ч. в підвищення кваліфікації кадрів.

Однак між трьома частинами єврорегіону існують специфічні риси,
притаманні кожній частині (табл. REF _Ref58603648 \h 4.8 ).

Таблиця

STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 8

Специфічні риси національних складових єврорегіону “Ніса”

Німецька частина

Чеська частина

Польська частина

– високий, порівняно з останніми, рівень зарплати відносно досягнутої
продуктивності; великий вплив профспілок;

– не врегульовані питання власності землі;

– велика різниця в рівні господарювання в порівнянні з цілою Саксонією;

– розвинута банківська і фінансово-кредитна система;

– відносно добре розвинута громадська адміністрація та органи
самоуправління

– дуже низький рівень заробітної плати;

– занадто великий сектор державного виробництва, роздрібна торгівля
переважно приватна; часткова приватизація готелів та сфери харчування;

– слабо функціонуюча банківська і фінансово-кредитна система;

– низька продуктивність праці (близько 50%) у порівнянні з Заходом;

– збиткове землеробство і овочівництво;

– також низький рівень заробітної плати;

– переважаюче виробництво скла та виробів з нього;

– в окремих випадках не врегульоване питання власності;

– часто відсутня допомога під час створення нових фірм;

– низька продуктивність;

– ще достатньо великий державний сектор;

– труднощі в трансфері ноу-хау;

Цілі єврорегіону “Ніса”

1. Усунення негативного впливу наявності закритих кордонів. Співпраця та
вільні контакти вимагають відкритих кордонів, і в зв’язку з цим,
відкриття нових пунктів перепуску.

2. Підвищення рівня життя мешканців єврорегіону “Ніса”. Вирішальним
фактором соціально-економічного розвитку регіону є розбудова
інфраструктури, насамперед – комунікаційної, та мережі телекомунікацій.

3. Покращання стану навколишнього середовища, насамперед, очищення
повітря, води і землі. З цим пов’язана також реструктуризація місцевої
енергетики, що базується на використанні бурого вугілля.

4. Науково-технічна співпраця, а також співпраця між всіма учбовими
закладами та освітніми центрами.

5. Проведення реструктуризації економіки регіону в напрямку
інтенсифікації розвитку туризму як найважливішої галузі господарства.

6. Сприяння розвитку культурної співпраці.

Пріоритетні завдання єврорегіону “Ніса”.

1. Розробка регіонального плану господарського розвитку єврорегіону
“Ніса”.

2. Збільшення пропускної спроможності кордонів, враховуючи розвиток
регіональних та міжрегіональних зв’язків в т.ч. розвиток туризму.

3. Розробка спільної екологічної програми єврорегіону “Ніса”.

4. Створення спільної інформаційно-комунікаційної системи, яка б
об’єднала всі частини єврорегіону “Ніса”

Діяльність частин єврорегіону неоднорідна. Співпраця між чехами та
німцями набагато випередила співпрацю з поляками, що пояснюється деяким
запізненням у розумінні необхідності проведення досліджень та вирішення
проблем транскордонної співпраці в Польщі. Можна сказати, що в цих
питаннях Україна так само відстає від Польщі, як Польща від Чехії та
Німеччини.

Наведемо проекти, що були реалізовані за спільною ініціативою
торгово-промислових палат Чехії та Німеччини і проекти, які планується
реалізувати в польсько-німецькому прикордонні.

Чесько-німецькі:

створення необхідних умов для розвитку економіки на базі підприємств
середньої величини, допомога під час створення організацій
самоуправління в господарстві та можливій вільній економічній зоні,
транскордонний проект розвитку туризму, допомога і консультування під
час створення підприємств та їх функціонування;

навчання і підвищення кваліфікації кадрів та керівного персоналу;

сприяння трансферу технологій для малих та середніх підприємств,
співпраця вищих учбових закладів в єврорегіоні, організація
технологічно-промислових центрів, взаємодія в охороні довкілля, спільні
дослідження в сфері текстильного виробництва;

кооперація між підприємствами в Саксонії та Чехії, взаємне відкриття
ринків збуту на товари з сусідньої держави, біржа співпраці (партнери),
спільні підприємства, забезпечення подальшого розвитку текстильного
виробництва та пошиття одягу в єврорегіоні.

Крім цих проектів, ініційованих місцевими підприємствами та
організаціями, уряд Саксонії представив ряд проектів, що фінансуються
ЄС.

Серед них в сфері “економіка і транспорт” – наприклад, транскордонний
обмін електроенергією, поромне сполучення, побудова пішохідних мостів; в
сфері “охорона довкілля” – будівництво очисних споруд та очищення
атмосфери від викидів двигунів внутрішнього згорання; в сфері “освіта і
туризм” – спільна підготовка та перепідготовка кадрів.

Основні цілі та завдання, які необхідно реалізувати в
польсько-німецькому прикордонні представлені в табл. 4.9 і REF
_Ref58603862 \h 4.10 .

Єврорегіон досить добре розвинутий у промисловому відношенні. У той же
час всупереч попереднім прогнозам сільське господарство відіграє
відносно незначну роль. Перспективним, однак, представляється розвиток
туризму, базою для якого є достатньо розвинута інфраструктура з
польської сторони.

Особливе значення цього єврорегіону у ракурсі його стратегічного,
особливо в транспортному значенні, розташування на шляху з Південної
Європи в Скандинавію.

Єврорегіон “Померанія” (D / PL / S)

У грудні 1995 р. була підписана угода про створення єврорегіону
“Померанія”. У його склад з німецької сторони входили 4 райони і 2 міста
землі Мекленбург-Передпомеранія, 2 райони землі Бранденбург, об’єднаних
у Комунальну спілку, а з польської – Цільовий союз польських гмін і міст
(всього 54) Західного Помор’я і м. Щецин. Територія єврорегіону в цілому
складала 17 тис. кв. км із населенням близько 1,5 млн. чол.

Перед підписанням угоди було розглянуто питання участі м. Щеціна у
структурі єврорегіону. Щецин, який не входить до складу Цільового союзу
польських гмін та міст Західного Помор’я “Померанія”, уклав окрему угоду
про участь у єврорегіоні. За угодою Щецину належала половина польських
голосів у Раді єврорегіону та 25% всіх голосів у єврорегіональних
структурах.

Таблиця

STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 9

Цілі і можливості реалізації концепції економічного розвитку на
німецько-польській прикордонній території

Цілі

Можливості реалізації і механізми

Аспекти транскордонні

підвищення життєвого рівня

покращання сфери послуг;

покращання екологічної ситуації приміських територій (території, що
охороняються і рекреаційні);

покращання умов проживання.

краще розміщення об’єктів сфери обслуговування;

легша доступність пунктів пропуску через транспортні комунікації
поселень для індивідуального транспорту.

раціональна структура забудови, планування урбаністичне;

збереження цінних будівельних споруд;

охорона історичних пам’яток;

покращання комунальної інфраструктури (забезпечення води, каналізація,
очисні споруди, вивіз сміття);

покращання пасажирських перевезень;

охорона рекреаційних територій;

охорона водойм і рік;

організація очищення промислових відходів;

ремонт міського житлового фонду;

підтримка розвитку будівництва житла.

покращання перетину кордону (додаткові пункти пропуску) відокремлення
руху товарів від пасажирського, руху транзитного від місцевого;

транскордонні проекти в сфері інфраструктури (усунення сміття, очисні
споруди) транскордонна угода щодо екологічної політики;

транскордонне комунікаційне сполучення, єдиний розклад їзди та тарифи;

транскордонна охорона навколишніх зелених насаджень та уможливлення
доступу до них;

спільні домовленості щодо екологічної політики та розвитку
промисловості; координація в очищенні відходів.

покращання на ринку праці (ріст кількості робочих місць в містах з метою
вирівнювання благ в сільському господарстві та традиційних галузях)

створення умов раціонального розміщення виробництв;

сприяння розвитку туризму;

проведення структурних перетворень в промисловості та сільському
господарстві

розвиток транспортних сполучень між населеними пунктами; підтримка
дослідницьких та сервісних інституцій в промисловості, покращання умов
життя населення, екологічних та відпочинкових;

підтримка розвитку туристичних осередків, покращання екологічної
ситуації;

створення додаткових освітніх закладів та дослідницьких центрів;

підтримка інноваційних послуг

регулювання транскордонного транзитного руху

транскордонна реклама та інформація, спільні відпочинкові траси, спільні
заходи,

спільні дослідницькі центри та освітні заклади

спільна інформаційна-рекламна кампанія і створення нових дослідницьких
установ.

Таблиця STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 10

Заплановані проекти в сфері транспортної інфраструктури на
польсько-німецькому прикордонні

Заплановані заходи Їх оцінка з т.з. територіального господарського
комплексу

Сполучення автостради А20 з Любека з автострадою А11 Включення
прикордонних регіонів Меклембургії-Пшедпоможа, а також балтійських
портів до міжнародної мережі доріг. Збільшиться доступність цих
регіонів.

Модернізація автостради А11 Берлін-Щецін Збільшення можливості контактів
між Берліном з найважливішим польським містом в прикордонному
районі-Щеціном. В зв’язку з чим необхідно електрифікувати залізницю
Пассов-Щецін.

Автострада північ-південь: Щецін-польська прикордонна зона-Прага Завдяки
цьому сполученню збільшиться цінність прикордонних територій, також
настане розвантаження комунікацій в містах. Відбудеться зниження руху
транспорту в напрямку північ-південь територією Німеччини, особливо
автостради А20 з Любеку.

Покращання сполучення Берлін-Познань-Варшава Побудова запланованої
польської автостради та відкриття швидкісного залізничного сполучення
Берлін-Варшава значно скоротить час проїзду по цій трасі.

Покращання сполучення Котбус-Зєльона Гура через Губін Зростання руху між
двома велики містами, а одночасно зростання цінності району Губіна.
Модернізація локальної мережі доріг та залізниць.

Сполучення Котбус-Лєгніца-Вроцлав На цьому відрізку планується розбудова
швидкісної автостради як транзитної траси між Берліном і Вроцлавом.
Важливе також залізничне сполучення як альтернатива для лінії
Вроцлав-Згоржелец-Дрезден-Берлін, оскільки це сполучення коротше.

Розбудова автостради А40 Дрезден-Будзішин -Лєгніца-Вроцлав Розбудова
цієї автостради має велике значення для периферійно розташованого
регіону. Завдяки цьому Гьорлітц отримає краще сполучення в західному
напрямку. Додатково покращання сполучення можна досягнути модернізацією
залізниць та побудовою аеродромів в Будзіщинє і Ротенбургу. Ротербург
має шанс стати вузловим пунктом транскордонних вантажних перевезень.

У передмові угоди про створення єврорегіону вказується на відкритість
для вступу шведських та датських районів або їх об’єднань.

На конференції з економічних проблем “Померанії”, що відбулася в
Грайфсвальді в травні 1996 р. відзначалося, що його діяльність
виправдовує себе для подальшого розвитку цих територій. Хоча в
матеріалах Комісії ЄС, підготованих до конференції, вказувалось на те,
що в прикордонних з Польщею регіонах колишньої НДР найнижчі показники
росту національного доходу на душу населення (майже в 2,5 рази нижче,
ніж у “західних” землях). Комісія прийняла рішення про економічну
підтримку прикордонних районів цих територій (63 млн. євро). Відповідно
до цього розробляються проекти із залучення капіталів з Північної Європи
(Швеція, Данія). За рахунок виділених коштів у польському Щецині
здійснюється будівництво станції обслуговування пасажирських поїздів для
міжнародних сполучень. Відбувається реконструкція двох прикордонних
аеропортів (Голенів і Хойне), а також ведеться будівництво
польсько-німецької поромної переправи. Розвивається і торгове
співробітництво.

У 1998 р. була підписана угода про приєднання до єврорегіону шведського
Союзу комун Сканії (Південна Швеція, 33 комуни, територія 11 тис. кв.
км, населення близько 1 млн. чол.), після чого загальна територія
єврорегіону склала 41000 км2 з населенням 3,5 млн. осіб.

У лютому 2000 року на черговому засіданні Ради єврорегіону була прийнята
“Транскордонна концепція розвитку і діяльності єврорегіону “Померанія”
на 2000-2006 рр.”

Основною метою діяльності єврорегіону “Померанія” є здійснення спільних
заходів для рівномірного та зрівноваженого розвитку регіону, а також
зближення мешканців та інституцій по обидві сторони кордону.

Ця мета повинна бути досягнута за рахунок:

підвищення рівня життя населення у регіоні шляхом спільного сприяння
інвестиційній діяльності, реалізації програм у сфері економіки,
професійної підготовки кадрів та програм, направлених на ліквідацію
безробіття;

підтримки ідеї євроінтеграції та міжнародного порозуміння народів;

співпраці та обміну спеціалістами, науковцями, молодіжними групами,
культурного обміну, передусім, у формах, що сприяють взаємному
знайомству мешканців суміжних прикордонних регіонів;

поліпшення стану навколишнього природного середовища, сільського
господарства та лісництва;

розбудови та пристосування інфраструктури до потреб регіонального та
прикордонного руху;

розвитку економічної співпраці, обміну ноу-хау і трансферту технологій;

створення комплексної інформаційної системи з метою обміну даними у
єврорегіоні;

розвитку скоординованого транскордонного просторового планування;

співпраці в умовах ліквідації пожеж, аварій та наслідків катастроф;

сприяння вирішення проблем, пов’язаних з перетином кордону.

Організаційна структура включає: Раду, Президію, Секретаріат та Робочі
групи, які формуються Президією єврорегіону (Рис.4.4).

Рада складається з 36 членів, по 12 від польської, німецької та
шведської сторін (з польської сторони по 6 членів від Цільового союзу і
від міста Щецина). Каденція членів відповідає каденції органів, що їх
делегують. Рада обирає Президію єврорегіону та окреслює напрямки
діяльності єврорегіону. Президію представляють 6 членів, по 2 від кожної
сторони. Президія обирає Президента єврорегіону, по черзі від польської,
німецької та шведської сторін. До завдань Президії належить:
представлення єврорегіону за його межами, виконання ухвал Ради,
керівництво діяльністю єврорегіону, скликання Робочих груп і
Секретаріату.

Секретаріат є органом, створеним для поточної роботи у єврорегіоні і є
спільним для всіх сторін. Штаб-квартира єврорегіону та постійного
спільного секретаріату знаходиться у м. Щецині.

Єврорегіон “Померанія” формально є наймолодшим на польсько-німецькому
кордоні, і першим, учасником якого є регіони Швеції, хоча й з ними немає
сухопутного кордону. На території єврорегіону функціонує 5 автомобільних
пунктів перепуску, 4 пішоходно-велосипедних, 8 морських, 3 річкових, 1
залізничний та 1 повітряний.

Єврорегіон значно сприяє розширенню та зміцненню зв’язків між
мешканцями, полегшує доступ регіонів та населення до фондів ЄС, сприяє
реалізації транскордонних проектів.

Прикордонні регіони Австрії також стали учасниками єврорегіонів.
Зокрема, з метою розвитку туризму та виробничої кооперації, створено
єврорегіон “Мюльфіртель (Верхня Австрія) – Чеські Будейовіци, Чеський
Крумілов, Прахатіце (Південня Чехія)”.

Нижня Австрія є учасником єврорегіону “Вайнфіртель-Південна Богемія –
Західна Словаччина” (A / CZ / SK), створеного 1997 року. Завдання цього
єврорегіону: поглиблення трьохсторонніх контактів між недержавними та
державними інституціями, розбудова трьохстороннього біосферного
заповідника, розвиток транскордонних національних парків, ревіталізація
та сталий розвиток транскордонних лісів, екологічні дослідження та
природоохоронні заходи, охорона пам’яток старовини тощо. В рамках цього
єврорегіону у 1998 р. була створена спеціальна установа “EUROREGIO
Service” – для інформації, консультацій та супроводу транскордонних
проектів, а також фонд підтримки малих проектів.

Рис. STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 4 . Організаційна
структура єврорегіону “Померанія”

На період 2000-2006р. в рамках програми INTERREG III для Австрії
передбачено фінансування з ЄС в сумі 183 млн. євро. Всього в рамках
INTERREG III, LEADER+, URBAN, EGUAL Австрія одержить 358 млн. євро.

“Західний Ниугат – Паннонія Єврегіо” (A / H)

У 1998 р. створено “Західний Ниугат – Паннонія Єврегіо”, куди увійшли
угорські області Дьер-Мошон-Шопрон, Ваш та австрійська земля Бургенланд.
Участь в одному єврорегіоні з країною – членом ЄС повинна полегшити
угорським областям доступ до європейських програм розвитку і, отже, до
джерел фінансування, а також, у кінцевому рахунку, створити необхідні
передумови для вступу Угорщини в ЄС. Крім того, для цієї країни цінний
досвід австрійського Бургенланда, що не дуже давно був відсталою
периферією Австрії, але за короткий термін з допомогою субсидій ЄС
переборов існуючий розрив у соціально-економічному розвитку.

Першочерговими задачами учасники “Західний Ниугат – Паннонія Єврегіо”
визнали розвиток взаємодії в сфері економіки, пожвавлення туризму,
охорони навколишнього середовища, збереження загальної культурної
спадщини, тощо. Сторони домовилися упорядкувати приплив угорської
робочої сили в сусідню австрійську провінцію, де працювало близько 7
тис. угорських громадян.

Організаційна структура єврегіо включає:

Правління єврегіо проводить гнучку політику в щоденній роботі, що здатна
швидко реагувати на коротко-термінові тенденції розвитку. Правління
складається з представників партнерів і приймає рішення між загальними
конференціями (що приймають політичні рішення) щодо спільних проектів,
включаючи питання забезпечення їх фінансування.

Рада єврегіо найважливіший оран, в обов’язки якого входить створення
політичних та економічних умов для оптимального функціонування окремих
інституцій у транскордонному регіоні. Рада вирішує основні питання щодо
умов ефективної реалізації спільних транскордонних проектів для всієї
території, включаючи фінансові умови.

Секретаріат є основною координуючою структурою єврегіо і складається з
керівного органу чотирьох секретарів – по одному від кожного партнера-
регіону- вся його робота полягає в узгодженні загальних інтересів сторін
на постійній основі.

Робочі групи своєю діяльністю охоплюють економічні та
соціально-політичні відносини, в результаті чого займають центральне
місце у єврорегіональній структурі. Вони не лише опрацьовують питання
розвитку транскордонного регіону, а й приймають активну участь у
підготовці пропозицій для отримання фінансової допомоги в рамках
спільних програм та проектів ЄС.

Створено вісім робочих груп, по дві на кожного партнера за наступними
напрямками:

регіональне планування, розвиток міських та сільських територій,
транспорт та інформація;

туризм, культура та загальна культурна спадщина;

бізнес;

збереження довкілля, природоохоронні заходи та запобігання забруднення
вод;

суспільна безпека та запобігання стихійним лихам;

здоров’я та соціальний захист;

освіта та молодь;

зайнятість населення.

Єврорегіон “Балтика” (S / RUS / PL / LT / LV / DK)

Єврорегіон “Балтика” створений за участю прикордонних територій Швеції,
Росії, Польщі, Литви, Латвії та Данії у 1998 році підписанням угоди у
м. Мальборку. Протягом 1998-2002рр. склад учасників дещо змінився після
адміністративної реформи у Польщі учасниками єврорегіону є два
воєводства: Поморське та Вармінсько-Мазурське, а гміна Постоміно стала
учасником єврорегіону Померанія. Латвія також розширила склад своїх
учасників – регіон Лієпая розширився до великого регіону Курляндський.

На даний час є 6 країн – учасників єврорегіону Балтика: Польща
(воєводства Поморське та Вармінсько-Мазурське), Російська Федерація
(Калінінградська область), Латвія (Курляндський регіон), Литва
(Клайпедський регіон), Швеція (Кроноберг, Кальмар і Блекінге), Данія
(графство Борнхольм). Загальна територія єврорегіону – 236,9 тис. км2,
населення – 5 942 тис. осіб.

Основною метою створення єврорегіону Балтика є поліпшення умов життя
мешканців єврорегіону шляхом інтенсифікації розвитку економіки
(промисловість, сільське господарство, транспорт, комунікації),
територіального планування, охорони довкілля, комунальної сфери,
розвитку культури і охорони культурного середовища, розвиток
прикордонної інфраструктури, створення умов для розвитку співпраці у
сфері науки, освіти, туризму, охорони здоров’я, соціального
забезпечення, вивчення мови сусідів та розвитку засобів масової
інформації.

У статутних документах зазначається, що ця організація створена з метою
поліпшення умов співпраці над спільними проектами та реалізації їх за
допомогою діючих у регіоні ініціатив Європейського Союзу.

Рис. STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 5 . Організаційна
структура єврорегіону “Балтика”

Організаційна структура єврорегіону “Балтика” подібна до інших
єврорегіонів (рис. 4.5).

Найвищим органом є Рада єврорегіону. До її складу може ввійти по 8 осіб,
що представляють кожного учасника. На даний час членами Ради є 33 особи
(по 8 від Польщі, Росії, Швеції, від Литви – 5 осіб, від Латвії – 3, від
Данії – 1). Між засіданнями Ради єврорегіоном керує Президія, у склад
якого входить 6 осіб, по одному представнику від сторони. Роботою Ради
та Президії керує Президент, який обирається на річну каденцію.

У 2002-2003 році Президент є від Латвії, а віце-президент – від Данії,
який стане президентом на наступний термін.

Адміністративну структуру єврорегіону представляють національні
секретаріати. Секретаріат країни, президент якої керує єврорегіоном,
бере на себе роль координатора і виконує обов’язки Міжнародного
секретаріату євро регіону Балтика.

У єврорегіоні працюють робочі групи, у тому числі – постійні спільні з
питань: охорони довкілля і екології; територіального (просторового)
планування та розвитку економіки; соціального забезпечення та
транспорту. Крім того, додатково працює спеціальна група щодо
опрацювання проектів у рамках програми INTERREG IIIB – Seagull DevERB.

Кожна із сторін, яка входить у єврорегіон самостійно приймає рішення
щодо внутрішньої структури та засад співпраці. Наприклад, з польської
сторони учасниками є 5 структур, а саме: Спілка гмін РП єврорегіону
Балтика, воєводи та маршалки з Поморського та Вармінсько-Мазурського
воєводств. Важливим елементом є Спілка гмін євро регіону балтика, яка
охоплює на даний час 85 міських та сільських гмін з територій двох
воєводств та великі міста: Гданськ, Гдиня, Ель благ, Ольштин, Сопот,
Старогард, Щитно, Мальборк тощо. Найвищим органом управління Спілки є
Загальні збори (відбулося 8 засідань), активно працює Бюро у складі 9
осіб. Для адміністративного, фінансового та інформаційного забезпечення
створений секретаріат у складі 4 осіб, які виконують також координуючу
роль міжнародного секретаріату у випадку президентства з польської
сторони. У Спілці працюють чотири постійні робочі групи (туризму,
соціального забезпечення, транспорту та просторового планування).
Представники цих груп одночасно працюють у міжнародних спільних робочих
групах єврорегіону Балтика, що дає можливість створення кращого
інформаційного забезпечення.

Програма і пріоритети. На початку діяльності єврорегіону основним
завданням було створення мережі співпрацюючих між собою партнерів,
організацій, інституцій. Потрібно було ідентифікувати існуючі контакти,
нав’язати найтісніші зв’язки між людьми, які відповідають за
єврорегіональну співпрацю.

З 2001 року розпочалася нова фаза співпраці – було визнано необхідність
розробки довготривалої стратегії розвитку цілого єврорегіону Балтика,
стратегії, яка б опиралася на вже існуючі у країнах –учасницях
регіональні стратегії.

Вибір пріоритетів базується на реальних можливостях впливу на будь-які
заходи, що намічаються у рамках транскордонної співпраці щодо розвитку
регіонів –учасників. Важливу роль відіграють пріоритети, визначені у
програмах ЄС.

Окреслено п’ять стратегічних напрямів розвитку (пріоритетів), що будуть
визначати одну з засад довготривалої стратегії розвитку єврорегіону
Балтика.

Пріоритет 1. Розвиток контактів.

Пріоритет 2. Розбудова і модернізація комунікаційної інфраструктури.

Пріоритет 3. Розвиток туризму.

Пріоритет 4. Охорона і збереження довкілля.

Пріоритет 5. Поліпшення безпеки і протидія проявам патологій у
суспільстві.

Єврорегіон “Крушногір’я / Ерцгебірге” (CZ / D)

Єврорегіон Крушногір’я / Ерцгебірге охоплює прикордонні території
північно-західної частини Чехії та Південної Саксонії, Німеччини. Він
був заснований у 1995 році. З чеського боку в нього входять території
районів Мост, Хомутов, Лоуні і Тепліца. Адміністрація єврорегіону
знаходиться у м. Мост (табл. 4.11).

Таблиця STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 11

Характеристика єврорегіону Крушногір’я / Ерцгебірге

Показники Чеська частина Німецька частина Разом

Площа, км2 3 090 2 248 5 338

Чисельність населення, осіб 447 480 447 296 894 776

Зміст роботи чеської частини єврорегіону є у діяльності загальних
спеціальних комісій, які засновані загальними зборами єврорегіону. У них
розробляються пропозиції, які є основою для прийняття рішень радою,
збираються пропозиції про співробітництво і спільні проекти. Комісії
одночасно розглядають пропозиції, які надходять від громадян, різних
об’єднань, товариств, організацій, органів державної влади та місцевого
самоврядування. Окрім того, комісії передають Раді єврорегіону
рекомендації на розгляд та прийняття рішень (рис. 4.6).

Рада єврорегіону формує спеціально орієнтовані комісії з питань: охорони
довкілля; економіки; кризового менеджменту; транспорту і прикордонного
співробітництва; соціальної співпраці.

Вони працюють у чесько-німецькому складі, засідання проходять почергово,
то у Німеччині, то у Чехії.

Пріоритетними завданнями єврорегіону є підтримка діяльності, яка
направлена на входження Чехії до європейських структур та підготовка до
вступу до ЄС.

Згідно плану розвитку на 2000-2006 роки пріоритетним завданням для
єврорегіону є підтримка розвитку підприємництва, і тим самим, зниження
безробіття. Наступним завданням є підвищення пропускної здатності
кордону. Особливе місце займають питання охорони довкілля. Всі ці
пріоритети включені у методику оцінки малих та інфраструктурних проектів
PHARE. Як результат успішної діяльності єврорегіону можна відзначити
велику кількість створених і успішно функціонуючих спільних
чесько-німецьких підприємств. Цьому сприяли укладені угоди Єврорегіоном
“Крушногір’я” про співробітництво з районними економічними палатами, що
діють на його території, з обласною економічною палатою і профспілковими
організаціями. Крім того, він постійно співпрацює з бюро
працевлаштування у підготовці спільних проектів.

Рис. STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 6 . Організаційна
структура єврорегіону “Крушногір’я / Ерцгебірге”

Важливе значення для регіону має відкриття нових кордонних
контрольно-перепускних пунктів для автомобілів, перевезень товарів та
обміну послугами. Подальшою метою є будівництво швидкісної магістралі
Прага – Хомутов – Хемніц, а також підвищення пропускної здатності у
прикордонному пункті Гора Св.Севастіана для обслуговування міжнародних
перевезень вантажів. У 2001 році тут було завершено великий проект
вартістю 2 млн. євро з будівництва автодороги Кржимов – Гора
Св.Севастіана.

В сфері охорони довкілля також реалізовано проект “Екологічні заходи на
річці Огрже (Егер)”, вартістю 2 млн. євро.

До реалізованих заходів у інших сферах можна віднести організацію
театральних вистав, конференцій, ділових зустрічей та семінарів,
художніх виставок, видавництво спеціальних публікацій, а також
проведення контактних днів для тих, хто зацікавлений у прикордонному
співробітництві.

Єврорегіон “Ельба / Лаба” (D / CZ)

Єврорегіон “Ельба / Лаба” є прикордонним добровільним об’єднанням, що
виникло у 1992 році в м. Усті на Лабі за ініціативою обласних
муніципальних об’єднань, а саме Муніципального об’єднання Єврорегіону
Верхнє Полаб’є / Східне Крушногір’я та Єврорегіону Лаба (табл.4.12).
Членами цих об’єднань з чеської сторони є міста та населені пункти
районів Усті-на-Лабі, Тепліце, Літомержице та частини району Дечин. З
німецької сторони – це місто Дрезден, район Майсен, Саксонська Швейцарія
та Вайссерітцкрайс.

Таблиця STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 12

Характеристика Єврорегіону Ельба / Лаба

Показник Чеська сторона Німецька сторона Разом

Площа, км2 2 888 2 659 5 547

Чисельність населення, тис. 496 908 1 404

Організаційна структура єврорегіону включає наступні органи (рис 4.7.):

Рада: найвищий політичний орган, що обирається, з правом прийняття
рішень. Рада обговорює та приймає рішення щодо стратегічних напрямів
транскордонної співпраці. У засіданнях Ради приймають участь
представники регіональних та центральних органів влади Чеської
Республіки, Німеччини та Європейського парламенту.

Президіум: у його склад входять два Голови об’єднань з обох сторін; два
заступника Голів; два інші обрані члени та два директора-менеджера з
обох об’єднань. Президіям здійснює загальне (стратегічне) керівництво
діяльністю єврорегіону, а також представляє раду на робочому рівні.

Рис. STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 7 . Організаційна
структура Єврорегіону “Ельба-Лаба”

Секретаріат: складається з двох окремих бюро по дві сторони кордону,
керованих директорами, які призначені відповідними об’єднаннями.
Секретаріат веде всі організаційно-технічні справи та координує роботу
тематичних робочих груп.

Робочі групи. На установчій конференції були висунуті цілі та завдання,
для виконання яких було створено сім робочих груп, що займалися
проблемами співробітництва у наступних сферах:

регіональне планування;

довкілля:

підтримка економіки та туризму;

створення інфраструктури;

захист від стихійних лих та рятувальна служба;

транспорт;

культура, освіта, спорт, зустрічі;

охорона здоров’я, соціальне забезпечення.

Наступними пріоритетами є підтримка окремих проектів міст та населених
пунктів, що відповідають стратегії розвитку регіону, підтримка на
муніципальному рівні всіх зусиль і заходів, що ведуть до інтеграції
Чеської республіки до ЄС, а також представлення регіональних інтересів у
відповідних установах та інститутах, включаючи підтримку зусиль у рамках
підписаних важливих міждержавних угод про регіональне та муніципальне
транскордонне співробітництво.

Протягом 1994-2002 р. на чеській стороні єврорегіону було реалізовано
400 проектів загальною вартістю 600 млн. крон (коло 20 млн. дол. США).
Пріоритетом чеських партнерів надалі залишається охорона довкілля.
Більша частина коштів була інвестована на очисні станції стічних вод
(Дечин, Усті-на-Лабі, Літомержице) і на газифікацію. Не малі кошти були
направлені на підтримку розвитку людських ресурсів, наприклад, створення
інтегрованої рятувальної служби у м. Тепліце. Однак, переважаючу групу
становили проекти типу “people to people” з Фонду малих проектів PHARE
CBC. В цю групу проектів також включені проекти на підтримку туризму –
наприклад, велотраса Усті-на-Лабі – Лібоховани, науковий шахтарський
маршрут Крупка – Дуби тощо. У 2002 році з Загального фонду малих
проектів на єврорегіон Лаба було виділено 34 млн. крон (біля
1.1 млн. дол. США).

З німецької сторони підтримка транскордонного співробітництва
здійснювалась за програмою INTERREG. У рамках цієї ініціативи було
реалізовано біля 600 проектів, загальною вартістю 105 млн. євро.
Підтримка ЄС в цілому склала 50 млн. євро.

Найважливішими проектами у єврорегіоні Лаба є наступні: двомовна
гімназія у Пірні, науковий шахтарський маршрут Алтенберг, коопераційна
мережа “інноваційна технологія виробництва кераміки” у Майсені, Дні
чеської культури у Дрездені та Саксоно-Чеський фестиваль.

До спільних проектів відносяться Культурно-спортивний календар
Єврорегіону “Ельба / Лаба”, Каталог культурних та спортивних об’єктів,
Олімпіада дітей та молоді Єврорегіону “Ельба / Лаба”.

За ініціативою єврорегіону Лаба у 1998 році була створена Агенція
регіонального розвитку Єврорегіону “Ельба / Лаба” (АРРЄЕЛ). Цю
ініціативу підтримали також представники районних економічних палат і
бюро з працевлаштування районів Дечин, Усті-на-Лабі, Літомержице,
Тепліце, університету ім. Я. Пуркине в Усті-на-Лабі і Громадського фонду
міста Усті-на-Лабі.

У даний час одним із основних видів діяльності АРРЄЕЛ є адміністрування
програми PHARE CBC “Загальний фонд малих проектів”, щодо якої у липні
2002 року була оголошена програма PHARE CBC “Загальний фонд малих
проектів 2000”.

Іншим видом діяльності, яка тісно пов’язана з отриманням коштів ЄС є
процес стратегічного планування на території транскордонного регіону,
одна з цілей якого є підвищення проектної готовності предметної
території з можливістю майбутнього більш ефективного використання коштів
з фондів ЄС.

АРР Єврорегіону “Ельба / Лаба” розвиває свою діяльність, головним чином,
на рівні міст і мікро регіонів, або ж комплексу населених пунктів.
Учасниками є представники органів самоуправління, приватного сектору та
безприбуткової сфери. В цьому випадку АРР виступає як посередник або
розробник і відповідає за обробку результатів окремих послідовних
кроків, а значить, за фінальний стратегічний документ. Результатом цієї
діяльності є стратегії розвитку території (міста, мікрорегіону), у яких
на основі аналітичних досліджень і оцінки проблем пропонуються
пріоритети розвитку і заходи. Реалізаційними частинами документу є саме
окремі проекти, відповідно яким, в залежності від їх різної
направленості, подаються заявки щодо надання фінансової підтримки із
перед структурних фондів ЄС.

В даний час актуальною програмою, яка дозволяє фінансування окремих
проектів розвитку, є програма SAPARD, що направлена на розвиток
багатофункціонального сільського господарства та розвитку сільських
теренів, а також діюча протягом багатьох років програма PHARE. У зв’язку
з цим, АРР надає окремим заявникам технічну допомогу у процесі
ідентифікації, формулюванні і підготовці окремих проектів як у рамках
реалізації стратегії розвитку, так і самостійних проектів відповідно до
можливостей фінансування.

У зв’язку з бажанням підвищити перед проектну готовність території
АРРЄЕЛ є органом, що управляє Сервісною інформаційною системою
Єврорегіону Лаба, мета якої головним чином полягає у ефективному наданні
структурованої інформації про максимальну кількість потенційних
фінансових джерел для проектів заявників і охоплює національні програми
та програми ЄС.

Єврорегіон “Нестос-Мєста” (GR / BG)

Грецько-болгарський єврорегіон “Нестос-Мєста” заснований 03.11.97 двома
асоціаціями прикордонних регіонів Нестос Греції (АПРН) та Мєста Болгарії
(АПРМ).

Офіційно угоду підписали мери міст Драма (GR) і Гоце Делчев (BG) і
президенти Асоціацій Нестос та Мєста.

Створенню єврорегіону передувала транскордонна співпраця на основі
підписаної угоди у 1992 році та організаційна робота зі створення
асоціацій прикордонних регіонів.

Асоціація прикордонних регіонів Нестос Греції створена влітку 1997 року
представниками 24 органів місцевого самоврядування та державної влади,
мерії міста Драма та Спілки жінок.

Аналогічно, асоціація прикордонних регіонів Мєста Болгарії створена
влітку 1997 року представниками 15 органів місцевого самоврядування та
державної влади, мерії міста Гоце Делчев, Асоціації Медіа “Пірін”,
Бізнес-центру, Агенцій регіонального розвитку та Спілки жінок.

Організаційна структура єврорегіону базується на двосторонніх
адміністративних органах, що мають спільні підрозділи (рис. 4.8):

Генеральні асамблеї членів асоціацій (найвищий орган);

Моніторингові комітети сторін;

Адміністративні ради сторін та Спільна адміністративна рада;

Виконавчі секретаріати сторін;

Робочі групи сторін та спільні робочі групи.

Функції представництва сторін у єврорегіоні виконують відповідні
асоціації прикордонних регіонів.

З 1998 році єврорегіон “Нестос-Мєста” став членом Асамблеї європейських
регіонів та Асоціації європейських прикордонних регіонів.

Процес формування єврорегіонів проходить не лише у Західній чи
Центральній та Східній Європі, а і на їх межі, у крайній північній
частині на норвезько-фінсько-російському прикордонні. На початку 1993
року, внаслідок укладання в норвезькому місті Кіркенес відповідної
угоди, розвивається Баренцова ініціатива. Фактично, іде створення нового
Баренцового єврорегіону, до складу якого увійшли дві норвезькі провінції
(Нінмарк, Нурланд), по одній провінції Фінляндії (Лапландія) та Швеції
(Норботтен), а також три адміністративно-територіальні утворення
Російської Федерації (Архангельська та Мурманська області, Карельська
Республіка). Всі ці територіальні утворення мають спільну рису, яка
об’єднує їх, всі вони лежать за Північним полярним колом, у значній
віддаленості від місця розташування центральних урядів своїх країн.
Ключовими, під час утворення цього єврорегіону, були проблеми
екологічної безпеки (зменшення радіоактивного забруднення територій
російськими військовими об’єктами) та економічної підтримки на
регіональному рівні, демілітаризації прикордонних територій (ліквідація
бази російських підводних човнів в Ліінгамарі). Переорієнтація видів
діяльності в незамерзаючому фіорді Ліінгамара передбачає спорудження тут
нафтового терміналу для забезпечення транспортування нафти з північних
регіонів Росії до країн Західної Європи. Також, через ініціювання
економічного життя на цих територіях планується зменшення відтоку
населення через виїзд його на південь країн (зокрема у Норвегії). Як
важливий політичний наслідок утворення єврорегіону виступає знаходження
порозуміння Росії (принаймні на регіональному рівні) із
Північноатлантичним альянсом, адже Норвегія є членом НАТО.

Рис. STYLEREF 1 \s 4 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 8 . Організаційна
структура єврорегіону “Нестос-Мєста”

Єврорегіон “Карелія” (F / RU)

У лютому 2000 року були підписані установчі документи – Угода між
карельським урядом та трьома прикордонними союзами комун Фінляндії, та
Статут, що передбачали створення єврорегіону “Карелія” і визначали
принципи та порядок взаємодії.

Територіально єврорегіон охоплює три фінські регіональні союзи –
Північну Карелію, Кайнуу, Північну Остерботнію та Республіку Карелія з
російської сторони.

Проект спрямований на розвиток системи спільного просторового планування
транскордонного регіону, орієнтований на розв’язання питань координації
різних фінансових інструментів (INTERREG / TACIS), які сприяють розвитку
транскордонного співробітництва у сферах економіки, охорони довкілля,
туризму та культури.

Організаційна структура єврорегіону включає:

Виконавчий комітет – вищий орган, який приймає рішення на території
єврорегіону. До його складу входять по шість представників від Карелії
та прикордонних союзів комун Фінляндії й експерти від міністерств
закордонних справ Росії та Фінляндії. Голова уряду Республіки Карелія та
керівники регіональних союзів Фінляндії, що входять до єврорегіону,
призначають членів Виконавчого комітету.

Секретаріат – робочий орган, готує засідання Виконавчого комітету і
виконує поставлені комітетом завдання.

Основною функцією єврорегіону є розгляд конкретних проектів, зазначених
у Програмі прикордонного співробітництва Республіка Карелія та програмі
INTERREG-Карелія. Фінансується діяльність із загального фонду, до якого
надходять кошти з програм сприяння ЄС, банків, комерційних структур,
юридичних та фізичних осіб.

Як вже згадувалось, однією з основних проблем діяльності єврорегіону є
координація фінансових механізмів програм ЄС INTERREG та TACIS. У 1996
році, багато в чому завдяки сприянню фінської регіональної влади, була
прийнята поправка до програми TACIS, яка дозволяла витрачати до 10%
засобів на прямі інвестиції у прикордонні регіони. В цілому у рамках
усіх підпрограм TACIS було схвалено близько 40 як тільки карельських,
так і спільних з іншими регіонами Росії проектних пропозицій з обсягом
фінансування від 100 тис. до 3,5 млн. євро кожний. Крім того, щорічно
фінансувалися проекти від 10 до 100 тис. євро за програмами Бістро,
TACIS-СВС –мікро, споріднені міста, Темпус, Інтас тощо. У той же час ЄС
здійснюється програма INTERREG-ІІ, ІІІ призначена для підтримки
прикордонних регіонів країн-члеів ЄС. У 1995 році Європейська Комісія
схвалила програму INTERREG-ІІА-Карелія терміном до 1999 року, спрямовану
на розвиток прикордонних регіонів Фінляндії та Росії – майбутніх
учасників єврорегіону “Карелія”. Програма мала за мету розвиток
транскордонного співробітництва суміжних регіонів Росії та Фінляндії за
наступними пріоритетами: підтримка підприємництва, навчання та
перепідготовка фахівців, охорона навколишнього середовища.

За період з 1996-1999 рр. профінансовано проектів на загальну суму
216,15 млн. фінських марок, у тому числі: фінансування ЄС –80,88 млн.,
Фінляндії – 84,81 млн., приватний капітал – 50,46 млн. фінських марок.

Протягом 2000 р. здійснювалася розробка концепції нового етапу Програми
INTERREG-ІІІА-Карелія на 2000-2006 роки з початком фінансування у 2001
році та обсягом 300-400 млн. фінських марок. Основною метою Програми є
підвищення добробуту населення прикордонних територій з допомогою
транскордонного співробітництва в рамках єврорегіону “Карелія”.

Слід зазначити, що розробка Програми INTERREG-ІІІА-Карелія у Фінляндії
здійснювалася паралельно з підготовкою Програми прикордонного
співробітництва Республіки Карелія. Результатом стало вироблення
концепції спільних цілей та пріоритетів прикордонного співробітництва
обох територій.

Основними напрямками діяльності єврорегіону є наступні:

розвиток прикордонної інфраструктури, включаючи транспорт і
телекомунікації;

соціально-економічний розвиток;

сприяння розвитку промисловості та підприємництва;

охорона довкілля та радіаційна безпека;

сільське та лісове господарства;

схорона здоров’я та соціальне забезпечення;

регіональне управління та місцеве самоврядування;

науково-технічне співробітництво.

Основним проектом у транспортній сфері є розбудова міжнародного
транспортного коридору № 9 Хельсінки-Москва-Київ-Одеса-Александропулос.

Велика увага в єврорегіоні приділяється розвитку спільного
фінсько-російського підприємництва, зокрема, створенню прикордонних
індустріальних комплексів у м. Костомукша та м. Сортавалаза, подібного
комплексу в Іматре-Свєтогорську, своєрідних технологічних парків і
бізнес-інкубаторів у Петрозаводську та місцевостях, що прилягають до
міжнарожних пунктів пропуску. До перспективних проектів можуть бути
віднесені проекти створення центрів технічного обслуговування та прокату
сільгоспмашин та цікавий проект створення Карельського
Митно-Банківського комплексу (“Карнет”), що ставить завдання значно
скоротити час на митні та банківські процедури для учасників
зовнішньоекономічної діяльності, і таким чином, стимулювати зростання
обсягів зовнішньої торгівлі.

Висновки

1. У процесі формування єврорегіонів можна виділити наступні етапи
розвитку співпраці:

створення інформаційних центрів та правничих консультацій;

розвиток співпраці у сфері культури;

розвиток економічної співпраці.

2. Перехід до вищої організаційної форми транскордонного співробітництва
відбувається при необхідності більш тісної координації під час
реалізації спільних проектів та полегшення доступу до фінансових програм
ЄС.

3. Фактично, “правила гри” для єврорегіонів розробляються в рамках
Програм ЄС, що базуються на реалізації загальноєвропейських пріоритетів.

4. В єврорегіонах відпрацьовуються схеми передачі навиків демократичного
суспільства, громадянської ініціативи, створюються умови для активізації
мешканців у діяльності, направленій на вирівнювання рівня життя
населення по обидві сторони кордону. Це особливо характерно для
єврорегіонів на зовнішніх кордонах ЄС – з країнами ЦСЄ, кандидатами до
вступу до ЄС.

5. Організаційні структури містять чітко виражені національні
секретаріати, переважно як юридичні особи, одним із основних завдань
яких є сприяння підготовці пропозицій щодо реалізації транскордонних
проектів з фінансовою допомогою за програмами ЄС. Моніторинговий комітет
в цій групі єврорегіонів створюється у вигляді спільних комісій, робочих
груп або спеціальної робочої групи, які координують фінансові механізми
INTERREG / PHARE (“Ніса”, “Про Європа Віадріна”, “Балтика”) та
INTERREG / TACIS (“Карелія”).

6. Для країн Східної Європи характерно одночасне створення Агенцій
регіонального розвитку, які беруть на себе значну частину роботи з
підготовки та реалізації транскордонних проектів, координаторів програми
PHARE. Через Агенції здійснюється фінансування за національними та
регіональними програмами.

7. Пріоритетними напрямами діяльності єврорегіонів є розбудова
інфраструктури, створення інтегрованого транскордонного регіону,
розвиток сільських територій, захист довкілля, співпраця у сфері
підготовки кадрів тощо.

Єврорегіони країн

Східної Європи, Балтії та СНД

Єврорегіони цієї групи мають ряд спільних особливостей, зумовлених
спільним історичним минулим. Більшість країн Східної Європи, чиї
прикордонні території формують єврорегіони, на початку 80-х років почали
проводити політичні та економічні реформи і визначили своєю стратегічною
метою інтеграцію до ЄС. Це обумовило необхідність ознайомлення з
досвідом країн–членів ЄС з усіх питань соціально-економічного розвитку і
зумовило їх намагання здійснити трансплантацію інститутів з розвинутого
економічного середовища у інше, менш розвинуте. Так, країни Східної
Європи трансплантують інститути міжрегіонального та транскордонного
співробітництва з Західної Європи, намагаючись уникнути можливого їх
відторгнення та розробляючи відповідні заходи, що полегшують їх
адаптацію.

Процес трансплантації інститутів єврорегіонів країнами східної Європи
відбувається у два етапи.

Спочатку формуються єврорегіони на кордонах з країнами-членами ЄС
(Польща-Німеччина, Чехія-Німеччина, Австрія-Угорщина, Болгарія-Греція
тощо), а потім починається процес формування єврорегіонів на інших
кордонах (Польща-Чехія / Словаччина / Україна / Білорусія / Росія;
Чехія-Словаччина / Польща, Угорщина-Румунія / Югославія / Україна /
Словаччина тощо). Таким чином, досвід, набутий на кордонах з
країнами-членами ЄС переноситься на інші прикордонні території. Подібний
процес спостерігається і в Україні – досвід формування єврорегіонів на
західному кордоні (“Карпатський єврорегіон”, єврорегіони “Буг”, “Нижній
Дунай”, “Верхній Прут”) переноситься на північний, східний і південний
кордони, де планується створення єврорегіону “Дніпро”, “Слобожанщина”
тощо.

Основними цілями транскордонного співробітництва є нівелювання наявності
кордонів між державами, усунення різниці між центральними та
периферійними регіонами, ліквідація обмежень для переміщення людей,
товарів та капіталу. Це все потребує скоординованих дій територіальних
органів влади сусідніх держав, розробки спільних концепцій розвитку
транскордонних регіонів і відповідного правового забезпечення цих
процесів.

Розглянемо процес формування єврорегіонів у країнах Східної Європи на їх
інших кордонах, у тому числі з країнами Балтії та СНД.

Єврорегіон “Дунай-Марош-Тиса” (HU / RO / YU)

У 1997 р. був заснований Єврорегіон “Дунай-Марош-Тиса” (ДМТ), його площа
складає 77 тис. кв. км. із населенням більш 7 млн. чол.

До складу єврорегіону входять 4 угорські області: Чонград, Бач-Кишкун,
Бекеш, Яс-Надькун-Солнок; 4 румунські області: Арадея, Тимиш, Хунедоара,
Караш-Северин та один югославський край – Воєводина.

Основною функцією єврорегіону є розширення можливостей залучення
фінансових ресурсів, сприяння розробці та реалізації програм
транскордонного співробітництва, сприяння зміцненню економічних,
соціальних та політичних взаємозв`язків прикордонних територій, їх
інтеграції.

Єврорегіон відіграє значну роль у підготовці та відборі проектів, що
мають регіональне значення, з метою отримання фінансової підтримки, є
інформаційним та консультаційним центром, який спрямовує місцеві органи
влади країн-партнерів розвивати та підвищувати рівень транскордонної
співпраці відповідно стратегії розвитку транскордонного регіону, приймає
активну участь у ініціативі INTEREG.

Організаційну структуру єврорегіону формують (рис.5.1.):

Рис. STYLEREF 1 \s 5 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 1 . Організаційна
структура Єврорегіону “Дунай-Марош-Тиса”

Форум президентів: складається з дев`яти делегатів, які репрезентують
партнерів територій – учасників єврорегіону.

Президент: обирається терміном на один рік від трьох країн, які входять
у єврорегіон.

Секретаріат: забезпечує діяльність форуму президентів (орган, що приймає
рішення), готує для цього матеріали, виконує адміністративну роботу щодо
діяльності єврорегіону, обслуговує президента та координує діяльність
робочих груп.

Робочі групи: професійно вирішують проблеми єврорегіональної співпраці і
працюють над підготовкою пропозицій та рекомендацій для форуму та
президента.

Програма діяльності єврорегіону комплексна, але головна увага в ній
приділяється економіці. Її основна мета полягає в тому, щоб поряд з
залученням іноземного капіталу направляти діяльність суб’єктів
господарювання на створення спільних підприємств. Так, у румунській
області Тимиш уже діє 100, а в області Чонград (Угорщина) – 170 СП.
Румунські, югославські й угорські міста разом беруть участь у тендерах
на одержання фінансової допомоги по лінії програми ЄС PHARE, причому
Євросоюзом уже прийняте рішення про виділення 33 тис. євро на детальну
розробку проектів розвитку цього єврорегіону.

Єврорегіон “Бескиди” (PL / CZ / SK)

Єврорегіон “Бескиди” лежить в прикордонній північно-східній частині
Чехії з центром у м. Фрідек-Містек, у північно-західній частині
Словаччини з центром у м. Жиліна та південній частині Польщі з центром у
м. Бієльсько-Біяла, утворений у 2000 році. Єврорегіон “Бескиди” лежить у
прикордонній області північно-східної частини Чеської Республіки, в
північно-західній частині Словацької Республіки та у південній частині
Польської Республіки (табл. 5.1).

Таблиця

STYLEREF 1 \s 5 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 1

Загальна характеристика єврорегіону

Показник

Чеська частина

Польська частина

Словацька частина

Разом

Площа, км2

605

1 300

2 023

3 928

Населення, тис. осіб

161

353

264

779

Кількість населених пунктів-членів єврорегіону Бескиди

61

24

49

134

Джерело: Чеське статистичне управління (дані на кінець 2001 року)

9 червня 2000 року представники прикордонних регіонів підписали Угоду
про приєднання чеського прикордоння до вже існуючого єврорегіону
“Бескиди”. Таким чином виник єврорегіон, який об’єднує прикордоння трьох
посткомуністичних країн. Центром єврорегіону є нижче перераховані міста:
на чеській стороні – Фрідек-Містек, на польській стороні –
Бієльсько-Біяла, а на словацькій – Жиліна.

У чеській частині співпрацюють 7 об’єднань: Об’єднання міст та населених
пунктів басейну річки Ондржейніце, Об’єднання міст та населених пунктів
басейну річки Моравки, Сілезькі ворота, Об’єднання міст та населених
пунктів басейну річки Стонавки, Об’єднання міст та населених пунктів
околиць м.Фрідландт-Бескиди, Мікрорегіон Жерманицька та Терлицька греблі
та Об’єднання міст та населених пунктів в околицях м. Фрідек-Містек.

Єврорегіон буде розширяти свою діяльність в напрямку регіону
Бескиди-Валашско.

Цілі єврорегіону “Бескиди” – розвиток спільного співробітництва з метою
рівномірного та врівноваженого розвитку регіону, зближення його
населення і установ в прикордонних районах.

Співпраця ведеться у наступних сферах: обмін досвідом та інформацією
щодо ринку праці, територіального планування та будівництва і вирішення
спільних проблем у:

транспорті, зв’язку, телекомунікацій, екології і охорони довкілля;

економіці, торгівлі, малому та середньому підприємництві;

галузі сільського і лісового господарства та харчової промисловості,

галузі туризму, в т.ч. іноземного;

освіті та охороні спільного культурного надбання,

сфері запобігання та ліквідації наслідків стихійних лих,

сфері забезпечення безпеки населення і взаємного співробітництва служб
спасіння на території єврорегіону Бескиди.

До числа пріоритетних цілей діяльності єврорегіону належить підтримка
всіх видів діяльності, що сприяють вступу Чехії, Польщі та Словаччини до
Європейського Союзу.

Організаційна структура єврорегіону (рис. 5.2) формується Товариством
“Регіон Бескиди” (PL), Асоціацією “Регіон Бескиди” (CZ), Асоціацією
“Регіон Бескиди” (Sk) та органами єврорегіону, що включають:

Президію єврорегіону.

Ревізійну комісію.

Робочі групи.

Секретаріат.

Президія Єврорегіону складається з 5-ти представників від кожного
товариства, які входять у єврорегіон.

З членів Президії обирається Голова терміном на 1 рік, по черзі від
кожної сторони, а також 2-ох заступників (від останніх сторін). Каденція
представництва у Президії відповідає каденції у відповідних товариствах
сторін.

До основних завдань президії відносяться:

презентація єврорегіону за його межами;

окреслення напрямків діяльності;

затвердження фінансових планів щодо спільних заходів;

затвердження статуту єврорегіону;

опрацювання інформації щодо діяльності президії;

скликання спільних засідань;

ознайомлення з проектами заходів у планах діяльності президії;

скликання робочих груп;

встановлення розмірів членських внесків.

Рис. STYLEREF 1 \s 5 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 2 . Організаційна
структура Єврорегіону “Бескиди”

Президія працює згідно ухваленого Положення.

Ревізійна комісія є контрольним органом єврорегіону; складається з 3–ох
представників від кожної сторони (від ревізійних комісій асоціацій).
Голова обирається серед членів Комісії по черзі від кожної сторони;
обираються також 2-ва заступника (від останніх сторін). Каденція
представництва у комісії відповідає каденції у відповідних комісіях
Товариств сторін. Комісія працює згідно ухваленого Положення.

Робочі групи займаються опрацюванням концепцій спільних проектів та
реалізацією завдань, прийнятих президією. Робочі групи працюють
відповідно до прийнятих Президією положень.

Секретаріат єврорегіону складають його три бюро у Бієльсько-Біялій,
Жиліні та Фрідек-Містек.

Завдання секретаріату:

адміністративно-офісне забезпечення діяльності єврорегіону;

презентація єврорегіону за його межами;

скликання засідань президії;

подання та підготовка проектів ухвал для Президії;

виконання ухвал Президії.

Єврорегіон “Прадєд” (CZ / PL )

Єврорегіон є добровільне об’єднання чеських та польських товариств та
спілок міст та населених пунктів, що знаходяться у Чехії на території
районів Брунтал та Єсенін, а у Польщі – на території південної частини
Опольської Сілезії (воєводство Ополє). Єврорегіон виник у результаті
укладеної у липні 1997 року Генеральної угоди про створення
чесько-польського єврорегіону “Прадєд” (за назвою найвищої гори
Єсеніков).

Перші контакти прикордонних територій Польщі та Чехії були встановлені у
1990 році, які були розвинуті на конференції представників міст та
населених пунктів прикордоння. Було визначено, що основним стримуючим
фактором розвитку транскордонного співробітництва є недостатня кількість
пунктів переходу через кордон. Таким чином, першими спільними проблемами
були: необхідність відкриття нових пунктів перепуску через кордон;
проблеми охорони довкілля; спільні проекти у сфері туризму, спорту,
культури та освіти. Сторони погодились з тим, що гарантією розвитку
взаємного співробітництва є встановлення контактів між підприємствами
господарської сфери, які необхідно підтримувати, використовуючи з цією
метою організацію спільних виставок та інформаційних бізнес-центрів.

Чергові регіональні проекти були присвячені обговоренню питань щодо
відкриття нових контрольно-пропускних пунктів і розбудови прикордонної
та транспортної інфраструктури. В той же час на польській стороні
почалося формування Об’єднання польських населених пунктів, яке б могло
стати партнером вже створеному Об’єднанню міст та населених пунктів
Єсеніцького регіону. В подальшому були прийняті такі документи: Угода
про прикордонне співробітництво та Декларація про утворення прикордонної
спілки міст та населених пунктів Чехії та Польщі. Була створена
Польсько-чеська комісія самоврядування з розвитку прикордонного
співробітництва у регіоні Єсенін – Ніса. Поступово до партнерського
співробітництва приєднуються інші міста, і у липні 1997 була підписана
Генеральна угода про створення чесько-польського єврорегіону “Прадєд”
(табл.5.2).

Таблиця STYLEREF 1 \s 5 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 2

Характеристика єврорегіону “Прадєд”

Показники Чеська частина Польська частина Разом

Площа, км2 1 819 2 066 3 885

Чисельність населення, тис. осіб 132 391 523

Кількість населених пунктів єврорегіону 68 18 86

Організаційна структура єврорегіону включає спільні органи та
національні частини (Рис. REF _Ref58687847 \h 5.3 ).

Спільними органами є парламент та президія єврорегіону. Парламент, у
якому засідають 30 членів, є вищим органом. Президія складається з 6
членів, по 3 від кожної із сторін.

Кожна національна частина має наступні органи: загальні збори, раду
єврорегіону, ревізійну комісію, секретаря та робочі групи.

Загальні збори є вищим органом національної частини єврорегіону. Вони
визначають цілі та задачі кожної національної частини, виносить рішення
щодо членства та фінансових питань. Рада єврорегіону складається по 15
членів від кожної національної частини. Зі свого складу вона обирає
голову та двох заступників голови, які стають членами президії
єврорегіону, який у поточному порядку керує роботою єврорегіону та
представляє його перед суспільством. Для виконання спільних завдань
створюються робочі групи. Адміністративну роботу апарату забезпечує
секретар. Польська та чеська частина акумулюють кошти на окремих
рахунках.

Перші збори єврорегіону відбулись у травні 1998 року, де були прийняті
його статут та правила процедури, був обраний голова.

Робочі групи створені для вирішення питань розвитку іноземного туризму;
економічного співробітництва, відновлення сільської місцевості, охорони
довкілля і запобігання стихійним лихам, у громадянських справах та у
сфері освіти, культури та спорту.

Сторони домовились про те, що ці робочі групи будуть приймати участь у
спільному виконанні наступних завдань та цілей:

планування територіального розвитку;

охорона довкілля;

розвиток економіки, торгівлі, сфери послуг, туризму, спорту та
відпочинку, транспорту та зв’язку;

відкриття контрольно-пропускних пунктів;

розвиток освіти, науки, культури та мистецтва;

Рис. STYLEREF 1 \s 5 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 3 . Організаційна
структура єврорегіону “Прадєд”

охорона здоров’я;

вирішення задач щодо покращення відносин між людьми;

вирішення питань, пов’язаних з обмінними поїздками молоді;

профілактика злочинності;

надання взаємодопомоги у випадку настання катастроф та стихійних лих.

У своїй діяльності Єврорегіон керується принципами рівноправності
сторін, збереження національної, державної, місцевої та регіональної
ідентичності, добровільного членства та участі у заходах, які
проводяться, а також принципами паритету, тобто однакового числа
представників в статутних органах об’єднання і рівності їх голосів і
однакової частки фінансової участі у проведенні організаційних заходів,
консенсусу сторін при вирішенні питання щодо прийняття постанов та
рішень, обранні керівництва ради, президії, ревізійної комісії та
робочих груп.

Програма прикордонного співробітництва PHARE, особливо фонду малих
проектів, відкриває шанси на пожвавлення діяльності Єврорегіону “Прадєд”
і зміцнення співробітництва між чеськими та польськими партнерами.

Так, наприклад, з чеської сторони на Фонд малих проектів PHARE CBC у
1999 було призначено 400 тис. євро. З них єврорегіон “Прадєд” отримав 65
тис. євро. Всього було представлено 35 проектів, 20 з яких за рішенням
журі були схвалені. Польська сторона отримала фінансову допомогу на
реалізацію 38 проектів на суму 140 тис. євро.

Мова йде, передусім, про малі проекти співробітництва в сфері культури
та спорту між населеними пунктами та школами (наприклад, спільні
прикордонні заходи “Дні Єсеніна та Глухолазова”, “Ми живемо поруч”, День
дітей, “В ногу з польськими друзями” тощо).

Основна діяльність єврорегіону полягає у співпраці в наступних сферах:

промоція єврорегіону та територій-членів;

розвиток туризму та прикордонних переходів;

розвиток технічної інфраструктури на прикордонних територіях, передусім,
доріг та територіального планування;

охорона довкілля; запобігання та боротьба з наслідками стихійного лиха;

обміни у культурній, спортивній та освітній сферах, передусім, молоді та
дітей;

розвиток економіки прикордонних територій;

обмін туристичною інформацією.

Отримані ефекти від функціонування єврорегіону для прикордонних
територій:

видавництво чергових рекламних матеріалів (фолдери, карти, поштові
картки, календарі);

створення веб-сторінки єврорегіону та її підтримка;

участь у виставках у Празі, Остраві, Ополю, Прудніку, доведення, за
підтримки органів влади Прудніка та Лібжи, при значному сприянні чеської
сторони, до вирішення питання щодо будівництва і відкриття у 2001 році
першого на Ополлі повно-товарного дорожнього пункту перепуску через
кордон Тржебіна-Бартултовіце, допомога та сприяння ініціативі щодо
будівництва переходу, північної об’їзної дороги Прудніка. Ці заходи
підтримані генеральним інвестором – дирекцією загальнодержавних доріг та
стараннями гміни, виявилися вдалими і отримали фінансову підтримку в
сумі 2 млн. євро з PHARE СВС 2000.

розроблена концепція очищення стоків та будівництва каналізації у долині
Золотого Потоку з використанням обладнання для очищення стоків у
Прудніку. (Проект охоплює територію чеської сторони – златі гори);

допомога в пошуку партнерів для гмін та сільських рад, діяльність,
спрямована на створення спільної бази даних щодо фірм, бажаючих
співпрацювати, доступних на сторінках мережі Інтернет та СD-R

організація тренінгів для підприємців;

опрацювання спільного календаря імпрез культурних та спортивних, які
розміщуються у Інтернеті;

діяльність, спрямована на відкриття дорожніх та залізничних пунктів
перепуску;

навчання чеської (польської) мов у гмінах членів єврорегіону;

започаткування та патронат над організацією чергових імпрез – вистав
народної творчості та артистичних колективів польсько-чеського
прикордоння та міжнародних торгів товаровиробників та промислів
“Інтеррегіон”

З найважливіших планів на майбутнє є опрацювання спільної стратегії
розвитку і програми діяльності.

Єврорегіон “Сілезія” (PL / CZ)

Єврорегіон “Сілезія” охоплює північно-східні райони Чехії (Отавську
Сілезію) і південну частину Польщі.

Єврорегіон був заснований у вересні 1998 році у м. Опаві, де був
підписаний Договір про співробітництво між представниками міст Опава,
Крнов, Рацібуж та Глубчіце. Створення єврорегіону з більш ніж
півмільйонним населенням, стало кульмінацією багаторічного
чесько-польського співробітництва (табл. 5.3). Це міжнародне
співробітництво носить офіційний характер, типовий для усієї Європи. У
чеській частині Єврорегіону “Сілезія” працює Регіональне об’єднання з
польсько-чеського співробітництва “Опавська “Сілезія””, у польській
частині – Об’єднання населених пунктів басейну Верхньої Одри.

У територіальному відношенні чеська частина єврорегіону “Сілезія”
включає район Опава і меншу частину району Брунтал. Членами цього
єврорегіону є також три міста району Нові-Йічин, хоча він і не є
прикордонним.

Таблиця STYLEREF 1 \s 5 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 3

Характеристика єврорегіону “Сілезія”

Показники Чеська частина Польська частина Разом

Площа, км2 1220 1500 2720

Чисельність населення, тис. осіб 222 287 509

Кількість населених пунктів єврорегіону 58 19 77

Польська частина єврорегіону “Сілезія” включає повіти Рацібуж, Глубчіце,
Водзіслав та Рибнік. Асоційованими членами цього єврорегіону є також
Сілезький університет в Опаві, районна економічна палата в Опаві і
“Сілезька матіца”. Єврорегіон має два секретаріати, що знаходяться в
Опаві та Рацібуже.

Єврорегіон “Сілезія” є об’єднанням, яке діє по обидві сторони кордону,
основне значення якого полягає у вирішенні спільних проблем та у
досягненні нових цілей, незалежно від державного кордону. Це об’єднання
представляє собою організацію, у яку можуть звертатися громадяни,
об’єднання громадян, установи, уряди та органи Європейського Союзу. З
цією метою були створені наступні робочі групи: Комісія
чесько-польського прикордонного співробітництва; Історична комісія;
Комісія з туризму та іноземного туризму, Комісія з інфраструктури та із
стратегічного розвитку єврорегіону “Сілезія”, Комісія з економічного
розвитку.

Метою співробітництва у єврорегіоні “Сілезія” є забезпечення виконання
завдань, пов’язаних із рівномірним та рівноцінним розвитком, зі
зближенням його населення та організацій по обидві сторони кордону. До
числа спільних цілей відносяться:

підвищення життєвого рівня населення, яке проживає на цій території
шляхом підтримки інвестицій в економіку, а також діяльності, направленої
на ліквідацію безробіття;

надання підтримки ідеям об’єднання Європи;

співробітництво об’єднань вчених та спеціалістів, суспільних груп, які
цікавляться взаємним пізнанням культури населення, яке проживає у
прикордонних районах;

поліпшення стану довкілля;

надання взаємодопомоги у випадках стихійного лиха;

розвиток територіального планування без врахування кордону;

створення інфраструктури;

розробка комплексної інформаційної системи з метою обміну даними у
єврорегіоні;

видавнича діяльність.

У даний час робочі групи займаються питаннями розширення
чесько-польського співробітництва, надають допомогу у розробці великих
проектів у рамках PHARE CBC, беруть участь у реалізації Фонду малих
проектів PHARE CBC, піклуються про підвищення рівня поінформованості
широкого загалу про єврорегіон “Сілезія” (випускають інформаційний
бюлетень, регіональні видання, розміщують інформацію у мережі Інтернет,
публікують рекламні матеріали тощо). Невід’ємною складовою частиною
діяльності є розширення складу учасників і взаємного співробітництва з
іншими єврорегіонами, у тому числі на чесько-польському кордоні.

Єврорегіон “Тєшинська Сілезія” (PL / CZ)

Єврорегіон “Тєшинська Сілезія” лежить у прикордонній області
північно-східної частини Чеської Республіки та південної Польщі, по
сусідству зі Словаччиною. Він створений у квітні 1998 року підписанням
угоди про регіональне співробітництво між Регіональним об’єднанням з
розвитку чесько-польського співробітництва Тєшинська “Сілезія”, що
знаходиться у м. Чеськи Тєшин, та Товариством з регіонального розвитку
та співробітництва “Олза” у м. Цєшин.

Природну вісь єврорегіону утворює річка Ольше, але центрами є
прикордонні міста Чеськи Тєшин та Цєшин. З
адміністративно-територіального погляду у єврорегіон входять район
Карвіна та прикордонна частина району Фрідек-Містек (Моравсько-Сілезька
область), а у Польщі – прикордонна частина Сілезького воєводства (табл.
5.4).

Таблиця STYLEREF 1 \s 5 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 4

Характеристика єврорегіону “Тєшинська Сілезія”

Показники Чеська частина Польська частина Разом

Площа, км2 600 800 1 400

Населення, тис. осіб 360 270 630

Кількість населених пунктів-членів єврорегіону Тєшинська “Сілезія” 44 16
60

По території єврорегіону пролягає основна магістраль, що з’єднує
північну та південну Європу. Тут знаходиться найбільший пункт перепуску
через кордон між Чехією та Польщею – Чеськи Тєшин-Цєшин.

Через свої регіональні секретаріати єврорегіон сприяє розвитку та
співробітництву на прикордонних територіях. Насамперед, це відноситься
до наступних видів діяльності:

обмін досвідом та інформацією з питань розвитку регіону, особливо в
сфері ринку праці та територіального планування;

вирішення транспортних проблем, питань комунікацій, зв’язку та безпеки
населення;

вирішення спільних проблем в екології та довкіллі;

співпраця у сфері профілактики та у випадку ліквідації наслідків
стихійних лих;

співпраця у сфері економіки та торгівлі;

розвиток туризму, у тому числі, іноземного;

подальше поліпшення контактів, проведення спільних заходів на підтримку
розвитку культури, освіти та спорту;

взаємна співпраця у випадку проведення рятувальних робіт, зокрема, у
горах;

співпраця між школами та молоддю на території єврорегіону.

В рамках програми “Загальний фонд малих проектів” PHАRE CBC єврорегіон
“Тєшинська Сілезія” виступив ініціатором майже 60 спільних проектів.

З метою сприяння розвитку регіону шляхом розробки та реалізації
регіональних проектів і планів розвитку в процесі кооперації з
регіональними агентами у 1995 році була заснована Агенція з економічного
розвитку регіону (HRAT). Агенція активно бере участь в роботі програми
PHАRE CBC. У останні роки їй вдалося у значній мірі сприяти залученню
коштів для реалізації 4 пріоритетних регіональних проектів:

Проекту перетину комунікації ІІ / 468 с залізницею у Тршинці (грант у
розмірі 2.6 млн. євро, “PHАRE CBC 1999”);

Проекту реконструкції під’їзної комунікації до прикордонного пункту
перепуску Горні-Ліштна / Лєшна Гурна (грант у розмірі 2.0 млн. євро,
“PHАRE CBC 2000”);

Проекту “Региотур”: прокладка велосипедних доріжок у єврорегіоні
“Тєшинська Сілезія” (грант у розмірі 271 тис. євро, “PHАRE CREDO”);

Проекту “Інфорег 2000” (активізація роботи агенцій, збір, обробка і
розповсюдження інформації про прикордонну територію в регіоні “Тєшинська
Сілезія” (грант у розмірі 44 тис. євро, “PHАRE CREDO”).

Кошти, отримані Агенцією для розвитку регіону складають майже 5 млн.
євро. Крім перерахованих проектів, HRAT у значній мірі приймав участь у
підтримці фінансування будівництва швидкісних трас, а саме: об’їзд
населеного пункту Мости-у-Яблункова на міжнародній автомагістралі І / 11
(грант у розмірі 6.8 млн. євро і позика з Європейського інвестиційного
банку) і в будівництві швидкісної комунікації R48 на ділянці
Добра-Чешскі Тєшин (грант ЄС з фонду ISPA та позика з Європейського
інвестиційного банку у розмірі 2 млрд. 200 млн. крон).

Агенція з економічного розвитку HRAT займається також діяльністю
непроектного характеру. Вона є виконавчий секретаріат Регіональної ради
у Тршинці, Регіонального об’єднання з чеського співробітництва
“Тєшинська Сілезія”, веде роботу у інформаційному центрі реалізації
програми SAPARD, у інформаційному центрі системи INFOREG 2000, проводить
семінари і презентації єврорегіону, веде іншу роботу.

Єврорегіон “Глаценсіс” (PL / CZ)

Рамкова угода про створення першого польсько-чеського єврорегіону
“Глаценсіс” була підписана 5.12.1996 року у Градєц Кральове
представниками Асоціації гмін землі Клодзької та Регіональної асоціації
міст та районів прикордоння Чех, Морав і землі Клодзької.

За час існування єврорегіону у його структурі пройшли суттєві зміни. У
даний час членами єврорегіону з польської сторони є 23 гміни, що
об’єднані у асоціацію польських гмін єврорегіону “Глаценсіс”, в той же
час з чеської сторони 69 міст та районів: Градєц Кральове, Трутнов,
Рихнов на Кнежне, Наход, Усті на Орліце, Пардубіце, Світави, Шумперк і
Єсенік, які представляють Регіональну асоціацію єврорегіону прикордоння
Чех, Моравії а Кладська – єврорегіон “Глаценсіс”. Штаб-квартири
єврорегіону розміщені у Клодзько (PL) і Рихнов на Княже (CZ) (табл.
5.5).

Таблиця STYLEREF 1 \s 5 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 5

Загальна характеристика єврорегіону “Глаценсіс”

Показники Польська частина Чеська частина Разом

Площа, км2 2501,3 1726 4207,3

Населення, тис. мешканців 327 528 793,7

Територія єврорегіону.

З польської сторони у єврорегіоні приймають участь гміни трьох повітів:
Клодзького, Жабвковіцького та Дзієрновського і повіт Клодський (табл.
5.6).

Таблиця STYLEREF 1 \s 5 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 6

Характеристика польської частини єврорегіону “Глаценсіс”

Повіти Площа, км2 Населення, тис. мешканців Щільність населення,
ос. / км2 Кількість гмін

Клодзький 1643,5 181 110 14

Жабвковіцький 801,6 73,5 91,7 7

Дзієрновський 56,2 72 1281 2

З чеської сторони у єврорегіон входять міста Кралово-Градецької,
Оломоуцької та Пардубицької областей, які відповідають NUTS 3. Хоча
угоду про участь у єврорегіоні “Глаценсіс” підписали старости міст,
однак фактично співпрацюють території 11 районів Чехії (табл. 5.7).

Перший польсько-чеський єврорегіон створили одні з найбільш відсталих
районів Чехії, і за час співпраці рівень життя населення став
порівняльним з країною.

Таблиця STYLEREF 1 \s 5 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 7

Характеристика районів, міста яких є членами єврорегіону

Області / райони Площа, км2 Населення, тис. мешканців Щільність
населення, ос. / км2 Населені пункти

Краловоградецька область

Градец Кральове, 875 160709 184 101

Трутнов 1147 121290 106 75

Рихнов на Кнежне, 998 78886 79 83

Наход, 851 112857 132 78

Ичин 887 77038 87 111

Пардубицька область

Усті на Орліце, 1265 139338 110,1 112

Пардубіце, 889 161537 181,7 115

Хрудім 1030 105356 102,3 113

Світави, 1334 102335 76,7 113

Оломоуцька область

Шумперк 1316 126877 96 78

Єсенік, 719 42616 59 23

Разом =SUM(ABOVE) 2035 =SUM(ABOVE) 169493

Засади функціонування єврорегіону “Глаценсіс” і всіх його органів, а
також допоміжних структур полягають у наступному:

засади партнерства, рівноправності, рівнозначності сторін, що створили
єврорегіон. Принцип партнерства включає два елементи: партнерство по
вертикалі, тобто з відповідною участю рівня міжнародного, центрального,
регіонального та локального з кожної сторони кордону доповнюючи існуючі
структури, але без елементів конкуренції, а також партнерство по
горизонталі, тобто між партнерами регіону, по обидві сторони кордону.
Цей вид партнерства базується на паритеті сторін, незалежно від величини
території, в сенсі просторовому, економічному чи демографічному; для
розвитку цього виду партнерства необхідно подолати ряд перешкод, які
виникають з відмінностей в сфері адміністрування, компетенції та джерел
фінансування;

принцип допомоги (субсидіальності), який розуміється дуже широко як
допомога міжнародних, державних та регіональних інституцій та
організацій у досягненні цілей транскордонної співпраці, що реалізуються
регіонами та місцевими спілками; допомога означає також зміцнення
регіонального та місцевого рівнів через делегування повноважень на
найнижчий рівень адміністрації;

принцип солідарності прикордонних територій, що ввійшов до останньої
версії Європейської хартії прикордонних та транскордонних регіонів –
документ Асоціації європейських прикордонних регіонів.

принцип існування концепції стратегії транскордонного розвитку;
виконання цього принципу є обов’язковим для створення стратегічних меж
та для перспективи довготривалої співпраці; ця стратегія повинна
відповідати програмі розвитку краю та окреслювати потреби та майбутні
цілі транскордонної співпраці для подолання ізольованого розвитку лише з
одної сторони кордону і розробка відповідної спільної перспективи
регіонального транскордонного розвитку.

До важливих принципів, вироблених в практиці діяльності єврорегіону,
належить також зарахувати наступні:

принцип добросусідства мешканців прикордоння;

принцип збереження самобутності (національної, державної, регіональної
та локальної) через співпрацю між собою територіальних одиниць і
громадських спілок;

принцип добровільної участі у єврорегіоні у різних формах співпраці;

принцип паритетності у голосуванні та доведення до симетрії; цей принцип
полягає у тому, що у всіх органах кожну із сторін представляє така сама
кількість;

місць (голосів) з таким самим правом відстоювання інтересів єврорегіону;

принцип прагматичності;

принцип керування засадами приязні та довіри в справі погодження
спільних намірів перетину кордону;

принцип консенсусу під час вироблення спільних рішень шляхом перемовин,
негоціацій тощо.

принцип ротації, тобто зміни місця організації та проведення різних
ініціатив, зустрічей тощо;

засади аполітичності внутрішніх структур єврорегіону.

Рис. STYLEREF 1 \s 5 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 4 . Організаційна
структура єврорегіону “Глаценсіс”

Фінансування діяльності єврорегіону “Глаценсіс” здійснюється незалежно
по обидві сторони кордону. Обидва єврорегіональні партнери акумулюють
кошти на незалежних рахунках національних асоціацій.

Кошти на діяльність надходять з наступних джерел:

з членських внесків;

дотації;

дарів; інших фінансових джерел·

обидві сторони мають доступ до інформації щодо користування фондами євро
регіону;

З членських внесків кошти йдуть на утримання структур єврорегіону,
національних секретаріатів а також частково на оплату робочих груп. Для
розвитку підприємництва на прикордонні суттєва роль відводиться
програмам допомоги (табл. 5.8).

Таблиця STYLEREF 1 \s 5 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 8

Фінансування польської частини єврорегіону за програмами ЄС протягом
1996-2003 р.

Програма ЄС Кількість проектів Кількість бенефіціантів Сума коштів,

євро

PHARE CREDO 6 6 170 505,93

PHARE CBC, великі інфраструктурні проекти 4 5 8 154 000,00

PHARE CBC, малі проекти 53 31 341 461,56

Разом 63 42 8 665 967,49

У лютому 2003 року у Вроцлаві було прийнято рішення Спільного Комітету
Співпраці PHARE CBC Польща-Чехія щодо проекту “Будівництво пасів
вільного руху на дорозі №8 Левін Клодзькі – Дужнікі” про надання
фінансової допомоги ЄС в сумі 2,3 млн. євро. Інвестиція буде реалізована
Генеральною дирекцією державних доріг Польщі.

Єврорегіон “Немунас-Німен-Нєман” (LT / PL / BY)

Єврорегіон “Немунас-Німен-Нєман” (“Нєман”) створений у червні 1997 року
прикордонними територіями Польщі (воєводство Сувальське), Литви (райони
Маріямполь та Алітус) та Білорусії (Гродненська область) з метою
підвищення життєвого рівня та економічного розвитку периферійних, у
своїх країнах, регіонів на основі використання їх прикордонного
розміщення. У 1998 році з польської сторони у єврорегіон ввійшло
Білостокське воєводство (з 1999 польську сторону репрезентує воєводство
Подляське), а у 1999 році – Вільнюський район (табл. 5.9).

Рис. STYLEREF 1 \s 5 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 5 . Організаційна
структура єврорегіону “Нєман”

Організаційна структура єврорегіону (Рис.5.5) включає:

Раду єврорегіону – найвищий керівний орган (по 4 представника від
кожного партнера);

Президію – формується 2-ма представниками від кожного регіону-учасника.
Президія виконує координаційні функції та представляє Раду єврорегіону
між засіданнями.

Секретаріат єврорегіону – виконавчий та адміністративний орган з
функціями координації між учасниками єврорегіону. Він також виконує всю
поточну роботу, розповсюдження інформації, підвищення інформованості
населення та забезпечення координації роботи Ради, президії та робочих
груп.

Секретаріат формується з керівників національних бюро. Керівником
секретаріату є той керівник національного бюро, представник країни якого
головує в Раді єврорегіону (Президії). Бюро єврорегіону створене також у
Росії, у м. Черняхівську Калінінградської області.

Ревізійну комісію – в компетенцію якої входить перевірка ведення
документації та використання коштів єврорегіону. Формується по одному
представнику від сторін. Голова ревізійної комісії обирається терміном
на один рік.

Чотири робочі групи єврорегіону, що працюють у наступних сферах:
економіка; туризм та охорона довкілля, просторове планування та
громадські справи. Групи створюються Радою єврорегіону.

Фінансування діяльності єврорегіону для реалізації його цілей забезпечує
кожна сторона у межах своїх можливостей і за взаємною згодою сторін.

Затверджені радою спільні проекти фінансуються сторонами на засадах
рівності, якщо інше не прийняте Радою.

Таблиця

STYLEREF 1 \s 5 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 9

Загальна характеристика єврорегіону “Нєман”

Показники

Площа, км2

Населення, тис. ос.

К-сть міст

Міське населення

Територіальний поділ

Польща

Воєводство Подляське

20180

1224

36

58%

17 повітів,

118 гмін,

Литва

Алітус

5425

202

2

3 райони

Маріямполь

4470

200

1

54

3 райони

Вільнюське

9560

900

1

9

7 районів

Білорусія

Гродненська область

25 000

17 районів

Разом

Пріоритетні напрями діяльності єврорегіону “Нєман”:

Розвиток економіки:

поліпшення економічної місцевої ситуації шляхом створення Товариства
торгових домів, інтегрованої бізнесової бази даних, безмитних вільних
зон або економічних територій;

організація торгів, виставок, ярмарок, бізнес-зустрічей, постійних
експозицій;

розвиток підприємництва;

створення консультаційних пунктів та розробка стратегії розвитку
єврорегіону.

Туризм:

відбудова та облаштування Аугустовського Каналу (проект отримав
підтримку програми PHARE 2000, вартість проекту – 3.5 млн. євро);

розбудова туристичної інфраструктури на теренах Великих Мазурських озер
та побудова водного шляху від Вігієр до Балтійського моря (Мазурський
Канал);

створення міжнародного рекреаційного комплексу на прикордонні Польщі,
Литви та Росії;

побудова транскордонних туристичних стежок (велосипедних, піших та для
байдарок);

створення Інформаційного туристичного Центру Єврорегіону та
інформаційних пунктів на пунктах перепуску через кордон;

Наука, освіта і ринок праці:

створення міжнародного центру європейської інтеграції (вивчення мов,
навчання, зустрічі молоді);

допомога у налагодженні контактів між партнерами (органами
самоврядування, організаціями, інституціями);

створення Інституту місцевої демократії єврорегіону;

створення міжнародного міждисциплінарного наукового центру єврорегіону
“Нєман” та групи інноваційних досліджень;

створення Територіального Координаційного Центру Нєман.

Охорона довкілля:

охорона басейну річки Нєман,

будівництво очисних споруд,

ліквідація відходів,

створення транскордонних природоохоронних територій,

використання відновлюваних джерел енергії,

створення Осередку сталого розвитку єврорегіону “Нєман”,

створення Центру відновлюваної енергії.

Культура і соціальні справи:

презентація та розповсюдження мистецької діяльності у різних творчих
сферах;

організація фестивалів культури у прикордонні;

опрацювання спільних видавництв (карти, альбоми меморіальних
пам’ятників, пам’ятників архітектури та культурних досягнень тощо) –
проект SPF на 5 000 євро на видавництво рекламних фолдерів
Августовського Каналу;

створення радіотелевізійного осередку єврорегіону;

Транспорт та інфраструктура:

ремонт інфраструктури мережі автодоріг та залізниці;

будівництво пунктів перепуску через кордон;

розбудова мережі транскордонних енергомереж.

Ефектом співпраці єврорегіональних партнерів стало отримання коштів
Гродненською адміністрацією PHARE / TACIS для двох проектів
представлених білоруською стороною: “Регіональний розвиток та охорона
довкілля у єврорегіоні “Нєман”, а також “Створення національного
білоруського бюро єврорегіону “Нєман” у м. Гродно” (загальна вартість
проектів – 2 млн. євро).

Єврорегіон “Татри” (PL / SK)

Транскордонна асоціація Єврорегіон “Татри” заснований на
польсько-словацькому кордоні у 1996 році за ініціативою місцевих органів
влади, об’єднаних у Польську спілку “Єврорегіон Татри” (м. Нови Тарг) та
Словацьку спілку “Регіон Татри” (м. Кезмарок).

Єврорегіон “Татри ” у своїй діяльності опирається на наступні основні
принципи:

партнерство;

паритетність представництва національних сторін у органах єврорегіону;

регіональна та місцева ідентифікація;

добровільна кооперація;

паритет і консенсус під час прийняття рішень.

Основною метою діяльності єврорегіону є розвиток польсько-словацького
транскордонного регіону та підвищення рівня життя населення.

Організаційна структура єврорегіону включає (рис. 5.6):

Конгрес транскордонної спілки “Єврорегіон Татри”, у якому представлені
70 делегатів по 35 від кожної сторін. Розробляє стратегічну політику
транскордонної спілки, вносить зміни в установчі документи.

Рада єврорегіону обирається на 2 роки і представлена 14 членами по 7 від
кожної сторони.

У ревізійній комісії працює 6 членів по 3 від кожної із сторін.

Рис. STYLEREF 1 \s 5 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 6 . Організаційна
структура єврорегіону “Татри ”

Поточну роботу та координацію виконують секретаріати, які відкриті у
обох країнах окремо.

Спільні проблеми та шляхи їх вирішення є предметом діяльності п’яти
робочих комісій у наступних сферах: економіка; охорона довкілля;
культура; інформація; спорт та туризм.

У 1999 р. єврорегіон Татри отримав кошти від фонду PHARE-СBC (малі
проекти) в сумі 120 тис. євро. Було реалізовано 25 малих проектів, 26-м
проектом була публікація, яка інформувала про ці 25 проектів під назвою
“Нас об’єднують Татри”. До реалізованих проектів можна зарахувати:
“Єврорегіон без кордонів”, “Дні польської культури в Словаччині”, “Дні
словацької культури в Польщі”, Фестиваль прикордонної культури та багато
ін. У галузі економіки це були Польсько-словацький форум та Форум
єврорегіону “Татри”.

У лютому 2003 р. вийшов перший номер щорічника під назвою
“Польсько-словацьке прикордоння”, була встановлена також інтернетна
система “Інфотатри”.

На території єврорегіону “Татри” знаходиться шість кордонних переходів
міжнародного характеру й понад 20 кордонних переходів для місцевого
прикордонного руху та багато туристичних стежок, які розташовані вздовж
усього кордону. Ці переходи значно сприяли збільшенню потенціалу та
привабливості туристичних місць по обидві сторони кордону, зросла
інтенсивність туризму.

Висновки

1. Єврорегіони цієї групи переважно створювалися в останнє десятиріччя.
Країни, чиї прикордонні території розвивали транскордонне
співробітництво, стратегічною метою визначили вступ до ЄС. Це, в свою
чергу, визначило пріоритети співпраці, використання однакових фінансових
механізмів за програмами допомоги.

2. Організаційні структури переважно містили спільні підрозділи і
національні бюро (“Дунай-Марош-Тиса”, “Бескиди”, “Нєман”), або
паралельні структури з кожної сторони – учасника єврорегіону (“Прадєд”,
“Гласенціс”). В цьому випадку, паралельно, в рамках єврорегіону,
створювалися інформаційні центри, агенції регіонального розвитку, які,
передусім, сприяли отриманню фінансової допомоги для транскордонних
проектів.

3. Єврорегіони Східної Європи та Балтії створювалися з чіткою метою
вирішення спільних проблем в процесі вступу до ЄС. Передусім, це
проблеми підвищення життєвого рівня населення прикордонних територій,
розбудови комунікаційної інфраструктури, охорони довкілля,
взаємодопомоги у випадках катастроф та ліквідації наслідків стихійного
лиха, співробітництва у сфері економіки, освіти, охорони здоров’я,
культури тощо.

4. У діяльності єврорегіонів задіяні широкі верстви населення,
інформація про них представлена у пресі, на веб-сторінках. Особливий
акцент зроблений на процедурах отримання фінансової допомоги за
ініціативами ЄС, національними та регіональними програмами.

5. Більшість єврорегіонів має спільну Концепцію розвитку транскордонного
регіону з врахуванням європейських, національних та регіональних
інтересів.

Єврорегіони за участю областей України

Україна включилася у процес створення єврорегіонів на початку 1993 року
і на даний час приймає участь у чотирьох: “Карпатський єврорегіон”,
“Буг”, “Нижній Дунай” та “Верхній Прут”.

Асоціація “Карпатський єврорегіон”

Міжнародну Асоціацію “Карпатський Єврорегіон” (КЄ) створено 14 лютого
1993р., підписанням у м. Дебрецені (Угорщина) міністрами закордонних
справ України, Польщі та Угорщини Декларації про співробітництво
населення, яке проживає в Карпатському регіоні. Декларація зафіксувала
підтримку урядами цих країн бажання органів самоврядування і місцевої
адміністрації в регіоні Карпатських гір і річки Тиси створити
“Карпатський Єврорегіон” як структуру для підтримання відносин
довгострокового співробітництва між різними його учасниками.

До складу “Карпатського Єврорегіону” увійшли прикордонні адміністративні
одиниці п’яти держав – Польщі, Словаччини, Угорщини, України та Румунії.
У лютому 1993 р., коли було засновано Асоціацію, “Карпатський
Єврорегіон” охоплював територію 53 200 км2. з населенням у 5 млн. осіб.
Протягом часу існування ці показники збільшилися відповідно до 161 279
км2 і 16 млн. осіб. (табл. 6.1).

Територія КЄ (рис. 6.1 та 6.2):

Територія Карпатського єврорегіону становить 161279 км2, з них на Польщу
припадає 11,5%, на Словаччину – 6,4%, на Румунію – 27,2%, Угорщину –
18,4% і на Україну – 36,4% усієї площі.

Україна

Площа – 56 660 км2 з населенням 6 429 900 осіб. Територія складається з
чотирьох областей, розташованих у західній частині України: Львівської;
Закарпатської; Івано-Франківської; Чернівецької. У містах проживає 49,8%
населення. Найбільші міста – Львів, Чернівці, Івано-Франківськ, Ужгород.

Угорщина

Площа – 28 639 км2 з населенням – 2 616 000 осіб. Територія складається
з п’яти областей, розташованих у північно-східній частині Угорщини:
Боршод-Абауй-Земплен; Гайду-Бігар; Гевеш; Яс-Надькун-Солнок;
Саболч-Сатмар-Берег; а також міст з обласним статусом: Мішкольц;
Дебрецен; Егер; Ніредьгаза. У містах проживає 56,5% населення.

Рис. STYLEREF 1 \s 6 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 1 . “Карпатський
Єврорегіон”

Словаччина

Площа – 10 459 км2 з населенням 1 554 740 осіб. Територія складається з
двох країв – Прешовського та Кошіцького. У цій частині єврорегіону у
містах проживає 57,3% населення, а до найбільших міст відносяться:
Бардейов, Гуменне, Кошице, Міхаловце, Прешов.

Польща

Площа – 18 683 км2 з населенням 2 127 860 осіб. Територія охоплює
Підкарпатське воєводство, що складається з 20 повітів і чотирьох міст на
правах повітів. Міське населення складає 41%, а до найбільших міст
відносяться Кросно, Перемишль, Жешув, Тарнобжег.

Рис. STYLEREF 1 \s 6 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 2 . Структура
території “Карпатського Єврорегіону”

Румунія (з 1997 р.)

Площа – 42 308 км2 з населенням 3 333 050 осіб. Територія складається з
7 округів: Сату-Маре, Мараморош, Бігор, Зілаг, Ботошані, Сучава,
Харгіта. Міське населення складає 44%, а до найбільших міст відносяться
Орадеа, Вайя Маре, Сату-Маре, Ботошані, Зілаг, Сучава.

14 лютого 1993 р. у Дебрецені (Угорщина) були схвалені Угода і Статут,
які є основними правовими актами, які регулюють функціонування КЄ.

Цілями “Карпатського Єврорегіону” визначені наступні:

сприяння співробітництву в економічній, соціальній, науковій,
екологічній, освітній, культурній галузях та в спорті;

лоббіювання та втілення транскордонних проектів, співробітництво з
національними інституціями та організаціями.

Місія Карпатського єврорегіону полягає у покращенні рівня життя
населення даного регіону, збереженні миру, сприянні добросусідським
відносиннам по обидві сторони кордонів, зменшенні ефекту ізоляції на
кордонах, забезпечення прозорості кордонів.

КЄ має власний бюджет, який включає кошти регіональних та місцевих
органів влади, а також закордонних спонсорів, зокрема Фонду братів
Рокфелерів, Інституту досліджень “Схід-Захід”.

Організаційна структура Асоціації “Карпатський Єврорегіон” (рис.  REF
_Ref58075257 \h 6.3 ) включає: Раду; виконавчого директора;
Секретаріат; національні представництва; робочі комісії.

До складу Ради входять 15 чоловік (по 3 представники від кожної
країни-учасниці).

25 січня 1996 р. на XIV засіданні Ради Карпатського Єврорегіону (Егер,
Угорщина) було затверджено Положення про Секретаріат Асоціації
“Карпатський Єврорегіон”. Згідно з цим положенням виконавчі та
адміністративні функції здійснює виконавчий директор, який призначається
Радою КЄ на два роки на підставі конкурсного відбору, який проводиться в
регіонах-членах КЄ. До повноважень виконавчого директора входить
організація виконання рішень Ради КЄ, керівництво Секретаріатом,
координація діяльності робочих комісій та національних представників,
підготовка проектів угод, проектів засідань Ради, підтримка контактів з
місцевими та міжнародними інституціями.

Таблиця

STYLEREF 1 \s 6 . SEQ Таблиця \* ARABIC \s 1 1

Зведені дані по адміністративно-територіальних одиницях, що входять у
“Карпатський Єврорегіон”

Адміністративно-територіальна одиниця

Територія, тис км2

Населення, тис. осіб

Щільність населення, осіб / км2

Україна

56,6

6 429,9

113

Закарпатська область

12,8

1289

101

Львівська область

21,8

2751

125

Івано-Франківська область

13,9

1466

105

Чернівецька область

8,1

935,4

115

Румунія

42,3

3333,0

78

Округ Ботошань

4,98

471

95,6

Округ Бігор

7,5

628

83,7

Округ Марамуреш

6,3

535

84,9

Округ Сату-Маре

4,4

394

89,5

Округ Сучава

3,86

260

67,3

Округ Зілаг

Округ Харгіта

Польща

17,9

2 127,8

119

Підкарпатське воєводство

17,9

2 127,8

119

Угорщина

28,6

2 616,0

90

Саболч-Сатмар-Берег

5,9

572

96,9

Яс-Надькун-Солнок

5,6

419

74,8

Боршод-Абауй-Земплен

7,2

742

103,0

Гайду-Бігар

6,2

549

88,5

Гевеш

3,6

327

90,8

Словаччина

15,7

1 554,3

107

Край Прешов

8,9

773,1

85,9

Край Кошіце

6,8

758,4

111,5

Рис. STYLEREF 1 \s 6 . SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 3 . Організаційна
структура “Карпатського Єврорегіону”

В структурі єврорегіону діють 7 робочих комісій:

1. Комісія з питань туризму (координується польською стороною).

2. Комісія з регіонального розвитку (координується угорською стороною).

3. Комісія з питань розвитку соціальної інфраструктури (координується
українською стороною).

4. Комісія з питань торгівлі (координується румунською стороною).

5. Комісія з питань надзвичайних ситуацій (координується Словацькою
стороною).

6. Комісія з питань охорони довкілля (координується угорською стороною).

7. Ревізійна комісія.

До активу КЄ слід віднести певні досягнення в політичній, економічній,
екологічній, освітньо-культурній та гуманітарній сферах.

Політична сфера. Регулярні зустрічі-консультації представників місцевих
органів влади з іншими інституціями регіонального співробітництва, в
т.ч. й міжнародними (єврорегіони “Буг”, “Нижній Дунай”, “Верхній Прут”,
“Mаас-Рейн, Комітет Регіонів ЄС, Комітет Економіки Європи ООН); вступ до
Асоціації Європейських Прикордонних Регіонів; підтримка проектів із
захисту прав національних меншин.

Економічна сфера. Розширення мережі прикордонних переходів із сусідніми
державами (зокрема будівництво транспортного моста через р.Тису на
україно-угорському кордоні); налагодження безпосередніх
зовнішньоекономічних контактів між територіями КЄ (заснування Асоціації
карпатських торгово-промислових палат, створення та розвиток СП,
підтримка СЕЗ, зокрема “Яворів”, “Закарпаття”, “Загонь”, “Курортополіс
Трускавець”, ефективна діяльність українсько-польської та
словацько-української торгово-промислових палат (остання фінансується
програмою ЄС PHARE CREDO); підвищення транзитної ролі прикордоння;
залучення іноземних інвестицій (гірськопереробна, хімічна,
деревообробна, нафтопереробна промисловість); організація семінарів,
конференцій з проблем ведення промислової, фінансової та біржової
діяльності в КЄ, проведення Економічних форумів з питань транскордонного
співробітництва.

Екологічна сфера. Впровадження проектів із запобігання забруднення
довкілля та захисту природних ресурсів
(українсько-австрійсько-румунський проект ECOPROFIT); здійснення заходів
із зміцнення берегової лінії річок для зменшення негативних наслідків
повеней (спільний проект України, Словаччини, Угорщини та Румунії із
створення системи гідроспоруд у прикордонних регіонах з метою
запобігання загрозі повеней); профілактика зсуву грунтів; спільні заходи
із забезпечення населення якісною питною водою.

Освітньо-культурна й гуманітарна сфера. Стимулювання та підтримка
спільних науково-культурних досліджень, проведення наукових конференцій,
семінарів, літніх шкіл; відкриття культурних центрів, організація та
проведення виставок, кінофорумів, днів культури, спортивних змагань,
музичних фестивалів (проект “Гуцулка”); сприяння співпраці NGO, окремих
експертів.

В рамках “Карпатського Єврореґіону” діє Асоціація університетів, у яку
входять: Кошіцький технічний університет, Кошіцький університет ім.
Й.Шафарика, Кошіцький університет ветеринарної медицини, Кошіцька
Академія повітряних сил – Словаччина; Мішкольцський університет,
Ґьодольський університет сільськогосподарських наук, Дебреценський
сільськогосподарський університет, Дебреценський університет ім.
Л.Кошута – Угорщина; Жешувський технологічний університет, Краківський
металургійний та гірничо-добувний університет, Люблінський технологічний
університет, Жешувський педагогічний університет – Польща; Ужгородський
державний університет, Коломийська колеґія права і бізнесу, Львівська
комерційна академія, Національний університет “Львівська політехніка”,
Львівський лісотехнічний університет, Івано-Франківський університет
нафти і газу, Івано-Франківська медична академія, Львівський
національний медичний університет – Україна, “Бабеш-Больяї”
університет – Румунія);

За період діяльності “Карпатського Єврорегіону” було впроваджено ряд
проектів транскордонного співробітництва.

Найбільш ефективно співробітництво щодо вирішення проблем захисту
Закарпаття від паводкових вод здійснюється в рамках Міждержавних Угод
між Урядом України та урядами Угорської Республіки, Словацької
Республіки та Румунії.

З часу дії Угод здійснено заходи по узгодженню проектів на будівництво і
реконструкцію гідротехнічних споруд, критеріїв оцінки аналізів відборів
проб води і її якості на прикордонних ріках, по здійсненню
протипаводкових заходів та ліквідації аварійного забруднення водотоків.

З метою реалізації Програми комплексного протипаводкового захисту в
басейні р. Тиса у Закарпатській області на 2002-2006 роки та прогноз до
2015 року, яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24
жовтня 2001 року № 1388, в Закарпатській області здійснюється проект
“Протипаводковий менеджмент в Словаччині та Україні” (фінансується
Датським агенством DANCEE), яким передбачається встановлення на
українській території 6-ти автоматизованих вимірювальних станцій на
річках Уж і Латориця з інтеграцією їх в існуючу систему.

За рахунок бюджету Програми малих проектів з прикордонного
співробітництва 2001 р. реалізуються 2 проекти, бенефіціантом яких є
Агентство регіонального розвитку та транскордонного співробітництва
“Закарпаття”:

®

p

j

l

n

 

c

¤

?

?

¬

®

°

?

e

e

i

i

$

Z

\

^

`

r

t

v

?

?

¬

°

?

?

?

?

?

o

o

oe

l

I

V

&

aeyTHoe

aeyTHoe

aeyTHoe

aeyTHoe

aeyTHoe

aeyTHoe

aeyTHoe

aeyTHoe

&

aeyTHoe

&

aeyTHoe

&

aeyTHoe

&

aeyTHoe

&

aeyTHoe

&

aeyTHoe

&

aeyTHoe

&

aeyTHoe

_

P

?

? 1/4

e4f4

e4f4 UeOaeO?U¬UthU?Ue?THoa-a¶aeueaeceje¤eoo›™™™™™™—™™?

e4f4

„oy#$/„µIfb$

e4f4

yyuyuuyyyyyyi¦™™

e4f4

„uey#$/„µIfb$K$

k

k

k

?

?

k

k

?

?

?

k

e4f4

e4f4

U

U

///8//?kd

U

U

U

l

aT

e4f4

h™u)

&

h j

h j

h j

h j

”yh j

”yh j

”yh j

e4f4

e4f4

?T

<>

?

 

E

A

?

E

?

 

u

E

E

E

E

E

caaaaaaS

caaaaS

0

B

?

aey1/2

aey1/2

aey1/2

aey1/2

aey1/2

aey1/2

aey1/2

aey1/2

aey·

aey·

aey·

aey·

”yk J

”yk J

”yk J

”yk J

”yk J

”yk J

”yk J

”yk J

”yk J

”yk J

”yk J

”yk J

”yk J

O

T

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019