.

С.І. Головащенко. Релігієзнавство. Тексти для читання 2003 (книга)

Язык: украинский
Формат: книжка
Тип документа: Word Doc
23 42195
Скачать документ

ЗМІСТ

1. СУТНІСТЬ РЕЛІГІЙНОГО ФЕНОМЕНУ. СТРУКТУРА, ФУНКЦІЇ, ДУХОВНА, КУЛЬТУРНА ТА СОЦІАЛЬНА РОЛЬ РЕЛІГІЇ

  • 1.1. Визначення релігії як світоглядова та методологічна проблема
  • 1.2. Що таке релігія – одна з сучасних академічних точок зору
  • 1.3. Релігія як об’єкт релігієзнавчого дослідження
  • 1.4. Погляд на релігію доби просвітництва. “Натуралістична” концепція
  • 1.5. Релігія як етап розгортання абсолютного духа – об’єктивно-ідеалістична концепція
  • 1.6. Релігія як предмет “позитивного знання”
  • 1.7. Почуття як найглибше джерело релігії. Концепція У. Джеймса
  • 1.8. Психоаналітична інтерпретація феномену релігії
  • 1.9. Релігія та “постпсихоаналітична” психотерапія. “Логотерапія” Віктора Франкла
  • 1.10. Теїстичний погляд на релігію
  • 1.11. Релігія як освоєння священної реальності: феноменологічна концепція М. Еліаде
  • 1.12. Міф та символ в релігії
  • 1.13 Релігія як предмет історичного аналізу. Історія-етнологія-феноменологія релігії
  • 1.14. Поняття релігійного досвіду
  • 1.15. Соціальна структура та суспільні функції релігії

2. ЕЛЕМЕНТАРНІ ФОРМИ РЕЛІГІЙНОГО ЖИТТЯ. ПЕРВІСНІ ФОРМИ РЕЛІГІЇ

  • 2.1. Надприродне в первісному мисленні
  • 2.2. Фетишизм
  • 2.3. Тотемізм
  • 2.4. Анімізм
  • 2.5. Поховальний культ
  • 2.6. Культ предків
  • 2.7. Магічні практики
  • 2.8. Система табу
  • 2.9. Обряди ініціації
  • 2.10. Шаманізм
  • 2.11. Про політеїзм, його передумови та походження

3. РЕЛІГІЯ В ІСТОРІЇ НАРОДІВ СВІТУ

  • 3.1. Принципи класифікації релігії
  • 3.2. Основи “громадянської” релігії античних суспільств
  • 3.3. Ведична релігія
  • 3.4. Індуїзм
  • 3.5. Давньоіранська релігійна традиція
  • 3.6. Джайнізм
  • 3.7. Даосизм
  • 3.8. Конфуціанство
  • 3.9. Синто
  • 3.10. Буддизм
  • 3.11. Іудаїзм
  • 3.12. Іслам
  • 3.13. Християнство

4. БІБЛІОГРАФІЯ

  • 4.1. Священні та віросповідні тексти
  • 4.2. Довідкова література
  • 4.3. Класики світової релігієзнавчої думки
  • 4.4. Релігія в цілому. Релігії світу; підручники, вступні тексти
  • 4.5. Філософське, соціологічне, психологічне, культурологічне дослідження релігії. Релігія, право, мораль, політика, економіка
  • 4.6. Елементарні форми релігійного житя, ранні форми релігії
  • 4.7. Національно-державні релігії: історія та сучасність
  • 4.8. Буддизм як світова релігія
  • 4.9. Іслам як світова релігія
  • 4.10. Християнство як світова релігія
  • 4.11. Нові релігійні рухи (“нетрадиційні релігії”
  • 4.12. Релігійна багатоманітність
  • 4.13. Релігія в історії та культурі України
  • 4.14. Періодичні видання
  • 4.15. Ресурси Інтернет

1. СУТНІСТЬ РЕЛІГІЙНОГО ФЕНОМЕНУ. СТРУКТУРА, ФУНКЦІЇ, ДУХОВНА, КУЛЬТУРНА ТА СОЦІАЛЬНА РОЛЬ РЕЛІГІЇ

1.1. ВИЗНАЧЕННЯ РЕЛІГІЇ ЯК СВІТОГЛЯДОВА ТА МЕТОДОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА

… “Віра… є милостивим зверненням бога до людини, вільна, особиста присутність Ісуса Христа в діях людини”
(Barth K. Die Kirchliche Dogmatik, Bd. 1. Erster Halbband, s.17.)

…релігія…являє собою символічну модель, яка формує людський досвід, – як пізнавальний, так і емоційний…. підходимо до визначення релігії як сукупності символічних форм, яка співвідносить людину з кінцевими умовами її існування… Релігійні символи пропонують осмислений контекст, в якому досвід смерті, зла та страждання може бути пояснений завдяки розміщенню його в більш грандіозну всесвітню структуру і наданню емоційної втіхи… релігійні символи можуть бути використані для виразу досвіду граничності та першоджерела будь-якої людської могутності й розуміння…релігія має справу не стільки з досвідом конкретних меж, скільки з граничністю взагалі…
(Белла Р. “Звички серця”. Цит за: Історія світової релігієзнавчої думки. Хрестоматія. за ред. В.І. Лубського. К., 1999. с. 129-130)

“…те, що звичайно називають релігією, включає в себе вірування та дії, пов’язані з двома різновидами досвіду: досвідом надприродного і священного… Релігія може бути визначена як людське ставлення до космосу як до священного порядку. Релігія – це людське ставлення до священного… Релігійний досвід утілюється в традиціях, які постають як посередники для тих, хто не має його сам…. …Релігійна традиція – це колективна пам’ять тієї миті, в яку реальність іншого світу стикається з переважною реальністю повсякденного життя…
(Бергер П. “Священна завіса”. Цит за: Історія світової релігієзнавчої думки. С. 133-135)

“Релігія є сфера людської активності, за допомогою якої формується священний космос… релігія є космізацією у формі священного. Під священним тут мається на увазі якість таємничої і такої, що викликає благоговіння, сили, яку людина переживає інакше, ніж саму себе, і водночас як звернену до людини, зв’язану з нею, і вірить, що вона (ця сила) панує в певних об’єктах людського досвіду.”
(Бергер П. The Social Reality of Religion. Lond., 1969, p. 26)

“Усі релігійні уявлення, що виходять прямо від життєвого поривання, можна визначити однаково: це захисні реакції природи проти створеного розумом уявлення про гнітючу смугу непередбачуваного між здійсненим і бажаним…
…Релігія зміцнює й дисциплінує. Для цього необхідні вправи, повторювані безперервно. Це значить, що немає релігії без обрядів і церемоній. Якщо існують боги, треба присвятити їм культу, а з того часу, як існує культ, існують і боги. Цей тісний зв’язок між богом та шаною, що йому надають, робить з релігійної істини щось особливе, незрівняне з істиною умоглядною і таке, що певною мірою залежить і від людини …
(Анрі Бергсон. Два джерела моралі та релігії. Цит за: Історія світової релігієзнавчої думки. с.31,43)

Релігія є “… тим найглибшим джерелом, яке живить усе людське існування і від якого воно залежить в усіх аспектах: це союз людини з Богом”
Вах Й. (Wach J.) Sociology of Religion. Chicago, 1944, p.383

“Релігія розглядається як трансцендентна, автономна реальність, що, як така, справляє вплив на людське суспільство. …Питання про сутність релігії – це справа теології або філософії релігії.”
(Вріхоф П. Цит. за: Internationale Jahr buch fur Religionssoziologie, Bd.III. Koln-Opladen, 1967, s.33)

“Інтеграція є функція релігії. То, там, де дійсно реалізується ця функція інтеграції, соціолог повинен говорити про релігію, хоча б і йшлося по секуляризовані ідеології та ритуали…”
(Габленц фон дер. Цит за: Matthes J. Religion und Gesellschsft, s.21)

“… В самому понятті релігії міститься те, що вона є не просто знанням про бога, його якості, наше відношення та відношення світу до нього… у ній зацікавлене серце, вона має вплив на наші почуття та на визначення нашої волі…
…Об’єктивна релігія є fides quae creditur, розсудок та пам’ять є силами, що сприяють їй, добувають, зважують та зберігають знання або також вірять … об’єктивну релігію можна упорядкувати в голові, вона дозволяє себе систематизувати, викладати себе у книзі, а також висловлювати себе іншим…

…суб’єктивна релігія виражається … у почуттях та вчинках … коли я кажу про людину, що вона має релігію, це означає не те, що він достатньо обізнаний про неї, а те, що його серце відчуває діла, чудо , близькість божества…
…релігія з необхідністю грунтується на вірі в традицію, що передала її нам… у необхідності релігійних обрядів ми переконуємося … через їх обов’язковість, через віру, що бог вимагає їх від нас як обов’язку, бажаного йому. …розглядаючи їх як такі…можна твердити про них лише те, що вони слугують витворенню, пробудженню благочестивих почуттів… Але коли я переконуюсь, що бог як такий не вшановується у цих обрядах…, що найбажанішим для нього служінням були б праведні вчинки, то… ці обряди … значною мірою вже втратили для мене частину свого можливого враження… Якщо між чистою релігією розуму, яка вклоняється богові в дусі та істині, а служіння йому вбачає лише у чеснотах праведності та фетишистською вірою, яка вірить, що можна отримати повагу в бога також і через щось інше, ніж сама по собі добра воля, існує така значна різниця … для людства є вкрай важливим проводити це розрізнення завжди на користь релігії розуму, витискаючи фетишистську віру …
(Гегель Г.В.Ф. Народна релігія і християнство)

“Почуття… складає найсуттєвішу особливість усіх релігій і усіх релігійних точок зору. У порівнянні з ним усі уявлення є підкореними й зумовленими.”
(Геффдинг Г. Философия религии. СПб.,б.г., с.107)

“…почуття є найглибшим джерелом релігії, а філософські й богословські побудови є лише вторинною надбудовою, подібною до перекладу оригіналу на чужу мову.”
(Джемс У. Многообразие религиозного опыта. М. 1910, с. 420)

“Релігія є зв’язком особистості з творцем цінностей”
(Джонсон П. (Johnson P. Psychology of Religion. N.Y.-Nashvile, 1945, p.30)

Релігія являє собою… “сукупність вірувань та почуттів, спільних в середньому для членів одного й того самого суспільства, створює певну систему, яка має своє власне життя; її можна називати колективною, або спільною свідомістю…”
(Дюркгайм Э. О разделении общественного труда. Этюд об организации высших обществ. Одесса, 1900, с.63)

“В релігії завжди існує щось вічне, що переживає усі часткові символи, якими тимчасово оточує себе релігійне мислення. Не можливе існування суспільства, яке б не відчувало б потреби регулярно оживлювати і підкріплювати колективні почуття та ідеї, що створюють його єдність та індивідуальність”
(Дюркгайм Е. Соціологія релігії)

“Якщо релігія покликана відігравати корисну роль у житті, вона повинна розглядатися виключно як природна функція людини…”
(Дьюї Д. Цит. за: Allpotr G. The Individual and his Religion. New York, 1950, p.43)

“…будь-яка релігія є ніщо інше, окрім як фантастичне відображення в головах людей тих зовнішніх сил, які панують над ними в їхньому повсякденному житті, відображенням, у якому земні сили набувають форми неземних”
(Енгельс Ф. Диалектика природы. Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т. 20, с.328)

“…за сферою “виявлення” релігійного життя ми повинні визнати наявність “чогось”, що створює у всьому людстві на найнижчих щаблях культури релігійне життя… Це “щось”, яке стоїть позаду будь-якої релігійної “феноменології”, що “тягне” душу догори, може бути осягненим лише тоді, коли визнати, що у своїх глибинах душа вже є пов’язаною з абсолютом, з Богом”
(Зеньковський В. Основы христианской философии)

“…багатоманітні взаємовідносини людей містять в собі елемент релігійного … Будь-яка релігійність містить своєрідну суміш безкорисливої самовіддачі та евдемоністської жаги, смирення та вивищення, чуттєвої безпосередності та нечутливої абстракції; тим самим виникає певна міра напруження почуття, специфічна інтимність та міцність внутрішнього ставлення, “вбудованість” суб’єкта в якийсь вищий лад, який він, проте, одночасно сприймає як щось глибоко інтимне та особисте…”
(Зіммель Г. “Релігія. Соціально-психологічний етюд.” Цит за: Історія світової релігієзнав.. с. 286.)

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019