.

Цивільне процесуальне право України (книга)

Язык: украинский
Формат: книжка
Тип документа: Word Doc
8 57860
Скачать документ

Цивільне процесуальне право України

Плани семінарів

Тема 1. Поняття цивільного процесуального права.

Роль правосуддя по цивільних справах в реалізації концепції правової
держави і конституційного права на судовий захист.

Судова система та її структура.

Характеристика цивільно-процесуального права як галузі українського
права.

Предмет і метод цивільно-процесуального права.

Норми цивільно-процесуального права. Їх система.

Види цивільного судочинства.

Джерела цивільного процесуального права.

Дія норм цивільного процесуального права в часі і просторі.

Література:

Арапов Н.Т. Проблемы теории и практики правосудия по гражданским делам.
Л. 1984.

Боннер А.Т. Применение нормативных актов в гражданском процессе. М.:
Юрид. Лит. 1980.

Горшнев В.М., Крупнин В.Г., Мельников Ю.И. и др. Теория юридического
процесса. Харьков. 1985.

Євдокимов В. Судоустрій: пошуки оптимального варіанту // Право України.
1999. №9.

Комаров В.В. Метод правового регулирования гражданских процессуальных
отношений. Харьков, 1980.

Сахнова Д.В. Реформа цивилистического процесса: проблемы и перспективы.
// Государство и право. 1997. №9.

Чечина М.Х. Основные направления развития науки советского гражданского
процессуального права. Л. 1987.

Шевчук П.І., Кривенко В.В., Ярема А.Г. Проблеми судово-правової реформи
// Вісник Верховного Суду України. 1997. №1.

Шерстюк В.М. Система советского гражданского процессуального права. М.
1989.

1. Які є види цивільного судочинства:

касаційне провадження

провадження в суді І інстанції

наказне провадження, позовне провадження, окреме провадження

апеляційне провадження

виконавче провадження

2. Завданням цивільного судочинства є:

1. справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту прав
чи інтересів юридичних осіб.

2. розгляд справи по суті;

3. постановлення рішення;

4. своєчасний розгляд цивільних справ;

5. поновлення порушених суб`єктивних прав;

3. Правом на звернення до суду за захистом наділені:

1. кожна особа, яка звертається за захистом своїх порушених чи
невизнаних прав, свобод чи інтересів

2. особа, яка звертається за захистом своїх оспорюваних інтересів

3. орган державного управління

4. ким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або
державні чи суспільні інтереси

5. будь-яка заінтересована особа

Задачі:

1. Громадянин Петренко О. 15 жовтня 1997 року звернувся в місцевий суд
із заявою про усиновлення дитини – хлопчика 3 років, який залишився без
батьків та без батьківської опіки, у зв’язку із загибеллю їх в
автомобільній катастрофі. Суддя відмовив в прийнятті заяви мотивуючи
тим, що немає такого закону, згідно з яким суд повинен розглядати заяви.
Він роз’яснив заявнику, що потрібно звернутися із заявою до голови
місцевої адміністрації.

Чи обгрунтована відмові судді в прийнятті заяви про усиновлення?
Наведіть приклади процесуальних норм, які знаходяться в першій частині
Цивільного кодексу України, СК, КЗпП України, тобто в джерелах
регулятивного (матеріального) права.

2. Громадяни Сидорова О. та Мельник С. проживали в м. Уральську
республіки Казахстан. В червні 1998 року між ними був укладений договір
позики грошей, за яким Сидорова О. дала в борг Мельник С. 200 тис. тинге
(грош.один.Казахстану) терміном на один рік, тобто до 20 червня 1999
року. Протягом 1998 року і кредитор, і боржник переїхали на постійне
місце проживання в м.Дубно Тернопільської області. В зв’язку з тим, що
Мельник С. не повернула гроші, Сидорона О. в жовтні 1999 року пред’явила
позов в місцевий суд м.Дубно про стягнення боргу. Місцевий суд,
розглядаючи справу, застосував норми цивільного кодексу республіки
Казахстан і при розгляді спору керувався нормами цивільного
процесуального кодексу республіки Казахстан, оскільки правовідносини
виникли на території даної держави.

Чи правильно діяв суд ?

Як застосовуються норми цивільного процесуального права в просторі і
часі?

Дайте порівняння правил застосування норм матеріального та
процесуального права в просторі.

3. Сидорко О. і його брат Сидорко В. в 1962 році отримали в порядку
спадкування у власність по 1/2 частини житлового будинку. В 1997 році
між ними виник спір про право користування підсобними приміщеннями:
коморою, гаражем. Сидорко О. звернувся в суд з позовною усною заявою
зіславшись на відсутність коштів для оплати адвоката і важкість
грамотного юридичного обгрунтування позовної заяви. В основі спору
лежить факт спадкування в 1962 році, коли діяв Цивільний кодекс 1922
року і Цивільний процесуальний 1923 року. Останній допускав звернення в
усній формі.

Які пояснення повинен дати позивачеві суддя?

Як застосовуються норми цивільного процесуального права в просторі і
часі?

Тема 2. Принципи цивільного процесуального права

Поняття принципів в цивільному процесі і їх значення.

Система принципів цивільно-процесуального права.

Проблеми класифікації.

Загально-правові принципи.

Міжгалузеві принципи.

Галузеві принципи:

а) принцип диспозитивності;

б) принцип змагальності;

в) принцип рівноправності сторін.

Принципи інституту судового розгляду:

а) принцип усності;

б) принцип безпосередності судового розгляду.

Законодавство:

Конституція України, розділи II, VIII.

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 1-14, 18-56.

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування
законодавства, що забезпечує незалежність суддів» від 12 квітня 1996 р.
№ 4 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне
видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. –
С.21-27

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції
України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 р. № 9 //
Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання.
У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.9-14

Література:

Авдюков М.Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве. М.:
Изд-во МГУ. 1970. 186с.

Богдан И.И. Органы финансового управления как лица, участвующие в деле с
целью защиты своих прав // Юридический процесс как средство обеспечения
социалистической законности. Вестник Львов. ун-та. Сер. юрид., 1986,
вып. 21.

Богдан И.И. Участие органов финансового управления в советском
гражданском процессе (Автор. диссертации канд.юр.наук). К.: 1985. 24с.

Богдан Й. Г. Судовий порядок стягнення несплачених у строк податків і
платежів //Рад. право. -1982. – № 10, с. 23-26.

Боннер А. Т. Принцип диспозитивности советского гражданского
процессуального права. – М., 1987;

Заворотько П.П., Штефан М.Й. Непозовне провадження у радянському
цивільному процесі. Київ: Вид-во Київ. ун-ту. 1969. 42с.

Климович О. Система національних засобів захисту прав людини ( в
контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини)
//Право України, 2001, №1.

Козлов А. С. Теоретические вопросы установлений истины в гражданском
процессе. Иркутск, 1980.

Колодий А. М. Принципы права Украины. К., 1998.

Костенко О. Наукове (доктринальне) тлумачення законів та його роль у
здійсненні правосуддя // Право України, 2000, №6.

Мамницький В. Ю. Принцип змагальності в цивільному судочинстві: Автореф.
канд. дис. Харків, 1995.

Немировська О. На шляху оновлення цивільного процесуального
законодавства // Право України. 1999. №11.

Немировська О. Змагальність: старе поняття, новий зміст // Право
України. – 1999. – №9. – С.53-56

Нечипорук С. Принцип участі громадян у здійсненні правосуддя та
поєднання колегіального й індивідуального порядку розгляду справ //
Право України. – 2003. – №11 – С.82-85

Омельченко М. П. Принцип об’єктивної істини в системі принципів
цивільного процесуального права України: Автореф. канд. дис. К., 1996.

Основные принципы гражданского процесса: Кол. авт. М. К. Треушников, Й.
В. Логинов и др. М., 1991.

Принцип законности в гражданском процессе. М., 1989.

Притика Д. Судова незалежність: етика і проблеми корупції //Право
України, 2000, №6

Семенов В. М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства.
М., 1986.

Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і
свобод людини і громадянина в Україні // Право України, 2001, №1.

Тараненко В. Ф. Принципы диспозитивности и состязательности в советском
гражданском процессе. М., 1990.

Тертишник В. Проблеми розвитку процесуальної форми і гарантії правосуддя
//Право України, 2001, №1.

Тертишніков В. І. Принципи цивільного процесуального права. Харків,
1991.

Тимченко Г. Джерела змагальності у цивільному судочинстві // Право
України. – 2005. – №1. – С.99-103

Тимченко Г.П. Історико-правові аспекти принципу диспозитивності у
цивільному процесі // Вісник господарського судочинства. – 2003. – №2. –
С.150-155

Фазикош Г. Змагальний тип цивільного судочинства та вплив змагальних
процедур на судове рішення // Право України. – 2002. – №12. – С.27-32

Чечина Н.А. Основные направления развития науки советского гражданского
процессуального права. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. 104с.

Чечина Н.А. Принципы гражданского процессуального права //Актуальные
проблемы теории и практики гражданского процесса. М.: Юрид.лит., 1979.
С.36-61.

Чиналиева Й. У. Принципы гражданского процессуального права Кыргызстана.
Бишкек, 1998.

Шевчук С. Щодо обов’язковості рішень Конституційного Суду України у
контексті доктрини судового прецеденту // Право України, 2000, №2.

Шишкін В. Змагальність – принцип судочинства в демократичному
суспільстві // Право України. 1999. №12.

Штефан М. Й. Принципы советского гражданского процессуального права. –
К., 1980.

Штефан М.Й. Підприємство і правосуддя. Київ: Вища школа. 1992. 158с.

Штефан М.Й., Кочерянц Р.Г. Конституційні основи правосуддя. К.:
Наук.думка, 1982. 154с.

Шутенко О.В. Проблемы диспозитивности в гражданском судопроизводстве. –
Харьков, 2004

Задачі:

1. Суд розглядав в судовому засіданні справу про поділ спільно нажитого
майна між колишнім подружжям. Позивач Хом’як О. в судовому засіданні
заявив клопотання про відкладення розгляду справи для укладення договору
з юридичною консультацією щодо надання їй юридичної допомоги.
Відповідачка заперечила проти відкладення справи аргументуючи тим, що в
неї немає коштів для того, щоб мати в процесі адвоката в якості
представника. Якщо в позивача буде представник, а в нею ні, то це
порушить принцип рівноправності сторін.

Суддя відмовив в задоволенні клопотання позивача, мотивуючи відмову
тим, що відкладення провадження по справі порушить принцип
рівноправності сторін в цивільному процесі, і процес буде несправедливим
по відношенні до відповідачки.

Висловіть свої міркування щодо правової позиції сторін і дії принципів
рівності та рівноправності.

2. Місцевий суддя Федорченко Л. одноособово розглядав цивільну справу
про визнання договору купівлі-продажу двохкімнатної квартири недійсним.
В судовому засіданні позивач Квітка С. заявив клопотання про відкладення
на наступний день і час розгляду, але в колегіальному складі суду. В
обгрунтування свого клопотання позивач посилався на те, що для нього
рішення суду має виключне значення так як одному судді важко розібратися
в законності купівлі-продажу квартири.

Суддя Федорченко Л. вислухавши клопотання позивача, заявив, що він
досвідчений суддя і за останні два роки заслухав більше десятка
аналогічних справ. Судове засідання було продовжено. Процес проводився
одним суддею. В результаті судового розгляду позивачу було відмовлено в
задоволенні позову.

Чи порушені суддею принципи цивільного процесуального права?

3. В судовому засіданні слухалася справа окремого провадження про
усиновлення дитини. Під час розгляду справи в зал судового засідання
зайшов кореспондент обласного телебачення з відеокамерою і почав
проводити зйомку судового засідання. Головуючий по справі запитав на
підставі чого проводиться відеозйомка. Кореспондент відповів, що має
завдання телестудії провести відеозйомку деяких фрагментів процесу для
демонстрації телеглядачам репортажу про нову категорію цивільних справ
по усиновленню.

Головуючий по справі Іванов А. заборонив відеозйомку і видалив
журналіста із залу засідань. Той в свою чергу заявив, що буде скаржитись
у вищу судову інстанцію на бюрократизм судді.

Проблему яких принципів зачіпає дана правова ситуація.

4. В місцевому суді слухалася справа за позовом Петренко В. до Яценко С.
про стягнення 6 тис. грн. – шкоди заподіяної пошкодженням автомобілів
“Волга”, спричиненого автомобільною пригодою. Відповідач Яценко С. не
визнав позову, вказуючи, що не винен у пригоді. Під час даної ситуації
дорога була вкрита льодом і зіткнення автомашин сталося в зв’язку із
непереборною силою.

Позивач Петренко В. заявив клопотання про відкладення цивільної справи
і про витребування матеріалів кримінальної справи, яка в свій час була
порушена, але закрита. Суддя виніс ухвалу про відкладення справи на
інший день, але у витребуванні кримінальної справи відмовив, вказавши в
ухвалі, що у відповідності з принципом змагальності кожна із сторін
повинна довести ті факти, на які посилається. Тому сам позивач повинен
пред’явити матеріали кримінальної справи, які знаходяться в районному
управління внутрішніх справ.

Розкажіть про принцип змагальності, його зміст. Чи правильні дії суду
та сторін в даній ситуації?

5. Місцевий суд Яремчанського району Франківської області за позовною
заявою Стригуна С. виніс рішення про розірвання шлюбу із Стригун О.
Ніяких інших вимог в даній цивільній справі заявлено не було. Через 2
місяці після винесення рішення про розірвання шлюбу в суд звернулася
Стригун О. з позовом про стягнення аліментів з відповідача Стригуна С.
на двох дітей, оскільки батько відмовляється добровільно їх утримувати.
Відповідач заперечував проти розгляду справи про стягнення аліментів,
мотивуючи тим, що між ним і колишньою дружиною було укладено письмовий
договір про передачу справи в третейський суд. Вислухавши сторони,
ознайомившись з письмовими заявами сторін, суддя відмовив в прийнятті
заяви про стягнення аліментів.

Дайте аналіз правової ситуації з точки зору дії принципів цивільного
процесуального права.

6. Апеляційний суд своєю ухвалою скасував рішення місцевого суду про
поновлення на роботі Сидоренка О. з підстав неповного з’ясування
обставин, що мають значення для справи і спрямувала справу на новий
розгляд до того ж суду в іншому складі суддів. При новому розгляді
справи в складі суду був суддя, який входив до складу, що виніс рішення,
яке було скасоване касаційною інстанцією.

Вкажіть порядок розгляду справ по першій інстанції, якщо вони повернені
на новий розгляд у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин справи.

7. Який принцип цивільно-процесуального права був відтворений в
повноваженнях органів прокуратури, органів державного управління, які в
передбачених законом випадках можуть звернутися в суд з вимогою на
захист прав та інтересів на вимогу інших осіб, державних чи громадських
інтересів, що охороняються законом:

а) прокурор пред’явив позов про визнання шлюбу недійсним між Чебрецем А.
та Майстренко Р. на тій підставі, що шлюб носить фіктивний характер, а
метою його є отримання житлової площі;

б) органи опіки і піклування пред’явили позов про позбавлення
батьківських прав подружжя Воробкевичів, які зловживають спиртними
напоями, жебракують, не турбуються про утримання та виховання своїх
дітей;

в) у справі пор поділ житлового будинку та земельної ділянки. До участі
у справі було залучено Бюро технічної інвентаризації для видачі висновку
по справі.

8. При розірванні шлюбу подружжя Володимирко суд ухвалив рішення про
передачу 4-річної Катерини батькові, а молодшу Ольгу залишив з матір’ю.
Суд не надав значення, в яких умовах буде проживати Катерина. Її батько
житлового приміщення не мав, винаймав житло, але за його поясненням мав
отримати квартиру і мав можливість безкоштовно влаштувати дитину в
дитячий садок.

Суд не з’ясував також чи допустиме роздільне проживання двох сестер.
Всі ці питання правильно можна було б вирішити з врахуванням думки
органів опіки та піклування, але вони до участі у справі не були
залучені. Про порушення судом яких принципів цивільного процесу це
свідчить?

Тема 3. Цивільно-процесуальні правовідносини та їх суб’єкти.

Поняття цивільних процесуальних відносин.

Підстави виникнення цивільних процесуальних правовідносин.

Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин (учасники цивільного
процесу): а) суд; б) особи, які беруть участь у справі; в) інші учасники
цивільного процесу.

Цивільно-процесуальна правоздатність і дієздатність.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 1-14, 26-56, 118, 121,
291-295.

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування
судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по
першій інстанції” // Постанови Пленуму Верховного Суду України
(1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім
“ІнЮре”, 2004. – С.225-234

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції
України при здійсненні правосуддя” // Постанови Пленуму Верховного Суду
України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.:
Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.9-14

Література:

Елисейкин П.Ф. Гражданские процессуальные правоотношения: Учеб.пособие.
Ярославль, 1975. 108с.

Козлов А.Ф. Суд первой инстанции как субъект советского гражданского
процессуального права. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1988. 165с.

Комаров В.В., Радченко П.І. Цивільні процесуальні правовідносини та їх
суб’єкти. Харків, 1991.

Комаров В.В Радченко П.І. Цивільні процесуальні правовідносини та їх
суб’єкти. Київ: НМК з ВО. Мінвузи УРСР. 1991. 104с.

Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. М., 1974.

Чечина Н. А. Гражданские процессуальные правоотношения. Л., 1966.

Чечина Н.А. Гражданское процессуальное отношение. Л.: Изд-во Ленингр.
ун-та, 1962. 68с.

Чечина Н.А. Основные направления развития науки советского гражданского
процессуального права. Л.: Изд-во Ленигр. ун-та, 1987. 104с.

Шакарян М. С. Понятие субъектов гражданского процессуального права и
правоотношения и их классификация. Труды ВЮЗИ. М., 1971.

Шишкін В. Система судів загальної юрисдикції у Франції //Право України.
1996. № 6, с. 18-22.

Щеглов В.Н. Гражданское процессуальное правоотношение. М.: Юрид.лит.,
1966. 167с.

1. Суддя, який брав участь у розгляді цивільної справи в суді першої
інстанції, не може брати участі:

1. в перегляді тієї ж справи у зв`язку з нововиявленими обставинами;

2. в перегляді тієї ж справи в порядку нагляду;

3. в розгляді заяви про скасування рішення про визнання його безвісно
відсутнім;

4. в розгляді справи в суді першої інстанції;

5. в розгляді тієї ж справи в касаційному порядку.

Задачі:

1. Чи можуть бути суб`єктами цивільних процесуальних правовідносин:
Марченко – 14 років, Гриценко – 16 років, душевнохворий, Петров – 20
років, які своїми діями завдали шкоди заводу “Світоч” і в якості кого?
Відповідь мотивуйте.

2. Суд під головуванням судді Володар Г. розглядав справу. В судовому
засіданні один із суддів захворів і Володар Г., щоб не відкладати
слухання справи, замінив його іншим суддею, який перебував у залі
судового засідання і закінчив розгляд справи постановивши рішення.

Визначіть, які помилки допущені?

3. Сидоренко Л. звернувся з позовом до Болотко Р. про відібрання
автомобіля, який він залишив у нього в заставу за надану грошову позику.
Як було зазначено у позові Сидоренко Л. повернув позику, але Болотко Р.
не бажав її приймати і не віддавав автомобіль. Очевидцями цієї ситуації
були Зима О. та Петренко Т. у розгляді справи брав участь адвокат.
Інтереси Болотко Р. захищав уповноважений комітету профспілки.

Визначте, між ким і які виникли цивільно-процесуальні правовідносини по
цій справі. Вкажіть їх елементи.

4. Прокурор району подав позовну заяву в інтересах громадянина Сорокіна
Б. про визнання за ним права власності на будинок, який будувався
спільно з його братом та його сім’єю, і був зареєстрований на брата. В
суд надійшла заява від дружини брата про визнання за нею права на 1/3
будинку, оскільки більша половину її місячної зарплати протягом двох
років вкладалася в його будівництво, а також заява від органів опіки та
піклування в інтересах неповнолітнього сина Сорокіна Б. про визнання за
ним права на 1/3 будинку, оскільки на його спорудження були використані
кошти подаровані неповнолітньому дідусем. Крім цього, в справу вступив
Акціонерний банк “Промінвест” і просив стягнути на його користь
невиплачену позику. Інтереси всіх заінтересованих осіб у справі
представляли адвокати.

Для з’ясування деяких обставин будівництва до участі у справі суд
залучив Барановського А., Тураша Р., Вавріва Л., які виконували
будівельні і столярні роботи. Крім цього, для визначення правильності
можливого поділу будинку, судом було залучено до участі у справі БТІ,
державну адміністрацію району.

Визначте процесуальне становище кожного із суб’єктів. Прокласифікуйте
їх та обгрунтуйте такий поділ.

5. У зв’язку з тим, що працівники кав’ярні неналежно здійснювали нагляд
за роботою пристроїв водопровідної системи підсобного цеху, вода залила
розташовану нижче художню майстерню художника Вітриченка Т., у зв’язку з
чим було пошкоджено приміщення та картини на суму 10 тис.грн. Потерпілий
вирішив відшкодувати нанесені збитки за рахунок винних осіб.

Наявність яких юридичних фактів необхідно для виникнення цивільних
процесуальних правовідносин. Визначіть суб’єктів процесуальних
правовідносин у цій справі.

6. Малиновська М. (17 років) пред’явила позов до Гузара В. про
встановлення батьківства і стягнення аліментів на утримання дочки.
Позивачка зазначила, що вона перебувала з відповідачем у фактичних
шлюбних відносинах, вела з ним сумісне господарство, незважаючи на те,
що у відповідача є сім’я, на утриманні у нього двоє дітей. Про ці
обставини знають свідки: Полінкевич П. і Задорожний М., яких вона
просила викликати в судове засідання. При розгляді справи в судовому
засіданні було встановлено, що позовна заява подана неповнолітньою
особою, у зв’язку з чим позов суд залишив без розгляду. Які необхідні
умови для участі громадян і організацій в процесі стороною чи іншим
суб’єктом процесуальних правовідносин.

Тема 4. Сторони в цивільному процесі.

Поняття сторін в цивільному процесі.

Процесуальні права і обов’язки сторін.

Процесуальна співучасть.

Поняття неналежної сторони. Умови і порядок заміни неналежної сторони.

Процесуальне правонаступництво. Поняття і види.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 26-33, 37.

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах
про виключення майна з опису” від 27 серпня 1976 р. №6 // Постанови
Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох
томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.211-216

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли
в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня
1985 р. № 2, п. п. 4,6 // Постанови Пленуму Верховного Суду України
(1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім
“ІнЮре”, 2004. – С.122-131

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування
судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» від 18 вересня
1987 р. № 9, п.п.5,13 // Постанови Пленуму Верховного Суду України
(1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім
“ІнЮре”, 2004. – С.132-139

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами
законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації
громадян та організацій» від 28 вересня 1990 р. № 7, п. п. 5,6 //
Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання.
У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.45-51

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами
трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9, п. 5 // Постанови Пленуму
Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. –
Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.146-160

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами
цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992
р. №6 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне
видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. –
С.91-106

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. № 4,
п. п. 6, 7,11 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004).
Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”,
2004. – С.52-59

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування
судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 25
грудня 1996 р., №13, п.п.7-11 // Постанови Пленуму Верховного Суду
України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.:
Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.172-184

Література:

Бігун В. Цивільна процесуальна правоздатність та цивільна процесуальна
дієздатність іноземних осіб // Право України. 1999. №10.

Богдан Й.Г. Органы финансового управления как лица, участвующие в деле с
целью защиты своих прав //Вестн. Львов. ун-та. Сер. юрид. 1986. Вып. 24.

Васильева Г.Д. Защита ответчика против иска в гражданском
судопроизводстве. Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1987. 166с.

Васильєв С. В. Співучасть у справах про відшкодування шкоди, нанесеної
при виконанні трудових обов’язків // Право України. 1996, № 6.

Васильченко Н.И. Процессуальные положение ответчика в гражданском
судопроизвостве. Харьков: Выща шк., 1973. 88с.

Викут М.А. Стороны – основные лица искового производства. Саратов:
Изд-во Сарат. ун-та, 1968. 76с.

Гетьманцев О. Деякі теоретичні аспекти поняття належної і неналежної
сторони у цивільному процесі України // Збірник наукових праць
юридичного факультету Чернівецького університету імені Ю.Федьковича
«Єрніхівський збірник». Вип. 2. Чернівці. 1995.

Гетьманцев О. О. Громадяни як сторони в цивільному процесі України:
Автореф. канд. дис. К., 1997.

Гражданский процесс – ответственные редакторы доктор юридических наук
профессор Н.А.Чечина и кандидат юридических наук Д.М.Чечот. “Юридическая
литература”, М.1968 г., глава IV.

Громошина Н. А. Процессуальное соучастие. М., 1988.

Заворотько П. П., Штефан М. Й. Особи, які беруть участь у справі. К.,
1967.

Козлов А.Ф. Субъекты советского гражданского процессуального права по
Основам гражданского судопроизводства и новым ГПК союзных республик.
“Советское государство и право”, №6, 1965 г.

Мельников А.А. Правовое положение личности в советском гражданском
процессе. М.: Юрид.лит., 1969. 247с.

Орлова Л. М. Права сторон в гражданском процессе. Минск,1973.

Ринг М. Вопрос гражданского процесса в практике Верховного суда СССР.
Госюриздат. 1957 г.

Советский гражданский процесс. Под редакцией профессора М.А.Гурвича.
Издательство “Высшая школа”. М. 1967 г.

Чанишева Г., Фадєєнко А. Справи за позовами про захист честі, гідності
та ділової репутації до засобів масової інформації (окремі питання) //
Право України. 1999. №2.

Чечот Д. Процессуальное соучастие. Сов. юстиция, №19. 1965 г.

Чечот Д.М. Участники гражданского процесса. Госюриздат, 1960 г.

Шакарян М. С. Субъекты советского гражданского процессуального права.
М., 1970.

Шакарян М.С. Учение о сторонах в советском гражданском процессе:
Учеб.пособие. М.: ВЮЗИ, 1983. 68с.

Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. К., 1992.

Штефан М. Й. Проблемы совершенствования правового регулирования
гражданских процессуальных средств защиты имущественных прав граждан //
Охрана прав и интересов личности. Гражданско-правовой аспект. К., 1992.
С. 145-191.

Щеглов В. Н. Субъекты судебного гражданского процесса. Томск, 1979.

1. Для заміни неналежного відповідача в справі необхідно:

1. згоду позивача;

2. згоду неналежного відповідача;

3. заяву неналежного відповідача і позивача;

4. згоду прокурора, якщо він бере участь у справі;

5. згоду представника відповідача і позивача.

2. Що таке процесуальна співучасть:

участь третіх осіб;

участь в процесі свідків;

участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів;

участь в процесі експертів або перекладачів;

участь у процесі органів державного управління.

3. Неналежним відповідачем в цивільному процесі слід вважати :

1. якщо позов пред`явлений не тією особою, якій належить право вимоги;

2. якщо позов пред`явлений особою з метою захисту своїх прав;

3. якщо позов пред`явлений прокурором;

4. якщо позов пред`явлений до юридичної особи;

5. якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за
позовом.

4. В разі вибуття однієї із сторін в справі і заміну її
правонаступником:

1. розгляд справи починається заново;

2. розгляд справи продовжується;

3. провадження по справі закривається;

4. усі дії, вчинені до вступу правонаступника, обов`язкові для нього;

5. усі дії, вчинені до вступу правонаступника, не обов`язкові для нього.

Задачі:

1. Кравчук К. перебувала в зареєстрованому шлюбі з Кравчук Ф. із 25
червня 1997 р. У 1999 р. у Кравчуків народився син Михайло. У тому ж
році Кравчук Ф. занедужав шизофренією і був визнаний інвалідом другої
групи, у зв’язку з чим йому була призначена пенсія в розмірі 48 гривень
на місяць.

Хвороба Кравчука Ф. прийняла затяжний характер і він був поміщений у
психіатричну лікарню. Рішенням суду Кравчук був визнаний недієздатним.

Кравчук К. розірвала шлюб із Кравчуком Ф. і звернулася в суд із позовом
про стягнення з нього аліментів на утримання сина. Суддя відмовив
Кравчук К. у прийнятті позовної заяви, мотивуючи тим, що позов не може
бути поданий до недієздатної особи.

Чи правильно вчинив суддя?

2. Вироком суду Грищенко М. був позбавлений волі за розкрадання
державного майна із конфіскацією майна, яке належить йому.

Вироком суду задоволено позов м’ясокомбінату, на користь якого з
Грищенко М. стягнено 1400 грн.

Дружина засудженого Грищенко А. подала позов про виключення з акта опису
гардеробу, телевізора, трюмо, радіоли і золотого годинника, які належать
їй на праві особистої власності.

Визначте склад учасників у даній справі?

3. У вересні 1999 року Паничук І. звернулася в суд із позовом до
Золотник П. про відшкодування майнової та моральної шкоди. У заяві вона
зазначала, що 27.06.98. з вини відповідачки, котра мешкає поверхом вище,
було затоплено її квартиру, яка після цього потребує ремонту на суму
5078 грн. Пошкодженням квартири їй, як власнику, завдано моральної
шкоди, що становить 1500 грн. Відповідачка відмовилась добровільно
відшкодувати шкоду .

В судовому засідання, яке відбулось 20.01.2000 року позивачка зменшила
розмір позовних вимог в частині майнового стягнення до 3500 грн. Вимогу
стосовно моральної шкоди підтримала в попередньому розмірі.

4.02.2000 р. позивачка померла. Спадкоємець Паничук О. заявив клопотання
про збільшення розміру позовних вимог в попередній сумі (5078 грн.), а в
частині моральної шкоди підтримав у повному обсязі.

Рішенням місцевого суду Болоклавського районну м. Севастополя позов
задоволено. З відповідачки на користь Паничук О. постановлено стягнути
майнову шкоду в розмірі 5078 грн. та моральну шкоду в розмірі 1500 грн.

Зробіть аналіз задачі.

Які процесуальні дії повинен вчинити суд в разі смерті сторони? Правові
наслідки вступу в процес правонаступника та обсяг його повноважень.

4. Козак П. подав позов про виселення з будинку, що належить йому,
Скорика В. у зв’язку з потребою в житловій площі, що створилася після
одруження сина і народження онука.

У період розгляду справи в суді Козак П. помер. Сини померлого – Козак
Сидір й Козак Федір звернулися в суд із проханням допустити їх у справу
в якості позивачів.

Чи підлягає прохання Козаків задоволенню?

5. Після смерті спадкодавця спадщину отримали син спадкодавця Сикорський
М. і онук спадкодавця Сикорський В. – 14 років.

У зв’язку з тим, що спадкоємці не змогли добровільно провести поділ
спадкового будинку, Сикорський М. вирішив подати в суд позов до
Сикорського В. про поділ спірного домоволодіння. Йому роз’яснили, що
Сикорський В. як неповнолітній не може бути стороною (відповідачем) у
справі.

Чи правильне таке роз’яснення?

6. Горбулько У. пред`явив позов до фірми “Нептун” з вимогою про
відшкодування шкоди в сумі 40 грн. щомісячно, в зв`язку з частковою
втратою працездатності. Під час розгляду справи Горбулько У. помер.

В судове засідання з`явився син Г. і вимагав продовження розгляду
справи. Суд розглянув справу і постановив рішення.

Дайте аналіз правовідносинам, які виникли. Складіть необхідний
процесуальний документ.

7. Будинок, що складається з чотирьох кімнат, належав на праві приватної
власності сестрам Шикоряк О. і Шикоряк К. Одну із кімнат займали за
договором найму подружжя Семенових. У інших трьох кімнатах мешкала сім’я
Шикоряк О. Шикоряк О. вирішила подати позов до подружжя Семенових про
виселення у зв’язку з закінченням річного терміну, на який був укладений
договір. З цим питанням Шикоряк О. звернулася в юридичну консультацію.
Там їй роз’яснили, що в справі обов’язково повинна брати участь її
сестра. Якщо вона не побажає сама вступити в процес, то вона може бути
залучена до участі в справі судом.

Чи наступає в даній справі обов’язкова співучасть на стороні позивача?

Чи може суд залучити особу до участі в справі в якості позивача?

8. 9 червня 1999 року Тищенко С. ввійшов у помешкання центральної
ощадної каси м.Львова з метою її пограбування і, погрожуючи пістолетом,
наказав співробітникам ощадкаси і вкладниці Димовій Р., яка знаходилася
в приміщенні ощадної каси, мовчати. Димова Р. зробила йому зауваження.
Тищенко С. направив на неї пістолет вистрілив і поранив її, завдавши
каліцтво. Тищенко С. був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Димова Р. звернулася у суд із позовом до Тищенка С. про відшкодування
шкоди, заподіяної здоров’ю. В якості співвідповідача вона просила
залучити ощадну касу, пославшись на те, що роблячи зауваження злочинцю і
відводячи пістолет убік, вона хотіла захистити себе і запобігти
пограбуванню каси.

Хто є належним відповідачем по даній справі?

9. Дубинець Н. подав позов в суд до Макаренко В. про стягнення суми
позички. До розгляду справи позивач помер і на судове засідання
з`явилась його дружина, яка підтримала позов. Суд постановив рішення.

Визначте, які процесуальні відносини виникли в цьому випадку? Дайте
розв`язок казусу шляхом визначення відносин, що виникли та складіть
необхідний процесуальний документ.

10. Боднарчук С. подав у суд позов до АТП-2 про відшкодування шкоди,
заподіяної йому наїздом автомашини ГАЗ-51. У ході розгляду справи
з’ясувалося, що автомашина ГАЗ-51 належить не АТП-2, а меблевій фабриці.

Як повинен вчинити суд?

Чи має значення незгода позивача на заміну неналежного відповідача?

11. Гаврильків М. звернувся з позовом до Соловей П. про примусовий обмін
житлової площі, яка складається з двох кімнат 22 та 28 м2. На спірній
житлоплощі проживали також батьки Соловей П. Суддя залучив батьків
Соловея П. до участі в розгляді справи як третіх осіб.

Визначте процесуальне положення вказаних осіб, склавши необхідний
процесуальний документ.

Як необхідно поступити в даній ситуації?

12. У справі, яка розглядалася судом, про визнання права власності на
частину домоволодіння було зупинено провадження у зв’язку з укладенням
між сторонами мирової угоди, за якою за позивачем Петровим Р. було
визнане право власності на l/3 спірного домоволодіння.

Наступного дня після розгляду справи відповідач Грищенко В. раптово
помер. Провадження у справі було закрито. Після отримання спадщини син
Грищенка В., Микола, вирішив оскаржити ухвалу суду, якою була
затверджена мирова угода, на тій підставі, що мирова угода, в укладенні
якої він не приймав участі, не може мати для нього ніякого значення.

Чи має право син Грищенка В., Микола, оскаржити ухвалу?

Чи обгрунтовані докази Грищенка М., що мирова угода для нього не може
мати ніякого значення?

13. Ткацький цех трикотажної фабрики № 3 займав відособлене помешкання
по вул. Зеленій, будинок № 18. У цьому ж помешканні проживали мешканці,
що підлягали виселенню в зв’язку з розширенням цеху. Незважаючи на
надання їм іншого благоустроєного житла, мешканці відмовилися звільнити
житлову площу, мотивуючи тим, що надане їм житлове помешкання
знаходиться далеко від центру міста.

Начальник цеху від імені цеху звернувся в суд із позовом про виселення
мешканців із житлового помешкання, яке вони займають.

Чи може бути цех позивачем по даній справі?

14. Дорош Л. подав позов в суд до Мартиник Т. про стягнення 2 000 грн.
суми позики. До розгляду справи позивач Дорош Л. помер і в судове
засідання з`явилась його дружина, яка підтримала позов. Суд постановив
рішення, яким позов задоволив.

Визначте, які процесуальні відносини виникли в цьому випадку? Дайте
розв`язок казусу шляхом визначення відносин, що виникли та складіть
необхідний процесуальний документ.

15. В судовому засіданні по справі Дорош В. до Павук К. про визнання
права власності на частину будинку, збудованого без належно
затвердженого кошторису, відповідач позов визнав і заявив про бажання
укласти мирову угоду. Суд відмовився її затвердити, мотивуючи тим, що
позов пред`явлений з метою створити незаконні правові наслідки, і закрив
провадження по справі.

Зробіть аналіз задачі. Дайте мотивовану відповідь.

Тема 5. Треті особи в цивільному процесі.

Поняття третіх осіб і їх види.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Особливості участі третіх осіб у трудових спорах.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 34-36.

Судова практика:

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про підготовку
цивільних справ до судового розгляду» від 5 березня 1977 р. № 1, п. 2;
// Збірник “Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних
справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999.
– №5. або Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних
справах та з загальних питань. – Харків: “Одіссей”, 2000.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування
судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий
будинок» від 4 жовтня 1991 р.№7, п. 14 // Постанови Пленуму Верховного
Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.:
Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.74-81

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами
трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9, п. 33 // Постанови Пленуму
Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. –
Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.146-160

Література:

Аргунов В. Н. Участие третьих лиц в гражданском процессе. М.,1991.

Коссак С.М. Особливості участі третіх осіб у трудових справах // Право
України. 1997. №11.

Сибільов Д. М. Участь третіх осіб в цивільному судочинстві: Автореф.
канд. дис. Харків, 1998.

Сульженко Ю. Захист прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб у
цивільному процесі // Право України. – 2005. – №3. – С.80-86

Шакарян М. С. Участие третьих лиц в советском гражданском процессе. М.,
1990.

Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. К., 1992.

Штефан М.Й. Особи, які беруть участь у справі. К.: Вид-во Київ. ун-ту,
1967. 104с.

Щеглов В.Н. Субъекты судебного гражданского процесса: Лекции для
студентов. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1979. 129с.

Задачі:

1. У березні 1998 року Антон К. пред’явив позов до ВАТ газети “Київські
Відомості” про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення
моральної шкоди. В позові Антон К. посилався на те, що 11.02.98 р. в
газеті №20 було опубліковано статтю “Ми знаємо, що, де і скільки”, в
якій викладено відомості, що не відповідають дійсності, ганьблять його
честь, гідність та ділову репутацію, як мера міста Обухово. А саме, в
статті стверджується, що він незаконно використовує кошти на оплату
свого навчання в Київському політехнічному університеті; маючи 3-х
кімнатну квартиру, одержав ще й 4-х кімнатну; на своїй батьківщині
збудував великий будинок, фотознімок якого з підписом “Хатинка
Обухівського мера” було вміщено поруч статті.

Зазначені обставини, стверджував Антон К., ганьблять його честь,
гідність і ділову репутацію, завдають йому та його сім’ї великою
моральної шкоди. В зв’язку з цим Антон К. просив зобов’язати відповідача
опублікувати спростування, а також стягнути з нього на користь позивача
1млн. грн. моральної шкоди перерахувавши їх дитячому садку м. Обухова.

Суд в процесі підготовки справи до судового розгляду визнав за
необхідне залучити до участі в розгляді справи, як третю особу, яка не
заявляє самостійних вимог на боці відповідача журналіста Н-го, який
написав цю статтю, оскільки в майбутньому до нього міг бути пред’явлений
позов, як до солідарного боржника.

Зробіть аналіз задачі. Визначте процесуальне становище зазначених
учасників.

2. Шевчук Д. звернувся до дружини Шевчук А. про визнання права власності
на 1/2 будинку і про поділ іншого спільно нажитого ними майна.
Дізнавшись про це, мати дружини, Романова К. звернулася до судді і
заявила, що їй належить право власності на 1/3 будинку, а також на
телевізор і сервант, що придбані нею за її кошти, і просила роз’яснити,
яким чином вона може захистити свої права. При цьому вона повідомила,
що знаходиться в неприязних стосунках із своєю донькою Шевчук А.

Чи може Романова К. брати участь в процесі за позовом Шевчук Р. до
Шевчук А. Яке її процесуальне становище?

3. Автомобіль ВАТ “Світоч” вчинив наїзд на Іваника І. і заподіяв йому
шкоду. В акті про нещасний випадок складений працівниками ДАІ
вказується, що шофер машини Петренко К. порушив правила дорожнього руху,
перевищив швидкість та здійснив незаконний маневр.

Потерпілий Іваник І. подав до шофера позов про відшкодування шкоди. В
судовому засіданні Петренко К. повідомив, що він дотримувався правила
дорожнього руху, нещасний випадок стався з вини позивача, який був у
нетверезому стані та порушив правила, встановлені для пішоходів на
вулиці. Тому він, Петренко К., не повинен відповідати за заподіяну
шкоду.

Визначте, хто повинен брати участь у даному процесі. Яке їх
процесуальне становище.

4. При розгляді в суді справи подружжя Кіндратів – членів
селянсько-фермерського господарства – про поділ вкладу, брат відповідача
просив допустити його до участі в справі в якості третьої особи, що
заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

За твердженням брата він надав Кіндратову Р. 10 тис. грн. для купівлі
автомобіля, але фактично подружжя використало ці гроші для внесення на
ім’я чоловіка вкладу в банк. Чи підлягає клопотання задоволенню.

5. При розгляді справи про розірвання шлюбу між подружжям Бойчуків
позивачка просила передати їй 5-річного сина, який знаходився на
вихованні у батьків чоловіка. Назвіть учасників процесу.

Чи зміниться їх правовий статус, якщо дідусь та бабуся: а) не захочуть
передавати дитину на виховання матері; б) утримують в себе дитину на
прохання батька.

6. За позовом дитячого будинку до Сидоренко М. про позбавлення її
батьківських прав щодо двох доньок суддя допитав батька дітей в якості
свідка, не з’ясувавши його відношення до становища доньок.

Дайте оцінку діям судді. Який процесуальний статус повинен займати
батько дітей?

7. Організація звернулася до суду з позовною вимогою про визнання ордеру
недійсним з мотивів порушення черговості надання житлових приміщень.
Корнійчук Р., який стояв на обліку покращення житлових умов, вважаючи,
що квартира повинна бути надана йому, просив суд допустити його до
участі в справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на
предмет спору.

Чи підлягає клопотання задоволенню?

8. При розгляді в суді справи за позовом Яковенка Р. до Гніздової В. про
визнання за ним права на житлову площу, суддя прийняв до свого
провадження і розглянув разом з первісним позов третьої особи – місцевої
адміністрації, яка просила визнати Яковенка Р. таким, що втратив право
на спільну квартиру.

Дайте оцінку діям судді.

9.Вкажіть, в яких випадках можлива участь в процесі третіх осіб:

а) за позовом Юхимена Р. до підприємства про відшкодування шкоди,
завданої працівником цього підприємства;

б) за позовом комісії у справах неповнолітніх про позбавлення Домінець
П. батьківських прав;

в) за позовом Корнійчук Т. до підприємства про спростування відомостей,
викладених в службовій характеристиці;

г) за позовом до Василько Р. про стягнення аліментів на дитину
(відповідач за рішенням суду виплачує аліменти на дітей від першого
шлюбу);

д) за позовом прокурора про відновлення на роботі Зінченко Р., незаконно
звільнену директором підприємства;

е) за позовом Хомців Л. до театру про стягнення вартості шуби викраденої
з гардеробу театру.

10. Подружжя Золотників перебували в зареєстрованому шлюбі. Після
народження другої дитини чоловік залишив сім’ю і проживав у фактичну
шлюбі з Хомечко Т. Через рік він звернувся до колишньої дружини з
позовом про передачу йому старшого сина. Суддя залучив до участі у
справі Хомечко Т. в якості третьої особи на стороні позивача.

Чи правильно визначені учасники процесу?

11.Курочка Р. звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ “Кінескоп” про
поновлення на роботі і оплату часу вимушеного прогулу. Суддя відмовив у
прийнятті заяви, мотивуючи тим, що в ній не вказано про притягнення до
участі в справі третьої особи. Після виправлення цих недоліків, до
справи залучено директора цього підприємства.

Дослідивши обставини справи, суд у рішенні зобов’язав поновити
працівника на роботі і стягнув на його користь з директора підприємства
оплату за час вимушеного прогулу.

Дайте правову оцінку цим діям.

12.Судовим рішенням Сороку Н. поновлено на роботі, з оплатою за час
вимушеного прогулу, на посаді інженера з охорони праці ВАТ “Маяк”.

З матеріалів справи вбачається, що як третю особу було залучено
начальника відділу кадрів цього підприємства, на якого покладено
обов’язок відшкодувати шкоду юридичній особі, заподіяну у зв’язку з
оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

Проаналізуйте ситуацію.

13.Кульчик Г. звернувся до суду з заявою про поновлення на роботі. З
ініціативи суду на стороні відповідача притягнуто як третю особу, яка не
заявляє самостійні вимоги на предмет спору, директора підприємства.
Поновивши працівника на роботі і стягнувши на його користь з юридичної
особи оплату за час вимушеного прогулу в розмірі 1500 грн., суд
зобов’язав третю особу відшкодувати юридичній особі шкоду, заподіяну у
зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу в розмірі 200
грн. і поклав на неї також всі судові витрати по справі.

Чи правильно вирішено справу?

14.Романик С. звернувся до суду з позовною заявою про поновлення на
роботі. Інтереси відповідача представляв директор цього підприємства, за
наказом якого було проведено звільнення.

Поновивши працівника на роботі, суд поклав на директора підприємства
обов’язок покрити шкоду, заподіяну юридичній особі в порядку ст. 109
ЦПК.

Проаналізуйте ситуацію.

Тема 6. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано
право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Підстави і мета участі в цивільному процесі Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини, прокурора, органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким за законом
надано право захищати права і свободи інших осіб.

Підстави порушення справи в суді прокурором, органами державної влади,
органами місцевого самоврядування та іншими особами, які звертаються до
суду за захистом суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів
інших осіб. Їх процесуальні права і обов’язки.

Участь для дачі висновку органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, їх процесуальні права і обов’язки.

Відмінність процесуального положення прокурора, органів державної влади,
органів місцевого самоврядування та осіб яким за законом надано право
захищати права і свободи інших осіб, від процесуального положення інших
суб’єктів процесу (третіх осіб, експертів, представників).

Законодавство:

Конституція України, розділи VII, XV.

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 26, 27, 45, 46, 292,
324

Сімейний кодекс України – ст. ст. 42, 158, 159, 165, 169, 186, 214, 222,
224

Кодекс України про надра – ст. ст. 64-67.

Лісовий кодекс – ст. ст. 97-101.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня
1990 р. – ст. 11.

Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р.

Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону «Про захист прав
споживачів» від 15 грудня 1993 р. – ст. 5.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997
р. – ст. ст. 38 (п. 4), 42 (п. 15).

Закон України «Про прокуратуру» – ст. ст. 1, 33-43.

Наказ Генерального прокурора України «Про організацію діяльності
прокурорів в цивільному та арбітражному судочинстві» від 15 липня 1996
р. № 7.

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справа
про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28
березня 1972 р. № 3, п. 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України
(1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім
“ІнЮре”, 2004. – С.196-199

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли
в судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім’ю України»
від 15 червня 1973р. №6, п.21; // Збірник “Постанови Пленуму Верховного
Суду України в цивільних справах // Бюлетень законодавства і юридичної
практики України. – 1999. – №5. або Збірник постанов Пленуму Верховного
Суду України в цивільних справах та з загальних питань. – Харків:
“Одіссей”, 2000

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування
судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий
будинок» від 4 жовтня 1991 р.№7, п. 18 // Постанови Пленуму Верховного
Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.:
Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.74-81

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду
цивільних справ про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 р. № 5,
п. 4 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне
видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. –
С.82-90

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування
судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судами» від
25 грудня 1996р.№ 13, п.8 // Постанови Пленуму Верховного Суду України
(1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім
“ІнЮре”, 2004. – С.172-184

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду
цивільних справ у порядку нагляду» від 26 січня 1990 р. № 2 // Збірник
“Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах //
Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – №5. або
Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та
з загальних питань. – Харків: “Одіссей”, 2000

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування
судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по
першій інстанції» від 21 грудня 1990 р. № 9 // Постанови Пленуму
Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. –
Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.225-234

Література:

Банченко-Любимова К.С. Участие прокурора в суде первой и второй
инстанции по гражданским делам. М.:ВЮЗИ, 1968. 118с.

Богдан Й. Г. Участь органів державного фінансового управління в
радянському цивільному процесі: Автореф. канд.дис. К.,1985.

Бородін М. Участь прокурора у цивільному процесі: окремі аспекти //
Право України. 1999. №1

Замятин А. Прокурорский надзор в гражданском судопроизводстве
//Соц.законность. 1972. №1.

Киреева Н. А. Участие органов опеки и попечительства в гражданском
процессе. М., 1985.

Ломоносова О. Прокурорський нагляд при розгляді цивільних справ в суді І
інстанції //Рад.право. 1972. №8.

Радченко М., Глаговський В. Представництво прокурора інтересів громадян
або держави (теоретичний і практичний аспект)// Право України. 1997.
№11.

Фурса С. Теоретичні аспекти правового та процесуального становища
прокурора в цивільному судочинстві // Право України. – 1998. – № 12. –
С. 67.

Шакарян М. С. Участие органов государственного управления в советском
гражданском процессе. М., 1978.

Шахова Т. Й. Участие органов специального обеспечения в советском
гражданском процессе. М., 1989.

Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. К., 1992.

Штефан М.Й. Особи, які беруть участь у справі. К.: Вид-во Київ. ун-ту,
1967. 104с.

Щеглов В.Н. Субъекты судебного гражданского процесса: Лекции для
студентов. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1979. 129с.

1. Суд порушує справу за заявою прокурора, якщо він звертається:

1.за захистом інтересів підприємств;

2.за захистом інтересів держави;

3.за захистом інтересів громадян;

4.за захистом інтересів громадян, які за станом здоров`я не можуть
захистити свої права;

5.за захистом інтересів акціонерного товариства.

2. Які форми участі прокурора в цивільному процесі:

участь у суді І інстанції;

принесення протесту в порядку судового нагляду;

пред`явлення позову або вступ у розпочатий процес;

звернення з касаційним поданням;

порушення виконавчого провадження.

3. Формою участі в цивільному процесі органів державної влади управління
є:

підготовка матеріалів для суду;

представлення до суду доказів;

пред`явлення позову в інтересах інших осіб;

виділення свого представника;

участь в процесі юрисконсульта.

Задачі:

1.У жовтні 2000 р. Антрацитівське міське споживче товариство пред’явило
позов до Колодій Є. про визнання за нею права на майно в порядку
спадкування. Така вимога обгрунтувалась тим, що відповідачка, працюючи в
споживчому товаристві, допустила недостачу та псування товарів на суму
4300 грн., від відшкодування якої ухиляється.

Будучи єдиною спадкоємницею майна, що залишилося після смерті чоловіка,
вона не бажала одержувати в нотаріальній конторі правовстановлюючих
документів на будинок. У зв’язку з цим позивач просив суд визнати за
Колодій Є. право на домобудівлю в порядку спадкування.

Рішенням суду м. Антрацит від 3 листопада 2000 р. визнано, що спірний
будинок, який підлягав описові, до його продажу з прилюдних торгів
належав на праві особистої власності Колодій Є. В прибуток держави з неї
стягнуто державне мито в сумі 96 грн.

Визначіть процесуальне положення учасників процесу.

Які підстави участі відповідних організацій за захистом прав та
інтересів інших осіб?

Що таке неналежна сторона і порядок її заміни?

2. Комісія у справах неповнолітніх при адміністрації району пред’явила
позов до Степанюк Т. про позбавлення батьківських прав по відношенню до
8-річної доньки Степанюк Т., вказавши, що відповідачка зловживає
спиртними напоями, жебракує, вихованням дитини не займається, в зв’язку
з чим її чоловік залишив сім’ю. На підставі представлених комісією
письмових матеріалів суд позов задовольнив, і стягнув з обох батьків в
користь доньки аліменти в розмірі 1/4 заробітку кожного.

Чи відповідає вимогам закону порушення справи за позовом комісії?

Чи належно вона розглянута судом?

Визначіть осіб, які беруть участь у справі. Проаналізуйте правомірність
стягнення аліментів з батьків без пред’явлення такої вимоги.

3. Копитко Т. звернувся до колишньої дружини з позовом про передачу йому
на виховання дитини. в обгрунтування позову він вказав, що хлопчик
виявив бажання жити з батьком. Допитавши свідків, сусідів позивача, які
характеризували його позитивно і заслухавши пояснення сина, який виявив
бажання жити в сім’ї батька, суд позов задовольнив. Копитко Р. подала
скаргу на рішення суду.

Чи є підстави для скасування рішення суду?

4. Шавун Т. купив в кредит холодильник, на який в майбутньому був
накладений арешт, у зв’язку з судовим поділом спільного майна подружжя.
Суддя залучив до участі в справі, на підставі ст. 121 ЦПК, торгову
організацію, так як заборгованість по кредиту була погашена не повністю.

Бухгалтер торгівельної організації пред’явив суду документи про продаж
холодильника і про його часткову оплату, а також дав висновок про
передачу холодильника у власність Шавуну Т. з метою погашення
заборгованості по кредиту.

Чи відповідають дії суду правилам ст.121 ЦПК? В чому відмінність
процесуального статусу органу державного управління і третьої особи?

5. Після смерті Сидорка П. залишався будинок. Дружина померлого Сидорко
М. і її син від першого шлюбу Кострубій В. звернулися до суду з позовом
про визнання їх спадкоємцями будинку, яким після смерті заволоділи його
син, відповідач Сергієнко М. і другий син Сергієнко Ч., який видав
доручення на одержання своєї частини спадщини будинку мачусі, позивачці
по справі.

В позовній заяві також була викладена заява про поділ будинку та
визнання порядку користування земельною ділянкою. Готуючи справу до
розгляду, суддя вважав, що для правильного вирішення справи необхідний
висновок компетентної особи найбільш раціонального поділу будинку між
спадкоємцями.

Хто і в якому порядку вправі зробити такий висновок і по яких справах?

6. При підготовці до розгляду справи за позовом Гнатів Р. до
м’ясокомбінату про відшкодування їй шкоди внаслідок каліцтва на
виробництві, суддя виніс ухвалу про направлення на освідчення
судово-медичної комісії та про притягнення до участі у справі інспекції
санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, яка здійснює санітарний
нагляд за станом охорони праці на підприємстві для одержання висновку по
справі про причини пошкодження здоров’я.

Яка цивільно-процесуальна правосуб’єктність даних органів?

7. Інженер Науково-дослідного об’єднання “Системи” (державне
підприємство) Гордієнко Т. 6 років рахувався першим в черзі на
покращення житлових умов. Однак, при черговому розподілі житлової площі,
директор НДО і профспілковий комітет трьохкімнатну квартиру надав
начальнику цеху Рогозі Т. позачергою на підставі фіктивної довідки про
склад сім’ї. Голова адміністрації району затвердив списки про розподіл
житлової площі НДО і Рогозі Т., видав ордер на нову квартиру. За скаргою
Гордієнка Т. районний прокурор звернувся з заявою до суду.

Визначіть вимоги прокурора, вид провадження, і осіб, які беруть участь
у справі.

8. При підготовці справи до судового розгляду за скаргою безробітного
Ключа Т. на припинення виплати йому допомоги по безробіттю суддя виніс
ухвалу про залучення в процес прокурора. Напередодні судового засідання
прокурор проінформував суддю, що він зайнятий в розгляді кримінальної
справи і просить розглянути цивільну справу без його участі.

Чи вправі прокурор відмовитись в участі справи, якщо суддя вважає його
участь необхідною і виніс щодо даної посадової особи ухвалу.

Які наслідки неявки прокурора в судове засідання?

9. Студент технікуму Денисенко Р. (16 років) проживав разом з матір’ю і
вітчимом Сорокою Т. в його квартирі протягом 5 років. Після смерті
матері вітчим виставив речі пасинка за двері і змінив замок. Денисенко
Р. звернувся з проханням про надання йому місця в гуртожитку до
директора технікуму, який проінформував прокурора і просив посприяти в
захисті прав підлітка.

Прокурор пред’явив позов до Сороки Т. про визнання права за Денисенком
Р. на одну з кімнат і про примусовий розмін квартири, вказавши в заяві
про виклик Денисенка Р. в судове засідання в якості позивача.
Призначивши справу до судового розгляду, суддя не інформував Денисенка
Р. про засідання суду, вважаючи, що неповнолітній не може бути
позивачем.

Проаналізуйте дії прокурора і судді.

Хто зобов’язаний надати суду докази і обгрунтуванні позову?

10. Ільченко М. начальник АТП (комунальне підприємство) звільнив слюсаря
Степанченка В. на підставі скорочення штатів, але без згоди
профспілкового комітету. За позовом Степанчика В. про відновлення на
роботі суд залучив Ільченка М. в якості третьої особи на стороні
відповідача (ст.109 ЦПК), про що належно його інформував. Але на
засідання суду Ільченко М. через невідомі причини не з’явився.

Під час судового розгляду було з’ясовано, що скорочення штатів не було,
а дійсною причиною звільнення була відмова Степанчика В. від ремонту
особистого автомобіля начальника АТП. Виступаючи в судових дебатах,
позивач просив суд відновити його на роботі, стягнути заробітну плату за
три місяці вимушеного прогулу і відшкодувати моральну шкоду.

Складіть від імені прокурора висновок щодо вимог позивача і вимог
третьої особи.

Який буде висновок прокурора щодо третьої особи, якщо незаконне
звільнення мало місце в акціонерному товаристві, в приватному
підприємстві?

11. Васильків Т. звернулася до суду з вимогою до заводу медпрепаратів і
його директора про визнання необгрунтованою відмови в прийомі на роботу
у зв’язку з вагітністю, а також відшкодування моральної шкоди. Прокурор
району повідомив голову суду про намір брати участь у розгляді даної
справи. Голова суду в письмовій формі відхилив клопотання прокурора,
вказавши, що ні в процесуальному законодавстві, ні в наказах
генерального прокурора немає вказівок щодо участі прокурора в розгляді
даної категорії справ. Суд також не вбачає в тому необхідності, а тому
справа буде розглядатися без участі прокурора.

Чи згідні Ви з головою суду?

12. До прокурора зі скаргою звернулася пенсіонерка Сокуренко Д. і
повідомила, що рік назад вона вступила в шлюб із Цьвоком Б. і дала згоду
на його прописку в квартирі, яку вона винаймає. Однак шлюб виявився
фіктивним. Цьвок Б. перебуває в іншому шлюбі, вимагає від Сокуренко Д.
поділу квартири, погрожує насильством. В її інтересах прокурор звернувся
з позовом про визнання шлюбу недійсним.

В судовому засіданні обставини укладення відповідачем другого
фіктивного шлюбу підтвердились. Цьвок Б. визнав, що він вирвав із
паспорта сторінку із штампом реєстрації першого шлюбу, а у другий шлюб
вступив з метою отримати право на житлову площу.

Після перерви в судовому засіданні позивачка заявила про відмову від
позову, у зв’язку з тим, що відповідач видав їй розписку про сплату
протягом місяця 10 тис. грн., а потім вони розміняють квартиру.

Який буде висновок прокурора у даній справі?

Тема 7. Представництво в суді.

Поняття судового представництва.

Підстави і види представництва.

Повноваження представника в суді.

Особи, які не можуть бути представниками.

Законодавство:

Конституція України, ст. ст. 55, 59,121 (п. 2).

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 38-44.

Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. – ст.ст. 1,5.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993
р.

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами
процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій
інстанції» від 21 грудня 1990р. №9 // Постанови Пленуму Верховного Суду
України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.:
Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.225-234

Література:

Атомась Т. Функції адвоката в цивільному судочинстві // Право України.
1997, № 6.

Калитвин В. В. Адвокат в гражданском судопроизводстве. Воронеж, 1989.

Ковтун Л. Представництво в цивільному процесі: окремі проблеми // Право
України. – 2004. – №1. – С.139-143

Осокина Г. Понятие, виды и основания законного представительства //
Российская юстиция. 1988, № 1.

Пашук А.Й. Деякі питання судового представництва за новим ЦПК. Львів:
Вісн.Львів.ун-ту. Сер.юрид. 1966. Вип.10. с.37-41.

Розенберг Я.А. Представительство по гражданским делам в суде и
арбитраже. Рига: Изд-во Рижск. ун-та, 1981. 124с.

Селіванов А. Представник і представництво у конституційному та
загальному судочинстві // Право України. – 2004. – №3. – С.3-8

Сульженко Ю. Правове становище цивільного процесуального представника як
самостійного суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин: його
повноваження // Право України. – 2002. – №9. – С.77-81

Сучасні системи адвокатури // За ред. О. Д. Святоцького. К.,1993.

Фурса С. Довіреність та інститут представництва в цивільному
законодавстві, нотаріальному і цивільному процесах // Право України.
1999. №4.

Шерстюк В. М. Судебное представительство по гражданским делам. М., 1988.

Шестюк В.М. Судебное представительство по гражданским делам. М.: Изд-во
Моск. ун-та, 1984. 114с.

Штефан М. Й., Дрижчаная Е. Г., Гусев Е. В. Представительство граждан в
суде. К., 1991.

1. Представником у суді можуть бути:

1. дружина або дорослі діти;

2. профспілки – у справах робітників і службовців;

3. будь-яка особа, допущена судом, який розглядає справу;

4. адвокати;

5. один із співучасників, який є співпозивачем або співвідповідачем.

2. Представниками в суді не можуть бути:

1. недієздатні особи;

2. особи, над якими встановлено опіку і піклування;

3. прокурор в інтересах своїх дітей;

4. адвокат, в якого немає ордера, виданого юридичною консультацією;

5. особи, обмежені в дієздатності.

Задачі:

1. Бурдин М., відповідач у справі по виселенню, видав доручення на
ведення справи в суді Бурдин О. Судове засідання проводилося двічі. В
засіданні, яке відбулося 23 жовтня, вона брала участь як представник
відповідача. Після відновлення справи 11 листопада Бурдин О. була
допитана судом як свідок. Чи мають місце процесуальні порушення?

Який процесуальний статус займає Бурдин О. у даній справі?

До якої групи суб’єктів вона може бути віднесена?

2. За позовом Старченко Р. до автопідприємства про відновлення на роботі
від імені відповідача в суді брали участь юрисконсульт і адвокат. В
розгляді справи брав участь і директор автопідприємства.

Чи можлива участь у справі двох представників відповідача?

Як повинні оформлятися повноваження вказаних представників і директора.

3. Сидір Т.(80 років) пред’явив до дружини позов про визнання шлюбу
недійсним. Через похилий вік брати участі в судовому засідання не міг, а
тому доручив ведення справи двоюрідному братові. Відповідачка доручила
ведення справи члену товариства “Правознавець” Ільківу М.

Чи можуть бути вказані особи представниками у справі?

4. Шестак П. (17 років) пред’явила до Бондара Р. позов про встановлення
батьківства. Шестак П. протягом року жила в сім’ї Бондара Р. в статусі
няні і знаходилася з відповідачем в близьких відносинах. Дізнавшись про
вагітність, Бондар Р. вигнав її з дому.

Батьків та родичів Шестак П. не мала.

Що повинен вчинити суд?

5. Федоренко Я., Антонюк М. і Лисів С. пред’явили до Москаленко Р. позов
про поділ спадщини. Ухвалою суду провадження по справі було закрито, у
зв’язку з відмовою позивачів від позову. Від їх імені з відмовою
виступив Федоренко Я. на ухвалу суду адвокат Лисів С. подав від її імені
скаргу, в якій вказав, що суд не перевірив повноваження Федоренка Я. на
відмову від позову, яка була заявлена нею від імені Янтонюк М. та Лисак
С. Скарга підписана адвокатом. До неї додається ордер юридичної
консультації на ведення справи в касаційному суді.

Чи мотивованою є скарга?

Чи правильно оформлено повноваження адвоката?

6. Комбінат “Львівметереосистеми” пред’явив позов до Корній В. про
виселення з квартири будинку відомчого фонду без надання іншого
житлового приміщення. На підставі того, що Корній В. звільнився з роботи
за власним бажанням.

В судовому засіданні Корній В., заперечуючи проти позову, пояснив, що
своє звільнення він погодив з директором комбінату і по суті перевівся
на роботу в аналогічну будівельну організацію, яка входить в систему
“Держметереосистем”. Він просив суд витребувати про це пояснення від
директора комбінату. Залученого до участі у справі директора суд
допустив в процес на підставі посвідчення особи і попередив про
кримінальну відповідальність за дачу неправдивих відомостей.

Чи правильні дії суд?

Чи можуть керівники органу управління, організації бути її
представниками і які документи ствердять їх повноваження?

7. Суд відмовив допустити до участі у справі представниками сторін:
юрисконсульта заводу, який був виключений з колегії адвокатів;
громадянина Мишків Т., що виступив на захист майнових інтересів своїх
дітей, у зв’язку з тим, що він був визнаний в судовому порядку обмежено
дієздатним і над ним була встановлена опіка; співпозивача за дорученням
інших позивачів.

Визначіть правильність відмови суду.

8. Представник цукрозаводу юрисконсульт Масляний Я. подав до судової
колегії в цивільних справах обласного суду касаційну скаргу на рішення
місцевого суду про стягнення шкоди заподіяної внаслідок каліцтва
працівнику даного заводу. Оскільки в довіреності юрисконсульта не було
спеціального обумовлення на вчинення ним такої дії як оскарження
судового рішення (ст.115 ЦПК), суддя відмовив в прийнятті касаційної
скарги. Масляний Я. зауважив, що ст.98 ЦПК судовий представник включений
до складу осіб, які беруть участь у справі і у відповідності із ст.289
ЦПК має право на касаційне оскарження незалежно від спеціальних вказівок
в довіреності.

Дайте Вашу позицію щодо даної правової ситуації.

9. При розгляді справи за позовом Равлика С. до ВАТ “Холодокомбінат” про
поновлення на роботі на посаді інженера по ремонту технологічного
охолодження і оплату часу вимушеного прогулу. Інтереси відповідача
представляє начальник юридичного відділу Сидір Г., який був усно
уповноважений директором цього підприємства на ведення справи. Рішенням
суду позов задоволено. Представник відповідача Сидір Г. подав апеляцію,
а місцевий суд її прийняв.

Які порушення допустив суд?

10. Андрушко Д. звернувся до суду з позовною заявою до Колобка Р. про
визнання права власності на частину житлового будинку. Інтереси Андрушка
Д. представляв його брат, який працював слідчим, а інтереси Колобка Р. –
особа, яка виключена з колегії адвокатів.

Чи можуть вказані особи бути представниками в суді?

Тема 8. Процесуальні строки.

Поняття процесуальних строків і їх значення.

Види процесуальних строків.

Обчислення процесуальних строків.

Продовження та поновлення процесуальних строків. Строки розгляду
цивільних справ.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України. – ст. ст. 67-73.

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про підготовку цивільних
справ до судового розгляду» від 5 березня 1977 р. № 1, п. 1; // Збірник
“Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах //
Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – №5. або
Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та
з загальних питань. – Харків: “Одіссей”, 2000

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування
судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по
першій інстанції» від 21 грудня 1990 р. № 9, п. 20 // Постанови Пленуму
Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. –
Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.225-234

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про строки розгляду судами
України кримінальних і цивільних справ» від 1 квітня 1994 р. № 3, п. п.
6-9.

Література:

Бужинская Г.П. Процессуальные сроки в советском гражданском
судопроизводстве: Автореф. дис. канд. юрид. наук. М., 1987. 21с.

Задачі:

1. 1 жовтня 2000 року Дуб О. звернувся до суду з позовом до Денисенко Т.
про стягнення 5 тис.грн., взятих відповідачем в борг. В заяві він
вказував, що відповідач гроші не віддає, посилаючись на фіктивну
розписку про повернення боргу. Суддя попередив Дуба О., що справа буде
призначена до судового розгляду в листопаді після проведення
графологічної експертизи.

Дайте оцінку діям судді.

2. За позовом Мурат Р. до підприємства про стягнення заробітної плати
справа була призначена до слухання на 17 січня 1998 року. Повістки
сторонам були направлені по пошті 11 січня. Представники сторін в суд не
з’явилися через несвоєчасне отримання повісток.

Чи допущені судом процесуальні порушення.

3. Чи мають місце порушення процесуальних строків в наступних ситуаціях:

позовна заява про відновлення на роботі розглянута суддею на наступний
день після її прийняття;

протягом місяця справа знаходилася на розгляді в одному суді і була
передана в інший суд через 5 днів після винесення ухвали про передачу
справи;

через рік після винесення рішення позивач звернувся в суд із заявою про
описку допущеного рішення.

4. Як обчислюється строк на подання апеляційної скарги в наступних
випадках:

а) 1 серпня суд виніс рішення по справі, а 20 серпня додаткове рішення;

б) на рішення суду від 13 лютого відповідач подав апеляційну скаргу 10
березня, вказавши, що копія рішення отримана ним тільки 5 березня;

в) 17 червня суддя оголосив лише резолютивну частину рішення, а 20
червня рішення було винесено в заключному вигляді, про що сторони не
знали;

г) позивач направив апеляційну скаргу з пропуском встановленого строку і
просив його відновити так як знаходиться на лікуванні в лікарні і не міг
своєчасно оскаржити рішення суду.

5. У зв’язку із знаходженням позивача в тривалому службовому відрядженні
суд з власної ініціативи зупинив провадження по справі з поверненням із
відрядження. З поверненням із відрядження (через 3 роки) провадження по
справі було поновлено. В судовому засіданні відповідач просив суд
відмовити в позові, посилаючись на пропуск строку давності.

Чи може бути прийнята судом ця обставина як підстава для відмови у
позові?

Які правила зупинення і обчислення процесуальних строків?

6. Вкажіть:

а) чи може бути продовжений встановлений ст.146 ЦПК 7-денний строк
підготовки справи до судового розгляду?

б) у випадках, коли законом встановлений строк розгляду справи, який
враховується з дня надходження заяви (ст.246 ЦПК), з яким розрахунком
мусить бути закінчена підготовка справи і чи слід враховувати вимоги
ст.91 ЦПК стосовно строку вручення повісток;

в) з якого дня підлягає обчисленню 10-денний строк апеляційного
оскарження: з наступного дня після постановлення рішення чи з наступного
дня після названого судом дня для ознайомлення з мотивами рішення.

Тема 9. Підвідомчість цивільних справ.

Поняття і види підвідомчості.

Підвідомчість цивільних справ суду. Загальні правила.

Підвідомчість суду справ позовного провадження.

Підвідомчість суду справ, які виникають із адміністративно-правових
відносин.

Підвідомчість суду справ окремого провадження.

Законодавство:

Конституція України – ст. 124.

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 15-17.

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду
цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня
1996 р. № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004).
Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”,
2004. – С.82-90

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування
судами України статті 105 Цивільного кодексу України” від 19 вересня
1975 р. №9 // Збірник “Постанови Пленуму Верховного Суду України в
цивільних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики
України. – 1999. – №5.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції
України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 р. № 9, п. 8 //
Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання.
У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.9-14

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування
судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 25
грудня 1996 р. № 13 // Постанови Пленуму Верховного Суду України
(1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім
“ІнЮре”, 2004. – С.172-184

Література:

Амігуд М. Суди і захист прав акціонерів // Право України. 1999. №4.

Боннер А. Подведомственность гражданских дел судебным органам.
“Советская юстиция”, 1968 г., № 21.

Бородін М., Гнатенко А. Цивільно-правові спори про угоди // Право
України. – 1997, № 5.

Воложанин В. Разграничение подведомственности товарищеских и народных
судов по гражданским делам. “Советская юстиция”, 1965 г., № 14, стр.
10—12.

Гражданский процесс, ответственные редакторы доктор юридических наук
профессор Чечина М. А. и кандидат юридических наук Чечот Д. М.
Издательство “Юридическая литература”, 1968 год, гл. 10, стр. 122.

Домбровський І. П. Розгляд судами справ за позовами до засобів масової
інформації про захист честі, гідності й ділової репутації та компенсацію
моральної шкоди // Вісник Верховного Суду України. – 1998, № 2.

Жуйков В. М. Судебная защита прав граждан и юридических лиц.-М.,1997.

Кобец Н. Г. Подведомственность споров об увольнении. “Советское
государство и право”, 1968 г., № 9.

Коссак С.М. Особливості судочинства в справах, які виникають з трудових
правовідносин: Атореф. канд. дис. К. 1998.

Осипов Ю. К. Подведомственность и подсудность гражданских дел. 1962 г.

Осипов Ю.К. Подведомственность юридических дел: Учеб. пособие.
–Свердловск: Изд-во Свердл.ун-та, 1973. –128с.

Скобелкин В. Подведомственность трудовых дел о материальной
ответственности рабочих и служащих. “Советская юстиция”, 1968 г., № 12.

Советский гражданский процесс под редакцией профессора М. А. Гурвича,
1967г., гл. 3, стр. 50.

Трубников П. Я. Защита гражданских дел в суде. – М., 1990.

Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. – К., 1992.

Юрасов В.П. Підвідомчість цивільних справ //Проблеми правознавства.
–1967.-№6. –с.46-48.

1.Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі у випадку:

непідвідомчості справи суду;

смерті сторони;

повторної неявки сторони в судове засідання, якщо суд визнає це за
необхідне;

звернення до суду недієздатної особи;

при укладенні сторонами мирової угоди.

Задачі:

1. За рішенням сесії районної Ради народних депутатів завідуючий
фінансовим відділом Г. був звільнений з посади за допущені помилки.
Вважаючи своє звільнення незаконним, Г. звернувся з позовом до суду про
поновлення на роботі. Суддя в прийнятті позовної заяви відмовив,
посилаючись на те, що рішення Ради є колективним і розглядові в суді не
підлягає. Він також зазначив, що, крім цього, всі трудові спори
підлягають обов`язковому попередньому розглядові в КТС.

Чи правильне твердження судді?

2. Ужгородська райспоживспілка пред’явила позов до виконкому
Ужгородської міської ради та орендного плодоовочевого переробного
підприємства “Бистриця” про визнання рішення про реєстрацію статуту і
орендного підприємства та установчих документів недійсними. Позивач
зазначав, що рішенням міськвиконкому зареєстровано статут орендного
підприємства “Бистриця”, яке створено без згоди власника майна. Він
просив задовольнити його вимоги.

Рішенням місцевого суду м.Ужгорода позов задоволено, посилаючись на
закон України “Про підприємства в Україні”, де передбачена можливість
визнання недійсними установчих документів і рішення про створення
підприємства за рішенням суду.

Чи законне таке рішення суду?

Визначіть підвідомчість справи.

3. Квартирно-експлуатаційна частина Личаківського району м. Львова
пред’явила позов до Павлика В. і фабрики індпошиву та ремонту одягу про
виселення. У своїй заяві позивач зазначав, що згідно з договором фабрика
індпошиву одержала в оренду приміщення під взуттєву майстерню. У березні
2000 р. майстерня була закрита і в це приміщення самоправно вселився для
проживання відповідач Павлик В., якого квартирно-експлуатаційна частина
просила виселити.

Ухвалою судді Личаківського району м. Львова в прийомі позовної заяви
відмовлено за непідвідомчістю спору судові

Чи правильна така постанова суду?

Визначіть підвідомчість даного спору.

4. Наймані працівники ВАТ “Кінескоп” звернулися до суду з позовною
заявою до власника підприємства про невиконання останнім умов
колективного договору.

Суд, розглянувши справу, задовольнив вимогу працівників.

Чи правильно поступив суд?

5. Яшин М. звернулася до Конституційного суду України зі скаргою, в якій
оспорювала рішення місцевого суду у справі про зміну договору найму
житлового приміщення і виселення Петрика Р. з квартири. за міркуваннями
заявниці суд загальної юрисдикції вирішив справу на підставі недостатньо
досліджених і не правильно оцінених фактичних обставин справи, чим
порушив її конституційне право на судовий захист.

Оцініть дану ситуацію з точки зору підвідомчості.

6. Визначіть підвідомчіть даних справ:

а) про оскарження АТ “Торгавто” телеграми державного митного комітету
України про стягнення акцизу з організацій імпортерів з моменту
прийняття нової редакції Закону України “Про акцизний збір”, тобто до
його офіційного опублікування.;

б) про перевірку конституційності нормативних актів прийнятих радою
м.Львова;

в) про оскарження ТзОВ “Весна” розпорядження заступника голови обласної
адміністрації “Про оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності”;

г) про оскарження приписів державної податкової інспекції;

д) про оскарження постанови обласної ради про звільнення з посади
губернатора області.

7. Товариство “Колос” пред’явило в травні 1998 року позов до Черненко
М., який зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, про
відшкодування збитків, пов’язаних з виконанням умов укладеного між ними
договору перевезення.

Визначіть підвідомчіть даної справи.

Розгляд справи затягнувся і в серпні 1998 року закінчився термін дії
свідоцтва про державну реєстрацію Черненка М. в якості суб’єкта
підприємницької діяльності.

Чи зміниться в зв’язку з цим підвідомчість справи?

8. Наказом директора ЛОРТА-ТНВ м.Львова від 4 липня 1999 року гр.
Свірідова О. була тимчасово прийнята на роботу бухгалтером в зв’язку з
відпусткою бухгалтера Миколаєвої П. 10 серпня Свірідова О. на роботу не
з’явилася в зв’язку з хворобою. У цей же день адміністрація звільнила її
в зв’язку з закінченням терміну тимчасової роботи.

Свірідова О. хворіла три тижні. Після видужання вона звернулася в
місцевий суд Залізничного району з позовом про поновлення її на роботі
диспетчером, посилаючись на те, що її прийняли на роботу на цю посаду і
про стягнення допомоги в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Суд позовні вимоги задовольнив. Розглядаючи справу в апеляційному
порядку, Апеляційний суд Львівської області скасував рішення
Залізничного суду в частині поновлення позивачки на роботі і припинив
провадження в справі в частині стягнення допомоги по тимчасовій
непрацездатності, посилаючись на Постанову Пленуму Верховного Суду
України від 27 березня 1992 року “Про практику розгляду судами цивільних
справ за позовами про відшкодування шкоди”.

Чи підвідомча суду ця справа про відновлення на роботі і про стягнення
допомоги по тимчасовій непрацездатності?

9. Лукін Д. у 1999 році самовільно побудував у м.Львові житловий будинок
і оселився в ньому із сім’єю. Виконком міської ради Львова в грудні
1999 року виніс рішення про знос цього будинку, оскільки він заважав
плановій забудові міста і побудований самовільно. Лукін Д. будинок не
зніс і виселятися з нього відмовився. У зв’язку з цим житловий відділ
виконкому звернувся в суд із позовом про виселення Лукіна Д. і членів
його сім’ї без надання іншої житлової площі.

Суд позов задовольнив. Апеляційний суд Львівської області скасував
рішення суду і зупинив провадження в справі в судовому порядку, згідно
статті 105 ЦК.

У якому порядку повинно бути розглянуте питання про виселення Лукіна Д.
і членів його сім’ї при наявності рішення виконкому про знос цього
будинку з зв’язку із самовільним будівництвом?

10. Виконком міської Ради м. Львова звернувся в суд із позовом про
виселення Грицько А., його дружини Грицько О. і двох дітей із кімнати
площею 18 кв. метрів кв. № 3 по вул.Шевченко, 70.

Свої позовні вимоги виконком місцевої Ради обгрунтовував тим, що
відповідачі, що займали в комунальній квартирі № 3 дві кімнати загальною
площею 26 кв. метрів без ордера і згоди виконкому зайняли вільну
ізольовану кімнату площею 18 кв. метрів, на який виданий ордер Мироненко
П.

Суддя в прийнятті позовної заяви відмовив і запропонував звернутися з
заявою в прокуратуру.

Чи правильні дії судді?

11. У зв’язку з тим, що між подружжям Богданових виникли неприязні
стосунки, вони припинили спільне проживання. Через те, що в
добровільному порядку подружжя Богданових не змогли поділити майно,
нажите за час спільного проживання, Богданова Г. звернулася в суд із
позовом до чоловіка про поділ майна.

Суддя в прийнятті позовної заяви відмовив, мотивуючи свою відмову тим,
що згідно з Положенням про товариські суди, спори про поділ майна між
чоловіком і дружиною підлягають розгляду в товариському суді.

Чи правильні дії судді?

Тема 10. Підсудність цивільних справ.

Поняття підсудності, її відмінність від підвідомчості.

Види підсудності.

Порядок передачі справи в інший суд.

Наслідки порушення правил про підсудність.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 107-117.

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами
України справ про спадкування” від 24 червня 1983 р. №4 // Постанови
Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох
томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.116-121

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду
цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня
1996 р. № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004).
Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”,
2004. – С.82-90

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції
України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 р. № 9, п. 8 //
Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання.
У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.9-14

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування
судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 25
грудня 1996 р. № 13 // Постанови Пленуму Верховного Суду України
(1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім
“ІнЮре”, 2004. – С.172-184

Література:

1. Гражданский процесс. Ответственные редакторы доктор юридических наук
профессор Н.А.Чечина и кандидат юридических наук Д.М.Чечот “Юридическая
литература”, М., 1968 г. гл.XI, стр.133.

Жуйков В. М. Судебная зашита прав граждан и юридических лиц.—М.,1997.

Калистратова Р.Ф. Передача гражданских дел из одного суда в другой
“Советская юстиция”, 1967 г. №6.

Марышева Н. Подсудность гражданских дел, рассматриваемых судами на
основании договоров о правовой помощи. “Социалистическая законность”.
1966, №6. стр.31.

Осипов Ю.К. Подведомственность и подсудность гражданских дел. –М.:
Госюриздат, 1961. –128с.

Особенности рассметрения отдельных категорий гражданских дел. Под ред.
М.К.Треушникова. М. 1987.

Советский гражданский процесс. Под редакцией профессора М.А.Гурвича.
Изд. “Высшая школа”. М., 1967 г., гл.IX, стр.110.

Тираненко В. Подсудность гражданских споров. Комментарии к ГПК РСФСР.
“Советская юстиция”, №9, 1965 г., стр.22.

1. Загальним правилом територіальної підсудності є:

справи розглядає суд за місцем проживання позивача;

справи розглядає суд за місцем проживання відповідача;

справи розглядаються в суді за погодженням сторін;

справи розглядає суд за місцем знаходження спірного майна;

справи розглядаються в суді, прямо передбаченому законом.

2. Альтернативна територіальна підсудність означає:

можливість звернення до будь-якого суду;

можливість позивача вибрати один із декількох судів, вказаних в законі;

можливість звернення до певно визначеного суду;

можливість вибору суду за погодженням сторін;

звернення до суду за місцем проживання відповідача.

3. Підсудність кількох вимог, пов’язаних між собою має місце у випадку:

пред`явлення позову до декількох відповідачів;

пред`явлення позову до декількох позивачів;

участі у справі третіх осіб;

пред`явлення зустрічного позову;

пред`явлення касаційної скарги.

Задачі:

1. Тарасенко Н. звернувся до суду з позовною заявою про поновлення на
роботі і оплату вимушеного прогулу. Суддя відмовив в прийнятті заяви,
мотивуючи тим, що позивачу необхідно звернутися до КТС, а вже потім до
суду.

Чи правомірні дії судді?

Визначіть підвідомчість та підсудність цієї справи.

2. Мазур К. у травні 1999 року був викликаний на учбові збори. Під час
прибирання території військової частини, Мазур К. пересував кам’яну
плиту, яка впала йому на груди та праву ногу, спричинивши травму.

Згідно з висновком МСЕК у нього встановлена друга група інвалідності і
призначена пенсія в розмірі 56 гривень.

У зв’язку з тим, що призначена позивачу пенсія не компенсувала
втраченого ним заробітку, Мазур К. звернувся в Галицький суд, по місцю
свого проживання, із позовом до військової частини про стягнення
відшкодування за шкоду, заподіяну здоров’ю.

3. Боднар Р., що постійно проживає в м.Львові, під час перебування у
відрядженні в м.Одесі був збитий автомашиною, що належить Миколаївському
АТП № 2. Отримавши важке ушкодження, Боднар Р. був поміщений у лікарню в
м.Одесі.

Маючи намір подати позов до Миколаївського АТП № 2 про стягнення
додаткових витрат на харчування i інших витрат, пов’язаних із
лікуванням, Боднар Р. звернувся до юрисконсульта, що прийшов у лікарню
провідати свого знайомого, із проханням роз’яснити йому, чи може він
пред’явити позов у будь-який місцевий суд м.Одеси?

Юрисконсульт роз’яснив йому, що він має право подати позов у м.Миколаєві
або ж у м.Львові, а не в Одесі.

Чи правильна ця консультація?

4. Солянова І. звернулася з позовом до колишнього чоловіка Солянова К.
про стягнення аліментів на утримання двох дітей у суд по місцю свого
проживання в м.Львові, а не за місцем проживання Солянова К. у м.Києві.

Чи підсудна суду за місцем проживання Солянової К. дана справа?

5. Між Черненко Н. (проживає в м.Львові) і Мокрим Т., що проживає в
м.Тернополі, виник спір з приводу права власності на будинок,
розташованого м.Ужгороді.

Черненко Н., вважаючи, що йому належить 1/4 спірного будинку,
оформленого на ім’я МокрогоТ., подав позов у місцевий суд м.Тернополя,
по місцю проживання Мокрого Т.

Суддя в прийнятті позовної заяви відмовив посилаючись на непідсудність
справи даному суду.

Якому суду підсудна дана справа?

6. Прокурор Залізничного району м.Львова в інтересах універмагу “Львів”
звернувся з позовом до колишнього продавця універмагу Дроздова Г. про
стягнення 349 грн. збитку, заподіяного нестачею цінностей. Дроздов Г.,
після виявлення нестачі, дав зобов’язання погасити зазначену суму, проте
не виконав свого зобов’язання, виїхав в інше місце, не повідомивши про
це адміністрацію універмагу. Позов був поданий за останнім відомим
місцем проживання Дроздова Г. Дізнавшись про це, відповідач просив суд
направити справу по місцю його нового постійного проживання.

1.Чи правильно прийняв суд м.Львова справу свого провадження?

2.Як повинен вчинити суд, отримавши заяву Дроздова про зміну
підсудності?

Тема 11. Судові витрати. Заходи процесуального примусу.

Поняття і види судових витрат у цивільному процесі.

Судовий збір (державне мито).

Витрати, пов’язані з розглядом справи.

Звільнення від сплати судових витрат.

Заходи процесуального примусу: види, порядок та підстави їх
застосування.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – ст.ст. 79-94.

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування
судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по
першій інстанції” від 21 грудня 1990 р. №9; п.12, 15// Постанови Пленуму
Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. –
Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.225-234

Література:

Бородин М., Кройтор В. Судебные и арбитражные расходы. Харьков. 1997.

Вафин М.Х. Судебные расходы по гражданским делам. –М., 1984. –24с.

Кройтор В.А. Защита прав и интересов в суде. Харьков. 1999.

Мельников А.А. Советский гражданский процессуальный закон.
–М.:Юрид.лит., 1977. –160с.

Якименко О. До питання про судові витрати // Право України. 1992. №4.

1. Ціна позову визначається:

у позовах про стягнення грошей – вартістю майна

у позовах про витребування майна – стягуваною сумою

у позовах про стягнення аліментів – сукупністю всіх виплат, але не
більше ніж за один рік

у позовах про стягнення аліментів – сукупністю всіх виплат, але не
більше ніж за три роки

у позовах про стягнення грошей – стягуваною сумою

Задачі:

1. Подружжя Аврорко звернулося з позовом до АТ “Авіалінії України” про
стягнення 20 тис. грн. відшкодування моральної шкоди. 11 серпня 1998
року вони поверталися у місце постійного проживання після похорону з м.
Москви і повинні були вилетіти на літаку відповідача за маршрутом
Москва-Львів. Виліт неодноразово відкладався і відбувся лише 15 серпня.
В результаті чого за заявою подружжя, їм були завдані незручності і
страждання. Відповідач позов не визнав. Суд позов задовольнив частково.
В користь кожного з позивачів стягнуто по 2 тис.грн.

Вирішіть питання пов’язані із судовими витратами.

2. Старченко Т.пред’явив позов про витребування машини вартістю 40
тис.грн. з володіння Теребовлі Д. В ході розгляду справи суд провів
заміну неналежного позивача Старченка Т. належним – Старченком В.

Як в таких випадках буде вирішуватись питання про судовий збір
(державне мито)?

3. В ході розгляду справи про визнання права власності на приватизовану
квартиру вартістю 80 тис.грн. у зв’язку зі смертю 78-річного позивача
розгляд справи був припинений. Після визначення правонаступника, яким
став син померлого справа була відновлена.

Вирішіть питання пов’язані з оплатою судовго збору позивачем і
правонаступником.

4. Визначіть розмір судового збору, що підлягає стягненню, якщо:

Кінаш М. звернувся до суду з проханням відновити факт родинних відносин;

Пертенко М. звернувся з позовом про визначення порядку користування
автомобілем вартістю 30 тис.грн.;

Сидір П. звернувся з скаргою на відмову в реєстрації йому мисливської
зброї;

представник позивача звернувся в суд з проханням видати йому повторну
копію судового рішення;

головний лікар психіатричного лікувальнго закладу звернувся із заявою
про визнання Індиченка Т. недієздатним;

Сидоренко Т. звернулася в суд із скаргою на незаконну відмову в
госпіталізації її 17-літньої доньки.

5. Визначіть ціну позову і розмір судового збору. З кого повинен
стягуватися судовий збыр (державне мито) у випадку пред’явлення:

а) позову про стягнення боргу у розмірі 30 тис.грн., якщо позов
задоволено повністю;

б) позов про стягнення 500 грн. щомісячно у зв’язку з відшкодуванням
шкоди спричиненої каліцтвом, якщо суд присудив стягувати по 100 грн.
щомісячно;

в) позов про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини
(середньомісячна заробітна плата позивача 200 грн., відповідача 300
грн.), якщо позов задоволено;

г) позов про визнання права власності на будинок вартістю 90 тис.грн.,
якщо суд відмовив в задоволенні позову;

д) позов в комісії у справах неповнолітніх про позбавлення батьківських
прав подружжя Ратник щодо їхніх двох дітей (середньомісячна заробітна
плата чоловіка – 250 грн., дружина не працює), якщо суд позов
задовільнив.

Тема 12. Доказування і докази.

Поняття і мета судового доказування. Поняття судового доказу.

Поняття предмета доказування. Розподіл між сторонами обов’язку по
доказуванню.

Класифікація доказів.

Неналежність доказів і допустимість засобів доказування. Достовірність
доказів.

Види засобів доказування.

Забезпечення доказів.

Судові доручення щодо збирання доказів.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 57-66, 131-150,
176-189.

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли
в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня
1985 р. № 2, п. п. 4,6 // Постанови Пленуму Верховного Суду України
(1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім
“ІнЮре”, 2004. – С.122-131

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування
судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий
будинок» від 4 жовтня 1991 р.№7, п. 14 // Постанови Пленуму Верховного
Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.:
Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.74-81

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. № 4,
п. п. 6, 7,11 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004).
Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”,
2004. – С.52-59

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах
за позовами про захист права приватної власності” від 22 грудня 1995 р.
№20 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне
видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. –
С.67-73

Література:

Белоконєв В. Розподіл обов’язків по доказуванню в цивільному процесі //
Право України. 1996, № 9.

Бочаров Д. Щодо потреби загальнотеоретичного дослідження проблем
юридичного доказування // Право України. – 2002. – №5. – С.131-133

Веденеев Е.Ю. Полномочия суда в доказывании по делу в условиях
совершенствования гражданского и арбитражного судопроизводства //
Государство и право. – 2001. – №10. – С.36-46

Гріненко А. Д., Шульженко О. О., Надгорний Г. М. Практика використання в
цивільному судочинстві матеріалів судових експертиз // Вісник Верховного
Суду України. 1997, № 3.

Захарова О. С. Докази та доказування в справах, що виникають із
шлюбно-сімейних правовідносин: Автореф. канд. дис. К.,1995.

Коломыйцев В.И. Письменные доказательства по гражданским делам. –М.:
Юрид. лит., 1978. –103с.

Комаров В. В. Доказування та докази в цивільному судочинстві. Харків,
1991.

Немировська О. Змагальність: старе поняття, новий зміст // Право
України. 1999. №9.

Омельченко М. П. Докази і доказування як процесуальні засоби
встановлювання об’єктивної істини по цивільній справі. К., 1996.

Самсонов В.В. Состязательность в гражданском процессуальном праве.
Саратов. 1999.

Треушников М.К. Доказательства и доказывания в советском гражданском
процессе. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1962. –160с.

Треушников М.К. Относимость и допустимость доказательств в гражданском
процессе. М.: Юрид. лит., 1981. –96с.

Треушников М. К. Судебное доказательство. М., 1997.

Юдельсон К.С. Проблема доказывания в советском гражданском процессе. М.:
Госюриздат, 1951. –278с.

1. Що таке докази?

листи;

будь-які фактичні дані, які мають значення для справи;

будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або
відсутність обставини;

юридичні факти;

покази свідків.

2. Обов`язки по поданню доказів покладаються на:

прокурора та сторін;

сторони та суд;

сторони та інші особи, які беруть участь у справі;

сторони та суд у випадках, коли щодо витребування доказів для сторін є
труднощі і вони заявили клопотання до суду;

свідків, експертів та суд.

3. Які факти не підлягають доказуванню:

факти, представлені прокурором;

факти, представлені судом;

факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили;

факти, проти яких заперечує сторона;

факти, представлені свідками.

4. В предмет доказування включаються:

обставини, якими відповідач заперечує вимогу;

преюдиціальні факти;

юридичні факти, якими позивач обгрунтовує свої вимоги;

висновок експерта;

будь-які фактичні дані, які мають значення для справи.

Задачі:

1. Позивач в підтвердження факту укладення договору позики з В. та про
повернення боргу 100 грн. просив суд залучити до справи магнітофонну
плівку, на якій було записано їх розмову, а також письмові покази
свідка. Суд клопотання задовольнив.

Чи може суд залучити магнітофонну плівку як доказ? Дайте правильну
відповідь та обгрунтуйте її.

2. Коломієць О. уклала з банком 3 договори, за якими передавала грошові
суми під відсотки. Коли плив строк дії наступного договору, Коломієць О.
звернулася до банку з вимогою видати їй вкладену суму з нарахованими
згідно договору відсотками, але отримала відмову з посиланням на
відсутність коштів. Одночасно представник банку вилучив у нею оригінали
всіх трьох договорів і вида замість двох з них платіжне доручення не
оплачене до цього часу. Третій договір був замінений договором
купівлі-продажу акцій. Хоча Коломієць О. мала на меті лише отримати
належні їй кошти.

Визначіть предмет позову, предмет доказування.

Які докази і ким повинні бути представлені для судового розгляду спору?

3. Львівська фірма «Нептун» завезла у Львів значну партію кави, яку
передала оптовому покупцю АТ «Львівконтракт» для наступної реалізації
населенню через торгівельні підприємства. Львівське обласне управління
захисту прав споживачів, посилаючись на те, що якість кави не відповідає
вимогам вставленим стандартам і містить шкідливі для організму людини
речовини, звернулися до суду з позовом до даної фірми АТ і декількох
торгівельних організацій про визнання їх дій щодо продажу кави
неналежної якості протиправними по відношенню до невизначеного кола
споживачів і припинення таких дій. Управління просило стягнути біля 500
тис.грн. в позабюджетний фонд області і відшкодування моральної шкоди
завданої споживачем.

Визначіть предмет доказування.

Які докази повинні бути використані в обгрунтування даних позовних
вимог і заперечень проти позову?

4. Подружжжя Тихих пред’явило позов до Польового Р. про витребування
автомобіля. В позовній заяві позивачі вказували, що Тихий Р. вирішив
придбати машину ВАЗ 2106, однак на цей час в подружжя не було необхідної
суми. Через те, вони домовились із сусідом Польовим Р. про наступне:
Польовий Р. їм позичає 10 тис.грн. і отримує доручення на право
користування автомобілем на весь час виплати боргу. Купивши машину,
Тихий Г. зареєстрував її на своє ім’я в ДАЇ і видав доручення Польовому
Р. до закінчення строку дії доручення позивачі виплатили Польовому Р.
борг і вимагали повернути автомобіль. Однак Польовий Р. відмовився
повернути автомобіль і пред’явив зустрічний позов про визнання даних
правовідносин договором купівлі-продажу, посилаючить на те, що подружжя
Тихих продали йому автомобіль, але належно не оформили угоду.

Вирішіть всі питання пов’язані з предметом доказування, допустимістю і
належністю доказів.

5. В суді розглядалася справа про встановлення батьківства. Позивачка
звернулася до суду з клопотанням заслухати запис, зроблений з допомогою
диктофона, який свідчив про визнання відповідачем свого батьківства.

Вирішіть питання щодо допустимості цього запису в якості доказу.

6. Оверук Р. звернувся з позовом до суду до Оверук П. про розірвання
шлюбу. Рішенням місцевого суду позов було задоволено, шлюб розірвано.
Сторони в судовому засіданні участі не брали, пояснень по суті справи не
давали. Жодних заходів для їх примирення суд не вживав.

Оцініть дії суду.

7. В трьохкімнатній квартирі проживала сім’я Іванчеко, яка складалася з
двох осіб – матері і сина. В 1995 році Іванченко Р. уклав шлюб із
Степовою Д., зі згоди матері Іванчека Р. та чоловіка була приписана в їх
квартирі. В 1997 році в них народилася дитина. В цьому ж році подружжя
розірвало шлюб. Степова Д. пред’явила позов про примусовий поділ
трьохкімнатної квартири, запропонувавши два варіанти, однак Іванченків
вони не влаштовували. Після неодноразового відкладення процесу Іванчеко
Л. заявила клопотання про проведення почеркознавчої експертизи. Вона
стверджувала, що Степова Д. підробила підпис Іванченко Л. на заяві про
згоду на вселення її в квартиру відповідачів.

Вирішіть питання про необхідність проведення вказаної експертизи.

Чи буде висновок експерта належним?

8. Визначіть, які докази є належними, а які ні:

а) чеки, які підтверджують витрати кожної особи на придбання будівельних
матеріалів для будівництва будинку; покази свідків про участь у
будівництві будинку – в справах про поділ – і спільно нажитого майна
подружжя; спільного майна, що належить братам;

б) характеристика відповідача; наявність у відповідача дітей народжених
поза шлюбом; переписка з позивачем; покази свідків і пояснення сторін
про спільне проведення відпустки; пояснення відповідача про
неврівноваженість характеру позивачки, її схильність до депресії – у
справах про встановлення батьківства;

в) характеристика відповідача; відсутність зареєстрованих порушень
правил дорожнього руху щодо відповідача; пояснення сторін – у справі про
відшкодування шкоди завданої здоров’ю з результаті ДТП;

г) той факт, що відповідач – у справі про виселення без надання іншого
житлового приміщення з причин неможливості спільного проживання з ним
через систематичне порушення ним правил співжиття – є чоловіком
позивачки.

Виходячи з чого ви вирішували питання про належність тих чи інших
доказів.

Як повинен діяти представник сторони і суд при виявленні неналежних
доказів під час судового розгляду справи?

9. Суддя залишив позовну заяву без руху. Позивач, пообіцявши виправити в
позовній заяві недоліки, звернувся до суду з клопотання допитати його
сусідку Борисенко Т., так як тільки вона може підтвердити, що відповідач
Іванів Т. не всилявся в кімнату в їх комунальній квартирі. Дані покази
мають ,на думку позивача, вирішальне значення для становлення факту, що
Іванів Т. не набув права на житлову площу.

Суд допитав 80-літню Борисенко Т., яка серйозно хвора, за місцем її
проживання в порядку забезпечення доказів. Під час слухання справи,
покази Борисенко Т. були оголошені і були покладені в основу судового
рішення.

Чи правильно діяв суд?

Який порядок і підстави вчинення дій по забезпеченню доказів?

10. Вирішіть питання про поширення преюдиційності судових актів в
наступних випадках:

а) суд розглянув позов Федорів Р. до трамвайного депо №1 про
відшкодування шкоди спричиненої в результаті ДТП. Потім трамвайне депо
№1 звернулося з регресним позов до Франко В., водія трамваю, який вчинив
наїзд.

б) дружина померлого Бойчука пред’явила позов до Романів Т. про визнання
права власності на будинок. Донька померлого вирішила вступити в процес,
претендуючи на частину вказаного будинку. Однак суддя не допустив її до
участі у справі. Після того як суд відмовив в задоволенні позову Бойчук
Д., донька пред’явила самостійний позов до Романів Т. про визнання за
нею права власності на частину будинку.

в) в ході розгляду кримінальної справи цивільний позов був залишений без
розгляду, після чого потерпілий пред’явив позов до засудженого про
стягнення шкоди, завданої злочинними діями останнього. В зв’язку з чим
було порушену цивільну справу.

Тема 13. Позов.

Поняття і суть позовного провадження.

Поняття позову. Елементи позову.

Види позовів. Право на позов.

Об’єднання і роз’єднання позовів.

Захист інтересів відповідача проти позову.

Зміна позову. Відмова від позову, визнання позову. Мирова угода.

Порядок забезпечення позову.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 118-126, 128, 151-155,
174-175.

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. №9 “Про
практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді
цивільних справ по першій інстанції” // Постанови Пленуму Верховного
Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.:
Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.225-234. – п.2, 3, 6, 10

Література:

Васильева Г.Д. Защита против иска в гражданском судопроизводстве.
–Красноярск: Изд-во Краснояр. Ун-та, 1982. 108с.

Гурвич М. А. Учение об иске. М., 1981.

Гурвич М.А. Право на иск. –М.: Изд-во ВЮЗИ, 1983. –78с.

Добровольский А. А., Иванова С. А. Основные проблемы исковой формы
защиты права. М., 1979.

Добровольский А.А., Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы защиты
права. –М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. –157с.

Зайцев Й. М. Функции иска в судопроизводстве // Государство и право.
1996, № 7.

Кройтор В. А. Защита прав граждан й организаций. Харьков,1995.

Осокина Г. Л. Право на защиту в исковом производстве. Томск,1990.

Пашук А.Й. Позов у радянському цивільному процесуальному праві. Лекції
із спецкурсу. –Львів: Вид-во Львів. ун-ту. –1971 р.

Пушкарь Е.Г. Конституционное право на судебную защиту. –Львов: Вища шк.
Изд-во Львов. ун-та, 1982. –215с.

Пушкарь Е.Г., Богдан Й.Г. Порядок реализации права на судебную защиту в
советском гражданском процессе. Львов: Изд-во. Львов ун-та, 1987. –67с.

Пушкар Є.Г. Правова природа права на судовий захист: Проблеми формування
суверенної правової української держави // Вісник Львівського ун-ту.
Сер. юрид. 1993. Вип.30.

Щеглов В.Н. Иски о судебной защите гражданского права: Лекции для
студентов. –Томск: изд-во Томск. ун-та, 1987. –166с.

1. Забезпечення позову проводиться шляхом:

відібрання підписки про невиїзд відповідача;

письмовими гарантіями;

забороною проводити певні дії;

попереднім допитом свідків;

призначення експертизи.

2. Чи вправі суд затвердити мирову угоду, умови якої:

а) звільняють від матеріальної відповідальності працівника чи зменшують
розмір відповідальності;

б) змінюють розмір оплати за час вимушеного прогулу;

в) змінюють формулювання причин звільнення.

3. Чи правильно поступив суддя, відмовляючи в прийнятті позовної заяви в
трудових справах:

а) позовна заява не оплачена державним митом;

б) до неї не подано копії позовної заяви та доданих до неї документів;

в) позовна заява не містить посилання на матеріальний закон;

г) позовна заява не містить в собі зміст позовних вимог.

4. До якого виду провадження відносяться справи:

а) про визнання батьківства;

б) про усиновлення;

в) про відшкодування шкоди;

г) про виселення;

д) про визнання права власності;

е) про визнання незаконним правового акта органу, рішення чи дії
службової особи;

є) скарги на рішення, прийняті відносно релігійних організацій.

Назвіть процесуальний (акт) засіб порушення цих справ. Розмежуйте
позовне провадження від непозовних за властивими ознаками.

Задачі:

1. Іванчик М. пред’явив у суді позов до Голуб Д. про розірвання шлюбу.
Відповідачка просила одночасно вирішити питання про поділ спільного
майна.

Рішенням місцевого суду Надвірнянського району Івано-Франківської
області позов про розірвання шлюбу задоволено, а позов про поділ
спільного майна вирішив частково: частину майна між сторонами поділив, а
щодо решти майна, то залишив позов без розгляду.

Залишаючи без розгляду позов у зазначеній частині, народний суд
послався на те, що сторони не подали доказів про наявність цього майна,
що вони вдруге можуть пред’явити позов про поділ спірного майна, коли
зберуть докази.

Чи правильне таке рішення суду? Чи є підставою для залишення позову без
розгляду неподання стороною доказів на підтвердження позовних вимог?

2. Горобчик М. звернувся до суду з позовною заявою до Львівського
хлібокомбінату про поновлення на роботі. Ухвалою суду від 17 липня 2001
року затверджено мирову угоду, за умовами якої відповідач зобов’язується
поновити позивача на посаді слюсаря 5-го розряду в цех №6 Львівського
хлібокомбінату від 27 серпня 2001 року.

Визначіть правильність затвердження судом мирової угоди.

Який процесуальний порядок затвердження мирової угоди?

3. Громадянин Сулімов Б.В. звернувся із заявою в місцевий суд
Золочівського району Львівської обл. до колективного
сільського-господарського підприємства ’’Правда’’ про стягнення
заробітної плати за час відсторонення від роботи. Суддя відмовив в
прийнятті заяви, мотивуючи це тим, що трудове законодавство не
поширюється на членів КСП.

Чи правильно поступив суддя?

4. До місцевого суду Франківського району м. Львова звернулася
громадянка Адашева Г. з позовом про звільнення від арешту половини
вартості автомобіля ’’Жигулі’’, який був нажитий в період шлюбу із
засудженим Адашевим К. і конфіскований як засіб, призначений для
приховування предметів контрабанди. Суддя відмовив у прийнятті заяви,
мотивуючи це тим, що за вироком суду автомобіль конфіскований і
звернутий в дохід держави, тобто вже вирішене питання про його долю.
Громадянка Адашева звернулася за порадою до адвоката.

Проаналізуйте дану ситуацію.

5. Півшев А. звернувся до суду з позовом до Палендинової Е. про
спростування свідчень про його аморальну поведінку, повідомлених в заяві
на ім’я адміністрації і громадської організації за місцем праці. Суддя
місцевого суду Личаківського району повідомив позивача, що він повинен
пред’явити докази, які б підтвердили його вимогу. У зв’язку з тим, що
позивач не пред’явив доказів, суддя виніс ухвалу про залишення заяви без
руху.

Чи правильно поступив суд?

6. Визначіть у даних правових ситуація вид позову та його елементи:

а) Бровко В. звернулася з вимогою про відновлення на роботі і виплату їй
компенсації за вимушений прогул. Бровко В. була звільнена внаслідок
скорочення штатів, однак вважає, що вона, одинока матір, має право на
пільги і не могла бути звільненою;

б) відділ освіти при адміністрації Личаківського району пред’явив позов
про визнання угоди купівлі-продажу квартири недійсною в зв’язку з тим,
що не були враховані інтереси неповнолітньої дитини, яка проживала в
даній квартирі;

в) Семен О. звернувся з вимогою про повернення грошових коштів,
переданих за договором позики фірмі “Термотек”, які не повернула їх у
зв’язку зі спливом строку даного договору;

г) Лисиця Р. звернулася з вимогою про розірвання шлюбу у зв’язку з
пияцтвом свого чоловіка.

Тема 14. Наказне провадження

1. Поняття та значення наказного провадження.

2. Підстави та порядок порушення наказного провадження. Відмова в
порушенні наказного провадження та правові наслідки відмови.

3. Порядок видачі та зміст судового наказу.

4. Правові наслідки звернення боржника із заявою про скасування наказу.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 95-106.

Література:

Луспеник Д. Наказне провадження: його цілі, процедура, проблеми та шляхи
їх вирішення // Право України. – 2004. – №7. – С.89-94

Сисоєв Д. Наказне провадження в цивільному процесі Республіки Білорусь
// Право України. – 2003. – №8. – С.125-127

Задачі:

1. Суддя місцевого суду Франківського району м.Львова 25 жовтня 2005 р.
виніс судовий наказ про стягнення з ТзОВ «Оверко» заробітної плати в
сумі 16700 грн. на користь К. та судові витрати в сумі 137 грн. на
користь держави.

25 листопада боржник подав в суд, який виніс судовий наказ, заяву про
його скасування, вказавши, що він не мав можливості своєчасно надіслати
свої заперечення проти вимог заявника, оскільки не отримував повідомлень
судді.

Чи є підстави для скасування судового наказу?

2. П. 15 вересня 2005 р. уклав з Д. нотаріально посвідчений договір про
купівлю-продаж житлового будинку для зносу, відповідно до якого Д.
зобов’язався знести будинок та звільнити земельну ділянку до 1 листопада
2005р. До зазначеного терміну Д. умов договору не виконав. П. звернувся
в суд із заявою про видачу судового наказу.

Суддя відмовив у прийнятті заяви, оскільки вона не оплачена судовим
збором і заявлена вимога не передбачена ст.96 ЦПК України.

Чи правомірні дії судді?

3. М. уклав договір з В. про продаж 10 тон родзинок. Відповідно до
договору М. при його підписанні отримує 60000 грн., а В. своїми силами
вивозить родзинки зі складу продавця. В договорі також зазначалося, що
приналежність проданих родзинок документами не підтверджується.

Після вивозу родзинок виявилося, що їх є всього 7 тон. В. звернулася в
суд із заявою про видачу судового наказу щодо боржника.

Як повинен вчинити суддя в даній ситуації?

Тема 15. Пред’явлення позову. Відкриття провадження у справі.

Порядок звернення зацікавленої особи до суду з позовною заявою.

Позовна заява і її реквізити.

Розгляд судом звернення про відкриття провадження у справі та правові
наслідки розгляду звернення.

Наслідки недотримання реквізитів позовної заяви.

Відкриття провадження по справі та його правові наслідки.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 118-122.

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах
про визнання угод недійсними” від 28 квітня 1978 р. №3 // Постанови
Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох
томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.60-66

Література:

Арапов Н.Т. Проблемы теории и практики правосудия по гражданским делам.
–Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. –128с.

Добровольский А. А., Иванова С. А. Основные проблемы исковой формы
защиты права. М., 1979.

Орлова Л.М. Как предъявить иск в суде. Минск: Изд-во Белорус. ун-та,
1979. –92с.

Пушкар Е.Г., Богдан И.И. Порядок реализации права на судебную защиту в
советском гражданском процессе. Львов: Изд-во. Львов ун-та, 1987. –67с.

Пушкарь Е. Г. Конституционное право на судебную защиту. Львов,1982.

Штефан М. Й. Захист прав соціалістичних організацій в суді //
Процесуальні засоби порушення цивільного судочинства. К., 1973.

Штефан М. Й. Підприємництво і правосуддя. К., 1992.

Завдання: Підготувати ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

1. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі:

якщо справа не підвідомча розглядові в суді;

якщо справа підлягає розглядові в суді;

спір має неправовий характер;

заява не відповідає вимогам, які передбачені законом;

заява не оплачена державним митом.

2. Суд залишає заяву без руху у випадку:

неявки сторін в судове засідання;

несплати державного мита;

неявки прокурора в судове засідання;

перебування позивача у службовому відрядженні;

якщо заява не відповідає вимогам передбачених законом.

3. Наслідки недотримання реквізитів позовної заяви або несплати судового
збору:

відмова в прийнятті позовної заяви;

відмова в позові;

закриття провадження по справі;

залишення заяви без руху;

залишення заяви без розгляду.

4. Суддя повертає позовну заяву:

у випадку недотримання позасудового порядку вирішення спору;

у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в суді;

у зв`язку з несплатою державного мита;

у зв`язку з непредставленням необхідних доказів;

у зв`язку з непідсудністю справи.

Задачі:

1. Місцевий суд Галицького району міста Львова, розглядаючи справу про
розірвання шлюбу між Голуб М. та Окунцем Р., в задоволенні позову
відмовив.

Через рік Голуб М. повторно звернулася з позовом до Окунця Р. про
розірвання шлюбу. Суддя Галицького районного суду відмовили в прийнятті
заяви, зазначивши, що така вже розглядалася судом.

Зробіть правовий аналіз задачі. Мотивуйте правильну поведінку суду.

2. Козуля Р., який володів будинком на праві приватної власності, здавав
його частину наймачам: Борсук Р. та Михейко Р. своєю поведінкою
створював нестерпні умови для дальшого спільного проживання Борсук Р.
Заходи громадського впливу результатів не дали. Тоді Борсук Р. звернувся
до власника Козулі Р. з прохання виселити Михейка Р. Козуля Р. звернувся
з позовом в суд.

Визначіть процесуальне положення зазначених суб`єктів.

3. В січні 1995 р. Сумський м’ясокомбінат пред’явив позов до Іванчик Г.
та Горобець Г. про визнання недійсним договору дарування будинку.
Позивач зазначав, що в 1988 р. виконком Сумської міської Ради депутатів
трудящих виділив Іванчик Г. в Сумах земельну ділянку для спорудження
будинку. Під час будівництва його сім’я проживала в двокімнатній
квартирі будинку, належного м’ясокомбінату. Після закінчення будівництва
Іванчик Г. подарував будинок своїй тещі – Горобець Г., яка поселилася в
ньому з молодшим сином. Сам же Іванчик Г. з дружиною і сім’єю сина
залишилися жити у вказаній квартирі.

Посилаючись на те, що договір дарування Іванчик Г. оформив без наміру
створити юридичні наслідки, а щоб залишити за своїм сином квартиру в
будинку м’ясокомбінату, позивач просив суд визнати цей договір
недійсним.

Визначіть процесуальний статус учасників процесу.

Чи правильне рішення суду?

4. Вовчик Г. і Андрушко В. пред’явили в суді позов до Золотник Л. про
звільнення від виплати періодичних платежів, посилаючись на те, що вони
з грудня 1992 р. сплачують їй по 20 грн. на відшкодування збитків у
зв’язку з ушкодженням здоров’я. В даний час здоров’я відповідачки
відновилось, а їх матеріальний стан погіршився.

Суддя ухвалою відмовив у прийнятті позовної заяви.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, суд послався на те, що позивачі
не представили документів з приводу того, що здоров’я Золотник Л.
відновлено, або інших доказів, які свідчили б про необхідність зміни
розміру платежів.

Чи законна така ухвала суду?

Чи вправі суд відмовити в прийнятті заяви з мотиву, що позивач не
представив доказів на ствердження своїх позовних вимог?

Тема 16. Провадження у справі до судового розгляду. Призначення справи
до розгляду.

Мета провадження у справі до судового розгляду.

Попереднє судове засідання.

Процесуальні дії судді та осіб, які беруть участь у справі, у разі
неможливості врегулювання спору до судового засідання.

Призначення справи до розгляду.

Судові виклики і повідомлення.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 127-156.

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про визнання громадянина
обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 року №3 //
Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання.
У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.196-199

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про підготовку цивільних
справ до судового розгляду» від 5 березня 1977 року №1 // Збірник
“Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах //
Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – №5.

Література:

Боннер А. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству.
“Советская юстиция”, 1969 г. №4.

Гражданский процесс. Ответственные редакторы – доктор юридических наук,
профессор Чечина Н.А. и кандидат юридических наук Д.М.Чечот.

Погорілко Т. Підготовка цивільних справ до розгляду. “Радянське право”.
1968 р. №1.

Пучинский В.К. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству.
–М.: Юрид. лит., 1962. –90с.

Советский гражданский процесс под редакцией профессора М.А.Гурвича.
Издательство “Высшая школа”, 1967 г.

Трубников П. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству.
“Социалистическая законность”, 1965 г. №8.

Червяков К. Подготовка у судебному разбирательству и рассмотрение дел,
связанных с воспитанием детей //Сов. юстиция. –1986. -№1. –с.56-59.

Чупрун В. Д. Підготовка цивільних справ до розгляду. К., 1994.

Якименко О. Мета і процесуальне оформлення підготовки цивільних справ до
судового розгляду // Право України. – 2003. – №12. – С.117-119

Якименко О. Особливості підготовки цивільних справ до судового розгляду
з участю іноземного елемента // Право України. – 1998. – №7. – С. 88.

Якименко О. Підготовка аліментних справ до судового розгляду
(судово-теоретичні аспекти) // Право України. 1999. №8.

Завдання. Написати ухвалу про закінчення підготовки справи і
призначення її до розгляду.

1. В порядку підготовки справи про визнання громадянина недієздатним до
судового розгляду суддя в ухвалі повинен поставити питання:

чи зловживає особа наркотичними речовинами;

чи хворіє особа психічними недугам;

чи особа є недоумкуватою;

чи зловживає спиртними напоями;

чи може розуміти значення своїх дій і керувати ними.

Задачі:

1. Кузьмінська Р. працювала інженером на фабриці ВАТ “Провесінь” в
м.Львові. 14 січня 1999 року вона була звільнена з роботи внаслідок
скорочення штатів (п.1 ст.40 КЗпП). Вважаючи звільнення незаконним,
Кузьмінська Р. 15 лютого 1999 року звернулась в суд з позовом про
поновлення на роботі і стягнення з фабрики на її користь за 20 днів
вимушеного прогулу заробітної плати у сумі 150 грн.

Які дії мусить провести суддя для підготовки справи до розгляду?

2. У квітні 1999 року Гайдич Р. звернувся в місцевий суд Залізничного
району м. Львова з позовом про стягнення з управління Львівської
залізниці відшкодування шкоди в зв’язку з каліцтвом. Позивач вказував,
що він працював помічником машиніста електровоза і в березні 1991 року
при виконанні службових обов’язків з ним стався нещасний випадок, але
він продовжував працювати, підвищивши свою кваліфікацію і став
машиністом електровоза. В 1997 році у зв’язку із згаданим нещасним
випадком захворів, внаслідок чого втратив 70% професійної і 50%
загальної працездатності і став інвалідом.

Адміністрація виплачувала йому відшкодування, виходячи з середнього
заробітку на час нещасного випадку, тобто на березень 1991р. Вважаючи,
що розмір відшкодування необхідно визначити з середнього заробітку на
час працездатності в 1997 році, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Які дії мусить провести суддя для підготовки справи до розгляду?

3. Вироком місцевого суду Личаківського району м.Львова від 3 жовтня
1999 року Гаврилів С. засуджений за ч.5 ст.185 КК України до 10 років
позбавлення волі з конфіскацією майна.

На виконання вироку в частині конфіскації майна за місцем проживання
засудженого проведений арешт майна.

В акт опису були включені: меблевий гарнітур, піаніно, холодильник,
легковий автомобіль “Волга” та інше майно.

Жінка засудженого Співак Л. звернулася в суд з позовом про звільнення
від арешту меблевого гарнітуру і піаніно, посилаючись на те, що це майно
належить їй на праві приватної власності, а також про виключення
половини всього іншого майна, включеного в акт опису, як спільно
нажитого.

Які дії мусить провести суддя для підготовки справи до розгляду?

4. Місцевий суд Франківського району повернув позовну заяву про визнання
шлюбу недійсним між Мазур М. і Савчук М. позивачу Мазур М., через те, що
позивачка не додала до заяви свідоцтво про одруження і не сплатила
державне мито.

Чи правильно вчинив суддя?

Яким чином слід усунути недоліки позовної заяви?

5. Наконечна Л. заявила позов до Тарас Р. про стягнення 180 грн. по
борговій розписці. На другий день після пред’явлення позову Наконечна Л.
звернулася до судді з додатковою заявою про допит при розгляді справи
свідка Гуляйгородського П, який проживає в м.Броди. Через чотири дні
після пред’явлення позову відповідач Тарас Р. надав в суд письмове
заперечення, в якому стверджував, що позивачу він винен 130 грн. і у
виданій позивачу розписці, яка знаходиться в справі, сума 130
переправлена на 180. До свого заперечення Тарас Р. додав лист, з якого
видно, що він просив у Наконечної Л. 130 грн.

Які дії мусить провести суддя для підготовки справи до розгляду?

6. Смола Д. заявив до своєї дочки Фалюти Н. позов про стягнення коштів
на утримання.

Які дії мусить провести суддя для підготовки цієї справи до розгляду?

7. Півник М. заявила позов до Півника П. про стягнення аліментів на
дітей – Наталю, яка народилась 17 червня 1997 року і Андрія, який
народився 9 вересня 1993 року.

Які дії мусить провести суддя для підготовки справи до розгляду?

8. Війтюк Р. заявив позов до Раєвського Н., який винаймає в належному
Війтюку Р. на праві приватної власності будинку квартиру. В своїй
позовній заяві Війтюк Р. пояснив, що Раєвський Н. не сплачує за квартиру
протягом 8 місяців, заборгувавши за квартирну плату 400 грн. Через це
Війтюк Р. просить виселити Раєвського Н. з квартири і стягнути з нього
400 грн. і судові витрати.

Будучи викликаним в порядку підготовки справи до розгляду до судді,
Раєвський Н. заявив, що він не платив квартирну плату Війтюку Р. тому,
що був вимушений провести в займаній квартирі капітальний ремонт, так як
Війтюк Р. як власник будинку цей ремонт не проводив, а без проведення
капітального ремонту в займаній квартирі жити було б неможливо. Вартість
проведеного ремонту оцінюється в 2000 грн.

Які дії мусить провести суддя для підготовки справи до розгляду?

Тема 17. Судовий розгляд.

Поняття і значення судового розгляду.

Складові частини судового розгляду.

Фіксування цивільного процесу технічними засобами. Журнал судового
засідання. Протоколи окремих процесуальних дій.

Зупинення і відкладення розгляду цивільної справи.

Закінчення провадження у справі без ухвалення судового рішення:

а) залишення заяви без розгляду;

б) закриття провадження у справі.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 157-196, 197-200,
201-207.

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування
судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по
першій інстанції” // Постанови Пленуму Верховного Суду України
(1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім
“ІнЮре”, 2004. – С.225-234

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами
трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9, п. 33 // Постанови Пленуму
Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. –
Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.146-160

Література:

Боннер А.Т. Применение нормативных актов в гражданском процессе. М.:
Юрид. лит., 1980. –159с.

Пушкарь Е.Г. Исковое производство в советском гражданском процессе.
Львов: Вища шк., 1978. –188с.

Рассмотрение и разрешение гражданских дел об освобождении имущества от
ареста // Отв. за вып. В. В. Комаров. Харьков, 1991.

Тихиня В.Г., Тихонович В.В. Рассмотрение в суде гражданских дел. Минск:
Изд-во Белорус. ун-та, 1982. –124с.

Треушников М. К., Шерстюк Б. М. и др. Особенности рассмотрения отдельных
категорий гражданских дел. М., 1987.

Трубников П.Я. Судебное разбирательство гражданских дел. –М.:
Госюриздат, 1962. –140с.

Завдання. Написати ухвалу про закриття провадження у справі.

1.Суд залишає заяву без розгляду у випадку:

непідвідомчості справи суду;

смерті сторони;

повторної неявки сторони в судове засідання, якщо суд визнає це за
необхідне;

звернення до суду недієздатної особи;

при укладенні сторонами мирової угоди.

Задачі:

1. Тарасюк К. звернулася до суду із заявою до Новикова П. про стягнення
аліментів на утримання сина Валентина, що народився 26 січня 1994 року.
В позовній заяві позивачка вказала, що з відповідачем вона перебуває в
зареєстрованому шлюбі з 1992 р., в даний час він залишив сім’ю і не
надає ніякої матеріальної допомоги дитині. В судовому засіданні
відповідач Новиков П. позов визнав, однак запропонував укласти мирову
угоду, згідно з якою він погоджується виплачувати щомісячно на користь
сина по 30 крб. і, крім того, не буде пред’являти претензій на жилу
площу. Позивачка погодилася з цими умовами.

Місцевий суд Личаківського району м. Львова закрив провадження по
справі.

Чи правильно вчинив суд?

Який порядок укладення мирової угоди між сторонами?

2. Військовий комісаріат м. Тернополя звернувся з позовом до суду до
Минасяка А. про стягнення залишків отриманої пенсії. В судовому
засіданні відповідач заявив, що спірну суму він вже повернув позивачеві
шляхом стягнень з його пенсії. Однак він вважає це стягнення незаконним,
так як пенсія йому призначена на законних підставах. Представник
позивача просив суд закрити провадження по справі у зв’язку з тим, що
його вимога вже задоволена. Суд м. Тернополя закрив провадження по
справі, посилаючись на відмову позивача від позову.

Чи правильно вчинив суд?

3. Багін В. звернувся до суду з позовом до Багіної Б. про вселення його
в квартиру, так як після розірвання шлюбу відповідачка поміняла замки і
не пускала його. В судове засідання по цій справі сторони не з’явилися.
Місцевий суд Личаківського району м. Львова, вважаючи, що сторони
вирішили свій спір добровільно, залишив позов Багіна В. без розгляду.
Через місяць після залишення заяви без розгляду, від Багіна В.
поступила заява, в якій він повідомляв, що внаслідок хвороби він не зміг
з’явитися в судове засідання і просить призначити справу до слухання, бо
відповідачка і далі перешкоджає можливості його проживання в квартирі.

Чи правильні дії суду?

Чи може суд поновити провадженнязвільнився і перейшов на іншу роботу,
стягнути з нього цей борг є неможливо. На перше судове засідання
з’явився тільки відповідач і суд відклав розгляд справи. На другий
виклик сторони не з’явилися. Місцевий суд Шевченківського району зупинив
провадження по справі.

Чи правильно поступив суд?

5. Жемнякова М. звернулася в суд із позовом до колишнього чоловіка
Стареденка С. про визнання втрати відповідачем права на жилу площу у
зв’язку з тим, що він в даний час знаходиться в зареєстрованому шлюбі з
громадянкою Літейко Л. і переїхав до неї на постійне проживання. В
судовому засіданні були допитані сусіди, які підтвердили дані показання
в заяві. На основі цього місцевий суд Шевченківського району м. Львова
позов задовольнив. Через тиждень після судового засідання на прийом до
судді з’явився свідок по цій справі Яренко К. із заявою, в якій просив
змінити протокол судового засідання, так як його покази виправлені
секретарем судового засідання.

Хто і в якому порядку вправі вносити зауваження в протокол судового
засідання?

Який порядок розгляду зауважень на протокол?

Як повинен поступити суддя?

6. Судова палата по цивільних справах Верховного Суду відмінила рішення
місцевий суд Галицького району м. Львова щодо позову Сивого П. до
харчового торгу про стягнення заробітної плати. В постанові колегії
вказано на неповноту протоколу судового засідання. Протокол був
складений дуже коротко і на основі зроблених записів не можна прийти до
висновку про обґрунтованість рішення і про задоволення позову.

Чи правильно поступила судова колегія?

Яке зауваження має протокол судового засідання?

Які обов’язкові реквізити протоколу?

7. Плутчик Ф. працювала лікарем-бактеріологом санітарно-епідемічної
інстанції Закарпатської обл. Наказом головного лікаря від 16 серпня
1995р. вона була звільнена у зв’язку зі скороченням штатів. Вважаючи
звільнення незаконним, Плутчик Ф. звернулася в суд з позовом про
поновлення її на роботу. Протокол від 26 серпня 1995р. виданий до
вирішення судом цього спору. Наказ від 16 серпня 1995р. про звільнення
позивачки був відхилений і вона переведена на посаду санітарного лікаря.
У зв’язку з тим Плутчик Ф. змінила свої позовні вимоги. Вона просила суд
про відновлення її на попередній роботі, оспорюючи необґрунтованість
переводу. Місцевий суд Галицького району м. Львова своїм рішенням
відмовив Плутчик Ф. в позові.

Які помилки допустив суд?

8. Вкажіть, які з перерахованих справ суддя вправі розглядати
одноособово, не з’ясовуючи, чи згідні на це сторони:

а) про виселення наймача з квартири;

б) про зміну формулювання підстав звільнення;

в) про скасування усиновлення;

г) про відновлення на роботі;

д) про встановілення факту знаходження на утриманні;

е) про виключення з акту опису ювелірних вирбів на суму 5 тис.грн.;

є) про захист честі і гідності кіноактриси Сумської О.;

ж) про визнання громадянина безвісно відсутнім.

9. Які дії повинен вчинити суд, якщо в момент перевірки явки учасників
процесу з’ясувалося, що:

а) відповідач не повідомлений про день судового розгляду;

б) свідок написав на повістці, що відмовляється від явки до суду;

в) представник комерційного банку – позивач по справі не пред’явив
ніяких документів для підтвердження своїх повноважень;

г) до повістки, яка вручена позивачеві, додана довідка про те, що він
знаходиться в стаціонарному відділенні в госпіталі;

д) з поважних причин не з’явився експерт, письмовий висновок якого є в
матеріалах справи;

е) в залі судового засідання присутні декілька підлітків, які оголосили
себе групою “підтримки” Іздрика Т, який викликаний в суд в якості
свідка;

є) представник відповідача заявив про намір провести відеозапис процесу;

ж) Левочко Р., який з’явився в якості перекладача погано знає мову, на
якій розмовляє позивач.

10. В яких з перерахованих випадків може бути заявлено процесуальний
відвід:

а) суддя виявився зятем адвоката, який представляє інтереси відповідача;

б) після скасування рішення в апеляційному порядку суддя, який виніс це
рішення, знову почав розгляд справи в суді першої інстанції;

в) в ході розгляду справи з’ясувалося, що експерт під час попереднього
розгляду приймав участь у справі в якості прокурора;

г) позивач, побачивши експерта, заявив, що з вини цієї людини розпалася
його сім’я;

д) перекладач є двоюрідним братом відповідача;

е) секретар судового засідання живе в одному будинку з позивачем і
відносини між ними завжди були вкрай не приязні.

Який порядок вирішення питань, пов’язаних з вирішенням процесуальних
відводів?

Тема 18. Судові рішення.

Поняття і види судових рішень Відмінність рішення суду від ухвали.

Поняття рішення суду, його суть та зміст.

Вимоги, які пред’являються до рішення суду.

Законна сила судового рішення.

Негайне виконання рішення суду. Звернення рішення суду до виконання.

Ухвали суду першої інстанції.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 208-223.

Судова практика:

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” від 29
грудня 1976 р. №11 // Постанови Пленуму Верховного Суду України
(1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім
“ІнЮре”, 2004. – С.235-239

Література:

Авдюков М.Г. Судебное решение. Госюриздат, М., 1959 г.

Алиев Т.Т., Громов Н.А. Презумпция истинности судебного решения в
гражданском процессе // Государство и право. – 2004. – №8. – С.110-115

Богдан Й.Г. Судовий порядок стягнення несплачених у строк податків і
платежів // Радянське право. 1982. №10.

Воронков Г.В. Определение суда первой инстанции в советском гражданском
процессе. Учебное пособие. Саратов, 1967 г.

Гражданский процесс. Ответственные редакторы доктор юридических наук,
профессор Н.А.Чечина и кандидат юридических наук Д.М.Чечот. Издательство
“Юридическая литература” М., 1968 г., глава XVIII.

Гурвич М.А. Судебное решение: теоретические проблемы. М.: Юрид. лит.,
1976. 178с.

Заворотько П. П., Штефан М. Й. Судове рішення. К., 1970.

Зейдер Н.Б. Судебное решение по гражданскому делу. Издательство
“Юридическая литература” М., 1966 г.

Клейман А.Ф. Новейшие течения в советской науке гражданского
процессуального права. Издательство МГУ. М., 1967 г., глава VI.

Пушкар Е.Г. Исковое производство в советском гражданском процессе.
Львов: Вища шк., 1978. 188с.

Советский гражданский процесс. Под редакцией профессора М.А.Гурвича.
Издательство “Высшая школа” М., 1967 г., глава XIX.

Ткачев Н.И. Законность и обоснованность судебных постановлений по
гражданским делам. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. 190с.

Чечот Д.М. Постановления суда первой инстанции по гражданским делам.
Госюриздат, М., 1958 г.

Чуйков Ю. Н. Частное определение в гражданском судопроизводстве. М.,
1974.

Задачі:

1. Розглянувши цивільну справу з двома учасниками – позивачем і
відповідачем, місцевий суд задовольнив віндикаційний позов К до М. про
витребування 50 м плащової тканини. В рішенні суд одночасно зобов`язав
комісійний магазин, в якому була придбана вказана тканина, відшкодувати
М. як добросовісному набувачу заподіяні збитки. Оскільки таке рішення
суду не задовольняло відповідача, він звернувся з до Апеляційного суду.

Яке рішення має прийняти апеляційна інстанція? Складіть відповідний
процесуальний документ.

2. Соловойко Г. звернулася в місцевий суд Шевченківського району
м.Львова з заявою про стягнення з Соловейка Л., 1967 року народження,
який проживає в м.Львові по вул.Коперніка №12, кв.7, працює на ВАТ
“Іскра” слюсарем, аліментів на утримання дочки Наталі, яка народилася 2
лютого 1995 року в зв’язку з тим, що з березня 1999 року відповідач
проживає окремо і ніякою допомоги на утримання дитини не надає,
незважаючи на неодноразові прохання зі сторони позивача.

До позовної заяви Соловейко Г. додала:

Свідоцтво про одруження з Соловейком Л.

Свідоцтво про народження дочки, в якому батьком вказаний Соловейко Л.

Справку з ЖЕК про те, що дитина проживає разом з матір’ю Соловейко Г. по
адресу: м.Львів, вул.Дорошенка, №15, кв.4.

Справку з місця роботи відповідача про те, що його заробітна плата за
місяць складає 200 грн. після сплати обов’язкових платежів.

Листи відповідача, в яких він вказує, що позивач має добрий заробіток і
може утримувати дитину сама.

В судовому засіданні підтвердились всі обставини, вказані в позовній
заяві.

Складіть рішення суду, виходячи з наведених обставин справи.

3. Різниченко Н. заявив позов до шиферного заводу про поновлення на
роботі на посаді змінного майстра цеху й стягнення заробітної плати за
час вимушеного прогулу з 12 квітня по 10 травня 1999 року з розрахунку
190 грн. місячного заробітку.

Суд в резолютивній частині рішення по цій справі вказав: “Позов
Різниченка Н. задовольнити, стягнути на його користь заробітну плату за
вимушений прогул з 12 квітня по 10 травня 1999р. Рішення може бути
оскаржене в Апеляційний суд Львівської області в десятиденний термін.”

Які помилки допущені судом при формулюванні резолютивної частини
судового рішення і як їх виправити?

4. Голуб Д. заявив позов до Зубенка Р. про стягнення 700 грн. Суд
задовольнив позов, зобов’язавши Зубенка ки для сплати боргу. В ухвалі
суддя також вказав, що вона може бути оскаржена в Апеляційний суд
Львівської області в п’ятиденний термін.

Які процесуальні порушення допустив суддя при розгляді і вирішенні
клопотання Зубенка Р.?

5. За позовом фабрики ВАТ “Провесінь” до інженера Замінського О. про
виселення з відомчої квартири в зв‘язку з втратою відповідачем трудових
зв’язків з підприємством, суд в свому рішенні вказав: “Виселити
Замінського із займаної ним житлової площі після того, як йому і його
сім’ї буде надано інше придатне для проживання приміщення”.

Чи правильно сформульована резолютивна частина рішення?

6. Карпенко С., на якого був вчинений наїзд автомобілем заводу і
одержавши каліцтво, заявив до заводу позов про відшкодування шкоди у
зв’язку з втратою працездатності, витрат на лікування і посиленого
харчування під час лікування, а також вартість пошкодженого пальто,
костюма і взуття. Суд у свому рішенні, задовольнив вимоги Карпенка С.
про відшкодування йому шкоди в зв’язку з втратою працездатності і збитки
з в зв’язку з пошкодженням пальта і взуття, інші вимоги обійшов
мовчанням.

Які помилки в цій справі допущені судом і як їх виправити?

7. Задовільняючи позов про відшкодування шкоди, суд вказав в
резолютивній частині рішення: “Зобов’язати громадянина Григоренка О.
відновити пошкоджений автомобіль в попередній стан протягом одного року,
а при невідновленні машини зобов’язати Григоренка О. відшкодувати шкоду
в сумі 1250 грн. і сплатити державне мито в сумі 13 грн.”

Чи правильно складена резолютивна частина рішення?

8. Маковозенко Л. в 1995р. вступила в фактичні шлюбні відносини з
Прокопенко І.

Від спільного проживання в них у 1997 році народився син Ігор. До серпня
1998 року вони спільно утримували і виховували сина.

В вересні 1998 року Маковозенко Л. звернулася в суд з позовом про
стягнення аліментів з Прокопенка І. в зв’язку з тим, що він пішов від
неї і не бажає надавати матеріальної допомоги дитині.

Місцевий суд Личаківського району м.Львова встановив факт спільного
проживання сторін і утримання відповідачем дитини, стягнув з нього
аліменти в розмірі 50 грн. щомісячно.

В грудні 1999 року Прокопенко І. звернувся в суд про зменшення
аліментів, посилаючись на те, що його матеріальний стан погіршився, так
як він платить аліменти на утримання дитини від зареєстрованого шлюбу з
Прокопенко В. Крім того, Прокопенко І. посилався і на ту обставину, що
дитина Маковозенко Л. не знаходилась на його утриманні; він погодився на
сплату аліментів тільки в зв’язку з її тяжким матеріальним станом.

Місцевий суд Личаківського району повторно дослідив в судовому засіданні
питання про те, чи знаходилась дитина Маковозенко Л. на утриманні
Прокопенка І., задовольнив його вимоги і від сплати аліментів на користь
Маковозенко Л. звільнив.

Вкажіть властивості рішення, яке вступило в законну силу?

Чи правильно вчинив суд?

Тема 19. Заочний розгляд справи.

1. Поняття та значення заочного провадження в цивільному процесі. Умови
проведення (підстави) та порядок заочного розгляду справи.

2. Форма та зміст заочного рішення.

3. Перегляд заочного рішення. Дії суду після прийняття заяви про
перегляд та порядок перегляду.

4. Повноваження суду, який переглядав заочне рішення, підстава для
скасування заочного рішення.

5. Оскарження заочного рішення.

6. Порядок набрання заочним рішенням законної сили.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – ст. ст. 224-233.

Література:

Завражнов В., Иерехова Л. Последствия неявки в судебное заседание лиц,
участвующих в деле // Российская юстиция. – 2004. – №1. – С.31-33

Луспеник Д. Заочне рішення: його цілі, процедура, проблеми та шляхи їх
вирішення // Право України. – 2004. – №5. – С.95-99

Шевчук П.І. Заочне рішення в цивільній справі // Вісник Верховного Суду
України. – 1998. – №3. – С.44-47

Задачі:

1. В перше судове засідання через поважні причини не з’явився відповідач
і суд відклав розгляд справи. В друге судове засідання надійшло
клопотання відповідача про розгляд справи у його відсутності.

За згодою позивача суд розглянув справу в порядку заочного провадження
і ухвалив рішення на користь позивача. Відповідач оскаржив заочне
рішення у вищестоящий суд.

Який порядок оскарження заочного рішення?

Чи є підстави для відміни заочного рішення в даній ситуації?

2. В судове засідання за позовом Г. до редакції газети “Правда” про
захист честі, гідності та ділової репутації головний редактор газети
тричі не забезпечив явку представника редакції. Про розгляд справи
редакція повідомлялася повістками, в тому числі під розписку. Заперечень
проти позову та підтвердження правдивості поширених про Г. відомостей
відповідач не представив. Копія позовної заяви ним отримана.

В черговому судовому засіданні 15 жовтня 2005 р. суд виніс ухвалу про
заочний розгляд цивільної справи та задовольнив позов, стягнувши
одночасно з редакції 10000 грн. в рахунок відшкодування завданої
моральної шкоди.

25 жовтня 2005 р. від редакції надійшла заява про перегляд заочного
рішення.

За цією заявою 15 січня 2006 р. відбулося судове засідання. Відповідач
не з’явився, не повідомивши суд про причини неявки. Розгляд справи
відклали на 4 березня 2006 р. Виклик сторін повторили. Однак на цей раз
не з’явилися обидві сторони. Суд розглянув справу у їх відсутності,
постановивши ухвалу про залишення заяви редакції газети “Правда” про
перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідач оскаржив дану ухвалу.

Проаналізуйте ситуацію.

Тема 20. Провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових
відносин (за ЦПК України 1963 року).

Підвідомчість суду справ, які виникають із адміністративних
правовідносин.

Захист політичних прав і свобод громадян України при здійсненні права на
участь в управлінні державними справами (ст. 38 Конституції) та при
здійсненні права на свободу світогляду та віросповідання (ст. 35
Конституції).

Право фізичних осіб на судовий захист в сфері управлінської діяльності
чи у зв’язку з накладенням адміністративних стягнень.

Розгляд заяв про дострокове припинення повноважень народного депутата
України у разі невиконання ним вимог щодо несумісництва депутатської
діяльності з іншими видами діяльності.

Визнання незаконними правових актів органів, рішень чи дій службових
осіб. Захист прав фізичних осіб у податкових правовідносинах.

Право на порушення провадження у справах, що виникають із
адміністративних правовідносин. Процесуальні засоби порушення
провадження і порядок звернення до суду. Вимоги, які ставляться до
процесуальних засобів порушення справи. Наслідки порушення вимог.

Суб’єкти процесуальних правовідносин, у справах, що виникають із
адміністративних правовідносин. Їх права і обов’язки.

Підготовка справ до судового розгляду.

Особливості перегляду рішень по справах, що виникають із
адміністративних правовідносин та їх виконання.

Законодавство:

Конституція України.

Цивільний процесуальний кодекс України 1963 р. (глава 29-32)

Закон України “Про політичні партії” від 5 квітня 2001 р. №2365-ІІІ.

Закон України від 6 квітня 2004 року “Про вибори депутатів Верховної
Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних,
міських голів” №1667-IV

Закон України від 18 березня 2004 року “Про внесення змін до Закону
України “Про вибори Президента України” №1630-IV

Закон України від 25 березня 2004 року “Про вибори народних депутатів
України” №1665-IV

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами
скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення” від 24
червня 1988 р. №6 // Постанови Пленуму Верховного Суду України
(1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім
“ІнЮре”, 2004. – С.191-195

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами
справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і
службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та
свободи громадян” від 3 грудня 1997 р. №13 // Постанови Пленуму
Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. –
Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.185-190

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо
конституційності положень абзаців 3, 4, 5 статті 248–3 ЦПК України та
конституційними зверненнями громадян Будинської С.О. і Ковриги С.В. щодо
офіційного тлумачення положень ст.248-3 ЦПК України // Право України.
–2001. -№7.

Література:

Білоусов Ю.В. Суб’єкти військової управлінської діяльності, рішення,
дії, чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до суду // Право
України. 1999. №3.

Білоусов Ю.В. Судове провадження у справах за скаргами
військовослужбовців на неправомірні дії і рішення органів військового
управління та військових посадових осіб: Автореф. канд. дис.
Хмельницький. 1999.

Богдан Й.Г. Судовий порядок стягнення несплачених в строк податків і
платежів // Радянське право. 1982. №10. с.62 lдії // Право України,
2001, №2.

Кройтор В. А. Обжалование неправомерных действий // Бизнес информ. 1994,
№ 16.

Пушкарь Е.Г. Обращение в суд по делам, возникающим из
административно-правовых отношений //Вестник Львов. ун-та. Сер. юрид.
1981. Вып.20. -с.48-53.

Пушкарь Е.Г., Богдан И.И. Порядок реализации права на судебную защиту в
советском гражданском процессе. Львов: Изд-во Львов. ун-та. 1987. 68с.

Скитович В. Процессуальные особенности рассмотрения дел по жалобам на
действия административных органов и должностных лиц //Сов. юстиция.
–1985. -№11. –с.41-46.

Старцев О. Актуальні проблеми юридичної відповідальності посадових осіб
у сфері управлінської діяльності // Право України. 2000. №11.

Стефанюк В. Адміністративний процесуальний кодексУкраїни. Яким йому
бути? // Право України. 1999. №2.

Стефанюк В. Запровадження адміністративної юстиції в Україні // Право
України. 1999. №7.

Угриновська О.І. Судовий захист суб’єктивних прав громадян у сфері
адміністративно-правових відносин: Автореф. канд. дис. Львів. 2000.

Чечот Д. М. Административная юстиция (теоретические проблемы). Л., 1973.

Чечот Д.М. Неисковое производства. М.: Юрид. лит. 1973. 176с.

Шаповал В. Суб’єкти конституційного права України: постанова проблем
теоретичного визначення // Право України, 2000, №8.

Шишкин В. Й. Конституционное право на обжалование в суд действий
должностных лиц. К., 1990.

Штефан М. Й. Захист прав соціалістичних організацій в суді: Випуск
перший. Процесуальні засоби порушення цивільного судочинства. К.,1970.

Штефан М.Й. Непозовне провадження. К.: Вид-во Київського ун-ту. 1968.
98с.

1. Заява прокурора про визнання незаконним правового акту може бути
подана:

безпосередньо до суду, без звернення до службової особи чи органу;

протягом 15 днів з моменту одержання повідомлення про відхилення
протесту;

протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення про відхилення
протесту;

протягом 20 днів з моменту одержання повідомлення про відхилення
протесту;

якщо протест не був розглянутий у встановлений 10-денний строк.

2. Скаргу на неправильності у списках виборців суд повинен розглянути:

не пізніше 3 днів;

не пізніше 4 днів;

не пізніше 5 днів;

не пізніше 3 днів, включаючи день надходження;

5. не пізніше 5 днів, включаючи день надходження.

3. Заява про скасування рішення окружної виборчої комісії про реєстрацію
кандидата в народні депутати України розглядається:

Центральною виборчою комісією;

обласним судом, на території діяльності якого знаходиться окружна
виборча комісія;

окружною виборчою комісією;

Верховним судом України;

Районним (міським) судом.

4. Розглядаючи скаргу на постанову про накладення адміністративного
стягнення суд перевіряє:

чи накладено стягнення судом;

чи накладено стягнення правомочним органом;

чи враховано при визначенні заходу адміністративного стягнення особу
порушника;

чи є в діях особи, яка наклала стягнення ознаки адміністративного
проступку;

чи не закінчився строк давності для застосування стягнення.

5. У судовому порядку можуть бути оскаржені рішення державних органів з
питань:

визнання права власності на культові будівлі;

володіння культовими спорудженнями;

користування культовими спорудженнями;

відмови в реєстрації статутів (положень) релігійних організацій;

визнання права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться
культова будівля.

6. Провадження по скаргах на рішення, дії або бездіяльність державних
органів може бути порушена:

профспілковим комітетом;

громадянином;

юридичної особою;

на прохання громадянина – уповноваженим представником громадської
організації, трудового колективу;

органом державного управління.

7. До рішень, дій або бездіяльності суб`єктів оскарження належать
колегіальні і одноособові рішення, дії або бездіяльність, у зв`язку з
якими громадянин вважає, що:

порушено або порушуються його охоронювані законом інтереси і права;

порушуються його права, свободи і охоронювані законом інтереси і права;

порушено або порушуються його права чи свободи;

створено або створюються перепони для реалізації ним своїх
конституційних прав чи свобод або недостатньо вжиті заходи щодо
реалізації його прав;

створено або створюються перешкоди у реалізації ним своїх конституційних
прав та свобод або, що вжиті заходи щодо реалізації його прав є
недостатніми.

Задачі:

1. Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до суду із
заявою про визнання незаконною постанови Ради Міністрів Автономної
Республіки Крим, якою Центру підвищення кваліфікації державних
службовців та керівників державних підприємств, установ та організацій
(далі – Центр) виділено 72800 грн. за рахунок асигнувань передбачених у
бюджеті АРК для придбання меблів і обладнання.

В заяві зазначалось, що постанова суперечить положенням указів
Президента України від 12.05.96. “Про невідкладні заходи щодо
забезпечення своєчасної виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та
інших соціальних виплати та від 21.01.98. “Про запровадження режиму
жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи
щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання
фінансовій кризі щодо заборони проведення ремонтів адміністративних
будинків і приміщень, придбання меблів та устаткування до погашення
заборгованості по заробітній платі”.

Рада Міністрів АРК, заперечуючи проти заяви, зазначала, що Укази
Президента є лише підзаконними нормативними актами і постанова не
повинна відповідати їм. Постанова прийнята в межах повноважень Кабінету
Міністрів. Постанова також не є правовим актом, який має нормативний
характер і справа підлягає розглядові в Господарському суді, оскільки
обидві сторони є юридичними особами.

Вирішіть задачу.

2. А. звернувся до суду зі скаргою на неправильність в списках виборців
стосовно Б. Суддя в прийнятті скарги відмовив, посилаючись на те, що до
суду може звернутися тільки зацікавлена особа.

Чи правильно поступив суддя?

3. На рішення місцевий суд м. Києва про дострокове припинення
повноважень народного депутата України у зв`язку з тим, що він займав
посаду першого заступника Міністра зовнішніх економічних зв`язків,
подана касаційна скарга.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Голови Верховної
Ради України від заяви відмовився, оскільки депутат А. добровільно
припинив виконання обов`язків першого заступника Міністра. У зв`язку з
цим судова колегія ВСУ ухвалила: прийняти відмову від заяви, а рішення
місцевий суд м. Києва скасувати та провадження по справі закрити.

1. Чи були підстави для задоволення вимоги Голови Верховної Ради
місцевим судом м. Києва ?

2. Які процесуальні права сторін у даному провадженні?

3. Яким нормативним актом врегульоване право закриття провадження?

4. Титар Г. та Булганов А. 28 квітня 1998р. звернулися до суду зі
скаргою на рішення окружної виборчої комісії та ЦВК про визнання обраним
та реєстрацію народного депутата України Бродського Ю., яка була
залишена ухвалою апеляційного суду без розгляду.

Ухвала апеляційного суду була оскаржена до Верховного суду України.
Судовою колегією в цивільних справах Верховного суду України було
встановлено, що скарга Титарчука Г. та Булганова А. на рішення окружної
виборчої комісії від 30.03.98. та постанову ЦВК від 15.04.98 подано до
суду 28.04.98. після закінчення встановлених законом строків. У судовому
засіданні Титарчук Г. та Булганов А. пояснили, що вони не звертались до
суду, оскільки рішення окружної виборчої комісії було оскаржено іншими
кандидатами в народні депутати України по виборчому округу №215, і вони
чекали результатів розгляду. Також, скаржники вважали, що строк
звернення до суду ними не пропущено. За таких обставин судова колегія
Верховного суду дійшла до висновку, що обласний суд обгрунтовано залишив
скаргу Титарчука Г. та Булганова А. без розгляду і залишила ухвалу
апеляційного суду без змін, а скаргу Титарчука Г. та Булганова А. без
задоволення.

На основі чинного законодавства України дайте юридичну оцінку вказаних
постанов судових інстанцій.

5. Туристична база “Гуцульщина” звернулася до суду м.Яремча зі скаргою
на постанову державної податкової інспекції м.Яремча, якою з них
стягнуто податок на трудові ресурси, різницю в цінах, що утворилась при
реалізації автошин та грошовий штраф. Рішення місцевого суду м.Яремча,
залишенням без змін ухвалою колегії в цивільних справах апеляційного
суду Івано-Франківської області, скаргу задоволено частково.

Колегія в цивільних справах Верховного Суду України всі постановлені по
справі рішення скасувала, а провадження по справі закрила.

Зробіть аналіз задачі? Чи підвідомча зазначена справа суду загальної
юрисдикції? Якщо не підвідомча, то чому? Куди необхідно звернутись.

6. Ухвалою місцевого суду Залізничного району м. Львова провадження по
справі за скаргою Львівського комітету захисту прав громадян в інтересах
сім’ї М. на спільне рішення органу управління та профкому Львівської
виробничо – торгівельної меблевої фірми “Карпати” про надання житла,
провадженням закрито. Ухвала місцевого суду апеляційним судом Львівської
області залишена без змін. Судова палата в обгрунтування свого рішення
послалась на ст.57 ЖК, у відповідності з якою скарги з питань обліку
громадян, що потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових
приміщень розглядаються виконавчими комітетами відповідних Рад, а
оскарження рішення в судовому порядку не передбачено.

В свою чергу колегія з цивільних справ ВСУ, за протестом заступника
Голови, постановлені ухвали скасувала, зазначивши, що справа підлягає
розгляду в порядку позовного провадження.

Проаналізуйте задачу. Визначте чи підвідомча дана справа суду? В порядку
якого судочинства необхідно звернутись до суду та розглядати справу?

7. Подружжя Аскольдів, які проживають в квартирі №2 по вул. Скорини 6,
звернулись в паспортний відділ Франківського райвідділу внутрішніх справ
м. Львова з проханням виписати Пампуха В, який прописаний в якості
піднаймача. Свою вимогу Аскольди обгрунтували тим, що Пампух В.
протягом року в квартирі не проживає, квартирної плати не сплачує і всі
витрати змушені нести вони, а на попередження про необхідність
виписатися не реагує. У виписці Пампаху В. паспортним столом було
відмовлено. Подружжя Аскольдів, вважаючи, що такою відмовою порушуються
їх права, звернулись до суду із вимогою, зобов’язати паспортну службу
виписати Пампуха В. Рішенням суду вимога задоволена.

Зробіть аналіз задачі.

8. Тарас П. звернувся до апеляційного суду Івано-Франківської області із
скаргою на рішення Івано-Франківської міської виборчої комісії “Про
підсумки виборів голови Івано-Франківської міської Ради“.

Свою вимогу Тарас П. обгрунтував тим, що у виборчий бюлетень кандидати
на посаду голови міської Ради внесені не в алфавітному порядку,
бюлетені поступили на виборчі дільниці із запізненням, під час
голосування не дотримувалось правило: “в одні руки один виборчий
бюлетень”. У списках виборців також відзначено, що проголосували
студенти, які вибули з міста Івано-Франківська за два тижні до
голосування і у голосуванні прийняло участь 692 виборці, які не є
мешканцями м.Івано-Франківська. Грубим порушенням виборів, вважав Тарас
П., є зникнення з приміщення виборчої комісії протоколів дільничних
виборчих комісій про результати виборів Голови Ради, та те, що на
окремих виборчих дільницях у списках виборців менше підписів, ніж
виявлено бюлетенів в урнах.

Заперечуючи проти скарги, Голова виборчої комісії пояснив, що комісії
про вказані порушення під час постановлення рішення не було відомо, і що
навіть, якщо б вони були, то не могли б суттєво вплинути на результати
виборів.

Визначте, чи вказані обставини є порушенням законодавства?

Яке рішення, враховуючи вимоги закону, повинен постановити суд?

9. Пухнатий Р. звернувся в місцевий суд Малиновського району м.Одеси зі
скаргою на дії працівників відділення державного експортно-імпортного
банку, працівники якого вилучили у нього три банкноти по сто доларів
США як фальшиві і направили їх на експертизу. Під час розгляду справи
представник відділення банку заявив клопотання про передачу справи для
розгляду в місцевий суд Приморського району м. Одеси, за місцем
знаходження відділення банку.

Суд провадження по справі зупинив, а справу направив для розгляду по
суті в місцевий суд Приморського району м. Одеси.

Зробіть аналіз задачі.

10. Романушко Т. звернувся зі скаргою до місцевого суду Яворівського
районну Львівської області з вимогою зобов’язати начальника Яворівського
МРЕО ДАУ УМВСУ у Львівській області поставити придбану ним автомашину
на облік і видати реєстраційний документ. Рішенням суду в задоволенні
вимоги відмовлено в зв’язку з тим, що заявнику необхідно дочекатись
відповіді.

Зробіть аналіз задачі. Що може бути об’єктом оскарження в суді? Чи є
зволікання у вирішенні питання про постанову на облік автотранспортного
засобу? Як необхідно вирішити справу?

11. Горошко Л. звернувся до суду зі скаргою на неправильність в списках
виборців стосовно Бороди М. Суддя в прийнятті скарги відмовив,
посилаючись на те, що до суду може звернутися тільки зацікавлена особа.

Чи правильно поступив суддя?

Тема 21. Окреме провадження.

Специфіка захисту прав громадян не пов’язана із їх порушенням. Додаткові
умови їх підвідомчості. Відсутність спору про право цивільне.
Особливості визначення суб’єктного складу.

Справи про визначення правового стану особи і його правове значення. Про
визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним. Розгляд судом
справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності. Про
визнання громадянина безвісно відсутнім чи про оголошення громадянина
померлим.

Провадженя по справах про усиновлення.

Справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення.

Провадження у справах про відновлення прав на втрачені цінні папери на
пред’явника та векселі (визивне провадження).

Справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.

Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою.

Розгляд заяви про надання особі присиатричної допомоги у примусовому
порядку.

Розгляд судом справ про обов’язкову госпіталізацію до
протитуберкульозного закладу.

Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить
банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – Розділ IV (ст. ст. 234-290).

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про визнання громадянина
обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 року №3 //
Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання.
У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.196-199

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах
про встановлення фактів, що мають юридичне значення” // Постанови
Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох
томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.217-224

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами
справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського
стану” // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004).
Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”,
2004. – С.200-203

Література:

Башкатов Н.И. Процессуальные особенности рассмотрения дел об
установлении фактов, имеющих юридическое значение: Лекции. М.: ВЮЗИ.
1980. 137с.

Гнездов О. Судовий порядок усиновлення дітей // Право України. 1999. №9

Елисейкин П.Ф. Дела особого производства. М.: Юрид. лит. 1973. 78с.

Елисейкин П.Ф. Судебное установление фактов имеющих юридическое
значение. М.: Юрид. лит. 1972. – 127с.

Єлисейкин П.Ф. Судебное установление фактов, имеющих юридическое
значение. М.: Юрид. лит. 1973.

Жируолис Й. Сущность советского гражданского процесса. Вильнюс, 1969.

Заворотько П. П., Штефан М. Й. Непозовне провадження в радянському
цивільному процесі. К., 1969.

Кайгородов В. Д. Судебное установление правового состояния граждан.
Екатеринбург, 1992.

Кайгородов В.Д. Процессуальные особенности судебного рассмотрения дел об
установлении фактов имеющих юридическое значение. – Свердловск: Изд-во
Свердл. юрид. ин-та. 1987. 69с.

Кайгородов В.Д. Реализация судебных решений по делам особого
производства //Совершенствование правового регулирования и порядка
рассмотрения гражданских дел. Свердловск: Изд-во Свердл. юр. ин-та.
1989. с. 48-52.

Меренкова Л.К. Реализация процессуальных норм по делам об установлении
родственных отношений граждан //Реализация процессуальных норм органами
гражданской юрисдикции. Свердловск: Изд-во юр. ин-та. 1988. С. 79-84.

Попова Ю.А. Признание граждан безвестного отсутствующими. М.: Юрид.лит.
1985. 80с.

Удальцова Й. В. Проблемы судебного признания гражданина ограничено
дееспособным и недееспособным. Харьков, 1999.

Фурса С. Нотаріальна процедура та правосвідомість // Право України,
2001, №2.

Фурса С. Я. Окреме провадження в цивільному процесі України. К., 1999.

Фурса С. Я. Провадження у справах про встановлення фактів, що мають
юридичне значення, у порядку цивільного судочинства: Автореф. канд. дис.
К., 1997.

Чечот Д.М. Неисковое производства. М.: Юрид. лит. 1973. 176с.

Штефан М. Й., Дріжчана О. Г. Процесуально-правова природа окремого
провадження // Вісник КДУ «Юр. науки». 1985, №25.

Штефан М.Й. Непозовне провадження. –К.: Вид-во Київського ун-ту. –1968.
–98с.

1. Рішення про оголошення громадянина померлим, яке набрало законної
сили направляється судом:

органові запису (реєстрації) актів громадянського стану;

зацікавленій особі;

нотаріальній конторі або органу, що виконує нотаріальні дії;

всім зацікавленим особам;

органам внутрішніх справ для припинення розшуку.

2. Справи про визнання громадянина безвісно відсутнім можуть бути
порушені:

1. членом сім`ї громадянина;

2. будь-якою зацікавленою особою;

3. дружиною громадянина;

4. родичем громадянина;

5. начальником міліції.

3. Заява про усиновлення дитини подається громадянами України та
іноземними громадянами до суду в письмовій формі і повинна містити:

назву суду, в місці знаходження якого знаходиться дитяча установа;

прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання заявника (заявників);

клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати народження
дитини;

запис заявника або заявників батьками дитини;

обізнаність про стан здоров`я дитини.

4. Суд відмовляє в прийнятті заяви про встановлення факту, який має
юридичне значення:

якщо заява не відповідає вимогам, передбаченим законом;

якщо заява не оплачена державним митом;

якщо діючим законодавством передбачено інший порядок їх встановлення;

якщо від цього факту залежать родинні відносини;

якщо від цього факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих
чи майнових прав громадян.

5. Справи про усиновлення дітей, які проживають на території України,
розглядаються районними (міськими) судами:

за місцем проживання усиновлюваної дитини;

за місцем проживання батьків дитини, яку усиновлюють;

за місцем проживання заявника (заявників);

за місцем знаходження навчально-виховного закладу;

за місцем знаходження органу опіки і піклування.

6. Скасування обмеження дієздатності громадянина, який припинив
зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами здійснюється за
заявою:

членів сім`ї особи, яка обмежена в дієздатності;

самого громадянина;

його піклувальника;

наркологічного диспансеру;

органу державного управління .

7. Судовому встановленню підлягають факти, що мають юридичне значення:

про приналежність громадянинові паспорта;

про приналежність громадянинові військового квитка;

про встановлення факту смерті громадянина;

про оголошення померлим громадянина;

про встановлення факту реєстрації смерті.

8. За результатами розгляду заяви про усиновлення суд постановляє
рішення:

про задоволення заяви;

про задоволення заяви і про усиновлення дитини заявником;

про задоволення заяви і за клопотанням заявника про зміну прізвища,
імені та по батькові усиновленої дитини;

про відмову в задоволення заяви;

про відмову в задоволенні заяви і стягнення витрат, пов`язаних з
розглядом справи із заявника.

9. Заява про встановлення неправильності запису (реєстрації) в актах
громадянського стану подається до суду:

за місцем знаходження органу РАГСу;

за місцем знаходження органу РАГСу або за місцем проживання заявника;

за місцем проживання заявника;

за місцем знаходження суду;

за місцем знаходження суду або органу РАГСу.

Задачі:

1. В порядку підготовки справи про усиновлення суддя місцевого суду за
місцем проживання усиновлюваної дитини направив відповідному органу
опіки і піклування за місцем проживання заявників (вони проживали в
іншому місті) вимогу подати суду документи, що підтверджують доцільність
усиновлення. Необхідні документи були відправлені поштою і одержані
судом ще до судового розгляду. В процесі судового розгляду, коли вказані
документи були уже досліджені, в судове засідання з`явився представник
органу опіки і піклування, який звернувся з клопотанням залучити його до
участі в справі. Суддя відмовив у задоволенні клопотання, мотивуючи тим,
що участь органу опіки і піклування в справах про усиновлення є не
обов`язковою і заслуховувати думку його представника немає потреби,
оскільки необхідні суду документи уже досліджені.

Дайте оцінку діям суду.

2. Під час розгляду справи про визнання громадянина Калачика Т.
недієздатним суд запросив в судове засідання експерта-психіатра, який
надав суду свій висновок. З усних пояснень експерта стало зрозуміло, що
його висновок базується на поверховому огляді Калачика Т. та
багаторічному досвіді. Представник Калачика Т. просив суд не брати до
уваги цей доказ, оскільки він не відповідає вимогам ст. 60 ЦПК, і
вирішити справу на підставі інших доказів, що є в справі, – показаннях
свідків, медичній довідці з відомчої поліклініки.

Які вимоги передбачені ст. 60 ЦПК до висновку експерта? Як має діяти
суддя в цьому випадку?

3. До суду з заявою про визнання Абрамець Л. обмежено дієздатним
звернулася його мати Абрамець М. (згідно з ч. 1 ст. 111 ЦПК), яка
поживає окремо від сім’ї сина. В заяві зазначалося, що Абрамець Л.
зловживає спиртними напоями та ставить свою дружину та малолітнього
сина, які живуть з ним разом, в тяжке матеріальне становище.

Чи може мати Абрамець М. звернутись до суду із заявою?

Відповідно до яких умов Абрамець М. може бути надане право на звернення
до суду в цій справі?

Хто може звернутись до суду за захистом інтересів неповнолітнього сина?

4. Під час стоянки військового судна біля берегів Греції матрос Світлик
Д., який стояв на вахті, вночі зник. Оскільки в той час була штормова
погода, то є підстави вважати, що він загинув. Однак незначна відстань
від берега дає можливість говорити про втечу.

Як має вирішити справу суддя, до якого звернулось командування
Військово-морських сил через чотири місяці після зазначеної події з
заявою про оголошення Світлик Д. померлим?

5. Після відсутності понад один рік Лаврика Т. його дружина звернулася
до суду з заявою про визнання його безвісно відсутнім з метою отримання
пенсії та відшкодування шкоди, оскільки останній зник під час
перебування у службовому відрядженні на Кавказі. Коли його бачили
співробітники востаннє, геолого-розвідувальна партія, до якої належав,
займалась пошуком нафти у гірському районі поблизу району військових
дій.

Які дії маж провести суддя по підготовці цієї справи до судового
розгляду?

Хто має бути притягнений до участі у справі? Визначте предмет
доказування.

6. 21.06.98р. під час морських маневрів з військового корабля зник
матрос Артамон Н. Шторм та порушення матросом правил безпеки, оскільки в
той момент, коли його змило хвилею з міноносця, він був без рятувального
жилета, дають підстави вважати, що він загинув. Прокуратурою була
порушена кримінальна справа, яка за відсутністю складу злочину була
закрита. До сім’ї Артамона Н. належить дружина та донька 5-ти років

Які додаткові питання має поставити адвокат перед тим, як дати пораду
дружині Артамона ?

Що б Ви порадили дружині Артамона Н., як адвокат?

Через який час вона може звернутись до суду, якщо сьогодні 21.07.98
року?

Складіть заяву до суду в інтересах дружини Артамона Н.

7. Шевунко Л. звернулася до суду з заявою про оголошення її чоловіка
померлим, з метою отримання спадщини, оскільки він був направлений
командуванням військової частини для проходження служби в Афганістан.
Повідомлення командування військової частини, що її чоловік пропав без
вісті, надійшло п’ять років тому. До особистого майна чоловіка належав
будинок, який він одержав від батька в дар, та в якому вона проживала
разом з двома неповнолітніми дітьми.

Які дії судді?

Хто має брати участь у справі як заінтересована особа?

8. Жолудь Р. та Мироненко П. довгий час перебували у фактичних шлюбних
відносинах, але шлюб не зареєстрували. Від цього шлюбу Жолудь Р.
народила дитину, а через рік сторони зареєстрували шлюб в органах РАГСу.
Мироненко П. загинув в ДТП. Для того, що одержати для дочки пенсію
Жолудь Р. звернулася до суду з заявою про встановлення факту
батьківства. Її вимога була задоволена. Орган РАГСу видав свідоцтво про
народження доньки Жолудь Р., в якому батьком дитини був зазначений
Мироненко П.

Чи підлягає судовому встановленню факт батьківства?

Визначіть батьків і заінтересованих осіб по справі.

9. До суду м.Жидачева звернулася з заявою Черненко Т. про встановлення
факту, що вона є дочкою померлого Черненка О., зазначивши, що це їй
необхідне для одержання спадщини – частки в будинку володінні та вкладу
в кредитній установі. До заяви були додані – довідка РАГСу, що актовий
запис про народження Черненко Т. в мЛьвові відсутній та що актові книги
з 1924 по 1940 рік не збереглися, довідка будинку управління №37, про
те, що заявниця проживає в м.Львові по вул.Зеленій, 10 та довідку про
те, що вона пенсіонерка. В судовому засіданні було встановлено, що
Черненко Т. в м. Жидачів приїхала, щоб подати заяву до суду тому, що
свідки по справі Карась і Бриз проживають тут. Допитані свідки
стверджували, що дійсно вони знають Черненко Т. як дочку Черненко О. і
що між нею, її двома сестрами та братом після смерті батька три роки йде
спір про поділ будинку та іншого спадкового майна.

Суд відмовив Черненко Т. в задоволенні заяви, обгрунтувавши своє
рішення тим, що заявниця порушила правила про підсудність.

Чи можна погодитись з таким рішенням суду?

Тема 22. Апеляційне провадження.

Суть і завдання інституту апеляційного провадження.

Суб’єкти апеляційного оскарження.

Строки та порядок апеляційного оскарження.

Об’єкти оскарження.

Підготовка розгляду справи апеляційним судом та призначення до слухання.

Порядок розгляду справи апеляційним судом. Межі розгляду справи судом
апеляційної інстанції.

Права та обов’язки суб’єктів апеляційного провадження під час розгляду
справи.

Повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги
на рішення суду першої інстанції:

а) підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без
змін;

б) підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення
нового рішення або зміни рішення;

в) підстави для скасування рішення із закриттям провадження у справі або
залишенням заяви без розгляду;

г) підстави для скасування рішення суду і передачі справи на новий
розгляд.

Порядок апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції.

Ухвали і рішення суду апеляційної інстанції та порядок їх ухвалення.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – Ст. 291-322.

Література:

Бородін М. Перегляд цивільних справ в порядку апеляції // Право України.
– 2004. – №8. – С.71-75

Калмацкий В.С. Полномочия кассационной инстанции в гражданском
судопроизводстве: Учеб. пособие. Уфа: Изд-во Башкир. ун-та, 1984. 85с.

Кривенко В. В., Ярема А. Г. До питання про судоустрій в Україні //
Вісник Верховного Суду України. 1998, № 2.

Лесницкая Л.Ф. Пересмотр решений суда в кассационном порядке. М.: Юрид.
лит., 1974. 183с.

Тертишников В. І. Оскарження та перевірка судових рішень в касаційному
порядку. Харків, 1991.

Чернушенко Е.А. Апеляційне оскарження в цивільному процесі України. –
К., 2004

Шевчук П. І. До питання створення та дії апеляційних судів у судовій
системі України // Вісник Верховного Суду України. 1998, № 2.

Шевчук П.І. Інститут апеляції: досвід урегулювання в процесуальному
законодавстві окремих пострадянських країн // Вісник Верховного Суду
України. – 2000. – №4(20). – С.50-55

Шевчук П.І., Кривенко В.В. Апеляційне і касаційне оскарження судових
рішень (коментар цивільного процесуального законодавства). – К.:
Видавничий Дім “Юридична книга”, 2002. – 80с.

Штефан М. Й. Концептуальні питання апеляційного провадження в цивільному
процесі України // Вісник Академії правових наук України. 1995, № 4.

1. В апеляційному порядку не оскаржуються:

рішення по аліментних справах;

рішення по трудових справах;

рішення про задоволення скарги щодо накладення адміністративних штрафів;

рішення про встановлення батьківства;

рішення про виселення.

2. Право апеляційного оскарження мають:

суд першої інстанції;

експерт;

прокурор, який вступив в уже розпочатий процес;

третя особа, що не заявила самостійних вимог;

позивач.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом:

десять днів з дня вступу рішення в законну силу;

трьох місяців з дня ухвалення рішення;

одного місяця з наступного дня після проголошення рішення;

одного місяця з дня ухвалення рішення;

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Перевіряючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд:

перевіряє законність рішення в обсязі всіх матеріалів;

перевіряє обгрунтованість рішення в обсязі всіх матеріалів;

перевіряє в межах доказів, які досліджувались в суді першої інстанції;

перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в
межах доводів апеляційної скарги;

перевіряє законність і обгрунтованість рішення в межах позовних вимог
заявлених у суді першої інстанції.

5. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення
нового рішення є :

справу розглянуто без участі осіб, які беруть участь у справі, не
повідомляли про час і місце розгляду справи;

неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

порушення або неправильне застосування норм процесуального права;

невідповідність висновків суду обставинам справи;

якщо справа не підлягає розгляду в суді.

6. Як належить діяти апеляційному суду, який, розглянувши апеляційну
скаргу, встановив, що

під час постановлення судового рішення суд просив секретаря судового
засідання принести йому ручку;

після судових дебатів суд оголосив перерву, після чого вийшов до
нарадчої кімнати;

при проголошенні рішення суд не мотивував свої висновки;

суддя відмовив у прийнятті заяви, оскільки заінтересованою особою не
було дотримано попередній позасудовий порядок розгляду спору;

суд розглянув справу про відібрання дитини без висновку органу опіки та
піклування.

Задачі:

1. В порядку підготовки справи про усиновлення суддя місцевого суду за
місцем проживання усиновлюваної дитини направив відповідному органу
опіки і піклування за місцем проживання заявників (вони проживали в
іншому місті) вимогу подати суду документи, що підтверджують доцільність
усиновлення. Необхідні документи були відправлені поштою і одержані
судом ще до судового розгляду. В процесі судового розгляду, коли вказані
документи були уже досліджені, в судове засідання з`явився представник
органу опіки і піклування, який звернувся з клопотанням залучити його до
участі в справі. Суддя відмовив у задоволенні клопотання, мотивуючи тим,
що участь органу опіки і піклування в справах про усиновлення є не
обов`язковою і заслуховувати думку його представника немає потреби,
оскільки необхідні суду документи уже досліджені.

Суд виніс рішення про усиновлення дитини. Орган опіки і піклування
звернувся з апеляційною скаргою у вищестоящий суд, вважаючи рішення суду
необгрунтованим.

Яку постанову повинна винести апеляційна інстанція?

2. За вимогою фірми “Провесінь” суд задовольнив позов про стягнення
12.000 грн. нестачі матеріальних цінностей з завідувача складу Боренко
Р. – 28 м3 лісу і 11 тонн вугілля, мотивуючи фактом нестачі та виходячи
з того, що з ним був укладений договір про повну матеріальну
відповідальність. З матеріалів справи випливає, що протягом трьох років
цінності зберігалися на відкритій не огородженій території. Лісосклад не
мав охорони і пропускної системи. Все це було відомо директору і
головному бухгалтеру.

Чи є підстави для апеляційного оскарження рішення?

Складіть мотивувальну частину скарги.

3. Любчик А. звернулася в суд до Семенів С. про визнання за нею права
власності на квартиру в м. Києві та виселення з неї відповідача. В липні
1997 р. Любчик А. пред’явила ще один позов про виселення з цієї квартири
дружини відповідача – Семенів Т. Позивачка зазначала, що спірна квартира
належала на праві власності Семеніву М., який 28 червня 1994 р. заповів
цю квартиру їй, а 19 грудня того ж току помер. Вона звернулася до
нотаріальної контори за оформленням спадщини, однак відповідачі
самовільно вселилися в квартиру й оспорюють її право на спадщину.

Заперечуючи проти позову, Семенів С. у квітні 1995 р. звернувся в суд
із зустрічним позовом до Любчик А. про визнання заповіту недійсним на
підставі ст.55 ЦК, посилаючись на те, що Семенів М. останні роки життя
страждав алкоголізмом і при оформленні заповіту не розумів значення
своїх дій. Заявою від 9 липня 1997 р. Семенів С. змінив підставу
визнання заповіту недійсним зі ст. 55 на ст.57 ЦК посилаючись на те, що
заповідач був хронічним алкоголіком, страждав похмільним синдромом і
підписав заповіт з тим, щоб йому дали похмелитися, тобто внаслідок збігу
тяжких обставин.

Чи є підстави для скасування рішення суду? Визначте, які саме підстави
для скасування рішення суду є в даному випадку. Підготуйте проект ухвали
апеляційного суду.

4. Місцевий суд розглянув справу за позовом ВАТ “Автонавантажувач” до
Курочки Т. про відшкодування шкоди, завданої ним при виконані трудових
обов’язків і вимогу задоволив.

Рішення було постановлено 10 серпня. 10 вересня представник відповідача
подав апеляційну скаргу на рішення суду. Суддя відмовив у прийнятті
заяви, оскільки вона неповно містила в собі суть рішення, яке
оскаржувалося і не оплачено державним митом. Крім цього, суддя в ухвалі
зазначив, що пропущено строк апеляційного оскарження рішення суду.

Чи правильні дії судді? Розкрийте процесуальний порядок подачі
апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

5. Сова М. звернувся до суду з позовною заявою до організації
Львівоблагробут про поновлення на роботі і оплати за час вимушеного
прогулу. Інтереси відповідача представляв директор цього підприємства.
Поновивши працівника на роботі, і стягнувши суму за час вимушеного
прогулу суд зобов’язав директора відшкодувати шкоду, заподіяну юридичній
особі у зв’язку з оплатою за час вимушеного прогулу.

Чи є підстави для апеляційного оскарження цього рішення суду.

6. Місцевий суд постановив рішення, яким відмовлено Квітці Л. в
задоволенні позову до підприємства про поновленні на роботі. Квітка В.
подав на це рішення апеляційну скаргу. У засіданні судової палата в
цивільних справах апеляційного суду сторони дійшли згоди щодо предмету
спору: відповідач зобов’язувався поновити працівника на роботі з часу
розгляду справи в апеляційній інстанції, а позивач в свою чергу
відмовляється від оплати за час вимушеного прогулу. Ці умови сторони
просили занести в протокол судового засідання.

Проаналізуйте ситуацію. Яку відповідь належить дати судовій колегії.

7. Маренко Р. в позовній заяві до видавництва і до Чуми Т. просив суд
визнати його автором перекладу та стягнути з відповідачів авторський
гонорар, забезпечивши позов накладенням арешту на частину нарахованої
Чумі Т. суми гонорару. Маренко Р. в підтвердження своїх позовних вимог
посилався на те, що видавництво в жовтні місяці видало книгу чеського
вченого. Переклад 10 друкованих аркушів він зробив на весні цього року,
але перекладачем значиться Чума Т. в той же час коли перекладена
позивачем частина книги була одержана Чумою від Вільхи Р., на прохання
якого позивач робив переклад і подана Чумою Т. у видавництво, яке видало
книгу, де перекладачем зазначено тільки Чуму Т. Тим самим видавництво
порушило закон “Про авторські та суміжні права”, а Чума Т. одержав
гонорар за зроблений позивачем переклад і незаконно збагатився.
Одночасно в суд звернувся Тесля Д. про стягнення винагороди за переклад,
так як перекладачем книги значиться Чума Т., в той час, коли за
проханням Вільхи Р. цей переклад зробив він сам. Розглянувши позовні
вимоги Маренка Р. та Теслі Д., суд постановив визнати їх авторами
названих перекладів і стягнути з Чуми Т. на користь позивачів заявлені
суми гонорарів.

В справі вбачається, що Маренко Р. не подав жодних доказів, які б
стверджували, що переклад поданий Чумою Т. у видавництво зроблений
позивачем. Маренко Р. як в заяві, так і суді стверджував, що Чума Т.
списав переклад з його рукопису, але цього рукопису в суд не подав.
Одночасно суд не звернув увагу на те, що Маренко Р. стверджував, що
переклад зроблено на весні цього року. В той же час в редакційній картці
сказано, що Чума Т. здав свій переклад до видавництва ще в жовтні
минулого року.

Чи є підстави для скасування рішення суду?

Визначіть суб’єкта оскарження.

Напишіть апеляційну скаргу.

Тема 23. Касаційне провадження.

Суть і значення касаційного перегляду ухвал та рішень місцевого та
апеляційного судів (суду).

Суди касаційної інстанції, що уповноважені переглядати справи у порядку
касації.

Належність права касаційного оскарження. Об’єкти касаційного оскарження.

Строки та порядок касаційного оскарження.

Процесуальні засоби звернення до суду касаційної інстанції. Форма та
зміст касаційної скарги.

Приєднання до касаційної скарги.

Підготовка справи до касаційного розгляду, попередній розгляд справи.

Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції. Межі розгляду
справи.

Процесуальні права та обов’язки осіб, які беруть участь у касаційному
провадженні.

Повноваження суду касаційної інстанції, їх підстави.

Зміст та порядок постановлення ухвали та ухвалення рішення судом
касаційної інстанції.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – Ст. 323-352

Література:

Зайцев И.М. Устранение судебных ошибок в гражданском процессе. Саратов:
Изд-во Сарат. ун-та, 1985. –135с.

Кац С.Ю. Судебный надзор в гражданском судопроизводстве. М.: Юрид. лит.,
1980. 208с.

Сенін Ю.М. Порушення норм цивільного процесуального права як підстава як
підстава для скасування судових рішень у касаційному порядку // Вісник
Верховного Суду України. – 2002. – №6. – С.23-25

Трубников П. Я. Защита гражданских дел в суде. М., 1990.

Шевчук П.І., Кривенко В.В. Апеляційне і касаційне оскарження судових
рішень (коментар цивільного процесуального законодавства). – К.:
Видавничий Дім “Юридична книга”, 2002. – 80с.

Право касаційного оскарження мають:

позивач і відповідач;

сторони;

особи, які брали участь у справі;

особи, які не брали участі у справі;

особи, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання щодо їх
прав та обов’язків.

Підставами касаційного оскарження є:

неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

неправильне застосування судом норм матеріального права;

недоведення обставин, що мають значення для справи, які суд вважає
встановленими;

порушення норм процесуального права;

невідповідність висновків суду обставинам справи.

Касаційна скарга подається протягом:

одного року з дня проголошення ухвали або рішення суду апеляційної
інстанції;

одного місяця з дня проголошення ухвали або рішення суду апеляційної
інстанції;

трьох місяців з дня проголошення ухвали або рішення суду першої
інстанції;

двох місяців з дня набрання законноъ сили рішенням (ухвалою)
апеляційного суду;

протягом одного року з дня проголошення ухвали або рішення суду першої
інстанції, якщо ці ухвали або рішення не були оскаржені в апеляційному
провадженні.

Поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється:

судом касаційної інстанції;

судом апеляційної інстанції;

судом першої інстанції;

головою суду касаційної інстанції;

головою суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга подається через:

суд першої інстанції, якщо оскаржується його рішення;

суд апеляційної інстанції, якщо оскаржується його рішення;

суд першої інстанції, незалежно від того чиє рішення оскаржуються;

безпосередньо в суд касаційної інстанції;

суд апеляційної інстанції, незалежно від того, чиє рішення оскаржується.

6. Касаційна скарга, оформлена з порушенням вимог щодо форми і змісту:

повертається заявникові;

залишається без розгляду;

провадження по справі відкладається;

провадження по справі зупиняється;

залишається без руху і суд надає строк для усунення недоліків.

Тема 24. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Загальна характеристика перегляду судових рішень та ухвал у зв’язку з
нововиявленими обставинами.

Підстави перегляду постанов у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Порядок розгляду заяви про перегляд рішення, ухвали суду чи судового
наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України – Ст. 361-366.

Судова практика:

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику перегляду
судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал, постанов у
цивільних справах, що набрали законної сили” від 27 лютого 1981 р. №1 //
Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання.
У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.240-244

Література:

Бородін М. Перегляд рішень, що набрали законної сили у зв’язку з
нововиявленими обставинами за новим ЦПК України // Право України. –
2004. – №11. – С.42-45

Кравченко І. Перегляд судами справ у зв’язку з нововиявленими
обставинами // Рад. право. 1977, № 5.

Ломоносова О.М. Перегляд цивільних справ за нововиявленими обставинами.
– Львів. –1972. -Курс лекцій.

Задачі:

1. Між спадкоємцями Горошок Р. та Володимирко П. виник спір з приводу
поділу спадкового майна. Володимирко П. вважала, що при визначенні
розміру її частки не повинні враховуватись предмети домашнього вжитку та
обіходу в зв`язку з тим, що Володимирко П. не проживала разом.
Розглянувши справу, суд постановив рішення, яким поділив спадщину
порівно.

Через місяць до цього ж суду звернувся з позовом Доброта Т. про
визнання права на спадщину по скільки спадкодавець склав на його ім`я
заповіт.

Зробіть аналіз процесуальних понять цієї задачі. Складіть необхідний
мотивований процесуальний документ.

2. Михайлів О. звернулася до суду з заявою про перегляд у зв’язку з
нововиявленими обставинами рішення місцевого суду від 5 грудня 1999
року. В обгрунтування заяви вона зіслалася на те, що вказаним рішенням
про поділ спільно нажитого майна у шлюбі з Василів Р. зі складу майна
був виключений запасний двигун до автомобіля ВАЗ, у зв’язку з тим, що
він відсутній в натурі. Оскільки цей двигун виявився в гаражі
відповідача, Михайлів О. вважала, що половина вартості двигуна повинна
бути стягнена з Василіва Р. в її користь і у зв’язку з цим звернулася з
заявою до суду про перегляд справи у зв’язку з нововиявленими
обставинами. Ухвалою районного суду рішення суду від 5 грудня 1999 р.
було скасовано у зв’язку з нововиявленими обставинами і цією ж ухвалою
за Михайлів О. визнано право власності на половину двигуна.

Які помилки допущені судом при розгляді заяви Михайлів О.?

3. Рішенням суду від 15 грудня 2000 р. Сороці П. було відмовлено в
позові про встановлення батьківства Корейко Т. щодо сина Сороки П.
Олексія, 1995 року народження. В березні 2001 року Сорока П. звернулася
до суду з заявою про перегляд у заяву з нововиявленими обставинами
рішення від 15 грудня 2000 р. В обгрунтування своєї заяви вона вказала,
що після того як було винесено рішення, яким їй було відмовлено в позові
до Корейко Т., він почав приходити до неї до дому, купляти дитині
іграшки, одяг. На день народження сина 2 лютого 2001 р. Корейко Т.
приходив з сином до своєї матері, говорив, що син подібний на нього.
Ходив з ним до сусідів і всім розповідав , що це його син, але визнавати
батьківство він не хоче. Матір Корейка Т. вказувала, що її син
збирається одружуватись на іншій дівчині, з якою він працює. Сорока П.
стверджувала, що те, що Корейко Т. визнавав батьківство можуть
підтвердити сусіди, п.Іванова Р., в якої Корейко Т питав, якого розміру
купляти дитині одяг.

Місцевий суд, розглянувши заяву Сороки П., відмовив в перегляді рішення
, у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Чи правильно вирішив суд? В якому процесуальному порядку Сорока П. може
захистити права свого сина?

4. Рішенням місцевого суду задоволений позов Ільчук Н. до Борсук П. про
визнання недійсного шлюбу з Сидором В. батьком позивачки.

В обгрунтуванні позову було вказано, що заява про реєстрація шлюбу було
подано в той час, коли Борсук П. вже було відомо про невиліковну
хворобу, який помер через тиждень після того як шлюб був зареєстрований.
Свідки Краснова Г., Халявка Р. пояснили суду, що за Сидором В. доглядали
його родичі, Борсук П. бачили тільки на похороні. Раніше в будинку
Сидора В. вона не була, спільне господарство Сидором В. не вела, у
витратах на похорони не брала участі. Ці ж обставини підтвердтили в суді
доньки Сидора В. і його зять. Необхідність реєстрації позивачка
пояснювала бажання Борсук П. придбати на правах спадкування частину
будинку, який належав Сидору В.

Потім Красонова Г. і Халявка Р. зізнались Борсук П., що в суді дали
неправдиві свідчення на прохання Ільчук Н., з якою Краснова Г. разом
працює. Ільчук Н. обіцяла Халявці Р. продати будинок батька, коли
отримає спадщину. Своє обіцянки вона не виконала і будинок продала іншій
особі, тому вони вирішили все розповісти.

В зв’язку з обставинами, які стали відомі Борсук П., вона звернулася в
суд з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Як повинен діяти суд?

5. 10 січня 1998 р. рішенням суду з Ковальчук Р., яка працює завідувачем
магазину, було стягнено 300 тис. грн. У відшкодування шкоди від псуття і
недостачі товарно-матеріальних цінностей.

У обгрунтуванні рішення вказувалось, що з Ковальчук Р. був укладений
договір про повну матеріальну відповідальність.

Постановою слідчих органів вочину. В зв’язку з цим Ковальчук Р.
звернулася в суд з заявою про перегляд рішення за нововиявленими
обставинами.

Чи зміняться в даному випадку підстави для перегляду рішення за
нововиявленими обставинами?

Яке рішення повинен винести суд?

6. Рішенням місцевого суду від 5 червня 1998 р. між Петрів М., Білкою Д.
і Волинець Л. було розділено майно, яке залишилося після смерті їх
батька Волинець Р. 10 липня 1996 р. в місцевий суд поступила заява від
Волинець Л. про перегляд рішення від 5 червня 1998 р. за нововиявленими
обставинами. В заяві вказувалось, що Волинець Л. стало відомо, що батько
неодноразово виражав бажання заповісти все своє майно їй, так як вона
постійно доглядала за ним до його смерті, проживала разом з ним. В
паперах батька, після того як було винесено рішення про поділ спадкового
майна між всіма доньками, Волинець Л. було знайдено заповіт батька, в
якому все своє майно батько заповів їй. У зв’язку з тим Волинець Л. і
звернулась в суд.

Як повинен поступити суд?

Тема 25. Виконавче провадження.

Поняття та загальні засади виконавчого провадження.

Учасники виконавчого провадження:

а) органи виконання;

б) особи, які беруть участь у виконавчому провадженні;

в) особи, які залучаються до виконання.

Підстави виконання і виконавчі документи.

Виконавча давність.

Загальні правила виконавчого провадження.

Звернення стягнення на майно громадян.

Звернення стягнення на заробітну, інші види доказів боржника.

Порядок вирішення питання про поворот виконання.

Судовий контроль за виконанням судових рішень.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України. – Ст. 367-389

Закон України “Про державну виконавчу службу” // Відомості Верховної
Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 243; 1999.-№8.-Ст.57.

Закон України “Про виконавче провадження” // Відомості Верховної Ради
України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у
безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999
року № 112 // Юридичний вісник.- 1999.-№32.- 12-18 серпня.

Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з
реалізації заставленого майна, затверджене постановою Кабінету Міністрів
України від 22 грудня 1997 р. № 1448

Перелік видів заробітку (доходу), що підлягають облікові при
відрахуванні аліментів, затверджений постановою Кабінету Міністрів
України від 26 лютого 1993 року № 146

Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом
Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5,
зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за №
865/4158

Судова практика:

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах
про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 року № 6 // Постанови
Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох
томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.211-216

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами
скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб
державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого
провадження” від 26 грудня 2003 р. №14 // Постанови Пленуму Верховного
Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.:
Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.263-271

Література:

Андрушко А.В. Диспозитивні засади виконавчого провадження з цивільних
справ // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та
права. – 2000. – № 3. – С. 59-64.

Білоусов Ю.В. До питання про місце правових норм, що регулюють виконавче
провадження в системі права України // Вісник Хмельницького інституту
регіонального управління та права. – 2000. – № 3. – С. 54-59.

Богдан Й.Г., Фединяк Л.С. Особливості виконавчого провадження за участю
іноземного елемента // Вісник Хмельницького інституту регіонального
управління та права. – 2000. – № 3. – С. 49-53.

Бородін М., Кузьменко С. , Кройтор В. Процесуальні питання розгляду
справ про виключення майна з опису // Право України. – 1999. -№ 7. – С.
52-56.

Гетьманцев О.В. Участь сторін у виконавчому провадженні // Вісник
Хмельницького інституту регіонального управління та права. -2000. – № 3.
– С. 16-24.

Гребьонкіна Л. Виконання рішень судів про стягнення аліментів // Право
України. – 2000. – № 10. – С. 59.

Кармазін О. Виконання судових рішень, пов’язаних із стягн

?университета. Серия 11. Право. – 2003. – №4. – С.63-81

Малешин Д.Я. Понятие стадии в исполнительном производстве // Вестник
Московского университета. Серия 11. Право. – 2002. – №4. – С.110

Практика вирішення судами справ за позовами про звільнення майна з-під
арешту (виключення майна з опису) // Вісник Верховного Суду України.
-2000. – № 5. – С. 16-25.

Сибилев Д.М. Закон Украины «Об исполнительном производстве»:
Научно-практический комментарий. – Харьков: Легас,2000.- 112с.

Тертышников В.И., Тертышников Р.В. Закон Украины об исполнительном
производстве: Научно-практический комментарий. – Харьков: Консум, 2000.
– 128 с.

Чабан С. Участь адвоката у виконавчому провадженні // Право України. –
2001. – №11. – С.84-84

Задачі:

1. Після смерті Петренка, стягувача за виконавчим листом про стягнення
грошової суми у зв’язку з відшкодуванням збитків за договором підряду,
до державного виконавця звернувся Ємець, родич померлого і представив
заповіт на своє ім’я. На той час грошові суми були отримані від боржника
і знаходилися на депозитному рахунку відділу державної виконавчої
служби.

Як вирішити дану ситуацію?

2. Пружанський був зобов’язаний за рішенням суду спростувати відомості,
що були ним поширені стосовно Григоровича. Після вступу рішення в
законну силу і отримання постанови про відкриття виконавчого провадження
до Григоровича додому прийшов Іванченко, представивши довіреність від
імені Пружанського на представництво його інтересів у виконавчому
провадженні. Іванченко вибачився від імені Пружанського перед
стягувачем. Однак Григорович вимагав особистого вибачення від боржника,
вважаючи, що представник не вправі в даній ситуації брати участь у
виконавчому провадженні.

Проаналізуйте ситуацію. Чи вправі Пружанський в даній ситуації брати
участь у виконавчому провадженні через представника?

3. Прокурор району звернувся з листом до начальника відділу державної
виконавчої служби з проханням надати йому усі матеріали конкретного
виконавчого провадження. Начальник державної виконавчої служби
відмовився представити вказані матеріали, посилаючись на те, що прокурор
не є суб’єктом даного виконавчого провадження.

Вирішіть дану ситуацію?

4. 28 грудня 1999 року місцевий суд постановив рішення про передачу
дитини від батька дитини матері. В той сам день державний виконавець
Турко отримав виконавчого листа і негайно розпочав виконання рішення, не
винісши постанову про відкриття виконавчого провадження. Турко разом з
матір’ю дитини прийшов на квартиру батька дитини і вимагав негайно
віддати дитину. Внаслідок цього між батьками дитини виникла сварка, яка
преросла в бійку, дитина впала в істерику. Сусіди викликали міліцію.
Дитину відправили в лікарню з діагнозом неврастенія і носова кровотеча,
де вона перебувала до 6 січня 2000 року, а 10 січня 2000 року батько
добровільно передав дитину матері.

Проаналізуйте дії державного виконавця. Чи зміниться вирішення задачі,
якщо суд вказав на негайне виконання рішення?

5. В провадженні державного виконавця знаходиться виконавчий лист.
Боржник ВАТ “М’ясокомбінат” оскаржив до суду дії державного виконавця як
незаконні: боржник просив виключити з актів опису та арешту майна
частину його майна, яка, на його думку, належить до третьої черги. До
такого майна боржник відніс: 3 холодильники “Норд”, які є основними
засобами, що безпосередньо використовуються у виробництві.

Чи є підстави для зупинення виконавчого провадження? Який порядок
зупинення виконавчого провадження?

6. До місцевого суду зі скаргою на дії державного виконавця звернувся
генеральний директор ВАТ “Юта” Петренко, вважаючи, що державний
виконавець незаконно наклав арешт на автомобіль ВАЗ – 2104. В скарзі
вказувалося, що основний борг підприємства складає 18 450 грн., однак
державний виконавець описав та арештував майно на суму 53 556 грн. Окрім
того, проти підприємства порушено справу про банкрутство, у зв’язку з
чим виконавче провадження підлягає зупинці.

Державний виконавець представив докази того, що борг підприємства
становить 52 338 грн. На погашення боргу була арештована готова
продукція даного підриємства на суму 37 000 грн., Однак виникли
складності з її реалізацією. Тому було накладено арешт на автомобіль ВАЗ
2104, який оцінюється у 52 000 грн.

Дайте оцінку аргументам державного виконавця. Які дії, на Вашу думку,
повинен був вчинити державний виконавець?

7. Рішенням господарського суду від 25 березня 2000 року було задоволено
позов АТ “Гірняк” до АТ “Промінь” про стягнення заборгованості за
поставлену продукцію в сумі 300 000 грн. В процесі виконавчого
провадження встановлено, що у боржника відсутні грошові засоби.

За консультацією звернувся стягувач. Визначте способи захисту його прав
при не виконанні рішення суду?

8. Державний виконавець визначив заборгованість Лойко по аліментах на
утримання неповнолітньої дитини у розмірі 456 грн. Лойко не погодився з
проведеними державним виконавцем розрахунками.

Який порядок захисту інтересів Лойко передбачає закон?

Варіант. Чи можуть оскаржити розрахунок заборгованості по аліментах на
неповнолітню дитину наступні особи:

Сам неповнолітній, якщо йому виповнилося 15 років;

Мати неповнолітньої дитини;

Представник органу опіки і піклування;

Будь-який громадянин?

9. Підприємство “Пік” (боржник) не погоджується з оцінкою арештованого
майна – двох автомобілів. Державний виконавець залучив до проведення
виконавчих дій спеціаліста. Постанова про призначення спеціаліста та
копія акту передачі арештованого майна на реалізацію були направлені
боржникові. На даний момент автомобілі продані і кошти від їх реалізації
надійшли на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби.

Проаналізуйте ситуацію. Роз’ясніть права учасників виконавчого
провадження, якщо вони не погоджуються з оцінкою майна?

10. Державним виконавцем було встановлено, що боржник – ВАТ “Кварц” має
у власності 4 комп”ютери, 2 легкових автомобілі, 1 вантажний автомобіль
та готову продукцію. При огляді даного майна встановлено, що з усього
вищеперерахованого майна ліквідним є лише готова продукція боржника –
організації.

Чи вправі державний виконавець, в даному випадку, звернути стягнення на
готову продукцію і не вносити до акту опису та арешту інше майно? Якщо
арешт буде накладено на майно другої черги, на торгах дана продукція не
буде реалізована. Які дії державного виконавця в такій ситуації?

11. Рішенням про поділ спільного майна подружжя суд зобов”язав
Боровського передати Боровській автомобіль ВАЗ-2109. Інтереси
Боровського при проведенні виконавчих дій за довіреністю представляв
Шульга. За заявою Боровської Шульга був людиною непорядною, тому його за
порушення адвокатської етики було виключено з колегії адвокатів.

Як в даній ситуації повинен діяти державний виконавець?

12. Державному виконавцю був представлений виконавчий лист про стягнення
з Мамедова 5 000 грн. У зв”язку з відсутністю у боржника грошових коштів
на рахунках у банківських установах державний виконавець виніс постанову
про арешт (опис) майна. До початку процедури опису державний виконавець
роз”яснив Мамедову право запросити перекладача. Однак Мамедов
відмовився, вказавши на те , що він в достатньому обсязі володіє
українською мовою. Проте вже в процесі проведення опису Мамедов заявив,
що він не розуміє того, що написано в акті опису. У зв”язку з цим він
попросив надати йому перекладача та відкласти проведення опису та арешту
до моменту, коли прибуде його адвокат Салімов, який добре володіє
азербайджанською та українською мовами. Державний виконавець заявив
Мамедову, що перекладача він викликати не буде, оскільки Мамедов вже
відмовився від свого права не перекладача, крім того, перекладача
повинен запрошувати та оплачувати сам Мамедов. Але при цьому державний
виконавець погодився зачекати адвоката Салімова і продовжити проведення
опису після його прибуття. Вчинення усіх подальших виконавчих дій
відбувалося у присутності адвоката Салімова, який і перекладав Мамедову
зміст опису.

Чи правильно діяв державний виконавець?

13. За виконавчим листом про стягнення з громадянина Воронова М.В.
майнової шкоди у розмірі 2 500 грн. державний виконавець наклав арешт на
належний боржникові старовинний камінний годинник , який виконаний з
срібла, і передав його для реалізації.

Після закінчення двохмісячного строку з часу передачі на реалізацію
годонника він не був проданий, у зв”язку з чим стягувач виявив намір
залишити годинник собі. Державний виконавець не взяв до уваги заяву
стягувача, повернув годинник боржнику, а натомість наклав арешт на
грошовий вклад боржника, про який йому було відомо раніше.

Оцініть законність та обгрунтованість дій державного виконавця.

14. У виконавчому провадженні про стягнення з громадянки Зайчук О.І.
грошових коштів в сумі 1700 грн. державний виконавець, який прибув на її
квартиру для звернення стягнення на належне їй майно, висловив намір про
накладення арешту на телевізор та магнітофон імпортного виробництва.
Зайчук О.І. попросила не накладати арешт на телевізор та відеомагнітофон
а накласти арешт на мотоцикл “Урал” який перебуває в справному стані,
тому його реалізація забезпечить отримання суми, яка підлягає стягненню.
При цьому, Зайчук О.І. заявила, що мотоциклом “Урал” вона не
користується, оскільки він належав її покійному чоловікові, а вона не
має прав на управління мотоциклом. Крім того, Зайчук О.І. пояснила, що
телевізор і відеомагнітофон придбані нею для сина Петра 12 років, який в
силу не виліковного захворювання опорно рухового апарату не може
відвідувати школу і навчається вдома з використанням відеокасет зі
спеціальними навчальними програмами.

Вислухавши заяву Зайчук О.І., державний виконавець пояснив, що у
відповідності з п.5.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій право
остаточного вирішення питання про черговість звернення стягнення на
майно боржника надано йому. Враховуючи, що телевізор і відеомагнітофон в
даній місцевості користуються більшим попитом , ніж мотоцикл “Урал”, він
в інтересах стягувача не змінить свого рішення про накладення арешту на
вказане майно.

Чи правомірні дії державного виконавця?

15. Феофанов оскаржив до суду бездіяльність державного виконавця. Він
посилався на те, що надане йому жиле приміщення не є придатним для
проживання. А тому відмовився від наданого житла, і в нього самовільно
вселилися інші особи, які там проживають в даний час. Феофанов натомість
не має житла, в зв’язку з чим просить державного виконавця виконати
рішення суду.

На думку державного виконавця, житло, надане Феофанову, відповідає
санітарно-технічним вимогам. Однак Феофанов не вселився в дану квартиру,
а іншого житла у боржника в даний час не має. Особи, які самовільно
вселилися попереджені про необхідність звільнити жиле приміщення.

Якими документами слід підтвердити обставини, вказані державним
виконавцем у суді?. Які дії повинен вчинити державний виконавець?.

16. У виконавчому провадженні про стягення з громадянина Сахно Є.Л.
грошових коштів в сумі850 грн. державний виконавець встановив, що Сахно
є віце-президентом компанії “Галнафтогаз”, має заробітну плату в розмірі
1200 грн., після розлучення з дружиною і поділу майна проживає в готелі
і не має майна, на яке у відповідності з законом можна звернути
стягнення. Враховуючи такі обставини, державний виконавець виніс
постнову про звернення стягнення на заробітну плату боржника та направив
її для виконання в “Галнафтогаз”.

Сахно звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, який, на
його думку, виніс незаконно постанову про звернення стягнення на його
заробітну плату, оскільки сума звернення перевищує один мінімальний
розмір заробітної плати.

Проаналізуйте ситуацію? Запропонуйте варіанти захисту прав стягувача?

Додаткові джерела для підготовки до практичних занять та написання
курсових і магістерських робіт

Теми 1-2:

Поняття цивільного процесуального права. Принципи цивільного
процесуального права України

Загальна декларація прав людини, проголошена Організацією Об’єднаних
Націй 10 грудня 1948 року // Права людини. Міжнародні договори України:
декларації, документи / Упорядник Ю.К.Качуренко. – К.: Наукова думка,
1992. – С. 18-24.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий
Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 16 грудня 1965 року
//Права людини. Міжнародні договори України .-К., 1992.-С. 36-58.

Конвенція про захист прав і основних свобод людини, підписана у Римі 4
листопада 1950 року // Вісник Українського центру прав людини. – 1998. –
№ 3. – С. 29-37.

Європейська хартія про статус суддів // Вісник Верховного Суду України.
– 1998. – № 4. – С. 9-11.

Рекомендації № К (94) 12 Комітету міністрів державам – членам щодо
незалежності, дієвості та роді суддів (ухвалені Комітетом міністрів 13
жовтня 1994 року на 518-му засіданні заступників міністрів) // Вісник
Верховного Суду України.-1997.-№4.-С. 10.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996. – 127 с.

Господарський процесуальний кодекс України від 6.11.1991 р. // Відомості
Верховної Ради (ВВР), 1992, N 6, ст.56 (з усіма змінами і доповненнями)

Житловий кодекс Української РСР від 30.06.1983 р. // Відомості Верховної
Ради (ВВР), 1983, Додаток до N 28, ст.573 (з усіма змінами і
доповненнями)

Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості
Верховної Ради (ВВР), 1971, додаток до N 50, ст. 375 (з усіма змінами і
доповненнями)

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7.12.1984 р. //
Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР), 1984, додаток до N 51,
ст.1122 (із усіма змінами і доповненнями).

2004 р.. Офіційний текст. – К.: Атіка, 2004. – 160с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. – К.: Атіка,
2001. – 128с.

Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року «Про державне
мито» // Відомості Верховної Ради України. -1993.-№ 13.-Ст. 113.

Закон України від 15 грудня 1992 року “Про статус суддів” // Відомості
Верховної Ради (ВВР), 1993, N 8, ст.56

Закон України від 16 жовтня 1996 року «Про Конституційний Суд України»
//Відомості Верховної Ради України. -1996 – № 49. – Ст. 272.

Закон України від 19 грудня 1992 року «Про адвокатуру» // Відомості
Верховної Ради України. – 1993. – № 5. – Ст. 62.

Закон України від 2 вересня 1993 року «Про нотаріат» // Відомості
Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 384.

Закон України від 2 жовтня 1996 року «Про звернення громадян» //
Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. -Ст. 256.

Закон України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» //
Відомості Верховної Ради України. – 1999. -№ 24. – Ст. 207.

Закон України від 24 березня 1998 року «Про державну виконавчу службу»
// Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 243; 1999.
– № 8. – Ст. 57.

Закон України від 4 червня 1991 року «Про арбітражний суд» // Відомості
Верховної Ради України. – 1991. – № 36. – Ст. 469.

Закон України від 5 листопада 1991 року «Про прокуратуру» // Відомості
Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст.793;
1993.-№22.-Ст.229,.У”50.-Ст.474: 1995.-№ 11.-Ст.71.

Закон України від 7 лютого 2002 року «Про судоустрій України» //
Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 27-28, ст.180

Закон України від З0 червня 1999 року «Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом» // Урядовий кур’єр. – 1999. – 15
вересня.

Закон Української РСР “Про мови в Українській РСР” // Відомості
Верховної Ради Української РСР. – 1989. – № 45. -ст.58.

Концепція судово-правової реформи в Україні // Голос України. – 1992. –
12 серпня.

Положення про товариські суди Української РСР, затверджене Указом
Президії Верховної Ради УРСР від 23 березня 1977 року // Відомості
Верховної Ради УРСР. – 1985. – № 44. – Ст. 1054; 1991. – № 15. – Ст.
178.

Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1564 “Про додаткові
заходи щодо забезпечення належних умов діяльності суддів та
функціонування судів”

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм
Конституції України при здійсненні правосуддя» // Постанови Пленуму
Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. –
Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.9-14

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 червня 1999 року № 10
“Про застосування законодавства, що передбачає державний захист судів,
працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у
судочинстві” // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004).
Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”,
2004. – С.28-31

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року «Про
практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді
цивільних справ по першій інстанції» // Постанови Пленуму Верховного
Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.:
Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.225-234

Постанова Пленуму Верховного Суду України від З0 травня 1997 року № 7
«Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» //
Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання.
У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.17-20

Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року у справі за
конституційним зверненням 51 народного депутата України про офіційне
тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування
державної мови органами державної влади, органами місцевого
самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних
закладах України // Право України. – 2000. – № 1. – С. 140.

Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі за
конституційним зверненням громадянки Дзюби Г.П. у про офіційне
тлумачення частини другої статті 55 Конституції та статті 248′
Цивільного процесуального кодексу України // Право України. – 1998. – №
1. – С. 126.

Авдюков М.Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве. М.:
Изд-во МГУ. 1970. 186с.

Андріанов К. До питання про юрисдикцію Європейського суду з прав людини
// Право України. – 2000. – № 8. – С.46

Андрушко А.В. Диспозитивні засади виконавчого провадження з цивільних
справ // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та
права. – 2000. – № 3. – С. 59-64.

Арапов Н.Т. Проблемы теории и практики правосудия по гражданским делам.
Л. 1984.

Бєлкін Д. Конституція України – закон прямої дії// Право України. –
1997. -№ 1. – С. 71.

Білоусенко В.Г., Пилипчук П. П. Суд присяжний: яким йому бути? // Вісник
Верховного Суду України. – 1998. – № 2. -С. 14-18.

Богдан И.И. Органы финансового управления как лица, участвующие в деле с
целью защиты своих прав // Юридический процесс как средство обеспечения
социалистической законности. Вестник Львов. ун-та. Сер. юрид., 1986,
вып. 21.

Богдан И.И. Участие органов финансового управления в советском
гражданском процессе (Автор. диссертации канд.юр.наук). К.: 1985. 24с.

Богдан Й. Г. Судовий порядок стягнення несплачених у строк податків і
платежів //Рад. право. -1982. – № 10, с. 23-26.

Бойко В. Кому нужен независимый суд? // Голос України. – 1999. – 25
листопада.

Бойко В. Нова Конституція і судова влада // Право України. – 1997. – №
1. – С. 16.

Бойко В. Стан здійснення в Україні правосуддя в 1998 році та завдання по
удосконаленню організації роботи судів // Право України. – 1999. -№ 3. –
С. 3-8.

Бойко В. Ф. Конституція України і становлення незалежної судової влади
// Вісник Верховного Суду України. – 1999. -№3.-С.2-4.

Бойко В. Ф. Судова система: проблеми реформування та розвитку // Вісник
Верховного Суду України. – 2000. – № 6. – С. 2-5.

Бойко В. Якою має бути наша судова система? // Голос України. – 1999. –
10 листопада.

Боннер А. Т. Принцип диспозитивности советского гражданского
процессуального права. – М., 1987;

Боннер А.Т. Применение нормативных актов в гражданском процессе. М.:
Юрид. Лит. 1980.

Боннер А.Т. Принцип законности в гражданском процессе. – М., 1989.

Бородін М. Конституційне право громадянина на звернення до суду за
захистом своїх прав // Право України. – 2000. – № 8.-С.65.

Бринцев В., Захаренко О. Електронно-технічне забезпечення діяльності
судової влади // Право України. – 2000. – № 4. -С. 44.

Буката О. Як поновити роботу товариських судів // Право України. – 1995.
-№ 1. – С. 47.

Винокурова Л. Визначення застереження про третейське судочинство в
угодах // Право України. – 2000. – № 11. – С. 46.

Вироблення Європейської хартії з питань статусу суддів у Європі // Право
України. – 1998. – № 8. – С. 111.

Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і
практичні аспекти // Право України. – 2000. – № 11.-С.30.

Гамбург Л. Магістратські і ратушні суди у самоврядуванні міст
України-Гетьманщини ХУІІ-ХУІІІ століть // Право України. – 2000. – № 4.
– С. 110.

Городовенко В. В. Створення та діяльність модельних судів в Україні //
Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 3. – С. 45-48.

Горшнев В.М., Крупнин В.Г., Мельников Ю.И. и др. Теория юридического
процесса. Харьков. 1985.

Гурвич М.А. Принципы советского гражданского процессуального права
(система и одержание) // Советское государство и право. – 1974. -№ 12.

Димитров Ю. Суддя – носій судової влади // Право України. – 1995. – № 1.
– С. 12.

Діяльність судів по забезпеченню прав і свобод людини // Право України.
– 1999. – № 2. – С. 25.

Євдокимов В. Судоустрій: пошуки оптимального варіанту // Право України.
1999. №9.

Заворотько П.П., Штефан М.Й. Непозовне провадження у радянському
цивільному процесі. Київ: Вид-во Київ. ун-ту. 1969. 42с.

Зайцев И.М. Правовые фикции в гражданском судопроизводстве //Российская
юстиция. – 1997. -№ 1. -С.35-36.

Зейкан Я. Яким бути Господарському процесуальному кодексу // Право
України. – 1997. – № 12. – С.64.

Землянська В. Діяльність надзвичайних військових судів у добу Директорії
//Право України. -2000. -№ 10. -С. 107.

Землянська В. Судове законодавство Директорії // Право України. – 2000.
– № 1. – С. 125.

Климович О. Система національних засобів захисту прав людини ( в
контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини)
//Право України, 2001, №1.

Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини і
громадянина // Право України. -1998. -№ 11. -С. 29.

Козлов А. С. Теоретические вопросы установлений истины в гражданском
процессе. Иркутск, 1980.

Колодий А. М. Принципы права Украины. К., 1998.

Комаренко А. Захист трудових прав громадян у світлі Конституції України
// Право України. – 1997. – № 12. – С. 15.

Комаров В.В. Метод правового регулирования гражданских процессуальных
отношений. Харьков, 1980.

Комаров В.В. Цивільне процесуальне право: практика застосування:
Навчальний посібник. – X.: Основа, 1993. -238 с.

Кононенко В. І. Надійно захищати права і свободи громадян може тільки
високопрофесійний і незалежний суд // Вісник Верховного Суду України. –
1997. -№ 2. – С. 5.

Конституционные основы правосудия в СССР. – М., 1981.

Костенко О. Наукове (доктринальне) тлумачення законів та його роль у
здійсненні правосуддя // Право України, 2000, №6.

Котляр В. Суд присяжних не для України // Право України. – 1998. – № 9.
– С. 72.

Кривенко В. В., Ярема А. Т. До питання про судоустрій в Україні //
Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 2. – С. 11-13.

Кузняк Б. Чому не всі рівні перед законом? // Право України. – 1997. – №
6. – С. 65.

Курбатов А. Ще раз про суд присяжних // Право України. – 1997. – № 12. –
С. 99.

Леоненко М. Правові питання визначення принципу національної мови в
кримінальному судочинстві // Право України. -1999.-№ 4.-С. 94-97.

Логинов А.В. О понятий принципов гражданского процессуального права //
Вестник МГУ. Серия право. – 1985. -№ 3.

Маляренко В. Т. Гласність судового процесу та його повне фіксування
технічними засобами як одна з основних конституційних засад
кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – №
4. – С. 26-34.

Маляренко В. Т. Поняття, загальна характеристика та класифікація
основних засад кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду
України. – 1999. – № 1. – С. 40-44.

Маляренко В.Т. Про мову кримінального судочинства // Вісник Верховного
Суду України. – 2000. – № 2. – С. 41 -44.

Мамницький В. Ю. Принцип змагальності в цивільному судочинстві: Автореф.
канд. дис. Харків, 1995.

Марцинкевич А., Романішин В., Логінова С. Права людини та громадянина і
судово-правова реформа // Право України. – 1999.-№ 6.-С. 32-35.

Мурадьян 3. Гражданское судопроизводство: необходимость перемен
//Советская юстиция. – 1986. -№ 13. -С. 14.

Немировська О. Змагальність: старе поняття, новий зміст // Право
України. – 1999. – №9. – С.53-56

Немировська О. На шляху оновлення цивільного процесуального
законодавства // Право України. – 1999. – № 11. – С. 70-72.

Нечипорук С. Принцип участі громадян у здійсненні правосуддя та
поєднання колегіального й індивідуального порядку розгляду справ //
Право України. – 2003. – №11 – С.82-85

Німченко В., Сердюк В. Військові суди в Україні у 1917-1919 роках
(історико-правовий аспект) // Право України. – 2000. -№6.-С. 112.

Огородник А. Ще раз про судову незалежність // Право України. – 1998. –
№ 7. – С. 9.

Омельченко М. П. Принцип об’єктивної істини в системі принципів
цивільного процесуального права України: Автореф. канд. дис. К., 1996.

Опришко В. Конституція України – основа розвитку законодавства // Право
України. -1997. -№ 8. -С. 14.

Основные принципы гражданского процесса: Кол. авт. М. К. Треушников, Й.
В. Логинов и др. М., 1991.

Полешко А. Що робиться для матеріалізації норм розділу II Конституції
//Право України. -1997. -№6.-С.18.

Принцип законности в гражданском процессе. М., 1989.

Притика Д. Судова незалежність: етика і проблеми корупції //Право
України, 2000, №6

Проблемы судебного права. Под ред. В.М.Савицкого. – М., 1983.

Рабінович П. Рішення Європейського Суду з прав людини: спроба
концептуально-методологічного аналізу // Право України. -1997. -№ 12.
-С.32.

Рабінович П.М. Вільність і рівноправність людини у Конституції України
// Юридический вестник. – 1998. – № 2. – С. 47-48.

Репешко П. Судова влада Республіки Болгарії //Право України. – 1998.-№
12.-С. 124.

Русанова І. Становлення суду присяжних в Україні: деякі міркування //
Право України. – 1999. -№ 7. – С. 71-74.

Савонюк В. Суд присяжних: яким йому бути? // Право України. – 1997. – №
2. – С. 70.

Сахнова Г.В. Реформа цивилистического процесса: проблемы и перспективы
// Государство и право. — 1997. – № 9. – С. 53.

Семенов В. М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства.
М., 1986.

Сірий М. Юридичні читання з проблем судоустрою, судочинства та
реалізації судово-правової реформи в Україні // Право України. –
1999.-№4.-С. 132-134.

Стефанюк В. Напрями реалізації положень Конституції судами //Право
України. – 1997. -№ 1.-С. 50.

Стефанюк В. Правозахисна діяльність судів України // Право України. –
1999. – № 5. -С. 18-23.

Стефанюк В. Реалізація судами норм Конституції // Право України. – 1997.
-№ 8. -С. 7.

Стефанюк В. С. Становлення судової влади в Україні триває // Вісник
Верховного Суду України. – 1997. – № 4. – С. 7-10.

Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і
свобод людини і громадянина в Україні // Право України, 2001, №1.

Стефанюк В. Судова реформа в Україні // Право України. – 1998. – № 1.-С.
20.

Стефанюк В.С. Важливим є не лише зміст закону, а й те, як цей закон
приводиться в дію // Вісник Верховного Суду України. – 1996. – № 2. – С.
14.

Стефанюк В.С. Верховний суд, судова влада і правосуддя в Україні //
Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 3. -С.3-7.

Стефанюк В.С. Суддівська незалежність – не особистий привілей суддів, а
спосіб захисту публічних інтересів // Вісник Верховного Суду України. –
1996. – № 1.-С. 10.

Стефанюк В.С. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав та
свобод людини і громадянина в Україні // Вісник Верховного Суду України.
– 2000. – № 6. – С. 6-8.

Тараненко В. Ф. Принципы диспозитивности и состязательности в советском
гражданском процессе. М., 1990.

Тертишник В. Проблеми розвитку процесуальної форми і гарантії правосуддя
//Право України, 2001, №1.

Тертишніков В. І. Принципи цивільного процесуального права. Харків,
1991.

Тимченко Г. Джерела змагальності у цивільному судочинстві // Право
України. – 2005. – №1. – С.99-103

Тимченко Г.П. Історико-правові аспекти принципу диспозитивності у
цивільному процесі // Вісник господарського судочинства. – 2003. – №2. –
С.150-155

Тимченко І. Принцип гласності – один з фундаментальних принципів
діяльності Конституційного Суду України // Право України. – 1998. -№ 6.
– С.3.

Тодика Ю., Серьогін В. Конституційний принцип гласності як гарантія
основних прав і свобод громадян // Право України. – 1998. – № 6. – С.
22.

Фазикош Г. Змагальний тип цивільного судочинства та вплив змагальних
процедур на судове рішення // Право України. – 2002. – №12. – С.27-32

Футей Б.А Федеральні суди у Сполучених Штатах Америки // Вісник
Верховного Суду України. – 2000. – № 2. – С. 49- 51.

Харута О. Проблеми судової реформи // Право України. -1997. -№3. -С.33.

Цивільне процесуальне право України: Підручник / За ред. В.В.Комарова. –
Харків: Право, 1999. – С. 5-49

Чернов Є. Застосування норм міжнародних конвенцій, принципів
добросовісності та справедливості при розгляді судових справ // Право
України. – 1998. – № 5. – С. 78.

Чечина Н.А. Основные направления развития науки советского гражданского
процессуального права. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. 104с.

Чечина Н.А. Принципы гражданского процессуального права //Актуальные
проблемы теории и практики гражданского процесса. М.: Юрид.лит., 1979.
С.36-61.

Чиналиева Й. У. Принципы гражданского процессуального права Кыргызстана.
Бишкек, 1998.

Шевчук П. 1. Історичні аспекти розвитку принципу змагальності в
цивільному процесі // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 1. –
С. 30-33.

Шевчук П. І. До питання створення та дії апеляційних судів у судовій
системі України // Вісник Верховного Суду України. – !998. -№2. -С.5-10.

Шевчук П. І. Питання про доступність правосуддя та правової допомоги
потребує законодавчого вирішення // Вісник Верховного Суду України. –
2000.-№ 2. – С. 38-41.

Шевчук П. І. Підвищувати рівень правосуддя в цивільних справах // Вісник
Верховного Суду України. — 1996. – № 2. -С. 36.

Шевчук П. І., Кривенко В. В., Ярема А. Т. Щодо структури нового
Цивільного процесуального кодексу // Вісник Верховного Суду України. –
1997. – № 1. – С. 36.

Шевчук П. Історичні аспекти розвитку принципу змагальності в цивільному
процесі// Право України. – 2000. – № 4. – С. 8.

Шевчук П. Питання структури і змісту нового Цивільного процесуального
кодексу України // Право України. – 1997. -№3.-С.39.

Шевчук П.І. До питання про стосунки між судовою владою і засобами
масової інформації через призму розгляду цивільних справ // Вісник
Верховного Суду України. – 1999. -№ 3. – С. 49-51.

Шевчук П.І., Кривенко В.В., Ярема А.Г. Проблеми судово-правової реформи
// Вісник Верховного Суду України. 1997. №1.

Шевчук С. Щодо обов’язковості рішень Конституційного Суду України у
контексті доктрини судового прецеденту // Право України. – 2000. – № 2.
– С. 45.

Шерстюк В.М. Система советского гражданского процессуального права. –
М., 1989.

Шишкін В. Диспозитивність – принцип судочинства // Право України. –
1999. – № 6. – С. 10-17.

Шишкін В. Змагальність – принцип судочинства в демократичному
суспільстві // Право України. 1999. №12.

Шишкін В. Організація судоустрою у світлі вимог Ст. 6 Європейської
конвенції про захист прав і основних свобод людини // Право України. –
2000. – № 9. – С. 21.

Штефан М. Й. Принципы советского гражданского процессуального права. –
К., 1980.

Штефан М.Й. Підприємство і правосуддя. Київ: Вища школа. 1992. 158с.

Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей. – К.: Ін
Юре, 1997. – С. 5-56

Штефан М.Й., Кочерянц Р.Г. Конституційні основи правосуддя. К.:
Наук.думка, 1982. 154с.

Шутенко О.В. Проблемы диспозитивности в гражданском судопроизводстве. –
Харьков, 2004

Теми 3 – 7:

Цивільні процесуальні правовідносини та їх суб’єкти. Сторони у
цивільному процесі. Треті особи в цивільному процесі. Участь у
цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати
права, свободи та інтереси інших осіб. Представництво в суді.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996. – 127 с.

Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості
Верховної Ради (ВВР), 1971, додаток до N 50, ст. 375 (з усіма змінами і
доповненнями)

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.. Офіційний
текст. – К.: Атіка, 2004. – 160с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. – К.: Атіка,
2001. – 128с.

Закон України від 15 вересня 1999 року «Про професійні спілки, їх права,
гарантії діяльності» // Урядовий кур’єр. -1999.- 6 жовтня.

Закон України від 16 червня 1992 року «Про об’єднання громадян» //
Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34.- Ст. 504; 1993. – №
43. – Ст. 427.

Закон України від 19 грудня 1992 року «Про адвокатуру» // Відомості
Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.

Закон України від 24 березня 1998 року «Про державну виконавчу службу»
// Відомості Верховної Ради України. – 1998.- № 36-37. – Ст. 243; 1999.
– № 8. – Ст. 57.

Наказ Верховного Суду України, Міністерства юстиції України,
Міністерства освіти України від 15 листопада 1995 року № 478/63/7/5 “Про
затвердження Положення про судових вихователів” // Бюлетень Міністерства
юстиції України. -2001.-№4.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1999 року № 1872 “Про
затвердження Положення про роботу з позовними заявами, рішеннями суду у
справах, відповідачем у яких є Кабінет Міністрів України”.

Правила опіки і піклування, затверджені наказом Державного комітету
України у справах сім’ї та молоді, Міністерством освіти України,
Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством праці та
соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 //
Юридичний вісник. – 1999. – № 34. – 26 серпня – 1 вересня; Закон і
бізнес. – 1999. -№ 33.- 14 серпня.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9
“Про застосування судами норм Конституції України при здійсненні
правосуддя” // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004).
Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”,
2004. – С.9-14

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 4
«Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів» //
Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання.
У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.21-27

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 7
“Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина”
(преамбула, п.п. 1-3, 10, 11) // Постанови Пленуму Верховного Суду
України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.:
Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.17-20

Рішення Конституційного суду України від 25 листопада 1997 року у справі
громадянки Дзюби Г.П. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій
посадової особи // Право України. – 1998. – № 1. – С. 126.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням
Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо
офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального
кодексу України (справа про представництво прокуратурою України
інтересів держави в арбітражному суді) // Юридичний вісник. – 1999.-№
18.-6-12 травня.

Аргунов В. Н. Участие третьих лиц в гражданском процессе. М.,1991.

Атамась Г. Функції адвоката у цивільному судочинстві // Право України. –
1997. – № 6. – С. 63.

Банченко-Любимова К.С. Участие прокурора в суде первой и второй
инстанции по гражданским делам. М.:ВЮЗИ, 1968. 118с.

Бєлкін Д. Конституція України – закон прямої дії// Право України. –
1997. -№ 1. -С. 71.

Бігун В. Цивільна процесуальна правоздатність та цивільна процесуальна
дієздатність іноземних осіб // Право України. 1999. №10.

Білоусов Ю. Суб’єкти військової управлінської діяльності, рішення, дії
чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до суду // Право України. –
1999. – № 3. – С. 65-67.

Богдан Й. Г. Участь органів державного фінансового управління в
радянському цивільному процесі: Автореф. канд.дис. К.,1985.

Богдан Й.Г. Органы финансового управления как лица, участвующие в деле с
целью защиты своих прав //Вестн. Львов. ун-та. Сер. юрид. 1986. Вып. 24.

Бойко В. Нова Конституція і судова влада // Право України. – 1997. – №
1. – С. 16.

Бондаренко О., Сафронов С. Забезпечення безпеки суб’єктів кримінального
судочинства // Право України. – 1999. – № 1. -С. 122-124.

Борисова Е.А., Коваленко Г.В. Доверенность на ведение дел в суде:
отдельные вопросы правового регулирования // Вестник МГУ. Серия право.
-1999. -№3. -С.50-61.

Бородін І. Функціональні обов’язки прокуратури у сфері забезпечення прав
людини і громадянина (загальний нагляд, представництво інтересів
громадян) // Право України. – 2000. – № 7. – С. 46.

Бородін М. Участь прокурора в цивільному процесі: окремі аспекти //
Право України. – 1999. -№ 11. -С. 52-54.

Бородін М., Кузьменко С., Кройтор В. Процесуальні питання розгляду справ
про виключення майна з опису // Право України. – 1999. – № 7. – С.
52-56.

Васильева Г.Д. Защита ответчика против иска в гражданском
судопроизводстве. Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1987. 166с.

Васильєв С. В. Співучасть у справах про відшкодування шкоди, нанесеної
при виконанні трудових обов’язків // Право України. 1996, № 6.

Васильченко Н.И. Процессуальные положение ответчика в гражданском
судопроизвостве. Харьков: Выща шк., 1973. 88с.

Ватман Д.П., Елизаров В.А. Адвокат в гражданском процессе. – М., 1989.

Вернибудов 1. Функції прокуратури на перехідний період // Право України.
– 1998. – № 2. – С. 7.

Вернидубов І. Підтримання прокуратурою державного обвинувачення в суді і
здійснення правосуддя за Конституцією України // Право України. – 1998.
– № 4. – С. 27.

Викут М.А. О правовой природе участия судебных представителей по
гражданским делам // Основы гражданского законодательства и Основы
гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик. – Саратов,
1981.

Викут М.А. Стороны – основные лица искового производства. Саратов:
Изд-во Сарат. ун-та, 1968. 76с.

Ворсінов Г. Становлення прокуратури незалежної України // Право України.
– 1997. -№ 1. -С. 22.

Ганеев В.Н. Участники гражданского и арбитражного процесса:
сравнительный анализ правового положения. – Ростов, 1988.

Гетьманцев О. Деякі теоретичні аспекти поняття належної і неналежної
сторони у цивільному процесі України // Збірник наукових праць
юридичного факультету Чернівецького університету імені Ю.Федьковича
«Єрніхівський збірник». Вип. 2. Чернівці. 1995.

Гетьманцев О. О. Громадяни як сторони в цивільному процесі України:
Автореф. канд. дис. К., 1997.

Гетьманцев О.В. Правова природа участі громадян як сторони в цивільному
процесі України // Розвиток цивільного і трудового законодавства в
Україні. – Харків.: Консум, 1999. – С. 164-178.

Гетьманцев О.В. Участь сторін у виконавчому провадженні // Вісник
Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2000. – №
3. – С. 16-24.

Гражданский процесс – ответственные редакторы доктор юридических наук
профессор Н.А.Чечина и кандидат юридических наук Д.М.Чечот. “Юридическая
литература”, М.1968 г., глава IV.

Громошина Н. А. Процессуальное соучастие. М., 1988.

Давиденко Л. Функції прокуратури згідно з новою Конституцією України //
Право України. – 1997. – № 6. – С. 43

Добровольский А.А. Участие органов государственного управления в
советском гражданском процессе. – М., 1958.

Домбровський 1. П. Розгляд судами справ за позовами до засобів масової
інформації про захист честі, гідності та ділової репутації та
компенсацію моральної шкоди // Вісник Верховного Суду України. – 1998. –
№ 2. – С. 44-48.

Елисейкин П.Ф. Гражданские процессуальные правоотношения: Учеб.пособие.
Ярославль, 1975. 108с.

Заворотько П. П., Штефан М. Й. Особи, які беруть участь у справі. К.,
1967.

Задніпровський О. Права прокурора у світлі нової Конституції України //
Право України. – 1997. – № 1. – С. 72.

Замятин А. Прокурорский надзор в гражданском судопроизводстве
//Соц.законность. 1972. №1.

Калитвин В. В. Адвокат в гражданском судопроизводстве. Воронеж, 1989.

Киреева Н. А. Участие органов опеки и попечительства в гражданском
процессе. М., 1985.

Ковтун Л. Представництво в цивільному процесі: окремі проблеми // Право
України. – 2004. – №1. – С.139-143

Козлов А.Ф. Субъекты советского гражданского процессуального права по
Основам гражданского судопроизводства и новым ГПК союзных республик.
“Советское государство и право”, №6, 1965 г.

Козлов А.Ф. Суд первой инстанции как субъект советского гражданского
процессуального права. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1988. 165с.

Комаренко А. Захист трудових прав громадян у світлі Конституції України
// Право України. – 1997. -№ 12. -С. 15.

Комаров В.В Радченко П.І. Цивільні процесуальні правовідносини та їх
суб’єкти. Київ: НМК з ВО. Мінвузи УРСР. 1991. 104с.

Коссак С. Особливості участі третіх осіб у трудових справах // Право
України. – 1997. – № 11. – С. 56.

Косюта М. Правове регулювання представницької функції прокуратури //
Право України. – 1997. – № 2. – С. 53.

Леоненко М. Правові питання визначення принципу національної мови в
кримінальному судочинстві // Право України. -1999.-№ 4.-С. 94-97.

Лилак Д. Цивільна правосуб’єктність та правоздатність професійних спілок
в Україні: колізійні проблеми правового статусу та майнових прав //
Право України. – 1999. – № 7. – С. 112-116.

Логінова С. Охорона адвокатської таємниці: етика, деонтологія, право //
Право України. – 2000. – № 5. – С. 76.

Ломоносова О. Прокурорський нагляд при розгляді цивільних справ в суді І
інстанції //Рад.право. 1972. №8.

Мельников А.А. Правовое положение личности в советском гражданском
процессе. М.: Юрид.лит., 1969. 247с.

Орлова Л. М. Права сторон в гражданском процессе. Минск,1973.

Осокина Г. Понятие, виды и основания законного представительства //
Российская юстиция. 1988, № 1.

Пашук А.Й. Деякі питання судового представництва за новим ЦПК. Львів:
Вісн.Львів.ун-ту. Сер.юрид. 1966. Вип.10. с.37-41.

Покрещук О., Фурса С. Процесуальне становище перекладача в нотаріальному
та інших юридичне значущих процесах: проблемні питання // Право України.
– 2000. – № 10. – С. 87.

Полешко Л. Що робиться для матеріалізації норм Розділу II Конституції
України //Право України. – 1997. -№ 6. -С. 18.

Радченко М., Глаговський В. Представництво прокурора інтересів громадян
або держави (теоретичний і практичний аспект)// Право України. 1997.
№11.

Ринг М. Вопрос гражданского процесса в практике Верховного суда СССР.
Госюриздат. 1957 г.

Розенберг Я.А. Представительство по гражданским делам в суде и
арбитраже. Рига: Изд-во Рижск. ун-та, 1981. 124с.

Розенберг Я.А. Представительство по гражданским делам в суде и
арбитраже. – Рига, 1981.

Руденко М., Глаговський А. Представництво прокуратурою інтересів
громадянина або держави в суді (теоретичний і практичний аспекти)
//Право України. – 1997. -№ 11.-С. 59.

Селіванов А. Представник і представництво у конституційному та
загальному судочинстві // Право України. – 2004. – №3. – С.3-8

Сибільов Д. М. Участь третіх осіб в цивільному судочинстві: Автореф.
канд. дис. Харків, 1998.

Смітієнко 3., Казаренко М. Представництво та свідок у кримінальному
процесі: вирішення питання // Право України. -1998.-№4.-С.89.

Советский гражданский процесс. Под редакцией профессора М.А.Гурвича.
Издательство “Высшая школа”. М. 1967 г.

Стефанюк В. Напрями реалізації положень Конституції судами // Право
України. – 1997. -№ 1. – С. 50.

Стефанюк В. Реалізація судами норм Конституції України // Право України.
– 1997, – № 8. -С.7.

Стефанюк В. Суспільна довіра і неупереджене судочинство та юстиція //
Право України. -№ 12. – С.3.

Субботін С., Черв’якова О., Марочкін І. Представницька функція прокурора
// Право України. – 1997. -№ 12. – С. 53.

Сульженко Ю. Захист прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб у
цивільному процесі // Право України. – 2005. – №3. – С.80-86

Сульженко Ю. Правове становище цивільного процесуального представника як
самостійного суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин: його
повноваження // Право України. – 2002. – №9. – С.77-81

Сучасні системи адвокатури // За ред. О. Д. Святоцького. К.,1993.

Фурса С. Довіреність та інститут представництва в цивільному
законодавстві, нотаріальному і цивільному процесах України // Право
України. – 1999. – № 4. – С. 94-97.

Фурса С. Теоретичні аспекти правового та процесуального становища
прокурора в цивільному судочинстві // Право України. – 1998. – № 12. –
С. 67.

Фурса С. Участь заінтересованих осіб у справах про встановлення фактів,
що мають юридичне значення (з точки зору можливості порушення ними спору
про право) // Право України. – 1997. – № 2. – С. 37.

Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. М., 1974.

Цивільне процесуальне право України: Підручник / За ред. В.В.Комарова. –
Харків: Право, 1999. – С. 49-128.

Чанишева Г., Фадеєнко А. Судова практика за позовами про захист честі,
гідності та ділової репутації до засобів масової інформації
//Юридический вестник. – 1998.-№4.-С. 85-92.

Чанишева Г., Фадєєнко А. Справи за позовами про захист честі, гідності
та ділової репутації до засобів масової інформації (окремі питання) //
Право України. 1999. №2.

Чечина Н.А. Гражданское процессуальное отношение. Л.: Изд-во Ленингр.
ун-та, 1962. 68с.

Чечина Н.А. Основные направления развития науки советского гражданского
процессуального права. Л.: Изд-во Ленигр. ун-та, 1987. 104с.

Чечот Д. Процессуальное соучастие. Сов. юстиция, №19. 1965 г.

Чечот Д.М. Участники гражданского процесса. Госюриздат, 1960 г.

Шакарян М. С. Понятие субъектов гражданского процессуального права и
правоотношения и их классификация. Труды ВЮЗИ. М., 1971.

Шакарян М. С. Субъекты советского гражданского процессуального права.
М., 1970.

Шакарян М. С. Участие органов государственного управления в советском
гражданском процессе. М., 1978.

Шакарян М. С. Участие третьих лиц в советском гражданском процессе. М.,
1990.

Шакарян М.С. К вопросу о понятий и составе лиц, участвующих в
гражданских делах // Труды ВЮЗИ. – 1970. – Т. 16. -4.2.

Шакарян М.С. Учение о сторонах в советском гражданском процессе:
Учеб.пособие. М.: ВЮЗИ, 1983. 68с.

Шахова Т. Й. Участие органов специального обеспечения в советском
гражданском процессе. М., 1989.

Шевчук П. Питання структури і змісту нового Цивільного процесуального
кодексу України // Право України. – 1997. -№3.-С.39.

Шерстюк В.М. Судебное представительство по гражданским делам. М.: Изд-во
Моск. ун-та, 1984. 114с.

Шишкін В. Система судів загальної юрисдикції у Франції //Право України.
1996. № 6, с. 18-22.

Шишкін В. Суб’єкти здійснення правосуддя за Конституцією України
(коментар до положень статей 127, 128 Конституції України) // Право
України. – 1998. – № 11. – С. 34.

Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. К., 1992.

Штефан М. Й. Проблемы совершенствования правового регулирования
гражданских процессуальных средств защиты имущественных прав граждан //
Охрана прав и интересов личности. Гражданско-правовой аспект. К., 1992.
С. 145-191.

Штефан М.И., Дрижчаная Е.Г., Гусев Е.В. Представительство граждан в
суде: Учебное пособие. – К.: Лыбидь, 1991. -231 с.

Штефан М.Й. Особи, які беруть участь у справі. К.: Вид-во Київ. ун-ту,
1967. 104с.

Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей. -К.: Ін
Юре. -1997. -С. 62-151.

Шумський П. Завдання прокуратури, що випливають з положень нової
Конституції України // Право України. – 1997. -№ 1.-С.53.

Шумський П. Представництво прокурора в суді // Право України. – 1998. –
№ 2. – С. 94.

Шумський П. Прокуратура – її місце та роль в державі // Право України. –
1997. – № 8. – С. 40.

Шумський П. Роль прокуратури у захисті прав людини // Право України. –
1997. – № 3. – С. 36.

Щеглов В.Н. Гражданское процессуальное правоотношение. М.: Юрид.лит.,
1966. 167с.

Щеглов В.Н. Субъекты судебного гражданского процесса: Лекции для
студентов. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1979. 129с.

Теми 8, 11:

Процесуальні строки. Судові витрати. Заходи процесуального примусу.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996. – 127 с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.. Офіційний
текст. – К.: Атіка, 2004. – 160с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. – К.: Атіка,
2001. – 128с.

Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року «Про державне
мито» // Відомості Верховної Ради України. -1993.-№ 13.-Ст. 113.

Закон України від 17 червня 1992 року “Про порядок застосування
кримінальних покарань і заходів адміністративного стягнення у вигляді
штрафу” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 510.

Закон України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» //
Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24.-Ст.207.

Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита,
затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України 22
квітня 1993 року // Цивільний процесуальний кодекс України: Офіційний
текст. -Ужгород: ІВА, 1997.-С. 208-213.

Постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710 «Про
затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат і
виплати винагороди особам, які викликаються в органи дізнання,
попереднього слідства, прокуратури, суду або в органи, в провадженні
яких перебувають справи про адміністративні правопорушення і виплати
державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх
працівниками функцій експертів і спеціалістів». – Окреме видання.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 року № 3
“Про строки розгляду судами кримінальних і цивільних справ” // Бюлетень
Міністерства юстиції України. – 2001. – № 4.

Бородин М.М., Кройтор В.А. Судебные и арбитражные расходы. – Харьков: АО
“Бизнес-Информ”. 1997. – 124С.

Бужинская Г.П. Процессуальные сроки в советском гражданском
судопроизводстве: Автореф. дис. канд. юрид. наук. М., 1987. 21с.

Бутнев В.В. Сущность и порядок реализации гражданской процессуальной
ответственности. – Ярославль, 1988.

Вафин М.Х. Судебные расходы по гражданским делам. –М., 1984. –24с.

Зайцев И.М. Гражданская процессуальная ответственность// Государство и
право. – 1999. -№ 7. -С. 93-96.

Косінов С. Співвідношення заходів захисту і мір відповідальності у
цивільному праві // Право України. – 1998. – № 1. -С. 111.

Кройтор В.А. Защита прав и интересов в суде. Харьков. 1999.

Мельников А.А. Советский гражданский процессуальный закон.
–М.:Юрид.лит., 1977. –160с.

Рожнова В. Співвідношення примусу, відповідальності та санкцій у сфері
кримінального судочинства // Право України. -2000. -№ 11.-С. 106.

Сахнова Г.В. Реформа цивилистического процесса: проблемы и перспективы
// Государство и право. -1997. -№ 9. – С. 53.

Цивільне процесуальне право України: Підручник / За ред. В.В.Комарова. –
Харків: Право. -1999. -С. 135-137.

Чечина Н.А., Элькинд П.С. Об уголовно-процессуальной й гражданской
процессуальной ответственности // Советское Государство и право. -1973.
-№ 9. -С. 39.

Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей. – К.: Ін
Юре, 1997. – С. 162-171, 209-221, 225-233.

Якименко О. До питання про судові витрати // Право України. 1992. №4.

Теми 9-10:

Підвідомчість і підсудність цивільних справ.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996. – 127 с.

Господарський процесуальний кодекс України від 6.11.1991 р. // Відомості
Верховної Ради (ВВР), 1992, N 6, ст.56 (з усіма змінами і доповненнями)

Житловий кодекс Української РСР від 30.06.1983 р. // Відомості Верховної
Ради (ВВР), 1983, Додаток до N 28, ст.573 (з усіма змінами і
доповненнями)

Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості
Верховної Ради (ВВР), 1971, додаток до N 50, ст. 375 (з усіма змінами і
доповненнями)

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7.12.1984 р. //
Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР), 1984, додаток до N 51,
ст.1122 (із усіма змінами і доповненнями).

Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради
(ВВР), 2002, N 21-22, ст.135 (з усіма змінами і доповненнями).

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради
(ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 (з усіма змінами і доповненнями).

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.. Офіційний
текст. – К.: Атіка, 2004. – 160с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. – К.: Атіка,
2001. – 128с.

Закон України від 4 червня 1991 року «Про арбітражний суд» // Відомості
Верховної Ради України. – 1991. – № 36. – Ст. 469.

Закон України від 24 грудня 1993 року «Про органи реєстрації актів
громадянського стану» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 14,
ст.78

Закон України від 7 лютого 2002 року «Про судоустрій України» //
Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 27-28, ст.180

Закон України від 30 червня 1999 року «Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом» // Урядовий кур’єр. – 1999. – 15
вересня.

Закон України від 16 жовтня 1996 року «Про Конституційний Суд України»
// Відомості Верховної Ради України. -1996.-№49.-Ст.272.

Закон України від 2 жовтня 1996 року «Про звернення громадян» //
Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. -Ст.256.

Закон України від 2 вересня 1993 року «Про нотаріат» // Відомості
Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 384.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм
Конституції України при здійсненні правосуддя» // Постанови Пленуму
Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. –
Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.9-14

Амігуд М. Суди і захист прав акціонерів // Право України. 1999. №4.

Бойко В. Якою має бути наша судова система? // Голос України. – 1999. –
10 листопада.

Боннер А. Подведомственность гражданских дел судебным органам.
“Советская юстиция”, 1968 г., № 21.

Бородін М., Гнатенко А. Цивільно-правові спори про угоди // Право
України. – 1997, № 5.

Воложанин В. Разграничение подведомственности товарищеских и народных
судов по гражданским делам. “Советская юстиция”, 1965 г., № 14, стр.
10—12.

Гнєздов О. Спеціальна і персональна підсудність цивільних справ // Право
України. -1995. -№ 11. -С.73.

Делія Ю. Компетенційні спори: причини і шляхи їх подолання // Право
України. – 2000. -№ 6. – С.32.

Домбровський І. П. Розгляд судами справ за позовами до засобів масової
інформації про захист честі, гідності й ділової репутації та компенсацію
моральної шкоди // Вісник Верховного Суду України. – 1998, № 2.

Жуйков В. М. Судебная защита прав граждан и юридических лиц.-М.,1997.

Зейкан Я. Яким бути Господарському процесуальному кодексу // Право
України. – 1997. -№ 12. -С. 64.

Калистратова Р.Ф. Передача гражданских дел из одного суда в другой
“Советская юстиция”, 1967 г. №6.

Кобец Н. Г. Подведомственность споров об увольнении. “Советское
государство и право”, 1968 г., № 9.

Коссак С.М. Особливості судочинства в справах, які виникають з трудових
правовідносин: Атореф. канд. дис. К. 1998.

Кухнюк Д. Судова підвідомчість житлових спорів // Право України. – 1995.
– № 1. – С. 45.

Маляренко В. Т. Поняття, загальна характеристика та класифікація
основних засад кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду
України. -1999. -№ 1. -С.40-44.

Марышева Н. Подсудность гражданских дел, рассматриваемых судами на
основании договоров о правовой помощи. “Социалистическая законность”.
1966, №6. стр.31.

Осипов Ю.К. Подведомственность и подсудность гражданских дел. –М.:
Госюриздат, 1961. –128с.

Осипов Ю.К. Подведомственность юридических дел: Учеб. пособие.
–Свердловск: Изд-во Свердл.ун-та, 1973. –128с.

Особенности рассметрения отдельных категорий гражданских дел. Под ред.
М.К.Треушникова. М. 1987.

Скобелкин В. Подведомственность трудовых дел о материальной
ответственности рабочих и служащих. “Советская юстиция”, 1968 г., № 12.

Тираненко В. Подсудность гражданских споров. Комментарии к ГПК РСФСР.
“Советская юстиция”, №9, 1965 г., стр.22.

Трубников П. Я. Защита гражданских дел в суде. – М., 1990.

Фединяк Л. Норми Арбітражного процесуального кодексу України та інших
актів про міжнародну договірну підсудність // Право України. – 1998. – №
12. – С. 108.

Цивільне процесуальне право України: Підручник / За ред. В.В.Комарова. –
Харків: Право, 1999. – С. 155-184.

Чанишева Г., Фадеєнко А. Справи за позовами про захист честі, гідності
та ділової репутації до засобів масової інформації // Право України. –
1999. – № 2. – С. 75-79.

Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. – К., 1992.

Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей. – К.: Ін
Юре, 1997. – С. 171-209

Юрасов В.П. Підвідомчість цивільних справ //Проблеми правознавства.
–1967.-№6. –с.46-48.

Тема 12:

Доказування і докази.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996. – 127 с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.. Офіційний
текст. – К.: Атіка, 2004. – 160с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. – К.: Атіка,
2001. – 128с.

Закон України від 25 лютого 1994 року «Про судову експертизу» //
Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. -Ст.232.

Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, затверджена
наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5,
зареєстрована у Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 року за №
705/3145.

Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28 грудня 1995 року №
864 “Про затвердження Інструкції про порядок виконання постанов
прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал суддів про привід
підозрюваних, обвинувачених, свідків і потерпілих” // Бюлетень
Міністерства юстиції України. -2001. – № 4.

Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення
судових експертиз, затверджені наказом Міністерства юстиції України від
8 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрована у Міністерстві юстиції України
3 листопада 1998 року за № 705/3145 // Офіційний вісник. – 1998. – № 46.
– Ст. 1715; Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 2. – додаток.

Положення про порядок проведення судової автотоварознавчої експертизи
транспортних засобів та Науково-методичні рекомендації з питань
проведення автотоварознавчої оцінки транспортних засобів, затверджені
наказом Міністерства юстиції України від 1 жовтня 1999 року № 60/5.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 20 травня 1997 року № 8
“Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах” // Постанови
Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох
томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.37-42

Белоконєв В. Розподіл обов’язків по доказуванню в цивільному процесі //
Право України. 1996, № 9.

Білоусенко П.Т. Виклад доказів у мотивувальній частині вироку // Вісник
Верховного Суду України. – 1999. – № 2. – С. 32-33.

Бочаров Д. Щодо потреби загальнотеоретичного дослідження проблем
юридичного доказування // Право України. – 2002. – №5. – С.131-133

Веденеев Е.Ю. Полномочия суда в доказывании по делу в условиях
совершенствования гражданского и арбитражного судопроизводства //
Государство и право. – 2001. – №10. – С.36-46

Гриненко А. Д., Шульженко О. Д., Надгорний Г. М. Практика використання в
цивільному судочинстві матеріалів судових експертиз // Вісник Верховного
Суду України. – 1997. – № 3. – С. 13.

Дунаєвська Л. Усунути недоліки організації і проведення судово-медичних
експертиз у справах про професійні правопорушення медичних працівників
// Право України. – 2000. – № 9. – С.76.

Захарова О. С. Докази та доказування в справах, що виникають із
шлюбно-сімейних правовідносин: Автореф. канд. дис. К.,1995.

Івакін Є. Державна судова експертиза – гарантія одержання об’єктивних і
достовірних доказів у справі // Право України. -2000. -№9. -С.45.

Іщенко В. Поняття документа як джерела доказів у кримінальному
судочинстві // Право України. – 1997. – № 2. – С. 42,

Іщенко В. Поняття протоколів слідчих і судових дій як самостійного виду
доказів у кримінальному судочинстві // Право України. – 1998. – № 5. –
С. 78.

Іщенко В. Способи збирання доказів у кримінальному процесі України //
Право України. – 2000. -№ 10. – С. 75.

Ковальова В. Правова регламентація відносин між експертом і керівником
експертної установи // Право України. – 2000. -№ 10. -С. 105.

Ковальова В. Про процесуальні форми проведення судових експертиз //
Право України. – 2000. – № 8. – С. 73.

Козловський С. Накладення арешту на кореспонденцію та її виїмка в
аспекті судово-правової реформи // Право України. – 1998. -№4. -С.37.

Колесник В. Як державі захистити свідка? // Право України. – 1997. -№ 7.
– С. 56.

Коломыйцев В.И. Письменные доказательства по гражданским делам. –М.:
Юрид. лит., 1978. –103с.

Комаров В. В. Доказування та докази в цивільному судочинстві. Харків,
1991.

Костенко О. Наукове (доктринальне) тлумачення законів та його роль у
здійсненні правосуддя // Право України. – 2000. -№6. -С.34.

Левицький О. Інститут допустимості доказів і прояви незаконного
фізичного насильства в кримінальному судочинстві // Право України. –
2000. – № 10. – С. 47.

Логінова С. Охорона адвокатської таємниці: етика, деонтологія, право //
Право України. -2000. -№ 5. – С. 76.

Надгорний Г., Сегай М., Ісакович Б. Закон України “Про судову
експертизу” // Право України. -1999. – № 2. – С. 75-79.

Немировська О. Змагальність: старе поняття, новий зміст // Право
України. 1999. №9.

Омельченко М. П. Докази і доказування як процесуальні засоби
встановлювання об’єктивної істини по цивільній справі. К., 1996.

Салтєвський М. Ще раз про поняття доказів у проекті КПК України // Право
України. – 2000. – № 11. – С. 64.

Самсонов В.В. Состязательность в гражданском процессуальном праве.
Саратов. 1999.

Сєдих К.В., Сєдих С. М., Гасій Ю.В. Деякі питання застосування
психологічної експертизи в судовій практиці // Вісник Верховного Суду
України. – 1999. – № 2. – С. 39-42.

Смітієнко 3., Казаренко М. Представництво та свідок у кримінальному
процесі: вирішення питання // Право України. -1998.-№4.-С.89.

Стахівський С. Особливості формування окремих процесуальних джерел //
Право України. – 1998. – № 7. – С. 57.

Стахівський С. Перевірка та оцінка показань свідка// Право України. –
1997. -№ 12. -С. 78.

Треушников М. К. Судебное доказательство. М., 1997.

Треушников М.К. Доказательства и доказывания в советском гражданском
процессе. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1962. –160с.

Треушников М.К. Относимость и допустимость доказательств в гражданском
процессе. М.: Юрид. лит., 1981. –96с.

Цивільне процесуальне право України: Підручник / За ред. В.В.Комарова. –
Харків: Право, 1999. – С. 184-215

Цимбал М. Експертне забезпечення правосуддя в Україні – важливий аспект
розвитку правової держави // Право України. – 2001. – № 6. – С. 93-96.

Шевчук П. Судовий наказ в цивільному судочинстві // Право України. –
1998. -№ 5. -С. 31.

Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей. – К.: Ін
Юре, 1997. – С. 245-276

Юдельсон К.С. Проблема доказывания в советском гражданском процессе. М.:
Госюриздат, 1951. –278с.

Теми 13-16:

Позов. Наказне провадження. Пред’явлення позову. Відкриття провадження у
справі. Провадження у справі до судового розгляду. Призначення справи до
розгляду.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996.- 127С.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.. Офіційний
текст. – К.: Атіка, 2004. – 160с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. – К.: Атіка,
2001. – 128с.

Закон України від 15 вересня 1999 року «Про професійні спілки, їх права,
гарантії діяльності» // Урядовий кур’єр. -1999. -6 жовтня.

Закон України від 16 червня 1992 року «Про об’єднання громадян» //
Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. -Ст.504; 1993. -№43.
-Ст.427.

Закон України від 19 грудня 1992 року «Про адвокатуру» // Відомості
Верховної Ради України. – 1993. – № 5. – Ст. 62.

Закон України від 2 жовтня 1996 року «Про звернення громадян» //
Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. -Ст.256.

Закон України від 5 листопада 1991 року «Про прокуратуру» // Відомості
Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793; 1993. -№22. -Ст.229,
№50. -Ст.474; 1995. -№ 11. -Ст.71.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1999 року № 1872 “Про
затвердження Положення про роботу з позовними заявами, рішеннями суду у
справах, відповідачем у яких є Кабінет Міністрів України”

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм
Конституції України при здійсненні правосуддя» // Постанови Пленуму
Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. –
Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.9-14

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 5 березня 1977 року № 1
«Про підготовку цивільних справ до судового розгляду» // Збірник
постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1995). Відпов. редактор
В. Бойко. Частина перша. К.: Українська правнича фундація, 1995. – С.
196-201.

Арапов Н.Т. Проблемы теории и практики правосудия по гражданским делам.
–Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. –128с.

Бойко М.Д., Співак В.М., Хазін М.А. Цивільно-правові документи. Зразки
заяв, скарг, договорів, заповітів, доручень, контрактів, актів з
цивільно-правових питань. – К.: Наукова думка, 1996. – 252 с.

Боннер А. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству.
“Советская юстиция”, 1969 г. №4.

Васильева Г.Д. Защита против иска в гражданском судопроизводстве.
–Красноярск: Изд-во Краснояр. Ун-та, 1982. 108с.

Гурвич М. А. Учение об иске. М., 1981.

Гурвич М.А. Право на иск. –М.: Изд-во ВЮЗИ, 1983. –78с.

Добровольский А.А., Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы защиты
права. –М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. –157с.

Зайцев Й. М. Функции иска в судопроизводстве // Государство и право.
1996, № 7.

Кройтор В. А. Защита прав граждан й организаций. Харьков,1995.

Луспеник Д. Наказне провадження: його цілі, процедура, проблеми та шляхи
їх вирішення // Право України. – 2004. – №7. – С.89-94

Орлова Л.М. Как предъявить иск в суде. Минск: Изд-во Белорус. ун-та,
1979. –92с.

Осокина Г. Л. Право на защиту в исковом производстве. Томск,1990.

Пашук А.Й. Позов у радянському цивільному процесуальному праві. Лекції
із спецкурсу. –Львів: Вид-во Львів. ун-ту. –1971 р.

Погорілко Т. Підготовка цивільних справ до розгляду. “Радянське право”.
1968 р. №1.

Пучинский В.К. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству.
–М.: Юрид. лит., 1962. –90с.

Пушкар Е.Г., Богдан И.И. Порядок реализации права на судебную защиту в
советском гражданском процессе. Львов: Изд-во. Львов ун-та, 1987. –67с.

Пушкар Є.Г. Правова природа права на судовий захист: Проблеми формування
суверенної правової української держави // Вісник Львівського ун-ту.
Сер. юрид. 1993. Вип.30.

Пушкарь Е.Г. Конституционное право на судебную защиту. –Львов: Вища шк.
Изд-во Львов. ун-та, 1982. –215с.

Пушкарь Е.Г., Богдан Й.Г. Порядок реализации права на судебную защиту в
советском гражданском процессе. Львов: Изд-во. Львов ун-та, 1987. –67с.

Сисоєв Д. Наказне провадження в цивільному процесі Республіки Білорусь
// Право України. – 2003. – №8. – С.125-127

Стефанюк І. Пред’явлення позовів на відшкодування збитків, виявлених
ревізіями і перевірками // Право України. -1999. -№ 11. -С. 81-83.

Суд. Зразки документів (заяви, позовні заяви, скарги, клопотання):
Практичний посібник (Упорядник – І.А. Куян). – К.: Оріяни, 1998.- 172с.

Трубников П. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству.
“Социалистическая законность”, 1965 г. №8.

Цивільне процесуальне право України: Підручник. За ред. В.В.Комарова.
-X.: Право, 1999. -С. 215-260.

Червяков К. Подготовка у судебному разбирательству и рассмотрение дел,
связанных с воспитанием детей // Сов. юстиция. –1986. -№1. –с.56-59.

Чупрун В.Д. Підготовка цивільних справ до розгляду: Юридичний довідник.
– К.: Софія, 1994. – 96 с.

Штефан М. Й. Захист прав соціалістичних організацій в суді //
Процесуальні засоби порушення цивільного судочинства. К., 1973.

Штефан М. Й. Підприємництво і правосуддя. К., 1992.

Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник. – К.: Ін Юре, 1997. –
С.276-322.

Щеглов В.Н. Иски о судебной защите гражданского права: Лекции для
студентов. –Томск: изд-во Томск. ун-та, 1987. –166с.

Якименко О. Мета і процесуальне оформлення підготовки цивільних справ до
судового розгляду // Право України. – 2003. – №12. – С.117-119

Якименко О. Особливості підготовки цивільних справ до судового розгляду
з участю іноземного елемента // Право України. – 1998. – №7. – С. 88.

Якименко О. Підготовка аліментних справ до судового розгляду
(судово-теоретичні аспекти) // Право України. – 1999. -№ 8. -С.41-47.

Якименко О. Підготовка справ до судового розгляду (процесуальне
оформлення) // Право України. -1997. – №12. -С.44.

Тема 17:

Судовий розгляд.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996. – 127 с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.. Офіційний
текст. – К.: Атіка, 2004. – 160с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. – К.: Атіка,
2001. – 128с.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1999 року № 1872 “Про
затвердження Положення про роботу з позовними заявами, рішеннями суду у
справах, відповідачем у яких є Кабінет Міністрів України”

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про
застосування судами норм Конституції України при здійсненні правосуддя»
// Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне
видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. –
С.9-14

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року «Про
практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді
цивільних справ по першій інстанції» // Постанови Пленуму Верховного
Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.:
Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.225-234

Боннер А.Т. Применение нормативных актов в гражданском процессе. М.:
Юрид. лит., 1980. –159с.

Бородін М., Кузьменко С. , Кройтор В. Процесуальні питання розгляду
справ про виключення майна з опису // Право України. -1999. -№ 7.
-С.52-56.

Давиденко Г. І. Розгляд судами спорів, пов’язаних з укладенням, зміною і
припиненням трудового договору // Вісник Верховного Суду України. -1997.
-№2. -С.27; № 3. -С.28.

Домбровський І. П. Розгляд судами справ за позовами до засобів масової
інформації про захист честі, гідності та ділової репутації та
компенсацію моральної шкоди // Вісник Верховного Суду України. – 1998. –
№ 2. – С. 44-48.

Коваленко О. Цивільний процес: проблема документального закріплення ходу
судового розгляду // Право України. -1998. -№8. -С.89.

Маляренко В.Т. Гласність судового процесу та його повне фіксування
технічними засобами як одна з основних конституційних засад
кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду України. -1998. –
№4. -С.26-34.

Практика розгляду судами справ про оплату праці та деякі питання, що
виникли при застосуванні нових положень трудового законодавства //
Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 4. – додаток.

Пушкарь Е.Г. Исковое производство в советском гражданском процессе.
Львов: Вища шк., 1978. –188с.

Рассмотрение и разрешение гражданских дел об освобождении имущества от
ареста // Отв. за вып. В. В. Комаров. Харьков, 1991.

Розгляд судами трудових спорів членів кооперативів та їх об’єднань,
колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських)
господарств і працівників підприємств з іноземними інвестиціями //
Вісник Верховного Суду України. -1997. -№ 1. -С.75.

Тихиня В.Г., Тихонович В.В. Рассмотрение в суде гражданских дел. Минск:
Изд-во Белорус. ун-та, 1982. –124с.

Треушников М. К., Шерстюк Б. М. и др. Особенности рассмотрения отдельных
категорий гражданских дел. М., 1987.

Трубников П.Я. Судебное разбирательство гражданских дел. –М.:
Госюриздат, 1962. –140с.

Цивільне процесуальне право України: Підручник / За ред. В.В.Комарова. –
Харків: Право, 1999. – С. 261-288.

Чанишева Г., Фадеєнко А. Розгляд судами справ у спорах, що виникають з
трудових правовідносин // Право України. -1998. -№8. -С.58.

Чанишева Г., Фадеєнко А. Справи за позовами про захист честі, гідності
та ділової репутації до засобів масової інформації (окремі питання) //
Право України. -1999. -№ 2. -С.36-41.

Чанишева Г., Фадеєнко А. Судова практика за позовами про захист честі,
гідності та ділової репутації до засобів масової інформації //
Юридический вестник. – 1998. – № 4. – С. 85-92.

Чечечукіна Л. Протокол судового засідання: оптимізація
кримінально-процесуальних аспектів // Право України. – 2000. -№3. -С.54.

Шевчук П. І. До питання про стосунки між судовою владою і засобами
масової інформації через призму розгляду цивільних справ // Вісник
Верховного Суду України. -1999. -№ 3. -С.49-51.

Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей. – К.: Ін
Юре, 1997. -С.325-250.

Юшко А. Розгляд судами спорів, викликаних реорганізацією підприємства //
Право України. -1998. -№ 9. – С. 18.

Ярема А. Т., Гуменюк В. І. Зміни в правовому регулюванні земельних
відносин зумовили вдосконалення судового розгляду земельних спорів //
Вісник Верховного Суду України. – 1997. -№1. -С.8.

Тема 18-19:

Судові рішення. Заочний розгляд справи.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996.- 127 с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.. Офіційний
текст. – К.: Атіка, 2004. – 160с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. – К.: Атіка,
2001. – 128с.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року № 11
«Про судове рішення» // Постанови Пленуму Верховного Суду України
(1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім
“ІнЮре”, 2004. – С.235-239

Авдюков М.Г. Судебное решение. Госюриздат, М., 1959 г.

Алиев Т.Т., Громов Н.А. Презумпция истинности судебного решения в
гражданском процессе // Государство и право. – 2004. – №8. – С.110-115

Білоусенко П.Т. Виклад доказів у мотивувальній частині вироку // Вісник
Верховного Суду України. – 1999. – № 2. – С. 32-33.

Богдан Й.Г. Судовий порядок стягнення несплачених у строк податків і
платежів // Радянське право. 1982. №10.

Бойко М.Д., Співак В.М., Хазін М.А. Цивільно-правові документи. Зразки
заяв, скарг, договорів, заповітів, доручень, контрактів, актів з
цивільно-правових питань. – К.: Наукова думка, 1996. -252 с.

Воронков Г.В. Определение суда первой инстанции в советском гражданском
процессе. Учебное пособие. Саратов, 1967 г.

Гурвич М.А. Судебное решение. Теоретические проблемы. – М.: Юридическая
литература, 1976. – 176 с.

Заворотько П.П., Штефан М.Й. Судове рішення. – К.: Вид-во Київ. ун-ту,
1971. – 98 с.

Завражнов В., Иерехова Л. Последствия неявки в судебное заседание лиц,
участвующих в деле // Российская юстиция. – 2004. – №1. – С.31-33

Зейдер Н.Б. Судебное решение по гражданскому делу. Издательство
“Юридическая литература” М., 1966 г.

Клейман А.Ф. Новейшие течения в советской науке гражданского
процессуального права. Издательство МГУ. М., 1967 г., глава VI.

Костенко О. Наукове (доктринальне) тлумачення законів та його роль у
здійсненні правосуддя // Право України. – 2000. -№6.-С.34.

Котевець А. Правозастосовча діяльність судів у сфері екології // Право
України. – 1997. – № 12. – С. 47.

Кривобок В., Сульженко Ж. До питання про визначення розміру матеріальної
шкоди, заподіяної злочином // Право України. – 1997. – № 3. – С. 49.

Кузьменко В. Реєстрація автомобілів за рішеннями суду // Право України.
– 2000. – № 5. – С. 35.

Луспеник Д. Заочне рішення: його цілі, процедура, проблеми та шляхи їх
вирішення // Право України. – 2004. – №5. – С.95-99

Маляренко В. Т. Обов’язковість рішень суду як одна з основних
конституційних засад судочинства // Вісник Верховного Суду України. –
1999. – № 3. – С. 40-45.

Пушкар Е.Г. Исковое производство в советском гражданском процессе.
Львов: Вища шк., 1978. 188с.

Сухомлінов С. Доцільність чи верховенство закону? // Право України. –
2000. – № 3. – С. 93.

Ткачев Н.И. Законность и обоснованность судебных постановлений по
гражданским делам. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. 190с.

Цивільне процесуальне право України: Підручник / За ред. В.В.Комарова. –
Харків: Право, 1999. – С. 288-308.

Чернов Є. Застосування норм міжнародних конвенцій, принципів
добросовісності та справедливості при розгляді судових справ // Право
України. – 1998. – № 5. – С. 78.

Чечот Д.М. Постановления суда первой инстанции по гражданским делам.
Госюриздат, М., 1958 г.

Чуйков Ю.Н. Частное определение в гражданском судопроизводстве. – М.:
Юридическая литература, 1974. -119с.

Шевченко М. Судове рішення про негайне поновлення на роботі незаконно
звільненого працівника: яким йому бути? // Право України. – 1997. -№ 12.
-С.99.

Шевчук П. І. Заочне рішення в цивільній справі // Вісник Верховного Суду
України. – 1998. -№ 3. – С. 44-47.

Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей. -К.: Ін
Юре, 1997.-С. 351-374.

Тема 20:

Провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин
(за ЦПК України 1963 р.)

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996. – 127 с.

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7.12.1984 р. //
Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР), 1984, додаток до N 51,
ст.1122 (із усіма змінами і доповненнями).

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.. Офіційний
текст. – К.: Атіка, 2004. – 160с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. – К.: Атіка,
2001. – 128с.

Закон України від 16 жовтня 1996 року “Про Конституційний Суд України”
// Відомості Верховної Ради України. – 1996. -№49. -Ст.272.

Закон України від 16 червня 1992 року «Про об’єднання громадян» //
Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504; 1993. – №
43. – Ст. 427.

Закон України від 18 березня 2004 року “Про внесення змін до Закону
України “Про вибори Президента України” №1630-IV

Закон України від 2 жовтня 1996 року “Про звернення громадян” //
Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. -Ст.256.

Закон України від 20 грудня 1991 року “Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей” // Відомості Верховної Ради
України. – 1992. -№ 15. – Ст. 190.

Закон України від 23 квітня 1991 року «Про свободу совісті та релігійні
організації» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. -№ 25. – Ст.
283.

Закон України від 25 березня 2004 року “Про вибори народних депутатів
України” №1665-IV

Закон України від 3 липня 1991 року «Про всеукраїнський та місцеві
референдуми» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. -№33. -Ст.443.

Закон України від 5 листопада 1991 року «Про прокуратуру» // Відомості
Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793; 1993. -№22.
-Ст.229, №50. -Ст.474; 1995. -№ 11. -Ст.71.

Закон України від 6 квітня 2004 року “Про вибори депутатів Верховної
Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних,
міських голів” №1667-IV

Закон України від 7 лютого 2002 року «Про судоустрій України» //
Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 27-28, ст.180

Положення про житлові комісії у Збройних Силах України, затверджене
наказом Міністра оборони України від 17 листопада 1992 року № 193 із
змінами і доповненнями внесеними наказом Міністра оборони України від 27
травня 1993 року. – Окреме видання.

Положення про житлові комісії у Прикордонних військах України,
затверджене наказом Голови Державного комітету у справах охорони
державного кордону України – командуючого Прикордонними військами
України № 67 від 25 лютого 1995 року. – Окреме видання.

Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду,
заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23
червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 25. –
Ст. 193.

Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах
України, затверджений наказом Міністра оборони України від 3 лютого 1995
року № 20, зареєстрований в Міністерстві юстиції 20 лютого 1995 року №
43/579. -Окреме видання.

Тимчасове положення про порядок забезпечення жилою площею в Прикордонних
військах України, затверджене наказом Голови Державного комітету у
справах охорони державного кордону України – командуючого Прикордонними
військами № ЗО від 20 січня 1996 року. – Окреме видання.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 грудня 1997 року № 13
“Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи
бездіяльність органів державної влади, органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері
управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян” //
Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання.
У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.185-190

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1996 року № 9
“Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” //
Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання.
У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.9-14

Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду від 26 січня 2000 року №
02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з
визнанням недійсними актів державних чи інших органів” // Право України.
– 2000. – № 5. -С. 109.

Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі за
конституційним зверненням громадянки Дзюби Г.П. у про офіційне
тлумачення частини другої статті 55 Конституції та статті 248′
Цивільного процесуального кодексу України // Право України. – 1998. – №
1. – С.126.

Рішення Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 року у справі за
конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) Закону України “Про вибори
народних депутатів України” (справа про вибори народних депутатів
України).

Бачун О. Питання, які виникають при розгляді судами справ про
адміністративні правопорушення // Право України. -2000.-№8.-С.67.

Белоконєв В.М. Процесуальні особливості оскарження в суд незаконних
рішень військових посадових осіб і органів // Юридичний вісник. – 1997.
– № 5. – 30 січня – 5 лютого.

Білоусов Ю. Суб’єкти військової управлінської діяльності, рішення, дії
чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до суду // Право України. –
1999. – № 3. – С. 65-67.

Білоусов Ю.В. Поняття права військовослужбовців на судовий захист у
сфері військової управлінської діяльності // Збірник наукових праць № 6.
Частина II. – Хмельницький: Вид-во Академії ПВУ, 1998. – С. 122-127.

Білоусов Ю.В. Судове провадження у справах за скаргами
військовослужбовців на неправомірні дії і рішення органів військового
управління та військових посадових осіб: Автореф. канд. дис.
Хмельницький. 1999.

Білоусов Ю.В. Судовий захист прав військовослужбовців // Народна армія.
-2000. – 17, 24, 31 травня.

Білоусов Ю.В. Судовий захист прав військовослужбовців у житлових
адміністративних правовідносинах // Збірник наукових праць № 7. Частина
II. – Хмельницький: Вид-во Академії ПВУ, 1998. – С. 221-226.

Богдан Й.Г. Судовий порядок стягнення несплачених в строк податків і
платежів // Радянське право. 1982. №10. с.62-65.

Бондарєв В.В., Дячук С.І. Стан забезпечення судового захисту
конституційних прав і свобод військовослужбовців // Вісник Верховного
Суду України. – 2000. – № 4. – С. 45-49.

Боннер А.Т., Квиткин В.Т. Судебный контроль в области государственного
управления: Учебное пособие. – М.: Изд-во Москов. ун-та, 1973. – 111с.

Бородін І. Про сутність адміністративної юстиції // Право України. –
2000. – № 2. – С. 15.

Бородін І. Функціональні обов’язки прокуратури у сфері забезпечення прав
людини і громадянина (загальний нагляд, представництво інтересів
громадян) // Право України. – 2000. – № 7. – С. 46.

Власов В.А. Обеспечение социалистической законности в советском
государственном управлений: Учебное пособие. -М. -1958.

Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. -М.,
1987.

Заворотько П.П., Штефан М.Й. Непозовне провадження в радянському
цивільному процесі. – К., 1969. – 101 с.

Загряцков М.Д. Административная юстиция и право жалоб // Право и жизнь.
– М., 1923. Кн. 4.

Ковріга О. Відповідальність органів місцевого самоврядування за
неправомірні дії // Право України, 2001, №2.

Кройтор В. А. Обжалование неправомерных действий // Бизнес информ. 1994,
№ 16.

Кузніченко С. Надзвичайні спеціальні адміністративно-правові режими у
законодавстві України // Право України. -2000. -№12. -С.20.

Кузь О.Р. Судовий контроль за виконавчим провадженням // Вісник
Хмельницького інституту регіонального управління та права. -2000. -№3.
-С.24.-31.

Кузьменко В. Реєстрація автомобілів за рішеннями суду // Право України.
– 2000. – № 5. – С. 35.

Кушнарьова Т. Правовідносини, що складаються між суб’єктами податкового
права, та їх особливості// Право України. -2000.-№ 6.-С. 104.

Лавринович О. Місце суду у правовій інфраструктурі виборчих кампаній в
Україні // Право України. – 1999. – № 5. – С. 23-25.

Леванчук О.М. Роль суду у виконавчому провадженні // Вісник
Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2000. -№3.
–С.31-37,

Макаренко О. Щодо співвідношення понять “орган виконавчої влади” та
“орган державного управління” // Право України. – 2000. – № 6. – С. 23.

Максименко С. Шенгенська конвенція і право людини на вільне пересування
та вибір місця проживання // Право України. – 2000. -№ 5. -С. 14.

Маринченко В. П. Надійно захищати свої права й законні інтереси від
правового свавілля чиновників і юридичних осіб у сфері управлінської
діяльності громадяни можуть в судовому порядку // Вісник Верховного Суду
України. – 1997. – № 4. -С. 15.

Німченко В., Сердюк В. Військові суди в Україні у 1917-1919 роках
(історико-правовий аспект) // Право України. – 2000. -№6. -С. 112.

Приходько С. Вдосконалення сфери соціального захисту громадян з огляду
на адміністративну реформу в Україні // Право України. – 2000. – № 9. –
С.30.

Пушкарь Е.Г. Обращение в суд по делам, возникающим из
административно-правовых отношений //Вестник Львов. ун-та. Сер. юрид.
1981. Вып.20. -с.48-53.

Пушкарь Е.Г., Богдан И.И. Порядок реализации права на судебную защиту в
советском гражданском процессе. Львов: Изд-во Львов. ун-та. 1987. 68с.

Сердюк В.В. Військові суди – органи правосуддя у Збройних Силах та інших
військових формуваннях України // Вісник Верховного Суду України. –
2000. – № 6. – С. 41-44.

Скитович В. Процессуальные особенности рассмотрения дел по жалобам на
действия административных органов и должностных лиц //Сов. юстиция.
–1985. -№11. –с.41-46.

Старцев В. Актуальні проблеми юридичної відповідальності посадових осіб
у сфері управлінської діяльності // Право України.-2000.-№ 11.-С. 112.

Стефанюк В. Адміністративний процесуальний кодексУкраїни. Яким йому
бути? // Право України. 1999. №2.

Стефанюк В. Запровадження адміністративної юстиції в Україні // Право
України. 1999. №7.

адміністративні правопорушення //Право України. – 1998. -№ 11. -С. 141.

Ткач Г. Адміністративне судочинство в Польщі // Право України. – 2000. –
№ 6. – С. 112.

Угриновська О.І. Судовий захист суб’єктивних прав громадян у сфері
адміністративно-правових відносин: Автореф. канд. дис. Львів. 2000.

Цивільне процесуальне право України: Підручник / За ред. В.В.Комарова. –
Харків: Право, 1999. – С. 308-332

Чечот Д. М. Административная юстиция (теоретические проблемы). Л., 1973.

Чечот Д.М. Неисковое производства. М.: Юрид. лит. 1973. 176с.

Шаповал В. Суб’єкти конституційного права України: постанова проблем
теоретичного визначення // Право України, 2000, №8.

Шевчук П. І. Реалізація виборчих прав громадян України і судова практика
// Вісник Верховного Суду України. – 1999. -№ 1.-С. 37-40.

Шишкин В. Й. Конституционное право на обжалование в суд действий
должностных лиц. К., 1990.

Штефан М. Й. Захист прав соціалістичних організацій в суді: Випуск
перший. Процесуальні засоби порушення цивільного судочинства. К.,1970.

Штефан М.Й. Непозовне провадження. К.: Вид-во Київського ун-ту. 1968.
98с.

Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей. – К.: Ін
Юре, 1997. – С. 375-408

Юрков Б.Н. Судебное обеспечение законности в деятельности
административных органов. – Харьков: Выща школа, 1987.-166с.

Тема 21:

Окреме провадження.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996.- 127с.

Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради
(ВВР), 2002, N 21-22, ст.135 (з усіма змінами і доповненнями).

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.. Офіційний
текст. – К.: Атіка, 2004. – 160с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. – К.: Атіка,
2001. – 128с.

Закон України від 18 червня 1991 року «Про цінні папери і фондову біржу»
// Відомості Верховної Ради України. – 1991.-№38.-Ст.508.

Закон України від 2 вересня 1993 року «Про нотаріат» // Відомості
Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 384.

Закон України від 20 березня 1991 року «Про банки і банківську
діяльність» // Відомості Верховної Ради України. -1991.-№25.-Ст.281.

Закон України выд 24 грудня 1993 року “Про органи реєстрації актів
громадянського стану” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 14,
ст.78

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у
безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999
року № 112 // Юридичний вісник. -1999. -№32. -12-18 серпня.

Порядок передачі дітей, які є громадянами України та усиновлення
громадянами України, іноземними громадянами і здійснення контролю за
умовами їх проживання у сім’ях усиновителів, затверджений Законом
України від 20 липня 1996 року // Вісник Верховного Суду України. –
1997. -№ 2. – С. 43.

Правила опіки і піклування, затверджені наказом Державного комітету
України у справах сім’ї та молоді, Міністерством освіти України,
Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством праці та
соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 //
Юридичний вісник. – 1999. -№ 34. -26 серпня. -1 вересня; Закон і бізнес.
– 1999.-№ 33.- 14 серпня.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5
“Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають
юридичне значення” // Постанови Пленуму Верховного Суду України
(1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім
“ІнЮре”, 2004. – С.217-224

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2
«Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або
відмову в їх вчиненні» // Постанови Пленуму Верховного Суду України
(1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім
“ІнЮре”, 2004. – С.204-210

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року № 12
“Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності в
актах громадянського стану” // Постанови Пленуму Верховного Суду України
(1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім
“ІнЮре”, 2004. – С.200-203

Барсукова В. М.. Гринеко А. Д. Справи про усиновлення дітей – нова
категорія справ, що розглядаються судами // Вісник Верховного Суду
України. – 1997. -№ 2. – С. 36.

Башкатов Н.И. Процессуальные особенности рассмотрения дел об
установлении фактов, имеющих юридическое значение: Лекции. М.: ВЮЗИ.
1980. 137с.

Білоусов Ю. Психіатрична допомога мусить бути допомогою, а не покаранням
// Закон і бізнес. – 2000. – № 22. – 27 травня – 2 червня.

Білоусов Ю. Судовий захист прав громадян у разі надання психіатричної
допомоги // Закон і бізнес. – 2000. – № 21. – 20-26 травня.

Гнездов О. Судовий порядок усиновлення дітей // Право України. 1999. №9

Елисейкин П.Ф. Дела особого производства. М.: Юрид. лит. 1973. 78с.

Елисейкин П.Ф. Судебное установление фактов имеющих юридическое
значение. М.: Юрид. лит. 1972. – 127с.

Жируолис Й. Сущность советского гражданского процесса. Вильнюс, 1969.

Заворотько П. П., Штефан М. Й. Непозовне провадження в радянському
цивільному процесі. К., 1969.

Кайгородов В. Д. Судебное установление правового состояния граждан.
Екатеринбург, 1992.

Кайгородов В.Д. Процессуальные особенности судебного рассмотрения дел об
установлении фактов имеющих юридическое значение. – Свердловск: Изд-во
Свердл. юрид. ин-та. 1987. 69с.

Кайгородов В.Д. Реализация судебных решений по делам особого
производства //Совершенствование правового регулирования и порядка
рассмотрения гражданских дел. Свердловск: Изд-во Свердл. юр. ин-та.
1989. с. 48-52.

Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотариат и нотариальный процесc: Учебник. –
Харьков: Консум, 1999. – 240 с.

Меренкова Л.К. Реализация процессуальных норм по делам об установлении
родственных отношений граждан //Реализация процессуальных норм органами
гражданской юрисдикции. Свердловск: Изд-во юр. ин-та. 1988. С. 79-84.

Попова Ю.А. Признание граждан безвестного отсутствующими. М.: Юрид.лит.
1985. 80с.

Удальцова Й. В. Проблемы судебного признания гражданина ограничено
дееспособным и недееспособным. Харьков, 1999.

Фурса С. Нотаріальна процедура та правосвідомість // Право України,
2001, №2.

Фурса С. Правова природа справ про оскарження нотаріальних дій або
відмови в їх вчиненні // Право України. – 1997. -№ 10.-С.53.

Фурса С. Участь заінтересованих осіб у справах про встановлення фактів,
що мають юридичне значення (з точки зору можливості порушення ними спору
про право) // Право України. – 1997. – № 2 – С. 37.

Фурса С. Я. Окреме провадження в цивільному процесі України. К., 1999.

Фурса С. Я. Провадження у справах про встановлення фактів, що мають
юридичне значення, у порядку цивільного судочинства: Автореф. канд. дис.
К., 1997.

Цивільне процесуальне право України: Підручник / За ред. В.В.Комарова. –
Харків: Право, 1999. – С. 338-377

Чечот Д.М. Неисковые производства. – М.: Юридическая литература, 1973. –
166 с.

Штефан М. Й., Дріжчана О. Г. Процесуально-правова природа окремого
провадження // Вісник КДУ «Юр. науки». 1985, №25.

Штефан М.Й. Непозовне провадження. –К.: Вид-во Київського ун-ту. –1968.
–98с.

Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей. – К.: Ін
Юре, 1997. – С. 408-442

Тема 22:

Апеляційне провадження.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996.- 127с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.. Офіційний
текст. – К.: Атіка, 2004. – 160с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. – К.: Атіка,
2001. – 128с.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 жовтня 1985 року № 8
«Про практику розгляду судами України цивільних справ в касаційному
порядку» // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України
(1963-1995). Відпов. редактор В. Бойко. Частина перша. К.: Українська
правнича фундація, 1995. -С. 218-225.

Бородін М. Перегляд цивільних справ в порядку апеляції // Право України.
– 2004. – №8. – С.71-75

Калмацкий В.С. Полномочия кассационной инстанции в гражданском
судопроизводстве: Учеб. пособие. Уфа: Изд-во Башкир. ун-та, 1984. 85с.

Кривенко В. В., Ярема А. Г. До питання про судоустрій в Україні //
Вісник Верховного Суду України. 1998, № 2.

Лесницкая Л.Ф. Пересмотр решений суда в кассационном порядке. М.: Юрид.
лит., 1974. 183с.

Михеенко М., Шишкін В. Апеляційне провадження як резерв змагальності в
судах другої інстанції // Право України. -1995. -№1. -С.20.

Тертишников В. І. Оскарження та перевірка судових рішень в касаційному
порядку. Харків, 1991.

Цивільне процесуальне право України: Підручник / За ред. В.В.Комарова. –
Харків: Право, 1999. – С. 377-397.

Чернушенко Е.А. Апеляційне оскарження в цивільному процесі України. –
К., 2004

?

адянських країн // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 4. – С.
50-55.

Шевчук П. І. Правове врегулювання способів оскарження судових рішень у
Статуті цивільного судочинства Росії // Вісник Верховного Суду України.
– 2000. – № 3. – С. 26-30.

Шевчук П.І., Кривенко В.В. Апеляційне і касаційне оскарження судових
рішень (коментар цивільного процесуального законодавства). – К.:
Видавничий Дім “Юридична книга”, 2002. – 80с.

Штефан М. Й. Концептуальні питання апеляційного провадження в цивільному
процесі України // Вісник Академії правових наук України. 1995, № 4.

Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей. – К.: Ін
Юре, 1997. – С. 449-481

Тема 23-24:

Касаційне провадження. Провадження у зв’язку з нововиявленими
обставинами.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996. – 127 с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.. Офіційний
текст. – К.: Атіка, 2004. – 160с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. – К.: Атіка,
2001. – 128с.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 року № 2
«Про практику розгляду цивільних справ в порядку нагляду» // Збірник
постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1995). Відпов. редактор
В. Бойко. Частина перша. К.: Українська правнича фундація, 1995. – С.
225-232.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1981 року № 1
«Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами
рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили»
// Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне
видання. У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. –
С.240-244

Баулін О. Щодо необхідності стадії наглядового провадження в
кримінальному судочинстві // Право України. – 1999. -№4. -С.104-109.

Бородін М. Перегляд рішень, що набрали законної сили у зв’язку з
нововиявленими обставинами за новим ЦПК України // Право України. –
2004. – №11. – С.42-45

Зайцев И.М. Устранение судебных ошибок в гражданском процессе. Саратов:
Изд-во Сарат. ун-та, 1985. –135с.

Кац С.Ю. Судебный надзор в гражданском судопроизводстве. М.: Юрид. лит.,
1980. 208с.

Кравченко І. Перегляд судами справ у зв’язку з нововиявленими
обставинами // Рад. право. 1977, № 5.

Ломоносова О.М. Перегляд цивільних справ за нововиявленими обставинами.
– Львів. –1972. -Курс лекцій.

Сенін Ю.М. Порушення норм цивільного процесуального права як підстава як
підстава для скасування судових рішень у касаційному порядку // Вісник
Верховного Суду України. – 2002. – №6. – С.23-25

Трубников П. Я. Защита гражданских дел в суде. М., 1990.

Цивільне процесуальне право України: Підручник / За ред. В.В.Комарова. –
Харків: Право, 1999. – С. 397-424

Шевчук П.І., Кривенко В.В. Апеляційне і касаційне оскарження судових
рішень (коментар цивільного процесуального законодавства). – К.:
Видавничий Дім “Юридична книга”, 2002. – 80с.

Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей. -К.: Ін
Юре, 1997. – С. 481-512

Тема 25. Виконавче провадження.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996.- 127с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.. Офіційний
текст. – К.: Атіка, 2004. – 160с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. – К.: Атіка,
2001. – 128с.

Закон України “Про державну виконавчу службу” // Відомості Верховної
Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 243; 1999.-№8.-Ст.57.

Закон України “Про виконавче провадження” // Відомості Верховної Ради
України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.

Інструкція про порядок використання і обліку коштів спеціального фонду
виконавчого провадження та звітності про них, затверджена наказом
Міністерства юстиції України від 11 жовтня 1999 р. № 65/5.

Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом
Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5,
зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за №
865/4158.

Перелік видів заробітку (доходу), що підлягають облікові при
відрахуванні аліментів, затверджений постановою Кабінету Міністрів
України від 26 лютого 1993 року № 146.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у
безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999
року № 112 // Юридичний вісник. -1999. -№32. -12-18 серпня.

Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з
реалізації заставленого майна, затверджене постановою Кабінету Міністрів
України від 22 грудня 1997 р. № 1448.

Положення про районний, міський (міст обласного значення), районний у
містах відділ державної виконавчої служби, затверджене наказом
Міністерства юстиції України 16 липня 1999 року № 43/5.

Положення про спеціальний фонд виконавчого провадження, затверджене
постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1351
//Юридичний вісник. – 1999. -№32. -12-18 серпня.

Порядок здійснення державною виконавчою службою України виконання рішень
судів та інших органів (посадових осіб) стосовно підприємств, установ,
організацій, діяльність яких пов’язана з державною таємницею,
затверджений наказом Міністерства юстиції України 23.03.2000 № 10/5а,
зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 травня 2000 р. за №
278/4499.

Порядок реалізації арештованого майна, затверджені наказом Міністерства
юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5 // Юридичний вісник. –
1999. -№ 34. -26 серпня – 1 вересня.

Постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року № 1270 “Про
створення спеціалізованого державного підприємства Укрспец’юст”.

Постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 року № 1744
“Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери”.

Постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 року № 1744
“Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери”

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1351 “Про
затвердження Положення про спеціальний фонд виконавчого провадження”.

Постанова Правління Національного банку України № 340 від 13 липня 1999
року “Про виконання Закону України “Про виконавче провадження”,
зареєстрована у Міністерстві юстиції України від 21 липня 1999 року за №
488/3781.

Тимчасова інструкція про порядок виконання кримінального покарання у
вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною
діяльністю, затверджена наказом Державного департаменту з питань
виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня
1999 року № 91/1565 // Бюлетень Міністерства юстиції України. -2001.
-№4.

Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації
арештованого нерухомого майна, затверджено наказом Міністерства юстиції
України 27 жовтня 1999 року № 68/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 2 листопада 1999 р. за № 745/4038.

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 12 від 24 грудня 1999 року
«Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень
іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у
порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» //
Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання.
У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.245-262

Постанова Пленуму від 7 грудня 1997 року № 13 «Про практику розгляду
судами справ за скаргами громадян на рішення, дії чи бездіяльність
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних,
посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які
порушують права та свободи громадян» // Постанови Пленуму Верховного
Суду України (1972-2004). Офіційне видання. У двох томах. – Т.1. – К.:
Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.185-190

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6
“Про судову практику в справах про виключення майна з опису” //
Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання.
У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.211-216

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13
«Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» //
Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання.
У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.161-171

Андрушко А.В. Диспозитивні засади виконавчого провадження з цивільних
справ // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та
права. – 2000. – № 3. – С. 59-64.

Білоусов Ю.В. До питання про місце правових норм, що регулюють виконавче
провадження в системі права України // Вісник Хмельницького інституту
регіонального управління та права. – 2000. – № 3. – С. 54-59.

Богдан Й.Г., Фединяк Л.С. Особливості виконавчого провадження за участю
іноземного елемента // Вісник Хмельницького інституту регіонального
управління та права. – 2000. – № 3. – С. 49-53.

Гребьонкіна Л. Виконання рішень судів про стягнення аліментів // Право
України. – 2000. – № 10. – С. 59.

Гребьонкіна Л. Мета та завдання державної виконавчої служби //Право
України. – 2000. -№ 2. -С. 13.

Заворотько П.П. Процессуальные гарантии исполнения судебного решения. –
М., 1974.

Кармазін О. Виконання судових рішень, пов’язаних із стягненням аліментів
// Право України. – 1995. – № 2. – С. 16.

Кармазін О. Як забезпечити виконання судового рішення //Право України. –
1995. -№ 1. -С.45.

Кебкал С., Яблонский Б. Кто за что отвечает. Отечественное
исполнительное производство // Юридическая практика. -2001. -№ 17. -25
апреля.

Кононенко О. Правове забезпечення виконання судових рішень //Право
України. – 1998. -№9. -С. 16.

Кузь О.Р. Судовий контроль за виконавчим провадженням // Вісник
Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2000. – №
3. – С. 24.-31.

Леванчук О.М. Роль суду у виконавчому провадженні // Вісник
Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2000. – №
3. – С. 31-37.

Малешин Д.Я. Историко-правовой анализ концептуальных положений
исполнительного производства // Вестник Московского университета. Серия
11. Право. – 2003. – №4. – С.63-81

Малешин Д.Я. Понятие стадии в исполнительном производстве // Вестник
Московского университета. Серия 11. Право. – 2002. – №4. – С.110

Місяць А.П. Особливості виконання рішень судів та інших органів стосовно
трудових спорів // Вісник Хмельницького інституту регіонального
управління та права. – 2000. – № 3. – С. 40-44.

Наконечний І.М. Особливості виконання судових рішень по житлових справах
// Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. –
2000. – № 3. – С. 37-40.

Покрещук О., Фурса С. Процесуальне становище перекладача в нотаріальному
та інших юридичне значущих процесах: проблемні питання // Право України.
– 2000. – № 10. – С. 87.

Практика вирішення судами справ за позовами про звільнення майна з-під
арешту (виключення майна з опису) // Вісник Верховного Суду України.
-2000. – № 5. – С. 16-25.

Северин В. Коментар до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня
1999 р. N 1270 «Про створення спеціалізованого державного підприємства
«Укрспец’юст» // «Урядовий кур’єр». – 1999. – 11 серпня.

Сибилёв Д.М. Закон Украины «Об исполнительном производстве»:
Научно-практический комментарий. – Харьков: Легас,2000.- 112с.

Тертышников В.И., Тертышников Р.В. Закон Украины об исполнительном
производстве: Научно-практический комментарий. – Харьков: Консум, 2000.
– 128 с.

Тертышников В.Й., Тертышников Р.В. Формы защиты и осуществления
субъективных прав граждан, иностранных граждан, лиц без гражданства й
юридических лиц. – Харьков: Консум, 1999. -176 с.

Тітов М. Про деякі питання виконавчого провадження // Право України. –
1999. – № 11. – С. 64-68.

Цивільне процесуальне право України: Підручник / За ред В.В.Комарова. –
Харків: Право, 1999. -С. 424-455

Чабан С. Участь адвоката у виконавчому провадженні // Право України. –
2001. – №11. – С.84-84

Шевчук С. Щодо обов’язковості рішень Конституційного Суду України у
контексті доктрини судового прецеденту // Право України. – 2000. – № 2.
– С. 45.

Штефан М.И. Теоретичні основи провадження по виконанню судових рішень //
Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. –
2000. – № 3. — С. 4-12.

Штефан М.И., Омельченко М.П., Штефан С.М. Виконання судових рішень:
Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001.-320с.

Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей. – К.: Ін
Юре, 1997. – С. 512-557

Щербак С.В. Примусове виконання рішень у цивільному судочинстві //
Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. –
2000. – № 3. – С. 64-67.

Тема. Міжнародний цивільний процес.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996.- 127 с.

Конвенція про захист прав і основних свобод людини, підписана у Римі 4
листопада 1950 року // Вісник Українського центру прав людини. – 1998. –
№ 3. – С. 29-37.

Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради
(ВВР), 2002, N 21-22, ст.135 (з усіма змінами і доповненнями).

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.. Офіційний
текст. – К.: Атіка, 2004. – 160с.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. – К.: Атіка,
2001. – 128с.

Закон України “Про виконавче провадження” // Відомості Верховної Ради
України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 12 від 24 грудня 1999 року
«Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень
іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у
порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» //
Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання.
У двох томах. – Т.1. – К.: Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – С.245-262

Бігун В. Цивільна процесуальна правоздатність та цивільна процесуальна
дієздатність іноземних громадян // Право України. – 1999. -№ 10. – С.
86-90.

Богдан Й.Г., Фединяк Л.С. Особливості виконавчого провадження за участю
іноземного елемента // Вісник Хмельницького інституту регіонального
управління та права. – 2000. – № 3. – С. 49-53.

Гнєздов О. Судові доручення в міжнародному цивільному процесі // Право
України. – 2001. – № 6. – С. 113-117.

Коссак В. Проблеми взаємного визнання і виконання рішень юрисдикційних
органів України і ФРН // Право України. -2000. -№ 10. -С. 116.

Кузь О., Обідіна І. Визнання і виконання рішень іноземних судів та
арбітражів // Право України. – 2001. – №9. – С.72-75

Павлуник І. Представництво консулами іноземців у цивільному процесі
України // Право України. – 2002. – №10. – С.136-141

Паліюк В.П., Брильов О. А. Судовий арешт морських суден (деякі
теоретичні та практичні аспекти) // Вісник Верховного Суду України. –
2001. – № 1. – С. 55-57.

Практика розгляду судами справ за клопотаннями про визнання і виконання
рішень іноземних судів та про скасування постанов і рішень міжнародного
комерційного арбітражу на території України // Вісник Верховного Суду
України. -1998. -№ 1. -С.30-42.

Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право: Курс лекцій. – К.: Вентурі,
1997.

Фединяк Л. Визнання іноземних судових рішень на території України:
окремі питання // Право України. – 2000. – № 7. -С.82.

Фединяк Л. Законодавство України про міжнародну підсудність та
підвідомчість цивільних справ: окремі питання // Право України. – 1998.
-№ 11. -С. 143.

Фединяк Л. Норми Арбітражного процесуального кодексу України та інших
актів про міжнародну договірну підсудність // Право України. – 1998. -№
12. -С. 108.

Цивільне процесуальне право України: Підручник / За ред. В.В.Комарова. –
Харків: Право, 1999. – С. 455-497.

Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей. – К.: Ін
Юре, 1997. – С. 557-598.

Тема 1. Поняття цивільного процесуального права.

Роль правосуддя по цивільних справах в реалізації концепції правової
держави і конституційного права на судовий захист.

Судова система та її структура.

Характеристика цивільно-процесуального права як галузі українського
права.

Предмет і метод цивільно-процесуального права.

Норми цивільно-процесуального права. Їх система.

Види цивільного судочинства.

Джерела цивільного процесуального права.

Дія норм цивільного процесуального права в часі і просторі.

Література:

Арапов Н.Т. Проблемы теории и практики правосудия по гражданским делам.
Л. 1984.

Боннер А.Т. Применение нормативных актов в гражданском процессе. М.:
Юрид. Лит. 1980.

Горшнев В.М., Крупнин В.Г., Мельников Ю.И. и др. Теория юридического
процесса. Харьков. 1985.

Євдокимов В. Судоустрій: пошуки оптимального варіанту // Право України.
1999. №9.

Комаров В.В. Метод правового регулирования гражданских процессуальных
отношений. Харьков, 1980.

Сахнова Д.В. Реформа цивилистического процесса: проблемы и перспективы.
// Государство и право. 1997. №9.

Чечина М.Х. Основные направления развития науки советского гражданского
процессуального права. Л. 1987.

Шевчук П.І., Кривенко В.В., Ярема А.Г. Проблеми судово-правової реформи
// Вісник Верховного Суду України. 1997. №1.

Шерстюк В.М. Система советского гражданского процессуального права. М.
1989.

1. Які є види цивільного судочинства:

касаційне провадження

провадження в суді І інстанції

позовне провадження, окреме провадження і провадження, яке виникає з
адміністративних правовідношень

апеляційне провадження

виконавче провадження

2. Завданням цивільного судочинства є:

1. охорона прав та законних інтересів юридичних осіб.

2. розгляд справи по суті;

3. постановлення рішення;

4. охорона прав та законних інтересів фізичних осіб;

поновлення порушених суб`єктивних прав;

3. Суд приступає до розгляду цивільної справи:

1. за заявою особи, яка звертається за захистом свого права

2. за заявою особи, яка звертається за захистом охоронюваного законом
інтересу

3. за заявою органу державного управління

4. за заявою прокурора

5. за заявою будь-якої заінтересованої особи

Задачі.

1. Громадянин Петренко О. 15 жовтня 1997 року звернувся в місцевий суд
із заявою про усиновлення дитини – хлопчика 3 років, який залишився без
батьків та без батьківської опіки, у зв’язку із загибеллю їх в
автомобільній катастрофі. Суддя відмовив в прийнятті заяви мотивуючи
тим, що немає такого закону, згідно з яким суд повинен розглядати заяви.
Він роз’яснив заявнику, що потрібно звернутися із заявою до голови
місцевої адміністрації.

Чи обгрунтована відмові судді в прийнятті заяви про усиновлення?
Наведіть приклади процесуальних норм, які знаходяться в першій частині
Цивільного кодексу України, КпШС, КЗпП України, тобто в джерелах
регулятивного (матеріального) права.

2. Громадяни Сидорова О. та Мельник С. проживали в м. Уральську
республіки Казахстан. В червні 1998 року між ними був укладений договір
позики грошей, за яким Сидорова О. дала в борг Мельник С. 200 тис. тинге
(грош.один.Казахстану) терміном на один рік, тобто до 20 червня 1999
року. Протягом 1998 року і кредитор, і боржник переїхали на постійне
місце проживання в м.Дубно Тернопільської області. В зв’язку з тим, що
Мельник С. не повернула гроші, Сидорона О. в жовтні 1999 року пред’явила
позов в місцевий суд м.Дубно про стягнення боргу. Місцевий суд,
розглядаючи справу, застосував норми цивільного кодексу республіки
Казахстан і при розгляді спору керувався нормами цивільного
процесуального кодексу республіки Казахстан, оскільки правовідносини
виникли на території даної держави.

Чи правильно діяв суд ?

Як застосовуються норми цивільного процесуального права в просторі і
часі?

Дайте порівняння правил застосування норм матеріального та
процесуального права в просторі.

3. Сидорко О. і його брат Сидорко В. в 1962 році отримали в порядку
спадкування у власність по 1/2 частини житлового будинку. В 1997 році
між ними виник спір про право користування підсобними приміщеннями:
коморою, гаражем. Сидорко О. звернувся в суд з позовною усною заявою
зіславшись на відсутність коштів для оплати адвоката і важкість
грамотного юридичного обгрунтування позовної заяви. В основі спору
лежить факт спадкування в 1962 році, коли діяв Цивільний кодекс 1922
року і Цивільний процесуальний 1923 року. Останній допускав звернення в
усній формі.

Які пояснення повинен дати позивачеві суддя?

Як застосовуються норми цивільного процесуального права в просторі і
часі?

P

?

Ue

3/4

&

AE

&

AE

&

&

0

&

F

&

F

&

FT

. ` b ?

O

mOJQJ

mOJQJ

&

FY

&

FX

&

&

F[

&

FD

&

F:

??&?

??&?

&

&

Fx

&

FF

??&?

??????m

&

F?

u

????????

P

°

u

ue

?&????m

??

&

????

&

F>

&

F<&F"&FI&FB&FA&F~x?&FC&F=&F;&FGmOJQJ&Fl&Fk&Fj&Ff&Fi-6-6??&?q??m?6?????????m

”J

bK

.Z

0Z

aZ

‚^

„^

?_

n

n

®n

x

Vx

&

FU

?Тема 2. Принципи цивільного процесуального права

Поняття принципів в цивільному процесі і їх значення.

Система принципів цивільно-процесуального права.

Проблеми класифікації.

Загально-правові принципи.

Міжгалузеві принципи.

Галузеві принципи:

а) принципи диспозитивності;

б) принципи змагальності;

в) принципи рівноправності сторін.

Принципи інституту судового розгляду:

а) принципи усності;

б)принцип безпосередності судового розгляду.

Розпочинаючи вивчення теми, студенти передусім повинні з’ясувати зміст
цивільного процесу, дальший розвиток і поглиблення демократії в умовах
перебудови економіки і суспільних відносин; простежити, як демократичні
засади правосуддя реалізуються на основі принципів цивільного
процесуального права. Далі слід з’ясувати поняття принципу цивільного
процесу, існуючі погляди на систему принципів та проблеми класифікації
принципів цивільного процесу. Зрештою розпочати вивчення кожного
принципу, механізм його впливу на виконання завдань і досягнення мети,
визначених ст.2 ЦПК України. Необхідно також встановити взаємозв’язок
принципів.

Законодавство:

• Конституція України, розділи II, VIII.

• Цивільний процесуальний кодекс України, глави 1,2,9-14.

Судова практика:

• Постанови Пленуму Верховного Суду України:

«Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів» від
12 квітня 1996 р. № 4.

1. Звернути увагу суддів на те, що при здійсненні правосуддя

вони повинні зміцнювати свою незалежність, підвищувати авторитет
судової влади та судових рішень шляхом правильного застосування
законодавства, усунення фактів тяганини чи спрощенства при
розгляді судових справ або винесення рішень при неповно
досліджених доказах тощо.

2. Виходячи з того, що незалежність суддів є основною

передумовою їх об’єктивності та неупередженості, суддя при

здійсненні правосуддя, підкоряючись тільки законові та приймаючи

рішення в судовій справі повинен керуватися лише законом,

виходити із власного її розуміння та переконання, які грунтуються

на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин

справи, бути незалежним як від правової позиції прокурорів,

захисників, інших учасників судового процесу, так і від

представників влади, юридичних чи фізичних осіб. ( Абзац перший

пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )

Незалежність суддів при розгляді конкретних судових справ має

забезпечуватись і в самому суді. У зв’язку з цим необхідно мати на

увазі неприпустимість непроцесуального впливу на суддю з боку

інших суддів та керівників судів.

6. Забезпечуючи додержання такої основної засади

судочинства, як змагальність сторін та свобода в наданні ними

суду своїх доказів і в доведенні перед ним переконливості

останніх, судді не повинні брати на себе функції, які можуть бути

розцінені як прояв їх необ’єктивності чи заінтересованості в

результатах розгляду справи. Зокрема, це стосується функцій

державного обвинувачення, тому при відданні особи до суду слід у

всіх необхідних випадках на підставі пункту 1 статті 253 КПК

( 2002-05 ) вирішувати питання про обов’язкову участь у судовому

засіданні прокурора. Рішення про його участь може бути прийнято і

у справі, що надійшла до суду після досудової підготовки

матеріалів за протокольною формою. ( Пункт 6 із змінами,

внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12

( v0012700-97 ) від 03.12.97 )

2.«Про практику розгляду цивільних справ про захист прав споживачів» від
12 квітня 1996 р. № 5.

1. Звернути увагу судів на необхідність розгляду цивільних

справ за позовами про захист прав споживачів у точній

відповідності із законом та в установлені для цього строки.

При вирішенні цих справ суди мають виходити насамперед із

положень Закону “Про захист прав споживачів” (далі – Закон),

прийнятого 12 травня 1991 р. і введеного в дію з 1 жовтня 1991 р.,

який відповідно до Закону від 15 грудня 1993 р. ( 3682-12 ) діє в

новій редакції з 15 січня 1994 р.

3.«Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1
листопада 1996 р. № 9.

1. Відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє

принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і
громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст
законів та інших нормативно-правових актів, зміст і
спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом
правосуддя.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією

судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність

має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких

посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду

конкретних справ. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.22

Конституції закріплені в ній права і свободи людини й громадянина

не є вичерпними.

2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має

найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при

розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи
іншого нормативно-правового акта з точки зору його
відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках

застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають

грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке

не суперечить їй.

У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає

Конституції України застосований закон або закон, який підлягає

застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників

процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і

звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду
України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед
Конституційним Судом України питання про відповідність

Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке

рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядної

інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі:

1) коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність

додаткової регламентації її положень законом;

2) коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції

чи прийнятий після цього, суперечить їй;

3) коли правовідносини, що розглядаються судом, законом

України не врегульовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий

Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим,

суперечить Конституції України;

4) коли укази Президента України, які внаслідок їх

нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при
вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції
України.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність

додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді

справи повинен застосувати тільки той закон, який грунтується на

Конституції і не суперечить їй.

3. Слід мати на увазі, що суд не може, застосувавши

Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи
правові акти, перелічені в ст.150 Конституції, оскільки це

віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України.

Разом з тим суд може на підставі ст.144 Конституції визнати

такими, що не відповідають Конституції чи законам України, рішення
органів місцевого самоврядування, а на підставі ст.124 Конституції –
акти органів державної виконавчої влади: міністерств, відомств,
місцевих державних адміністрацій тощо. Звернення до
Конституційного Суду України в такому разі не вимагається.

4. Виходячи з положення ст.9 Конституції України

( 254к/96-вр ) про те, що чинні міжнародні договори, згода на

обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною

національного законодавства України, суд не може застосувати

закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як

міжнародний договір. У той же час міжнародні договори

застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України.

5. Судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові

акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента

України, постанови Верховної Ради України, постанови і

розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти
Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого
самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств,
накази керівників підприємств, установ та організацій тощо)
підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що

нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи
суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює
ці правовідносини.

7. Звернути увагу судів на те, що згідно з ч.2 ст.57

Конституції є нечинними, а отже, не можуть застосовуватись ті

закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і

обов’язки громадян, які не доведені до відома населення у

встановленому законом порядку. Це означає, що судове рішення не може
грунтуватись на неоприлюднених нормативно-правових акт ах такого
змісту.

4.“Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають
юридичне значення” .

1. Звернути увагу судів на необхідність додержання чинного

законодавства при розгляді справ за заявами про встановлення

неправильності запису в актах громадянського стану. Правильне

вирішення цих справ є важливою гарантією охорони особистих і

майнових прав громадян, інтересів держави.

5.«Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню
Кодексу про шлюб та сім’ю України» від 15 червня 1973р. №6,

1.Звернути увагу судів на те, що при розгляді справ, які

виникають у зв’язку з укладенням, припиненням шлюбу та

перебуванням у ньому, встановленням, оспорюванням і позбавленням
батьківства, усиновленням, вихованням неповнолітніх дітей, а також з
інших сімейних правовідносин необхідно виходити з положень
Конституції України ( 254к/96-ВР ) про шлюб, права й обов’язки у шлюбі
та сім’ї, охорону дитинства, материнства, батьківства, додержувати
норм Кодексу про шлюб та сім’ю України ( 2006-07 ) (далі – КпШС),
Цивільного процесуального кодексу України (1501-06, 1502-06,
1503-06 ) (далі – ЦПК), Закону України “Про органи і служби у
справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” (
20/95-ВР ), інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні
правовідносини.

6.«Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено
дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 р.

1. Звернути увагу судів на необхідність неухильного

додержання вимог закону при розгляді справ про визнання

громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним та на підвищення
виховного впливу судових процесів у справах про визнання
громадянина обмежено дієздатним внаслідок зловживання спиртними
напоями чи наркотичними засобами.

7.“Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про
відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 р. №6

1. Із заявою про розгляд такого спору потерпілий або інша

заінтересована особа можуть звернутися на свій розсуд до суду як

безпосередньо, так і після попереднього розгляду спору комісією по

трудових спорах (КТС). При цьому необхідно враховувати роз’яснення
Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. (
v0009700-96 ) про те, що суд не вправі відмовити особі в
прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її
вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому
порядку” (п.8 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 “Про
застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”).

8.«Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами
Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 р. № 2,

1. Звернути увагу судів на необхідність точного додержання

норм ЖК ( 5464-10 ), маючи на увазі, що правильний і своєчасний

розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення

конституційного права громадян на житло, захисту прав і

охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств,

установ, організацій в здійсненні покладених на них завдань по

управлінню житловим фондом, експлуатації і збереженню його.

9.«Про практику застосування судами процесуального законодавства при
розгляді цивільних справ по першій інстанції» від 21 грудня 1990 р. № 9.

1. Звернути увагу судів першої інстанції на недопустимість

зазначених недоліків і зажадати їх усунення та забезпечити суворе

додержання правил судочинства, розгляду кожної цивільної справи у
точній відповідності з законом, у встановлені строки і на високому

професійному рівні.

В умовах дії розподілу державної влади на законодавчу,

виконавчу і судову необхідно рішуче підвищити рівень здійснення

правосуддя по цивільним справам і культуру судових процесів,

забезпечити неухильне додержання принципів рівності громадян перед
законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх лише закону,
гласності судових процесів і вимог про мову, якою ведеться
судочинство.

Особливу увагу слід приділяти дальшому поліпшенню розгляду

цивільних справ про захист конституційних прав і свобод громадян,

діючих різноманітних і рівноправних форм власності, про

відшкодування матеріальних збитків, заподіяних підприємству,

установі, організації, справ, що виникають у зв’язку з порушенням

державної, трудової, договірної дисципліни, іншими незаконними

діями або бездіяльністю у сфері економіки.

8. Розглядаючи і вирішуючи цивільні справи на засадах

змагальності, суди відповідно до статей 15, 30 ЦПК ( 1501-06 )

повинні вживати передбачених законом заходів до всебічного,

повного й об’єктивного з’ясування обставин справи, роз’яснювати

особам, які беруть у ній участь, їх права й обов’язки та сприяти у

здійсненні цих прав.

10.«Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ»
від 1 квітня 1994 р. № 3

1. Звернути увагу суддів на необхідність підвищення особистої

відповідальності за своєчасний і якісний розгляд судових справ,

маючи на увазі, що згідно зі ст.6 Закону України “Про статус

суддів” ( 2862-12 ) повний, всебічний та об’єктивний розгляд справ

з дотриманням встановлених законом строків є їх обов’язком.

Навмисне порушення процесуального закону чи несумлінність,

які спричинили несвоєчасний розгляд та тяганину при розгляді

кримінальних або цивільних справ та істотно обмежили права і

законні інтереси громадян, слід розглядати, з урахуванням

конкретних обставин, як неналежне виконання професійних

обов’язків судді. ( Абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними

згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12

( v0012700-97 ) від 03.12.97 )

5. Оскільки відповідно до п.7 ч.3 ст.128 Конституції України

( 254к/96-ВР ) однією з основних засад судочинства є гласність

судового процесу та його повне фіксування технічними засобами,

головуючий у справі зобов’язаний згідно з вимогами статей 87, 88

КПК ( 1001-05 ) та статей 189, 201 ЦПК ( 1502-06 ) особисто

перевірити правильність і своєчасність оформлення й виготовлення

протоколу судового засідання та забезпечити своєчасний розгляд

зауважень на нього. ( Пункт 5 в редакції Постанови Пленуму

Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )

7. Судам слід неухильно виконувати вимоги статей 352 КПК

( 1003-05 ) і 294 ЦПК ( 1503-06 ) про направлення справ у

касаційну інстанцію після закінчення строку, встановленого на

оскарження чи опротестування судових рішень і виконання необхідних дій,
пов’язаних з касаційним їх розглядом. Витребувані для перевірки в
порядку нагляду (ст.386 КПК ( 1003-05 ), ст.329 ЦПК ( 1503-06 )
справи повинні надсилатися не пізніше наступного дня після отримання
запиту.

11.“Про практику розгляду судами України справ про спадкування” від 24
червня 1983 р. №4

1. При вирішенні справ про спадкування суди повинні вживати

заходів до всебічного і повного з’ясування обставин справи, суворо

керуватись цивільним законодавством, що регулює перехід майна

померлого громадянина до спадкоємців, забезпечуючи ефективний
захист права приватної власності громадян, законних інтересів
організацій і держави. ( Пункт 1 в редакції Постанови Пленуму
Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 )

(від 25.12.92 )

12.«Про практику застосування судами законодавства, що регулює право
власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 р.№7

1. Звернути увагу судів республіки на необхідність

поліпшення їх діяльності по розгляду справ, пов’язаних з правом

приватної власності громадян на жилий будинок, і неухильного

додержання законодавства, що регулює це право.

При вирішенні справ даної категорії слід мати на увазі, що

відповідно до Закону України “Про власність” ( 697-12 ) від

7 лютого 1991 року:

– ним встановлені основні положення про право приватної

власності громадян на жилий будинок, а інші відносини цієї

власності регулюються ЦК ( 1540-06 ) та іншими законодавчими

актами України (ст.8);

– громадянин, якому належить право приватної власності на

жилий будинок (частину будинку), має право розпоряджатись цим
майном на свій розсуд: заповідати, продавати, обмінювати, здавати в
оренду, передавати його в тимчасове користування іншим
громадянам, юридичним особам та державі (статті 4, 15, 19);

– при здійсненні своїх прав і виконанні обов’язків власник

зобов’язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси
громадян, юридичних осіб і держави; додержувати моральних засад
суспільства (ст.4);

– склад, кількість і вартість майна, що може бути у власності

громадян, а також діяльність власника може бути відповідно

обмежено чи припинено лише у випадках і порядку, встановлених
законом (статті 4, 13, 55).

Згідно зі ст.11 Закону України “Про пріоритетність

соціального розвитку села та агропромислового комплексу в

народному господарстві України” ( 400-12 ) від 17 жовтня 1990 року

розміри індивідуальних житлових і господарських споруд на селі не

регламентуються.

( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму

Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92,

N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

13.«Про практику розгляду цивільних справ у порядку нагляду» від 26
січня 1990 р. № 2

1. Звернути увагу судів обласного рівня і судової колегії в

цивільних справах Верховного Суду України на необхідність

усунення зазначених недоліків, поліпшення роботи по розгляду в

порядку нагляду цивільних справ і скарг по них, неухильного

додержання вимог законодавства, що регулює перегляд судових

рішень у цивільних справах, що набрали законної сили. Забезпечити

ретельний розгляд в порядку нагляду кожної скарги, що надійшла,

глибоке вивчення витребуваних для перевірки справ, перевірку їх у

повному обсязі при розгляді судом наглядної інстанції з тим, щоб

допущені порушення закону своєчасно усувалися, а незаконні,

необгрунтовані судові рішення не залишалися без зміни і

виключалися випадки скасування або зміни законних та

обгрунтованих судових рішень.

Судам, що розглядають цивільні справи в порядку нагляду,

необхідно посилити свій вплив на забезпечення ефективного

використання правових засобів для захисту прав і свобод громадян,

зміцнення законності й правопорядку.

( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами

Пленуму Верховного Суду N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92,

N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

Література:

Авдюков М.Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве. М.:
Изд-во МГУ. 1970. 186с.

Богдан И.И. Органы финансового управления как лица, участвующие в деле с
целью защиты своих прав // Юридический процесс как средство обеспечения
социалистической законности. Вестник Львов. ун-та. Сер. юрид., 1986,
вып. 21.

Богдан И.И. Участие органов финансового управления в советском
гражданском процессе (Автор. диссертации канд.юр.наук). К.: 1985. 24с.

Богдан Й. Г. Судовий порядок стягнення несплачених у строк податків і
платежів //Рад. право. -1982. – № 10, с. 23-26.

Боннер А. Т. Принцип диспозитивности советского гражданского
процессуального права. – М., 1987;

Заворотько П.П., Штефан М.Й. Непозовне провадження у радянському
цивільному процесі. Київ: Вид-во Київ. ун-ту. 1969. 42с.

Климович О. Система національних засобів захисту прав людини ( в
контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини)
//Право України, 2001, №1.

Козлов А. С. Теоретические вопросы установлений истины в гражданском
процессе. Иркутск, 1980.

Колодий А. М. Принципы права Украины. К., 1998.

Костенко О. Наукове (доктринальне) тлумачення законів та його роль у
здійсненні правосуддя // Право України, 2000, №6.

Мамницький В. Ю. Принцип змагальності в цивільному судочинстві: Автореф.
канд. дис. Харків, 1995.

Немировська О. На шляху оновлення цивільного процесуального
законодавства // Право Немировська О. На шляху оновлення цивільного
процесуального законодавства // Право України. 1999. №11.

Омельченко М. П. Принцип об’єктивної істини в системі принципів
цивільного процесуального права України: Автореф. канд. дис. К., 1996.

Основные принципы гражданского процесса: Кол. авт. М. К. Треушников, Й.
В. Логинов и др. М., 1991.

Принцип законности в гражданском процессе. М., 1989.

Притика Д. Судова незалежність: етика і проблеми корупції //Право
України, 2000, №6

Семенов В. М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства.
М., 1986.

Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і
свобод людини і громадянина в Україні // Право України, 2001, №1.

Тараненко В. Ф. Принципы диспозитивности и состязательности в советском
гражданском процессе. М., 1990.

Тертишник В. Проблеми розвитку процесуальної форми і гарантії правосуддя
//Право України, 2001, №1.

Тертишніков В. І. Принципи цивільного процесуального права. Харків,
1991.

Чечина Н.А. Основные направления развития науки советского гражданского
процессуального права. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. 104с.

Чечина Н.А. Принципы гражданского процессуального права //Актуальные
проблемы теории и практики гражданского процесса. М.: Юрид.лит., 1979.
С.36-61.

Чиналиева Й. У. Принципы гражданского процессуального права Кыргызстана.
Бишкек, 1998.

Шевчук С. Щодо обов’язковості рішень Конституційного Суду України у
контексті доктрини судового прецеденту // Право України, 2000, №2.

Шишкін В. Змагальність – принцип судочинства в демократичному
суспільстві // Право України. 1999. №12.

Штефан М. Й. Принципы советского гражданского процессуального права. –
К., 1980.

Штефан М.Й. Підприємство і правосуддя. Київ: Вища школа. 1992. 158с.

Штефан М.Й., Кочерянц Р.Г. Конституційні основи правосуддя. К.:
Наук.думка, 1982. 154с.

Задачі:

1. Суд розглядав в судовому засіданні справу про поділ спільно нажитого
майна між колишнім подружжям. Позивач Хом’як О. в судовому засіданні
заявив клопотання про відкладення розгляду справи для укладення договору
з юридичною консультацією щодо надання їй юридичної допомоги.
Відповідачка заперечила проти відкладення справи аргументуючи тим, що в
неї немає коштів для того, щоб мати в процесі адвоката в якості
представника. Якщо в позивача буде представник, а в нею ні, то це
порушить принцип рівноправності сторін.

Суддя відмовив в задоволенні клопотання позивача, мотивуючи відмову
тим, що відкладення провадження по справі порушить принцип
рівноправності сторін в цивільному процесі, і процес буде несправедливим
по відношенні до відповідачки.

Висловіть свої міркування щодо правової позиції сторін і дії принципів
рівності та рівноправності.

2. Місцевий суддя Федорченко Л. одноособово розглядав цивільну справу
про визнання договору купівлі-продажу двохкімнатної квартири недійсним.
В судовому засіданні позивач Квітка С. заявив клопотання про відкладення
на наступний день і час розгляду, але в колегіальному складі суду. В
обгрунтування свого клопотання позивач посилався на те, що для нього
рішення суду має виключне значення так як одному судді важко розібратися
в законності купівлі-продажу квартири.

Суддя Федорченко Л. вислухавши клопотання позивача, заявив, що він
досвідчений суддя і за останні два роки заслухав більше десятка
аналогічних справ. Судове засідання було продовжено. Процес проводився
одним суддею. В результаті судового розгляду позивачу було відмовлено в
задоволенні позову.

Чи порушені суддею принципи цивільного процесуального права?

3. В судовому засіданні слухалася справа окремого провадження про
усиновлення дитини. Під час розгляду справи в зал судового засідання
зайшов кореспондент обласного телебачення з відеокамерою і почав
проводити зйомку судового засідання. Головуючий по справі запитав на
підставі чого проводиться відеозйомка. Кореспондент відповів, що має
завдання телестудії провести відеозйомку деяких фрагментів процесу для
демонстрації телеглядачам репортажу про нову категорію цивільних справ
по усиновленню.

Головуючий по справі Іванов А. заборонив відеозйомку і видалив
журналіста із залу засідань. Той в свою чергу заявив, що буде скаржитись
у вищу судову інстанцію на бюрократизм судді.

Проблему яких принципів зачіпає дана правова ситуація.

4. В місцевому суді слухалася справа за позовом Петренко В. до Яценко С.
про стягнення 6 тис. грн. – шкоди заподіяної пошкодженням автомобілів
“Волга”, спричиненого автомобільною пригодою. Відповідач Яценко С. не
визнав позову, вказуючи, що не винен у пригоді. Під час даної ситуації
дорога була вкрита льодом і зіткнення автомашин сталося в зв’язку із
непереборною силою.

Позивач Петренко В. заявив клопотання про відкладення цивільної справи
і про витребування матеріалів кримінальної справи, яка в свій час була
порушена, але закрита. Суддя виніс ухвалу про відкладення справи на
інший день, але у витребуванні кримінальної справи відмовив, вказавши в
ухвалі, що у відповідності з принципом змагальності кожна із сторін
повинна довести ті факти, на які посилається. Тому сам позивач повинен
пред’явити матеріали кримінальної справи, які знаходяться в районному
управління внутрішніх справ.

Розкажіть про принцип змагальності, його зміст. Чи правильні дії суду
та сторін в даній ситуації?

5. Місцевий суд Яремчанського району Франківської області за позовною
заявою Стригуна С. виніс рішення про розірвання шлюбу із Стригун О.
Ніяких інших вимог в даній цивільній справі заявлено не було. Через 2
місяці після винесення рішення про розірвання шлюбу в суд звернулася
Стригун О. з позовом про стягнення аліментів з відповідача Стригуна С.
на двох дітей, оскільки батько відмовляється добровільно їх утримувати.
Відповідач заперечував проти розгляду справи про стягнення аліментів,
мотивуючи тим, що між ним і колишньою дружиною було укладено письмовий
договір про передачу справи в третейський суд. Вислухавши сторони,
ознайомившись з письмовими заявами сторін, суддя відмовив в прийнятті
заяви про стягнення аліментів.

Дайте аналіз правової ситуації з точки зору дії принципів цивільного
процесуального права.

6. Апеляційний суд своєю ухвалою скасував рішення місцевого суду про
поновлення на роботі Сидоренка О. з підстав неповного з’ясування
обставин, що мають значення для справи і спрямувала справу на новий
розгляд до того ж суду в іншому складі суддів. При новому розгляді
справи в складі суду був суддя, який входив до складу, що виніс рішення,
яке було скасоване касаційною інстанцією.

Вкажіть порядок розгляду справ по першій інстанції, якщо вони повернені
на новий розгляд у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин справи.

7. Який принцип цивільно-процесуального права був відтворений в
повноваженнях органів прокуратури, органів державного управління, які в
передбачених законом випадках можуть звернутися в суд з вимогою на
захист прав та інтересів на вимогу інших осіб, державних чи громадських
інтересів, що охороняються законом:

а) прокурор пред’явив позов про визнання шлюбу недійсним між Чебрецем А.
та Майстренко Р. на тій підставі, що шлюб носить фіктивний характер, а
метою його є отримання житлової площі;

б) органи опіки і піклування пред’явили позов про позбавлення
батьківських прав подружжя Воробкевичів, які зловживають спиртними
напоями, жебракують, не турбуються про утримання та виховання своїх
дітей;

в) у справі пор поділ житлового будинку та земельної ділянки. До участі
у справі було залучено Бюро технічної інвентаризації для видачі висновку
по справі.

8. При розірванні шлюбу подружжя Володимирко суд ухвалив рішення про
передачу 4-річної Катерини батькові, а молодшу Ольгу залишив з матір’ю.
Суд не надав значення, в яких умовах буде проживати Катерина. Її батько
житлового приміщення не мав, винаймав житло, але за його поясненням мав
отримати квартиру і мав можливість безкоштовно влаштувати дитину в
дитячий садок.

Суд не з’ясував також чи допустиме роздільне проживання двох сестер.
Всі ці питання правильно можна було б вирішити з врахуванням думки
органів опіки та піклування, але вони до участі у справі не були
залучені. Про порушення судом яких принципів цивільного процесу це
свідчить?

Тема 3. Цивільно-процесуальні правовідносини та їх суб’єкти.

Поняття цивільних процесуальних відносин.

Підстави виникнення цивільних процесуальних правовідносин.

Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин: а) суд; б) особи, які
беруть участь у справі; в) інші учасники процесуальних правовідносин.

Цивільно-процесуальна правоздатність і дієздатність.

Законодавство:

• Цивільний процесуальний кодекс України, глави 1, 9-14,
ст.ст.136,289-293.

Судова практика:

• Постанови Пленуму Верховного Суду України:

Про практику застосування судами процесуального законодавства при
розгляді цивільних справ по першій інстанції

2. При вирішенні питання про прийняття заяви суддя перевіряє,

чи має заявник відповідно до ст.5 ЦПК ( 1501-06 ) право на

порушення справи, чи відповідає форма і зміст заяви вимогам

закону, чи нема передбачених ч.2 ст.136 ЦПК ( 1502-06 ) перешкод

для порушення справи, враховуючи при цьому, що чинним

законодавством підвищена роль судів у цивільно-правовому захисті

соціально-економічних, політичних і особистих прав громадян, прав

і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ,

організацій, об’єднань і значно розширена судова юрисдикція.

2.«Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі,
гідності і ділової репутації громадян та організацій» від 28 вересня
1990 р. № 7

5. Роз’яснити судам, що згідно з п.1 ч.1 ст.5 Цивільного

процесуального кодексу України ( 1501-06 ) (далі – ЦПК) позов про

спростування відомостей, що порочать честь і гідність, може бути

пред’явлено особою, про яку поширені такі відомості, а так само

близькими родичами цієї особи, коли відомості прямо чи посередньо їх
порочать. Заінтересована особа має право на судовий захист у
зазначеному порядку також у разі поширення таких відомостей щодо члена
її родини або іншого родича, який помер.

Відповідно до положень ч.4 ст.32 Конституції України

( 888-09 ) та п.3 ч.1 ст.5 ЦПК кожен має право вимагати в судовому

порядку спростування недостовірної інформації, що порочить честь і

гідність членів його сім’ї.

Позов про спростування відомостей, які порочать честь і

гідність неповнолітнього або особи, визнаної недієздатною, може

бути пред’явлено законним представником, який не є членом їх сім’ї

(батьками, усиновителями, опікунами, піклувальниками), а також

прокурором у порядку ст.118 ЦПК ( 1501-06 ).

У випадках поширення відомостей, що принижують репутацію

організації, остання, якщо вона є юридичною особою, має право

звернутися до суду з вимогами про їх спростування, незалежно від

того, якою особою (фізичною чи юридичною) поширено ці відомості. ( Пункт
5 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 (
v0014700-96 ) від 25.12.96 )

Література:

Елисейкин П.Ф. Гражданские процессуальные правоотношения: Учеб.пособие.
Ярославль, 1975. 108с.

Козлов А.Ф. Суд первой инстанции как субъект советского гражданского
процессуального права. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1988. 165с.

Комаров В. В., Радченко П. І. Цивільні процесуальні правовідносини та їх
суб’єкти. Харків, 1991.

Комаров В.В Радченко П.І. Цивільні процесуальні правовідносини та їх
суб’єкти. Київ: НМК з ВО. Мінвузи УРСР. 1991. 104с.

Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. М., 1974.

Чечина Н. А. Гражданские процессуальные правоотношения. Л., 1966.

Чечина Н.А. Гражданское процессуальное отношение. Л.: Изд-во Ленингр.
ун-та, 1962. 68с.

Чечина Н.А. Основные направления развития науки советского гражданского
процессуального права. Л.: Изд-во Ленигр. ун-та, 1987. 104с.

Шакарян М. С. Понятие субъектов гражданского процессуального права и
правоотношения и их классификация. Труды ВЮЗИ. М., 1971.

Шишкін В. Система судів загальної юрисдикції у Франції //Право України.
1996. № 6, с. 18-22.

Щеглов В.Н. Гражданское процессуальное правоотношение. М.: Юрид.лит.,
1966. 167с.

1. Суддя, який брав участь у розгляді цивільних справ по першій
інстанції, не може брати участі:

1. в перегляді тієї ж справи у зв`язку з нововиявленими обставинами;

2. в перегляді тієї ж справи в порядку нагляду;

3. в розгляді заяви про скасування рішення про визнання його безвісно
відсутнім;

4. в розгляді справи в суді першої інстанції;

5. в розгляді тієї ж справи в касаційному порядку.

Задачі:

1. Чи можуть бути суб`єктами цивільних процесуальних правовідносин:
Марченко – 14 років, Гриценко – 16 років, душевнохворий, Петров – 20
років, які своїми діями завдали шкоди заводу “Світоч” і в якості кого?
Відповідь мотивуйте.

2. Суд під головуванням судді Володар Г. розглядав справу. В судовому
засіданні один із суддів захворів і Володар Г., щоб не відкладати
слухання справи, замінив його іншим суддею, який перебував у залі
судового засідання і закінчив розгляд справи постановивши рішення.

Визначіть, які помилки допущені?

3. Сидоренко Л. звернувся з позовом до Болотко Р. про відібрання
автомобіля, який він залишив у нього в заставу за надану грошову позику.
Як було зазначено у позові Сидоренко Л. повернув позику, але Болотко Р.
не бажав її приймати і не віддавав автомобіль. Очевидцями цієї ситуації
були Зима О. та Петренко Т. у розгляді справи брав участь адвокат.
Інтереси Болотко Р. захищав уповноважений комітету профспілки.

Визначте, між ким і які виникли цивільно-процесуальні правовідносини по
цій справі. Вкажіть їх елементи.

4. Прокурор району подав позовну заяву в інтересах громадянина Сорокіна
Б. про визнання за ним права власності на будинок, який будувався
спільно з його братом та його сім’єю, і був зареєстрований на брата. В
суд надійшла заява від дружини брата про визнання за нею права на 1/3
будинку, оскільки більша половину її місячної зарплати протягом двох
років вкладалася в його будівництво, а також заява від органів опіки та
піклування в інтересах неповнолітнього сина Сорокіна Б. про визнання за
ним права на 1/3 будинку, оскільки на його спорудження були використані
кошти подаровані неповнолітньому дідусем. Крім цього, в справу вступив
Акціонерний банк “Промінвест” і просив стягнути на його користь
невиплачену позику. Інтереси всіх заінтересованих осіб у справі
представляли адвокати.

Для з’ясування деяких обставин будівництва до участі у справі суд
залучив Барановського А., Тураша Р., Вавріва Л., які виконували
будівельні і столярні роботи. Крім цього, для визначення правильності
можливого поділу будинку, судом було залучено до участі у справі БТІ,
державну адміністрацію району.

Визначте процесуальне становище кожного із суб’єктів. Прокласифікуйте
їх та обгрунтуйте такий поділ.

5. У зв’язку з тим, що працівники кав’ярні неналежно здійснювали нагляд
за роботою пристроїв водопровідної системи підсобного цеху, вода залила
розташовану нижче художню майстерню художника Вітриченка Т., у зв’язку з
чим було пошкоджено приміщення та картини на суму 10 тис.грн. Потерпілий
вирішив відшкодувати нанесені збитки за рахунок винних осіб.

Наявність яких юридичних фактів необхідно для виникнення цивільних
процесуальних правовідносин. Визначіть суб’єктів процесуальних
правовідносин у цій справі.

6. Малиновська М. (17 років) пред’явила позов до Гузара В. про
встановлення батьківства і стягнення аліментів на утримання дочки.
Позивачка зазначила, що вона перебувала з відповідачем у фактичних
шлюбних відносинах, вела з ним сумісне господарство, незважаючи на те,
що у відповідача є сім’я, на утриманні у нього двоє дітей. Про ці
обставини знають свідки: Полінкевич П. і Задорожний М., яких вона
просила викликати в судове засідання. При розгляді справи в судовому
засіданні було встановлено, що позовна заява подана неповнолітньою
особою, у зв’язку з чим позов суд залишив без розгляду. Які необхідні
умови для участі громадян і організацій в процесі стороною чи іншим
суб’єктом процесуальних правовідносин.

Тема 4. Сторони у цивільному процесі.

Поняття сторони в цивільному процесі.

Процесуальні права і обов’язки сторін.

Процесуальна співучасть.

Поняття неналежної сторони. Умови і порядок заміни неналежної сторони.

Процесуальне правонаступництво. Поняття і види.

Судова практика:

Постанови Пленуму Верховного Суду України:

«Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового
кодексу України» від 12 квітня 1985 р. № 2.

4. В силу ст.61 ЖК житлово-експлуатаційна організація, а при

її відсутності – підприємство, установа, організація як

наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з

договорів найму жилого приміщення.

Вони вправі, зокрема, пред’являти позови про визнання

наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням,
розірвання договору найму жилого приміщення і виселення в зв’язку з
систематичним порушенням правил співжиття, псуванням і
руйнуванням жилих приміщень. Однак у справах із питань,
віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи
місцевої державної адміністрації, або з питань управління
житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним
органом до свого відання згідно зі ст. 18 ЖК (наприклад, про
визнання ордера недійсним, надання, бронювання або обмін жилого

приміщення, визнання права на жиле приміщення крім випадків, коли в
ньому проживають інші члени сім’ї наймача), належною стороною повинен
бути відповідний орган чи власник житлового фонду.

( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

«Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від
31 березня 1995 р. № 4.

На відповідача може бути покладено обов’язок по відшкодуванню

заподіяної моральної шкоди, не тільки тоді, коли суд задовольнив

вимоги позивача про спростування поширених відомостей, а й тоді,

коли відповідач спростував їх добровільно. Відповідно до ст.42

Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в

Україні” ( 2782-12 ) і ст.48 Закону України “Про телебачення і

радіомовлення” ( 3759-12 ), на органи масової інформації, їх

працівників і автора не може бути покладено обов’язок по

відшкодуванню моральної шкоди за публікацію чи поширення

відомостей, які не відповідають дійсності, якщо вони містились в

офіційних повідомленнях чи були одержані від інформаційних

агентств чи прес-служб державних органів та органів об’єднань

громадян або є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих

іншим засобом інформації (з посиланням на нього), офіційних

виступів посадових осіб державних органів, виступів народних

депутатів, або містилися у авторських виступах, які передаються в

ефір без попереднього запису.

“Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають
юридичне значення”.

З такими заявами до суду можуть звертатися особи, щодо яких

складено актовий запис; батьки, усиновителі, опікуни,

піклувальники – щодо актових записів, які стосуються неповнолітніх

дітей, а у передбачених законодавством випадках і самі

неповнолітні, які досягли 16 років; опікуни громадян, визнаних

судом недієздатними, а щодо актових записів померлих – особи, які

входять до кола їх спадкоємців.

При відмові у поновленні актового запису заінтересована особа

згідно з правилами глави 37 ЦПК ( 1501-06 ) може звернутися до

суду із заявою про встановлення факту реєстрації відповідного

актового запису.

У тих випадках, коли акт громадянського стану зареєстровано в

компетентних іноземних органах, встановлення неправильності запису або
анулювання цього акту може провадитися з додержанням вимог ст.203
КпШС ( 2006-07 ) тільки відповідно до законодавства держави, на
території якої складено запис (це не стосується територій, що
увійшли до складу України – ч.3 ст.6 КпШС).

4.«Про практику розгляду цивільних справ про захист прав споживачів» від
12 квітня 1996 р. № 5.

Встановлений Законом перелік прав, якими користуються

споживачі, не є вичерпним. Законодавчими актами і договорами, які

не суперечать Закону, можуть бути передбачені й інші права

споживачів та зобов’язання продавців, виготівників, виконавців.

Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з

положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними.

Якщо внаслідок застосування умов такого договору споживачеві

завдано збитків, вони мають бути відшкодовані винною особою в

повному обсязі.

5.«Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню
Кодексу про шлюб та сім’ю України» від 15 червня 1973р. №6,

28. Відповідно до вимог ст.265-4 ЦПК суди розглядають справи

про усиновлення з обов’язковою участю в судовому засіданні

заявника (заявників), викликом заінтересованих осіб та інших осіб,

яких суд визнає за необхідне допитати.

Батьки, які дали згоду на усиновлення їхніх дітей (якщо вона

була потрібна), викликаються в тому разі, коли наявність цієї

згоди викликає сумнів або коли вони подали заяву про її

відкликання.

Суд зобов’язаний перевірити наявність законних підстав для

усиновлення, зокрема: чи є необхідна згода на нього батьків

дитини, чи може бути заявник усиновителем, чи користується він

переважним правом на це, чи є дитина відповідно до законодавства

суб’єктом усиновлення та чи відповідають висновок органу опіки й

піклування та дозвіл на усиновлення необхідним вимогам.

6.«Про судову практику в справа про визнання громадянина обмежено
дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 р.

5. Звернути увагу судів на необхідність неухильного виконання

вимог ст.259 ЦПК ( 1502-06 ) щодо розгляду справ про визнання

громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним з обов’язковою

участю представника органу опіки та піклування.

Громадянин, щодо якого розглядається справа, викликається в

судове засідання, якщо це можливо за станом його здоров’я. Неявка

громадянина в судове засідання не позбавляє суд права розглянути

справу в його відсутності при додержанні вимог, передбачених

ст.172 ЦПК.

7.«Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі,
гідності і ділової репутації громадян та організацій» від 28 вересня
1990 р. № 7

6. Відповідачем у справі про захист честі і гідності може

бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що

порочать позивача.

Якщо позов пред’явлено про спростування відомостей,

опублікованих в пресі або поширених іншими засобами масової

інформації (по радіо, телебаченню), як відповідачі притягаються

автор та відповідний орган масової інформації (редакція,

агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації). При

публікації або іншому поширенні відомостей без позначення автора орган
масової інформації за вимогою суду зобов’язаний назвати особу, яка
надала відомості, про спростування котрих пред’явлено позов.

Встановивши, що автор використав у публікації відомості,

одержані з офіційного джерела, суд має обговорити питання про

притягнення до участі в справі як відповідача організацію або

службову особу, які надали оспорювані позивачем відомості.

При опублікуванні вказаних відомостей без зазначення автора

(наприклад, в редакційній статті) відповідачем у справі має бути

орган, що здійснив випуск масової інформації.

У позовах про спростування відомостей, викладених у

характеристиках, довідках та інших документах, відповідачами

визнаються особи, які їх підписали, та підприємства, установи,

організації, від імені котрих видано документ.

( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )

8.“Про практику застосування судами України статті 105 Цивільного
кодексу України” від 19 вересня 1975 р. №9

15. Оскільки відповідно до ч.2 ст.105 ЦК право вимагати

безоплатного вилучення самовільно спорудженого будинку або

частини його належить лише виконавчому комітету районної, міської ради,
належним позивачем про безоплатне вилучення, за наявності про це
рішення виконавчого комітету, є вказаний орган. Такий позов вправі
пред’явити і прокурор.

Належним відповідачем у відповідних випадках може бути

громадянин, який здійснив самовільне будівництво, або особа, у

фактичному користуванні якої знаходиться самовільно споруджена

будівля.

9.«Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р.
№ 9

5. Незалежно від того, працівником, власником або

уповноваженим ним органом чи прокурором порушена справа, після
вирішення спору в КТС, суд розглядає її в порядку позовного
провадження, як трудовий спір, що вирішувався в КТС, тобто, як
вимогу працівника до підприємства, установи, організації.

10“Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про
відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 р. №6

1.1. Вирішуючи питання про прийняття до провадження суду

позовних заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові

ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, суди
повинні враховувати, що спори між потерпілими або іншими
заінтересованими особами і власником підприємства, установи,
організації або уповноваженим ним органом (незалежно від форм
власності та видів їх діяльності) щодо права на відшкодування
шкоди, одноразову допомогу, їх розміру, його перерахунок, а також
наявності порушення правил охорони праці, відмови власника скласти акт
про нещасний випадок, визначення ступеня вини власника і
потерпілого та інших умов, від яких залежить розмір відшкодування
шкоди, підлягають судовому розгляду в порядку, передбаченому гл.XV
Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (далі – КЗпП).

Із заявою про розгляд такого спору потерпілий або інша

заінтересована особа можуть звернутися на свій розсуд до суду як

безпосередньо, так і після попереднього розгляду спору комісією по

трудових спорах (КТС). При цьому необхідно враховувати роз’яснення
Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. (
v0009700-96 ) про те, що суд не вправі відмовити особі в
прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її
вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому
порядку” (п.8 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 “Про
застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”).

( Пункт 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

11.“Про судову практику в справах про виключення майна з опису” від 27
серпня 1976 р. №6.

4. За правилами, встановленими для розгляду позовів про

виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і

організацій, що грунтуються на праві власності на описане майно

або на праві володіння ним.

Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в

інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках –

особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

У тих випадках, коли опис проводився для забезпечення

конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач

притягується відповідна державна податкова інспекція.

Заяви боржників про неправильність включення майна в опис

розглядаються в порядку, передбаченому ст.409 КПК ( 1503-06 ),

коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній

справі або в порядку, передбаченому ст.373 ЦПК, якщо опис

проводився судовим виконавцем.

Література:

Бігун В. Цивільна процесуальна правоздатність та цивільна процесуальна
дієздатність іноземних осіб // Право України. 1999. №10.

Богдан Й.Г. Органы финансового управления как лица, участвующие в деле с
целью защиты своих прав //Вестн. Львов. ун-та. Сер. юрид. 1986. Вып. 24.

Васильева Г.Д. Защита ответчика против иска в гражданском
судопроизводстве. Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1987. 166с.

Васильєв С. В. Співучасть у справах про відшкодування шкоди, нанесеної
при виконанні трудових обов’язків // Право України. 1996, № 6.

Васильченко Н.И. Процессуальные положение ответчика в гражданском
судопроизвостве. Харьков: Выща шк., 1973. 88с.

Викут М.А. Стороны – основные лица искового производства. Саратов:
Изд-во Сарат. ун-та, 1968. 76с.

Гетьманцев О. Деякі теоретичні аспекти поняття належної і неналежної
сторони у цивільному процесі України // Збірник наукових праць
юридичного факультету Чернівецького університету імені Ю.Федьковича
«Єрніхівський збірник». Вип. 2. Чернівці. 1995.

Гетьманцев О. О. Громадяни як сторони в цивільному процесі України:
Автореф. канд. дис. К., 1997.

Гражданский процесс – ответственные редакторы доктор юридических наук
профессор Н.А.Чечина и кандидат юридических наук Д.М.Чечот. “Юридическая
литература”, М.1968 г., глава IV.

Громошина Н. А. Процессуальное соучастие. М., 1988.

Заворотько П. П., Штефан М. Й. Особи, які беруть участь у справі. К.,
1967.

Козлов А.Ф. Субъекты советского гражданского процессуального права по
Основам гражданского судопроизводства и новым ГПК союзных республик.
“Советское государство и право”, №6, 1965 г.

Мельников А.А. Правовое положение личности в советском гражданском
процессе. М.: Юрид.лит., 1969. 247с.

Орлова Л. М. Права сторон в гражданском процессе. Минск,1973.

Ринг М. Вопрос гражданского процесса в практике Верховного суда СССР.
Госюриздат. 1957 г.

Советский гражданский процесс. Под редакцией профессора М.А.Гурвича.
Издательство “Высшая школа”. М. 1967 г.

Чанишева Г., Фадєєнко А. Справи за позовами про захист честі, гідності
та ділової репутації до засобів масової інформації (окремі питання) //
Право України. 1999. №2.

Чечот Д. Процессуальное соучастие. Сов. юстиция, №19. 1965 г.

Чечот Д.М. Участники гражданского процесса. Госюриздат, 1960 г.

Шакарян М. С. Субъекты советского гражданского процессуального права.
М., 1970.

Шакарян М.С. Учение о сторонах в советском гражданском процессе:
Учеб.пособие. М.: ВЮЗИ, 1983. 68с.

Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. К., 1992.

Штефан М. Й. Проблемы совершенствования правового регулирования
гражданских процессуальных средств защиты имущественных прав граждан //
Охрана прав и интересов личности. Гражданско-правовой аспект. К., 1992.
С. 145-191.

Щеглов В. Н. Субъекты судебного гражданского процесса. Томск, 1979.

1. Для заміни неналежного позивача в справі необхідно:

1. згоду відповідача;

2. згоду неналежного позивача;

3. заяву відповідача і неналежного позивача;

4. згоду прокурора, якщо він бере участь у справі;

5. згоду представника відповідача і позивача.

2. Що таке процесуальна співучасть:

участь третіх осіб;

участь в процесі свідків;

участь на стороні позивача або відповідача по декілька осіб;

участь в процесі експертів або перекладачів;

участь у процесі органів державного управління.

3. Неналежною стороною в цивільному процесі слід вважати :

1. якщо позов пред`явлений не тією особою, якій належить право вимоги;

2. якщо позов пред`явлений особою з метою захисту своїх прав;

3. якщо позов пред`явлений прокурором;

4. якщо позов пред`явлений до юридичної особи;

5. якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка повинна відповідати.

4. В разі вибуття однієї із сторін в справі і заміну її
правонаступником:

1. розгляд справи починається заново;

2. розгляд справи продовжується;

3. провадження по справі закривається;

4. усі дії, вчинені до вступу правонаступника, обов`язкові для нього;

5. усі дії, вчинені до вступу правонаступника, не обов`язкові для нього.

Задачі:

1. Кравчук К. перебувала в зареєстрованому шлюбі з Кравчук Ф. із 25
червня 1997 р. У 1999 р. у Кравчуків народився син Михайло. У тому ж
році Кравчук Ф. занедужав шизофренією і був визнаний інвалідом другої
групи, у зв’язку з чим йому була призначена пенсія в розмірі 48 гривень
на місяць.

Хвороба Кравчука Ф. прийняла затяжний характер і він був поміщений у
психіатричну лікарню. Рішенням суду Кравчук був визнаний недієздатним.

Кравчук К. розірвала шлюб із Кравчуком Ф. і звернулася в суд із позовом
про стягнення з нього аліментів на утримання сина. Суддя відмовив
Кравчук К. у прийнятті позовної заяви, мотивуючи тим, що позов не може
бути поданий до недієздатної особи.

Чи правильно вчинив суддя?

2. Вироком суду Грищенко М. був позбавлений волі за розкрадання
державного майна із конфіскацією майна, яке належить йому.

Вироком суду задоволено позов м’ясокомбінату, на користь якого з
Грищенко М. стягнено 1400 грн.

Дружина засудженого Грищенко А. подала позов про виключення з акта опису
гардеробу, телевізора, трюмо, радіоли і золотого годинника, які належать
їй на праві особистої власності.

Визначте склад учасників у даній справі?

3. У вересні 1999 року Паничук І. звернулася в суд із позовом до
Золотник П. про відшкодування майнової та моральної шкоди. У заяві вона
зазначала, що 27.06.98. з вини відповідачки, котра мешкає поверхом вище,
було затоплено її квартиру, яка після цього потребує ремонту на суму
5078 грн. Пошкодженням квартири їй, як власнику, завдано моральної
шкоди, що становить 1500 грн. Відповідачка відмовилась добровільно
відшкодувати шкоду .

В судовому засідання, яке відбулось 20.01.2000 року позивачка зменшила
розмір позовних вимог в частині майнового стягнення до 3500 грн. Вимогу
стосовно моральної шкоди підтримала в попередньому розмірі.

4.02.2000 р. позивачка померла. Спадкоємець Паничук О. заявив
клопотання про збільшення розміру позовних вимог в попередній сумі (5078
грн.), а в частині моральної шкоди підтримав у повному обсязі.

Рішенням місцевого суду Болоклавського районну м. Севастополя позов
задоволено. З відповідачки на користь Паничук О. постановлено стягнути
майнову шкоду в розмірі 5078 грн. та моральну шкоду в розмірі 1500 грн.

Зробіть аналіз задачі.

Які процесуальні дії повинен вчинити суд в разі смерті сторони? Правові
наслідки вступу в процес правонаступника та обсяг його повноважень.

4. Козак П. подав позов про виселення з будинку, що належить йому,
Скорика В. у зв’язку з потребою в житловій площі, що створилася після
одруження сина і народження онука.

У період розгляду справи в суді Козак П. помер. Сини померлого – Козак
Сидір й Козак Федір звернулися в суд із проханням допустити їх у справу
в якості позивачів.

Чи підлягає прохання Козаків задоволенню? 5. Після смерті спадкодавця
спадщину отримали син спадкодавця Сикорський М. і онук спадкодавця
Сикорський В. – 14 років.

У зв’язку з тим, що спадкоємці не змогли добровільно провести поділ
спадкового будинку, Сикорський М. вирішив подати в суд позов до
Сикорського В. про поділ спірного домоволодіння. Йому роз’яснили, що
Сикорський В. як неповнолітній не може бути стороною (відповідачем) у
справі.

Чи правильне таке роз’яснення? 6. Горбулько У. пред`явив позов до фірми
“Нептун” з вимогою про відшкодування шкоди в сумі 40 грн. щомісячно, в
зв`язку з частковою втратою працездатності. Під час розгляду справи
Горбулько У. помер.

В судове засідання з`явився син Г. і вимагав продовження розгляду
справи. Суд розглянув справу і постановив рішення.

Дайте аналіз правовідносинам, які виникли. Складіть необхідний
процесуальний документ.

7. Будинок, що складається з чотирьох кімнат, належав на праві приватної
власності сестрам Шикоряк О. і Шикоряк К. Одну із кімнат займали за
договором найму подружжя Семенових. У інших трьох кімнатах мешкала сім’я
Шикоряк О. Шикоряк О. вирішила подати позов до подружжя Семенових про
виселення у зв’язку з закінченням річного терміну, на який був укладений
договір. З цим питанням Шикоряк О. звернулася в юридичну консультацію.
Там їй роз’яснили, що в справі обов’язково повинна брати участь її
сестра. Якщо вона не побажає сама вступити в процес, то вона може бути
залучена до участі в справі судом.

Чи наступає в даній справі обов’язкова співучасть на стороні позивача?

Чи може суд залучити особу до участі в справі в якості позивача?

8. 9 червня 1999 року Тищенко С. ввійшов у помешкання центральної
ощадної каси м.Львова з метою її пограбування і, погрожуючи пістолетом,
наказав співробітникам ощадкаси і вкладниці Димовій Р., яка знаходилася
в приміщенні ощадної каси, мовчати. Димова Р. зробила йому зауваження.
Тищенко С. направив на неї пістолет вистрілив і поранив її, завдавши
каліцтво. Тищенко С. був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Димова Р. звернулася у суд із позовом до Тищенка С. про відшкодування
шкоди, заподіяної здоров’ю. В якості співвідповідача вона просила
залучити ощадну касу, пославшись на те, що роблячи зауваження злочинцю і
відводячи пістолет убік, вона хотіла захистити себе і запобігти
пограбуванню каси.

Хто є належним відповідачем по даній справі?

9. Дубинець Н. подав позов в суд до Макаренко В. про стягнення суми
позички. До розгляду справи позивач помер і на судове засідання
з`явилась його дружина, яка підтримала позов. Суд постановив рішення.

Визначте, які процесуальні відносини виникли в цьому випадку? Дайте
розв`язок казусу шляхом визначення відносин, що виникли та складіть
необхідний процесуальний документ.

10. Боднарчук С. подав у суд позов до АТП-2 про відшкодування шкоди,
заподіяної йому наїздом автомашини ГАЗ-51. У ході розгляду справи
з’ясувалося, що автомашина ГАЗ-51 належить не АТП-2, а меблевій фабриці.

Як повинен вчинити суд?

Чи має значення незгода позивача на заміну неналежного відповідача?

11. Гаврильків М. звернувся з позовом до Соловей П. про примусовий обмін
житлової площі, яка складається з двох кімнат 22 та 28 м2. На спірній
житлоплощі проживали також батьки Соловей П. Суддя залучив батьків
Соловея П. до участі в розгляді справи як третіх осіб.

Визначте процесуальне положення вказаних осіб, склавши необхідний
процесуальний документ.

Як необхідно поступити в даній ситуації?

12. У справі, яка розглядалася судом, про визнання права власності на
частину домоволодіння було зупинено провадження у зв’язку з укладенням
між сторонами мирової угоди, за якою за позивачем Петровим Р. було
визнане право власності на l/3 спірного домоволодіння.

Наступного дня після розгляду справи відповідач Грищенко В. раптово
помер. Провадження у справі було закрито. Після отримання спадщини син
Грищенка В., Микола, вирішив оскаржити ухвалу суду, якою була
затверджена мирова угода, на тій підставі, що мирова угода, в укладенні
якої він не приймав участі, не може мати для нього ніякого значення.

Чи має право син Грищенка В., Микола, оскаржити ухвалу?

Чи обгрунтовані докази Грищенка М., що мирова угода для нього не може
мати ніякого значення?

13. Ткацький цех трикотажної фабрики № 3 займав відособлене помешкання
по вул. Зеленій, будинок № 18. У цьому ж помешканні проживали мешканці,
що підлягали виселенню в зв’язку з розширенням цеху. Незважаючи на
надання їм іншого благоустроєного житла, мешканці відмовилися звільнити
житлову площу, мотивуючи тим, що надане їм житлове помешкання
знаходиться далеко від центру міста.

Начальник цеху від імені цеху звернувся в суд із позовом про виселення
мешканців із житлового помешкання, яке вони займають. Чи може бути цех
позивачем по даній справі?

14. Дорош Л. подав позов в суд до Мартиник Т. про стягнення 2 000 грн.
суми позики. До розгляду справи позивач Дорош Л. помер і в судове
засідання з`явилась його дружина, яка підтримала позов. Суд постановив
рішення, яким позов задоволив.

Визначте, які процесуальні відносини виникли в цьому випадку? Дайте
розв`язок казусу шляхом визначення відносин, що виникли та складіть
необхідний процесуальний документ.

15. В судовому засіданні по справі Дорош В. до Павук К. про визнання
права власності на частину будинку, збудованого без належно
затвердженого кошторису, відповідач позов визнав і заявив про бажання
укласти мирову угоду. Суд відмовився її затвердити, мотивуючи тим, що
позов пред`явлений з метою створити незаконні правові наслідки, і закрив
провадження по справі.

Зробіть аналіз задачі. Дайте мотивовану відповідь.

Тема 5. Треті особи в цивільному процесі.

Поняття третіх осіб і їх види.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог.

Особливості участі третіх осіб у трудових спорах.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України, гл. 11.

Судова практика:

• Постанови Пленуму Верховного Суду України:

1.«Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами
Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 р. № 2.

Відмова третіх осіб, які брали участь у справі про примусовий

обмін, від проведення обміну після набрання рішенням законної сили не
може бути підставою для примусового щодо них виконання рішення.

Наявність рішення в таких випадках не є перешкодою для

пред’явлення позову про примусовий обмін жилого приміщення з

новими варіантами.

2.“Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28
квітня 1978 р. №3

7. Встановивши при розгляді справи, що угода, на яку сторони

посилаються в обгрунтування своїх цивільних прав і обов’язків,

укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і

суспільства, суд згідно з ч.7 ст.203 ЦПК ( 1502-06 ) визнає таку

угоду недійсною на підставі ст.49 ЦК ( 1540-06 ), незалежно від

змісту позовних вимог.

У зазначених випадках суд повинен притягати до участі в

справі відповідно на стороні позивача чи відповідача усіх

учасників угоди та інших осіб, на права і обов’язки яких може

вплинути рішення в справі. ( Пункт 7 із змінами, внесеними згідно

з Постановою Пленуму Верховного Суду N 13 ( v0013700-92 ) від

25.12.92 )

3.«Про підготовку цивільних справ до судового розгляду» від 5 березня
1977 р. № 1.

2. Готуючи справу до розгляду, суддя повинен визначити

характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги,

матеріальний закон, який їх регулює, і підлягаючі встановленню

факти, що лежать в основі вимог і заперечень; з’ясувати, які є

докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до

своєчасної їх подачі; визначити коло осіб, що мають брати участь у

процесі; вжити заходів до забезпечення своєчасної явки в судове

засідання всіх учасників процесу.

Вирішуючи питання про притягнення або вступ у справу третіх

осіб, суддя повинен особливу увагу звертати на притягнення третіх

осіб в справах про поновлення на роботі.

Якщо по позову про відшкодування збитків, заподіяних

працівником підприємству, установі, організації, будуть дані про

винні дії чи бездіяльність службових осіб, які сприяли заподіянню

шкоди, суддя повинен обговорити питання про притягнення цих осіб до
справи як співвідповідачів.

Література:

Аргунов В. Н. Участие третьих лиц в гражданском процессе. М.,1991.

Коссак С.М. Особливості участі третіх осіб у трудових справах // Право
України. 1997. №11.

Сибільов Д. М. Участь третіх осіб в цивільному судочинстві: Автореф.
канд. дис. Харків, 1998.

Шакарян М. С. Участие третьих лиц в советском гражданском процессе. М.,
1990.

Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. К., 1992.

Штефан М.Й. Особи, які беруть участь у справі. К.: Вид-во Київ. ун-ту,
1967. 104с.

Щеглов В.Н. Субъекты судебного гражданского процесса: Лекции для
студентов. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1979. 129с.

Задачі:

1. У березні 1998 року Антон К. пред’явив позов до ВАТ газети “Київські
Відомості” про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення
моральної шкоди. В позові Антон К. посилався на те, що 11.02.98 р. в
газеті №20 було опубліковано статтю “Ми знаємо, що, де і скільки”, в
якій викладено відомості, що не відповідають дійсності, ганьблять його
честь, гідність та ділову репутацію, як мера міста Обухово. А саме, в
статті стверджується, що він незаконно використовує кошти на оплату
свого навчання в Київському політехнічному університеті; маючи 3-х
кімнатну квартиру, одержав ще й 4-х кімнатну; на своїй батьківщині
збудував великий будинок, фотознімок якого з підписом “Хатинка
Обухівського мера” було вміщено поруч статті.

Зазначені обставини, стверджував Антон К., ганьблять його честь,
гідність і ділову репутацію, завдають йому та його сім’ї великою
моральної шкоди. В зв’язку з цим Антон К. просив зобов’язати відповідача
опублікувати спростування, а також стягнути з нього на користь позивача
1млн. грн. моральної шкоди перерахувавши їх дитячому садку м. Обухова.

Суд в процесі підготовки справи до судового розгляду визнав за
необхідне залучити до участі в розгляді справи, як третю особу, яка не
заявляє самостійних вимог на боці відповідача журналіста Н-го, який
написав цю статтю, оскільки в майбутньому до нього міг бути пред’явлений
позов, як до солідарного боржника.

Зробіть аналіз задачі. Визначте процесуальне становище зазначених
учасників.

2. Шевчук Д. звернувся до дружини Шевчук А. про визнання права власності
на 1/2 будинку і про поділ іншого спільно нажитого ними майна.
Дізнавшись про це, мати дружини, Романова К. звернулася до судді і
заявила, що їй належить право власності на 1/3 будинку, а також на
телевізор і сервант, що придбані нею за її кошти, і просила роз’яснити,
яким чином вона може захистити свої права. При цьому вона повідомила,
що знаходиться в неприязних стосунках із своєю донькою Шевчук А.

Чи може Романова К. брати участь в процесі за позовом Шевчук Р. до
Шевчук А. Яке її процесуальне становище?

3. Автомобіль ВАТ “Світоч” вчинив наїзд на Іваника І. і заподіяв йому
шкоду. В акті про нещасний випадок складений працівниками ДАІ
вказується, що шофер машини Петренко К. порушив правила дорожнього руху,
перевищив швидкість та здійснив незаконний маневр.

Потерпілий Іваник І. подав до шофера позов про відшкодування шкоди. В
судовому засіданні Петренко К. повідомив, що він дотримувався правила
дорожнього руху, нещасний випадок стався з вини позивача, який був у
нетверезому стані та порушив правила, встановлені для пішоходів на
вулиці. Тому він, Петренко К., не повинен відповідати за заподіяну
шкоду.

Визначте, хто повинен брати участь у даному процесі. Яке їх
процесуальне становище.

4. При розгляді в суді справи подружжя Кіндратів – членів
селянсько-фермерського господарства – про поділ вкладу, брат відповідача
просив допустити його до участі в справі в якості третьої особи, що
заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

За твердженням брата він надав Кіндратову Р. 10 тис. грн. для купівлі
автомобіля, але фактично подружжя використало ці гроші для внесення на
ім’я чоловіка вкладу в банк. Чи підлягає клопотання задоволенню.

5. При розгляді справи про розірвання шлюбу між подружжям Бойчуків
позивачка просила передати їй 5-річного сина, який знаходився на
вихованні у батьків чоловіка. Назвіть учасників процесу.

Чи зміниться їх правовий статус, якщо дідусь та бабуся: а) не захочуть
передавати дитину на виховання матері; б) утримують в себе дитину на
прохання батька.

6. За позовом дитячого будинку до Сидоренко М. про позбавлення її
батьківських прав щодо двох доньок суддя допитав батька дітей в якості
свідка, не з’ясувавши його відношення до становища доньок.

Дайте оцінку діям судді. Який процесуальний статус повинен займати
батько дітей?

7. Організація звернулася до суду з позовною вимогою про визнання ордеру
недійсним з мотивів порушення черговості надання житлових приміщень.
Корнійчук Р., який стояв на обліку покращення житлових умов, вважаючи,
що квартира повинна бути надана йому, просив суд допустити його до
участі в справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на
предмет спору.

Чи підлягає клопотання задоволенню?

8. При розгляді в суді справи за позовом Яковенка Р. до Гніздової В. про
визнання за ним права на житлову площу, суддя прийняв до свого
провадження і розглянув разом з первісним позов третьої особи – місцевої
адміністрації, яка просила визнати Яковенка Р. таким, що втратив право
на спільну квартиру.

Дайте оцінку діям судді.

9.Вкажіть, в яких випадках можлива участь в процесі третіх осіб:

а) за позовом Юхимена Р. до підприємства про відшкодування шкоди,
завданої працівником цього підприємства;

б) за позовом комісії у справах неповнолітніх про позбавлення Домінець
П. батьківських прав;

в) за позовом Корнійчук Т. до підприємства про спростування відомостей,
викладених в службовій характеристиці;

г) за позовом до Василько Р. про стягнення аліментів на дитину
(відповідач за рішенням суду виплачує аліменти на дітей від першого
шлюбу);

д) за позовом прокурора про відновлення на роботі Зінченко Р., незаконно
звільнену директором підприємства;

е) за позовом Хомців Л. до театру про стягнення вартості шуби викраденої
з гардеробу театру.

10. Подружжя Золотників перебували в зареєстрованому шлюбі. Після
народження другої дитини чоловік залишив сім’ю і проживав у фактичну
шлюбі з Хомечко Т. Через рік він звернувся до колишньої дружини з
позовом про передачу йому старшого сина. Суддя залучив до участі у
справі Хомечко Т. в якості третьої особи на стороні позивача.

Чи правильно визначені учасники процесу?

11.Курочка Р. звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ “Кінескоп” про
поновлення на роботі і оплату часу вимушеного прогулу. Суддя відмовив у
прийнятті заяви, мотивуючи тим, що в ній не вказано про притягнення до
участі в справі третьої особи. Після виправлення цих недоліків, до
справи залучено директора цього підприємства.

Дослідивши обставини справи, суд у рішенні зобов’язав поновити
працівника на роботі і стягнув на його користь з директора підприємства
оплату за час вимушеного прогулу.

Дайте правову оцінку цим діям.

12.Судовим рішенням Сороку Н. поновлено на роботі, з оплатою за час
вимушеного прогулу, на посаді інженера з охорони праці ВАТ “Маяк”.

З матеріалів справи вбачається, що як третю особу було залучено
начальника відділу кадрів цього підприємства, на якого покладено
обов’язок відшкодувати шкоду юридичній особі, заподіяну у зв’язку з
оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

Проаналізуйте ситуацію.

13.Кульчик Г. звернувся до суду з заявою про поновлення на роботі. З
ініціативи суду на стороні відповідача притягнуто як третю особу, яка не
заявляє самостійні вимоги на предмет спору, директора підприємства.
Поновивши працівника на роботі і стягнувши на його користь з юридичної
особи оплату за час вимушеного прогулу в розмірі 1500 грн., суд
зобов’язав третю особу відшкодувати юридичній особі шкоду, заподіяну у
зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу в розмірі 200
грн. і поклав на неї також всі судові витрати по справі.

Чи правильно вирішено справу?

14.Романик С. звернувся до суду з позовною заявою про поновлення на
роботі. Інтереси відповідача представляв директор цього підприємства, за
наказом якого було проведено звільнення.

Поновивши працівника на роботі, суд поклав на директора підприємства
обов’язок покрити шкоду, заподіяну юридичній особі в порядку ст. 109
ЦПК.

Проаналізуйте ситуацію.

Тема 6. Участь у цивільному процесі прокурора, органів державної влади,
органів місцевого самоврядування та осіб, яким за законом надано право
захищати права і свободи інших осіб.

Підстави і мета участі в цивільному процесі прокурора, органів
державного управління.

Підстави та форми участі прокурора та органів державного управління у
цивільному процесі. Їх процесуальні права і обов’язки.

Участь для дачі висновку органів державного управління, їх процесуальні
права і обов’язки.

Відмінність органів державного управління, профспілок, підприємств.
організацій і окремих громадян, які захищають права інших осіб від інших
учасників процесу.

Законодавство:

Конституція України, розділи VII, XV.

Цивільний процесуальний кодекс України, ст. ст. ІЗ, 18, , 98, 99, 120,
121, 122, 289, 328, 335, 344, 356

Кодекс про шлюб і сім’ю України, ст. ст. 47, 66, 67, 71, 75, 119, 125,
129, 152, 212.

Кодекс України про надра, ст. ст. 64-67.

Лісовий кодекс, ст. ст. 97-101.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня
1990 р., ст. 11.

Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р.

Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону «Про захист прав
споживачів» від 15 грудня 1993 р., ст. 5.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997
р., ст. ст. 38 (п. 4), 42 (п. 15).

Закон України «Про прокуратуру», ст. ст. 1, 33-43.

Наказ Генерального прокурора України «Про організацію діяльності
прокурорів в цивільному та арбітражному судочинстві» від 15 липня 1996
р. № 7.

Судова практика:

• Постанови Пленуму Верховного Суду України:

«Про судову практику в справа про визнання громадянина обмежено
дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 р. № 3.

5. Звернути увагу судів на необхідність неухильного виконання

вимог ст.259 ЦПК ( 1502-06 ) щодо розгляду справ про визнання

громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним з обов’язковою

участю представника органу опіки та піклування.

Громадянин, щодо якого розглядається справа, викликається в

судове засідання, якщо це можливо за станом його здоров’я. Неявка

громадянина в судове засідання не позбавляє суд права розглянути

справу в його відсутності при додержанні вимог, передбачених

ст.172 ЦПК.

«Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню
Кодексу про шлюб та сім’ю України» від 15 червня 1973р. №6.

21. Враховуючи, що відповідно до ст.69 КпШС ( 2006-07 ) при

розгляді спорів про дітей в суді наявність письмового висновку

органів опіки і піклування про те, з ким із сторін повинна бути

дитина, є обов’язковою, суди повинні призначати справи до судового

розгляду тільки після одержання таких висновків. Акти про

житлово-побутові умови і матеріальний стан сторін, складені

членами опікунських рад і різними комісіями, письмових висновків

органів опіки і піклування не замінюють.

Згідно зі ст.129 КпШС ( 2006-07 ) і п.2 Правил опіки і

піклування в Україні органами опіки і піклування є районна,

районна у місті Києві і Севастополі державна адміністрація,

виконавчі комітети міських, районних у місті, селищних або

сільських Рад народних депутатів і на відділи народної освіти

відповідних виконавчих комітетів покладено обов’язок давати

зазначені висновки. ( Абзац другий пункту 21 із змінами,

внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N

13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 )

«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді
цивільних справ судами» від 25 грудня 1996р.№ 13.

8. Вирішуючи спори про припинення права власності на землю і

права користування земельною ділянкою, суди повинні враховувати, що
рада має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і
за умов, передбачених статтями 27, 28, 29 ЗК ( 561-12 ).

У випадках визначених цими нормами, припинення права власності на землю
і права землекористування провадиться за позовом відповідної ради в
судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання
рішення ради незаконним.

Разом з тим, виходячи з установлених законодавством умов

надання земельних ділянок, не можна вважати таким, що суперечить
законові, рішення ради про скасування свого рішення, за яким
земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи в
користування. У цьому разі питання про недійсність документів,
виданих на підставі переглянутого рішення, вирішується в судовому

Література:

Банченко-Любимова К.С. Участие прокурора в суде первой и второй
инстанции по гражданским делам. М.:ВЮЗИ, 1968. 118с.

Богдан Й. Г. Участь органів державного фінансового управління в
радянському цивільному процесі: Автореф. канд.дис. К.,1985.

Бородін М. Участь прокурора у цивільному процесі: окремі аспекти //
Право України. 1999. №1

Замятин А. Прокурорский надзор в гражданском судопроизводстве
//Соц.законность. 1972. №1.

Киреева Н. А. Участие органов опеки и попечительства в гражданском
процессе. М., 1985.

Ломоносова О. Прокурорський нагляд при розгляді цивільних справ в суді І
інстанції //Рад.право. 1972. №8.

Радченко М., Глаговський В. Представництво прокурора інтересів громадян
або держави (теоретичний і практичний аспект)// Право України. 1997.
№11.

Шакарян М. С. Участие органов государственного управления в советском
гражданском процессе. М., 1978.

Шахова Т. Й. Участие органов специального обеспечения в советском
гражданском процессе. М., 1989.

Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. К., 1992.

Штефан М.Й. Особи, які беруть участь у справі. К.: Вид-во Київ. ун-ту,
1967. 104с.

Щеглов В.Н. Субъекты судебного гражданского процесса: Лекции для
студентов. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1979. 129с.

1. Суд порушує справу за заявою прокурора, якщо він звертається:

1.за захистом інтересів підприємств;

2.за захистом інтересів держави;

3.за захистом інтересів громадян;

4.за захистом інтересів громадян, які за станом здоров`я не можуть
захистити свої права;

5.за захистом інтересів акціонерного товариства.

2. Які форми участі прокурора в цивільному процесі:

участь у суді І інстанції;

принесення протесту в порядку судового нагляду;

пред`явлення позову або вступ у розпочатий процес;

звернення з касаційним поданням;

порушення виконавчого провадження.

3. Формою участі в цивільному процесі органів державного управління є:

підготовка матеріалів для суду;

представлення до суду доказів;

пред`явлення позову в інтересах інших осіб;

виділення свого представника;

участь в процесі юрисконсульта.

Задачі:

1.У жовтні 2000 р. Антрацитівське міське споживче товариство пред’явило
позов до Колодій Є. про визнання за нею права на майно в порядку
спадкування. Така вимога обгрунтувалась тим, що відповідачка, працюючи в
споживчому товаристві, допустила недостачу та псування товарів на суму
4300 грн., від відшкодування якої ухиляється.

Будучи єдиною спадкоємницею майна, що залишилося після смерті чоловіка,
вона не бажала одержувати в нотаріальній конторі правовстановлюючих
документів на будинок. У зв’язку з цим позивач просив суд визнати за
Колодій Є. право на домобудівлю в порядку спадкування.

Рішенням суду м. Антрацит від 3 листопада 2000 р. визнано, що спірний
будинок, який підлягав описові, до його продажу з прилюдних торгів
належав на праві особистої власності Колодій Є. В прибуток держави з неї
стягнуто державне мито в сумі 96 грн.

Визначіть процесуальне положення учасників процесу.

Які підстави участі відповідних організацій за захистом прав та
інтересів інших осіб?

Що таке неналежна сторона і порядок її заміни?

2. Комісія у справах неповнолітніх при адміністрації району пред’явила
позов до Степанюк Т. про позбавлення батьківських прав по відношенню до
8-річної доньки Степанюк Т., вказавши, що відповідачка зловживає
спиртними напоями, жебракує, вихованням дитини не займається, в зв’язку
з чим її чоловік залишив сім’ю. На підставі представлених комісією
письмових матеріалів суд позов задовольнив, і стягнув з обох батьків в
користь доньки аліменти в розмірі 1/4 заробітку кожного.

Чи відповідає вимогам закону порушення справи за позовом комісії?

Чи належно вона розглянута судом?

Визначіть осіб, які беруть участь у справі. Проаналізуйте правомірність
стягнення аліментів з батьків без пред’явлення такої вимоги.

3. Копитко Т. звернувся до колишньої дружини з позовом про передачу йому
на виховання дитини. в обгрунтування позову він вказав, що хлопчик
виявив бажання жити з батьком. Допитавши свідків, сусідів позивача, які
характеризували його позитивно і заслухавши пояснення сина, який виявив
бажання жити в сім’ї батька, суд позов задовольнив. Копитко Р. подала
скаргу на рішення суду.

Чи є підстави для скасування рішення суду?

4. Шавун Т. купив в кредит холодильник, на який в майбутньому був
накладений арешт, у зв’язку з судовим поділом спільного майна подружжя.
Суддя залучив до участі в справі, на підставі ст. 121 ЦПК, торгову
організацію, так як заборгованість по кредиту була погашена не повністю.

Бухгалтер торгівельної організації пред’явив суду документи про продаж
холодильника і про його часткову оплату, а також дав висновок про
передачу холодильника у власність Шавуну Т. з метою погашення
заборгованості по кредиту.

Чи відповідають дії суду правилам ст.121 ЦПК? В чому відмінність
процесуального статусу органу державного управління і третьої особи?

5. Після смерті Сидорка П. залишався будинок. Дружина померлого Сидорко
М. і її син від першого шлюбу Кострубій В. звернулися до суду з позовом
про визнання їх спадкоємцями будинку, яким після смерті заволоділи його
син, відповідач Сергієнко М. і другий син Сергієнко Ч., який видав
доручення на одержання своєї частини спадщини будинку мачусі, позивачці
по справі.

В позовній заяві також була викладена заява про поділ будинку та
визнання порядку користування земельною ділянкою. Готуючи справу до
розгляду, суддя вважав, що для правильного вирішення справи необхідний
висновок компетентної особи найбільш раціонального поділу будинку між
спадкоємцями.

Хто і в якому порядку вправі зробити такий висновок і по яких справах?

При підготовці до розгляду справи за позовом Гнатів Р. до м’ясокомбінату
про відшкодування їй шкоди внаслідок каліцтва на виробництві, суддя
виніс ухвалу про направлення на освідчення судово-медичної комісії та
про притягнення до участі у справі інспекції санітарно-епідеміологічної
служби МОЗ України, яка здійснює санітарний нагляд за станом охорони
праці на підприємстві для одержання висновку по справі про причини
пошкодження здоров’я.

Яка цивільно-процесуальна правосуб’єктність даних органів?

7. Інженер Науково-дослідного об’єднання “Системи” (державне
підприємство) Гордієнко Т. 6 років рахувався першим в черзі на
покращення житлових умов. Однак, при черговому розподілі житлової площі,
директор НДО і профспілковий комітет трьохкімнатну квартиру надав
начальнику цеху Рогозі Т. позачергою на підставі фіктивної довідки про
склад сім’ї. Голова адміністрації району затвердив списки про розподіл
житлової площі НДО і Рогозі Т., видав ордер на нову квартиру. За скаргою
Гордієнка Т. районний прокурор звернувся з заявою до суду.

Визначіть вимоги прокурора, вид провадження, і осіб, які беруть участь
у справі.

8. При підготовці справи до судового розгляду за скаргою безробітного
Ключа Т. на припинення виплати йому допомоги по безробіттю суддя виніс
ухвалу про залучення в процес прокурора. Напередодні судового засідання
прокурор проінформував суддю, що він зайнятий в розгляді кримінальної
справи і просить розглянути цивільну справу без його участі.

Чи вправі прокурор відмовитись в участі справи, якщо суддя вважає його
участь необхідною і виніс щодо даної посадової особи ухвалу.

Які наслідки неявки прокурора в судове засідання?

9. Студент технікуму Денисенко Р. (16 років) проживав разом з матір’ю і
вітчимом Сорокою Т. в його квартирі протягом 5 років. Після смерті
матері вітчим виставив речі пасинка за двері і змінив замок. Денисенко
Р. звернувся з проханням про надання йому місця в гуртожитку до
директора технікуму, який проінформував прокурора і просив посприяти в
захисті прав підлітка.

Прокурор пред’явив позов до Сороки Т. про визнання права за Денисенком
Р. на одну з кімнат і про примусовий розмін квартири, вказавши в заяві
про виклик Денисенка Р. в судове засідання в якості позивача.
Призначивши справу до судового розгляду, суддя не інформував Денисенка
Р. про засідання суду, вважаючи, що неповнолітній не може бути
позивачем.

Проаналізуйте дії прокурора і судді.

Хто зобов’язаний надати суду докази і обгрунтуванні позову?

10. Ільченко М. начальник АТП (комунальне підприємство) звільнив слюсаря
Степанченка В. на підставі скорочення штатів, але без згоди
профспілкового комітету. За позовом Степанчика В. про відновлення на
роботі суд залучив Ільченка М. в якості третьої особи на стороні
відповідача (ст.109 ЦПК), про що належно його інформував. Але на
засідання суду Ільченко М. через невідомі причини не з’явився.

Під час судового розгляду було з’ясовано, що скорочення штатів не було,
а дійсною причиною звільнення була відмова Степанчика В. від ремонту
особистого автомобіля начальника АТП. Виступаючи в судових дебатах,
позивач просив суд відновити його на роботі, стягнути заробітну плату за
три місяці вимушеного прогулу і відшкодувати моральну шкоду.

Складіть від імені прокурора висновок щодо вимог позивача і вимог
третьої особи.

Який буде висновок прокурора щодо третьої особи, якщо незаконне
звільнення мало місце в акціонерному товаристві, в приватному
підприємстві?

11. Васильків Т. звернулася до суду з вимогою до заводу медпрепаратів і
його директора про визнання необгрунтованою відмови в прийомі на роботу
у зв’язку з вагітністю, а також відшкодування моральної шкоди. Прокурор
району повідомив голову суду про намір брати участь у розгляді даної
справи. Голова суду в письмовій формі відхилив клопотання прокурора,
вказавши, що ні в процесуальному законодавстві, ні в наказах
генерального прокурора немає вказівок щодо участі прокурора в розгляді
даної категорії справ. Суд також не вбачає в тому необхідності, а тому
справа буде розглядатися без участі прокурора.

Чи згідні Ви з головою суду?

12. До прокурора зі скаргою звернулася пенсіонерка Сокуренко Д. і
повідомила, що рік назад вона вступила в шлюб із Цьвоком Б. і дала згоду
на його прописку в квартирі, яку вона винаймає. Однак шлюб виявився
фіктивним. Цьвок Б. перебуває в іншому шлюбі, вимагає від Сокуренко Д.
поділу квартири, погрожує насильством. В її інтересах прокурор звернувся
з позовом про визнання шлюбу недійсним.

В судовому засіданні обставини укладення відповідачем другого
фіктивного шлюбу підтвердились. Цьвок Б. визнав, що він вирвав із
паспорта сторінку із штампом реєстрації першого шлюбу, а у другий шлюб
вступив з метою отримати право на житлову площу.

Після перерви в судовому засіданні позивачка заявила про відмову від
позову, у зв’язку з тим, що відповідач видав їй розписку про сплату
протягом місяця 10 тис. грн., а потім вони розміняють квартиру.

Який буде висновок прокурора у даній справі?

Тема 7. Представництво в суді.

Поняття судового представництва.

Підстави і види представництва.

Повноваження представника в суді.

Особи, які не можуть бути представниками.

Законодавство:

Конституція України, ст. ст. 55, 59,121 (п. 2).

Цивільний процесуальний кодекс України, ст. ст. 110-117.

Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р., ст.ст. 1,5.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993
р.

Література:

Атомась Т. Функції адвоката в цивільному судочинстві // Право України.
1997, № 6.

Калитвин В. В. Адвокат в гражданском судопроизводстве. Воронеж, 1989.

Осокина Г. Понятие, виды и основания законного представительства //
Российская юстиция. 1988, № 1.

Пашук А.Й. Деякі питання судового представництва за новим ЦПК. Львів:
Вісн.Львів.ун-ту. Сер.юрид. 1966. Вип.10. с.37-41.

Розенберг Я.А. Представительство по гражданским делам в суде и
арбитраже. Рига: Изд-во Рижск. ун-та, 1981. 124с.

Сучасні системи адвокатури // За ред. О. Д. Святоцького. К.,1993.

Фурса С. Довіреність та інститут представництва в цивільному
законодавстві, нотаріальному і цивільному процесах // Право України.
1999. №4.

Шерстюк В. М. Судебное представительство по гражданским делам. М., 1988.

Шестюк В.М. Судебное представительство по гражданским делам. М.: Изд-во
Моск. ун-та, 1984. 114с.

Штефан М. Й., Дрижчаная Е. Г., Гусев Е. В. Представительство граждан в
суде. К., 1991.

1. Представниками сторін можуть бути:

1. дружина або дорослі діти;

2. профспілки – у справах робітників і службовців;

3. будь-яка особа, допущена судом, який розглядає справу;

4. адвокати;

один із співучасників, який є співпозивачем або співвідповідачем.

2. Представниками в суді не можуть бути:

1. недієздатні особи;

2. особи, над якими встановлено опіку і піклування;

3. прокурор в інтересах своїх дітей;

4. адвокат, в якого немає ордера, виданого юридичною консультацією;

особи, обмежені в дієздатності.

Задачі:

1. Бурдин М., відповідач у справі по виселенню, видав доручення на
ведення справи в суді Бурдин О. Судове засідання проводилося двічі. В
засіданні, яке відбулося 23 жовтня, вона брала участь як представник
відповідача. Після відновлення справи 11 листопада Бурдин О. була
допитана судом як свідок. Чи мають місце процесуальні порушення?

Який процесуальний статус займає Бурдин О. у даній справі?

До якої групи суб’єктів вона може бути віднесена?

2. За позовом Старченко Р. до автопідприємства про відновлення на роботі
від імені відповідача в суді брали участь юрисконсульт і адвокат. В
розгляді справи брав участь і директор автопідприємства.

Чи можлива участь у справі двох представників відповідача?

Як повинні оформлятися повноваження вказаних представників і директора.

3. Сидір Т.(80 років) пред’явив до дружини позов про визнання шлюбу
недійсним. Через похилий вік брати участі в судовому засідання не міг, а
тому доручив ведення справи двоюрідному братові. Відповідачка доручила
ведення справи члену товариства “Правознавець” Ільківу М.

Чи можуть бути вказані особи представниками у справі?

4. Шестак П. (17 років) пред’явила до Бондара Р. позов про встановлення
батьківства. Шестак П. протягом року жила в сім’ї Бондара Р. в статусі
няні і знаходилася з відповідачем в близьких відносинах. Дізнавшись про
вагітність, Бондар Р. вигнав її з дому.

Батьків та родичів Шестак П. не мала.

Що повинен вчинити суд?

5.Федоренко Я., Антонюк М. і Лисів С. пред’явили до Москаленко Р. позов
про поділ спадщини. Ухвалою суду провадження по справі було закрито, у
зв’язку з відмовою позивачів від позову. Від їх імені з відмовою
виступив Федоренко Я. на ухвалу суду адвокат Лисів С. подав від її імені
скаргу, в якій вказав, що суд не перевірив повноваження Федоренка Я. на
відмову від позову, яка була заявлена нею від імені Янтонюк М. та Лисак
С. Скарга підписана адвокатом. До неї додається ордер юридичної
консультації на ведення справи в касаційному суді.

Чи мотивованою є скарга?

Чи правильно оформлено повноваження адвоката?

6.Комбінат “Львівметереосистеми” пред’явив позов до Корній В. про
виселення з квартири будинку відомчого фонду без надання іншого
житлового приміщення. На підставі того, що Корній В. звільнився з роботи
за власним бажанням.

В судовому засіданні Корній В., заперечуючи проти позову, пояснив, що
своє звільнення він погодив з директором комбінату і по суті перевівся
на роботу в аналогічну будівельну організацію, яка входить в систему
“Держметереосистем”. Він просив суд витребувати про це пояснення від
директора комбінату. Залученого до участі у справі директора суд
допустив в процес на підставі посвідчення особи і попередив про
кримінальну відповідальність за дачу неправдивих відомостей.

Чи правильні дії суд?

Чи можуть керівники органу управління, організації бути її
представниками і які документи ствердять їх повноваження?

7.Суд відмовив допустити до участі у справі представниками сторін:
юрисконсульта заводу, який був виключений з колегії адвокатів;
громадянина Мишків Т., що виступив на захист майнових інтересів своїх
дітей, у зв’язку з тим, що він був визнаний в судовому порядку обмежено
дієздатним і над ним була встановлена опіка; співпозивача за дорученням
інших позивачів.

Визначіть правильність відмови суду.

8.Представник цукрозаводу юрисконсульт Масляний Я. подав до судової
колегії в цивільних справах обласного суду касаційну скаргу на рішення
місцевого суду про стягнення шкоди заподіяної внаслідок каліцтва
працівнику даного заводу. Оскільки в довіреності юрисконсульта не було
спеціального обумовлення на вчинення ним такої дії як оскарження
судового рішення (ст.115 ЦПК), суддя відмовив в прийнятті касаційної
скарги. Масляний Я. зауважив, що ст.98 ЦПК судовий представник включений
до складу осіб, які беруть участь у справі і у відповідності із ст.289
ЦПК має право на касаційне оскарження незалежно від спеціальних вказівок
в довіреності.

Дайте Вашу позицію щодо даної правової ситуації.

9. При розгляді справи за позовом Равлика С. до ВАТ “Холодокомбінат” про
поновлення на роботі на посаді інженера по ремонту технологічного
охолодження і оплату часу вимушеного прогулу. Інтереси відповідача
представляє начальник юридичного відділу Сидір Г., який був усно
уповноважений директором цього підприємства на ведення справи. Рішенням
суду позов задоволено. Представник відповідача Сидір Г. подав апеляцію,
а місцевий суд її прийняв.

Які порушення допустив суд?

10.Андрушко Д. звернувся до суду з позовною заявою до Колобка Р. про
визнання права власності на частину житлового будинку. Інтереси Андрушка
Д. представляв його брат, який працював слідчим, а інтереси Колобка Р. –
особа, яка виключена з колегії адвокатів.

Чи можуть вказані особи бути представниками в суді?

Тема 8. Процесуальні строки.

Поняття процесуальних строків і їх значення.

Види процесуальних строків.

Порядок вирахування процесуальних строків.

Продовження та поновлення процесуальних строків.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України, ст. ст. 84-89.

Судова практика:

• Постанови Пленуму Верховного Суду України:

«Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. №
9.

Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в

КТС, суд з’ясовує і обговорює додержання і причини пропуску як для
десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового
спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст.225 КЗпП), якщо
останньою він не був поновлений.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних

причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли

пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно до
ст.85 ЦПК ( 1501-06 ) і ст.228 КЗпП залишається без розгляду.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у

позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з’ясовує

не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і

обов’язки сторін. При пропуску передбаченого ст.225 КЗпП

десятиденного строку без поважних причин необхідності у з’ясуванні інших
обставин справи не має.

2.«Про практику застосування судами процесуального законодавства при
розгляді цивільних справ по першій інстанції» від 21 грудня 1990 р. № 9.

20. Суди повинні готувати цивільні справи до судового

розгляду та розглядати їх у встановлені для цього строки.

У тих випадках, коли законом встановлений строк розгляду

справи, що обчислюється з дня надходження заяви, підготовка справи
повинна бути закінчена з таким розрахунком, щоб вона була
розглянута в цей строк з додержанням правил ст.91 ЦПК ( 1501- 06 )про
строк вручення повістки про виклик до суду, якщо інше не випливає з
закону (наприклад, зі ст.277 КпАП ( 80732-10 ).

3.«Про підготовку цивільних справ до судового розгляду» від 5 березня
1977 р. № 1.

1. Підготовка кожної цивільної справи до розгляду в судовому

засіданні, незалежно від її складності, є обов’язковою і повинна

бути проведена в строки, передбачені ст.146 ЦПК ( 1502-06 ).

( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 )

4.«Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ»
від 1 квітня 1994 р. № 3.

6. Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним,

Київському і Севастопольському міським судам, військовим судам
регіонів та Військово-Морських Сил України посилити контроль за
додержанням судами нижчого рівня строків розгляду кримінальних і
цивільних справ і належно реагувати на випадки їх порушень.

( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )

7. Судам слід неухильно виконувати вимоги статей 352 КПК

( 1003-05 ) і 294 ЦПК ( 1503-06 ) про направлення справ у

касаційну інстанцію після закінчення строку, встановленого на

оскарження чи опротестування судових рішень і виконання необхідних дій,
пов’язаних з касаційним їх розглядом. Витребувані для перевірки в
порядку нагляду (ст.386 КПК ( 1003-05 ), ст.329 ЦПК ( 1503-06 )
справи повинні надсилатися не пізніше наступного дня після отримання
запиту.

8. Суди зобов’язані забезпечити своєчасне виконання судових

рішень відповідно до вимог глав 33 КПК ( 1003-05 ) і 44 ЦПК

( 1503-06 ).

9. Судовим колегіям Верховного Суду України при розгляді

кримінальних і цивільних справ у касаційному порядку і порядку

нагляду, а також суддям під час виїздів до судів для надання

практичної допомоги, звертати особливу увагу на дотримання

процесуальних строків розгляду справ у судах.

Література:

Бужинская Г.П. Процессуальные сроки в советском гражданском
судопроизводстве: Автореф. дис. канд. юрид. наук. М., 1987. 21с.

Задачі:

1.1 жовтня 2000 року Дуб О. звернувся до суду з позовом до Денисенко Т.
про стягнення 5 тис.грн., взятих відповідачем в борг. В заяві він
вказував, що відповідач гроші не віддає, посилаючись на фіктивну
розписку про повернення боргу. Суддя попередив Дуба О., що справа буде
призначена до судового розгляду в листопаді після проведення
графологічної експертизи.

Дайте оцінку діям судді.

2. За позовом Мурат Р. до підприємства про стягнення заробітної плати
справа була призначена до слухання на 17 січня 1998 року. Повістки
сторонам були направлені по пошті 11 січня. Представники сторін в суд не
з’явилися через несвоєчасне отримання повісток.

Чи допущені судом процесуальні порушення.

3.Чи мають місце порушення процесуальних строків в наступних ситуаціях:

позовна заява про відновлення на роботі розглянута суддею на наступний
день після її прийняття;

протягом місяця справа знаходилася на розгляді в одному суді і була
передана в інший суд через 5 днів після винесення ухвали про передачу
справи;

через рік після винесення рішення позивач звернувся в суд із заявою про
описку допущеного рішення.

4.Як обчислюється строк на подання апеляційної скарги в наступних
випадках:

а) 1 серпня суд виніс рішення по справі, а 20 серпня додаткове рішення;

б) на рішення суду від 13 лютого відповідач подав апеляційну скаргу 10
березня, вказавши, що копія рішення отримана ним тільки 5 березня;

в) 17 червня суддя оголосив лише резолютивну частину рішення, а 20
червня рішення було винесено в заключному вигляді, про що сторони не
знали;

г) позивач направив апеляційну скаргу з пропуском встановленого строку і
просив його відновити так як знаходиться на лікуванні в лікарні і не міг
своєчасно оскаржити рішення суду.

5. В зв’язку із знаходженням позивача в тривалому службовому відрядженні
суд з власної ініціативи зупинив провадження по справі з поверненням із
відрядження. З поверненням із відрядження (через 3 роки) провадження по
справі було поновлено. В судовому засіданні відповідач просив суд
відмовити в позові, посилаючись на пропуск строку давності.

Чи може бути прийнята судом ця обставина як підстава для відмови у
позові?

Які правила зупинення і обчислення процесуальних строків?

6. Вкажіть:

а) чи може бути продовжений встановлений ст.146 ЦПК 7-денний строк
підготовки справи до судового розгляду?

б) у випадках, коли законом встановлений строк розгляду справи, який
враховується з дня надходження заяви (ст.246 ЦПК), з яким розрахунком
мусить бути закінчена підготовка справи і чи слід враховувати вимоги
ст.91 ЦПК стосовно строку вручення повісток;

в) з якого дня підлягає обчисленню 10-денний строк апеляційного
оскарження: з наступного дня після постановлення рішення чи з наступного
дня після названого судом дня для ознайомлення з мотивами рішення.

Тема 9. Підвідомчість цивільних справ.

Поняття і види підвідомчості.

Підвідомчість цивільних справ суду. Загальні правила.

Підвідомчість суду позовних справ.

Підвідомчість суду справ, які виникають із адміністративно-правових
відносин.

Підвідомчість суду справ окремого провадження.

Законодавство:

Конституція України, ст. 124.

Цивільний процесуальний кодекс України, ст. ст. 24-26.

Судова практика:

• Постанови Пленуму Верховного Суду України:

«Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1
листопада 1996 р. № 9.

8. З урахуванням конституційного положення про те, що

правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких
поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124
Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод
громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи
скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути
розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на

оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної

влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а

тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді

скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді
цивільних справ» від 25 грудня 1996 р. № 13.

2. При вирішенні питань про підвідомчість справ належить

враховувати, що суди вирішують земельні й майнові спори, пов’язані

із земельними відносинами, якщо хоча б однією з сторін у спорі є

громадянин.

Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України

( 254к/96-вр ), деякими нормами Земельного кодексу України ( 561-12 )
(далі – ЗК), ст.5 Закону України “Про селянське (фермерське)

господарство” ( 2009-12 ), ст.24 Цивільного процесуального кодексу

України ( 1501-06 ) (далі – ЦПК) судам підвідомчі, зокрема, справи

за заявами:

– про надання земельної ділянки для ведення (створення)

селянського (фермерського) господарства в разі відмови в цьому

рішенням районної, міської (в адміністративному підпорядкуванні

якої є район) ради;

– про визнання незаконним рішення сільської, селищної,

міської ради про відмову передати громадянину в приватну власність
земельну ділянку, надану йому для ведення особистого підсобного
господарства, будівництва й обслуговування жилого будинку та
господарських будівель (присадибну ділянку), садівництва, дачного й
гаражного будівництва;

– про захист і поновлення порушених прав власників земельних

ділянок і землекористувачів, усунення перешкод у використанні

земельних ділянок;

– про скорочення за наявності поважних причин шестирічного

строку, протягом якого громадянам забороняється відчужувати

земельну ділянку, передану у власність для ведення селянського

(фермерського) господарства;

– про припинення права користування земельною ділянкою або

права власності на неї у випадках, передбачених Земельним

кодексом;

– про вилучення (викуп) земельних ділянок за заявами

відповідних рад, підприємств, установ та організацій;

– про відшкодування власникам землі та землекористувачам

збитків і приведення земельної ділянки у стан, придатний для її

використання за призначенням, підприємствами, установами,

організаціями, які проводили розвідувальні роботи;

– про вирішення спорів між власниками жилих будинків,

розташованих на суміжніх (сусідніх) земельних ділянках, щодо

усунення перешкод у користуванні останніми;

– про визначення порядку розпорядження земельною ділянкою та

її використання громадянами, яким жилий будинок, господарські

будівлі і споруди належать на праві спільної (сумісної або

часткової) власності;

– про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,

дарування, застави, самовільного обміну земельних ділянок

землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угод,

укладених власниками землі з порушенням установленого для них
порядку придбання або відчуження земельних ділянок;

– про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок,

приведення їх у придатний для використання стан, знесення зведених на
них будівель і споруд;

– про вирішення земельного спору, що відповідно до визначеної

Земельним кодексом компетенції розглядався радою, з рішенням якої
заявник не погоджується;

– про вирішення майнових спорів, пов’язаних із земельними

відносинами, в тому числі про відшкодування збитків, заподіяних

вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок,
обмеженням прав власників землі, орендарів та інших
землекористувачів, погіршенням якості земель чи приведенням їх у
непридатний для використання за цільовим призначенням стан
внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств,
установ, організацій та громадян, або шкоди, заподіяної їхніми
неправомірними діями, що потягли псування, погіршення якості
земель чи приведення їх у непридатність;

– про вирішення спорів між суб’єктами права колективної

власності на землю (ст.5 ЗК ( 561-12 ) і членами цих юридичних

осіб (або їх спадкоємцями) про право на земельну частку, між

садівницькими товариствами та їх членами, між членами такого

товариства і членами їх сімей, чи іншими особами щодо використання
наданої члену товариства земельної ділянки та усунення перешкод у
цьому.

3. Земельні спори між юридичними особами, в тому числі про

надання зареєстрованому фермерському господарству землі для

розширення господарства, підвідомчі арбітражним судам.

3.“Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової
) шкоди” від 31 березня 1995 рішення № 4

6. При застосуванні норм Кодексу законів про працю України

( 322-08 ) (далі – КЗпП) щодо порядку розгляду трудових спорів у

справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у
зв’язку з виконанням трудових обов’язків, суди повинні виходити з
того, що за змістом ст. 124 Конституції ( 254к/96-вр )
потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду
безпосередньо.

Суддя не вправі відмовити особі у прийнятті заяви з такими

вимогами лише з тієї підстави, що вона не розглядалася комісією по

трудових спорах.

( Пункт 6 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду N 5

( v0005700-01 ) від 25.05.2001 )

3.“Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають
юридичне значення”

2. При вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають

право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено

несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в
даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Зокрема:

– згідно з Законом України “Про реабілітацію жертв політичних

репресій на Україні” ( 962-12 ) факти розкуркулювання,

адміністративного виселення громадян встановлюються комісіями Рад
народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих;

– відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового

стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або

відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 ( 637-93-п ), якщо

документи не збереглися, підтвердження трудового стажу провадиться
районними (міськими) відділами соціального захисту населення на
підставі показань свідків; у інших випадках наявність певного стажу
роботи визначається у порядку, передбаченому законодавством, що
регулює правовідносини, з якими пов’язана необхідність
встановлення цього стажу;

– згідно з Положенням про порядок розгляду питань, зв’язаних

з громадянством України, затвердженим Указом Президента України від
31 березня 1992 року, для вирішення заяв про належність до
громадянства України може бути представлено рішення суду про
встановлення факту родинних відносин;

– ( Абзац п’ятий пункту 2 виключено на підставі Постанови

Пленуму Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від

25.05.98 ) у відповідності із Законом “Про статус і соціальний

захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи” ( 796-12 ) і затвердженим на підставі цього Закону

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року (

501-92-п ) Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи, посвідчення учасникам

ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може

видаватись на підставі рішення суду про встановлення факту

безпосередньої участі в будь-яких роботах за певний період

(визначений законодавством), пов’язаних з усуненням самої

аварії, її наслідків у зоні відчуження, в тому числі в

проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також у

роботах на діючих пунктах санітарної обробки людей і

дезактивації техніки. Інші питання визначення статусу осіб, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вирішуються на
підставі відповідних документів, а спірні питання розв’язуються

комісіями при виконкомах Київської і Житомирської обласних Рад
народних депутатів і при Міністерстві у справах захисту

населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

– ( Абзац шостий пункту 2 виключено на підставі Постанови

Пленуму Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від

25.05.98 ) згідно з Законом “Про охорону праці” ( 2694-12 ) і

Положенням про розслідування та облік нещасних випадків,

професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і

організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
10 серпня 1993 року N 623 ( 623-93-п ), факт каліцтва та іншого
ушкодження здоров’я на виробництві посвідчується актом про нещасний
випадок, а в разі відмови власника підприємства,

установи, організації або уповноваженого ним органу, скласти такий

акт чи незгоди потерпілого або іншої заінтересованої особи із

змістом акта питання вирішується в порядку, передбаченому

законодавством про розгляд трудових спорів.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів

належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження

військової служби, перебування на фронті, у партизанських

загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов’язків

військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати

працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про

закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти,

одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в

установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою

особою до суду в порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК (1502-06). (
Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

3. У кожному разі суддя зобов’язаний перевірити підвідомчість

даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому

розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви на
підставі п.1 ст.136 ЦПК, а коли справу вже порушено – закриває
провадження в ній на підставі п.1 ст.227 ЦПК ( 1502-06 ).

У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення

підвідомчого судові факту пов’язане з вирішенням спору про право,

суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому

провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи,

залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що

вони мають право подати позов на загальних підставах.

( Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

12. Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності
особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об’єднанні
громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі,
паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів
громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не
підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки
ці питання вирішуються органом, який видав документ.

Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим, на

підставі п.6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі
документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу,
наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв’язку
з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і
інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті
в зв’язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового
свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа
про трудовий стаж.

16. Заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця

її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого

провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі

видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через

відсутність або недостатність документів, що необхідні для

підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або
володіння спадковим майном. У тому ж разі, коли всі необхідні документи
були, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено,
заінтересована особа може звернутись до суду не з заявою про
встановлення факту прийняття спадщини, а зі скаргою на відмову вчинити
нотаріальну дію (ст.285 ЦПК ( 1502-06 )).

17. Заяви про встановлення факту володіння будинком на праві

власності не підлягають розгляду в порядку окремого провадження,

якщо будівництво не було закінчено і будинок не був прийнятий в

експлуатацію або його було збудовано самовільно (ст.105 ЦК

( 1540-06 )) чи зареєстровано за іншою особою.

4.“Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної
власності” від 22 грудня 1995 р. №20.

2. Судам слід мати на увазі, що судовий захист права

приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ,
зокрема, за позовами:

а) про визнання права власності на майно, про витребування

майна з чужого незаконного володіння (а в передбачених законом

випадках і від добросовісного набувача) чи відшкодування його

вартості, про усунення інших порушень прав власника;

б) про визначення порядку володіння, користування і

розпорядження майном, що є спільною власністю;

в) про поділ спільного майна або виділ з нього частки;

г) про визнання недійсними угод про відчуження майна та

дійсними – у випадках, передбачених ч.2 ст.47 ЦК ( 1540-06 ), а

також про визнання незаконними актів державних органів, органів

місцевого самоврядування про неправомірне втручання у здійснення
власником правомочностей щодо володіння, користування і
розпорядження своїм майном;

д) про переведення прав і обов’язків покупця за договором

купівлі-продажу, укладеним учасником спільної часткової власності

щодо своєї частки з порушенням права іншого учасника даної

спільної власності, на привілеєву купівлю цієї частки;

е) про передачу в приватну власність майна, яке за законом

підлягає відчуженню громадянину (зокрема: відповідно до ст.1

Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” (
2482-12 ) підлягають передачі сім’ям наймачів квартири (будинки) та
належні до них господарські споруди і приміщення; згідно п.12 ст.20,
п.1 ст.21, п.10 ст.22 Закону України “Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи” ( 796-12 ) відповідним категоріям цих громадян передаються
у власність жилі приміщення тощо);

є) про визнання недійсною угоди про відчуження квартири

(будинку) з громадського житлового фонду з порушенням

передбаченого ст.15 Закону “Про власність” ( 697-12 ) права

наймача цього приміщення на придбання його у власність або про

переведення на наймача прав і обов’язків набувача за цією угодою;

ж) про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків,

завданих порушенням права власника (включаючи й неодержані
доходи);

з) про виключення майна з опису.

Судами розглядаються й інші позови, пов’язані з охороною

права приватної власності. Відповідні положення щодо захисту права
приватної власності поширюються також і на особу, яка хоча не є
власником, але володіє майном з підстав, передбачених законом чи
договором.

5.«Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами
Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 р. № 2.

2. Судовому розгляду відповідно до ст.24 ЦПК ( 1501-06 )

підлягають спори, пов’язані з договором найму жилого приміщення, і,
зокрема: про надання наймачеві звільненого жилого приміщення в квартирі,
в якій він проживає, якщо йому відмовлено в наданні цього
приміщення або на нього видано ордер іншій особі чи воно передано
іншому наймачеві, який проживає в цій же квартирі; про відмову у
видачі охоронного свідоцтва; про примусовий обмін займаного жилого
приміщення; відмову підприємства, установи і організації (крім
колгоспів) у згоді на обмін або виконкому – у видачі обмінного ордера;
про переселення на час капітального ремонту жилого будинку; про
відмову в наданні жилого приміщення, що збереглося після капітального
ремонту; про визнання і втрату права на жиле приміщення; про видачу
ордера на жиле приміщення, що надається згідно зі статтями 52, 53 ЖК
України у будинку відомчого житлового фонду за спільним
рішенням адміністрації і

профспілкового комітету або в будинку громадського житлового фонду за
спільним рішенням органу громадської організації і

профспілкового комітету з наступним повідомленням виконкому
місцевої Ради про надання жилого приміщення для заселення у
випадку відмови виконкому у видачі ордера; про надання жилого
приміщення за вимогами громадян, які мають право на позачергове
надання жилих приміщень, у тому числі у випадках порушення
встановленого законодавством строку надання житла, та ін. ( Абзац
перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 )

( Абзац другий пункту 2 виключено на підставі Постанови

Пленуму Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98)

Судам не підвідомчі спори: з питань обліку громадян, які

потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих

приміщень; про відмову наймача чи членів його сім’ї в згоді на

вселення в жиле приміщення інших осіб або в здачі його у

піднайом; вимоги наймача до наймача іншого жилого приміщення в тій
же квартирі про примусовий обмін жилого приміщення на

підставі ст.80 ЖК або визнання його таким, що втратив право

користування приміщенням на підставі статей 71 і 107 ЖК; про

переселення в межах одного і того ж гуртожитку й інші спори, для

вирішення яких встановлений несудовий порядок.

( Абзац третій пункту 2 виключено на підставі Постанови

Пленуму Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98)

Не підвідомчі судам також спори про виселення з самоправно

зайнятих та із загрожуючих обвалом жилих приміщень у будинках
державного або громадського житлового фонду. ( Абзац третій
пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 )

5.«Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі,
гідності і ділової репутації громадян та організацій» від 28 вересня
1990 р. № 7

4. У порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися

позови про спростування відомостей, які містяться у вироках та

інших судових рішеннях, а також у постановах слідчих та інших

відповідних органів, для оскарження яких законом встановлено інший
порядок. ( Пункт 4 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду
України N 14 ( v0014700-96 ) від 25.12.96 )

7. Судам необхідно враховувати, що згідно з ч.2 ст.124

Конституції України ( 888-09 ) вимоги громадян або організацій про

спростування опублікованих засобами масової інформації відомостей, що не
відповідають дійсності й порочать честь і гідність особи,
розглядаються судами й у тому разі, коли ця особа попередньо не
зверталася до органів масової інформації про спростування
зазначених відомостей.

( Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93,

в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14

( v0014700-96 ) від 25.12.96 )

6.«Про практику застосування судами законодавства, що регулює право
власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 р.№7

2. Судам підвідомчі спори, пов’язані з правом приватної

власності на жилий будинок, зокрема:

а) про визнання права власності на будинок або його частину

(частку), витребування цього майна з чужого незаконного володіння,

усунення будь-яких порушень зазначеного права, хоча б ці порушення і не
були поєднані з позбавленням володіння і відшкодування заподіяних
цим збитків;

б) про виділ частки з будинку (поділ будинку), що є спільною

власністю (частковою чи сумісною);

в) про надбудову, прибудову або перебудову будинку і

підсобних будівель, якщо є дозвіл виконкому місцевої Ради, але

проти цього заперечують інші учасники спільної часткової

власності;

г) про визначення порядку користування жилим будинком;

д) про зміну розміру часток будинку, що знаходиться в

спільній частковій власності;

є) про право привілеєвої купівлі частки в спільній частковій

власності на будинок;

ж) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, міни,

дарування будинку і т.ін.;

з) про компенсацію, пов’язану із зниженням цінності будинку,

викликану діяльністю підприємств, організацій.

( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму

Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92,

N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

Разом з тим, скарги на рішення виконкомів місцевих Рад

народних депутатів з цих питань можуть бути предметом розгляду

суду в порядку, встановленому для оскарження неправомірних дій

органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права
громадян.

7.«Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав
споживачів» від 12 квітня 1996 р. № 5.

4. Судам слід мати на увазі, що вимоги споживачів про захист

їх прав розглядаються у позовному провадженні. В такому ж порядку
можуть звертатися до суду Державний комітет України у справах
захисту прав споживачів і його органи, а також громадські
організації (об’єднання) споживачів, які відповідно до п.10 ч.1 ст.5
та ст.26 Закону (1023-12 ) мають право представляти й захищати в
суді інтереси споживачів.

Скарги на рішення, дії або бездіяльність державних органів,

що здійснюють захист прав споживачів, та їх службових осіб

розглядаються судом у порядку, встановленому главою 31-А

Цивільного процесуального кодексу України ( 1502-06 ) (далі –

ЦПК).

8.«Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1
листопада 1996 р. № 9.

8. З урахуванням конституційного положення про те, що

правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких
поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124
Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод
громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи
скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути
розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на

оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної

влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а

тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді

скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Література:

Амігуд М. Суди і захист прав акціонерів // Право України. 1999. №4.

Боннер А. Подведомственность гражданских дел судебным органам.
“Советская юстиция”, 1968 г., № 21.

Бородін М., Гнатенко А. Цивільно-правові спори про угоди // Право
України. – 1997, № 5.

Воложанин В. Разграничение подведомственности товарищеских и народных
судов по гражданским делам. “Советская юстиция”, 1965 г., № 14, стр.
10—12.

Гражданский процесс, ответственные редакторы доктор юридических наук
профессор Чечина М. А. и кандидат юридических наук Чечот Д. М.
Издательство “Юридическая литература”, 1968 год, гл. 10, стр. 122.

Домбровський І. П. Розгляд судами справ за позовами до засобів масової
інформації про захист честі, гідності й ділової репутації та компенсацію
моральної шкоди // Вісник Верховного Суду України. – 1998, № 2.

Жуйков В. М. Судебная защита прав граждан и юридических лиц.-М.,1997.

Кобец Н. Г. Подведомственность споров об увольнении. “Советское
государство и право”, 1968 г., № 9.

Коссак С.М. Особливості судочинства в справах, які виникають з трудових
правовідносин: Атореф. канд. дис. К. 1998.

Осипов Ю. К. Подведомственность и подсудность гражданских дел. 1962 г.

Осипов Ю.К. Подведомственность юридических дел: Учеб. пособие.
–Свердловск: Изд-во Свердл.ун-та, 1973. –128с.

Скобелкин В. Подведомственность трудовых дел о материальной
ответственности рабочих и служащих. “Советская юстиция”, 1968 г., № 12.

Советский гражданский процесс под редакцией профессора М. А. Гурвича,
1967г., гл. 3, стр. 50.

Трубников П. Я. Защита гражданских дел в суде. – М., 1990.

Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. – К., 1992.

Юрасов В.П. Підвідомчість цивільних справ //Проблеми правознавства.
–1967.-№6. –с.46-48.

1. Розглядові в суді підлягають:

заяви про дострокове припинення повноважень депутата районної Ради
народних депутатів у разі невиконання ним вимог щодо несумісництва
депутатської діяльності з іншими видами діяльності;

заяви про дострокове припинення повноважень голови обласної Ради
народних депутатів;

заяви про дострокове припинення повноважень народних депутатів України у
разі невиконання ними вимог щодо несумісництва депутатської діяльності з
іншими видами діяльності;

заяви про дострокове припинення повноважень народних депутатів України у
разі виконання ними наукової та навчальної роботи;

заяви про усиновлення дітей, які проживають на території України
громадянами

2.Суд залишає заяву без розгляду у випадку:

непідвідомчості справи суду;

смерті сторони;

повторної неявки сторони в судове засідання, якщо суд визнає це за
необхідне;

звернення до суду недієздатної особи;

при укладенні сторонами мирової угоди.

Задачі:

1. За рішенням сесії районної Ради народних депутатів завідуючий
фінансовим відділом Г. був звільнений з посади за допущені помилки.
Вважаючи своє звільнення незаконним, Г. звернувся з позовом до суду про
поновлення на роботі. Суддя в прийнятті позовної заяви відмовив,
посилаючись на те, що рішення Ради є колективним і розглядові в суді не
підлягає. Він також зазначив, що, крім цього, всі трудові спори
підлягають обов`язковому попередньому розглядові в КТС.

Чи правильне твердження судді?

2. Ужгородська райспоживспілка пред’явила позов до виконкому
Ужгородської міської ради та орендного плодоовочевого переробного
підприємства “Бистриця” про визнання рішення про реєстрацію статуту і
орендного підприємства та установчих документів недійсними. Позивач
зазначав, що рішенням міськвиконкому зареєстровано статут орендного
підприємства “Бистриця”, яке створено без згоди власника майна. Він
просив задовольнити його вимоги.

Рішенням місцевого суду м.Ужгорода позов задоволено, посилаючись на
закон України “Про підприємства в Україні”, де передбачена можливість
визнання недійсними установчих документів і рішення про створення
підприємства за рішенням суду.

Чи законне таке рішення суду?

Визначіть підвідомчість справи.

3.Квартирно-експлуатаційна частина Личаківського району м. Львова
пред’явила позов до Павлика В. і фабрики індпошиву та ремонту одягу про
виселення. У своїй заяві позивач зазначав, що згідно з договором фабрика
індпошиву одержала в оренду приміщення під взуттєву майстерню. У березні
2000 р. майстерня була закрита і в це приміщення самоправно вселився для
проживання відповідач Павлик В., якого квартирно-експлуатаційна частина
просила виселити.

Ухвалою судді Личаківського району м. Львова в прийомі позовної заяви
відмовлено за непідвідомчістю спору судові

Чи правильна така постанова суду?

Визначіть підвідомчість даного спору.

4.Наймані працівники ВАТ “Кінескоп” звернулися до суду з позовною заявою
до власника підприємства про невиконання останнім умов колективного
договору.

Суд, розглянувши справу, задовольнив вимогу працівників.

Чи правильно поступив суд?

5.Яшин М. звернулася до Конституційного суду України зі скаргою, в якій
оспорювала рішення місцевого суду у справі про зміну договору найму
житлового приміщення і виселення Петрика Р. з квартири. за міркуваннями
заявниці суд загальної юрисдикції вирішив справу на підставі недостатньо
досліджених і не правильно оцінених фактичних обставин справи, чим
порушив її конституційне право на судовий захист.

Оцініть дану ситуацію з точки зору підвідомчості.

6.Визначіть підвідомчіть даних справ:

а) про оскарження АТ “Торгавто” телеграми державного митного комітету
України про стягнення акцизу з організацій імпортерів з моменту
прийняття нової редакції Закону України “Про акцизний збір”, тобто до
його офіційного опублікування.;

б) про перевірку конституційності нормативних актів прийнятих радою
м.Львова;

в) про оскарження ТзОВ “Весна” розпорядження заступника голови обласної
адміністрації “Про оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності”;

г) про оскарження приписів державної податкової інспекції;

д) про оскарження постанови обласної ради про звільнення з посади
губернатора області.

7. Товариство “Колос” пред’явило в травні 1998 року позов до Черненко
М., який зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, про
відшкодування збитків, пов’язаних з виконанням умов укладеного між ними
договору перевезення.

Визначіть підвідомчіть даної справи.

Розгляд справи затягнувся і в серпні 1998 року закінчився термін дії
свідоцтва про державну реєстрацію Черненка М. в якості суб’єкта
підприємницької діяльності.

Чи зміниться в зв’язку з цим підвідомчість справи?

8. Наказом директора ЛОРТА-ТНВ м.Львова від 4 липня 1999 року гр.
Свірідова О. була тимчасово прийнята на роботу бухгалтером в зв’язку з
відпусткою бухгалтера Миколаєвої П. 10 серпня Свірідова О. на роботу не
з’явилася в зв’язку з хворобою. У цей же день адміністрація звільнила її
в зв’язку з закінченням терміну тимчасової роботи.

Свірідова О. хворіла три тижні. Після видужання вона звернулася в
місцевий суд Залізничного району з позовом про поновлення її на роботі
диспетчером, посилаючись на те, що її прийняли на роботу на цю посаду і
про стягнення допомоги в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Суд позовні вимоги задовольнив. Розглядаючи справу в апеляційному
порядку, Апеляційний суд Львівської області скасував рішення
Залізничного суду в частині поновлення позивачки на роботі і припинив
провадження в справі в частині стягнення допомоги по тимчасовій
непрацездатності, посилаючись на Постанову Пленуму Верховного Суду
України від 27 березня 1992 року “Про практику розгляду судами цивільних
справ за позовами про відшкодування шкоди”.

Чи підвідомча суду ця справа про відновлення на роботі і про стягнення
допомоги по тимчасовій непрацездатності?

9.Лукін Д. у 1999 році самовільно побудував у м.Львові житловий будинок
і оселився в ньому із сім’єю. Виконком міської ради Львова в грудні
1999 року виніс рішення про знос цього будинку, оскільки він заважав
плановій забудові міста і побудований самовільно. Лукін Д. будинок не
зніс і виселятися з нього відмовився. У зв’язку з цим житловий відділ
виконкому звернувся в суд із позовом про виселення Лукіна Д. і членів
його сім’ї без надання іншої житлової площі.

Суд позов задовольнив. Апеляційний суд Львівської області скасував
рішення суду і зупинив провадження в справі в судовому порядку, згідно
статті 105 ЦК.

У якому порядку повинно бути розглянуте питання про виселення Лукіна Д.
і членів його сім’ї при наявності рішення виконкому про знос цього
будинку з зв’язку із самовільним будівництвом?

10. Виконком міської Ради м. Львова звернувся в суд із позовом про
виселення Грицько А., його дружини Грицько О. і двох дітей із кімнати
площею 18 кв. метрів кв. № 3 по вул.Шевченко, 70.

Свої позовні вимоги виконком місцевої Ради обгрунтовував тим, що
відповідачі, що займали в комунальній квартирі № 3 дві кімнати загальною
площею 26 кв. метрів без ордера і згоди виконкому зайняли вільну
ізольовану кімнату площею 18 кв. метрів, на який виданий ордер Мироненко
П.

Суддя в прийнятті позовної заяви відмовив і запропонував звернутися з
заявою в прокуратуру.

Чи правильні дії судді?

11. У зв’язку з тим, що між подружжям Богданових виникли неприязні
стосунки, вони припинили спільне проживання. Через те, що в
добровільному порядку подружжя Богданових не змогли поділити майно,
нажите за час спільного проживання, Богданова Г. звернулася в суд із
позовом до чоловіка про поділ майна.

Суддя в прийнятті позовної заяви відмовив, мотивуючи свою відмову тим,
що згідно з Положенням про товариські суди, спори про поділ майна між
чоловіком і дружиною підлягають розгляду в товариському суді.

Чи правильні дії судді?

Тема 10. Підсудність цивільних справ.

Поняття підсудності, її відмінність від підвідомчості.

Види підсудності.

Порядок передачі справи в інший суд.

Наслідки недотримання правил про підсудність.

Законодавство:

Цивільний процесуальний кодекс України, ст. ст. 123-135.

Судова практика:

• Постанови Пленуму Верховного Суду України:

1.Постанова Пленуму ВСУ Про судову практику про відшкодування моральної
(немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. № 4.

12. Звернути увагу судів на те, що положення ст.24 Закону

України “Про захист прав споживачів” ( 1023-12 ) щодо одночасного
вирішення судом вимог споживача про захист його прав і
відшкодування моральної шкоди не виключають можливості
пред’явлення окремого позову про відшкодування цієї шкоди
(наприклад, коли вимоги були задоволені без судового розгляду, але
допущена тяганина).

Згідно з тим же законом ці справи можуть бути підсудні за

вибором споживача районному (міському) суду за місцем проживання
споживача, за місцем знаходження відповідача, за місцем заподіяння шкоди
або за місцем виконання договору.

2.“Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають
юридичне значення.

Справи про встановлення неправильності запису в акті

громадянського стану або про його анулювання підсудні районним
(міським) судам за місцем проживання заявника.

3.«Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами
Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 р. № 2.

3. Роз’яснити судам, що відповідно до правил ст.127 ЦПК

( 1502-06 ) позови, які виникають з договору найму жилого

приміщення, пред’являються в народному суді за місцем знаходження
приміщення.

4.«Про практику застосування судами процесуального законодавства при
розгляді цивільних справ по першій інстанції» від 21 грудня 1990 р. № 9.

4. Вирішуючи питання про підсудність справи, необхідно

виходити з правил глави 15 ( 1502-06 ) та відповідних норм ЦПК,

що визначають підсудність справ непозовного провадження, і,

зокрема, враховувати, що порушення і розгляд всіх справ, що

підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, віднесено до
компетенції відповідних районних (міських) народних судів, крім
винятків, коли за законом їх вирішення є компетенцією обласного,
Київського чи Севастопольського міських, міжобласного судів,
Верховного суду Автономної Республіки Крим, військових судів
гарнізону, регіону, Військово-морських сил чи Верховного Суду
України, наприклад, статті 124, 243-21 ЦПК ( 1502-06 ).

Слід також мати на увазі, що правила ч.4 ст.126 ЦПК про

підсудність справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної

майну громадян або юридичних осіб, не поширюються на позови про
відшкодування шкоди, заподіяної робітниками і службовцями у
зв’язку з виконанням трудових обов’язків.

Відповідно до статей 132, 133 ЦПК суд може передати на

розгляд іншого суду розпочату розглядом по суті справу лише у

випадку, коли визнає, що даний позов з обставин справи можна

зручніше вирішити за місцем проведення найголовніших дій, які

підлягають перевірці, або взагалі в іншому суді, а не в суді,

обраному позивачем, а також, якщо прохання відповідача, місце

проживання якого не було відоме, про передачу справи за місцем

його дійсного проживання буде визнано таким, що заслуговує уваги.

Згідно з цими нормами суд, зокрема, вправі надіслати справу на

розгляд іншого суду, якщо сторони змінили місце проживання.

Виходячи з характеру наданих законом повноважень, зазначені в

ч.1 ст.133 ЦПК особи вправі в межах своєї компетенції передати на

розгляд до іншого суду як будь-яку цивільну справу, так і заяву

про порушення цивільної справи.

( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

5.“Про практику розгляду судами України справ про спадкування” від 24
червня 1983 р. №4.

3. Заяви по спорах про спадкове майно, в тому числі заяви про

продовження строку на прийняття спадщини, розглядаються за

правилами позовного провадження. В порядку окремого провадження
розглядаються скарги на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні
(ст.285 ЦПК ( 1502-06 ), заяви про встановлення факту прийняття
спадщини, факту належності заповіту, перебування на утриманні
(ст.273 ЦПК), якщо при цьому немає спору про право на спадщину.

Проте суд не вправі розглядати заяви про встановлення фактів

складання заповітів.

6.«Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав
споживачів» від 12 квітня 1996 р. № 5.

4. Судам слід мати на увазі, що вимоги споживачів про захист

їх прав розглядаються у позовному провадженні. В такому ж порядку
можуть звертатися до суду Державний комітет України у справах
захисту прав споживачів і його органи, а також громадські
організації (об’єднання) споживачів, які відповідно до п.10 ч.1 ст.5
та ст.26 Закону (1023-12 ) мають право представляти й захищати в
суді інтереси споживачів.

Скарги на рішення, дії або бездіяльність державних органів,

що здійснюють захист прав споживачів, та їх службових осіб

розглядаються судом у порядку, встановленому главою 31-А

Цивільного процесуального кодексу України ( 1502-06 ) (далі –

ЦПК).

7. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від
1 листопада 1996 р. № 9.

8. З урахуванням конституційного положення про те, що

правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких
поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124
Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод
громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи
скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути
розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на

оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної

влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а

тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді

скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

8.«Про практику застосування судами земельного законодавства при
розгляді цивільних справ» від 25 грудня 1996 р. № 13.

5. Враховуючи, що підставою для позовів про відшкодування

шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, є

зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння такої шкоди майну
організацій або громадян, ці позови відповідно до ст.126 ЦПК (
1502-06 ) можуть пред’являтися за вибором позивача або за місцем
проживання відповідача (місцем знаходження органів управління
організацій), або за місцем заподіяння шкоди.

6. Спори з приводу суміжного землекористування: додержання

меж, правил добросусідства (зокрема, щодо обов’язку власника або

землекористувача дозволити власникам або землекористувачам

сусідньої ділянки прохід до доріг загального користування для

спорудження на суміжній ділянці необхідних комунікацій, вжиття

заходів до недопущення можливості стоку дощових і стічних вод,

проникнення отрутохімікатів та мінеральних добрив на суміжну

ділянку тощо) – розглядаються судами відповідно до ч.2 ст.124

Конституції України ( 254к/96-вр ) і в тому разі, коли вони

попередньо не вирішувались обраною радою узгоджувальною комісією.

7. Судам слід мати на увазі, що підвідомчі їм спори,

пов’язані із земельними відносинами, розглядаються у позовному

провадженні.

За заявою сторони, яка не погоджується з рішенням ради з

земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення й

вирішує спір по суті.

При оскарженні рішення рад з інших питань, віднесених до їх

компетенції (наприклад, про відмову в наданні земельної ділянки

для ведення особистого підсобного господарства), суд у разі

задоволення позову визнає рішення ради незаконним і зобов’язує її

виконати певні дії на захист порушеного права.

Література:

1.Гражданский процесс. Ответственные редакторы доктор юридических наук
профессор Н.А.Чечина и кандидат юридических наук Д.М.Чечот “Юридическая
литература”, М., 1968 г. гл.XI, стр.133.

Жуйков В. М. Судебная зашита прав граждан и юридических лиц.—М.,1997.

Калистратова Р.Ф. Передача гражданских дел из одного суда в другой
“Советская юстиция”, 1967 г. №6.

Марышева Н. Подсудность гражданских дел, рассматриваемых судами на
основании договоров о правовой помощи. “Социалистическая законность”.
1966, №6. стр.31.

Осипов Ю.К. Подведомственность и подсудность гражданских дел. –М.:
Госюриздат, 1961. –128с.

Особенности рассметрения отдельных категорий гражданских дел. Под ред.
М.К.Треушникова. М. 1987.

Советский гражданский процесс. Под редакцией профессора М.А.Гурвича.
Изд. “Высшая школа”. М., 1967 г., гл.IX, стр.110.

Тираненко В. Подсудность гражданских споров. Комментарии к ГПК РСФСР.
“Советская юстиция”, №9, 1965 г., стр.22.

1. Загальним правилом територіальної підсудності є:

справи розглядає суд за місцем проживання позивача;

справи розглядає суд за місцем проживання відповідача;

справи розглядаються в суді за погодженням сторін;

справи розглядає суд за місцем знаходження спірного майна;

справи розглядаються в суді, прямо передбаченому законом.

2. Альтернативна територіальна підсудність означає:

можливість звернення до будь-якого суду;

можливість позивача вибрати один із декількох судів, вказаних в законі;

можливість звернення до певно визначеного суду;

можливість вибору суду за погодженням сторін;

звернення до суду за місцем проживання відповідача.

3. Підсудність по зв`язку справ має місце у випадку:

пред`явлення позову до декількох відповідачів;

пред`явлення позову до декількох позивачів;

участі у справі третіх осіб;

пред`явлення зустрічного позову;

пред`явлення касаційної скарги.

Задачі:

1.Тарасенко Н. звернувся до суду з позовною заявою про поновлення на
роботі і оплату вимушеного прогулу. Суддя відмовив в прийнятті заяви,
мотивуючи тим, що позивачу необхідно звернутися до КТС, а вже потім до
суду.

Чи правомірні дії судді?

Визначіть підвідомчість та підсудність цієї справи.

2.Мазур К. у травні 1999 року був викликаний на учбові збори. Під час
прибирання території військової частини, Мазур К. пересував кам’яну
плиту, яка впала йому на груди та праву ногу, спричинивши травму.

Згідно з висновком МСЕК у нього встановлена друга група інвалідності і
призначена пенсія в розмірі 56 гривень.

У зв’язку з тим, що призначена позивачу пенсія не компенсувала
втраченого ним заробітку, Мазур К. звернувся в Галицький суд, по місцю
свого проживання, із позовом до військової частини про стягнення
відшкодування за шкоду, заподіяну здоров’ю.

3. Боднар Р., що постійно проживає в м.Львові, під час перебування у
відрядженні в м.Одесі був збитий автомашиною, що належить Миколаївському
АТП № 2. Отримавши важке ушкодження, Боднар Р. був поміщений у лікарню в
м.Одесі.

Маючи намір подати позов до Миколаївського АТП № 2 про стягнення
додаткових витрат на харчування i інших витрат, пов’язаних із
лікуванням, Боднар Р. звернувся до юрисконсульта, що прийшов у лікарню
провідати свого знайомого, із проханням роз’яснити йому, чи може він
пред’явити позов у будь-який місцевий суд м.Одеси?

Юрисконсульт роз’яснив йому, що він має право подати позов у м.Миколаєві
або ж у м.Львові, а не в Одесі.

Чи правильна ця консультація?

4. Солянова І. звернулася з позовом до колишнього чоловіка Солянова К.
про стягнення аліментів на утримання двох дітей у суд по місцю свого
проживання в м.Львові, а не за місцем проживання Солянова К. у м.Києві.

Чи підсудна суду за місцем проживання Солянової К. дана справа?

5. Між Черненко Н. (проживає в м.Львові) і Мокрим Т., що проживає в
м.Тернополі, виник спір з приводу права власності на будинок,
розташованого м.Ужгороді.

Черненко Н., вважаючи, що йому належить 1/4 спірного будинку,
оформленого на ім’я МокрогоТ., подав позов у місцевий суд м.Тернополя,
по місцю проживання Мокрого Т.

Суддя в прийнятті позовної заяви відмовив посилаючись на непідсудність
справи даному суду.

Якому суду підсудна дана справа?

6. Прокурор Залізничного району м.Львова в інтересах універмагу “Львів”
звернувся з позовом до колишнього продавця універмагу Дроздова Г. про
стягнення 349 грн. збитку, заподіяного нестачею цінностей. Дроздов Г.,
після виявлення нестачі, дав зобов’язання погасити зазначену суму, проте
не виконав свого зобов’язання, виїхав в інше місце, не повідомивши про
це адміністрацію універмагу. Позов був поданий за останнім відомим
місцем проживання Дроздова Г. Дізнавшись про це, відповідач просив суд
направити справу по місцю його нового постійного проживання.

1.Чи правильно прийняв суд м.Львова справу свого провадження?

2.Як повинен вчинити суд, отримавши заяву Дроздова про зміну
підсудності?

Тема 11. Судові витрати. Судові штрафи.

Поняття і види судових витрат у цивільному процесі.

Державне мито.

Витрати, пов’язані з розглядом справи.

Звільнення від судових витрат.

Судові штрафи.

Судова практика:

• Постанови Пленуму Верховного Суду України:

1.«Про практику застосування судами процесуального законодавства при
розгляді цивільних справ по першій інстанції» від 21 грудня 1990 р. № 9.

12. Судам необхідно мати на увазі, що відповідно до статей

44, 95 ( 1501-06 ), 172, 173, 174 ( 1502-06 ) ЦПК штраф у розмірі

до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян може бути
накладено на свідка за неявку без поважних причин; на сторону й іншу
особу, яка бере участь у справі за невиконання обов’язку повідомити
суд про зміну своєї адреси під час провадження справи, за неявку в
судове засідання без поважних причин, що призвело до відкладення
справи; на позивача і відповідача, коли сторони або одна з них не
з’явились у судове засідання без поважних причин і жоден з них не
подав заяви про розгляд справи за його відсутності; на
службову особу підприємства, установи, організації, з вини
якої не забезпечено явку представника у судове засідання.

У зазначених випадках штраф накладається ухвалою,

постановленою з додержанням правил статтями 232-234 ЦПК

( 1502-06 ), яка не підлягає оскарженню у касаційному порядку.

Особа, на яку накладено штраф, може просити суд, що наклав штраф, про
зняття або зменшення його розміру. Ухвалу про відмову у
задоволенні заяви можна оскаржити, на неї може бути внесене
окреме подання прокурора (ст.83 ЦПК ). ( Абзац другий пункту 12 із
змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України
N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 )

Слід також враховувати, що за проявлену неповагу до суду

настає відповідальність за ст.185-3 КпАП ( 80731-10 ) у порядку,

передбаченому цим Кодексом. Йдеться про злісне ухилення від явки до
суду свідка та експерта (ч.2 ст.44, ч.2 ст.58 ЦПК ( 1501-06 ),

непідкорення розпорядженню головуючого чи порушення порядку під час
судового засідання свідком, позивачем, відповідачем та іншими
громадянами (ст.164 ЦПК ( 1502-06 ); повторну неявку сторін або
однієї з них без поважних причин чи неповідомлення ними про
причини неявки на другий виклик (за умов, зазначених у ч.5 ст.172 та
ч.2 ст.173 ЦПК) або вчинення будь-яких інших дій, які свідчать про явну
зневагу до суду або встановлених у суді правил.

( Пункт 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

15. При визначенні розміру державного мита суди повинні мати

на увазі, що заяви, у яких ставиться питання про одночасне

вирішення майнового і немайнового спорів оплачуються державним митом
за ставками, встановленими для позовів майнового характеру і ставками
для вимог немайнового характеру. Наприклад, заява про встановлення
факту родинних стосунків і визнання права на спадкове майно
оплачується, виходячи з вартості відшукуваного майна і встановлення
для оплати заяв у справах окремого провадження ставок.

Виходячи з правил ст.75 ЦПК у разі помилкового визначення при

прийнятті заяви державного мита в розмірі меншому, ніж передбачено
законом, недоплачена сума стягується в доход держави з позивача при
відмові у позові, а при задоволенні позову – з відповідача.

При повному або частковому задоволенні позову майнового

характеру до декількох відповідачів судові витрати, понесені

позивачем, відшкодовуються ними пропорціонально розміру

задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

При постановленні рішення про право спадкоємців на майно

державне мито визначається судом, виходячи з загальної вартості

майна і стягується з кожного спадкоємця пропорціонально до

виділеної йому частки.

Визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем

після пред’явлення позову не звільняє його від відшкодування

понесених позивачем судових витрат як при постановленні рішення, так
і при закритті провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача
від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

Якщо ж відповідач до пред’явлення позову про визнання права і в

судовому засіданні не оспорював цього права, то відповідно до

змісту ст.75 ЦПК ( 1502-06 ) на нього при задоволенні позову не

може покладатись обов’язок по відшкодуванню судових витрат.

У разі, коли питання про судові витрати, а також про

відшкодування витрат по оплаті допомоги адвоката не було вирішено
рішенням, суд, який його постановив (не обов’язково в тому ж
складі), вправі відповідно до п.4 ст.214 ЦПК ( 1502-06 ) за заявою
сторони або з власної ініціативи постановити з цього питання
додаткове рішення. Питання про відшкодування зазначених витрат може
бути також вирішено судом касаційної або наглядної інстанції стосовно
до п.4 ст.311 і п.5 ст.337 ЦПК ( 1503-06 ).

( Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму

Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 )

19. Роз’яснити судам, що передбачений ст.417 ЦПК ( 1503-06 )

штраф може бути накладений на боржника лише при невиконанні у
встановлений судом строк рішення, яке зобов’язує боржника виконати певні
дії, які можуть бути виконані лише ним самим (не
перешкоджати у користуванні жилим приміщенням, спростувати
відомості, які порочать честь і гідність іншої особи тощо).

Тому застосування штрафу за невиконання рішення, що

зобов’язує боржника вчинити дії, які можуть бути замінені діями

інших осіб або виконані шляхом зміни способу виконання (перенести
будівлю, обладнати вихід з приміщення, повернути майно та ін.),
недопустимо.

2.“Про практику розгляду судами України справ про спадкування” від 24
червня 1983 р. №4

16. Судам слід мати на увазі, що кожна позовна заява –

первісна й зустрічна, а також заява третьої особи із самостійними

вимогами – оплачується державним митом залежно від ціни позову, яка
визначається виходячи з вартості відшукуваного майна. Розмір державного
мита та звільнення від його сплати встановлюються законодавством
про державне мито.

Зокрема, належить враховувати, що при обчисленні державного

мита в справах про спадкування громадянами майна не береться до

уваги вартість успадкованого майна, зазначеного в п.16 ст.4

Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ),

та що від сплати цього мита звільняються особи, зазначені в п.6

(спадкоємці першої черги громадян, реабілітованих відповідно до

Закону “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”

( 962-12 ) і в п.18 ст.4 названого Декрету.

( Пункт 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92,

в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 15

( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

«Про практику застосування судами законодавства, що регулює право
власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 р.№7

19. Звернути увагу судів на необхідність додержання вимог

екрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 )

щодо розміру державного мита.

В позовах про поділ будинку в натурі державне мито

обчислюється в залежності від вартості відшукуваної частини

будинку. В такому ж порядку обчислюється державне мито і в тих

випадках, коли ідеальні частки сторін в спільній власності були

визначені раніше.

В позовах про зміну ідеальних часток в праві власності на

будинок державне мито обчислюється в залежності від вартості

ідеальної частки, на яку позивач просить збільшити її розмір.

( Пункт 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

4.“Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28
квітня 1978 р. №3

Позови про визнання недійсними угод оплачуються державним

митом залежно від вартості відшукуваного майна або розміру

грошових сум, обумовлених угодою.

Позови про визнання недійсними договорів найму або обміну

жилими приміщеннями, що не є власністю сторін, безоплатного

користування майном, доручення тощо оплачуються державним митом за
ставками, встановленими для оплати позовних заяв немайнового
характеру до підпункту “д” п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів
України від 21 січня 1993 року “Про державне мито” ( 7-93 ) у
даному випадку державне мито стягується у розмірі 0,05
мінімальної заробітної плати (без індексації) (Голос України, 12
лютого 1993 року).”

Література:

Бородин М., Кройтор В. Судебные и арбитражные расходы. Харьков. 1997.

Вафин М.Х. Судебные расходы по гражданским делам. –М., 1984. –24с.

Кройтор В.А. Защита прав и интересов в суде. Харьков. 1999.

Мельников А.А. Советский гражданский процессуальный закон.
–М.:Юрид.лит., 1977. –160с.

Якименко О. До питання про судові витрати // Право України. 1992. №4.

1. Ціна позову визначається:

у позовах про стягнення грошей – вартістю майна

у позовах про витребування майна – стягуваною сумою

у позовах про стягнення аліментів – сукупністю всіх виплат, але не
більше ніж за один рік

у позовах про стягнення аліментів – сукупністю всіх виплат, але не
більше ніж за три роки

у позовах про стягнення грошей – стягуваною сумою

Задачі:

1.Подружжя Аврорко звернулося з позовом до АТ “Авіалінії України” про
стягнення 20 тис. грн. відшкодування моральної шкоди. 11 серпня 1998
року вони поверталися у місце постійного проживання після похорону з м.
Москви і повинні були вилетіти на літаку відповідача за маршрутом
Москва-Львів. Виліт неодноразово відкладався і відбувся лише 15 серпня.
В результаті чого за заявою подружжя, їм були завдані незручності і
страждання. Відповідач позов не визнав. Суд позов задовольнив частково.
В користь кожного з позивачів стягнуто по 2 тис.грн.

Вирішіть питання пов’язані із судовими витратами.

2. Старченко Т.пред’явив позов про витребування машини вартістю 40
тис.грн. з володіння Теребовлі Д. В ході розгляду справи суд провів
заміну неналежного позивача Старченка Т. належним – Старченком В.

Як в таких випадках буде вирішуватись питання про державне мито?

3. В ході розгляду справи про визнання права власності на приватизовану
квартиру вартістю 80 тис.грн. у зв’язку зі смертю 78-річного позивача
розгляд справи був припинений. Після визначення правонаступника, яким
став син померлого справа була відновлена.

Вирішіть питання пов’язані з оплатою державного мита позивачем і
правонаступником.

4.Визначіть розмір державного мита, що підлягає стягненню, якщо:

Кінаш М. звернувся до суду з проханням відновити факт родинних відносин;

Пертенко М. звернувся з позовом про визначення порядку користування
автомобілем вартістю 30 тис.грн.;

Сидір П. звернувся з скаргою на відмову в реєстрації йому мисливської
зброї;

представник позивача звернувся в суд з проханням видати йому повторну
копію судового рішення;

головний лікар психіатричного лікувальнго закладу звернувся із заявою
про визнання Індиченка Т. недієздатним;

Сидоренко Т. звернулася в суд із скаргою на незаконну відмову в
госпіталізації її 17-літньої доньки.

5. Визначіть ціну позову і розмір державного мита. З кого повинно
стягуватися державне мито у випадку пред’явлення:

а) позову про стягнення боргу у розмірі 30 тис.грн., якщо позов
задоволено повністю;

б) позов про стягнення 500 грн. щомісячно у зв’язку з відшкодуванням
шкоди спричиненої каліцтвом, якщо суд присудив стягувати по 100 грн.
щомісячно;

в) позов про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини
(середньомісячна заробітна плата позивача 200 грн., відповідача 300
грн.), якщо позов задоволено;

г) позов про визнання права власності на будинок вартістю 90 тис.грн.,
якщо суд відмовив в задоволенні позову;

д) позов в комісії у справах неповнолітніх про позбавлення батьківських
прав подружжя Ратник щодо їхніх двох дітей (середньомісячна заробітна
плата чоловіка – 250 грн., дружина не працює), якщо суд позов
задовільнив.

Тема 12. Доказування і докази.

Поняття і мета судового доказування. Поняття судових доказів.

Поняття предмета доказування. Розподіл обов’язків при доказуванні.

Класифікація доказів.

Неналежність і допустимість доказів.

Види засобів доказування.

Забезпечення доказів.

Судові доручення.

Судова практика:

• Постанови Пленуму Верховного Суду України:

«Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1
листопада 1996 р. № 9.

10. Конституційні положення про законність судочинства та

рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст.129

Конституції) зобов’язують суд забезпечити всім їм рівні можливості

щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та

здійснення інших процесуальних прав.

11. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих

сторонами доказів. Поряд з цим він може запропонувати позивачеві

чи відповідачеві подати додаткові докази, а в разі, коли сторони

не в змозі їх зібрати, а без них правильно вирішити справу

неможливо, – за клопотанням сторін сам витребувати такі докази.

2.“Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають
юридичне значення”

На відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом

за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний

час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в

судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених у
ст.21 ЦК ( 1502-06 ), на підставі яких суд робить вірогідне
припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його
смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного
померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за
обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його
загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем
смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про
оголошення громадянина померлим.

3.«Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню
Кодексу про шлюб та сім’ю України» від 15 червня 1973р. №6

13. Доказами визнання батьківства можуть бути листи,
заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення
самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем
батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності
матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір
майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

У необхідних випадках суд для з’ясування питань, пов’язаних

із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи

призначити відповідну судову експертизу.

4.«Про судову практику в справа про визнання громадянина обмежено
дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 р.

4. Згідно зі ст.258 ЦПК судово-психіатрична експертиза

призначається у справах про визнання громадянина недієздатним.

В ухвалі про призначення експертизи на вирішення експертів

мають бути поставлені такі питання:

1) чи хворіє даний громадянин на психічну хворобу;

2) чи розуміє він значення своїх дій та чи може керувати

ними.

У виняткових випадках, коли громадянин явно ухиляється від

проходження експертизи, він за ухвалою суду може бути направлений на
експертизу в примусовому порядку. Питання про таке направлення на
експертизу розглядається в судовому засіданні з обов’язковою участю
прокурора та психіатра (ч.2 ст.258 ЦПК ( 1502-06 ). Ухвала на виконання
надсилається органам внутрішніх справ. 12. В справах про
поновлення дієздатності є обов’язковим проведення
судово-психіатричної експертизи, яка призначається за ухвалою судді.
Громадянина може бути поновлено в дієздатності лише при наявності
висновку судово-психіатричної експертизи про значне поліпшення його
стану здоров’я або видужання.

5.«Про підготовку цивільних справ до судового розгляду» від 5 березня
1977 р. № 1

11. При вирішенні в порядку підготовки справи до судового

розгляду питання про подання доказів особами, які беруть участь у

справі, суддя має виходити з конституційного положення про свободу
сторін у цьому питанні і керуватися тими нормами Цивільного
процесуального кодексу ( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ), які
застосовуються судом при розгляді справи, зокрема ст.49 ЦПК (
1501-06 ) – при огляді письмових доказів на місці, ст.55 ЦПК – при
огляді речових доказів, що швидко псуються.

12. Встановивши при підготовці справи, що представлені

докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення
відповідача або не містять у собі всіх необхідних даних і
заповнити їх сторони не можуть, суддя за клопотанням сторони
сприяє у витребуванні доказів, необхідних для вирішення справи.( Пункт
12 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду
України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

13. Необхідно мати на увазі, що докази, які збираються або

подаються сторонами (показання свідків, письмові і речові докази),

повинні стосуватися суті спору. Тому, вирішуючи питання про виклик
свідків, в усіх випадках слід вимагати від сторін пояснення про те,
які саме обставини можуть бути підтверджені ними (ст.43 ЦПК). Це ж
стосується питання витребування й інших доказів (письмових, речових).

Недопустимим є прийняття доказів, які не стосуються справи

(ст.28 ЦПК), і тих доказів, якими не можуть бути підтверджені

певні обставини (ст.29 ЦПК).

14. Коло доказів, витребування яких повинно провадитися в

стадії підготовки справи до судового розгляду, визначається суддею

з урахуванням характеру заявлених вимог.

Справа не може бути призначена до розгляду, якщо не

закінчилось подання доказів, необхідних для підтвердження фактів,

які підлягають установленню по даній категорії цивільно-правових

спорів (наприклад, у справі про поновлення на роботі осіб,

звільнених за п.1 ст.40 КЗпП ( 322-08 ), – наказ про звільнення,

постанова профкому про згоду на звільнення, дані про скорочення

чисельності або штату працівників, інші зміни в організації

виробництва і праці, про вжиття заходів до переведення на іншу

роботу, довідку про заробітну плату та ін.).

( Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму

Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92,

N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

15. Суддя вправі з урахуванням думки осіб, які беруть участь

у справі, призначити експертизу при підготовці справи до судового

розгляду (медичну, психіатричну, технічну, бухгалтерську тощо),

коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і
поданих доказів. При призначенні експертизи повинні
враховуватись вимоги статей 57-60 ЦПК ( 1501-06 ) і роз’яснення, дані
Пленумом Верховного Суду України в постанові від 30 травня 1997 року
N 8 ( v0008700-97 ) “Про судову експертизу в кримінальних і
цивільних справах”, причому особам, які беруть участь у справі,
слід роз’яснити їх право поставити перед експертом запитання, по
яких повинен бути зроблений висновок.

Однак необхідно мати на увазі, що відповідно до ст.57 ЦПК, на

вирішення експертизи можуть бути поставлені тільки ті питання, які

потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки або ремесла.

Недопустимо ставити на вирішення експертизи питання права,

вирішення яких належить до компетенції суду (наприклад, про

дієздатність громадянина, а не про характер його захворювання, про

наявність вини та ін.).

В усіх випадках, коли наслідок справи залежить від психічного

стану особи в момент вчинення нею певної дії, наприклад, при

розгляді справ про визнання недійсними угод з мотивів укладення їх

громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій або керувати

ними (ст.55 ЦК ( 1540-06 ), про відповідальність за шкоду,

заподіяну таким самим громадянином (ст.449 ЦК ( 1540-06 ), повинна бути
призначена судово-психіатрична експертиза.

Судово-психіатрична експертиза повинна бути обов’язково

призначена, коли це передбачено законом, зокрема, в справах про

визнання громадянина недієздатним внаслідок душевної хвороби або
недоумства (ст.258 ЦПК) і про визнання його дієздатним у разі його
видужання або значного поліпшення здоров’я (ст.260 ЦПК).

( Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

16. Звернути увагу суддів, що при підготовці справи огляд на

місці письмових, речових доказів і предмета спору провадиться лише у
невідкладних випадках після відповідного повідомлення осіб, які беруть
участь у справі. Неявка їх не перешкоджає проведенню огляду. Про
наслідки огляду складається протокол.

17. Суддя може визнати закінченою підготовку справи до

судового розгляду, коли будуть проведені всі дії, необхідні для її

розгляду: уточнено всі вимоги і заперечення осіб, які беруть

участь у справі, вирішено питання про необхідні докази і осіб, які

беруть участь у справі. В цьому разі суддя постановляє ухвалу, де

перераховуються всі підготовчі дії, що мали місце в даній стадії

процесу, і визначається час і місце розгляду справи.

6.«Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р.
№ 9

12. По справах про звільнення за ст.38 КЗпП суди повинні

перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноваженийним
орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.
Подача працівником заяви з метою уникнути
відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього
і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права
звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до
закінчення встановленого ст.38 КЗпП строку, а також застосувати до
нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне
стягнення.

7.«Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами
Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 р. № 2

11. Відповідно до ст.107 ЖК ( 5464-10 ) наймач або член його

сім’ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право

користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від

пред’явлення позову про це. Разом з тим належить враховувати, що

згідно п.5 ст.71 ЖК (в редакції Закону від 18 грудня 1991 р.

( 1993-12 ) інваліди, влаштовані в будинки-інтернати або інші

установи соціальної допомоги, мають право на збереження за ними

жилої площі протягом 12 місяців. ( Абзац перший пункту 11 із

змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду
України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 )

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які

фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного

місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка,

переадресовка кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці,

перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений
пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

8.«Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі,
гідності і ділової репутації громадян та організацій» від 28 вересня
1990 р. № 7

17. Відповідно до ст.7 ЦК відповідач повинен довести, що

поширені ним відомості відповідають дійсності. На позивача

покладається обов’язок довести лише факт поширення відомостей, які його
ганьблять, особою, до якої пред’явлений позов. Проте, позивач має право
подати докази невідповідності дійсності таких відомостей.

9.«Про практику застосування судами процесуального законодавства при
розгляді цивільних справ по першій інстанції» від 21 грудня 1990 р. № 9.

При збиранні доказів слід неухильно виконувати вимоги ст. 28

ЦПК України про належність доказів і ст. 29 ЦПК України про

допустимість засобів доказування.

Суд вправі відмовити у задоволенні клопотання про виклик

свідків, якщо в ньому не зазначені обставини, які він може

підтвердити, або відомості про ці обставини не мають значення для

правильного вирішення справи чи не можуть підтверджуватись

показаннями свідків.

Не можуть бути використані як показання свідків (ст.41 ЦПК)

письмові пояснення громадян, у відповідних випадках вони

приймаються судом, як письмові докази (ст.46 ЦПК України).

Виходячи із закріпленого ст.160 ЦПК України принципу

безпосередності судового розгляду, одержані за правилами

зазначених статей показання свідків, як і інші докази, повинні

бути досліджені в судовому засіданні, в якому постановлено

рішення, незалежно від того, чи досліджувалися ці докази тим же

складом суду в іншому судовому засіданні.

Відповідно до ст.29 ЦПК ( 1501-06 ) не може стверджуватися

показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з угод,

для яких законом встановлено письмову форму (ст.46 ЦК ( 1540-06 ).

Поряд з цим факт виконання такої угоди може підтверджуватись

будь-якими засобами доказування, передбаченими ст.27 ЦПК, в тому числі
і показаннями свідків.

( Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного 9. За змістом правил ст.33 ЦПК судові доручення по
збираннюдоказів, допит свідків, проведення огляду на місці
речових доказів, експертиза, допит сторін або третьої особи тощо
даються тільки суду (а не іншому органу), якщо відповідні дії не
можуть бути проведені судом, що розглядає справу, або для нього
це становить труднощі.

Дача судових доручень і їх виконання повинні проводитись при

суворому додержанні правил ст.33 ЦПК та визначеного законом

порядку збирання доказів. Фактичні дані, одержані при виконанні

доручення з порушенням встановленого законом порядку (статті 57, 60 (
1501-06 ), 182, 184, 188, 189 ( 1502-06 ) ЦПК), доказової

сили не мають.

10.«Про практику застосування судами законодавства, що регулює право
власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 р.№7

13. Відповідно до ст.114 ЦК ( 1540-06 ) при продажу частки в

спільній власності сторонній особі решта учасників спільної

часткової власності мають право привілеєвої купівлі цієї частки по

ціні, за якою вона продається, і на інших рівних умовах

(додержання строків платежів, обов’язок по уплаті державного мита,

тощо). У зв’язку з цим при переводі прав і обов’язків покупця

необхідно перевіряти реальність вимог, що пред’являються

учасниками спільної часткової власності.

Доказом бажання і реальних можливостей для переводу прав і

обов’язків покупця є внесення позивачем на депозитний рахунок суду всіх
сум, які за договором зобов’язаний сплатити покупець.

Невиконання позивачем цих умов може бути підставою для відмови в
позові про перевід на нього прав і обов’язків покупця.

11.“Про практику застосування судами України статті 105 Цивільного
кодексу України” від 19 вересня 1975 р. №9

7. Роз’яснити судам, що під грубим порушенням основних

будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання

архітектурних, санітарних, протипожежних вимог, а також змінення
окремих конструктивних елементів будинку, що впливає на міцність і
безпечність будівлі.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту

істотним, судам необхідно у кожному випадку з’ясовувати, наскільки
споруджена будівля за розміром відповідає площі, поверховості та іншим
умовам, передбаченим проектом, як впливає допущене порушення на
планіровку, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання
суміжних ділянок тощо.

В необхідних випадках для з’ясування питань, що виникають при

розгляді справи і потребують спеціальних знань, суд вправі

призначити експертизу відповідно до ст.57 ЦПК ( 1501-06 ).

12.“Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28
квітня 1978 р. №3

16. При вирішенні питання про визнання угоди недійсною судові

необхідно враховувати таке:

а) недійсність угоди може бути підтверджена будь-якими з

передбачених ст.27 ЦПК ( 1501-06 ) засобами доказування, якщо інше не
передбачено законом (наприклад, ст.376 ЦК ( 1540-06 ).

13.«Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»
від 31 березня 1995 р. № 4.

11. При вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди,

заподіяної особі поширенням відомостей, які не відповідають

дійсності і порочать її честь, гідність та ділову репутацію,

необхідно враховувати роз’яснення, які дав Пленум Верховного Суду
України в постанові від 28 вересня 1990 року N 7 ( v0007700-90 ) “Про
застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і
ділової репутації громадян та організацій” (зі змінами, внесеними
постановами Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3 ( v0003700-93
), від 31 березня 1995 р. N 4 ( v0004700-95 ), від

25 грудня 1996 р. N 14 ( v0014700-96 ) та від 3 грудня 1997 р.

N 12 ( v0012700-97 ). ( Абзац перший пункту 11 із змінами,

внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду N 5

( v0005700-01 ) від 25.05.2001 )

Зокрема, судам слід мати на увазі, що у справах про

спростування відомостей, поширених засобами масової інформації (в
пресі, по радіо і телебаченню), як відповідачі до участі

притягаються автор, орган засобу масової інформації, що їх

поширив, а у передбачених законом випадках, і відповідна службова особа
цього органу, які й несуть обов’язок по відшкодуванню заподіяної
моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з них. Якщо
позивач не бажає притягати когось з них до відповідальності,
на решту заподіювачів моральної шкоди покладається обов’язок
по відшкодуванню тієї її частини, яка відповідає ступеню їх вини.
В разі, коли орган масової інформації не називає автора, суд виходить з
того, що вину за поширення зазначених відомостей цей орган взяв на
себе.

На відповідача може бути покладено обов’язок по відшкодуванню

заподіяної моральної шкоди, не тільки тоді, коли суд задовольнив

вимоги позивача про спростування поширених відомостей, а й тоді,

коли відповідач спростував їх добровільно. Відповідно до ст.42

Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в

Україні” ( 2782-12 ) і ст.48 Закону України “Про телебачення і

радіомовлення” ( 3759-12 ), на органи масової інформації, їх

працівників і автора не може бути покладено обов’язок по

відшкодуванню моральної шкоди за публікацію чи поширення

відомостей, які не відповідають дійсності, якщо вони містились в

офіційних повідомленнях чи були одержані від інформаційних

агентств чи прес-служб державних органів та органів об’єднань

громадян або є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих

іншим засобом інформації (з посиланням на нього), офіційних

виступів посадових осіб державних органів, виступів народних

депутатів, або містилися у авторських виступах, які передаються в

ефір без попереднього запису.

Критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та

судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для

задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Однак якщо при цьому допускаються образа чи порушення інших
захищених законом прав особи (розголошення без її згоди
конфіденційної інформації, втручання в приватне життя тощо), то це може
тягти за собою відшкодування моральної шкоди. ( Абзац четвертий
пункту 11 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду N 5 (
v0005700-01 ) від 25.05.2001 )

Звернути увагу судів на те, що ст. 17 Закону “Про державну

підтримку засобів масової інформації та соціальний захист

журналістів” ( 540/97-вр ) передбачено певні особливості їх

відповідальності за заподіяну моральну (немайнову) шкоду. ( Пункт

11 доповнено абзацом п’ятим згідно з Постановою Пленуму Верховного суду
N 5 ( v0005700-01 ) від 25.05.2001 )

При вирішенні спорів про відшкодування моральної (немайнової)

шкоди за позовами органів державної влади, місцевого

самоврядування, офіційних осіб (наприклад, зареєстрований кандидат у
депутати) чи посадових осіб до засобів масової інформації судам слід
мати на увазі, що за змістом ч. 4 ст. 17 зазначеного Закону (
540/97-вр ) з’ясуванню підлягають наявність злого умислу
журналіста або засобу масової інформації, а також наслідки
використання потерпілим можливостей позасудового (досудового)
спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі й
гідності та врегулювання конфлікту в цілому. ( Пункт 11 доповнено
абзацом шостим згідно з Постановою Пленуму Верховного суду N 5 (
v0005700-01 ) від 25.05.2001 )

Під злим умислом журналіста чи засобу масової інформації

необхідно розуміти такі їх дії, коли вони перед поширенням

інформації усвідомлювали її неправдивість (недостовірність) або

неправомірність інших дій (поширення конфіденційної інформації

щодо особи без згоди останньої тощо). ( Пункт 11 доповнено абзацом
сьомим згідно з Постановою Пленуму Верховного суду N 5 (
v0005700-01 ) від 25.05.2001 )

Вирішуючи питання про можливість покладення на журналіста і

засіб масової інформації солідарної відповідальності та міру вини

кожного, суд має виходити із загальних засад ЦК ( 1540-06 ).

( Пункт 11 доповнено абзацом восьмим згідно з Постановою

Пленуму Верховного суду N 5 ( v0005700-01 ) від 25.05.2001 )

Література:

Белоконєв В. Розподіл обов’язків по доказуванню в цивільному процесі //
Право України. 1996, № 9.

Гріненко А. Д., Шульженко О. О., Надгорний Г. М. Практика використання в
цивільному судочинстві матеріалів судових експертиз // Вісник Верховного
Суду України. 1997, № 3.

Захарова О. С. Докази та доказування в справах, що виникають із
шлюбно-сімейних правовідносин: Автореф. канд. дис. К.,1995.

Коломыйцев В.И. Письменные доказательства по гражданским делам. –М.:
Юрид. лит., 1978. –103с.

Комаров В. В. Доказування та докази в цивільному судочинстві. Харків,
1991.

Немировська О. Змагальність: старе поняття, новий зміст // Право
України. 1999. №9.

Омельченко М. П. Докази і доказування як процесуальні засоби
встановлювання об’єктивної істини по цивільній справі. К., 1996.

Самсонов В.В. Состязательность в гражданском процессуальном праве.
Саратов. 1999.

Треушников М.К. Доказательства и доказывания в советском гражданском
процессе. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1962. –160с.

Треушников М.К. Относимость и допустимость доказательств в гражданском
процессе. М.: Юрид. лит., 1981. –96с.

Треушников М. К. Судебное доказательство. М., 1997.

Юдельсон К.С. Проблема доказывания в советском гражданском процессе. М.:
Госюриздат, 1951. –278с.

1.Що таке докази?

листи;

будь-які фактичні дані, які мають значення для справи;

будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює обставини;

юридичні факти;

покази свідків.

2. Обов`язки по поданню доказів покладаються на:

прокурора та сторін;

сторони та суд;

сторони та інші особи, які беруть участь у справі;

сторони та суд у випадках, коли щодо витребування доказів для сторін є
труднощі і вони заявили клопотання до суду;

свідків, експертів та суд.

3. Які факти не підлягають доказуванню:

факти, представлені прокурором;

факти, представлені судом;

факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили;

факти, проти яких заперечує сторона;

факти, представлені свідками.

4.В предмет доказування включаються:

обставини, якими відповідач заперечує вимогу;

преюдиціальні факти;

юридичні факти, якими позивач обгрунтовує свої вимоги;

висновок експерта;

будь-які фактичні дані, які мають значення для справи.

Задачі:

1. Позивач в підтвердження факту укладення договору позики з В. та про
повернення боргу 100 грн. просив суд залучити до справи магнітофонну
плівку, на якій було записано їх розмову, а також письмові покази
свідка. Суд клопотання задовольнив.

Чи може суд залучити магнітофонну плівку як доказ? Дайте правильну
відповідь та обгрунтуйте її.

2.Коломієць О. уклала з банком 3 договори, за якими передавала грошові
суми під відсотки. Коли плив строк дії наступного договору, Коломієць О.
звернулася до банку з вимогою видати їй вкладену суму з нарахованими
згідно договору відсотками, але отримала відмову з посиланням на
відсутність коштів. Одночасно представник банку вилучив у нею оригінали
всіх трьох договорів і вида замість двох з них платіжне доручення не
оплачене до цього часу. Третій договір був замінений договором
купівлі-продажу акцій. Хоча Коломієць О. мала на меті лише отримати
належні їй кошти.

Визначіть предмет позову, предмет доказування.

Які докази і ким повинні бути представлені для судового розгляду спору?

3.Львівська фірма «Нептун» завезла у Львів значну партію кави, яку
передала оптовому покупцю АТ «Львівконтракт» для наступної реалізації
населенню через торгівельні підприємства. Львівське обласне управління
захисту прав споживачів, посилаючись на те, що якість кави не відповідає
вимогам вставленим стандартам і містить шкідливі для організму людини
речовини, звернулися до суду з позовом до даної фірми АТ і декількох
торгівельних організацій про визнання їх дій щодо продажу кави
неналежної якості протиправними по відношенню до невизначеного кола
споживачів і припинення таких дій. Управління просило стягнути біля 500
тис.грн. в позабюджетний фонд області і відшкодування моральної шкоди
завданої споживачем.

Визначіть предмет доказування.

Які докази повинні бути використані в обгрунтування даних позовних
вимог і заперечень проти позову?

4.Подружжжя Тихих пред’явило позов до Польового Р. про витребування
автомобіля. В позовній заяві позивачі вказували, що Тихий Р. вирішив
придбати машину ВАЗ 2106, однак на цей час в подружжя не було необхідної
суми. Через те, вони домовились із сусідом Польовим Р. про наступне:
Польовий Р. їм позичає 10 тис.грн. і отримує доручення на право
користування автомобілем на весь час виплати боргу. Купивши машину,
Тихий Г. зареєстрував її на своє ім’я в ДАЇ і видав доручення Польовому
Р. до закінчення строку дії доручення позивачі виплатили Польовому Р.
борг і вимагали повернути автомобіль. Однак Польовий Р. відмовився
повернути автомобіль і пред’явив зустрічний позов про визнання даних
правовідносин договором купівлі-продажу, посилаючить на те, що подружжя
Тихих продали йому автомобіль, але належно не оформили угоду.

Вирішіть всі питання пов’язані з предметом доказування, допустимістю і
належністю доказів.

5.В суді розглядалася справа про встановлення батьківства. Позивачка
звернулася до суду з клопотанням заслухати запис, зроблений з допомогою
диктофона, який свідчив про визнання відповідачем свого батьківства.

Вирішіть питання щодо допустимості цього запису в якості доказу.

6.Оверук Р. звернувся з позовом до суду до Оверук П. про розірвання
шлюбу. Рішенням місцевого суду позов було задоволено, шлюб розірвано.
Сторони в судовому засіданні участі не брали, пояснень по суті справи не
давали. Жодних заходів для їх примирення суд не вживав.

Оцініть дії суду.

7.В трьохкімнатній квартирі проживала сім’я Іванчеко, яка складалася з
двох осіб – матері і сина. В 1995 році Іванченко Р. уклав шлюб із
Степовою Д., зі згоди матері Іванчека Р. та чоловіка була приписана в їх
квартирі. В 1997 році в них народилася дитина. В цьому ж році подружжя
розірвало шлюб. Степова Д. пред’явила позов про примусовий поділ
трьохкімнатної квартири, запропонувавши два варіанти, однак Іванченків
вони не влаштовували. Після неодноразового відкладення процесу Іванчеко
Л. заявила клопотання про проведення почеркознавчої експертизи. Вона
стверджувала, що Степова Д. підробила підпис Іванченко Л. на заяві про
згоду на вселення її в квартиру відповідачів.

Вирішіть питання про необхідність проведення вказаної експертизи.

Чи буде висновок експерта належним?

8.Визначіть, які докази є належними, а які ні:

а) чеки, які підтверджують витрати кожної особи на придбання будівельних
матеріалів для будівництва будинку; покази свідків про участь у
будівництві будинку – в справах про поділ – і спільно нажитого майна
подружжя; спільного майна, що належить братам;

б) характеристика відповідача; наявність у відповідача дітей народжених
поза шлюбом; переписка з позивачем; покази свідків і пояснення сторін
про спільне проведення відпустки; пояснення відповідача про
неврівноваженість характеру позивачки, її схильність до депресії – у
справах про встановлення батьківства;

в) характеристика відповідача; відсутність зареєстрованих порушень
правил дорожнього руху щодо відповідача; пояснення сторін – у справі про
відшкодування шкоди завданої здоров’ю з результаті ДТП;

г) той факт, що відповідач – у справі про виселення без надання іншого
житлового приміщення з причин неможливості спільного проживання з ним
через систематичне порушення ним правил співжиття – є чоловіком
позивачки.

Виходячи з чого ви вирішували питання про належність тих чи інших
доказів.

Як повинен діяти представник сторони і суд при виявленні неналежних
доказів під час судового розгляду справи?

9.Суддя залишив позовну заяву без руху. Позивач, пообіцявши виправити в
позовній заяві недоліки, звернувся до суду з клопотання допитати його
сусідку Борисенко Т., так як тільки вона може підтвердити, що відповідач
Іванів Т. не всилявся в кімнату в їх комунальній квартирі. Дані покази
мають ,на думку позивача, вирішальне значення для становлення факту, що
Іванів Т. не набув права на житлову площу.

Суд допитав 80-літню Борисенко Т., яка серйозно хвора, за місцем її
проживання в порядку забезпечення доказів. Під час слухання справи,
покази Борисенко Т. були оголошені і були покладені в основу судового
рішення.

Чи правильно діяв суд?

Який порядок і підстави вчинення дій по забезпеченню доказів?

10.Вирішіть питання про поширення преюдиційності судових актів в
наступних випадках:

а) суд розглянув позов Федорів Р. до трамвайного депо №1 про
відшкодування шкоди спричиненої в результаті ДТП. Потім трамвайне депо
№1 звернулося з регресним позов до Франко В., водія трамваю, який вчинив
наїзд.

б) дружина померлого Бойчука пред’явила позов до Романів Т. про визнання
права власності на будинок. Донька померлого вирішила вступити в процес,
претендуючи на частину вказаного будинку. Однак суддя не допустив її до
участі у справі. Після того як суд відмовив в задоволенні позову Бойчук
Д., донька пред’явила самостійний позов до Романів Т. про визнання за
нею права власності на частину будинку.

в) в ході розгляду кримінальної справи цивільний позов був залишений без
розгляду, після чого потерпілий пред’явив позов до засудженого про
стягнення шкоди, завданої злочинними діями останнього. В зв’язку з чим
було порушену цивільну справу.

Тема 13. Позов.

Поняття і суть позовного провадження.

Поняття позову. Елементи позову.

Види позовів. Право на позов.

З’єднання і роз’єднання позовів.

Захист відповідача проти позову.

Порядок забезпечення позову.

Судова практика:

Постанови Пленуму ВСУ:

Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від
31 березня 1995 р. № 4.

12. Звернути увагу судів на те, що положення ст.24 Закону

України “Про захист прав споживачів” ( 1023-12 ) щодо

одночасного вирішення судом вимог споживача про захист

його прав і відшкодування моральної шкоди не

виключають можливості пред’явлення окремого позову про

відшкодування цієї шкоди (наприклад, коли вимоги були

задоволені без судового розгляду, але допущена тяганина).

2.“Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають
юридичне значення.

Відмова органу реєстрації актів громадянського стану в

реєстрації акту громадянського стану, в тому числі у зміні

прізвища, імені та по батькові (ст.9 Закону України “Про органи

реєстрації актів громадянського стану” ( 3807-12 ) може бути

оскаржена в суд у порядку, встановленому для оскарження

неправомірних дій органів державного управління, що ущемляють права
громадян, після оскарження цих дій до вищестоящого органу.

3.“Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної
власності” від 22 грудня 1995 р. №20 .

13. Вимоги про право наймача жилого приміщення в будинку

державного чи громадського житлового фонду та членів його сім’ї

придбати у власність відповідну квартиру (будинок) шляхом їх

викупу або на інших, передбачених законодавством України підставах
(ст.15 Закону “Про власність” ( 697-12 ), розглядаються судами в
позовному провадженні.

У такому ж провадженні, розглядаються, зокрема, заяви про

визнання безпідставною відмови органів приватизації передати у

приватну власність квартиру (будинок) з державного житлового

фонду відповідно до Закону України “Про приватизацію державного
житлового фонду” ( 2482-12 ) і Положення про порядок передачі
квартир (будинків) у власність громадян (затверджене наказом
Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від
15 вересня 1992 року N 56 ( v0056303-92 ) або відмови передати
у приватну власність особам, які користуються відповідним
правом за Законом України “Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ( 796-12 ),
квартиру (будинок), яку вони займають у громадському житловому фонді.

Закон “Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлює

компенсації і пільги відповідним категоріям громадян, але він не є

безпосередньо актом відчуження їм жилих приміщень (будинків), тому для
набуття права власності на них є необхідними волевиявлення
зазначених громадян (заява) і відповідне оформлення.

В інших випадках громадським житловим фондом розпоряджаються
власники жилих приміщень. Вони, зокрема, вирішують питання про
продаж наймачеві жилого приміщення, в зв’язку з чим той не вправі
вимагати покладення на власника обов’язку по відчуженню квартири
(будинку). Разом з тим наймач користується переважним правом на викуп
займаного жилого приміщення і в разі відчуження останнього іншій
особі, він вправі пред’явити позов про переведення на нього прав і
обов’язків покупця або про визнання угоди недійсною.

Якщо квартира (будинок) не була передана у власність

наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права

власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно

оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або
власника державного чи громадського (щодо громадян, які
постраджали внаслідок Чорнобильської катастрофи) житлового фонду, однак
вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні
було незаконно відмовлено при наявності підстав і

відсутності заборон для передачі квартири у власність наймачеві.

«Про практику розгляду цивільних справ про захист прав споживачів» від
12 квітня 1996 р. № 5, п. 4; // Збірник “Постанови Пленуму Верховного
Суду України в цивільних справах // Бюлетень законодавства і юридичної
практики України. – 1999. – №5. або Збірник 4. Судам слід мати на
увазі, що вимоги споживачів про захист їх прав розглядаються у
позовному провадженні. В такому ж порядку можуть звертатися до суду
Державний комітет України у справах захисту прав споживачів і його
органи, а також громадські організації (об’єднання) споживачів, які
відповідно до п.10 ч.1 ст.5 та ст.26 Закону (1023-12 ) мають
право представляти й захищати в суді інтереси споживачів.

Скарги на рішення, дії або бездіяльність державних органів,

що здійснюють захист прав споживачів, та їх службових осіб

розглядаються судом у порядку, встановленому главою 31-А

Цивільного процесуального кодексу України ( 1502-06 ) (далі –

ЦПК).

4.«Про практику розгляду цивільних справ про захист прав споживачів» від
12 квітня 1996 р. № 5, п. 4.

У тому разі коли на момент звернення з позовом виконання

зобов’язань було прострочено понад шість місяців, стягнення

неустойки (штрафу, пені) за минулий час обмежується останніми

шістьма місяцями перед зверненням до суду, якщо не будуть визнані
поважними причини пропуску.

5.«Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню
Кодексу про шлюб та сім’ю України» від 15 червня 1973р. №6

21. Позови про стягнення аліментів та про оспорювання батьківства є
взаємопов’язаними і тому, як правило, мають розглядатись в одному
провадженні.

6.«Про підготовку цивільних справ до судового розгляду» від 5 березня
1977 р. № 1.

7. При підготовці справи слід мати на увазі, що об’єднання

позовних вимог в одне провадження допускається при спільності

предмета позову кількох позивачів до одного відповідача або одного

позивача до кількох відповідачів, коли одночасний їх розгляд дає

можливість більш швидко і правильно вирішити спір.

7.«Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами
Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 р. № 2.

Суд може визнати особу такою, що втратила право користування

жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави,

передбаченої ст.71 або ст.107 ЖК. Змінити підставу позову суд

вправі тільки за згодою позивача.

( Пункт 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

13. Коли жиле приміщення, що підлягає обміну, перебуває в

будинку підприємства (установи, організації), зазначеного в ч.1

ст.114 ЖК, було одержано в зв’язку з трудовими відносинами з цим

підприємством і наймодавець не втратив права на виселення наймача з
передбачених цією статтею підстав, а наймач іншого жилого
приміщення, яке обмінюється, не перебуває в трудових відносинах з даним
підприємством, позов про обмін жилого приміщення в силу п.7 ст.86 ЖК не
може бути задоволений. Згода підприємства на обмін при цьому правового
значення не має.

8.«Про практику застосування судами процесуального законодавства при
розгляді цивільних справ по першій інстанції» від 21 грудня 1990 р. № 9.

10. Судам слід мати на увазі, що оскільки від належного

вирішення питання про прийняття зустрічного позову, об’єднання і

роз’єднання позовів залежить швидкий та правильний розгляд

заявлених вимог, необхідно проводити ці процесуальні дії у точній

відповідності з правилами, встановленими статтями 140-142, 144,

145 ЦПК.

У прийнятті зустрічного позову не може бути відмовлено з

підстав пред’явлення його пізніше як за три дні до судового

засідання, якщо розгляд окремо первісного позову зробить

неможливим розгляд зустрічних вимог відповідача (наприклад,

позовів про виселення та визнання права на спірне жиле приміщення, про
стягнення аліментів та оспорювання батьківства, про розірвання шлюбу та
визнання шлюбу недійсним та ін.).

Позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача

або позивача до кількох відповідачів можуть бути об’єднані в одне

провадження, якщо ці вимоги однорідні. Таке об’єднання не

допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад,

позови кількох осіб про поновлення на роботі).

У відповідності зі ст.145 ЦПК роз’єднання однорідних вимог

може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд утруднює

вирішення справи (наприклад, у зв’язку з необхідністю призначення

складної експертизи по окремих вимогах, тривалого відрядження або
тяжкого захворювання одного чи декількох з позивачів або

відповідачів).

В разі роз’єднання позовів підставою для провадження по

виділених вимогах є ухвала суду про роз’єднання позовів і копія

позовної заяви.

( Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму

Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 )

9.“Про практику застосування судами України статті 105 Цивільного
кодексу України” від 19 вересня 1975 р. №9.

10. Судам слід мати на увазі, що притягнення громадянина до

адміністративної відповідальності за самовільне будівництво не

позбавляє виконавчий комітет Ради народних депутатів права

пред’явити до нього позов про безоплатне вилучення самовільно

спорудженої будівлі на підставі ст.105 ЦК.

Література:

Васильева Г.Д. Защита против иска в гражданском судопроизводстве.
–Красноярск: Изд-во Краснояр. Ун-та, 1982. 108с.

Гурвич М. А. Учение об иске. М., 1981.

Гурвич М.А. Право на иск. –М.: Изд-во ВЮЗИ, 1983. –78с.

Добровольский А. А., Иванова С. А. Основные проблемы исковой формы
защиты права. М., 1979.

Добровольский А.А., Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы защиты
права. –М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. –157с.

Зайцев Й. М. Функции иска в судопроизводстве // Государство и право.
1996, № 7.

Кройтор В. А. Защита прав граждан й организаций. Харьков,1995.

Осокина Г. Л. Право на защиту в исковом производстве. Томск,1990.

Пашук А.Й. Позов у радянському цивільному процесуальному праві. Лекції
із спецкурсу. –Львів: Вид-во Львів. ун-ту. –1971 р.

Пушкарь Е.Г. Конституционное право на судебную защиту. –Львов: Вища шк.
Изд-во Львов. ун-та, 1982. –215с.

Пушкарь Е.Г., Богдан Й.Г. Порядок реализации права на судебную защиту в
советском гражданском процессе. Львов: Изд-во. Львов ун-та, 1987. –67с.

Пушкар Є.Г. Правова природа права на судовий захист: Проблеми формування
суверенної правової української держави // Вісник Львівського ун-ту.
Сер. юрид. 1993. Вип.30.

Щеглов В.Н. Иски о судебной защите гражданского права: Лекции для
студентов. –Томск: изд-во Томск. ун-та, 1987. –166с.

1. Забезпечення позову проводиться шляхом:

відібрання підписки про невиїзд відповідача;

письмовими гарантіями;

забороною проводити певні дії;

попереднім допитом свідків;

призначення експертизи.

2.Чи вправі суд затвердити мирову угоду, умови якої:

а) звільняють від матеріальної відповідальності працівника чи зменшують
розмір відповідальності;

б) змінюють розмір оплати за час вимушеного прогулу;

в) змінюють формулювання причин звільнення.

3.Чи правильно поступив суддя, відмовляючи в прийнятті позовної заяви в
трудових справах:

а) позовна заява не оплачена державним митом;

б) до неї не подано копії позовної заяви та доданих до неї документів;

в) позовна заява не містить посилання на матеріальний закон;

г) позовна заява не містить в собі зміст позовних вимог.

4.До якого виду провадження відносяться справи:

а) про визнання батьківства;

б) про усиновлення;

в) про відшкодування шкоди;

г) про виселення;

д) про визнання права власності;

е) про визнання незаконним правового акта органу, рішення чи дії
службової особи;

є) скарги на рішення, прийняті відносно релігійних організацій.

Назвіть процесуальний (акт) засіб порушення цих справ. Розмежуйте
позовне провадження від непозовних за властивими ознаками.

Задачі:

1. Іванчик М. пред’явив у суді позов до Голуб Д. про розірвання шлюбу.
Відповідачка просила одночасно вирішити питання про поділ спільного
майна.

Рішенням місцевого суду Надвірнянського району Івано-Франківської
області позов про розірвання шлюбу задоволено, а позов про поділ
спільного майна вирішив частково: частину майна між сторонами поділив, а
щодо решти майна, то залишив позов без розгляду.

Залишаючи без розгляду позов у зазначеній частині, народний суд
послався на те, що сторони не подали доказів про наявність цього майна,
що вони вдруге можуть пред’явити позов про поділ спірного майна, коли
зберуть докази.

Чи правильне таке рішення суду? Чи є підставою для залишення позову без
розгляду неподання стороною доказів на підтвердження позовних вимог?

2.Горобчик М. звернувся до суду з позовною заявою до Львівського
хлібокомбінату про поновлення на роботі. Ухвалою суду від 17 липня 2001
року затверджено мирову угоду, за умовами якої відповідач зобов’язується
поновити позивача на посаді слюсаря 5-го розряду в цех №6 Львівського
хлібокомбінату від 27 серпня 2001 року.

Визначіть правильність затвердження судом мирової угоди.

Який процесуальний порядок затвердження мирової угоди?

3.Громадянин Сулімов Б.В. звернувся із заявою в місцевий суд
Золочівського району Львівської обл. до колективного
сільського-господарського підприємства ’’Правда’’ про стягнення
заробітної плати за час відсторонення від роботи. Суддя відмовив в
прийнятті заяви, мотивуючи це тим, що трудове законодавство не
поширюється на членів КСП.

Чи правильно поступив суддя?

4.До місцевого суду Франківського району м. Львова звернулася громадянка
Адашева Г. з позовом про звільнення від арешту половини вартості
автомобіля ’’Жигулі’’, який був нажитий в період шлюбу із засудженим
Адашевим К. і конфіскований як засіб, призначений для приховування
предметів контрабанди. Суддя відмовив у прийнятті заяви, мотивуючи це
тим, що за вироком суду автомобіль конфіскований і звернутий в дохід
держави, тобто вже вирішене питання про його долю. Громадянка Адашева
звернулася за порадою до адвоката.

Проаналізуйте дану ситуацію.

5.Півшев А. звернувся до суду з позовом до Палендинової Е. про
спростування свідчень про його аморальну поведінку, повідомлених в заяві
на ім’я адміністрації і громадської організації за місцем праці. Суддя
місцевого суду Личаківського району повідомив позивача, що він повинен
пред’явити докази, які б підтвердили його вимогу. У зв’язку з тим, що
позивач не пред’явив доказів, суддя виніс ухвалу про залишення заяви без
руху.

Чи правильно поступив суд?

6.Визначіть у даних правових ситуація вид позову та його елементи:

а) Бровко В. звернулася з вимогою про відновлення на роботі і виплату їй
компенсації за вимушений прогул. Бровко В. була звільнена внаслідок
скорочення штатів, однак вважає, що вона, одинока матір, має право на
пільги і не могла бути звільненою;

б) відділ освіти при адміністрації Личаківського району пред’явив позов
про визнання угоди купівлі-продажу квартири недійсною в зв’язку з тим,
що не були враховані інтереси неповнолітньої дитини, яка проживала в
даній квартирі;

в) Семен О. звернувся з вимогою про повернення грошових коштів,
переданих за договором позики фірмі “Термотек”, які не повернула їх у
зв’язку зі спливом строку даного договору;

г) Лисиця Р. звернулася з вимогою про розірвання шлюбу у зв’язку з
пияцтвом свого чоловіка.

Тема 14. Порушення цивільної справи.

Порядок пред’явлення позову.

Позовна заява і її реквізити.

Наслідки недотримання реквізитів позовної заяви.

Прийняття позовної заяви.

Правові наслідки порушення цивільної справи.

Судова практика:

• Постанови Пленуму Верховного Суду України:

“Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової )
шкоди” від 31 березня 1995 рішення № 4.

4. Відповідно до ст.137 ЦПК ( 1502-06 ) у позовній заяві про

відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому
полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її
заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір
шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При недотриманні позивачем зазначених вимог настають

наслідки, передбачені ст.139 ЦПК ( 1502-06 ).

( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного суду N 5 ( v0005700-01 ) від 25.05.2001 )

2.“Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають
юридичне значення”.

3. Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення

фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці
заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми
позовної заяви, встановленим ст.137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту,
передбаченим ст.274 ЦПК ( 1502-06 ). Якщо в заяві не зазначено, який
конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо
одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими
доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки
про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів,
суддя відповідно до ст.139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви
без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі
невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається
заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

У кожному разі суддя зобов’язаний перевірити підвідомчість

даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому

розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви на
підставі п.1 ст.136 ЦПК, а коли справу вже порушено – закриває
провадження в ній на підставі п.1 ст.227 ЦПК ( 1502-06 ).

У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення

підвідомчого судові факту пов’язане з вирішенням спору про право,

суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому

провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи,

залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що

вони мають право подати позов на загальних підставах.

4. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне

значення, можуть бути порушені в суді за заявами як безпосередньо

заінтересованих у цьому осіб, так і інших громадян та організацій,

коли за законом вони вправі звернутися до суду в інтересах інших

осіб (ст.122 ЦПК ( 1501-06 ), а також за заявою прокурора.

При подачі однією особою заяв про встановлення декількох

фактів, що мають юридичне значення, всі ці заяви відповідно до

правил ст.144 ЦПК можуть бути об’єднані і розглянуті судом в

одному провадженні. Інші вимоги не можуть розглядатись у

провадженні про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

7. Разом з цим для розгляду в порядку окремого провадження не

може бути прийнята заява про встановлення факту родинних відносин, якщо
заявник порушує справу з метою підтвердити в наступному своє право на
жиле приміщення або на обмін жилого приміщення. У разі ві мови в
задоволенні вимог про визнання права на жилу площу або на обмін жилого
приміщення, заінтересована особа має право звернутись до суду з
відповідним позовом.

13. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час

(п.7 ст.273 ЦПК) приймаються до провадження суду і розглядаються за
умови подання заявниками документів про відмову органів
реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

Заявник зобов’язаний обгрунтувати свою заяву посиланнями на

докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за

певних обставин.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення з зазначених

підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту

реєстрації смерті (яке провадиться на підставі п.4 ст.273 ЦПК і

полягає у з’ясуванні, насамперед, обставин не самої події смерті,

а її реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану)

та від оголошення особи померлою, яке провадиться за правилами

глави 35 ЦПК ( 1502-06 ).

3.“Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності
запису в актах громадянського стану”.

4. Згідно з вимогами статей 137, 268 ЦПК ( 1502-06 ) подана

до суду заява про встановлення неправильності запису в акті

громадянського стану чи про анулювання такого акту повинна містити в
собі відомості про те, в якому акті громадянського стану є
неправильності в записі і в чому саме вони полягають, який запис в акті
громадянського стану і у зв’язку з чим підлягає анулюванню, коли і
яким органом реєстрації актів громадянського стану відмовлено у
виправленні запису, внесенні до нього змін чи доповнень або в
анулюванні поновленого чи повторно складеного актового запису. До
заяви мають бути додані: копія відповідного свідоцтва, висновок
органу реєстрації актів громадянського стану про відмову у
виправленні, зміні чи доповненні запису або ванулюванні
поновленого чи повторно складеного запису акта громадянського
стану, інші документи, що стосуються даної справи.

Якщо заяву подано без додержання цих вимог, суддя згідно зі

ст.139 ЦПК ( 1502-06 ) постановляє ухвалу про залишення заяви без

руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків.

4.«Про практику розгляду цивільних справ про захист прав споживачів» від
12 квітня 1996 р. № 5.

6. Заява про захист прав споживача має повністю відповідати

вимогам ст.137 ЦПК ( 1502-06 ) щодо форми й змісту позовної заяви,
зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли
і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити
суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними
розрахунками і обгрунтуванням; про докази, що підтверджують
позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи –
залежно від заявлених вимог (наприклад, договір,
квитанція-замовлення, квитанція-зобов’язання, транспортна чи інша
накладна, чек, касовий ордер).

При прийнятті заяви слід мати на увазі, що згідно з ч.4 ст.24

Закону ( 1023-12 ) споживачі звільняються від сплати державного

мита за позовами, пов’язаними з порушенням їх прав. Відповідно до

п.10 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”

( 7-93 ) від оплати цим митом заяв про захист прав споживачів

звільняються також Державний комітет України у справах захисту

прав споживачів і його органи, громадські організації (об’єднання)

споживачів.

5.«Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню
Кодексу про шлюб та сім’ю України» від 15 червня 1973р. №6.

3. Оскільки розгляд справ провадиться в межах заявлених вимог

і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст.137 ЦПК

( 1502-06 ) повинні вимагати від осіб, що порушують справу,

повного викладення в заявах обставин, якими обгрунтовуються дані
вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про
розірвання шлюбу мають бути зазначені: рік народження кожного з
подружжя, дата й місце зареєстрування шлюбу, мотиви його
розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, їхні прізвища, імена та
по батькові, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо
участі подружжя в утриманні й вихованні дітей після розірвання
шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які можуть бути вирішені
одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються:
свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей,
довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі
необхідні документи відповідно до заявлених вимог.

Якщо заява не відповідає зазначеним вимогам, слід застосовувати

правила ст.139 ЦПК.

4. Вирішуючи питання щодо прийняття заяви про розірвання

шлюбу, суди повинні враховувати, що:

– розірвання шлюбу провадиться органами реєстрації актів

громадянського стану (далі – РАГС), а не судами, лише у випадках,

передбачених статтями 41, 42 КпШС;

– одночасно з позовом про розірвання шлюбу можуть бути

заявлені вимоги про визначення місця проживання неповнолітніх

дітей подружжя, про утримання дітей або одного з подружжя, про

визнання майна спільною власністю подружжя, його поділ, про

витребування роздільного майна, про виконання зобов’язань за

шлюбним контрактом;

– чоловік не має права порушувати справу про розірвання шлюбу

без згоди дружини під час її вагітності та протягом одного року

після народження дитини (в тому числі, коли вона народилася

мертвою або померла). За відсутності такої згоди суд відмовляє у

прийнятті заяви або закриває провадження в порушеній справі (п.1

ст.136, п.1 ст.227 ЦПК);

– заяви про розірвання шлюбу між подружжями, які є

громадянами України і проживають за її межами, можуть розглядатися в
судах України за підсудністю, визначеною Верховним Судом України (ч.6
ст.197 КпШС);

– справи про розірвання шлюбу з особами, засудженими до

позбавлення волі (якщо його не може бути розірвано за правилами

ст.42 КпШС), а так само за позовами зазначених осіб розглядаються

за загальними правилами підсудності справ даної категорії.

Оскільки місця позбавлення волі не є місцем проживання, позови до

осіб, які відбувають таке покарання, можуть пред’являтися за

останнім місцем їх проживання;

– при засудженні особи до позбавлення волі умовно або з

відстрочкою виконання вироку позов про розірвання шлюбу

пред’являється до неї з додержанням загального порядку порушення цих
справ;

– відсутність рішення про визнання безвісно відсутнім одного

з подружжя, місце фактичного перебування якого невідоме, не є

перешкодою для пред’явлення до нього позову про розірвання шлюбу в суді
за місцем знаходження його майна або за останнім відомим місцем його
постійного проживання чи постійного зайняття, а у випадках, коли з
позивачем знаходяться неповнолітні діти або коли за станом здоров’я чи з
інших поважних причин йому важко виїхати до місця проживання
відповідача, – за місцем проживання позивача (частини 7, 12 ст.126 ЦПК
( 1502-06 );

– позов про розірвання шлюбу в інтересах недієздатної особи

може бути пред’явлено опікуном або прокурором (до участі в таких

справах має залучатись відповідний орган опіки та піклування);

– враховуючи особливості шлюбно-сімейних правовідносин, у

справах про розірвання шлюбу не можуть брати участі треті особи,

предметом судового розгляду не можуть бути вимоги щодо майна, право
на яке оспорюється в установленому порядку третіми особами.

6.«Про судову практику в справа про визнання громадянина обмежено
дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 р.

2. Роз’яснити судам, що справа про визнання громадянина

обмежено дієздатним чи недієздатним може бути порушена лише за
заявою осіб, зазначених у ст.256 ЦПК.

Заява повинна відповідати вимогам статей 137 і 257 ЦПК

( 1502-06 ).

Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява

подана неправомочною особою, суд повинен, не закриваючи

провадження в справі, обговорити питання про заміну неналежного
заявника належним, виходячи з вимог ст.105 ЦПК ( 1501-06 ).

7.«Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р.
№ 9.

Слід мати на увазі, що Пленум Верховного Суду України в п.8

постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 ( v0009700-96 ) “Про

застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”

роз’яснив, що суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної

заяви лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в

передбаченому законом досудовому порядку.

( Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

8.«Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами
Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 р. № 2.

6. Судам слід мати на увазі, що виданий на жиле приміщення

ордер у випадках, зазначених у ст.59 ЖК, підлягає визнанню

недійсним з наслідками, передбаченими ст.117 цього Кодексу.

Якщо обов’язок надати жиле приміщення лежить на позивачеві

(виконкомі, відомстві), відсутність у позовній заяві вказівки про

надаване приміщення є підставою для залишення заяви без руху, а

при невиконанні вимоги про усунення недоліків заява вважається

неподаною і підлягає поверненню позивачеві (ст.139 ЦПК

( 1502-06 ).

10.Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів

сім’ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу

площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім’ї
і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то
суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в
жилому приміщенні не залишалися члени сім’ї особи, яка була відсутня,
його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є
істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до
відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими
обставинами.

12. Відмова третіх осіб, які брали участь у справі про примусовий

обмін, від проведення обміну після набрання рішенням законної сили не
може бути підставою для примусового щодо них виконання рішення.

Наявність рішення в таких випадках не є перешкодою для

пред’явлення позову про примусовий обмін жилого приміщення з

новими варіантами.

9.«Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі,
гідності і ділової репутації громадян та організацій» від 28 вересня
1990 р. № 7.

2. Оскільки вибір способу захисту честі і гідності належить

громадянинові, суддя, приймаючи заяву або скаргу, зобов’язаний

з’ясувати, чи просить заявник спростувати поширені відомості у

порядку цивільного судочинства, чи вимоги його полягають в

притягненні особи до кримінальної відповідальності за наклеп або

образу. В необхідних випадках суддя повинен роз’яснити заявникові

порядок судового захисту честі і гідності.

5. Роз’яснити судам, що згідно з п.1 ч.1 ст.5 Цивільного

процесуального кодексу України ( 1501-06 ) (далі – ЦПК) позов про

спростування відомостей, що порочать честь і гідність, може бути

пред’явлено особою, про яку поширені такі відомості, а так само

близькими родичами цієї особи, коли відомості прямо чи посередньо їх
порочать. Заінтересована особа має право на судовий захист у
зазначеному порядку також у разі поширення таких відомостей щодо члена
її родини або іншого родича, який помер.

Відповідно до положень ч.4 ст.32 Конституції України

( 888-09 ) та п.3 ч.1 ст.5 ЦПК кожен має право вимагати в судовому

порядку спростування недостовірної інформації, що порочить честь і

гідність членів його сім’ї.

Позов про спростування відомостей, які порочать честь і

гідність неповнолітнього або особи, визнаної недієздатною, може

бути пред’явлено законним представником, який не є членом їх сім’ї

(батьками, усиновителями, опікунами, піклувальниками), а також

прокурором у порядку ст.118 ЦПК ( 1501-06 ).

У випадках поширення відомостей, що принижують репутацію

організації, остання, якщо вона є юридичною особою, має право

звернутися до суду з вимогами про їх спростування, незалежно від

того, якою особою (фізичною чи юридичною) поширено ці відомості. ( Пункт
5 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 (
v0014700-96 ) від 25.12.96 )

16. При прийнятті заяв у цивільних справах про захист честі і

гідності судам слід більше уваги звертати на їх відповідність

вимогам ст.137 ЦПК ( 1502-06 ). Така заява має, зокрема, містити в

собі дані про те, які саме відомості, що порочать особу, поширені

відповідачем, з зазначенням часу, способу й осіб, яким такі

відомості повідомлені, посилання на докази, що стверджують

зазначені обставини, а також прохання про спростування відомостей.

Позовна заява оплачується державним митом у встановленому ст.64 ЦПК (
1501-06 ) розмірі. Невиконання зазначених вимог тягне наслідки,
передбачені ст.139 цього Кодексу ( 1502-06 ).

22-1. Судам необхідно враховувати, що згідно з п.10 ст.65 ЦПК

ціна позову, який складається з кількох самостійних вимог,

визначається загальною сумою цих вимог, за винятком вимог про

відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Тому вимоги про

відшкодування моральної шкоди, заявлені у справі за позовом про

захист честі, гідності і ділової репутації, а також вимоги,

заявлені самостійно, оплачуються державним митом за ставками,

встановленими для позовів немайнового характеру. ( Постанову

доповнено пунктом 22-1 згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду
України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93, в редакції Постанови
Пленуму Верховного Суду України N 14 ( v0014700-96 )

від 25.12.96 )

10.«Про практику застосування судами процесуального законодавства при
розгляді цивільних справ по першій інстанції» від 21 грудня 1990 р. № 9.

2. При вирішенні питання про прийняття заяви суддя перевіряє,

чи має заявник відповідно до ст.5 ЦПК ( 1501-06 ) право на

порушення справи, чи відповідає форма і зміст заяви вимогам

закону, чи нема передбачених ч.2 ст.136 ЦПК ( 1502-06 ) перешкод

для порушення справи, враховуючи при цьому, що чинним

законодавством підвищена роль судів у цивільно-правовому захисті
соціально-економічних, політичних і особистих прав громадян, прав і
охоронюваних законом інтересів підприємств, установ,
організацій, об’єднань і значно розширена судова юрисдикція.

Суди зобов’язані виключити з практики випадки

необгрунтованої відмови у прийнятті заяв у цивільних справах,

маючи на увазі, що в прийнятті такої заяви може бути відмовлено

лише у випадках, зазначених у відповідних пунктах ст.136 ЦПК. При
цьому за п.1 цієї статті у прийнятті заяви відмовляється, якщо
справа непідвідомча суду або не підлягає розгляду в суді з інших
підстав. Наявність рішення чи ухвали суду про затвердження
мирової угоди, що набрали законної сили, постановлених по спору між
тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, є підставою
для відмови у прийнятті заяви за п.3 ст.136 ЦПК незалежно від
того, хто із сторін знову звернувся з таким же позовом.

Недопустима відмова у прийнятті заяви з мотиву пред’явлення

позову неналежним позивачем чи до неналежного відповідача. У цих
випадках відповідно до правил ст.105 ЦПК ( 1501-06 ) питання про
заміну позивача чи відповідача або притягнення до участі у справі
належного відповідача вирішує суд, він же при вибутті неналежного
позивача і відмови належного позивача вступити в справу закриває
провадження згідно з п.4 ст.227 ЦПК ( 1502-06 ), а в інших
випадках відмовляє в позові неналежному позивачу.

Про відмову у прийнятті заяви або про її прийняття суддя

виносить ухвалу. При постановленні ухвали про прийняття заяви і

порушення справи суддя, крім статей 5 ( 1501-06 ), 136 ( 1502-06 )

ЦПК, керується ст.143 ( 1502-06 ) цього Кодексу, якщо в ухвалі

зазначається про процесуальні дії, які слід провести при

підготовці справи до судового розгляду.

Судам слід мати на увазі, що Пленум Верховного Суду України

в п.8 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 ( v0009700-96 ) “Про

застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”

роз’яснив: суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної

заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути

розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку, і не

повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав,

передбачених законом, який обмежує гарантоване ст. 55 Конституції
України ( 254к/96-вр ) право кожної людини на оскарження в суді
рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.

( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

3. Відповідно до ст.139 ЦПК суддя вправі повернути позовну

заяву, якщо вона за формою і змістом не відповідає вимогам ст.137

ЦПК, не оплачена державним митом у встановленому розмірі, якщо при її
подачі не були додержані вимоги ст.138 ЦПК про подання копій позовної
заяви та інших документів і пропозиція виправити у встановлений
строк недоліки заяви не була виконана. Тривалість цього строку
визначається з врахуванням необхідного часу для повідомлення
позивачеві про залишення заяви без руху у зв’язку з допущеними
недоліками та їх усунення. Заява не може бути визнана неподаною та
повернута за мотивами ненадання доказів. Якщо порушення правил
статей 137-139 ЦПК виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході
судового розгляду.

Аналогічно вирішується це питання щодо заяв і скарг про

порушення справ окремого провадження або тих, що виникають з
адміністративно-правових відносин.

7. Роз’яснити судам, що правила ст.21 ЦПК ( 1501-06 ) не

виключають можливості повторної участі судді у розгляді справи по
першій інстанції в разі скасування прийнятої з його участю ухвали, якою
не закінчувалось провадження у справі (відмова у прийнятті заяви з
підстав, зазначених у пунктах 7,8,9 ст.136 ЦПК, залишення заяви
без руху і повернення заяви, відкладення розгляду справи, зупинення
провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо).

( Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

21. Виходячи з того, що відповідно до Додатку 3 до ЦПК

( 1505-06 ) в заяві про відновлення втраченого судового чи

виконавчого провадження повинні бути зазначені докладні відомості про
втрачену справу та додані до неї документи або їх копії, які
залишились у заявника і мають відношення до втраченої справи, суддя
при відсутності цих відомостей або документів стосовно до правил
ст.139 ЦПК ( 1502-06 ) дає строк для усунення цих недоліків, а
при невиконанні цих вимог – ухвалою визнає заяву не поданою і повертає
її заявнику. Разом з тим не може бути підставою до цього неподання
необхідних документів, які знаходяться в інших осіб. Суддя допомагає
заявнику одержати ці документи (копії) або витребовує їх сам.

11.«Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ»
від 1 квітня 1994 р. № 3.

4. Виключити випадки безпідставної відмови в прийнятті

позовних заяв або закриття провадження в справі з мотивів

непідвідомчості її суду, що тягнуть порушення конституційного

права громадян на судовий захист, а також факти незаконного

залишення заяв без руху, без розгляду, повернення їх позивачам або

необгрунтованого зупинення провадження в справах, що призводять до
порушень.

12.“Про практику розгляду судами України справ про спадкування” ід 24
червня 1983 р. №4.

2. Судам слід мати на увазі, що відповідно до гл. 7 Закону

України від 2 вересня 1993 р. “Про нотаріат” свідоцтво про право

на спадщину видається громадянам, організаціям, державі

нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які

прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва

про право спадщини вимоги про визначення права на спадщину

судовому розглядові не підлягають.

Встановивши, що питання про право на спадщину може бути

вирішено в нотаріальному порядку шляхом одержання свідоцтва про право
на спадщину, суддя або суд відповідно на підставі п.1

ст.136, п.1 ст.227 ЦПК ( 1502-06 ) відмовляє у прийнятті заяви або

закриває провадження у справі, роз’яснивши позивачеві це право.

( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

3. Заяви по спорах про спадкове майно, в тому числі заяви про

продовження строку на прийняття спадщини, розглядаються за

правилами позовного провадження. В порядку окремого провадження
розглядаються скарги на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні
(ст.285 ЦПК ( 1502-06 ), заяви про встановлення факту прийняття
спадщини, факту належності заповіту, перебування на утриманні
(ст.273 ЦПК), якщо при цьому немає спору про право на спадщину.

Проте суд не вправі розглядати заяви про встановлення фактів

складання заповітів.

16. Судам слід мати на увазі, що кожна позовна заява –

первісна й зустрічна, а також заява третьої особи із самостійними

вимогами – оплачується державним митом залежно від ціни позову, яка
визначається виходячи з вартості відшукуваного майна. Розмір державного
мита та звільнення від його сплати встановлюються законодавством
про державне мито.

Зокрема, належить враховувати, що при обчисленні державного

мита в справах про спадкування громадянами майна не береться до

уваги вартість успадкованого майна, зазначеного в п.16 ст.4

Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ),

та що від сплати цього мита звільняються особи, зазначені в п.6

(спадкоємці першої черги громадян, реабілітованих відповідно до

Закону “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”

( 962-12 ) і в п.18 ст.4 названого Декрету.

( Пункт 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92,

в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 15

( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

13.«Про практику застосування судами законодавства, що регулює право
власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 р.№7.

13. Відповідно до ст.114 ЦК ( 1540-06 ) при продажу частки в

спільній власності сторонній особі решта учасників спільної

часткової власності мають право привілеєвої купівлі цієї частки по

ціні, за якою вона продається, і на інших рівних умовах

(додержання строків платежів, обов’язок по уплаті державного мита,

тощо). У зв’язку з цим при переводі прав і обов’язків покупця

необхідно перевіряти реальність вимог, що пред’являються

учасниками спільної часткової власності.

Доказом бажання і реальних можливостей для переводу прав і

обов’язків покупця є внесення позивачем на депозитний рахунок суду всіх
сум, які за договором зобов’язаний сплатити покупець.

Невиконання позивачем цих умов може бути підставою для відмови в
позові про перевід на нього прав і обов’язків покупця.

Пропуск встановленого ч.3 ст.114 ЦК тримісячного строку не є

підставою для відмови в прийнятті позову про перевід прав і

обов’язків покупця. Суд вправі поновити цей строк, якщо прийде до

висновку, що його пропущено з поважних причин.

14.“Про практику застосування судами України статті 105 Цивільного
кодексу України” від 19 вересня 1975 р. №9.

15. Оскільки відповідно до ч.2 ст.105 ЦК право вимагати

безоплатного вилучення самовільно спорудженого будинку або

частини його належить лише виконавчому комітету районної, міської ради,
належним позивачем про безоплатне вилучення, за наявності про це
рішення виконавчого комітету, є вказаний орган. Такий позов вправі
пред’явити і прокурор.

Належним відповідачем у відповідних випадках може бути

громадянин, який здійснив самовільне будівництво, або особа, у

фактичному користуванні якої знаходиться самовільно споруджена
будівля.

До позовної заяви про вилучення будинку або частини будинку

повинні бути приєднані копія відповідного рішення виконавчого

комітету ради , а також документи, що підтверджують обставини,

викладені в позовній заяві.

( Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

15.“Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28
квітня 1978 р. №3.

18. Оскільки цивільне процесуальне законодавство не

встановлює винятків із загальних правил для розгляду справ за

позовами про визнання угод недійсними, по цих справах сторони

вправі укласти мирову угоду, якщо це не суперечить законові і не

порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

16.«Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів»
від 12 квітня 1996 р. № 4.

5. Звернути увагу на те, що громадяни не звільняються від сплати

державного мита за скаргами в порядку нагляду на рішення судів у

цивільних справах лише з тих підстав, що їх скаргу до вищого суду

надіслано через представника влади. Це стосується і самих

представників влади, які самостійно оскаржують такі судові

рішення.

Література:

Арапов Н.Т. Проблемы теории и практики правосудия по гражданским делам.
–Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. –128с.

Добровольский А. А., Иванова С. А. Основные проблемы исковой формы
защиты права. М., 1979.

Орлова Л.М. Как предъявить иск в суде. Минск: Изд-во Белорус. ун-та,
1979. –92с.

Пушкар Е.Г., Богдан И.И. Порядок реализации права на судебную защиту в
советском гражданском процессе. Львов: Изд-во. Львов ун-та, 1987. –67с.

Пушкарь Е. Г. Конституционное право на судебную защиту. Львов,1982.

Штефан М. Й. Захист прав соціалістичних організацій в суді //
Процесуальні засоби порушення цивільного судочинства. К., 1973.

Штефан М. Й. Підприємництво і правосуддя. К., 1992.

Завдання: Підготувати ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

1. Суддя відмовляє в прийнятті заяви:

якщо справа не підвідомча розглядові в суді;

якщо справа підлягає розглядові в суді;

спір має неправовий характер;

заява не відповідає вимогам, які передбачені законом;

заява не оплачена державним митом.

2.Суд залишає заяву без руху у випадку:

неявки сторін в судове засідання;

несплати державного мита;

неявки прокурора в судове засідання;

перебування позивача у службовому відрядженні;

якщо заява не відповідає вимогам передбачених законом.

3. Наслідки недотримання реквізитів позо