Савченко Л.А., Цимбалюк А.В., Шкарупа В.К, Глух М.В. 2001 – Фінансове
право
Зміст
HYPERLINK “http://www.vuzlib.net/fp_sh/vstup.htm” ВСТУП
HYPERLINK “http://www.vuzlib.net/fp_sh/1.htm” Глава 1. ПРАВОВІ ОСНОВИ
ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ
1. Поняття фінансової діяльності держави
2. Фінансова політика та фінансова система України
3. Органи, які здійснюють фінансову діяльність в Україні
4. Повноваження ДПА України у сфері фінансової діяльності.
HYPERLINK “http://www.vuzlib.net/fp_sh/2.htm” Глава 2. ПРЕДМЕТ І
СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА
1. Поняття фінансового права, його предмет та метод
2. Місце фінансового права у системі права України
3. Система та джерела фінансового права
HYPERLINK “http://www.vuzlib.net/fp_sh/3.htm” Глава 3.
ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ НОРМИ ТА ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ, ЇХ ОСОБЛИВОСТІ
ТА ВИДИ
1. Поняття та особливості фінансово-правових норм
2. Класифікація фінансово-правових норм
3. Поняття фінансових правовідносин, їх суб’єкти та об’єкти
4. Види фінансових правовідносин
HYPERLINK “http://www.vuzlib.net/fp_sh/4.htm” Глава 4. ПРАВОВІ ЗАСАДИ
ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ
1. Поняття та призначення фінансового контролю
2. Форми, методи та види фінансового контролю
3. Органи фінансового контролю
4. Правові основи здійснення фінансового контролю органами державної
податкової служби України
5. Аудиторський контроль
HYPERLINK “http://www.vuzlib.net/fp_sh/5.htm” Глава 5. ХАРАКТЕРИСТИКА
ОСНОВНИХ ФІНАНСОВО-ПРАВОВИХ ІНСТИТУТІВ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
1. Основи бюджетного права зарубіжних країн
2. Правове регулювання оподаткування в зарубіжних країнах
3. Органи управління державними фінансами в зарубіжних країнах
4. Система фінансових органів Російської Федерації
HYPERLINK “http://www.vuzlib.net/fp_sh/6.htm” Глава 6.
ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОДАТКОВОГО
ЗАКОНОДАВСТВА
1. Поняття фінансово-правової відповідальності
2. Фінансове правопорушення
3. Поняття та види фінансово-правових санкцій
4. Порядок застосування фінансово-правових санкцій за податкові
правопорушення
HYPERLINK “http://www.vuzlib.net/fp_sh/7.htm” Глава 7. НАУКА
ФІНАНСОВОГО ПРАВА
1. Поняття, особливості та система науки фінансового права
2. Методологія науки фінансового права
3. Історія розвитку науки фінансового права
4. Завдання та актуальні проблеми науки фінансового права на сучасному
етапі
Вступ
Функціонування ринку неможливе без роботи фінансової системи, що
забезпечує його нормальне існування і розвиток. Внаслідок розвитку
ринкової економіки вона зазнала багатьох змін.
Відомий французький дослідник фінансів та фінансового права Поль Марі
Годме дозволив собі сентенцію про співвітчизників: “Проблеми фінансів
добре знайомі кожному”. Сьогодні ми можемо повторити ці слова і про
жителів України. Майже кожному щоденно доводиться так чи інакше
відчувати на собі ці проблеми, емпірично пізнавати складну фінансову
теорію і практику.
Уся діяльність держави пов’язана з фінансами – чим більше розвивається
держава, тим більше потрібно їй коштів. Фінанси є основною складовою
ринкової економіки, тому у країнах з розвиненими ринковими відносинами
давно усвідомлена необхідність досліджень у цій галузі, оскільки
будь-яке рішення держави можна вважати реальним лише після знаходження
можливості покриття витрат, пов’язаних з забезпеченням його грошовими
ресурсами.
Відносини, що виникають у ході мобілізації, розподілу і використання
централізованих і децентралізованих фондів коштів, держава регламентує
за допомогою фінансово-правових норм. Фінансова система може
функціонувати ефективно при належно правоврегульованих фінансових
відносинах.
Фінансові відносини складають основу предмета такої галузі права, як
фінансове право, що входить у групу публічних галузей права.
Питання про місце фінансового права як самостійної галузі в системі
права України залишалося дискусійним протягом багатьох років, але було
вирішене в кінці 60-х – на початку 70-х років.
Автори навчального посібника зосередили свою увагу на питаннях Загальної
частини даної галузі права, тому що без оволодіння її основними
поняттями неможливе вивчення Особливої частини.
Навчальний посібник у схемах реалізує декілька завдань:
– по-перше, подає чітку структуру Загальної частини курсу “Фінансове
право”, охоплюючи всі його теми;
– по-друге, кожна тема курсу розпочинається з переліку основних питань,
які розкривають зміст самої теми;
– по-третє, у даному посібнику вказуються схематично не лише основні
категорії кожної теми та зв’язок між ними, а й розкривається їх зміст.
Курс “Фінансове право” згідно з державним освітнім стандартом входить до
програм підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів. Виходячи з
цього, автори намагалися сформувати і викласти різноманітний матеріал
таким чином, щоб навчальний посібник відповідав вимогам підручника з
навчальної дисципліни “Фінансове право” і був корисним для різних
категорій читачів – юристів, фінансистів, економістів, викладачів та
студентів юридичних та економічних факультетів, слухачів курсів.
У запропонованому навчальному посібнику розглядаються: фінансово-правові
норми та відносини; основи фінансової діяльності нашої держави; форми,
методи, види фінансового контролю та органи, що його здійснюють, у тому
числі контрольні повноваження органів державної податкової служби
України; фінансово-правова відповідальність за порушення податкового
законодавства тощо.
Навчальний посібник підготовлений колективом авторів кафедри фінансового
та адміністративного права Академії державної податкової служби України,
які сподіваються, що зміст і система викладеного матеріалу дадуть
можливість читачеві отримати необхідні знання з фінансового права і
застосовувати їх у практичній діяльності.
Глава 1. ПРАВОВІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ
1. Поняття фінансової діяльності держави.
2. Фінансова політика та фінансова система України.
3. Органи, які здійснюють фінансову діяльність в Україні.
4. Повноваження ДПА України у сфері фінансової діяльності.
1. Поняття фінансової діяльності держави
Для вивчення фінансового права як галузі права необхідно мати уявлення
про фінанси і фінансову діяльність держави.
Роль фінансів у житті держави виражається через їх функції
2. Фінансова політика та фінансова система України
Фінансова політика – це система державних заходів, спрямованих на
мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання.
3. Органи, які здійснюють фінансову діяльність в Україні
Поняття органів, які здійснюють фінансову діяльність, вагоміше, ніж
поняття фінансових органів.
Практично всі органи держави, без винятку, займаються фінансовою
діяльністю. Проте масштаби їх фінансової діяльності та участь у ній
неоднакові через відмінність у завданнях та правовому статусі.
Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої
влади, відповідальний перед Президентом, підзвітний і підконтрольний
Верховній Раді.
Вищеперераховані органи забезпечують стратегічне, загальне керівництво й
управління державними фінансами.
4. Повноваження ДПА України у сфері фінансової діяльності
Відповідно до ст.1 Закону України від 5 лютого 1998 року “Про внесення
змін до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”
державна податкова служба є системою органів, до складу якої належать:
Державна податкова адміністрація України, як центральний орган
виконавчої влади, підпорядковується Кабінету Міністрів України, який
затверджує її структуру, спрямовує і координує роботу. Голова ДПА
України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент
України за поданням Прем’єр-міністра України, очолює Державну податкову
службу України.
Залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов, ДПА
України може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об’єднані
(на місто і район) державні податкові інспекції.
У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні
спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями
(податкова міліція).
У ДПА України та ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії
ДПА України затверджується Кабінетом Міністрів України, а колегій ДПА в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі – ДПА
України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями
діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.
Глава 2. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА
1. Поняття фінансового права, його предмет та метод.
2. Місце фінансового права у системі права України.
3. Система та джерела фінансового права.
1. Поняття фінансового права, його предмет та метод
Фінансове право – це окрема галузь права, оскільки має свої специфічні
ознаки, предмет та метод правового регулювання.
Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають у
процесі фінансової діяльності держави. Ця діяльність об’єктивна за своєю
сутністю і є процесом планомірного збирання, розподілу, перерозподілу і
використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, що
забезпечують виконання державою її завдань і функцій.
Фінансове право – це самостійна галузь публічного права, що регулює
суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу і використання
централізованих і децентралізованих фондів держави з метою забезпечення
виконання нею своїх завдань і функцій.
2. Місце фінансового права у системі права України
Специфіка та якісні відмінності предмета фінансового права, своєрідність
його методів більше і повніше виявляється при співставленні та
відмежуванні від предметів і методів інших галузей права.
Фінансово-правові інститути безпосередньо пов’язані з діяльністю держави
при створенні, розподілі та використанні централізованих і
децентралізованих грошових фондів.
Конституційне право Фінансове право
Регулює основи суспільного ладу та політики, державний устрій, правове
положення громадян, систему і принципи організації діяльності державних
органів, головні завдання та функції держави Базується і розвивається
на основах конституційного права. Наприклад, фінансово-правові норми, що
регулюють утворення фондів державних фінансових ресурсів, засновані на
засадах рівноправності всіх форм власності у країні
Містить норми, що мають пряме відношення до фінансового права. Норми, що
закріплюють основи організації фінансової діяльності держави. Наприклад,
ст. 85 Конституції України встановлює виняткові повноваження Верховної
Ради України затверджувати Державний бюджет, вносити до нього зміни,
контролювати його виконання
Відповідно до ст. 92 Конституції України встановлюється Державний
бюджет, бюджетна система України (система оподаткування, податки та
збори і т. п.) Норми фінансового права встановлюють деталізовані
правила, що стосуються діяльності різних державних органів у галузі
фінансів. Наприклад, група фінансово-правових норм докладно регламентує
порядок складання, розгляду, затвердження і виконання Державного та
місцевих бюджетів (Закон України “Про бюджетну систему України”)
Адміністративне право Фінансове право
Діяльність щодо формування, розподілу та використання фінансових
ресурсів держави за своїм характером є управлінською Регулює відносини,
що виникають з фінансової діяльності держави
Визначає основні принципи державного управління, повноваження органів
виконавчої влади на видання управлінських актів, у тому числі й органів
спеціального управління фінансами держави, закріплює структуру цих
органів, організовує форми їх діяльності, порядок призначення і
звільнення посадових осіб, закріплює їх права та обов’язки і т. д.
Регулює відносини, які безпосередньо пов’язані з виконанням цими
органами функцій щодо збирання, розподілу і використання фінансових
ресурсів держави, контролю за їх цільовим витрачанням
Цивільне право Фінансове право
Регулює на засадах юридичної рівності майнові та особисті немайнові
відносини з метою задоволення матеріальних і духовних потреб та
інтересів учасників суспільних відносин Регулює суспільні відносини у
сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих та
децентралізованих фондів грошових коштів з метою забезпечення виконання
державою своїх завдань та функцій
Деякі органи державного управління спеціальної компетенції, наприклад
НБУ, водночас є господарською організацією – юридичною особою, що діє на
комерційних засадах. Між цими органами, з одного боку, і підприємствами,
установами, організаціями і громадянами – з другого, виникають відносини
на основі договорів. Наприклад, на основі кредитної угоди Норми
фінансового права в даному випадку встановлюють джерела
фінансово-кредитних ресурсів, якими оперує НБУ, порядок утворення і
розподілу створюваних ним грошових фондів, порядок мобілізації НБУ
грошових коштів у розпорядження держави, способи здійснення контролю за
фінансовою діяльністю організацій тощо. НБУ виступає як орган виконавчої
влади, наділений владними повноваженнями
3. Система та джерела фінансового права
Глава 3. Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини, їх
особливості та види
1. Поняття та особливості фінансово-правових норм.
2. Класифікація фінансово-правових норм.
3. Поняття фінансових правовідносин, їх суб’єкти та об’єкти.
4. Види фінансових правовідносин.
1. Поняття та особливості фінансово-правових норм
Фінансове право як галузь права має свої первинні елементи, якими є
фінансово-правові норми.
2. Класифікація фінансово-правових норм
Класифікація фінансово-правових норм необхідна для розуміння
особливостей фінансово-правового регулювання та рівня розвитку
фінансового законодавства.
3. Поняття фінансових правовідносин, їх суб’єкти та об’єкти
4. Види фінансових правовідносин
Класифікація правових відносин завжди приваблює вчених, оскільки вона
допомагає науковому осмисленню всього масиву відносин, що охоплюються
тією чи іншою галуззю права. Перш за все, класифікація фінансових
правовідносин будується на загально-правових засадах класифікації
правовідносин. Проте у фінансовому праві можуть бути виділені і
специфічні критерії.
Глава 4. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ
1. Поняття та призначення фінансового контролю.
2. Форми, методи та види фінансового контролю.
3. Органи фінансового контролю.
4. Правові основи здійснення фінансового контролю органами державної
податкової служби України.
5. Аудиторський контроль.
1. Поняття та призначення фінансового контролю
Слово “контроль” походить від латинського “контра ротулюс” (від якого
утворилося французьке слово “контроль”), що означає співставлення або
протиставлення. Призначення контролю – констатувати, що потрібно.
Контроль – є однією з основних функцій органів управління, яка полягає в
систематичній перевірці об’єктів контролю, виявленні відхилень, що
допущені у процесі виконання управлінських рішень та встановленні їх
причин.
Фінансовий контроль є складовою частиною державного контролю.
Фінансовий контроль – це цілеспрямована діяльність законодавчих і
виконавчих органів публічної влади та недержавних організацій, що
спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і
раціональності у процесі мобілізації, розподілу та використання коштів
централізованих і децентралізованих грошових фондів держави з метою
найефективнішого соціально-економічного розвитку усіх суб’єктів
правовідносин.
Фактичним об’єктом фінансового контролю є весь процес
виробничо-господарської діяльності.
2. Форми, методи та види фінансового контролю
“Вид” трактується як підлегле поняття, яке має усі властивості більш
загального поняття (“роду”), але має деякі специфічні властивості, які
відокремлюють його від інших предметів даного роду.
Існують різні види фінансового контролю, що викликано багатогранністю
функцій фінансового контролю.
Форма (лат. – forma) – спосіб організації, предмет процесу, явища.
Формою контролю є окремі сторони прояву змісту контролю.
Метод – форма практичного та теоретичного засвоєння дійсності, що
виходить із закономірностей руху об’єкта, що вивчається. Метод контролю
– це конкретні засоби, що застосовуються при здійсненні контрольних
функцій.
Форми фінансового контролю – це окремі сторони прояву змісту контролю
залежно від часу здійснення контрольних дій.
Методи фінансового контролю – це прийоми, засоби та способи його
здійснення.
3. Органи фінансового контролю
Система органів фінансового контролю в Україні на сьогодні фактично
сформувалася. Але вдосконалюється внутрішня структура цих органів,
уточнюється місце кожного органу, що здійснює контроль у
загальнодержавній системі контролю взагалі.
Контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах і
районах у містах виконують вище зазначені функції, крім 1 та 7.
”
$
?
?
?
u
ue
TVXZAAe*
,
z
?
‚
a
a
$
?
ZAe,
|
?
„
„„
4. Правові основи здійснення фінансового контролю органами державної
податкової служби України
Концепція органів державної податкової служби України при здійсненні
фінансового контролю визначається за організаційно-правовим статусом.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові
основи діяльності визначає Закон України “Про державну податкову службу
в Україні” від 4.12.90 із наступними змінами та доповненнями.
Функції ДПА України у сфері фінансового контролю визначає ст. 4
Положення про Державну податкову адміністрацію України
1. Видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і
методичні рекомендації з питань оподаткування
2. Затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших
документів, які пов’язані з обчисленням і сплатою податків та інших
платежів, декларацій про валютні цінності, зразок документа, що
затверджує реєстрацію фізичної особи-платника податків та інших
обов’язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття
юридичними і фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності
банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену
органами державної податкової служби
3. Виконує безпосередньо, а також організовує роботу органів державної
податкової служби, що пов’язана із:
– здійсненням контролю за дотриманням законодавства про податки та інші
платежі, валютні операції, порядком розрахунків із споживачами з
використанням реєстраторів розрахункових операцій, лімітів, готівки в
касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а
також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів
підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних
дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності;
– здійсненням контролю за дотриманням виконавчими комітетами сільських і
селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від
платників, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;
обліком платників податків та інших платежів залежно від сум, сплачених
ними, веденням обліку надходжень податків, інших платежів;
– проведенням роботи щодо боротьби з незаконним обігом алкогольних
напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів,
оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та
тютюнових виробів, участю в розробленні пропозицій щодо основних
напрямів державної політики і проектів державних програм у сфері
боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів,
організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень,
здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагальненням
практики застосування законодавства (застосування фінансових санкцій до
суб’єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про
виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних
напоїв і тютюнових виробів), здійсненням заходів щодо вилучення та
знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв,
тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися в
незаконному обігу;
– здійсненням контролю за погашенням податкової заборгованості
платниками податків, інших платежів, у тому числі тими, майно яких
перебуває в податковій заставі
4. Пояснює через засоби масової інформації порядок застосування
законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань податків, інших
платежів та організовує виконання цієї роботи органами державної
податкової служби
5. Здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та
перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби
6. Надає органам державної податкової служби методичну і практичну
допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її
стану
7. Організовує роботу при створенні інформаційної системи
автоматизованих робочих місць, інших засобів автоматизації та
комп’ютеризації робіт органів державної податкової служби
8. Розробляє основні напрями, форми і методи проведення перевірок за
додержанням податкового та валютного законодавства
9. При виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну
діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє
матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам з боротьби з
організованою злочинністю
10. Передає відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами
правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх
розслідування не належить до компетенції податкової міліції
11. Інформує Президента України та Кабінет Міністрів України про основні
показники мобілізації податків та інших платежів до Державного бюджету
України
12. Подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню
Державного казначейства України звіт про надходження податків та інших
платежів
13. Координує діяльність органів державної податкової служби та
організовує їх взаємодію з фінансовими органами, органами Державного
казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ,
прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною
службами, іншими контролюючими органами, установами банків
14. Вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів
стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством,
міжнародні договори з питань оподаткування
15. Здійснює зв’язки з податковими службами іноземних держав і
міжнародними податковими організаціями, вивчає досвід організації
діяльності податкових служб цих держав і розробляє пропозиції з його
практичного використання в діяльності державної податкової служби
України
16. Надає фізичним особам-платникам податків та інших обов’язкових
платежів ідентифікаційні номери і надсилає до державної податкової
інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем одержання
нею доходів чи за місцезнаходженням об’єкта оподаткування документ, що
засвідчує реєстррацію фізичної особи-платника податків та інших
обов’язкових платежів, і веде Єдиний банк даних про платників податків –
юридичних осіб
17. Прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела
податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і
податкового законодавства на надходження податків, інших платежів,
розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення витрат бюджету
18. Забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання та
продаж, організовує роботу, пов’язану із здійсненням контролю за
наявністю цих марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і на
пачках (упаковках) тютюнових виробів під час транспортування, зберігання
та реалізації
19. Організовує в межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення
охорони державної таємниці в органах державної податкової служби та
захисту інформації про платників податків
20. Приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про
злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в
установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені
законом рішення
21. Здійснює відповідно до Закону оперативно-розшукову діяльність,
провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів, а
також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї
компетенції, вживає заходів до відшкодування завданих державі збитків
22. Виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших
правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення
23. Вживає заходів щодо боротьби з приховуванням неоподаткованих
доходів, незаконним вивезенням за межі України неоподаткованих
капіталів, відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом, забезпечує
виявлення фактів приховування від оподаткування або маскування
незаконного походження доходів, їх справжнього характеру і джерел
набуття, місцезнаходження і переміщення, розміру, використання (у тому
числі для здійснення підприємницької, іншої господарської, інвестиційної
діяльності, розрахункових і кредитних операцій), для чого:
– здійснює контроль за проведенням операцій з грошовими коштами у
готівковій та безготівковій формі, у тому числі за банківськими
рахунками, кредитами, переказами, операціями з іншими рухомим та
нерухомим майном, за ввезенням в Україну і вивезенням за її межі
іноземної та національної валюти у великих розмірах;
– проводить розшук коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом,
вживає відповідно до законодавства заходів щодо їх арешту і конфіскації;
? вживає в установленому порядку заходів щодо залучення до оподаткування
доходів, що знаходяться в нелегальному обігу і не мають злочинного
походження;
? взаємодіє з іншими правоохоронними органами, органами, що здійснюють
контроль за додержанням законодавства у сфері фінансово-господарської
діяльності, а також з відповідними органами іноземних держав у питаннях
боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом
24. Здійснює в межах своїх повноважень контроль за обліком, зберіганням
і реалізацією конфіскованого та іншого належного державі майна
25. Забезпечує безпеку працівників органів державної податкової служби
та їх захист від протиправних посягань, пов’язаних з використанням ними
посадових обов’язків
26. Запобігає корупції та іншим службовим порушенням працівників
державної податкової служби
27. Збирає, аналізує, узагальнює інформацію про порушення податкового
законодавства, у тому числі про знаходження доходів у нелегальному
обігу, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального
характеру, пов’язаних з оподаткуванням, розробляє заходи щодо протидії
переведенню доходів у нелегальний обіг та забезпечує їх реалізацію в
установленому порядку
28. Здійснює відповідно до законодавства функції з управління майном, що
є у державній власності, у тому числі:
– приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств,
установ, організацій, заснованих на державній власності;
– затверджує статути (положення) підприємств, установ і організацій, що
перебувають в управлінні ДПА України, контролює їх додержання;
– укладає і розриває контракти з керівниками підприємств, установ і
організацій, а також вирішує питання щодо їх відповідальності в разі
здійснення підприємством, установою, організацією діяльності, що
суперечить вимогам статуту (положення) та чинного законодавства;
– здійснює контроль за ефективністю використання і збереження
закріпленого за підприємствами, установами, організаціями державного
майна
29. Здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на неї
завдань
5. Аудиторський контроль
Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку
первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської
діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх
звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та
встановленим нормативам.
Правовою підставою для проведення аудиту є укладений договір між
аудитором (аудиторською фірмою) та замовником.
За результатами проведення аудиту складається аудиторський висновок.
Глава 5. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ФІНАНСОВО-ПРАВОВИХ ІНСТИТУТІВ
ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
1. Основи бюджетного права зарубіжних країн.
2. Правове регулювання оподаткування в зарубіжних країнах.
3. Органи управління державними фінансами в зарубіжних країнах.
4. Система фінансових органів Російської Федерації.
1. Основи бюджетного права зарубіжних країн
Законодавство з бюджетних питань зарубіжних країн відрізняється значною
різноманітністю підходу до визначення бюджету.
Важливе місце в системі бюджетного права зарубіжних країн займає правове
регулювання бюджетного процесу на кожній стадії.
2. Правове регулювання оподаткування в зарубіжних країнах
Основним принципом податкового права зарубіжних країн, закріпленого в
конституціях, є той, що податок не може бути встановлений, змінений або
відмінений інакше як законом.
Особливістю правового регулювання оподаткування в зарубіжних країнах є
використання не лише норм фінансового, але й інших галузей права.
3. Органи управління державними фінансами в зарубіжних країнах
4. Система фінансових органів Російської Федерації
У Російській Федерації практично всі органи держави займаються
фінансовою діяльністю.
Глава 6. ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОДАТКОВОГО
ЗАКОНОДАВСТВА
1. Поняття фінансово-правової відповідальності.
2. Фінансове правопорушення.
3. Поняття та види фінансово-правових санкцій.
4. Порядок застосування фінансово-правових санкцій за податкові
правопорушення.
1. Поняття фінансово-правової відповідальності
З розвитком фінансового права, зокрема податкового, в науці стала
виділятися фінансово-правова відповідальність як самостійний вид
відповідальності. На законодавчому рівні поняття “фінансових санкцій”
вперше було згадане у Законі України “Про державну податкову службу в
Україні”, який вводився в дію 04.12.90 року, зокрема, у п.7 ст.11
(“Права органів державної податкової служби”), передбачено їх право
застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові
санкції у вигляді стягнень.
Фінансово-правова відповідальність – це вид юридичної відповідальності,
яка виражається у застосуванні до правопорушника уповноваженими на те
державними органами, фінансово-правових норм-заходів державного примусу.
2. Фінансове правопорушення
Фінансове правопорушення – це порушення врегульованого
фінансово-правовою нормою порядку мобілізації, розподілу та використання
централізованих та децентралізованих фондів коштів, за яке
законодавством передбачено юридичну відповідальність.
Податкове правопорушення – це протиправне, винне діяння, яке виражається
в невиконанні або неналежному виконанні податкових зобов’язань, і за яке
законодавством передбачено застосування фінансово-правової
відповідальності.
Склад фінансового правопорушення – це сукупність певних ознак, при
наявності яких діяння є фінансовим правопорушенням.
3. Поняття та види фінансово-правових санкцій
Фінансово-правова санкція – це міра державного примусу, що міститься в
нормативному акті, виражена у грошовій формі та застосовується
уповноваженими державними органами до осіб, за скоєння фінансового
правопорушення з метою охорони та за безпечення фінансових
правовідносин, а також покарання правопорушників.
Вид фінансово-правових санкцій, які є мірами фінансово-правової
відповідальності. Потрібно розрізняти міри державного примусу, що
застосовуються компетентними органами у сфері фінансової діяльності
держави та органів місцевого самоврядування, що спрямовані на
попередження можливої неправомірної дії суб’єктів фінансових
правовідносин, а при необхідності – припинення протиправних дій і
забезпечення притягнення право порушника до фінансової чи іншої
юридичної відповідальності.
4. Порядок застосування фінансово-правових санкцій за податкові
правопорушення
Порядок застосування фінансово-правових санкцій визначається
відповідними нормативними актами.
До обставин, що обтяжують відповідальність, належить вчинення
податкового правопорушення особою, яка раніше притягувалася до
відповідальності за аналогічне правопорушення. У таких випадках,
наприклад, збільшується розмір штрафу (Закон «Про державну податкову
службу», ст. 11, п. 7).
Глава 7. НАУКА ФІНАНСОВОГО ПРАВА
1. Поняття, особливості та система науки фінансового права.
2. Методологія науки фінансового права.
3. Історія розвитку науки фінансового права.
4. Завдання та актуальні проблеми науки фінансового права на сучасному
етапі.
1. Поняття, особливості та система науки фінансового права
Предметом науки фінансового права є вся сукупність знань про фінансове
право, фінансову діяльність держави. Наука фінансового права досліджує
знання про фінансове право і фінансову діяльність держави у формі
складних, найбільш узагальнених фінансово-правових понять та категорій.
Наука фінансового права – це внутрішня цілісна система узагальнених
специфічних знань про фінансове право та фінансову діяльність держави,
закономірності розвитку цих знань.
2. Методологія науки фінансового права
3. Історія розвитку науки фінансового права
Етапи розвитку науки фінансового права
Дата
Подія
1663 – 1667 Перші спроби аналізу фінансового стану Росії (Котошихін,
Крижінич)
1810 Записка “План фінансів” (М.М. Сперанський). Уперше запропоновано
надати Держбюджету законодавчий характер, увести прибутковий податок,
створити Центральний банк і випустити кредитні гроші
1824 Уперше було видано російською мовою підручник “Початкові основи
державного господарства”
1841 Перший російський підручник з фінансового права Горлова І.Я.
“Теорія фінансів”
1861 Уперше у сучасному розумінні термін “фінансове право” вжив
професор Осокін у книжці “Декілька спірних питань з історії російського
фінансового права“
1861 – 1917 Найбільш плідний період у розвитку науки фінансового права
(створені кафедри фінансового права при провідних університетах Росії)
1917 – кінець 1930 р. Головні завдання науки фінансового права були
сформульовані в V розділі Конституції СРСР, який мав назву “Бюджетне
право”
березень 1940 р. У журналі “Советское государство и право” була
опублікована принципово важлива стаття Ровінського Ю.А. “Предмет
радянського фінансового права”. Тоді ж опубліковано перший радянський
підручник “Фінансове право”
4. Завдання та актуальні проблеми науки фінансового права на сучасному
етапі
На сьогодні наука фінансового права переживає період досить активного
становлення. Це пов’язано, перш за все, зі зміною економічної ситуації в
державі, розвитком економічних відносин ринкового типу. Крім того,
актуальність науки фінансового права обумовлена зверненням юридичної
практики, в основному законодавчої, до науки.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
