Федущак-Паславська Г.М. 2005 – Плани семінарів
В історії європейської цивілізації розрізняють три елементи, які на неї
вплинули: римський, християнський і германський. Ці ж фактори формували
і європейську юриспруденцію. Її розвиток був викликаний появою у Європі
римської юриспруденції і полягав у використанні античного матеріалу
разом з науковою рецепцією римського права.
У країнах, де правова наука розвинулася на базі римського права,
склалася романська правова система, характерними рисами якої є сильний
зв’язок права із засадами моралі і справедливості. Українське право, як
право держави з міцними християнськими традиціями, тісно пов’язане
етичними засадами.
Разом з тим, у час вдосконалення правової системи України, інтеграції у
європейську спільноту, автори нового Цивільного кодексу України також
прагнули використати найцінніші здобутки цивілістики: ідеї, принципи,
формулювання римського права, які лежать в основі законодавства, в першу
чергу цивільного законодавства, держав Європи.
Так, ст. 3 ЦК України (від 16.01.2003 р.) загальними засадами цивільного
законодавства визнає: справедливість, добросовісність та розумність.
Посилання на цивільне законодавство і право пояснюється тим, що у Римі
саме інститути приватного права були доведені до досконалості. Проте, це
не означає, що публічно-правові інститути не запозичувалися у правові
системи держав наступних суспільних формацій. Однак, це не було
настільки всеохоплюючим явищем як із приватним правом. Крім того,
відомо, що норми публічного права більше схильні сприймати вплив моменту
і тому не були такими абстрактними як норми приватного права, які легко
приживаються у будь-яких цивілізованих економічних умовах.
Римське приватне право є дисципліною, яка закладає не тільки основи
правової культури, а й юриспруденції загалом, дає знання про історію
становлення та розвитку багатьох інститутів сучасного права.
На межі ХІХ-ХХ століть римське приватне право втратило свою роль
зобов’язуючого права і стало виключно історико-правовою дисципліною, що
на той час привело до втрати багатьох елементів правової культури, які
були спільними для всієї Європи. Але сьогодні і в такій ролі римські
ідеї, принципи, формулювання здійснюють вплив на зобов’язуючі норми. А
римське право є обов’язковим елементом правової освіти.
Високої досконалості, яка сприяла його запозиченню правовими системами
різних держав світу, римське право досягло, перш за все завдяки творчій
ролі преторів у формуванні римського приватного права.
Розвиток наукової систематики права також пов’язаний із діяльністю
римських юристів. Зокрема, йдеться про підручник з основ права юриста
Гая – Інституції. Саме звідси походить поділ викладу римського
приватного права за інституційною системою на: personae, res, actiones,
яка покладена в основу викладення даного курсу і пропонує вивчення
дев’яти тем.
Навчальною програмою передбачені семінарські заняття з усіх
запропонованих тем, готуватися до яких треба, зокрема за такими
підручниками, спеціальними дослідженнями та першоджерелами:
Андреев М. Римское частное право. – София, 1975.
Бартошек М. Римское право: понятия, термины, определения. – М., 1989.
Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под общ. ред.
проф. В.С. Нерсесянца. – М.: Норма, 2003.
Дроніков В.К. Римське приватне право. – К., 1961.
Косарев А.И. Римское право. – М., 1986.
Лоський К. Історія і система римського приватного права. T.I: Історія
джерел римського права. – Київ; Відень: Історія і право, 1921.
Новицкий И.В. Основы римского гражданского права. – М., 1972.
Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права: Навч. посібник.
–Львів: ЛНУ, 2000.
Основи римського приватного права: Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер,
2000.
Основы римского гражданского права // Учебно-метод. указания / под ред.
проф. Рясенцева В.А. – М., 1964.
Підопригора О.А. Основи римського приватного права. – К., 1995.
Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право. – К.: Юрінком, 2003.
Покровский И.А. История римского права. – СПб, 1998.
Тексты римского права: Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты
Юстиниана. – М.: Зерцало, 1997.
Франчози Дж. Институционный курс римского права / Пер. с итал. – М.:
Статут, 2004.
Харитонов Є.О. Джерела приватного (цивільного) права // Актуальні
проблеми держави і права: Зб. наук. праць. Вип.11. – Одеса: Юрид. л-ра,
2001. – С.226-229.
Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Західна традиція. –
Одеса, 2001.
Харитонов Є.О. Римське приватне право: Конспект лекцій. Практикум. – Х.,
2000.
Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Рецепції приватного права: парадигма
прогресу. – К-д, 1949.
Черниловский З.М. Лекции по римскому частному праву. – М., 1991.
Штаммлер Р. Сущность и задачи права и правоведения // Вестник
Гуманитарного университета: Серия: «Право»: Научный альманах / Ред. кол.
С.С. Алексеев, С.И. Архипов, В.А. Брызгалин и др. – Екатеринбург:
Гуманитарный университет, 2000 №1(2). – С. 58-110.
Kurylowicz М. Historia і wspolczesnosc prawa rzymskiego. – Lublin:
Wydawnictwo lubelskie, 1984.
Osuchowski W. Rzymskie prawo prywatne. Zarys wykladu. – Warszawa, 1986.
Wolodkiewicz W., Zablocka M. Prawo rzymskie. Instytucje. – Warszawa,
2000.
До кожної теми, винесеної на семінарські заняття, подані методичні
вказівки, які зосереджують увагу студентів на найважливіших питаннях
теми.
Зважаючи на те, що завданням Римського приватного права є дати студентам
основи юриспруденції, підготувати до сприйняття окремих курсів у
майбутньому, формувати світогляд юриста тощо на семінарські заняття
винесені питання, визначені цими завданнями.
Тема № 1. Предмет римського приватного права
Вивчаючи тему студент повинен з’ясувати які саме відносини
врегульовувало римське приватне право і що є предметом курсу “Римське
приватне право”, якою є структура курсу. Важливими також є питання
періодизації історії розвитку римського права та держави.
Розгляд основних систем римського приватного права дасть можливість
зрозуміти співвідношення ius civile з іншими системами приватного права
у Римі.
Дана тема покликана також закласти основи розуміння студентами критеріїв
поділу галузей права на приватну і публічну сфери, а також дати основи
знань про типи правових систем сучасності.
Важливо визначити основні риси римського приватного права, які
характеризують високий рівень його розвитку і серед інших чинників стали
причиною рецепції римського права.
Процес рецепції римського права став визначальним для історії Європи та
європейського права. Студент повинен також знати як цей процес
відбувався в Україні.
Періодизація історії розвитку римського права і держави.
Етапи розвитку римського приватного права. Jus civile. Jus gentium. Jus
praetorium.
Критерії поділу римського права на приватне і публічне.
Характеристика римського приватного права. Причини рецепції римського
права.
Види і форми рецепції римського права. Рецепція римського права та його
роль у розвитку права наступних суспільних формацій. Рецепція римського
приватного права в Україні.
Предмет Римського приватного права. Предмет курсу “Римське приватне
право”. Пандектна та інституційна системи викладу римського приватного
права. Структура курсу “Римське приватне право”.
Значення вивчення римського приватного права для студентів-правників.
Місце римського права в історії європейського права
Тема № 2. Джерела римського приватного права
У даній темі термін “джерела права” використовується у кількох
значеннях. Крім джерел змісту та джерел пізнання римського права
виділяють форми правоутворення (форми права). Студент повинен знати
органи, які на різних етапах розвитку римської держави видавали закони.
Важливо засвоїти джерела (форми) права і зосередитися на специфічних для
Риму джерелах правоутворення: практиці преторів та ін. магістратів і
діяльності римських юристів (юриспруденції). Цікаво, що в основу їх
діяльності було покладено bonus та aequum, що заклали етичні засади
римського права. Необхідно засвоїти не лише форми діяльності римських
юристів, але й зміст законодавчих актів, які надали офіційного значення
їх правотворчості, напрямки освітньої діяльності римських юристів, які і
таким способом здійснювали розвиток юриспруденції.
Особливої уваги заслуговують кодифікації римського права: Закони ХІІ
Таблиць, кодифікації преторського едикту та імператорських конституцій,
кодифікації у германських державах. Зрозуміло, що детального розгляду
потребує кодифікація Юстиніана (Corpus Juris Civilis), яка у всі часи
була основним джерелом пізнання римського приватного права.
Види джерел римського права.
Форми правоутворення у Римській державі (звичай; закон, едикти преторів
та магістратів, діяльність римських юристів).
Звичаї та звичаєве право. Закони XII таблиць.
Закон. Органи державної влади, які на різних етапах розвитку Римської
держави володіли законодавчими повноваженнями.
Імператорські Конституції ти їх види. Кодифікація імператорських
конституцій.
Преторський едикт та його кодифікація.
Діяльність римських юристів як джерело права у Римі.
А) форми діяльності римських юристів;
Б) наукова розробка права часів республіки;
В роль етичних цінностей у діяльності римських юристів;
Г) законодавчі акти, які врегульовували питання використання правових
позицій римських юристів.
Кодифікації римського права. Кодифікація Юстиніана — завершальний етап
систематизації римського права.
Тема № 3. Особи (суб’єкти права) в Римі
Особа (persona) у римському приватному праві є метою і суб’єктом права.
У даній темі слід вивчити складові правосуб’єктності фізичних осіб.
Особливе значення для римського приватного права має з’ясування
елементів правоздатності у цивільно-правовій сфері та питання повної
правоздатності. Через певні подібності із сучасним правом важливості
набуває питання обмеження дієздатності за віком.
Аналіз правового статусу окремих верств римського населення дасть змогу
з’ясувати ієрархію у суспільному устрої. Незважаючи на те, що раба у
Римі не вважали суб’єктом права, питання джерел рабства, припинення
рабства, проблеми, пов’язані з рабським пекулієм, вимагають розгляду
саме у цій темі.
Серед видів суб’єктів права особливе місце займають юридичні особи.
Виділення ознак, вимоги до створення і підстави припинення юридичної
особи є передумовою засвоєння поняття юридичної особи, хоч ці питання і
не були до кінця сформульовані у римському праві.
Поняття особи (суб’єкта права) у Римі. Види суб’єктів права. Римське
громадянство (виникнення, набуття, припинення).
Поділ людей у Римі та їх правове становище. Джерела рабства і способи
припинення рабства. Рабський пекулій.
Правоздатність (caput). Три стани у правоздатності. Елементи
правоздатності у цивільно-правовій сфері. Повна правоздатність.
Дієздатність. Фактори, які впливали на дієздатність у Римі.
Опіка і піклування у римському приватному праві.
Юридичні особи (universitas). Ознаки, виникнення та припинення. Види
юридичних осіб у різні періоди розвитку римської держави і права.
Тема № 4. Врегулювання сімейних відносин
у римському приватному праві
Давня римська сім’я базувалася на владі домовладики (paterfamilias), яка
об’єднувала тоді дружину домовладики, дітей, онуків і правнуків по
чоловічій лінії, інших родичів, а також рабів. Поступова заміна основи
римської сім’ї – від влади домовладики до кровної спорідненості –
відповідно послаблює необмежену владу домовладики як в майновій, так і в
особистій сфері, як стосовно дружини, так і стосовно дітей. Студент
повинен простежити цей поступальний процес, який привів до зміни видів
шлюбу, порядку його укладення, особистих і майнових відносин між
подружжям у шлюбі та між батьками і дітьми.
Слід вивчити визначення шлюбу, сформульоване римським юристом
Модестіном, запам’ятати умови та порядок укладення шлюбів з чоловічою
владою та без чоловічої влади, особливості правового становища жінки у
кожному з цих шлюбів.
Належить зосередити увагу на лініях та ступенях споріднення, які мали
значення при спадкуванні та укладенні шлюбу.
Розмежовуючи усиновлення і узаконення у римському праві, спочатку треба
засвоїти поняття конкубінату, яке відрізняється від законного римського
шлюбу, але дає підстави батькові узаконити власних дітей, народжених
поза шлюбом.
Важливими є питання виникнення і встановлення батьківської влади, її
поступового послаблення та припинення.
Поняття сім’ї. Агнатична і когнатична спорідненість.
Лінії і ступені споріднення та їх значення.
Поняття шлюбу. Види законного римського шлюбу. Конкубінат.
Умови вступу у шлюб. Заручини.
Порядок укладення шлюбу.
Припинення шлюбу. Причини розірвання шлюбу.
Особисті і майнові відносини між подружжям у шлюбах cum manu і sine
manu.
Батьківська влада. Повноваження домовладики стосовно своїх дітей в
особистій та майновій сферах. Припинення батьківської влади.
Усиновлення та узаконення за римським приватним правом.
Тема № 5. Речове право
Важливим у римському праві є поділ майнових прав на речові і
зобов’язальні, а звідси, необхідно здійснити порівняльний аналіз цих
двох груп прав. Поряд з цим речі (res) – головний об’єкт цивільних
правовідносин у Римі – класифікуються за різними критеріями, які слід
запам’ятати. У римському праві було проведено розмежування володіння і
права власності, що є основою римської “філософії” власності. Визначення
двох елементів, які складають володіння, також дає змогу розмежувати
поняття володіння і держання. Виділення видів володіння передбачає різні
способи набуття, різні підходи до відшкодування при появі власника речі.
Проте, центральним правовим інститутом виступає право власності, зміст
якого в Римі складався з п’яти елементів. Зважаючи на визначальність
цього поняття, римське право передбачає первинні і похідні способи його
набуття, захист спеціальними позовами, а найважливіше – виділення факту
володіння і права на річ, які не обов’язково повинні співпадати в особі
власника.
Необхідно звернути увагу на поняття, підстави виникнення спільної
власності, повноваження співвласників. Важливо засвоїти й інші види
власності, обмеження права власності.
Незважаючи на абсолютний характер права власності, воно все ж могло бути
обмежене. Мова йде, перш за все, про права на чужі речі. Слід засвоїти
причини, підстави виникнення та види прав на чужі речі, їх захист.
Студент повинен зрозуміти чому інститут застави відносять до речових
прав, якими є види застави і в чому полягає відмінність між ними.
Поділ майнових прав на речові і зобов’язальні.
Поняття та види речей у римському приватному праві.
Види прав на речі (загальна характеристика).
Володіння (поняття, види, захист володіння).
Володіння і держання (порівняльний аналіз). Володіння і право власності.
Право власності (поняття, зміст та види).
Обмеження права власності.
Способи набуття права власності.
Спільна власність. Повноваження співвласників.
Захист права власності.
Види прав на чужі речі (сервітути, емфітевзис, суперфіцій, застава).
Тема № 6. Спадкове право
Засвоєння цієї теми тісно пов’язане із речовим і сімейним правом. Також
належить враховувати поступовий розвиток окремих інститутів спадкового
права: за ius civile, за ius prаetorium, за законодавством Юстиніана.
Важливо з’ясувати суть двох форм спадкування: універсальної та
сингулярної наступності і вивчити підстави спадкування, принципи
спадкування, умови дійсності заповіту, а також зупинитися на основних
поняттях спадкового права Риму, особливо на тих, що відбилися у
сучасному цивільному законодавстві. Серед таких понять треба розглянути,
зокрема, зміст заповідальних відказів (відписів) та їх види: легати та
фідеїкоміси.
Також належить ознайомитися із способами захисту прав спадкоємців від
порушень з боку третіх осіб.
Поняття спадкового права. Поняття спадкування.
Форми спадкування у Римі. Принципи спадкування за римським приватним
правом.
Спадкування за законом.
Спадкування за заповітом. Поняття заповіту. Умови дійсності заповіту.
Спадкове представництво і спадкова трансмісія.
Форми прийняття спадщини.
Легати і фідеїкоміси як види сингулярної наступності.
Тема № 7. Загальне вчення про зобов’язання
і договір
Для успішності засвоєння наступних питань зобов’язального права належить
вивчити поняття зобов’язання (obligatio), його зміст та види
зобов’язань. Особливого значення у римському праві надавали засобам
забезпечення зобов’язань, підставам їх виникнення (з договору, ніби з
договору, з делікту, ніби з делікту). Найважливішою підставою виникнення
зобов’язань є договір (contractus), обов’язковою ознакою якого є
позовний захист. Серед видів договорів слід розрізняти контракти і
пакти, інші види договорів. Вже римське право передбачало умови
дійсності договору та порядок його укладення, умови виконання договору
та наслідки неналежного виконання чи невиконання договору. Ці питання
тісно пов’язані із поняттям та видами збитків; видами вини як підстави
відповідальності боржника; проблемою покладення ризику випадкової
загибелі речі. Важливо з’ясувати способи забезпечення виконання
зобов’язань.
Окремо розглядаються способи припинення зобов’язань, найважливішим із
яких є виконання зобов’язання. Слід зупинитися на умовах, при яких
зобов’язання погашалося, а також звернути увагу на такий спосіб
припинення зобов’язань як неможливість його виконання.
Поняття і підстави виникнення зобов’язань.
Класифікація зобов’язань.
Припинення зобов’язання. Умови належного виконання зобов’язання.
Наслідки неналежного виконання зобов’язання. Поняття вини та її види.
Поняття шкоди. Відповідальність за чужу вину.
Поняття та структура договору. Класифікація договорів.
Зміст TOC \o "1-1" \h \z \u HYPERLINK \l "_Toc100986027" Тема № 1. Предмет римського приватного права PAGEREF _Toc100986027 \h 5 HYPERLINK \l "_Toc100986028" Тема № 2. Джерела римського приватного права PAGEREF _Toc100986028 \h 6 HYPERLINK \l "_Toc100986029" Тема № 3. Особи (суб’єкти права) в Римі PAGEREF _Toc100986029 \h 7 HYPERLINK \l "_Toc100986030" Тема № 4. Врегулювання сімейних відносин у римському приватному праві PAGEREF _Toc100986030 \h 8 HYPERLINK \l "_Toc100986031" Тема № 5. Речове право PAGEREF _Toc100986031 \h 9 HYPERLINK \l "_Toc100986032" Тема № 6. Спадкове право PAGEREF _Toc100986032 \h 10 HYPERLINK \l "_Toc100986033" Тема № 7. Загальне вчення про зобов’язання і договір PAGEREF _Toc100986033 \h 11 HYPERLINK \l "_Toc100986034" Тема № 8. Окремі види договорів PAGEREF _Toc100986034 \h 11 HYPERLINK \l "_Toc100986035" Тема № 9. Вчення про позов PAGEREF _Toc100986035 \h 13 Перелік запитань, які виносяться на залік....................14 Існує також і пандектна система, при якій виклад поділяють на “загальну” і “особливу” частини, що у свою чергу значно більше деталізовані, ніж при трьохчленній інституційній системі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
