Динаміка зростання та ризики нестабільності економіки України в 2008 р.

ДИНАМІКА ЗРОСТАННЯ

ТА РИЗИКИ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В 2008 РОЦІ

аналітична доповідь

КИЇВ – 2008

Автори:         

Жаліло Я.А., к.е.н.( керівник авторського колективу),

Покришка Д.С., Головач В.Б, Молдован О.О. – розділи 1,5,6,7

Пищуліна О.М.,к.соц.н., Лавриненко С.І., к.т.н – розділи 3,5,7

Белінська Я.В., к.е.н., – розділи 4-7

Поворозник В.О., к.е.н., – розділ 5

Бабанін О.С., к.ф.-м.н., Бреус С.В., к.е.н., Швед Ю.В. – розділи 2, 7.

За загальною редакцією д.держ. упр. В.Є.Воротіна

ЗМІСТ

TOC \o “1-4” \h \z \u HYPERLINK
“http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_Toc213065767”
Вступ.. PAGEREF _Toc213065767 \h 3

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065768” 1.  Економічне зростання 2008 року та його суперечності
PAGEREF _Toc213065768 \h 3

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065769” а) Динаміка розвитку реального сектора економіки 
PAGEREF _Toc213065769 \h 3

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065770” б) Інвестиції в основний капітал  PAGEREF
_Toc213065770 \h 4

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065771” 2.  Динаміка зовнішньоекономічних чинників зростання.
PAGEREF _Toc213065771 \h 4

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065772” 3.  Соціальна політика та зміни якості життя населення.
PAGEREF _Toc213065772 \h 4

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065773” 4.  Передумови та наслідки зростання грошово-фінансової
нестабільності PAGEREF _Toc213065773 \h 4

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065774” а) Інфляційні тенденції PAGEREF _Toc213065774 \h 4

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065775” б) Зростання нестабільності банківського сектора
економіки  PAGEREF _Toc213065775 \h 4

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065776” в) Проблеми валютно-курсової стабільності PAGEREF
_Toc213065776 \h 4

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065777” 5.  Вплив світової валютно-фінансової кризи та
міжнародні прогнози щодо України.. PAGEREF _Toc213065777 \h 4

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065778” а) Наслідки світової валютно-фінансової кризи для
України  PAGEREF _Toc213065778 \h 4

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065779” б) Міжнародні оцінки ризиків та прогнози щодо України 
PAGEREF _Toc213065779 \h 4

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065780” 6.  Ризики коротко- та середньострокової перспективи та
напрямки їх мінімізації PAGEREF _Toc213065780 \h 4

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065781” 7.  Завдання тактики антикризової політики та стратегії
економічного розвитку. PAGEREF _Toc213065781 \h 4

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065782” а) Першочергові заходи антикризової політики у
грошово-фінансовій сфері PAGEREF _Toc213065782 \h 4

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_Toc213065783” б) Стратегічні завдання антикризового спрямування 
PAGEREF _Toc213065783 \h 4

Вступ

2008 рік виявився неспокійним для економіки України. Стрімкий сплеск
інфляційних тенденцій на початку року завдав значного удару не лише по
реальному рівню життя населення, але й по довірі пересічних громадян,
суб’єктів ринку, інвесторів до стабільності національної економіки та
спроможності влади до послідовної реалізації обраного шляху економічної
політики, сформували їх негативні очікування. Не встиг уряд рапортувати
про подолання інфляційних процесів, як вересень та, особливо, жовтень
позначилися комплексом тривожних негативних тенденцій: затяжним падінням
фондового ринку, раптовим глибоким «провалом» курсу гривні, ажіотажним
попитом вкладників банків та наростанням проблем комерційних банків з
ліквідністю, стагнацією в низці галузей промисловості. На тлі
розгортання світової валютно-фінансової кризи ці прояви зумовили
поглиблення песимізму в оцінках становища в українській економіці.

Постає закономірне питання: чи перераховані проблеми привнесені
зовнішніми для України явищами, зокрема – є непрогнозованим наслідком
потужної фінансової кризи, яка потрясає сьогодні весь світ, чи вони є
логічним розвитком внутрішніх суперечностей, накопичених в Україні, для
якого світова криза стала лише «спусковим гачком»? Таке питання є
принциповим, оскільки воно пов’язане з визнанням ефективною чи
неефективною (загрозливою) економічної політики, яка здійснювалася й
здійснюється нині в Україні, а відповідь на нього значною мірою
визначатиме модель майбутніх дій щодо подолання кризових явищ в
українській економіці.

Авторами цієї доповіді буде дано системну оцінку особливостей
соціально-економічного розвитку України у січні-жовтні 2008 року,
зроблено спробу визначити ключові суперечності цього розвитку, які,
поряд з впливом світової кризи, лягли в основу дестабілізації економіки.
На підставі цього буде запропоновано стратегічні напрямки та практичні
кроки економічної політики, яка має здійснюватися в Україні з метою
подолання кризових явищ та мінімізації їх негативного ефекту у середньо-
та довгостроковій перспективах.

1.      Економічне зростання 2008 року та його суперечності

а) Динаміка розвитку реального сектора економіки

2008 рік позначився досить швидкими темпами економічного зростання. На
продовження тенденцій попередніх років, попри відзначені в першій
половині року прискорені інфляційні процеси, темп приросту ВВП сягнув за
підсумком 9 місяців року 6,9 %, що лише на 0,8 в.п. менше, ніж за
аналогічний період попереднього року. Водночас структурні зміни у складі
ВВП, які позначилися на початку року, набули за підсумками 9 місяців
подальшого розвитку (Рис. 1).

Так, спостерігалося поглиблення падіння в будівництві, обсяги валової
доданої вартості в цьому секторі економіки зменшилися в реальному вимірі
на 10,3 %, суттєво сповільнилися темпи зростання в промисловості. Роль
«рушіїв» зростання перейшла від виробничого сектору до галузей, які
обслуговують сферу економічного обороту: транспорту і зв’язку (приріст
10,4 %), торгівлі (9,4 %).

Винятком стало сільське господарство, яке в другій половині року,
насамперед – завдяки суттєвому поліпшенню врожаю зернових (яких було
зібрано на 76 % більше, ніж рік тому), продемонструвало зростання
валової доданої вартості на 15,7 %.

Втім, варто зазначити, що помітні позитивні тенденції відзначено лише в
окремих сегментах цього сектору економіки, насамперед – виробництві
зерна та овочів (+16 %). Водночас цукрових буряків було зібрано (станом
на 1 жовтня) на 50,8 % менше, ніж торік, насіння соняшника – на 18,2 %,
картоплі – на 0,9 %. Незважаючи на стрімке зростання цін, практично у
стані стагнації знаходилося тваринництво: виробництво м’яса зросло лише
на 0,4 %, молока – знизилося на 4,0 %, яєць – зросло на 6,3 %. Причому в
галузі закладено передумови такої стагнації й надалі: станом на 1 жовтня
поголів’я великої рогатої худоби в Україні було на 9,7 % меншим, ніж рік
тому (корів – на 6,4 %), свиней – на 14,4 %, лише поголів’я птиці зросло
на 5,2 %.

Посиленням суперечливих тенденцій позначилася також ситуація в
промисловому секторі економіки (Рис. 2). Динаміка розвитку промисловості
в січні-вересні 2008 р. була вдвічі нижчою відповідного періоду минулого
року – приріст склав 5,1 % проти 10,7 %. Зниження темпів зростання
промислового виробництва було зумовлене насамперед суттєвим зменшенням
обсягів виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення (після певної
ремісії торік, в 2008 р. галузь, яка знаходиться в стані падіння з 2005
р., знову скоротила виробництво на 12,6 %), стагнацією в металургії та
шестикратним уповільненням темпів зростання в харчовій промисловості (з
13,6 % до 2,2 %).

Серед чинників, які обумовили зазначені негативні тенденції в
промисловості:

–         зниження купівельної спроможності значної частки населення
через прискорення інфляційних процесів, що обумовило помітне зменшення
темпів зростання харчової промисловості, обмежило можливості населення
споживати продукцію легкої промисловості, а також товари тривалого
використання. Як наслідок, динаміка зростання витрат населення на товари
і послуги поступалася минулому року (11,1 % проти 16,5 % в реальному
вимірі);

суттєве збільшення імпорту харчової продукції при сповільненні зростання
попиту на неї у зв’язку з випереджаючим зростанням цін на продовольство;

–         зміна структури споживання – збільшення у структурі витрат
населення частки послуг (житлово-комунальних, транспортних тощо)
внаслідок зростання їх вартості;

–         сповільнення споживчого кредитування населення, про що
свідчить майже подвійне зменшення динаміки банківських кредитів,
одержаних домашніми господарствами, з 55,2 % у 2007 р до 30,1 % у 2008
р. (дані за січень-серпень);

–         зростання оптових цін в низці галузей переробної промисловості
внаслідок зростання складових собівартості продукції вітчизняних
підприємств (продукції суміжних виробництв). Так, зростання оптових цін
у січні-вересні у добувній промисловості (54,0 %), на
сільськогосподарську продукцію (30,9 %), вантажні перевезення
залізничним транспортом (47,2 %) спричинили зростання цін на продукцію
металургії, харчової промисловості, виробництва іншої неметалевої
мінеральної продукції (скла, будівельних матеріалів), виробництва коксу
та продуктів нафтоперероблення;

–         продовження кризи в нафтопереробній галузі через поєднання
зростання світових цін на нафту та лібералізації доступу на внутрішній
ринок світлих нафтопродуктів HYPERLINK
“http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn1” \o “” ;

–         звуження доступу більшості українських підприємств до
кредитних ресурсів, що обмежило можливості кредитного фінансування
розширення виробництва;

–         зменшення темпів приросту державних інвестицій в
інфраструктурні проекти, заморожування програм модернізації підприємств
паливно-енергетичного та гірничо-металургійного комплексів, що значно
звузило попит на продукцію сировинних галузей промисловості та
машинобудування;

–         стагнація будівництва, яке традиційно є одним із найбільших
внутрішніх споживачів металопродукції та будівельних матеріалів;

–         вичерпання можливостей екстенсивного розширення виробництва в
металургії внаслідок майже максимального завантаження виробничих
потужностей, зростання вартості складових собівартості (сировини,
заробітної плати, плати за електроенергію та використання природних
ресурсів);

–         сповільнення темпів економічного зростання в країнах –
основних торговельних партнерах, що, відповідно, спричинило й зниження
попиту цих країн на продукцію вітчизняної промисловості, зокрема –
уповільнення зростання зовнішнього попиту на продукцію харчової і легкої
промисловості, експорт яких збільшився в січні-серпні 2008 р. на 28,4 %
та 9,5 %, що, відповідно, в 1,7 і 1,8 разу нижче, ніж рік тому;

–         різке погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури в третьому
кварталі року. Це, перш за все, виявилося в стагнації на сировинних
ринках, передусім, ринку металопродукції. За 8 місяців року експорт
металів у фізичному обсязі зменшився на 1,7 %, приріст експорту у
вартісному вимірі був досягнутий за рахунок зростання світових цін.
Станом на середину жовтня ціни на чорні метали вже опустилися до рівня
початку року;

–         зниження попиту на продукцію коксохімічної промисловості у
зв’язку із стагнацією виробництва в чорній металургії. Якщо в травні
виробництво коксу склало 1,98 млн. т, то в серпні – лише 1,44 млн. т.

Разом з тим, низка галузей зберегла достатньо високі темпи зростання.
Зокрема, продовжилися позитивні тенденції випереджаючого зростання в
машинобудуванні (приріст на 25 %), незважаючи на спад в будівництві,
активно зростали деревообробна галузь і виробництво неметалевої
мінеральної продукції (18,3 % та 13,2 % відповідно).

Прискорювали промислове виробництво такі чинники:

–        збереження позитивного впливу експортного чинника – експорт з
України зріс у січні-серпні на 50 %, що перевищило аналогічний
минулорічний показник на 18,4 в.п. Сприятлива зовнішньоекономічна
кон’юнктура була основним чинником приросту об’ємів виробництва в
першому півріччі в металургійному виробництві (3,3 % по відношенню до
першого півріччя 2007 р.), хімічній промисловості (6,2 %), та в деяких
експортоорієнтованих сегментах машинобудування – вагонобудуванні та
енергетичному машинобудуванні. Хоча темпи зростання експорту
машинобудування й знизилися порівняно з минулим роком, проте залишалися
на високому рівні (43,4 %);

–        реалізація проектів модернізації промисловості в країнах СНД
забезпечувала підвищений зовнішній попит на продукцію вітчизняного
машинобудування;

–        внутрішній попит на продукцію машинобудування через високу
інвестиційну активність в окремих секторах, спрямованою на оновлення
основних фондів (сільського господарства, будівництва, добувної
промисловості, деревообробної промисловості, виробництва будівельних
матеріалів і скловиробів), в свою чергу, машинобудування забезпечувало
внутрішній попит на продукцію металургійної промисловості,
деревообробної і хімічної промисловості (виробництва гумових та
пластмасових виробів).

–        тимчасовий ефект зростання придбань товарів тривалого
користування внаслідок пришвидшення реалізації відкладеного споживання
(витрачання населенням нагромаджень минулих років) під впливом
інфляційного тиску та кризи ліквідності банківської системи, девальвації
гривні;

В умовах зниження динаміки розвитку більшості базових галузей
промисловості роль основного рушія промислового зростання перейшла до
машинобудування, яке, за приблизними розрахунками, забезпечило понад 57
% загального приросту виробництва промислової продукції в січні-серпні
2008 р. На галузі, основним рушієм яких є споживчий попит (харчова
промисловість, легка промисловість, деревообробна, целюлозно-паперове
виробництво), припало близько 13 % приросту виробництва в промисловості
в січні-серпні 2008 р.

Разом з тим, якщо у І-ІІ кварталах року промисловість розвивалася
відносно збалансовано завдяки стабільності на внутрішніх ринках та
сприятливій зовнішній кон’юнктурі, третій квартал приніс нові виклики та
загрози.

Переламними в динаміці розвитку промисловості стали серпень і вересень,
коли було зафіксовано падіння обсягів промислового виробництва в
більшості галузей (крім добувної (у серпні), деревообробної,
целюлозно-паперової, машинобудування, виробництва неметалевої
мінеральної продукції і виробництва та розподілення електроенергії, газу
та води). В металургії, харчовій та хімічній промисловості негативна
динаміка була найвищою, склавши, відповідно, 8,6 %, 3,5 %, 9,9 % у
серпні та 17 %, 5,5 % та 2,1 % у вересні відносно відповідного місяця
попереднього року. Як наслідок, загальні темпи зростання промисловості
знизилися з 7,3 % у січні-липні до 6,3 % у січні-серпні і 5,1 % у
січні-вересні 2008 р. (Рис. 3).

Відтак у промисловості продовжилися тенденції щодо формування
функціонально нової структури виробництва, що виявляється в зростанні
частки машинобудування на 2,5 в.п. – до 15,9 % (Рис. 4). Високі темпи
зростання галузі були забезпечені, в основному, за рахунок суттєвого
зростання виробництва транспортних засобів та устаткування (на 35,1 % в
січні-вересні). Основними чинниками такої динаміки галузі стали
зовнішній попит (експорт за 9 місяців п.р. збільшився на 44,3 %),
позитивний вплив чинили також розширення попиту з боку вітчизняних
сільськогосподарських підприємств і підприємств добувної промисловості,
які активізували інвестиційну діяльність.

Разом з тим, кризовий стан в металургії створює значні ризики для
майбутнього зростання вітчизняної промисловості. Позитивна динаміка в
машинобудуванні, а також можливе відновлення зростання в будівництві
могли б сприяти збільшенню внутрішнього попиту на металургійну
продукцію. Проте розширенню цього сегменту ринку перешкоджає стрімка
динаміка цін виробників в металургії (54,4 %), яка була однією з
найвищих в цілому по переробній промисловості. Стає очевидною
необхідність прискорення структурної модернізації промисловості, яка
вимагає активізації інвестиційних процесів.

б) Інвестиції в основний капітал

Підвищення ризиків в економіці України обумовило значне сповільнення
інвестиційних процесів в першій половині 2008 р. Підприємствами та
організаціями за рахунок усіх джерел фінансування було освоєно 81561,3
млн. грн. інвестицій в основний капітал, реальний приріст яких складав
8,2 % (проти 32,2 % за аналогічний період минулого року) (Рис. 5). При
цьому зростання інвестицій було забезпечено підтриманням на високому
рівні інвестиційної динаміки в торгівлі (30,9 %), сільському
господарстві (45,3 %), добувній промисловості (20,3 %), а також зміною
тренду з непевної динаміки 2006-2007 рр. на позитивне двозначне
зростання інвестицій в будівництві (43,6 %) та сфері діяльності готелів
та ресторанів (34,9 %), що, певною мірою, обумовлено позитивними
очікуваннями суб’єктів господарювання в контексті проведення
«Євро-2012».

При цьому в переробній промисловості, сфері операцій з нерухомістю,
фінансовій діяльності інвестиційна динаміка в січні-червні 2008 р. впала
до найнижчого рівня протягом останніх трьох років. Спадна динаміка
спостерігалася лише щодо капіталовкладень в діяльність транспорту і
зв’язку (-4,0 %), сферу надання комунальних та індивідуальних послуг
(-4,3 %), державне управління (-14,8 %).

Ці тенденції привели до зміни структури інвестицій в основний капітал в
економіці України. За підсумком січня-червня 2008 р. частка інвестицій в
торгівлю, фінансову діяльність та операції з нерухомістю сягнула 32,8 %
проти 31,4 % у 2007 р., в той час як промисловості – зменшилась на 2,0
в.п. до 37,2 %, транспорту і зв’язку – на 2,0 в.п. до 14,6 % (Рис. 6).
Причому основним напрямком інвестування в промисловості став її добувний
сегмент, капіталовкладення до якого зросли на 20,3 %, тоді як в
переробній промисловості розширення інвестиційної діяльності практично
зупинилося – вкладення зросли на 0,2 %. Зростанню частки добувної
промисловості серед промислових інвестицій сприяє випереджаюче зростання
оптових цін в цьому секторі – на 48,5 % в січні-червні 2008 р., в той
час як в переробній промисловості зростання оптових цін складало 35,7 %.
Як наслідок, в переробну промисловість надійшло 68,0 % усіх
капіталовкладень в промисловість, що на 3,8 в.п. менше, ніж в минулому
році.

Якщо в січні-червні 2007 р. основну масу приросту інвестицій забезпечили
переробна промисловість (38,5 % загального приросту інвестицій в
основний капітал), операції з нерухомістю (26,5 %) та діяльність
транспорту та зв’язку (10,8 %), в першій половині 2008 р. інвестиції в
переробну промисловість сформували лише 0,7 % їх приросту в економіці
України. Основний приріст інвестицій був забезпечений сiльським
господарством, мисливством, лiсовим господарством (26,6 % приросту),
добувною промисловістю (19,4 %), будівництвом (16,8 %), торгівлею (27,7
%) і операціями з нерухомим майном (8,5 %).

Спостерігається значна диференціація динаміки інвестиційних процесів між
галузями промисловості (Рис. 7). Низхідна позитивна динаміка
інвестування була притаманна таким галузям промисловості, як
целюлозно-паперова, виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції,
хімічна та нафтохімічна. Висхідна динаміка інвестицій спостерігалася у
виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води, обробленні
деревини та виробництві виробів з деревини (ці дві галузі подолали
негативну тенденцію минулого року), добувній промисловості та
машинобудуванні. Важливою тенденцією першої половини 2008 р. стало
припинення кількарічного падіння динаміки інвестиційної діяльності у
виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення, де відбулося незначне
зростання інвестицій (0,3 %).

Якщо в легкій промисловості стагнація інвестиційної діяльності триває не
перший рік, то у виробництві харчових продуктів та металургії зниження
обсягу інвестування відбулося після значного зростання минулого року.
Разом з тим, якщо в харчовій промисловості обсяг вкладених інвестицій
все ж залишився майже на рівні 2007 року (темпи зниження інвестицій в
галузі складали лише 1,6 %), то в металургії негативна динаміка
інвестування є значно більшою (-15,4 %), що, ймовірно, створить
додаткові ризики для зміцнення конкурентоспроможності вітчизняних
виробників.

Стримуючим чинником інвестиційної активності в промисловості стало
зростання елементів собівартості продукції в металургії, хімічній
промисловості, виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції
(внаслідок зростання вартості імпортованих енергоресурсів, а також
зростання цін на продукцію видобувної промисловості в середньому на 48,5
% протягом січня-червня 2008 р.), харчовій промисловості (підвищення цін
реалізації сільгосппродукції склало 62,4 %, в той час як ціна виробника
в харчовій промисловості зросла лише на 14,3 %).

Позитивним чинником на фоні низхідної інвестиційної динаміки більшості
галузей переробної промисловості в 2008 р. є підтримання вже третій рік
поспіль високих темпів зростання інвестиційних процесів в
машинобудуванні (23,6 %), а також інвестування в хімічній і
нафтохімічній галузі (6,7 %), які є основними інноваційними галузями
промисловості. Причому, якщо в січні-червні 2007 р. рушієм інвестицій в
машинобудуванні було виробництво транспортних засобів, то в 2008 р. вищі
темпи зростання інвестицій зафіксовано у виробництві машин та
устаткування (59,5 %) і виробництві електричного, електронного та
оптичного устаткування (14,8 %), які й стали «локомотивами»
інвестиційного процесу в галузі.

Проте загалом структура інвестиційних витрат промисловості залишається
малоефективною та не орієнтована на реалізацію стратегічних пріоритетів
економічного розвитку. Основна маса інвестицій в січні-червні 2008 р.
була забезпечена харчовою промисловістю (20,7 %), металургією (16,0 %),
виробництвом іншої неметалевої мінеральної продукції (8,9 %) (Рис. 8).
Частка машинобудування, незважаючи на значну динаміку протягом останніх
років, сягнула лише 8,5 %, перевищивши рівень минулого року на 1,2 в.п.,
чого недостатньо для значної модернізації галузі. Ймовірно,
дестимулюючим чинником є те, що темп приросту оптових цін у галузі
залишається найменшим по промисловості – 17,0 %.

В умовах нестійкої інвестиційної динаміки в промисловості України
зберігаються системні диспропорції, які суттєво обмежують перспективи її
зростання в довгостроковому періоді, формують значні ризики та обмеження
для зміцнення конкурентоспроможності економіки України.

Практично не сприяє структурному реформуванню економіки та модернізації
ключових галузей промисловості приплив в Україну прямих іноземних
інвестицій.

Загалом станом на 01.07.2008 р. в Україну було залучено 36450,9 млн.
дол. США прямих іноземних інвестицій (ПІІ), що на 23,4 % більше, ніж на
початок року. Проте іноземні інвестори орієнтуються переважно на
високорентабельні, швидкоокупні сегменти української економіки. Так,
51,3 % прямих інвестицій, які надійшли в Україну станом на 1.07.2008,
вкладено в фінансову діяльність, торгівлю, готельний та ресторанний
бізнес, операції з нерухомим майном. Натомість частка інвестицій,
спрямованих в промисловість, зменшилася до 31,2 %. При цьому на
машинобудування й хімічну та нафтохімічну промисловість, які створюють
переважну більшість інноваційних товарів і процесів в економіці,
припадає лише 3,9 % (1107,6 млн. дол.) та 3,3 % (945,2 млн. дол.)
накопичених прямих іноземних інвестицій відповідно.

Приріст ПІІ в Україну в першому півріччі 2008 р. (без врахування
нерозподілених за видами економічної діяльності та надходжень від
приватизації) склав 5432,0 млн. дол. США, що в 2,2 разу більше приросту
за відповідний період попереднього року. Втім, частка коштів іноземних
інвесторів в структурі інвестицій в основний капітал за джерелами
фінансування залишилась незначною і навіть зменшилась на 0,4 в.п. до 3,0
%.

При цьому відбулася зміна структури іноземного інвестування в Україну на
користь посередницьких галузей економіки (Рис. 10). Надходження ПІІ в
промисловість в січні-червні 2008 р. порівняно з попереднім роком
збільшилися лише на 4,7 % (858,2 млн. дол. порівняно з 820 млн. дол.
роком раніше), в транспорт – на 33,3 % (113,3 млн. дол. порівняно з 85
млн. дол.), тоді як в фінансову діяльність – більше, ніж вдвічі (2048,1
млн. дол. проти 1013,1 млн. дол.), операції з нерухомістю – в 6,3 разу
(з 150,2 млн. дол. до 942,4 млн. дол.), в торгівлю було залучено 524,1
млн. дол. після вилучення ПІІ минулого року в розмірі 109,8 млн. дол. Як
наслідок, якщо в першому півріччі 2007 р. на посередницькі сектори
(фінансова діяльність, операції з нерухомістю, надання комунальних та
індивідуальних послуг, діяльність готелів та ресторанів) припало 48,4 %
залучених ПІІ, в аналогічний період 2008 р. частка вказаних секторів
становила 68,1 %. Тоді як, зважаючи на повільне зростання залучених
інвестицій, частка ПІІ, які надійшли за цей період в промисловість,
складала 15,8 %, що майже вдвічі нижче показника відповідного періоду
минулого року (32,6 %).

Зміщення зацікавленості іноземних інвесторів на сектори, які здійснюють
посередницьку діяльність, відобразило, на нашу думку, загальне
погіршення інвестиційної привабливості української економіки та досить
чітко корелює із сповільненням інвестицій в основний капітал в цілому.

Водночас відбулася переорієнтація структури ПІІ в рамках промисловості.
Якщо в січні-червні 2007 р. на добувну промисловість припадало 46,6 %
приросту ПІІ в промисловість, в 2008 р. частка цієї галузі знизилася до
17,4 %. Зросла привабливість для інвесторів харчової промисловості (22,8
% ПІІ в промисловість за вказаний період).

Вагомою позитивною тенденцією 2008 р. стало більш ніж семикратне
збільшення ПІІ в сільське господарство порівняно з відповідним періодом
минулого року до 277,0 млн. дол., що свідчить про підвищення
інвестиційної привабливості цього сектору внаслідок загострення проблем
щодо забезпечення продовольством на світовому ринку, зростання цін в
галузі, а також в умовах підготовки до зняття мораторію на продаж землі
сільськогосподарського призначення. Відтак частка сільського
господарства збільшилася до 5,1 % залучених ПІІ в першому півріччі 2008
р.

Отже, тенденції в інвестиційній сфері 2008 року слід вважати критичними
для майбутнього зростання промисловості. Падіння динаміки промислових
інвестицій не сприяє поліпшенню конкурентних позицій українських
підприємств та вдосконаленню структури економіки в цілому й промислового
виробництва зокрема.

2.      Динаміка зовнішньоекономічних чинників зростання

У зовнішньоторговельних відносинах України зберігалися тенденції, які
встановилися у попередні роки та пов’язані з переважанням зростання
імпорту над експортом та погіршенням стану сальдо зовнішньої торгівлі.

 Підсумки трьох кварталів 2008 року засвідчили помітне збільшення впливу
зовнішньоторговельних чинників економічної динаміки. Так, за перші
дев’ять місяців 2008 року обсяги експорту товарів порівняно з
січнем-вереснем 2007 року збільшились на 50 %, імпорту ? на 53,9 % і
становили, відповідно, 53,5 та 65,9 млрд. дол. США. При цьому
зовнішньоторговельний оборот склав (за даними першого півріччя) 107 %
ВВП, що на 5 в.п. більше, ніж рік тому. У червні 2008 року вперше
номінальні темпи приросту експорту й імпорту товарів перевищили
60-відсотковий рівень і становили, відповідно, 62,4 % і 65,6 %. Від’ємне
сальдо балансу зовнішньої торгівлі товарами за підсумком січня-вересня
2009 року зафіксоване на рівні 12,4 млрд. дол. (-8,4 % ВВП) порівняно з
”мінус” 7,2 млрд. дол. (-7,2 % ВВП) за перші дев’ять місяців 2007 року.

Висхідний тренд експортно-імпортних операцій притаманний Україні в
період економічного зростання (Рис. 11). При цьому протягом трьох
останніх років спостерігається стабільне переважання імпорту над
експортом. Загалом за останні 5 років обсяги експортних поставок товарів
з України збільшились у 3,3 разу. Водночас, імпорт товарів в Україну
зріс у 4,5 разу.

позитивна тенденція зростання вартісного обсягу експорту продукції
машинобудування (збільшення на 43,4 %), проте його частка в загальному
експорті зменшилась на 0,8 в.п. до 15,9 % (Рис. 12).

В структурі імпорту на 0,8 в. п. зросла частка машинобудування. На 0,6
в.п. зросла частка імпорту продовольчих товарів, передусім, за рахунок
групи м’ясної продукції – її імпорт зріс у 4,9 разу, овочів і рослин – у
3,6 разу, цукру і кондитерських виробів – у 2,6 разу, жирів та олій
тваринних – удвічі, готових продуктів із зерна, зернових культур,
борошна, крохмалю або молока – в 1,6 разу. Водночас частка імпорту
мінеральних продуктів зменшилась на 2,1 в.п. (Рис. 13).

Як і в аналогічному періоді 2007 року, майже половину приросту експорту
було отримано за рахунок збільшення експорту продукції металургії.
Протягом січня-липня 2008 року, завдяки сприятливій кон’юнктурі на
світових ринках, обсяги експорту чорних металів зросли на 63,9 %
переважно за рахунок зростання експорту напівфабрикатів на 62,6 %.
Водночас, експорт виробів з чорних металів збільшився на 20,7 %.
Внаслідок впливу світової кризи і падіння цін на металопродукцію у
серпні фізичний обсяг експорту знизився на 26,5 % порівняно з липнем (на
815 тис т), а грошові надходження — на 22,2% (на 677 млн. дол.). У
вересні зменшення обсягів експорту посилилось. Пожвавлення на світових
ринках металопродукції у 2009 р. більшістю експертів не очікується.

Разом з тим, високий інвестиційний і споживчий попит у країнах СНД
сприяв подальшому динамічному зростанню обсягів експорту машинобудівної
продукції (на 43,4 %). Вагому роль у збільшенні експорту товарів цієї
галузі відіграло нарощування поставок механічних та електричних машин та
устаткування (на 40,4 %), залізничних вагонів та запчастин до них (на
70,9 %). Експорт продукції машинобудування забезпечив приблизно 14 %
приросту експортних поставок з України за зазначений період. Проте слід
зазначити, що обсяг експорту металургійної продукції (23,5 млрд. дол.) у
2,8 разу перевищив обсяг експорту машинобудівного сектору (8,5 млрд.
дол.).

Третину приросту загального обсягу імпорту забезпечило зростання
вартісних обсягів імпорту продукції машинобудування. За перші 9 місяців
2008 року в Україну було ввезено з-за кордону машин, устаткування та
транспортних засобів на 21,3 млрд. дол., що на 59,7 % більше, ніж в
аналогічному періоді 2007 року. Якщо в січні-вересні 2004 року імпорт
продукції машинобудування перевищував його експорт тільки в 1,2 разу, то
за підсумками аналогічного періоду 2008 року співвідношення склало вже
2,5. Протягом січня-вересня 2008 року зростання імпорту механічних і
електричних машин та апаратів становило 41,6 %. Приблизно чверть
приросту імпорту машинобудівної галузі було забезпечено зростанням
імпорту автомобілів і запасних частин до них на 75,1% – ця товарна група
склала 14,1 % імпорту.

Ще приблизно чверть загального приросту імпорту в січні-вересні 2008
року зумовлено зростанням в 1,5 разу вартісних обсягів імпорту
енергоносіїв. Вартісні обсяги імпорту вугілля збільшились у 2,1 разу,
нафтопродуктів– у 2,5 разу. Загалом імпорт енергоносіїв склав близько
чверті імпорту товарів в Україну за підсумками перших дев’яти місяців
року.

Прискорення динаміки експорту забезпечувалося насамперед випереджаючими
темпами зростання експорту до країн Азії (на 70,3 %) та Америки (в 1,8
разу). Обсяги експорту до країн Європи збільшилися на 42,9 %, СНД – на
39,3 %. Як наслідок, в структурі експортних поставок частки країн СНД
зменшились на 2,7 в.п., Європи – на 1,5 в.п., Натомість, відбулося
зростання часток експорту українських товарів до країн Азії – на 2,8
в.п., Америки – на 1,1 в.п., Африки – на 0,2 в.п і Австралії на 0,1 в.п.

У структурі імпорту частка країн СНД знизилась на 5,5 в.п. з 44,6 % до
39 %, а Європи на 0,7 в.п., що було компенсовано зростанням імпортних
поставок з країн Азії на 3,8 в.п., Америки на 1,2 в.п., Африки на 0,9
в.п. і Австралії на 0,3 в.п.

Якщо за підсумками перших 9 місяців 2007 року частка від’ємного сальдо
зовнішньої торгівлі товарами з країнами СНД становила 78,4 % загального
сальдо зовнішньої торгівлі товарами, то за підсумками першої половини
2008 р. внаслідок різкого зростання імпорту з інших країн (передусім, з
країн Європи на 51 %, Азії – на 95,7 %, Америки – удвічі), частка країн
СНД становить лише 56,2 % загального від’ємного сальдо зовнішньої
торгівлі товарами.

Таким чином, аналіз підсумків зовнішньої торгівлі України за перші
дев’ять місяців 2008 року дає підстави для висновків про низку
позитивних тенденцій:

?       певну стійкість основних галузей промисловості стосовно
негативного впливу підвищення цін на енергоносії в умовах сприятливої
зовнішньої кон’юнктури, що свідчить про наявність певних ресурсів їхньої
конкурентоспроможності – незважаючи на песимістичні прогнози,
експортоорієнтовані галузі підвищили обсяги поставок. Згідно даних
експертів Центру ім. Разумкова, промисловість вже здійснює відповідні
підготовчі заходи, необхідні для переходу на вищі ціни на природний газ
з 2009 року (до 300 дол. за 1000 м3);

?       суттєву активізацію експортоорієнтованих підприємств України,
які використовують наявні можливості для доступу на ринки інших країн
світу (за межами СНД) – надмірна політизованість торговельно-економічних
відносин в межах СНД, а також надмірна забюрократизованість, внутрішні
суперечності в межах Євросоюзу спонукали українські підприємства до
пошуку інших ринків збуту, передусім, країн Азії, які динамічно
розвиваються, а також країн Америки;

?       зростання вартісного обсягу високотехнологічної продукції в
структурі імпорту України – внаслідок економічного зростання в країнах
СНД пожвавилась робота підприємств машинобудівної галузі, які почали
відновлювати кооперацію з колишніми партнерами з України, таким чином,
стимулюючи зростання експорту продукції вітчизняного машинобудування.

Водночас занепокоєння викликають:

?       різке збільшення від’ємного сальдо зовнішньоторговельного
обороту – згідно з прогнозами Інституту економіки і прогнозування НАНУ,
які розроблялися ще до настання світової фінансової кризи, за підсумками
2008 року від’ємне сальдо має сягнути 15 млрд. дол. Урядовим
макроекономічним прогнозом, на підґрунті якого розроблено проект
Державного бюджету-2009, у наступному році очікувався дефіцит понад 25
млрд дол. Величина від’ємного сальдо за січень-червень 2008 року була
майже еквівалентна величині від’ємного сальдо за підсумками минулого
року, а за третій квартал ц.р. вона збільшилась ще на 4,8 млрд. дол.
Величина від’ємного зовнішньоторговельного сальдо наближається до
величини в 10 % ВВП, що є критичним значенням для економік, що
розвиваються;

?       закріплення структури товарного експорту України, яка не
відповідає національним пріоритетам – хоча урядова програма “Український
прорив” (як і подібні попередні програми) наголошує на відданості
інноваційній моделі розвитку, насправді, економіка і її
зовнішньоекономічна складова мають характерні ознаки господарства
сировинного типу – державна підтримка концентрується на базових галузях;

?       зростання залежності загальної торговельної динаміки від
коливань динаміки експорту недорогоцінних металів – оскільки металургія
протягом останніх 17 років перебуває на провідних позиціях економіки, а
експорт металопродукції становить від 40 до 45 % загального експорту
товарів, коливання цін на світовому ринку металів відбиваються на всій
економіці;

?       можливе поширення застосування обмежувальних протекціоністських
заходів у зовнішній торгівлі країнами – основними торговельними
партнерами України, в рамках їх антикризової політики;

?       високий рівень корупції в торговельній сфері– у ході
дослідження, проведеного в рамках проекту “Гідна Україна”, 31,5 %
опитаних компаній вказали, що вони стикались з певними формами корупції
при роботі з посадовими особами митниці, більшість респондентів (59,5 %)
фактично стикались з корупцією на етапі перевірки документів при
розмитненні товарів або вантажу, 30 % – при перетині кордону, 28 % –
фізичному огляді вантажу, 27 % – тарифуванні.

3.      Соціальна політика та зміни якості життя населення

У 2008 році збереглися тенденції активного зростання номінальних доходів
населення. За офіційними даними Держкомстату, в січні-серпні 2008 року
порівняно з відповідним періодом попереднього року номінальні доходи
населення зросли на 43,3 %. Наявний дохід, який може бути використаний
населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 43,4 %. Наявний
дохід у розрахунку на одну особу за серпень 2008 року становив 1312,9
грн.

При цьому заробітна плата в серпні (порівняно з серпнем 2007 р.) була
вищою на 37,5 %, соціальні допомоги – на 44,2 %. Середня заробітна плата
у вересні значно перевищувала встановлені державою соціальні стандарти –
розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи (649 грн.) – в 2,9
разу, а розмір мінімальної заробітної плати (525 грн.) – у 3,6 разу,
хоча в порівнянні з липнем це співвідношення погіршилося (відповідно в 3
та 3,7 разу).

Витрати населення у січні-серпні зростали майже такими самими темпами,
збільшившись на 41 %. 82 % витрат було спрямовано на придбання товарів і
послуг. Відтак є підстави твердити про посилення ролі внутрішнього
споживчого попиту в забезпеченні економічної динаміки в Україні.

Зростання доходів знайшло належне відображення в структурі ВВП. За
підсумком першого півріччя, частка оплати праці у ВВП збільшилася
порівняно з аналогічним періодом попереднього року на 0,8 в.п. та склала
51,3 %. Частка споживчих витрат домогосподарств збільшилася на 2 в.п. –
до 63 %.

Водночас суттєве прискорення інфляційних процесів у першій половині року
обумовило зниження реального впливу номінального зростання доходів на
якість життя населення. Так, за січень-вересень заробітна плата в
реальному вимірі зросла лише на 8,5 %, причому протягом року темпи її
приросту невпинно знижувалися, незважаючи на стабільно високий приріст в
номінальному вимірі (Рис. 14). Тим самим продовжилася довгострокова
тенденція 2004-2007 рр. (Рис. 15). Відповідно, й реальний наявний дохід,
визначений з урахуванням цінового фактору, збільшився на 13,4 %.

Соціальний ефект високих темпів зростання номінальної заробітної плати
послаблюється також значною диференціацією її рівнів за видами
економічної діяльності та регіонами. Найвищий рівень оплати праці
спостерігався на підприємствах авіаційного транспорту й у фінансових
установах, а серед промислових видів діяльності – виробництві коксу,
продуктів нафтоперероблення й у добуванні паливно-енергетичних корисних
копалин, де заробітна плата працівників перевищила середній показник по
економіці в 1,5–2,1 разу. Найбільш низькооплачуваними сферами
економічної діяльності традиційно були сільське господарство, рибна
галузь, а також бюджетний сектор – охорона здоров’я та сфера
забезпечення соціальної допомоги. Абсолютний розмір заробітної плати
працівників підприємств сільського господарства та мисливства,
рибальства та рибництва, установ охорони здоров’я та соціальної
допомоги, а також підприємств по виробництву текстилю, одягу, виробів з
хутра та шкіри не перевищив 64 % від середнього по економіці.
Характерно, що на рівні оплати праці сільгоспвиробників майже не
відбилося випереджаюче зростання вартості продовольства: середньомісячна
заробітна плата в галузі за січень-серпень 2008 року була на 40,2 %
вищою, ніж рік тому, що лише на 2,7 в.п. більше, ніж в цілому по
економіці.

Не менш значною залишається диференціація заробітної плати в
регіональному вимірі. Аналіз рівнів зарплати показує, що вищою за
середній рівень по країні була заробітна плата лише в п’яти регіонах: у
м.Києві – 2978 грн., Донецькій –1988 грн., Дніпропетровській –1854 грн.,
Київській – 1795 грн. та Запорізькій – 1776 грн. областях. Найнижчий
рівень заробітної плати спостерігався у Тернопільській – 1250 грн.,
Херсонській – 1318 грн. та Чернігівській – 1325 грн. областях. Фактично
мешканці цих регіонів отримують в 2,24 – 2,4 разу менше за мешканців
столиці.

Характерною ознакою соціальної політики України протягом 9 місяців 2008
року залишається загальна тенденція збільшення частки видатків
соціального спрямування у видатках зведеного бюджету України. Після
певного зниження в 2006-2007 рр., частка цих видатків (до яких ми
відносимо видатки на соціальний захист, охорону здоров’я, освіту та
житлово-комунальну сферу) в першому півріччі 2008 р. сягнула рекордної
величини (Рис. 16).

Зокрема, було введено доплати для пенсіонерів, з вересня 2008 р.
здійснено перехід до третього етапу єдиної тарифної сітки з оплати праці
працівників бюджетної сфери, що означає підвищення зарплат майже на
10 %. Безпосередньо видатки на соціальний захист складали в середньому
26,5 % від загальної суми видатків, зазначеної у консолідованому бюджеті
України (максимум було відмічено у 2005 році, коли видатки зведеного
бюджету на соціальний захист складали 28,1 %, або 9 % ВВП). У першому
півріччі 2008 року видатки на соціальний захист склали 8 % ВВП, що на
1,2 в.п. більше, ніж у 2007 році (Таблиця 1). За січень-червень 2008
року видатки зведеного бюджету на соціально-культурні заходи порівняно з
січнем-червнем 2007 року зросли на 48,9 % (за січень-липень 2007 року
щодо січня-липня 2006 року приріст був удвічі меншим – лише на 22,2 %).

Таблиця 1

Видатки Зведеного бюджету України на соціальний захист

та соціальне забезпечення 2004 – 2008 рік HYPERLINK
“http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn2” \o “”

  2004 2005 2006  

2007 2008,

січень-червень

Млн.грн. 19310,5 39940,2 41419,9 48517,6 34460,7

% до загальної суми видатків 18,8 28,1 23,6 21,46 26,5

% до ВВП 5,6 9,0 7,7 6,8 8,0

Водночас, підвищення соціальних стандартів, що відбувається, недостатньо
для того, щоб більшість українців відчули поліпшення свого життя. Ані
економічне зростання України, ні соціальна політика, що проводиться, не
приводять до помітного скорочення бідності. За даними моніторингу
бідності 2008 року HYPERLINK
“http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn3” \o “” ,
28,2 % населення України належить до категорії бідних, а 15 % – до
жебраків. Причому бідність продовжує бути поширеним явищем саме серед
населення, що працює. За даними звіту Світового банку “Бідність в
Україні”, у 2007 році бідних людей в країні стало більше на 1,7 %
HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn4”
\o “” .

Показовим щодо реальної ефективності системи соціального захисту в
Україні є те, що для забезпечення бюджетного збалансування Законом
України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін
до деяких законодавчих актів України» було зупинено дію 102 законів у
соціальній сфері. За деякими оцінками, загальна «вартість» цих законів
для бюджету сягає 105 млрд грн., в той час як фінансування з державного
бюджету 2008 року передбачене в обсязі 30 млрд. грн.

За даними НБУ, станом на липень 2008 року лише 63 бюджетні програми
(7,1% від всієї кількості) фінансувалися в повному обсязі. Зовсім не
було розпочато виконання 139 програм, а асигнування для 50 програм було
менше обсягу, запланованого на цей період. Під недостатнє фінансування
потрапили програми охорони здоров’я, заходи з підтримки соціального
захисту дітей, інформатизації освітніх установ, державної підтримки
вугільних шахт, охорони праці та підвищення рівня техніки безпеки тощо.

Отже, незважаючи на те, що в цілому система соціального захисту в
Україні має достатні ресурси для задоволення соціальних потреб та
державними органами розроблена і впроваджується ціла низка заходів щодо
реалізації соціальної політики, через підміну дієвого реформування
соціальної політики екстенсивним збільшенням соціальних видатків ці
ресурси витрачаються неефективно. Відсутність чітких стратегічних
пріоритетів соціальної політики веде до розпорошування коштів та
тотального недофінансування соціальних установ. Соціальна політика
України залишається патерналістською і де-факто стримує розвиток
людського потенціалу.

4.      Передумови та наслідки зростання грошово-фінансової
нестабільності

а) Інфляційні тенденції

Інфляційний сплеск кінця 2007 – першої половини 2008 рр HYPERLINK
“http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn5” \o “” .
став помітним чинником впливу на соціально-економічний розвиток України
в поточному році. Він, зокрема:

–         знизив динаміку реального зростання доходів населення;

–         обумовив погіршення очікувань населення та суб’єктів
господарювання щодо макроекономічної стабільності в країні;

–         спонукав до здійснення антиінфляційних заходів монетарною та
фіскальною владою.

Починаючи з другого кварталу 2008 р., послідовна реалізація
антиінфляційних дій Уряду та НБУ дозволила суттєво знизити темпи
інфляції – річний цикл розігріву інфляційних тенденцій до пікових
значень у березні 2008 р. (понад 30 % річних) завершився липневою
дефляцією в Україні.

Уповільнити інфляційні процеси з травня 2008 р. дозволили:

–         сезонність, що спричинила зниження цін на плодоовочеву
продукцію, продукти харчування та безалкогольні напої, питома вага яких
у споживчому кошику становить 53,1 %;

–         дії НБУ щодо стримування банківського кредитування і
гальмування темпів грошової пропозиції – за 9 міс. 2008 р. приріст
грошової маси склав лише 20,2 %, торік – 33,6 %, в той час як індекс
споживчих цін був удвічі більшим, ніж торік;

–         антиінфляційний ефект ревальвації національної валюти у травні
2008 р., що дозволило здешевити імпорт;

–         врівноваження товарних ринків за рахунок як зростання
виробництва у галузях, орієнтованих на споживчий ринок, так і
надходження імпортної продукції, що сформувало товарну насиченість на
споживчому ринку;

–         відтягування коштів населення зі споживчого ринку на депозитні
рахунки (обсяги депозитів фізичних осіб збільшилися на 24,2 % з початку
року) та на валютний ринок (за 9 міс. 2008 року на готівковому валютному
ринку сформувалося значне від’ємне сальдо продажу/купівлі населенням
іноземної валюти на рівні 2776 млн. доларів США, з них 1321 млн дол. – у
вересні);

–         гальмування світової інфляції, насамперед, зниження аграрної
інфляції і падіння світових цін на нафту, що позитивно позначилося на
вартості імпортованих енергоносіїв.

Рис 17. Динаміка індексу споживчих цін та індексу цін виробників у 2007
та січні-вересні 2008 року (у % до грудня попереднього року)

В той же час, слід враховувати тимчасовість та нестійкість низки
зазначених чинників, що не дозволяє вести мову по остаточне подолання
інфляційних тенденцій та дає підстави прогнозувати їх відновлення восени
2008 р., оскільки:

–         літня дефляція є традиційною та не свідчить про злам
тенденції,

–         зберігається суттєвий лаговий вплив підвищення цін виробників
промислової продукції, сформований у попередні періоди зростанням
вартості енергоносіїв та сільськогосподарської продукції, збільшенням
витрат на оплату праці, на обслуговування позичкових коштів та
інвестиційних витрат тощо. З 2006 р. темп зростання оптових цін в
промисловості стабільно перевищує індекс споживчих цін (Рис. 17), в 2008
р. розрив став особливо помітним через гальмування зростання цін на
споживчому ринку;

–         базова інфляція практично не уповільнилася і впритул
наблизилася до широкого індексу споживчих цін, досягнувши за 9 міс. 2008
р. 15,6 %;

–         девальвація гривні, яка відбувається у вересні-жовтні, веде до
істотного подорожчання імпортних товарів і може надати суттєвого
поштовху інфляційним тенденціям;

–         продовжується зближення рівнів внутрішніх українських та
світових цін, посилене значною відкритістю економіки України та
зростаючою конкуренцією між внутрішніми і зовнішніми споживачами
сировинних продуктів та напівфабрикатів;

–         спадна промислова динаміка і структурні дисбаланси
економічного зростання не створюють надійної бази для майбутнього
зростання товарної пропозиції у відповідній кількості і якості;

–         зростання обсягів сільськогосподарської продукції, як було
показано вище, відбулося лише на деяких напрямках, відтак не відбулось
очікуваного суцільного зниження цін після отримання нового врожаю;

–         за тривкого випереджаючого зростання доходів населення
сформувався певний надлишок попиту на ринку, який посилився зменшенням
схильності до заощаджень та вилученням частини депозитів з комерційних
банків восени.

–         залишається низькою конкуренція виробників на товарних ринках
в силу недостатньо ефективного адміністративного регулювання цін та
протидії проявам монопольної поведінки на внутрішньому ринку;

–         посилюється економічна та політична невизначеність в умовах
політичної кризи в Україні, макрофінансової нестабільності та впливу
світової валютно-фінансової кризи, що погіршує інфляційні очікування
суб’єктів ринку;

Варто враховувати також значний негативний вплив проінфляційного
характеру фіскальної політики, яка має переважно соціальну
спрямованість. За даними Держказначейства України, за січень-вересень
2008 року до загального фонду Державного бюджету надійшло 134,3 млрд.
грн., що на 54,7 % більше, ніж у відповідному періоді минулого року, а у
вересні до загального фонду Держбюджету надійшло доходів на 74,7 %
більше, ніж торік). Проте зростання обсягів фіскального вилучення
сукупного продукту супроводжувалося випереджаючим зростанням соціальних
видатків. Бюджетне стимулювання економічного розвитку у 2008 р.
погіршилося. Частка капітальних видатків у загальній сумі видатків
Зведеного бюджету України була найменшою за всі попередні роки і в
січні-травні 2008 р. становила 6 % (у січні-травні 2007 р. – 7,9 %). Це
обумовило невисоку ефективність фінансової політики в цілому щодо її
спроможності нейтралізувати інфляційне розширення споживчого попиту,
активізувати інвестиційний попит та підтримати економічну активність,
переламати тенденцію до погіршення сальдо торговельного балансу,
забезпечити стабільність національної грошової одиниці і стійкість
банківської системи.

б) Зростання нестабільності банківського сектора економіки

Важливим чинником впливу на інфляційну й економічну динаміку в Україні
стали зміни в обсягах і структурі банківського кредитування. Помітне
скорочення темпів споживчого кредитування у січні-вересні 2008 р. мало
вагомий позитивний вплив на послаблення дії інфляції попиту. Проте
закономірним кроком на тлі погіршення практично всіх показників розвитку
банківської системи в умовах високої інфляції та ужорсточення
банківського регулювання, кризи на фондовому ринку і виведення капіталу
з країни, ускладнення ситуації з фінансуванням стало також обмеження
банками видачі кредитів на інвестиційні цілі, що відіграло негативну
роль щодо інвестиційної динаміки в країні та послабило роль
інвестиційного попиту в забезпеченні економічного зростання.

Серед основних тенденцій, що характеризують розвиток українського
банківського сектора у 2008 р., слід відмітити наступні:

–         уповільнення процесів трансформації потенціалу банківської
системи в розширення економічної активності в економіці. За 8 місяців
при зростанні власного капіталу банків на 32,6 % їхні активи збільшилися
на 23,5 %;

–         падіння прибутковості банківської діяльності – станом на
01.09.2007 р. прибуток склав 5058,4 млн. грн., що на 52 % більше, ніж за
відповідний період 2007 р., проте середня прибутковість банківських
активів склала 0,80 % проти 0,84 % в аналогічному періоді минулого року,
а прибутковість статутного капіталу – 9,54 %, проти 10,84 %. За
експертними оцінками, високий прибуток – результат торішнього бурхливого
зростання фінансової системи та збільшення частки високоприбуткових
роздрібних кредитів в порівнянні з минулим роком;

–         зменшення темпів приросту ресурсної бази банків – за
сiчень-вересень 2008 р. депозити фізичних осіб зросли на 24,2 % (торік
на 32,1 %), а депозити юридичних осіб – на 17,4 % (торік на 37,8 %).
Слід вказати, що важливою причиною уповільнення темпів зростання активів
і пасивів банків є їх переоцінка в іноземній валюті – падіння курсу
основних валют щодо гривні в порівнянні з їх ринковими котируваннями в
червні 2007 р. технічно збільшило базу порівняння для розрахунку річних
показників зростання банківської системи;

–         погіршення міжнародних рейтингів української банківської
системи – в червні 2008 р. міжнародна агенція Standard & Poor’s знизила
кредитний рейтинг нашої країни, який до цього не змінювався 2 роки, із
ВВ— до В+*. В липні 2008 р. агенція оцінювала частку проблемних валових
активів банків в Україні (переважно кредитів) на рівні 35-50 %, тоді як,
за даними НБУ, обсяг проблемних кредитів становить 1,5 %;

–         ужорсточення банківської політики – банки закрили
малоприбуткові довгострокові програми кредитування земельних ділянок та
іпотеки, ужорсточили умови надання споживчих позик, зменшили терміни
надання кредитів – довгострокові кредити протягом 8 місяців 2008 р.
збільшилися на 25,2 % за загального зростання кредитів на 26,8 % і на 1
вересня становили 59,4 % від наданих кредитів. Перехід банків в режим
жорсткої економії засвідчує накопичення значних коштів на банківських
рахунках – понад 24 млрд. грн. на 1.10.08 р.;

–         активізація використання зовнішніх джерел нарощування
банківського капіталу – за перше півріччя частка іноземного капіталу в
статутних фондах банків зросла до 40 %, а приріст капіталу був більший
аналогічного показника за перше півріччя 2007 р. (22 % проти 18 %). Це
дозволило підтримати показник адекватності регулятивного капіталу, який
знизився з 13,92 на 01.01.2008 р. до 13,25 на 01.03.2008 р., проте на
початок вересня 2009 р. підвищився до 13,74 %. При цьому обсяги
зовнішніх запозичень українських банків, які розмістили свої облігації
на зовнішніх ринках, у першому півріччі 2008 р. становили лише 800 млн.
проти майже 2 млрд. дол. США торік. Нарощування капіталу виключно за
рахунок стратегічних іноземних інвесторів рівноцінне суттєвій
десуверенізації фінансового сектора;

–         уповільнення майже вдвічі темпів зростання споживчого
кредитування – за 9 місяців 2008 р. воно збільшилося на 33,5 % (торік на
64,9 %), проте продовжує стало випереджати темпи кредитування суб’єктів
господарювання, які зросли на 32,1 % (торік на 42,6 %). У зазначений
період частка виданих населенню кредитів у загальній масі кредитів
досягла 36,6 % (на 01.01.2008 вона становила 31,7 %). Ці тенденції
позитивно позначилися на структурі банківських активів за термінами і
валютами, оскільки в 2008 р. більшість споживчих кредитів були
довготерміновими та видавалися у національній валюті;

–         за підвищення облікової ставки НБУ до 12 % та високої інфляції
відбулось подорожання як кредитів, так і депозитів (влітку вартість
депозитів дещо зменшилася). Середньозважена вартість кредитів в
національній валюті за січень-серпень 2008 р. зросла з 14,4 % до 16,8 %,
в іноземній – з 11,2 % до 12,7 %. Інтегральна ставка за кредитами зросла
з 13,4 % до 15,2 %, а інтегральна ставка за депозитами – з 7,9 % до 8,8
%. Тимчасом за високих темпів інфляції реальні процентні ставки
залишаються від’ємними, що знижує прибутковість банківської системи та
послаблює стимули до заощаджень.

У складних фінансових умовах відбулося загострення низки системних
проблем вітчизняного банківського сектора:

–         дефіциту як довгострокових, так і короткострокових фінансових
ресурсів, що обмежує виконання банками своїх зобов’язань та не дозволяє
їм забезпечити пропозицію довгострокових кредитів на рівні, адекватному
потребам економіки HYPERLINK
“http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn6” \o “” ;

–         розриву в фінансуванні банківських активів зобов’язаннями у
вигляді депозитів у банках;

–         дисбалансу ліквідності – падіння співвідношення між
довгостроковими депозитами та довгостроковими кредитами;

–         низького рівня ризик-менеджменту, передусім, щодо кредитування
корпоративного сектора;

–         високих валютних ризиків в умовах значної курсової
волатильності – подорожчання долара загрожує банкам як зростанням
неповернень за валютними кредитами, так і труднощами щодо погашення
своїх боргових зобов’язань;

–         нестачі внутрішніх джерел капіталізації, що веде до посилення
залежності банків від іноземних інвесторів.

За таких негативних передумов наростання негативних очікувань на
валютному ринку при політичній нестабільності в суспільстві та на тлі
демонстраційного ефекту розгортання світової фінансової кризи зумовило
падіння довіри до банківської системи, яке виявилося в початку масового
вилучення коштів з депозитних рахунків у жовтні 2008 р. В цій ситуації
позитивно слід оцінити антикризові дії НБУ щодо суттєвого збільшення
обсягів рефінансування (5,96 млрд грн. – за вересень, 6,45 млрд грн. –
за першу декаду жовтня), заборони дострокового погашення депозитних
рахунків (Постанова Ради НБУ № 319), зняття обмежень на залучення
валютних коштів (скасування 20 %-ї норми резервування під депозити
нерезидентів, підвищення порогової вартості зовнішніх позик тощо).

Водночас, поточна стабільність фінансової системи залежить від
ефективного вирішення двох суперечливих завдань – забезпечення на
належному рівні банківської ліквідності та підтримання курсу гривні.
Отже, на відміну розвинених країн, де першочерговим завданням визнано
максимально можливе забезпечення банків у фінансових ресурсах, в Україні
рівноважливим завданням стало втримання курсової стабільності, що дещо
обмежує можливості НБУ щодо врегулювання ситуації. Адже одночасне
проведення масштабних валютних інтервенцій і операцій з рефінансування
може істотно виснажити міжнародні резерви НБУ та стимулювати грошову
пропозицію. Разом з тим, намагання НБУ обмежити обсяги банківського
кредитування не відповідає середньо- і довгостроковим цілям фінансової
стабілізації – стимулювання ділової та інвестиційної активності,
збереження довіри населення до вітчизняних банків, підвищення фінансової
стійкості останніх.

в) Проблеми валютно-курсової стабільності

У січні-вересні 2008 р. розвиток валютної сфери України був вкрай
неоднозначним. Якщо у травні 2008 р. переважали передумови для
ревальвації гривні, то на початку осені – для її девальвації. Великі
обсяги припливу іноземного капіталу (за 8 міс. 2008 р. 13,6 млрд. дол.
США, що в 1,6 разу більше, ніж торік) зумовили суттєве переважання в
більшу частину року пропозиції іноземної валюти над попитом. Викуп
надлишкової пропозиції до золотовалютних резервів вимагав від НБУ
активних стерилізаційних операцій і супроводжувався збільшенням грошової
пропозиції. З цих причин та з огляду на необхідність гальмування темпів
інфляції та послаблення боргового навантаження на вітчизняні фінансові і
нефінансові корпорації HYPERLINK
“http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn7” \o “”
21 травня НБУ підвищив офіційний курс гривні до долара США з 5,05
грн/дол. США до 4,85 грн/дол. США. Такий крок НБУ наблизив офіційний
курс до ринкової ситуації та дозволив врівноважити ринок без потреби
проведення масованих валютних інтервенцій з викупу валюти. На думку
низки експертів, одним з потужних аргументів на користь зміцнення
Нацбанком офіційного курсу гривні стало значне зростання залишку на
Єдиному казначейському рахунку, що посилило ризики не контрольованого
монетарною владою виведення на ринок значного обсягу вільних коштів.

Хоча упродовж літніх місяців у валютній сфері зберігалася відносна
стабільність – курс на міжбанку коливався в межах 4,50-4,65 грн/дол.
США, а офіційний – утримувався на рівні 4,85-4,86 грн/дол. США,
ревальваційний тиск зберігався, про що свідчить статистка валютних
інтервенцій. За її даними, вже 22-23 травня НБУ змушений був виходити на
ринок для купівлі валюти, причому лише за ці два дні міжнародні резерви
збільшилися на 574 млн дол. Усього за червень-серпень міжнародні резерви
НБУ зросли з 34 до 38 млрд. дол. США, обсяг валютних інтервенцій склав
4,74 млрд. дол. США.

Слід наголосити, що відхід НБУ від фіксованого курсу не супроводжувався
запровадженням чіткої доктрини валютно-курсового регулювання. Це сприяло
високій невизначеності на валютному ринку України, посиленій різкими
змінами ситуації на світових валютних ринках. Так, в середині липня 2008
р. курс долара США на міжнародних ринках почав стрімко зростати на тлі
очікуваної за підсумками другого кварталу рецесії в єврозоні. Це
відповідним чином позначилося на факторах, що мають велике значення для
курсу української валюти, а саме:

–         зменшився приплив капіталу до банківського сектору в зв’язку
зі світовою фінансовою кризою, нестачею ліквідності і перетіканням
ресурсів у доларові активи;

–         різко зріс попит на долари на міжбанківському і готівковому
валютному ринках (зокрема, внаслідок дій Нафтогазу, що готується до
дворазового підвищення цін на паливо з 2009 р., зростання потреби
вітчизняних банків у доларових ресурсах в умовах відносного надлишку
гривневої ліквідності – залишки на коррахунках на 1.10.08 р. досягли
24,2 млрд. грн., та «втечі» населення від національної валюти);

–         в очікуванні девальвації гривні активізувався відплив капіталу
з країни, зацікавленого в отриманні курсового прибутку – з березня по
жовтень 2008 р. нерезиденти продали ОВДП на суму 1,3 млрд. грн. У
підсумку від’ємне сальдо за операціями купівлі продажу нерезидентами
внутрішніх облігацій банків склало 413 млн. дол. США, за операціями з
цінними паперами Уряду – 226 млн. дол. США.;

–         зменшилася експортна виручка внаслідок падіння світових цін на
метал у серпні 2008 р. на 15-20 %,

–         продовжилося зростання обсягів імпорту.

В цих умовах заяви представників монетарної влади про небажання
витрачати резерви на згладжування спекулятивних коливань на
міжбанківському ринку через негативний вплив валютних інтервенцій на
ліквідність банківської системи спровокували панічні настрої не лише у
вітчизняних агентів валютного ринку, але і у великих стратегічних
інвесторів. У підсумку курс долара на міжбанківському валютному ринку у
вересні-жовтні підвищився з 4,6 до 5,6 грн/дол.США (або на 11 % з
початку року). Це змусило НБУ суттєво розширити межі курсового коридору
(замість 4,85 ±4 % вони були встановлені на рівні 4,95 ±8 %),
активізувати проведення валютних інтервенцій, обмежити банківську маржу
між курсом купівлі і продажу готівкової валюти до 5 %. НБУ також
попередив банки, що застосовуватиме жорсткі санкції у випадку купівлі
валюти для імпорту, що не завозиться в Україну, а також здійснення
авансових платежів за імпорт, окрім критичного.

Отже, дестабілізаційні тенденції у грошово-фінансовій сфері України
мають об’єктивне системне підґрунтя, що засвідчує необхідність
комплексності підходів антикризової політики, які мають не лише
протидіяти поточним ознакам нестабільності, але й забезпечувати
необхідні структурні зрушення в цій сфері економіки.

5.      Вплив світової валютно-фінансової кризи та міжнародні прогнози
щодо України

а) Наслідки світової валютно-фінансової кризи для України

Світову фінансову кризу, яка вибухнула у серпні, слід, безперечно,
вважати знаковою подією 2008 року. В Україні світові кризові явища в
першу чергу спричинили обвал вітчизняного фондового ринку. Саме фондовий
ринок слугував найбільш наочним індикатором того, що Україна не
залишилась осторонь світової кризи. За 9 місяців року індекс ПФТС
знизився на 76 %, що є одним з найгірших показників у світі в 2008 році,
та опустився до рівня початку 2005 року. Всі інтервальні та відкриті
інститути спільного інвестування з початку року демонструють від’ємну
дохідність. Падіння індексу супроводжувалось різким відпливом капіталу з
фондового ринку України.

Між тим, відносно незначні масштаби фондового ринку України та його
слабка інтегрованість у фінансову систему країни обумовили низький
рівень безпосереднього впливу падіння фондових індексів на українську
економіку. Незважаючи на те, що вітчизняний фондовий ринок опинився у
глибокій рецесії, лише це практично не завдало впливу на показники
реальної економіки, залишилося невідчутним для переважної більшості
громадян. Між тим, економіка почала дедалі сильніше відчувати вторинні
наслідки, також пов’язані зі світовою фінансовою кризою:

o

oe

(

zd{oaOaoaaaaaooOOaaaaAA¶

; в той час як настав період гострої потреби у рефінансуванні
запозичень, зроблених комерційними банками у попередні періоди. Причому,
хоча час настання такої потреби був відомий заздалегідь, в Україні
зберігалася дія регуляторних інструментів, спрямованих на обмеження
зовнішніх запозичень (втім, і їх було впроваджено із значним
запізненням, лише в середині поточного року);

–         витік капіталу з країни, пов’язаний з падінням фондових
індексів в Україні та світі, що підвищило попит на іноземну валюту та
викликало девальваційні тенденції. Очікування девальвації додатково
прискорили вихід спекулятивних капіталів, які увійшли на ринок в
розрахунку на отримання курсового прибутку в умовах номінального й
реального зміцнення гривні;

–         зниження попиту на провідних експортних ринках України
(насамперед – металургійної продукції), що співпало з погіршенням умов
торгівлі для українських експортерів через ревальвацію гривні та
подорожчання складових собівартості їхньої продукції;

–         наростання негативних очікувань суб’єктів ринку під впливом
демонстраційного ефекту низки банкрутств потужних фінансових компаній
провідних країн світу, біржової паніки, які посилилися ігноруванням
потреб у здійсненні антикризової політики в межах України.

Між тим, як видно з наведеного переліку, кожний із зазначених проявів
набув практичного виразу саме спираючись на внутрішні економічні
суперечності.

З нашої точки зору, в подальшому слід очікувати поширення негативного
впливу кризових явищ у світі на економіку України. При цьому основні
ризики слід очікувати на наступних напрямках:

1. Погіршення поточного сальдо торговельного балансу. Через погіршення
ситуації на фінансових ринках відбувається зменшення світового попиту.
Рецесія в провідних економіках світу супроводжуватиметься насамперед
зменшенням інвестиційного попиту, обсягів будівництва і, відповідно,
призведе до зниження попиту та цін на продукцію металургії та
машинобудування – основні товари експортної спеціалізації України.
Тривале падіння світових цін на металопродукцію в умовах мінімальної
різниці між ціною та собівартістю продукції, більшої енерго- та
матеріалоємності української продукції вестиме до втрати конкурентних
позицій вітчизняними виробниками. До того ж, варто очікувати посилення
протекціоністських складових економічної політики країн – торговельних
партнерів України, це стосуватиметься навіть країн, для яких світова
криза не мала шокового ефекту (наприклад, Російська Федерація).

Такі тенденції на світовому ринку, зважаючи на високу залежність
української економіки від експорту, негативно позначаться на динаміці
розвитку експортного виробництва, а згодом — на галузях, які прямим чи
непрямим чином залежать від експорту. Відтак слід очікувати подальшого
погіршення стану зовнішньоторговельного балансу, зменшення фіскальних
надходжень, зниження доходів працюючих в цих секторах економіки.

Ймовірним негативним чинником може стати формування узгодженої політики
Росії та країн ОПЕК з метою підтримання світових цін на нафту, що
спричинить підвищення вартості імпортованих енергоносіїв в Україну, в
т.ч. й природного газу, ціна на який прив’язується до вартості нафти.

Додатковий ризик для платіжного балансу міститься в можливому зменшенні
припливу поточних трансфертів. За даними офіційної статистики, в 2007 р.
позитивне сальдо поточних трансфертів склало 3,1 млрд дол. США та зросло
порівняно з 2006 р. в 1,3 разу. Зниження економічної активності в світі
під впливом фінансової кризи вестиме до вивільнення в першу чергу
значного числа іноземних працівників, що може помітно зменшити грошові
надходження до України від трудових мігрантів (за оцінками Інституту
розвитку міст (Львів), грошові переклади трудових мігрантів в Україну в
2007 році тільки з США та Європейського союзу в Україну склали біля 2
млрд. дол. США на рік).

Пом’якшуючим чинником для торговельного балансу може бути паралельне
сповільнення приросту імпорту до України у зв’язку як з тим, що помітна
частина імпорту (насамперед енергетичних ресурсів та комплектуючих)
пов’язана з попитом з боку експортних виробництв, так і з послабленням
попиту на імпортні товари через обмеження споживчого та інвестиційного
кредитування та загальне сповільнення зростання доходів.

2. Тривалий період ускладнення доступу до зовнішніх запозичень. Світова
фінансова криза насамперед впливатиме на установи (незалежно від сфери
діяльності), які найближчим часом повинні здійснювати суттєві виплати за
залученими раніше кредитами та, за інших умов, розраховували на їх
рефінансування. При аналізі наслідків світової кризи для вітчизняної
банківської системи необхідно звернути увагу на рівень потреби
конкретних банків в отриманні додаткового рефінансування в найближчі
декілька місяців. В зв’язку з цим доречно виділити три групи банків,
рівень впливу кризи на які матиме різний рівень:

–         системні банки України (з участю іноземного капіталу та без
неї), які здійснювали зважену кредитну політику і помірковано управляли
активами та пасивами. Вони фокусували увагу на стійкому зростанні, не
концентруючи зусилля на швидких результатах. Для таких банків ризик
рефінансування є відносно низьким, і криза не повинна кардинально
вплинути на їх фінансову стабільність;

–         банки, що належать іноземним інвесторам, чиї материнські
компанії зіткнулись з кризою ліквідності і не можуть забезпечити їм
такого самого обсягу, процентних ставок та термінів погашення наданого
фінансування, як до початку кризи. Рівень впливу кризи на такі банки
значною мірою залежатиме від того, наскільки ефективно боротимуться з
наслідками кризи їхні материнські структури;

–         банки, які вели агресивну політику, спрямовану на завоювання
більшої частки на ринку й мали обмежений доступ до зовнішнього
фінансування, а також банки, які повинні здійснити суттєві виплати за
запозиченнями в найближчий час та не можуть їх відстрочити. Саме ця
група банків може зазнати найбільш негативного впливу від кризи.

Проблеми з отриманням зовнішніх кредитів створюють ризики не лише для
банків, а й для нефінансових корпорацій, які мали вихід на зовнішні
ринки запозичень, насамперед – компанії – експортери. Так, блокування
доступу українських підприємств до дешевих довгих фінансових ресурсів,
вже привело до виключення кількох компаній з лістингу на міжнародних
фондових біржах та пониження рейтингів окремих позичальників.

3. Зниження стабільності банківської системи та сповільнення кредитної
активності. Проблеми зовнішнього рефінансування є лише одним із
чинників, який обумовлює ризики фінансової нестабільності вітчизняної
банківської системи. Несприятливі умови створюватимуться також через:

–         погіршення платоспроможності боржників (фізичних та юридичних
осіб), які постраждають від кризових процесів, подальше зменшення
доступності кредитів внаслідок здорожчання позичкових коштів, а також
внаслідок знецінення власних ресурсів в умовах високої інфляції;

–         підрив довіри до банківської системи з боку населення та
юридичних осіб: станом на 20 жовтня поточного року під впливом загальної
паніки з банківської системи фізичними та юридичними особами було
вилучено 17 млрд.грн., з них фізичними особами – понад 12 млрд., така
тенденція, очевидно, триватиме, отже, банки відчуватимуть утруднення із
залученням ресурсів.

Вказані несприятливі чинники можуть призвести до суттєвого уповільнення
темпів розвитку банківської системи. Зокрема, очікується, що рівень
зростання видачі кредитів уповільниться за результатами 2008 року до
35-40 % проти 83 % в 2007 році. В 2009 році цей показник може впасти до
20-25 %. Скорочення кредитування економіки банківським сектором може
негативно відбитись на розвитку практично усіх секторів економіки.
Насамперед до зони ризику потрапляють:

–         підприємства малого бізнесу, які мають низьку потужність
власних фінансових ресурсів, а відтак – залежні від банківського
кредитування;

–         підприємства з тривалим технологічним процесом, який вимагає
кредитного фінансування, в тому числі – аграрного сектору економіки;

–         підприємства, які потребують реалізації великих інвестиційних
проектів для збереження власної конкурентоспроможності;

–         сектори економіки, які традиційно залежать від споживчого
попиту, що підживлюється банківськими споживчими кредитами: житлове
будівництво, виробництво та продаж автомобілів, складної побутової
техніки тощо.

4. Згортання інвестиційних процесів. Утруднення доступу до кредитних
ресурсів, невизначеність перспектив кон’юнктури ринків та
економіко-правового середовища в Україні та світі, значний рівень
політичних ризиків дестимулюють інвестування в Україні. Інвестиційна
стагнація вестиме до падіння попиту на інвестиційну продукцію на
внутрішньому ринку, насамперед – машинобудівну (варто наголосити, що
машинобудування формує близько 20 % попиту на металопродукцію в
Україні), сповільнюватиме адаптацію економіки до вимог міжнародної
конкуренції, а отже – погіршуватиме стан торговельного балансу. Слід
також очікувати активізації вивезення вітчизняними власниками капіталу з
країни.

5. Посилення ймовірності спекулятивних атак на знецінені активи
підприємств. У зв’язку зі здешевленням активів більшості вітчизняних
компаній складаються сприятливі умови для їх купівлі фінансовими
структурами (в тому числі – зарубіжного походження), які менш
постраждали від кризи. Це стосується попиту на активи як виробничих
підприємств, так і фінансових структур, насамперед – банків. Очевидно,
розвиватиметься також практика інвестування в аграрний сектор, яке
сьогодні розглядається як створення заділу для майбутнього придбання
землі. Подібна зацікавленість з боку іноземних інвесторів може бути
корисною для компенсації негативного поточного сальдо платіжного
балансу. Проте слід зважати на значний ризик надто різкого перерозподілу
власності та припливу до України спекулятивних, нестратегічних
інвесторів. З цих самих міркувань, на нашу думку, в період кризи та
наступної рецесії недоречно здійснювати приватизацію прибуткових
держпдприємств, цей період також несприятливий для запровадження продажу
землі сільськогосподарського призначення.

6. Зниження динаміки доходів та погіршення якості життя громадян
України.

Проблеми збуту та фінансового забезпечення спонукатимуть компанії до
раціоналізації витрат та підвищення ефективності використання людських
ресурсів. Насамперед це виражатиметься у сповільненні темпів приросту
заробітної плати, значно чіткішій її прив’язці до продуктивності праці,
посиленні контролю над виконанням трудової дисципліни та якістю й
ефективністю праці, вивільненні надлишково зайнятих. Вимушене обмеження
динаміки бюджетних видатків вестиме до сповільнення приросту соціальних
виплат та заробітних плат в бюджетному секторі, що негативно відіб’ється
на динаміці доходів їх отримувачів.

Зокрема, з червня по серпень середня заробітна платня в металургії вже
знизилася на 3,9 % (на 97 грн); в хімічній галузі – на 2,6 % (55 грн),
машинобудуванні – на 1,5 % (29 грн). Затримки з виплатою заробітної
плати поширилися на низці вугільних підприємств.

Металургійні комбінати й надалі планують скорочення персоналу чи
заробітних плат. У вересні 2008 року робітникам металургійного комбінату
ім. Ілліча було скорочено заробітну платню на 5-10 %, за повідомленням
прес-служби комбінату, розглядають можливість зменшення заробітних плат
також на «Запоріжсталі» HYPERLINK
“http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn8” \o “” .
В “Арселор-Міттал–Кривий Ріг” співробітникам пропонують взяти відпустку
у зв’язку з простоєм потужностей. Індустріальний союз Донбасу (ІСД)
проголосив плани на третину скоротити кількість працівників (всього в
компанії працює біля 60 тис. осіб) HYPERLINK
“http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn9” \o “” .
Також ІСД повідомив про припинення реалізації інвестиційних проектів в
Україні.

Спад в будівництві та металургії може мати потужний негативний
регіональний ефект. Металургійні підприємства та пов’язані з ними
вугільні та коксохімічні виробництва мають високу географічну
концентрацію, а подекуди – містоутворююче значення. Будівельному сектору
притаманна значна розгалуженість зайнятості, отже, спад в цьому секторі
може вести до скорочення зайнятості в різних регіонах країни.

Ризики, пов’язані з очікуваним вивільненням частини працівників,
посилюються через несприятливість умов для альтернативного отримання
доходів. Як вже зазначалося вище, варто прогнозувати утруднення умов для
трудової еміграції. Несприятливими будуть також умови для розвитку
індивідуальної зайнятості – як з причин зниження доступності кредитних
ресурсів, необхідних для започаткування власної справи, так і через
звуження місткості внутрішнього ринку збуту товарів і послуг, які
пропонуються малим бізнесом.

Все вищезазначене вестиме до сповільнення темпів зростання доходів
населення, а відтак – гальмуватиме зростання споживчого попиту як
важливого чинника економічної динаміки.

Таким чином, в найближчому періоді в Україні слід очікувати посилення
впливу світових кризових процесів, що вимагає вироблення та реалізації
відповідної політики щодо запобігання кризи.

б) Міжнародні оцінки ризиків та прогнози щодо України

Оцінки низки міжнародних організацій (МВФ HYPERLINK
“http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn10” \o “” ,
Світового банку HYPERLINK
“http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn11” \o “”
), міжнародних банків (UniCredit HYPERLINK
“http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn12” \o “” ,
Citigroup HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm”
\l “_ftn13” \o “” ), рейтингових агентств (Standard and Poor’s
HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn14”
\o “” , Fitch HYPERLINK
“http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn15” \o “” )
та аналітичних центрів (Economist Intelligence Unit HYPERLINK
“http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn16” \o “” )
(Таблиця 2) підтверджують висновок про наявність суттєвих ризиків для
подальшого зростання економіки України.

Таблиця 2

Міжнародні оцінки ризиків та прогнози щодо України

    МВФ Світовий Банк UniCredit Group Citigroup EIU

    квітень 2008 жовтень 2008 квітень 2008 липень 2008 червень 2008
вересень 2008 вересень 2008 серпень 2008 жовтень 2008

ВВП, % 2008 5,6 6,4 5,5 6,0 5,8 6,3 5,8 6,2 6,5

2009 4,2 2,5 5,0 4,5 4,5 4,2 4,8 5,8 4,7

ІСЦ (середньорічний), % 2008 21,9 25,3 17,2* 21,5* 25,5 24,9 25,0 24,9
25,0

2009 15,7 18,8 13,0* 15,3* 10,9 12,4 16,2 12,9 14,4

Баланс рахунку поточних операцій, % ВВП 2008 -7,6 -7,2 -8,7 -8,4 -8,4
-7,2 -8,4 -6,4 -7,0

2009 -9,7 -9,2 -11,3 -11,3 -8,7 -8,9 -11,7 -7,0 -9,5

Баланс державного бюджету, %ВВП 2008 н/д н/д -2,0 -1,5 -1,4 -1,4 -2,1
-2,1** -1,7**

2009 н/д н/д -2,6 -2,0 -3,0 -3,0 -2,4 -1,4** -1,5**

Основними ризиками, що впливатимуть на макроекономічну і фінансову
стабільність України в 2008-2009 рр., визнаються наступні:

–               ризик сповільнення економічного зростання внаслідок
скорочення виробництва в переробній промисловості і будівництві, яке
матиме негативний вплив на доходну частину бюджету, рівень довіри
інвесторів і банківську систему;

–               сповільнення зростання світової економіки, зокрема в ЄС
і Росії, що впливатиме як на обсяги зовнішнього попиту на вітчизняну
продукції, так і прямих іноземних інвестицій в Україну;

–               нестабільність надходжень від фінансових операцій з
капіталом, що збільшуватиме ризики, пов’язані з раптовими перервами в
залученні коштів в іноземній валюті;

–               набагато жорсткіші умови отримання зовнішніх запозичень,
зростання вартості іноземного рефінансування внаслідок глобальної кризи
ліквідності та звуження доступу до кредитних ресурсів;

–               ймовірність різкого зниження обсягів надходження
іноземного капіталу за умов наростаючої глобальної фінансової
нестабільності, що посилить тиск на валютні резерви НБУ;

–               зниження темпів зростання пропозиції грошей через
скорочення обсягів надходження іноземної валюти внаслідок розширення
дефіциту рахунку поточних операцій, а також впливу глобального
фінансового і економічного спаду на потоки капіталів;

–               сповільнення темпів кредитування економіки та погіршення
якості кредитів, що посилить низхідну динаміку економічного зростання;

–               подальше зростання негативного сальдо рахунку поточних
операцій як в частині балансу торгівлі товарами, так і за статтею
доходів внаслідок зростання обсягів нарахованих відсотків за зовнішніми
запозиченнями і виплат дивідендів за прямими іноземними інвестиціями;

–               утруднення утримання курсу гривні до долара США в межах
встановленого коридору внаслідок розширення зовнішнього дисбалансу,
зниження обсягів надходження ПІІ та зовнішніх фінансових ресурсів і
найближчого тиску на гривню;

–                  реальна ревальвація гривні, яка знижуватиме вартість
імпортованих споживчих та інвестиційних товарів та погіршуватиме
конкурентоспроможність експорту;

–               подальша номінальна девальвація курсу гривні, що має
потенціал прискорювати інфляційні тенденції та позначиться на якості
банківських активів, де понад половину кредитів номіновано в іноземній
валюті, не використовуються інструменти хеджування, що також утруднить
виплати населення за кредитами внаслідок збільшення тягаря
заборгованості, і в кінцевому підсумку призведе до погіршення
фінансового становища домогосподарств;

–               слабка диверсифікованість економіки, що посилює
ймовірність реалізації ризиків, пов’язаних з чинником циклічності;

–               нестійкість динаміки експорту металопродукції в умовах
сповільнення темпів зростання світової економіки;

–               погіршення умов торгівлі внаслідок зниження цін на
продовольчі товари і металопродукцію на світовому ринку при зростанні
вартості імпортованих енергоресурсів;

–               зростання дефіциту державного бюджету внаслідок
сповільнення економічної динаміки та переважання темпів зростання витрат
(головним чином їх соціальної складової, в т.ч. й внаслідок інфляції)
порівняно з надходженнями бюджету;

–               посилення навантаження на державний бюджет внаслідок
зростання вартості імпортованого газу за умови несхильності органів
влади перекладати повні витрати на домогосподарства і ризиків умовних
зобов’язань держави, що виражаються в нагромадженні збитків НАК
«Нафтогаз України»;

–               проциклічний характер податково-бюджетної політики;

–               зростання державного боргу внаслідок залучення урядом
коштів для фінансування інфраструктурних проектів, пов’язаних з
проведенням Євро-2012;

–               ризик фінансування дефіциту рахунку поточних операції в
умовах зниження припливу прямих іноземних інвестицій;

–               погіршення зовнішньої ліквідності та зростаюча
залежність від чистого припливу іноземного капіталу як чинника підтримки
національної валюти;

–               зростання негативного чистого зовнішнього сальдо за
операціями з позичковим капіталом у випадку зниження рівня довіри
приватного сектору до економіки чи національної валюти, що обумовить
додаткове посилення проблеми зовнішньої ліквідності;

–               відсутність надійного уряду з чіткими повноваженнями,
який заслуговував би на довіру, спроможного впоратися з ризиками, що
накопичуються в економіці;

–               додаткове зростання вартості рефінансування внаслідок
політичної невизначеності, що зумовлене значним підвищенням інвесторами
рівня ризиків;

–               відсутність прогресу у проведенні важливих реформ
внаслідок політичної нестабільності, відсутності політичного консенсусу
серед політичної еліти, політичного впливу істеблішменту (вищих
промислових і фінансових кіл) наближення президентських виборів;

–               зниження якості процесу прийняття рішень щодо
економічної політики, неспроможність артикулювати чітку стратегію
подолання кризових явищ в економіці, що посилює ризик „неорганізованого
пристосування економіки” до кризових умов (disordely economic adjustment
– Citigroup).

Суттєві зміни зовнішнього середовища, пов’язані з розвитком фінансової
кризи, а також значними коливаннями цін на ринках ключових експортних
товарів України, об’єктивно сприймаються аналітиками як чинники
уповільнення економічного розвитку країни. Це пов’язано з тим, що в
останні роки не лише посилилася залежність економічного зростання від
зовнішнього попиту, а й макрофінансова стійкість економіки все в більшій
мірі ґрунтується на надходженні в Україну іноземної валюти. Разом з тим,
не відкидається важливість для економічного розвитку внутрішніх
структурних реформ, відсутність яких протягом тривалого часу, як
наголошується в прогнозах цих інституцій, посилює негативний вплив цих
ризиків.

Основні висновки прогнозів, наданих міжнародними інституціями, зводяться
до наступного:

–               покращення прогнозів щодо зростання ВВП на поточний рік
при одночасному погіршенні на 2009 р.;

–               підвищення інфляції поточного року, яка, за оцінками
майже всіх інституцій, перетне позначку 25 %, при цьому існує оптимізм
щодо можливостей уряду знизити інфляційну динаміку 2009 р. до 15-16 %
(найменший оптимізм закладено в прогноз МВФ, згідно якого індекс
споживчих цін складатиме 18,8 %);

–               якщо більшість експертів прогнозує певне зниження
негативних прогнозів щодо сальдо рахунку поточних операцій в 2008 р., то
всі вони одностайні щодо його подальшого розширення в 2009 р.;

–               оптимістичнішими стали прогнози щодо дефіциту державного
бюджету на 2008 р., прогнози на 2009 р. тримаються в межах відносно
безпечного показника 3 % ВВП.

Слід звернути також увагу на те, що в багатьох випадках немає повної
одностайності в перспективах окремих заходів економічної політики
держави, що виявляється в значному розходженні прогнозованих показників,
зокрема – балансу рахунку поточних операцій та дефіциту державного
бюджету.

Водночас варто взяти до уваги наявність певного лагу у формуванні
наведених прогнозів. Погіршення становища у світовій економіці, явища
фінансової дестабілізації в Україні, очевидно, сприятимуть подальшому
погіршенню оцінок та прогнозів міжнародних організацій.

6.      Ризики коротко- та середньострокової перспективи та напрямки їх
мінімізації

Викладене вище дає підстави стверджувати, що підґрунтя наростання
макрофінансової нестабільності в Україні восени поточного року міститься
насамперед у здійснюваній економічній політиці, яка характеризувалася
невиваженістю та неадекватністю стратегічним завданням та можливостям
розвитку національної економіки.

Підґрунтям фінансової дестабілізації в Україні стали системні
суперечності:

–          надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження
в умовах нерозвиненості внутрішнього ринку, що призвело до необхідності
покриття надлишку внутрішнього попиту за рахунок випереджаючого
зростання імпорту, а відтак – стабільного погіршення сальдо зовнішньої
торгівлі та ризиків валютної дестабілізації. За 2003–2007 рр. номінальні
доходи населення зросли в 4,2 разу, реальні – в 2,1 разу, а реальний ВВП
– лише в 1,4 разу;

–         інституційна нерозвиненість фінансової системи та вузькість
механізмів рефінансування банківської системи, що обумовило надмірну
вартість фінансових ресурсів всередині країни та, за стрімкого зростання
попиту на кредитні ресурси, обумовило активний вихід комерційних банків
на зовнішні ринки запозичень. Важелі Національного банку, спрямовані на
регулювання грошової пропозиції, виявилися недієздатними в умовах
відкритості фінансових ринків, а антиінфляційні заходи монетарного
характеру лише посилили потребу в зовнішніх запозиченнях. При цьому
використання споживчих кредитів зосередилося насамперед на придбанні
товарів імпортного асортименту та в іпотечному сегменті ринку;

–         несприятливі умови для довгострокового інвестування, що
обумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою
ліквідністю та якнайшвидшим обігом коштів: за 2005-2007 рр. інвестиції в
промисловість зросли в 1,5 разу, в той час як в операції з нерухомістю –
в 1,9 разу, фінансову діяльність – 2,4 разу, роздрібну торгівлю –
утричі. У 2007 році при прискоренні інвестиційних процесів інвестиції в
промисловість збільшилися на 27 %, в той час як в роздрібну торгівлю –
на 48 %, фінансову діяльність – 60 %. Випереджаючі темпи інвестування в
сектори, які здійснюють перерозподіл сукупного продукту, над
інвестиціями у виробництво останнього посилювали ризики нестабільності
фінансової системи та інфляційний потенціал, який формується внаслідок
перевищення сукупного попиту над пропозицією.

–         концентрація експортної спеціалізації України на невеликій
кількості товарних груп, насамперед – сировинного характеру, в умовах
експортоорієнтованої моделі розвитку економіки, при значній частці
товарів з високим рівнем доданої вартості в імпорті. Це обумовило
хронічне нарощування дефіциту зовнішньої торгівлі та високу залежність
економіки України від кон’юнктури світових ринків, курсових коливань
тощо.

Між тим, в останні роки не лише не відбувалося системних дій щодо
подолання зазначених суперечностей, але й було припущено низку
прорахунків в економічній політиці, які призвели до посилення кризових
проявів:

–         зберігався високий рівень фіскального вилучення коштів на
потреби споживання: у січні-травні 2008 р. видатки зведеного бюджету
України зросли на 46,9 % (торік – на 20,9 %), видатки на соціальний
захист і соціальне забезпечення – на 53,5 % (у минулому році – на 16 %).
Водночас частка капітальних видатків у загальній сумі видатків Зведеного
бюджету України була найменшою за всі попередні роки і в зазначений
період становила 6 % (у січні-травні 2007 р. – 7,9 %) – відтак фіскальна
політика відігравала гальмівну роль щодо інвестиційних процесів;

–         відбувалося затягування запровадження дієвих заходів щодо
регулювання зовнішніх запозичень вітчизняних суб’єктів господарювання,
що, обумовлювало ревальваційний тиск з боку припливу на ринок «коротких
грошей» й, зрештою, спричинилося до надмірного нагромадження зовнішніх
зобов’язань, що погіршило фінансову надійність позичальників;

–         під впливом згаданих вище тимчасових тенденцій на валютному
ринку та з міркувань запобігання інфляційним тенденціям навесні 2008 р.
було прийнято рішення про офіційну ревальвацію гривні, НБУ не протидіяв
подорожчанню гривні на валютному ринку значно вище за офіційний курс. Це
сприяло погіршенню умов торгівлі та зовнішньоторговельного сальдо,
заклало підґрунтя глибини наступного девальваційного падіння;

–         в умовах перевищення фіскальних надходжень над запланованими
(значною мірою, через перевищення інфляційних орієнтирів) не було
прийнято рішень щодо напрямків ефективного витрачання надлишку, відтак
відбулось заморожування суттєвої частини коштів на єдиному
казначейському рахунку, що вело до поточної демонетизації економіки,
проте водночас – формування інфляційного монетарного «навісу».

Загальною причиною подібних прорахунків є, на нашу думку, орієнтація
економічної політики на здобуття прихильності електорату в умовах
прискореного повторення політичного циклу та нехтування цілями розвитку
та структурної модернізації, які подекуди вимагали прийняття
непопулярних рішень. Як зазначалося у Зверненні Президента України до
українського народу 8 жовтня 2008 р., «виборчі розрахунки переросли у
тотальний соціальний популізм, який призвів до найвищої в Європі
інфляції і зниження соціальних стандартів – заробітної плати, пенсії і
багатьох інших соціальних програм».

Активним негативним чинником, який зробив свій внесок в дестабілізацію
економічної ситуації стало наростання політичної кризи восени 2008 року.
В той час, як прояви світової фінансової кризи вимагають оперативних
узгоджених фахових рішень гілок влади, політична криза знижує
дієздатність останньої. Це, а також непевність у найближчих перспективах
економічної політики, в тому числі – щодо формування Державного бюджету
на 2009 рік, передбачення чергового оберту популізму в економічній
політиці в умовах наближення майбутніх президентських виборів, а тим
більш – позачергових виборів до Верховної Ради, посилило песимізм
суб’єктів ринку в оцінках перспектив розвитку кризових явищ, підвищило
інфляційні очікування, обумовило подальше зниження інвестиційної
привабливості економіки.

Таким чином, в Україні одночасно проявилися ознаки валютної, фондової,
банківської криз в умовах дестабілізації ринку нерухомості, рецесії
будівництва та загального погіршення внутрішньої і зовнішньої
макроекономічної ситуації. З нашої точки зору, кризові явища стали
логічним результатом реалізації інфляціогенної моделі невиваженої
соціальної орієнтації економіки, яка функціонує за відсутності
цілеспрямованої інвестиційної політики на підґрунті зовнішнього
кредитування. Подібний сценарій розгортання подій спостерігався протягом
останнього року в жорсткому варіанті – в Казахстані і в більш м’яких
варіантах – в країнах Балтії і Росії). Після періоду відставання
динаміки доходів від поточних видатків і інвестицій, посилення боргового
навантаження на бюджет фірм та домогосподарств розпочинається
відновлення об’єктивних співвідношень між ціною житла, доходами
населення і розмірами кредитування житлового будівництва, які були
надмірно «роздуті» активними зовнішніми запозиченнями.

Зважаючи на ймовірність несприятливих тенденцій розвитку світової
економіки в найближчі роки HYPERLINK
“http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l “_ftn17” \o “” ,
створюються підстави для реальних ризиків затягування української
економіки у тривалу економічну рецесію.

По-перше, негативні процеси, що розгортаються у фінансовій сфері
України, тісно взаємопов’язані і підсилюють один одного: ужорсточення
політики доходів та монетарної політики – уповільнення динаміки кредитів
– зниження споживчого і інвестиційного попиту – уповільнення
економічного зростання – уповільнення динаміки доходів – зростання
неплатежів по кредитах. Розгортання цього «ланцюга» загрожує
лавиноподібним наростанням незбалансованості валютно-фінансової системи
української економіки.

По-друге, післякризова ситуація характеризуватиметься істотним
погіршенням зовнішніх умов функціонування української економіки
унаслідок різкого підвищення цін на газ, падіння кредитних рейтингів
України і перенасиченості ринків збуту традиційних товарів українського
експорту. Ймовірним є період помітного сповільнення темпів економічного
зростання, що вестиме як до зниження динаміки доходів, так і до
чергового підвищення ризиків для вітчизняної банківської системи через
послаблення платоспроможності боржників. Простого відновлення
економічної активності за рахунок вищої цінової конкурентоспроможності
унаслідок девальвації гривні може виявитися недостатнім для пожвавлення
економіки. Для подолання кризи будуть потрібні масштабні інвестиції в
модернізацію української економіки, зростання продуктивності праці,
підвищення конкурентоспроможності українських виробників, а також
суттєве посилення ролі внутрішнього ринку у споживанні товарів
українського виробництва.

По-третє, відбувається послаблення здатності органів державного
управління до контролю над ситуацією через перманентне політичне
протистояння гілок влади, поширення впливу об’єктивних тенденцій
глобального масштабу, непідконтрольних національній владі, дію
міжнародних антикризових регуляцій обов’язкового чи рекомендаційного
характеру (для України, зокрема, такі регуляції набули вигляду умов
отримання кредитної лінії МВФ). Ці чинники тиснутимуть у бік дотримання
насамперед стабілізаційних орієнтирів антикризової політики.

Вищезазначене підкреслює важливість адекватної оцінки поточної ситуації
при виробленні як антикризових, так і стратегічних заходів монетарної
політики, які повинні вирішувати дилему стимулювання економічної
активності й втримання темпів інфляції на прийнятному для української
економіки рівні, забезпечення валютної та фінансової стабільності. Лише
вкрай виважена грошово-кредитна, валютна й фіскальна політики дадуть
можливість підтримати внутрішній попит і відновити інвестиційну
активність без розкручування інфляційних процесів, забезпечити ефективну
конкуренцію на товарних ринках без суттєвого погіршення позицій
вітчизняних виробників, забезпечити достатній рівень ресурсної бази і
прибутковості банків за переорієнтації їх із зовнішніх на внутрішні
ресурси, а кредитної активності – у менш ризикові та стратегічно важливі
сфери діяльності. Фактично йдеться про розробку в логіці антикризових
заходів концепції політики «оптимально доступних грошей» – з погляду
задоволення потреб фінансування пріоритетних напрямів економічного
розвитку, стимулювання внутрішнього попиту, підтримання
конкурентоспроможності виробників і платоспроможності населення,
забезпечення фінансової стійкості банківської системи, недопущення
різких коливань курсу гривні, та про радикальне удосконалення фіскальної
політики, насамперед – щодо підтримання соціальних стандартів за
мінімальної інфляційності в фінансуванні соціальної сфери.

З нашої точки зору, на сучасному етапі при здійсненні антикризової
політики слід враховувати низку імперативів:

–          підтримання відносно високих темпів економічного зростання,
від чого критично залежить стабільність банківського сектору та
фіскальної сфери, в тому числі – фінансова забезпеченість соціальної
політики держави – це обмежує застосування рестрикційних заходів у
монетарній сфері;

–          недопущення відчутного зниження добробуту населення, від чого
критично залежить стан внутрішнього попиту – це обмежує застосування
фіскальних рестрикцій та важелів гальмування зростання доходів;

–          підтримання в прийнятних межах платіжного балансу, від чого
критично залежить стабільність національної валюти, яка украй важлива в
контексті високого співвідношення зовнішньоторговельного обороту до ВВП
та значної залежності від світових ринків капіталу – це обмежує
застосування курсових важелів та інструментів лібералізації імпорту.

Враховуючи поточний негативний вплив світової фінансової кризи та
майбутній – світової економічної стагнації, несприятливі перспективи
еволюції конкурентоспроможності основних галузей вітчизняної економіки
та зростаючі обмеження по трудових ресурсах, пов’язані як з
демографічними тенденціями, так і з наростаючим дисбалансом між
кваліфікацією і вартістю трудових ресурсів в Україні, стратегічними
орієнтирами економічної політики є:

–          зростання продуктивності праці на основі масштабної
модернізації основного капіталу;

–          стимулювання внутрішнього попиту.

Відтак перед антикризовою політикою постають серйозні дилеми, пов’язані
з вірним вибором її пріоритетів, необхідністю розмежування поточних
антикризових і стратегічних пріоритетів та розробки несуперечливого
комплексу заходів щодо їх досягнення.

Втримати інфляцію на стабільно низькому рівні найближчим часом навряд чи
вдасться, що засвідчує відновлення тенденції до зростання цін – споживча
інфляція становила 1,1 % у вересні 2008 р., за підсумком жовтня є
підстави очікувати подальшого погіршення цього показника. Водночас, на
нашу думку, в умовах кризового падіння виробництва у системоутворюючих
галузях української економіки (металургії та будівництва, сільському
господарстві) надмірна концентрація зусиль на стримуванні цін є
недоцільною і може негативно позначитися на фінансовому становищі
українських виробників. В кризових умовах економічно більш виправданою
виглядає виважена стимулююча політика, яка дозволить пом’якшити наслідки
фінансової та економічної кризи для вітчизняних підприємств.

Поточна стабільність фінансової системи залежить від ефективного
вирішення двох суперечливих завдань – забезпечення на належному рівні
банківської ліквідності та підтримання курсу гривні. Валютні інтервенції
з метою запобігання девальвації ведуть до погіршення банківської
ліквідності, в той час як рефінансування банків веде до посилення попиту
на іноземну валюту на валютному ринку. Одночасне проведення масштабних
валютних інтервенцій і операцій з рефінансування може істотно виснажити
міжнародні резерви НБУ та надмірно збільшити грошову пропозицію. Відтак
доцільно визначитися, яка з альтернатив містить у собі більший ризик для
національної економіки. З нашої точки зору, ліквідність банків є
важливішою, оскільки вона лежить в основі стабільності національної
фінансової системи.

Між тим, варто враховувати, що різке падіння курсу гривні може стати
«спусковим гачком» для розгортання фінансової кризи в Україні –
прискориться і без того висока інфляція, впаде платоспроможність
населення, погіршиться якість активів в банківській системі, де понад
половину кредитів надано у іноземній валюті, посилиться боргове
навантаження на вітчизняні фінансові і нефінансові корпорації, які мають
значні борги в іноземній валюті, загальмується економічний розвиток в
галузях, що не пов’язані з експортом. В цих умовах НБУ має чітко і
послідовно стабілізувати ситуацію у валютній сфері, надаючи позитивні
сигнали ринку і не дозволяючи розвиватися панічним настроям, проте
ризики девальвації слід намагатись долати переважно за допомогою інших,
не пов’язаних з інтервенціями засобів – зокрема, шляхом підвищення
жорсткості регулювання валютного ринку. Важливим завданням стає розробка
середньострокової стратегії валютної політики із чітким визначенням
курсових орієнтирів, окресленням комплексу методів та інструментів
забезпечення валютної стабільності, а також превентивних заходів для
недопущення курсових стрибків у майбутньому.

Антиінфляційні заходи монетарної політики, а також дії НБУ щодо
обмеження обсягів банківського кредитування досить ефективні у
короткостроковому вимірі, проте суперечать середньо- і довгостроковим
цілям фінансової стабілізації, яка має спиратися на стимулювання ділової
та інвестиційної активності. Отже, тривалість їхньої дії має бути
якнайменшою, й вони мають бути якнайшвидше замінені на антиінфляційні
заходи структурного характеру. Розбудова механізмів рефінансування
комерційних банків з боку НБУ (в тому числі – запровадження цільових
інструментів рефінансування) має належним чином компенсувати втрати
гривневої ліквідності при проведенні валютних інтервенцій.

Необхідність рефінансування зовнішньої заборгованості комерційних банків
в поточному, а у значно більшій мірі – у наступному роках вимагає зміни
орієнтирів банківського регулювання з обмеження на спрощення зовнішніх
запозичень. Між тим, при цьому неприпустимим є подальше зростання
залежності українських банків від припливу іноземних кредитних ресурсів:
пріоритетним напрямком для банків має стати концентрація національних
заощаджень. Потрібна також чітка структуризація напрямків використання
залучених ресурсів.

Негативні тенденції на ринку портфельних інвестицій та падіння
інвестиційних рейтингів України та більшості вітчизняних фінансових
установ спонукають багатьох експертів до песимістичних оцінок щодо
можливостей фінансування негативного сальдо поточних операцій платіжного
балансу за рахунок його капітальної частини. Власне, це й стало одним із
мотивів звернення уряду до Міжнародного валютного фонду з проханням щодо
відкриття кредитної лінії для України.

Між тим, з нашої точки зору, є й підстави для оптимізму щодо перспектив
припливу капіталу в Україну:

–          реальна глибина світової фінансової кризи та наступної
рецесії видаються дещо перебільшеними – економічна глобалізація,
посилюючи поширення кризових тенденцій у світовій економіці, одночасно й
посилює здатність останньої до відновлення. Нерівномірність інтеграції
економік країн світу до міжнародних фондових ринків обумовлює різну
глибину втрати економічного потенціалу, що може вести до виходу на
післякризові фінансові ринки нових центрів економічної сили, які стануть
рушіями післякризового відновлення світової економіки;

–          значна місткість ринку України, наявність дефіцитних ресурсів
(насамперед – аграрних), вигідне геостратегічне розташування при
значному дефіциті інвестування і надалі підвищуватимуть привабливість
країни для прямих інвестицій;

–          наближення фіналу Чемпіонату Європи з футболу додатково
сприятиме залученню інвестицій у розвиток відповідних секторів;

–          в рамках спаду на фондовому ринку відбулось зниження вартості
капіталу багатьох привабливих українських компаній, що має викликати
зацікавленість в їх придбанні портфельних, або й прямих інвесторів,
насамперед – з країн, які менш зачеплені світовою кризою.

Відтак, особливо – за умови очікуваного нами відносно високого темпу
інфляції, в 2009 р. ймовірним є відновлення передумов для реальної
ревальвації гривні.

Продовження швидкого зростання внутрішнього споживчого попиту матиме
дедалі слабший вплив як стимул економічного зростання: в умовах
погіршення умов для розвитку вітчизняного виробництва все більш
посилюватиметься імпортна складова наповнення споживчого ринку, а за
неможливості цього – відбуватиметься конвертація зростання попиту в
інфляційні тенденції. Це загострює проблему вірного співвідношення між
споживанням і нагромадженням у макроекономічному вимірі та у бюджетній
політиці зокрема та обумовлює необхідність переорієнтації економічної
політики на пріоритетне вирішення завдань розвитку.

З огляду на ризики скорочення експортоорієнтованого виробництва
внаслідок падіння світового попиту та ускладнення платежів за
експортними операціями, необхідно здійснити комплекс заходів,
спрямованих на розширення внутрішнього попиту на групу експортних
товарів і, тим самим, посилення ролі внутрішнього виробництва. Для цього
за допомогою бюджетного фінансування слід започаткувати нові
інфраструктурні та житлові будівельні проекти. Уряд також повинен не
допустити обвалу цін на зерно нового врожаю шляхом здійснення належних
закупівель на зерновому ринку Аграрним фондом.

7.      Завдання тактики антикризової політики та стратегії економічного
розвитку

а) Першочергові заходи антикризової політики у грошово-фінансовій сфері

Враховуючи, що основні прояви макрофінансової нестабільності
спостерігаються в Україні насамперед у грошово-фінансовій сфері, цілком
природним є те, що першочергові оперативні заходи антикризової політики
мають концентруватися саме в цьому секторі економічної діяльності.
Враховуючи об’єктивний і, ймовірно, довгостроковий характер глобальних
кризових процесів, комплексний характер внутрішніх чинників інфляції,
проблеми банківської системи, значне від’ємне сальдо торговельного
балансу і несприятливі перспективи щодо стану фінансового рахунку,
вагомі передумови для девальвації української валюти, що пов’язані з
погіршенням фундаментальних показників та ситуацією на світових
валютно-фінансових ринках, політичну кризу, ключовими завданнями в
грошово-фінансовій сфері слід вважати максимально можливе пом’якшення
впливу світової фінансової кризи на українську фінансову систему,
підвищення стійкості останньої, посилення довіри до неї.

При цьому ключовими напрямами застосування державних заходів щодо
підвищення стійкості фінансової сфери є:

?        посилення нагляду за якістю капіталу фінансових установ,
ліквідністю та ризиками;

?        підвищення прозорості діяльності фінансових установ,

?        підвищення оперативності реагування на ризики органів
регулювання і нагляду;

?        використання нових механізмів грошово-кредитного регулювання та
діяльності центральних банків.

Здійснені Національним банком України оперативні заходи відіграли
важливу стабілізуючу роль. Проте в подальшому їх має бути конвертовано у
розгалужену мережу інструментів та регуляцій, які спроможні
модернізувати фінансову систему України в напрямку підвищення її
антикризової стійкості. У світлі цього завдання недопущення надмірних
курсових флуктуацій та підтримання стійкості банківської системи
визначають необхідність:

?        посилення ролі НБУ в процесах курсоутворення шляхом як активних
валютних інтервенцій, так і підвищення жорсткості правил торгівлі на
валютному ринку;

?        розвитку механізмів управління гнучким валютним курсом з метою
недопущення його різких стрибків і збереження оптимальної динаміки
реального обмінного курсу гривні шляхом зниження темпів інфляції;

?        зміни концепції регулювання руху капіталів у напрямі зняття
обмежень на приплив капіталу і ужорсточення контролю за його відпливом
за «тіньовими схемами»;

?        зміцнення стабільності банківської системи, розширення її
ресурсних можливостей та інструментів підтримки економічного зростання;

?        активізації політики рефінансування, розгляду можливості
зменшення норм обов’язкового резервування, збільшення лімітів і
послаблення вимог до застави при отриманні банками кредитів від НБУ;

?        надання субординованих кредитів для підтримки вітчизняних
банків;

?        посилення контролю за спекулятивними угодами на міжбанківському
валютному і ресурсному ринках;

?        посилення спроможності фінансового сектору до ринкової
«стерилізації» частини надлишкової грошової маси, що знаходиться на
руках у населення через розширення спектру цінних паперів для
роздрібного продажу та розвиток фінансової інфраструктури, зокрема –
страхової мережі;

?        розробки механізмів заміщення зовнішніх ресурсів у вигляді
облігаційних позик, синдикованих кредитів і потоків спекулятивного
капіталу внутрішніми ресурсами у спосіб підвищення ролі у структурі
грошової пропозиції каналу рефінансування, шляхом розміщення бюджетних
коштів у банківській системі та залучення коштів населення.

Досягнення вищезазначених цілей потребує реалізації наступних заходів:

у сфері грошово-кредитної політики:

?        форсоване вдосконалення інституційного середовища, а саме:

?        механізмів антикризової взаємодії НБУ і банків, зокрема
оперативного антикризового втручання НБУ у діяльність банків;

?        механізмів ризик-менеджменту у напрямі врахування
взаємопов’язаних ризиків;

?        механізмів корпоративного управління, що забезпечують
прозорість і привабливість банків для зовнішніх інвесторів та прозорість
фінансової політики підприємства-позичальника;

?        механізмів розподілу і перерозподілу ліквідності (розвиток
міжбанківського ринку, розширення переліку об’єктів застави, збільшення
термінів рефінансування, встановлення своп-ліній, проведення
довгострокових РЕПО тощо);

?        посилення банківського регулювання у спосіб доповнення його
лібералізованих елементів нормами пруденційного нагляду і контролю,
насамперед в сфері розрахунку показників адекватності капіталу,
вдосконалення управління ліквідністю і пов’язаними ризиками;

?        проведення диференційованого рейтингування установ та
інструментів;

?        вдосконалення методів розкриття учасниками ринку інформації про
ризики;

?        вдосконалення методів оцінки й обліку активів за справедливою
вартістю.

?        розробка системи індикаторів, яка зможе сигналізувати про
ймовірність виникнення кризи у фінансовому секторі економіки;

?        укладення договорів з центральними банками інших країн, які
мають великі банки в Україні, з метою координації діяльності, обміну
інформацією та можливого фінансування;

?        напрацювання механізмів заміщення зовнішніх ресурсів
внутрішніми:

?        розвиток механізмів і розширення обсягів довгострокового
рефінансування банківської системи, що дозволить не лише компенсувати
потребу банків у зовнішніх запозиченнях, а й збільшити роль процентних
чинників регулювання грошової пропозиції;

?        створення спеціальних державних фондів для підтримки
ліквідності банків та з метою подолання кризових ситуацій на ринку,
зокрема для викупу цінних паперів;

?        збільшення кількості банків, які мають право на отримання
ліквідності у кризових в ситуаціях;

?        подовження термінів погашення наданої ліквідності для окремих
груп фінансових установ;

?        розбудова механізмів надання державних фінансових гарантій
комерційним банкам, компенсації частини збитків по кредитах, виданих
іншим кредитним організаціям, у яких була відкликана ліцензія;

?        розвиток механізмів державної підтримки спрямування ресурсів
банківської системи на довгострокове інвестиційне кредитування,
формування механізмів залучення на інвестиційні цілі фінансових ресурсів
із позабанківського обігу (в т. ч. коштів громадян);

?        форсоване нарощування пропозиції довгострокових фінансових
ресурсів на внутрішньому ринку, зокрема з використанням пенсійних
накопичень, що потребує реформи пенсійної системи;

?        розширення спектра та підвищення якості банківських послуг у
напрямі поєднання таких банківських продуктів, що приносять ризикові
процентні доходи, з продуктами, що генерують безризикові комісійні
доходи;

?        розширення спектра інструментів, що стимулюватимуть заощадження
населення і одночасно обмежуватимуть динаміку споживчих кредитів, а
саме:

?        підвищення суми виплат з Фонду гарантування депозитів фізичних
осіб щонайменше до 100 тис. грн.;

?        розширення лінійки депозитних внесків, зокрема з індексованою
(плаваючою ставкою);

?        розгляд можливості тимчасового гарантування державою вкладень
індивідуальних інвесторів у цінні папери у розмірі номіналу;

?        розвиток специфічних банківських інструментів (зокрема,
позичково-заощаджувальних рахунків, що дозволять накопичувати кошти з
більшою величиною максимально застрахованої суми;

?        введення системи страхування на ринку колективних інвестицій.

у сфері валютно-курсової політики:

?        перехід до нового сценарію регулювання Національним банком
України валютного курсу, ключовими ознаками якого має стати концентрація
зусиль на створенні належних інституційно-організаційних умов для
розвитку ринкових засад курсоутворення; раціональнішого використання
валютних коштів, посилення мотивації суб’єктів валютних відносин до
підтримання збалансованих валютних позицій і страхування валютних
ризиків;

?        вдосконалення політики валютних інтервенцій у напрямі
підвищення її узгодженості з процентною політикою;

?        прискорений розвиток строкового сегменту валютного ринку та
системи інструментів страхування валютних ризиків;

?        активніше використання гнучкого валютного курсу за призначенням
– як компенсатора негативних зовнішніх шоків та засобу підтримки
конкурентоспроможності товаровиробників;

?        перехід у валютному регулюванні до фактичної «прив’язки» курсу
гривні до «кошика валют» – до складу кошика могли б увійти, зокрема,
долар США, євро, фунт Великої Британії, швейцарський франк, юань КНР,
тощо.

Слід наголосити, що антикризові заходи монетарної політики будуть
успішними лише за підтримки їх виваженою фіскальною політикою. Цьому
сприятимуть, зокрема, коректна політика управління бюджетними коштами на
єдиному Казначейському рахунку НБУ, узгодження заходів Мінфіну щодо
розміщення тимчасово вільних коштів серед комерційних банків з діями НБУ
та розробка механізмів використання їх для стабілізаційних цілей.

Слід також підкреслити важливість коректної інформаційної політики, яка
має знижувати рівень інфляційних і курсових очікувань, підвищувати
довіру до банківської системи та дій НБУ. Закладення урядом до проекту
Держбюджету нереальних інфляційних та курсових орієнтирів,
невизначеність валютної політики НБУ відіграє несприятливу роль щодо
інфляційних й курсових очікувань, підриває довіру до дій монетарної
влади, що робить спекулятивні тенденції неконтрольованими. Для вирішення
цієї проблеми доцільно підвищувати рівень поінформованості населення
щодо перспектив інфляційних процесів та орієнтирів курсової динаміки,
оперативно висвітлювати ситуацію в банківській сфері і обґрунтовувати
причини застосування комплексу заходів для її врівноваження.

б) Стратегічні завдання антикризового спрямування

Разом з цим, описаний вище системний характер передумов макроекономічної
дестабілізації в Україні диктує потребу системності заходів
антикризового спрямування, які мають включати в себе не лише оперативні
заходи антикризової тактики, але й реалізацію стратегічних завдань,
спрямованих на послаблення негативної дії системних чинників.

1.      Першочергова увага має надаватися антиінфляційним заходам
структурного характеру, які концентруються на розбудові внутрішнього
ринку, зокрема:

–       пріоритетному розвитку мережі засобів прямих поставок
сільськогосподарської та продовольчої продукції споживачеві;

–       концентрації цільової державної допомоги сільгосппідприємствам
на розвитку мережі закупівлі та зберігання сільгосппродукції;

–       підвищенні ефективності використання ресурсів, насамперед –
енергетичних, як у виробничій сфері, так і в комунальному господарстві,
а також побуті.

2.      Має бути посилено увагу до регулювання доходів населення,
зокрема – запроваджено прогресивну шкалу прибуткового оподаткування та
запроваджено оподаткування нерухомості.

3.      Необхідно удосконалити інструментарій регулювання ліквідності
комерційних банків та структуризації збільшення грошової пропозиції,
зокрема – через формування сегменту «довгих грошей» шляхом створення
спеціалізованих інвестиційних банків та запровадження спеціальних правил
інвестиційного кредитування.

4.      Слід впровадити заходи щодо стимулювання кредитування
інвестиційних планів корпоративного сектору української економіки шляхом
компенсації відсотків за середньо- і довгостроковими кредитами,
залученими у комерційних банків, зменшення ставки резервування під
видачу подібних кредитів, розширення кредитної підтримки інвестиційної
діяльності галузей промисловості за рахунок фінансових ресурсів
державних банків, створення спеціалізованого банку з метою
інвестиційного кредитування наукоємних галузей промисловості.

5.      Враховуючи особливості фінансової ситуації, слід переглянути
проект Державного бюджету на 2009 рік, передбачивши концентрацію
видатків на завданнях, безпосередньо пов’язаних з напрямками, які можуть
послабити вплив інфляційних чинників, підтримати внутрішній попит на
товари вітчизняної переробної промисловості, втримати рівнень зайнятості
тощо:

–       підвищенні ефективності ресурсовикористання, зокрема – зменшенні
енергоємності виробництва та побуту;

–       збільшенні обсягів виробництва сільгосппродукції та підвищенні
продуктивності галузі;

–       реалізації інфраструктурних проектів локального та
загальнодержавного значення;

–       забезпеченні цільового характеру соціальних видатків з метою
зменшення їх інфляціогенного впливу.

6.      Має відбутися суттєва активізація заходів щодо регулювання та
обмеження небажаного імпорту, в тому числі:

–       забезпечення належного контролю за якістю імпортної продукції;

–       встановлення механізмів дієвого контролю за митною вартістю
імпорту;

–       застосування передбачених СОТ інструментів тимчасового обмеження
імпорту, з метою вирівнювання платіжного балансу, а також для випадків,
якщо імпорт товару спричиняє чи загрожує спричинити серйозну шкоду
вітчизняним виробникам.

7.      Необхідно прискорити запровадження інструментів підтримки
експорту, зокрема:

–       впровадження механізмів експортного кредитування та страхування
та формування відповідних фінансових установ;

–       удосконалення інфраструктурного забезпечення експортної
діяльності;

–       надання інформаційно-методичної та правової підтримки просуванню
продукції національних виробників на зарубіжних ринках.

8.      Мають відбутися активізація та розширення програм модернізації
промисловості як приватного, так і державного сектору. Високий рівень
зношеності виробничих фондів формує потребу в оновленні матеріальної
бази промисловості, що має стати ресурсом внутрішнього попиту на
продукцію машинобудування. Враховуючи значну долю державної власності в
таких секторах як електроенергетика, вугільна промисловість та ін.,
розширюючи інвестиційні програми, держава спроможна підтримати
діяльність промислового сектору у умовах скорочення зовнішнього попиту.
Крім загальних заходів, які дозволять пожвавити ситуацію в
промисловості, бачиться доцільним розроблення індивідуальних
антикризових програм для підтримки найбільш важливих галузей, перш за
все, чорної металургії, машинобудування, виробництва будівельних
матеріалів, нафтохімічної промисловості та ін. З метою стимулювання
інноваційної спрямованості модернізації слід також здійснити відновлення
системи податкових пільг для підтримки інноваційної діяльності
підприємств, створити механізми державної участі у фінансуванні
акціонерного капіталу інвестиційних фондів, що здійснюють фінансування
інноваційних проектів та виробництв, впровадити механізми стимулювання
імпорту сучасного технологічного обладнання.

9.      Слід забезпечити пріоритетність запровадження засобів
регулювання діяльності природних монополій, з метою недопущення
необґрунтованого підвищення цін та тарифів на послуги і товари, які
надаються ними, перш за все – тарифів на електроенергію, залізничні
перевезення, портові послуги тощо.

Виходячи з наявності значних ризиків погіршення платіжного балансу, що
негативно відбиватиметься на стабільності курсу гривні, слід суттєво
посилити активність зовнішньоекономічної політики, яка має сприяти
зменшенню негативного сальдо зовнішньої торгівлі та максимальному
використанню стимулюючого пливу останньої для економічного зростання. З
метою запобігання розвитку негативних тенденцій та поліпшення становища
у зовнішньоторговельній сфері України, на нашу думку, необхідно:

–         активізувати переговорний процес щодо створення зони вільної
торгівлі між Україною та Європейським союзом – обіцяний Україні статус
асоційованого членства в ЄС відкриває певні перспективи. Для прискорення
процесу переговорів, передусім, слід збільшити кількість учасників
переговорного процесу з української сторони в 3-4 рази і, відповідно,
збільшити витрати на фінансування цього процесу. При цьому слід
відстоювати процедуру асиметричної лібералізації із впровадженням
захисного перехідного періоду для чутливих ринків України;

–         прискорити діяльність щодо гармонізації сертифікації
української продукції відповідно до стандартів ЄС – зокрема, за
відсутності відповідних процедур, українська пшениця вищого ґатунку
вважається пшеницею другого ґатунку в країнах ЄС, від чого істотно
потерпають українські виробники і експортери. У зв’язку з тим, що досі
чимало українських підприємців акцентують увагу на низькій вартості
робочої сили і сировини, а не на підвищенні якості продукції, її
відповідності європейським стандартам, з’являються вагомі приводи щодо
обмеження щодо експорту продовольчої продукції не лише до країн ЄС, але
й, зокрема, до РФ;

–         активізувати співпрацю із структурами СОТ щодо реалізації
позитивного потенціалу членства України – українські підприємці досі не
відчули переваг участі країни в СОТ, тому чимало залежатиме від
діяльності представництва України при СОТ, активності
торговельно-економічних місій України за кордоном, кваліфікованої роботи
юристів щодо скасування антидемпінгових санкцій проти України тощо;

–         ініціювати створення міжнародної структури з раннього
попередження фінансових і торговельних криз, а також розробки ефективних
планів екстрених заходів на випадок таких глобальних катаклізмів –
міжнародні рейтингові агентства не попередили завчасно про чергову хвилю
фінансової кризи, а світова фінансова система не зуміла оперативно
зреагувати на неї. Україна, як член МВФ, Світового банку, СОТ та інших
спеціалізованих міжнародних організацій, може ініціювати створення групи
«раннього попередження і швидкого антикризового реагування» (14.10.2008
року Генеральний директор СОТ П. Ламі оголосив про створення спеціальної
групи з питань світової кризи всередині секретаріату СОТ). Україна
повинна взяти активну участь в засіданні Робочої групи СОТ з питань
торгівлі, боргу й фінансів, яка відбудеться наприкінці листопада 2008
року;

–         визначити напрямки запобігання негативним наслідкам ймовірного
погіршення торговельних відносин з Російською Федерацією – внаслідок
політизації українсько-російських економічних відносин Росія може
застосувати низку обмежувальних заходів, зокрема, щодо експорту
продукції українського АПК (молочна продукція, цукор, тощо) під приводом
захисту внутрішнього ринку. РФ може також обмежити експорт в Україну
коксівного вугілля, що створить додаткові проблеми для української
металургії;

–         використати можливості для активізації зовнішньої торгівлі,
які відкриваються завдяки проведенню фінальної частини європейського
чемпіонату з футболу в 2012 році – підготовка до цього турніру є
сприятливою нагодою для поліпшення іміджу країни, розбудови в кооперації
з іноземними партнерами сучасної інфраструктури (доріг, готелів,
стадіонів), імпорту в Україну сучасного устаткування, створення спільних
підприємств для випуску спортивного інвентарю, одягу, атрибутики для
українського і закордонного споживача, що повинно сприяти, зокрема,
збільшенню обсягів випуску продукції української легкої промисловості;

–         забезпечити спрощений процедурний режим для експорту продукції
вітчизняного машинобудування;

–         сприяти динамічному розвитку експорту сільськогосподарської
продукції – потужний аграрний потенціал України дає змогу динамічно
нарощувати експортні поставки продовольчих товарів. Протягом перших 9
місяців 2008 року експортовано сільгосппродукції на 7,4 млрд. дол.,
тобто на 71 % більше порівняно з аналогічним періодом минулого року
(17,2 % приросту загального експорту). Проте відстала транспортна
інфраструктура, брак зерносховищ, відсутність держави як потужного
гравця на ринку для забезпечення прийнятних для виробників цін,
відсутність системи сертифікації продукції, гармонізованої відповідно до
норм ЄС, не дозволяють аграрному сектору повністю реалізувати його
експортні можливості.

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref1” \o “” На думку експертів, в найближчій перспективі ймовірне
покращення ситуації в галузі, чому сприятиме введення в експлуатацію
після реконструкції Одеського НПЗ

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref2” \o “” Соціальний захист населення України: Стат. Збірник/
Державний комітет статистики України, Державний комітет статистики
України, 2007, Моніторинг макроекономічних та галузевих показників/
Державний комітет статистики України, випуск 7(99), с.54-57

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref3” \o “” «Бідність в Україні: методика та практика аналізу. –
Інститут демографії та соціальних досліджень, Київ, 2008.

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref4” \o “” Бідність в Україні. Звіт Світового банку в 2007 році.
Департамент людського розвитку в Україні, Білорусі та Молдові регіон
Європи та Середньої Азії. Звіт № 39887 – UA

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref5” \o “” Детальніше причини та особливості інфляційної
динаміки в цей період розглянуто у: Тактичні пріоритети та стратегічні
орієнтири економіки України / Я.А.Жаліло та ін.- К.: НІСД, 2008.- 88 с.

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref6” \o “” Окрім каналу рефінансування (за 9 міс. 2008 р. обсяги
рефінансування досягли 64 млрд. грн. за приросту грошової маси на 79,8
млрд. грн.), банкам доступні лише дорогі короткострокові кошти,
насамперед, від материнських структур західних банків. При цьому
посилилася конкуренція на внутрішньому ринку запозичень. Наприклад, у
вересні 2008 р. вартість ресурсів на ньому була приблизно в 1,5 разу
вище, ніж на початку року. Ціна зовнішніх ресурсів зросла в рази.

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref7” \o “” Борг української банківської системи перед західними
інвесторами на початок 2008 р. сягнув майже 31 млрд дол. США (35 %
зовнішнього боргу України), виплати поточного року складають приблизно
11 млрд дол. США.

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref8” \o “” Повідомлення прес-служби комбінату

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref9” \o “” Заява голови ради директорів компанії ІСД С.Тарути –
17 жовтня 2008 р.

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref10” \o “” World economic outlook: October 2008: Financial
Stress, Downturns, and Recoveries. – Washington, D.C.: International
Monetary Fund, 2008; World economic outlook: April 2008: Housing and the
Business Cycle. – Washington, D.C.: International Monetary Fund, 2008.

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref11” \o “” Україна. Економічний огляд: квітень 2008
http://siteresources.worldbank.org/INTUKRAINEINUKRAINIAN/

Resources/macro_update_080407_u.pdf; Україна. Економічний огляд: липень
2008
http://siteresources.worldbank.org/INTUKRAINEINUKRAINIAN/Resources/macro
_update_080718_u.pdf.

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref12” \o “” CEE Quarterly 04/2008. – Vienna: UniCredit Bank
Austria AG, 2008; CEE Quarterly 03/2008. – Vienna: UniCredit Bank
Austria AG, 2008.

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref13” \o “” Emerging World: Crunch Time. – Citigroup, 2008.

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref14” \o “” Украина – кредитный рейтинг
http://www.standardandpoors.ru/page.php?path=issuer&id=64

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref15” \o “” Fitch Ratings. Ukraine: Risks Mounting For External
Finances / September 2008. – www.fitchresearch.com

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref16” \o “” Country Report: Ukraine / September 2008. – London:
Economist Intelligence Unit, 2008; Country Report: Ukraine / August
2008. – London: Economist Intelligence Unit, 2008; Country Report:
Ukraine / July 2008. – London: Economist Intelligence Unit, 2008.

HYPERLINK “http://www.niss.gov.ua/Table/30102008/doklad.htm” \l
“_ftnref17” \o “” За експертними оцінками світова економіка в III кв.
2008 р. входить в рецесію, яка продовжиться за різними оцінками 0,5-2
року.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter