Лекція
Захист населення
План
Принципи захисту населення при надзвичайних ситуаціях.
Засоби індивідуального захисту.
Колективні засоби захисту.
Правила поведінки населення та заходи безпеки під час окремих стихійних
лих.
1. принципи захисту населеннят при надзвичайних ситуаціях
Під час організації захисту населення в НС необхідно керуватися такими
принципами, як:
Завчасна підготовка та здійснення захисних заходів.
Цей принцип передбачає завчасне придбання, нагромадження та
підтримування в постійній готовності засобів захисту, підготовку
формувань та їх оснащення, навчання населення способів захисту та
самозахисту, дій у надзвичайних ситуаціях, надання само- та
взаємодопомоги.
Диференційний підхід до визначення характеру, обсягу та термінів
проведення захисних заходів.
Визначається залежно від конкретних умов (ймовірність землетрусів,
повеней, наявність хімічно-, пожежо- і вибухонебезпечних об’єктів тощо).
Комплексність проведення захисних заходів під час ліквідації наслідків
надзвичайних ситуацій. Перевага повинна надаватися розумному поєднанню
таких заходів захисту, які найповніше будуть відповідати обставинам, що
склалися.
Основними способами захисту населення є:
використання засобів індивідуального та медичного захисту;
укриття населення у захисних спорудах;
евакуація та тимчасове переселення населення під час природних
катастроф, аварій на АЕС, ХНО тощо.
2. засоби індивідуального захисту
Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) поділяються на три основні групи:
засоби захисту органів дихання;
засоби захисту шкіри;
засоби медичного захисту.
Для захисту життя та здоров’я людини ЗІЗ мають винятково важливе
значення насамперед унаслідок можливості швидкого їх застосування у
випадку необхідності. Тому ЗІЗ повинні бути у постійній готовності
(особливо на ХНО), а в разі виникнення аварії – негайно застосовуватися.
2.1. Засоби захисту органів дихання
Протигази фільтрувальні (загальновійськові, цивільні)
Мають достатньо високі захисні якості й забезпечують захист органів
дихання та очей людини від впливу отруйних речовин (ОР), СДОР у вигляді
пари, туману, газу, диму, в крапельно-рідинному стані, радіоактивних
речовин (РР), що знаходяться у повітрі, а також від бактеріальних та
токсинних аерозолів.
Розрізняють протигази фільтрувальні та ізолюючі. Будова фільтрувальних
протигазів грунтується на принципі очищення зараженого повітря у
внутрішніх шарах фільтрувально-поглинальної коробки, де міститься
активоване вугілля, насичене каталізатором, та протиаерозольний
(протидимний) фільтр.
Фільтрувальний протигаз складається з фільтрувально-поглинальної коробки
та лицьової маски.
Для дорослого населення випускаються протигази типу ГП-5, ГП-5М та ГП-7,
для дітей – ДП-6М, ДП-6, ПДФ-7, ПДФ-Д та ПДФ-Ш. Крім того, для захисту
дітей віком до одного року випускається дитяча захисна камера КЗД-6.
Протигази ГП-6 та ГП-5М мають фільтрувально-поглинальну коробку малого
габариту, яка без сполучної трубки приєднується безпосередньо до
лицьової частини протигазу (шолом-маски). У шолом-маску протигазу ГП-5М
вмонтована мембранна коробка (переговорний пристрій).
Протигаз ГП-7 випускається у двох модифікаціях з різними лицьовими
частинами. ГП-7 комплектується лицьовою частиною з переговорним
пристроєм. ГП-7В – з переговорним пристроєм та пристосуванням до пиття
із штатної армійської фляги. Підбір лицьової частини протигазу ГП-7 та
ГП-7В проводиться шляхом вимірювання горизонтального та вертикального
обхвату голови. Горизонтальне вимірювання проводиться по замкнутій
лінії: надбрівна дуга, збоку на 2-3 см вище від краю вушної раковини та
ззаду через точку голови, що найбільш виступає. Вертикальний обхват
визначається шляхом виміру по замкнутій лінії маківка – щоки –
підборіддя.
Сума обох вимірів визначає зріст маски: 1-й зріст – 118,5-121 см, 2-й
зріст – 121,5-126 см, 3-й зріст – 126,5 см та більше.
Дитячі протигази мають деякі конструктивні особливості. Протигази ДП-6М
призначені для дітей молодшого віку (понад 1,5 року). Вони
комплектуються полегшеними фільтрувально-поглинальними коробками та
масками МД-1 чотирьох зростів.
Протигази ДП-6 призначені для дітей старшого віку. Маска МД-1 – 1-5
зростів.
Для захисту від окису вуглецю може використовуватися гопкалітовий патрон
(ДП-1), який на відміну від КДП може використовуватися тільки за умови
позитивних температур (від +5°С до +40°С), у разі негативних температур
патрон не функціонує.
Правила користування гопкалітовим патроном:
підготувати гопкалітовий патрон та вийняти з сумки протигазову коробку;
затримати дихання, відгвинтити з’єднувальну трубку від протигазової
коробки та нагвинтити накидну гайку трубки на горловину гопкалітового
патрона;
пригвинтити протигазову коробку до гопкалітового патрона і покласти
назад у сумку;
зробити сильний видих і відновити дихання.
Для захисту органів дихання тільки від окису вуглецю гопкалітовий патрон
можна приєднати безпосередньо до лицьової частини протигазу без
протигазової коробки.
Промислові фільтрувальні протигази
Є засобами індивідуального користування для захисту органів дихання,
очей та шкіри обличчя від впливу шкідливих речовин, що містяться в
повітрі у вигляді газів, пари та аерозолів, пилу, диму. Протигаз
складається з лицьової частини та протигазової коробки. Коробка
приєднується до лицьової частини за допомогою гофрованої трубки. Лицьова
частина захищає обличчя і очі від впливу шкідливих компонентів
повітряного середовища і забезпечує надходження очищеного повітря до
органів дихання. Вона являє собою шолом-маску, виготовлену з еластичної
гуми. У шолом-маску вмонтовані окуляри та клапанний прилад з клапанами
вдиху та видиху. Шолом-маска виготовляється п’яти розмірів (нульового,
1, 2, 3, 4-го). Розмір шолом-маски позначено цифрою на підборідній
частині. Фільтрувальна протигазова коробка призначена для очищення
повітря, що вдихається від отруйних речовин, які містяться у ньому.
Фільтрувальні коробки виготовляються двох типів:
для захисту від газів та пари без аерозольного фільтра;
для захисту від газів, пару, диму з аерозольним фільтром; така коробка,
крім кольору, має вертикальну білу смугу.
Коробка протигазу спеціалізована за своїм призначенням та повинна
застосовуватися тільки від вказаних отруйних речовин, яким відповідає
марка коробки та її розпізнавальне забарвлення.
Шлангові протигази
Шланговий самовсмоктувальний протигаз типу ПШ-1 – це апарат ізолюючого
типу, який використовують для захисту органів дихання людини в атмосфері
з нестачею кисню або за наявності високих концентрацій ОР. Принцип його
дії полягає у тому, що повітря для дихання всмоктується із незабрудненої
ОР зони на певній відстані від працюючого. Діє шляхом самовсмоктування
повітря.
Найраціональнішим є використання такого протигазу під час проведення
робіт з ремонту та очищення усередині різноманітних ємкостей (цистерн,
сховищ, баків тощо).
Під час роботи у шланговому протигазі дихання людини повинно бути
спокійним та глибоким.
У разі появи стороннього запаху під маскою необхідно негайно вийти із
загазованої ОР зони.
Ізолюючі протигази та прилади
Використовуються у тих випадках, коли у повітрі є високі концентрації ОР
(СДОР), коли можливе просочення ОР або СДОР і фільтрувальний протигаз не
забезпечує захисту, у разі нестачі кисню в повітрі та за умови високих
концентрацій окису вуглецю, а також невідомих ОР (СДОР) у повітрі.
За принципом забезпечення кисню ізолюючі протигази та прилади
поділяються на дві групи. Протигази 1-ї групи (ІП-4, ІП-46, ІП-46М)
забезпечують дихання за рахунок кисню, який вивільняється з
регенеративного патрона.
Регенеративний патрон призначений для поглинання вуглекислого газу та
водяної пари з повітря, що видихається, та виділення кисню для дихання.
Патрон заповнений зернами перекису натрію з додаванням гідроокису
кальцію, які вступають у хімічну реакцію з вуглекислим газом у
присутності водяної пари з виділенням кисню.
У кисневих ізолювальних приладах (КІП-5, КІП-7, КІП-8) дихання
відбувається за рахунок кисню, який подається з балона.
Респіратори
Респіратори призначені для захисту органів дихання від аерозолів, пилу,
РР, бактеріальних засобів. Респіратор Р-2 для дорослих являє собою
фільтрувальну напівмаску. Забезпечує можливість перебування в ньому до
12 год. та багаторазового використання. Респіратор Р-2ДІ (для дітей)
забезпечує безупинне користування ним протягом 4 год.
Характеристика промислових респіраторів
Марка респіратора Маркування
фільтрувального патрона Перелік отруйних речовин, від яких захищає ця
марка респіратора Час захисної дії, хв.
респіратор протигазовий РПГ-67
А РПГ-67А Органічні пари (бензину, гасу, ацетону, бензолу та його
гомологів, спиртів, ефірів тощо, крім органічних речовин з низькою
температурою кипіння, тих, що погано сорбуються, – пари хлор- та
фосфорорганічних отрутохімікатів)
За бензолом не менше ніж 60
В РПГ-67В Кислі гази (сірчаний ангідрид, сірководень тощо); пари хлор-
та фосфорорганічних отрутохімікатів За сірчаним ангідридом не менше ніж
50
КД РПГ-67КД Аміак та сірковуглець За аміаком не менше ніж 30, за
сірковуглецем не менше ніж 50
Г РПГ-67Г Пари ртуті Не менше ніж 20
респіратор універсальний
РУ-60М (МУ)
А РУ-67МА
або
РУ-67МУА Те ж саме, що РПГ-67А За бензолом не менше ніж 30
В РУ-60МУ
або
РУ-50МУВ Те ж саме, що РПГ-67А За сірчаним ангідридом не менше ніж 30
КД РУ-60М-КД
або
РУ-60МУ-КД Те ж саме, що РПГ-67А За аміаком не менше ніж 30, за
сірковуглецем не менше ніж 20
Г РУ-60МГ
або
РУ-60МУГ Аерозолі, пари ртуті Не менше ніж 15
Нині випускаються пилозахисні промислові респіратори Ф-62Ш, РП-91Ш,
Рп-92СН, У-2К, “Уралец-П”, “Лепесток-200” та “Лепесток-200М”.
Найпростіші засоби захисту органів дихання
Використовуються як респіратори. Прості за конструкцією, вони можуть
бути виготовлені самим населенням.
Протипилова тканинна маска ПТМ-1 складається з корпусу і кріплення,
корпус робиться з 2-3 шарів тканини. У ньому вирізані оглядові отвори, в
які вставлені скельця або прозора плівка. Маска кріпиться до голови
смужкою тканини, пришитою до бокових країв корпусу. Щільне прилягання
маски до голови забезпечується за допомогою резинки у верхньому шві та
зав’язок у нижньому шві кріплення, а також поперечної резинки, пришитої
до верхніх кутів корпусу маски.
Ватно-марлева пов’язка виготовляється із клаптя марлі розміром
100 х 50 см. У середину марлі кладуть шар вати розміром 30 х 20 см та
завтовшки 2 см. Вільні краї марлі загинають на вату, а кінці розрізають
посередині для зав’язки. Пов’язка придатна для разового використання.
За відсутності пов’язки можуть використовуватися рушники, шарфи, хустки
тощо, для захисту очей від РР (СДОР) – протипилові окуляри.
2.2. Засоби захисту шкіри
Призначені для захисту відкритих ділянок шкіри, одягу, взуття та
спорядження від попадання на них крапельно-рідинних ОР (СДОР), РР,
збудників інфекційних захворювань. Вони поділяються на табельні та
підручні. Табельні засоби захисту шкіри можуть бути фільтрувальними
(повітропроникні) та ізолюючими (повітронепроникні).
Захисний одяг з фільтрувальних матеріалів призначений для постійного та
періодичного носіння. Його основу складає бавовняне обмундирування,
оброблене спеціальною хімічною речовиною.
Комплект фільтрувального одягу ЗФО-58 складається з бавовняного
комбінезону, обробленого розчином спеціальної пасти, що затримує пари
СДОР (адсорбційного типу) або нейтралізує їх (хемосорбційного типу).
Комплект ЗЗК складається з плаща, захисних панчіх та рукавичок. Як
правило, він використовується з імпрегнованим одягом (обмундируванням)
та білизною.
Легкий захисний костюм Л-1 виготовляється з прогумованої тканини та
складається із сорочки з капюшоном, штанів, які зшиті разом з панчохами,
двопалих рукавичок та підшоломника.
Ізолюючі засоби захисту призначаються для роботи в зонах з високою
концентрацією ОР (СДОР), а також використовуються під час виконання
дегазаційних, дезактиваційних та дезінфекційних робіт.
Для захисту від ОР (СДОР) можна використовувати підручні засоби захисту
шкіри (предмети особистого, побутового, спортивного, виробничого та
іншого одягу і взуття з додатковими засобами герметизації). Треба мати
на увазі, що перебування в ізолюючому захисному одязі через порушення
теплообміну обмежене в часі, особливо у спекотну пору року.
2.3. Засоби індивідуального медичного захисту
Призначені для профілактики уражень та надання медичної допомоги
населенню, яке зазнало впливу радіаційних, хімічних, бактеріологічних
чинників техногенних та природних катастроф.
До засобів медичного захисту віднесені радіозахисні засоби, антидоти
(протиотрута), протибактеріальні препарати та засоби часткової
санітарної обробки.
Радіозахисні засоби (радіопротектори) – це фармакологічні препарати, що
застосовуються з метою ослаблення реакції організму на зовнішнє
радіаційне опромінення. За терміном радіозахисного ефекту
радіопротектори можуть бути короткочасної та тривалої дії.
До препаратів короткочасної дії належать найбільш поширені нині
цистамін, індралін, препарат Б-190 тощо.
Цистамін вживають по одній таблетці за 30-40 хв до опромінення.
Препарат Б-190 випускається у таблетках по 0,15. Разова доза – 0,45.
Таблетки потрібно розжувати та запити водою. Вживають за 15-20 хв до
опромінення. Тривалість дії – 1 год., після чого можна вживати повторно.
До препаратів тривалої дії належить РДД-77. Випускається у таблетках по
0, 025. Вживають за 1-2 доби до передбачуваного опромінення.
Радіозахисна дія настає через 1 добу після вживання і триває 8-10 діб.
До найефективніших радіопротекторів належать препарати, що містять сірку
(цистамін, меркаптоетиламін, глютатіон, тіосечовина). Останнім часом як
радіопротектори використовуються адаптогени (препарати женьшеню,
китайського лимонника, елеутерокока). Радіозахисний ефект мають вітаміни
С, А, В, Р.
‚
th
0
2
?
A
???????
?‚
?
???????
?x?x?????
??
?x??? ?x?x????? ?x????? Sня радіонуклідів у травний канал, оскільки легкорозчинні радіоізотопи досить швидко всмоктуються у кров. У разі надходження у травний канал ізотопів стронцію та барію застосовують адсобар, полісурмін, альгінат кальцію, альгісорб. Для запобігання всмоктуванню ізотопів цезію найефективніші ферроцин, бетонітова глина, вермікуліт, берлінський лазур. Після вживання адсорбентів необхідно очистити травний канал від вмісту (промивання шлунка, застосування блювотних засобів, сифонні та звичайні очисні клізми, сольові проносні). Якщо радіонукліди всмокталися в кров, застосовують комплексони, які утворюють з радіоізотопами сполуки, що швидко виводяться з організму. Для профілактики впливу радіоізотопів йоду на щитоподібну залозу застосовують препарати стабільного йоду. Для захисту організму від дії СДОР застосовують антидоти. Антидотами називають лікарські засоби, які запобігають дії отрути або усувають її з організму. Антидоти можуть використовуватися як засоби профілактики уражень і для надання медичної допомоги. Антидоти особливо ефективні на початку виникнення гострого отруєння, а використання із запізненням суттєво знижує їх лікувальну ефективність. Антидоти застосовують лише для захисту від деяких СДОР. До протибактеріальних засобів специфічної профілактики належать сироватки, вакцини, антитоксини, бактеріофаги, до неспецифічної – антибіотики, сульфаніламідні препарати, інтерферони тощо. До табельних медичних засобів належать аптечка індивідуальна (АІ-2), індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) та індивідуальний перев’язувальний пакет. До АІ-2 входить комплекс препаратів, що запобігають впливу на людину іонізуючого випромінювання, ОР( СДОР) або знижують його, бакзасоби застосовуються для профілактики шоку та раневої інфекції. АІ являє собою пластмасовий футляр, у який укладено шприц-тюбик та пенали з препаратами. Гніздо №1 – шприц-тюбик із знеболювальним засобом (1 мл 2% розчину промедолу), використовується як знеболювальний засіб з метою запобігання шоку від болю у разі травм та опіків. Гніздо №2 – пенал червоного кольору – антидот ФОС (тарен – 6 таблеток), застосовується 1 таблетка за сигналом ЦО. За умови наростання ознак отруєння застосовується ще 1 таблетка. Гніздо №3 – великий безбарвний пенал – протибактеріальний засіб №1 сульфадиметоксин (15 таблеток). Застосовується у разі шлунково-кишкових розладів, які виникли в результаті опромінення; у першу добу – 7 таблеток за один прийом, в наступні дві доби – по 4 таблетки за прийом. Гніздо №4 – 2 пенали рожевого кольору – радіозахисний засіб №1. У кожному пеналі по 6 таблеток цистаміну. Вживається за 30-40 хв. до можливого опромінення – одночасно 6 таблеток за один прийом, а за умови продовження опромінення – через 4-6 год. 6 таблеток. Гніздо №5 – 2 безбарвні пенали з квадратними корпусами – протибактеріальний засіб №2 (антибіотик широкого спектра дії), по 5 таблеток у кожному пеналі. Рекомендується застосовувати вміст одного пеналу в разі бактеріального зараження або загрози (як засіб екстреної неспецифічної профілактики), а також для профілактики раневої та опікової інфекції. Гніздо №6 – пенал білого кольору – радіозахисний засіб №2 (калію йодид). Вживають по 1 таблетці натще у разі небезпеки потрапляння радіоактивного йоду в організм. Гніздо №7 – пенал синього кольору. Протиблювотний засіб етапіразин (6 таблеток). Вживають по 1 таблетці відразу ж після опромінення для запобігання первинній реакції на опромінення або ослаблення її, а також у разі травм голови за наявності нудоти та блювання. Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 призначений для часткової санітарної обробки та дегазації відкритих ділянок шкіри й прилеглого до них одягу у разі попадання на них ОР (СДОР) у крапельно-рідинному та туманоподібному стані, а також бакзасобів. Пакет містить флакон з універсальним дегазатором ОР (СДОР). До нього додаються чотири ватно-марлеві тампони. У зв’язку зі швидким усмоктуванням ФОС та деяких інших ОР та СДОР необхідно максимально скоротити термін початку обробки (бажано протягом 5 хв.). Індивідуальний перев’язувальний пакет використовується для перев’язки ран, опіків, а також для зупинки деяких видів кровотечі. Він являє собою стерильний бинт з двома ватно-марлевими подушечками (одна фіксована на кінці бинта, друга – пересувна), які вміщені в герметичну упаковку. 3. Колективні засоби захисту Сховища – це захисні споруди герметичного типу, призначені для захисту людей від усіх уражаючих чинників ядерного вибуху, а також від СДОР, ОР та бактеріальних засобів. У надзвичайних ситуаціях мирного часу сховища забезпечують захист людей від дії високих температур, отруєння продуктами горіння, ураження СДОР та іонізуючим випромінюванням. Сховища мають основні та допоміжні приміщення. До основних належать відсіки для укриття, пункти управління, медичні пункти. У сховищах для лікувальних закладів розгортаються операційно-перев’язувальний блок, передопераційна, стерилізаційні приміщення тощо. До допоміжних приміщень належать фільтрувально-вентиляційні приміщення, приміщення для дизель-генераторів, електрощитові, приміщення для зберігання паливо-мастильних матеріалів, продовольства, санітарні вузли, тамбур-шлюз, тамбур. Для пропуску людей сховище повинно мати входи та аварійні виходи. Якщо висота приміщень становить 2,25-2,9 м, влаштовуються двоярусні нари, якщо висота 2,9 м і більше – триярусні. Повітропостачання сховищ забезпечується за трьома режимами. Режим 1 – чистої вентиляції. За такого режиму фільтрувально-вентиляційна система сховища очищує повітря від радіоактивного та іншого пилу (в протипиловому фільтрі). Режим 2 – фільтро-вентиляції. Зовнішнє повітря у фільтрах-поглиначах очищується від ОР та деяких СДОР, бактеріальних засобів і пилу. Режим 3 – регенерації. Є основним режимом захисту під чач аварій на ХНО. Якщо зовнішнє повітря значно загазоване шкідливими речовинами та продуктами горіння, проводиться регенерація внутрішнього повітря, одночасно створюється надмірний тиск повітря всередині сховища. Якщо неможливо провести регенерацію повітря у сховищі, подача кисню здійснюється із балонів. Кількість повітря на одну людину, яке подається, встановлюється залежно від температури повітря: у разі режиму 1 – 8-13м3/год., у разі режиму 2 – 2-10м3/год. Сховища повинні мати електропостачання від міської електромережі, а на випадок аварії – автономне. Система водопостачання та каналізації сховищ підключається до міської мережі. На випадок аварії міських мереж у сховищі передбачаються ємкості для аварійного запасу питної води з розрахунку 3 л на одну людину на добу, а також автономні приймачі фекальних вод. Сховище повинно мати телефонний зв’язок з пунктом управління та гучномовці, підключені до міської та місцевої радіотрансляційних мереж. За захисними властивостями сховища поділяються на 4 класи: 1 клас – витримує тиск ударної хвилі до 5 кг/см2; 2 клас – витримує тиск ударної хвилі до 3 кг/см2; 3 клас та 4 – витримують тиск ударної хвилі до 2 кг/см2 і до 1 кг/см2; За ємкістю на: малі – до 600 осіб; середні – від 600 до 2000 осіб; великі – більше 2000 осіб. За місцем розташування: вбудовані та окремо розташовані. За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням (ФВО): промислового типу та спрощені. За часом забудови: ті, які збудовані завчасно та швидкозбудовані (будуються при загрозі нападу противника). Сховища повинні забезпечувати створення необхідних санітарно-гігієнічних умов. Основними показниками цих умов є: наявність чадного газу, температура та вологість повітря. В сховищах повітря повинно мати чадного газу не більше 1% (гранично допустима концентрація – ГДК – 3%), відносну вологість не більше 70% (ГДК – 80%) і температуру, не вище 23°С (ГДК – 31°С). Приміщення сховищ поділяються на основні і допоміжні. До основних відносять: приміщення для укриття людей та тамбури-шлюзи. До допоміжних – фільтровентиляційні камери (ФВК), санітарні вузли, захищені дизельні електростанції, захищені входи і виходи, медичні кімнати, комори для продуктів та води, аварійні виходи. Аварійний вихід влаштовується у вигляді підземної галереї розміром 90 х 130 см з виходом на територію, яка не завалюється (половина висоти споруди плюс три метри) через вертикальну шахту, яка закінчується оголовком. В невеликих містах і населених пунктах, сільській місцевості, тобто в заміській зоні, основну небезпеку буде представляти радіаційне забруднення місцевості, тому для захисту місцевого населення, яке евакуйоване з міст, готуються протирадіаційні укриття. Протирадіаційні укриття (ПРУ) – захисні споруди, які забезпечують захист людей від уражаючої дії іонізуючого опромінення, світлового опромінення і частково від ударної хвилі. За ступенем захисту ПРУ поділяються на 3 групи: 1 група – послаблює дію гама-опромінення в 100-200 разів; 2 група – послаблює дію гама-опромінення в 50-100 разів; 3 група – послаблює дію гама-опромінення в 20-50 разів. В протирадіаційних укриттях передбачається природна або механічна вентиляція, енерго- та водопостачання від загальної мережі. При відсутності водоводу необхідно мати запас води з розрахунку 2 літри на одну людину на добу. Прості укриття – споруди, які забезпечують захист людей від малопотужних механічного характеру ушкоджуючих факторів, іонізуючого опромінення, деяких сильнодіючих отруйних речовин. До них можуть бути віднесені підвальні та напівпідвальні приміщення, траншеї, щілини. 4. Правила поведінки населення та заходи безпеки під час окремих стихійних лих Після землетрусу необхідно розібратися та зорієнтуватися в обстановці, що склалася. Зусилля усіх людей, які не потерпіли від землетрусу і не мають ушкоджень, повинні бути направлені, насамперед, на розшук, вивільнення з-під завалів та надання першої медичної допомоги потерпілим. Необхідно в першу чергу потурбуватися про дітей, хворих, людей літнього віку, вагітних жінок. Під час проведення рятувальних робіт необхідно дотримуватися правил особистої безпеки: забороняється без особливої на те потреби ходити по завалах, заходити у зруйновані будинки, перебувати поблизу будівель, яким загрожують обвали; оглядаючи внутрішні приміщення, забороняється користуватися відкритим вогнем (факелами, гасовими ліхтарями); у загазованих приміщеннях не можна палити, користуватися іскроутворюючим інструментом, запускати двигуни, машини та механізми; виконуючи роботи у будівлі зі зруйнованими та пошкодженими електромережами, забороняється торкатися незахищеними руками електричних дротів, з’єднаних з ними металевих предметів; у місцях зберігання СДОР слід обов’язково використовувати засоби захисту органів дихання та шкіри. Під час повеней створюється реальна загроза життю та здоров’ю людей, тварин, руйнування споруд і комунікацій, гинуть посіви та матеріальні цінності. Особливу небезпеку несуть руйнування гребель великих водосховищ та інших гідроспоруд, у результаті чого виникають катастрофічні затоплення. У разі безпосередньої загрози повені в першу чергу проводиться оповіщення та інформування керівників підприємств, установ, навчальних закладів і всього населення. Інформація щодо повені передається через радіомережі радіостанціями, телебаченням та при допомозі інших засобів зв’язку. Під час повені найважливіший обов’язок усіх громадян – надання допомоги та рятування потопаючих. Окремі групи людей у силу певних обставин, що склалися, можуть залишитися на затопленій території. У такому випадку насамперед необхідно переміститися у безпечне місце (це можуть бути верхні поверхи будівель і споруд) і дотримуватись таких правил безпеки: не вживати продукти харчування, забруднені повеневою водою; не пити непереварену воду; не користуватися електроприладами, що намокли; перебуваючи у воді або у своєму приміщенні, не торкатися до електричних дротів та включених у електромережу приладів; обмежити пересування у затопленому місці; у разі необхідності пересування і відсутності плавзасобів пливти слід не проти течії, а під кутом до неї, остерігаючись предметів, що плавають або затоплені. Інформацію про наближення урагану надають установи гідрометеослужби. У зоні дії урагану, бурі, смерчу населення повинно дотримуватися необхідних правил безпеки: не виходити з укриття відразу після ослаблення вітру; знаходитися якнайдалі від різних предметів (шифер, черепиця, скло, дахове залізо), від електропроводів; знаходячись поза укриттям, треба або знайти найближчий яр, рів, яму, або впритул припасти до землі. Якщо є загроза селевого потоку або зсуву, то за наявності часу населення евакуюється з небезпечних районів у безпечні зони. У міру можливості вивозяться матеріальні цінності, проводиться відгін сільськогосподарських тварин. Після оповіщення про наближення селевого потоку або про початок зсуву, а також за наявності перших ознак їх початку слід: якнайшвидше залишити приміщення; попередити про загрозу оточуючих; перебратися у безпечне місце; залишаючи приміщення, треба погасити вогонь у печі, перекрити газові крани, вимкнути світло, електроприлади; підготувати жердини, канати, вірьовки для врятування людей, захоплених селевим потоком. Література Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 2001. – 348с. Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 1993. – 462с. Организация экстренной медицинской помощи населению при стихийных бедствиях и других чрезвычайных ситуациях / Под ред. проф. Мешкова В.В. – М., 1991. – 208с. Воробйов О.О., Кардаш В.Є. Методика оцінки радіаційної і хімічної обстановки. Прилади радіаційного і хімічного контролю. Методичний посібник. – Чернівці, 1988. – 20с. Закон України “Про цивільну оборону України” / відомості Верховної Ради України, 1993р., №14, с. 124. PAGE 1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
