.

Сучасні види зброї та їх вплив на величину санітарних втрат (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
20 6608
Скачать документ

Реферат на тему:

Сучасні види зброї та їх вплив на величину санітарних втрат

Навчальна мета Ознайомити студентів з сучасними поглядами на
класифікацію, величину та структуру санітарних втрат та їх вплив на
організацію медичного забезпечення військ в умовах надзвичайного стану.

Час 90 хв.

Місце проведення Ауд. № 6

Навчально-матеріальне оснащення

.

Навчальні питання і розрахунок часу

Вступ 5 хв.

Основна частина 80 хв.

Загальна характеристика і класифікація санітарних втрат 35 хв.

Вплив уражаючої дії сучасної зброї на величину і структуру санітарних
втрат 25 хв.

Методика визначення величини санітарних втрат від ядерної, хімічної,
бактеріологічної, звичайної зброї та запалювальних засобів

20 хв.

Підсумки 5 хв.

Вступ

Історія війн свідчить про безперервний ріст людських втрат як в
абсолютних так і в інтенсивних показниках. Особливо чітко виражена ця
тенденція в ХХ сторіччі. Так, в першу світову війну у 36 державах, які
воювали, втрати склали пораненими 20 млн. і загиблими – 10 млн. чоловік.
В другій світовій війні приймала участь уже 61 держава. Втрати
пораненими склали більше 90 млн. і загиблими до 50 млн. чоловік. За один
рік першої світовій війни середні втрати воюючих держав вбитими склали
2,5 млн. чоловік, за такий же період другої світової війни ці втрати
перевищили 10 млн., тобто виросли в 4 рази.

При цьому мова ведеться не тільки про абсолютне збільшення втрат в живій
силі, що могло бути зв’язаним зі збільшенням чисельності військ, які
беруть участь у війні, але і в підвищенні інтенсивності втрат.

Так, якщо на 100 чоловік населення держав, які воювали в першій світовій
війні, був вбитий один, то в другій світовій війні майже кожний
четвертий

Величина санітарних втрат, як відомо, не є постійною і залежить від
багатьох факторів, і перш за все, від виду і масштабу застосування
засобів масового ураження. Основним і найбільш ефективним засобом
ураження живої сили противника в теперішній час є ракетно-ядерна зброя.
Саме вона рішуче впливає на формування санітарних втрат під час окремих
опера цій і всієї війни в цілому. Відповідну роль може зіграти також
хімічна і бактеріологічна зброя.

В результаті аналізу і отриманих даних при проведенні спеціальних
досліджень, можна твердо сказати, що в сучасній війні, особливо в її
початковий період, величина і структура санітарних втрат в основному
будуть залежати від видів зброї, складу угрупування військ, їх
ешелонування, ступеня захисту, а також від виду бойових дій.

Так, за результати досліджень, санітарні втрати військ фронту від
ядерної зброї (на Західному ТВД) можуть коливатись від 37 % до 66 %,
причому при раптовому нанесенні першого ядерного удару вони можуть
скласти до 40 % і більше процентів від чисельності військ.

Необхідно відмітити, що приведені показники можливих санітарних втрат
необхідно розглядати творчо, враховуючи характер бойових дій,
застосування противником засобів ураження, стан військ,
клімато-географічні і інші умови.

Також необхідно враховувати, що санітарні втрати є величиною, яка може
змінюватись в залежності від модернізації і удосконалення засобів і
способів проведення збройної боротьби.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА І КЛАСИФІКАЦІЯ САНІТАРНИХ ВТРАТ

Усі втрати особового складу військ під час війни чи у період бойових дій
мають назву загальних втрат і діляться на 2 види – незворотні та
санітарні. До незворотних втрат відносять убитих і тих, що пропали без
вісті, або потрапили у полон.

Під санітарними втратами військ прийнято вважати осіб, які за станом
здоров’я втратили боєздатність чи працездатність не менше ніж на одну
добу і потрапили в медичні пункти або лікувальні заклади. В залежності
від причин, що викликали втрату боєздатності.

До І групи відносяться ті, які постраждали від дії усіх видів зброї і
супутніх уражаючих факторів. До бойових втрат відносяться також втрати
особового складу від впливу інших несприятливих факторів бойової
обстановки (перегрівання, охолодження, відмороження, гострі реактивні
стани і інше).

Бойові санітарні втрати за етіологією і видами ураження діляться на такі
класи:

А – механічні ушкодження (кульові, осколочні поранення, закриті травми і
інші);

Б – термічні ураження (опіки і відмороження);

В – радіаційні ураження (гострі, хронічні, комбіновані);

Г – ураження отруйними речовинами;

Д – ураження бактеріальними засобами (біологічною зброєю);

Є – реактивні стани (особливо при застосуванні ЗМУ).

Крім цього, у числі санітарних втрат виділяють такі групи:

комбіновані ураження, які викликаються різними видами зброї (наприклад,
поранення кулею та ураження ОР), або різними уражаючими факторами одного
виду зброї (механічне ушкодження від ударної хвилі, опік від світлого
випромінювання і ураження проникаючою радіацією ядерного вибуху);

поєднані ураження – ураження декількох анатомічних частин або органів
тіла одним уражаючим фактором (пошкодження носа, ока, головного мозку
при кульовому пораненні в голову);

множинні поранення – викликаються двома, або декількома снарядами одного
виду зброї декількох ділянок однієї або різних анатомічних частин тіла.

За важкістю стану пораненні і хворі поділяються на три групи:

тяжкопоранені (тяжкохворі) – коли є загроза для життя, або втрати
боєздатності;

легкопоранені (легкохворі) – відсутні загроза для життя і втрати
боєздатності, вони спроможні самостійно пересуватися, термін лікування –
до 2-х  міс. (швидке виліковування цієї категорії поранених і хворих має
особливе значення для поповнення і відновлення бойових втрат)

поранені і хворі середньої тяжкості і займають проміжне місце серед
вищеназваних груп, вони здатні самостійно пересуватися на невеликі
відстані.

За профілем допомоги, яка надається, поранені і хворі поділяються на дві
основні групи:

хірургічного профілю;

терапевтичного профілю.

Центральною проблемою в 2-й світовій війні була вогнепальна травма і її
наслідки. Доля тих, кому потрібна була хірургічна допомога складала 65,3
% від усіх санітарних втрат.

Терапевтичний профіль уражених складають:

Терапевтичний контингент уражених – ураження іонізуючим випромінюванням,
ОР, ВЗ, контужені (легкої форми ураження), особи з реактивними станами і
гострими психічними розладами.

Ті, що мають комбіновані ураження з наявністю компонента терапевтичного
профілю (поранення + променева хвороба, ураження ОР, бактеріальними
засобами).

Хірургічні контингенти уражених при наявності ускладнень і захворювань
внутрішніх органів на основі механічних пошкоджень; більшість обпечених,
які спочатку потребують терапевтичної допомоги в боротьбі з
інтоксикацією.

Санітарні втрати терапевтичного профілю будуть виникати так само, як і
хірургічні, в масовій кількості в зв’язку з застосовуванням противником
зброї масового ураження. Таким чином, виникає нова, якісно відміна і
раніше не вивчена категорія санітарних втрат, яку прийнято називати
“бойова терапевтична патологія”.

Специфічні особливості цієї травми:

можливість одномоментного виникнення багатьох вогнищ масових санітарних
втрат;

складність і різноманітність структури уражень і їх клінічного перебігу;
високу питому вагу важких захворювань і отруєнь, які потребують
проведення термінових заходів безпосередньо у вогнищах уражень і на усіх
етапах медичної евакуації;

висока летальність, тривалість і важкість клінічного перебігу значної
частини ускладнень;

відносна новизна і недостатня вивченість патогенезу, клініки терапії
бойової терапевтичної травми, обумовлена відсутністю попереднього
досвіду і труднощами з накопиченням його в мирний час.

Величина (розміри) санітарних втрат є одним з найважніших факторів, який
істотно впливає на організацію медичного забезпечення військ. Об’єм
медичної допомоги в медичних пунктах і лікувальних закладах, потреба в
засобах збору і евакуації, в лікувальних закладах, в медичному майні та
ін. знаходяться в прямій залежності від величини санітарних втрат військ
у бою або операції. Тому в період планування медичного забезпечення
бойових дій військ, а також у ході бою і операції оцінці очікуваних або
наявних уже санітарних втрат приділяється велика увага.

На величину санітарних втрат впливають багаточисельні елементи
обстановки, найважливішим з яких є: завдання військ і характер бойових
дій, співвідношення сил і засобів сторін, властивості застосованих видів
зброї, масштаби її застосування, ефективність і своєчасність
використання засобів і способів захисту особового складу від уражаючої
дії зброї, моральний стан військ, характер місцевості ступінь її
інженерного обладнання та ніш. В зв’язку з цим розміри санітарних втрат
війсь можуть значно коливатись.

Отже, для правильного визначення величини санітарних втрат у майбутньому
бою або бойовій операції необхідно провести всебічний аналіз обстановки
в кожному конкретному випадку. Разом з цим суттєву допомогу в
прогнозуванні можливих втрат від звичайних видів зброї дає знання
досвіду медичного забезпечення військ у ВВВ, локальних конфліктів
(В’єтнам, Афганістан, Близький Схід, Чеченський конфлікт та інш.)

У період ВВВ полки за день наступального бою втрачали від 2 % до 20-25 %
особового складу і більше.

В умовах сучасної війни величина бойових санітарних втрат буде
коливатися у ще більших межах, особливо при застосуванні противником
зброї масового ураження:

при наступі – від 25 % до 50 %;

в обороні – від 10 до 20 % чисельності особового складу полку.

Проведені в останні роки дослідження дозволили одержати дані про можливі
санітарні втрати, які зв’язані з діями військ на зараженій
радіоактивними речовинами місцевості. Величина їх може також коливатись
в значних межах. Величина втрат від ХЗ і бактеріальних токсинів
знаходиться в прямій залежності від ряду факторів найважливішими з яких
є: масштаби, способи застосування ХЗ, раптовість, властивості отруйних
речовин, досконалість системи протихімічного захисту військ, на
зараженій площі, характер бойових дій, моральний і фізичний стан військ.
Орієнтовні розрахунки дозволяють передбачити, що розміри санітарних
втрат від ХЗ у полку можуть в середньому скласти: в наступі – 4-6 %, в
обороні – 5-8 % чисельності особового складу за добу.

При плануванні медичного забезпечення не завжди вдається мати дані для
розрахунку санітарних втрат. Тому необхідно в усіх випадках активно
збирати дані про обстановку, які дозволяють визначити можливі санітарні
втрати, а також рубежі і напрямки, де вони можуть бути найбільшими.

Крім цього, нестача вихідних даних для розгорнутої оцінки очікуваних
втрат і стислі терміни планування медзабезпечення військ диктують
необхідність застосування методик прискорених розрахунків, з якими ви
познайомитесь на практичних заняттях.

Для начальника медслужби частини і з’єднання важливе значення має
постійне знання і правильна оцінка, санітарних втрат, що вже виникли у
ході бою, особливо в результаті застосування противником ядерної
(хімічної) зброї. Начальник медслужби негайно приймає заходи для
вияснення, у якій саме частині бойового порядку виникло вогнище масового
ураження, яка потужність ядерного вибуху, або вид ОР і масштаб їх
застосування.

2.ВПЛИВ УРАЖАЮЧОЇ ДІЇ СУЧАСНОЇ ЗБРОЇ НА ВЕЛИЧИНУ І СТРУКТУРУ САНІТАРНИХ
ВТРАТ, ОРГАНІЗАЦІЮ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬК

А. Звичайна зброя. Уражаюча дія звичайної зброї залежить від її виду
(вогнепальна, високоточна зброя, боєзапаси об’ємного вибуху,
запалювальні суміші і т.інш.) і конструкції боєприпасу.

В удосконаленні звичайних засобів ураження можна простежити два чітко
виражених напрямки.

По-перше, це підвищення потужності вибухів на основі досягнень хімії
вибухових речовин.

По-друге, покращення конструкції боєприпасів і засобів їх доставки до
цілі.

До взірців сучасної звичайної вогнепальної зброї відносяться:

пістолети, автоматична зброя (автомати, кулемети);

гвинтівки М 16АІ (напівавтомати США);

артилерійські снаряди з стрілковими елементами;

кульові і ананасні (касетні) бомби;

боєприпаси об’ємної (вакуумної дії);

високоточна зброя та ін.

Особливістю сучасних боєприпасів вибухової дії є запрограмоване
формування під час вибуху осколків певної маси і розмірів, що забезпечує
високу початкову швидкість польоту більшості осколків (1500-2000 м/с),
зберігання достатньо високої швидкості польоту їх на великі відстані від
місця вибуху.

Крім цього, збільшення площі ураження досягається застосуванням вибухів
з направленим польотом осколків, використанням мін, які вибухають над
поверхнею землі, касетних зарядів і бомб, заповненням боєприпасів
готовими уражаючими елементами у виді кульок, стріл, кубиків і ін.).
Частіше всього ураження такими елементами призводять до більш тяжкої
патології, ніж це мало місце в минулому.

Кулькові і ананасні бомби викликають множинні поранення з невеликими, як
правило, вхідними отворами. Кулі зменшеного калібру при попаданні в
тканини гублять сталість положення, починають “кувиркатися”, що викликає
велику зону руйнування тканин вздовж раневого каналу. У зв’язку з цим,
такі поранення досить часто ускладнюються шоком, маса нежиттєздатних
тканин збільшується, ускладнюється первинна хірургічна обробка ран,
збільшується небезпечність нагноєння рани, а також збільшується строк
лікування і реабілітації поранених, дрібні кісткові уламки уражають
магістральні судини і нерви.

В зв’язку з вищесказаним сучасна вогнепальна рана буде більш важкою,
зростає питома вага множинних і поєднаних поранень, збільшиться частота
поранень судин життєво важливих органів, поранення частіше будуть
супроводжуватись шоком і кровотечею. За рахунок збільшеної сили вибуху
мін, бомб, снарядів та ракет з тротиловим зарядом зросте кількість
контужених серед ураженого особового складу.

Потреба у невідкладних заходах медичної допомоги при вогнепальних
травмах значно зростає як безпосередньо на місці поранення, так і на
передових етапах медичної евакуації.

Специфічними особливостями уражень новими видами вогнепальної зброї є:
наявність великої зони зруйнування тканин за ходом раневого каналу,
велика частота множинних поранень і об’єднаних пошкоджень. Ці
особливості призведуть до складності діагностики, труднощам визначення
сортувального призначення.

В боєприпасах об’ємного вибуху використовуються суміші метілацетілену,
пропадієну і пропану з добавкою бутану або суміші на основі окису
пропілену (етилену) і різних видів рідкого палива. Надлишковий тиск, що
дорівнює 20-30 кг/см2, який виникає під час вибуху, здатний зруйнувати
надміцні укриття і уражати особовий склад, який в них знаходиться.

Говорячи про уражуючу дію сучасної зброї і санітарні втрати від неї,
потрібно особливо вказати на “високоточну зброю”, до якої відносяться
принципово нові системи зброї, т.зв. “точного” наведення, коректованого
після пострілу.

Відмінною особливістю високоточної зброї є принцип “постріл – ураження”.
Для застосування ВТЗ використовуються РУК, РВК. Усі типи
розвідувально-ударних комплексів мають однакову схему застосування, яка
включає засоби знаходження цілей (виявлення цілей), наведення зброї,
центр управління і обробки даних, засоби з автоматичним коректуванням
траєкторії польоту до цілі.

Для прикладу розвідувально-ударний комплекс “Асол-Брейкер”, призначений
для розвідки і нанесення ударів по танкових угрупуваннях в районах
їхнього зосередження, або на марші на глибину до

200-350 км, що приведе до значних санітарних втрат танкових екіпажів.

Важливим напрямком в удосконаленні звичайної зброї є зростання масштабів
застосування запалювальних сумішей. Починаючи з 1942 року більшу частину
авіаційних бомб, які були скинуті англійськими і американськими
льотчиками на німецькі міста, складали запалювальні суміші. У декотрих
нальотах за одну ніч їх скидалось до мільйону, що складало 80-100 %
бомбового завантаження літаків. 70-80 % зруйнувань у містах були
викликані пожежами від запалювальних боєприпасів. Бомбардування Дрездена
і Гамбурга призвели до жертв, які можуть бути порівняні з наслідками
ядерних ударів по Хіросімі і Нагасакі.

У війні проти Кореї (1950-52 р.р.) вперше у великих кількостях
американці почали застосовувати напалм. Здійснюючи в середньому 700-800
літако-вильотів за добу американська авіація скинула понад 200 тис.
напалмових бомб.

Серед сучасних запалювальних речовин використовують напалм, терміти,
пірогелі, білий фосфор.

При дії на особовий склад запалювальні речовини викликають як світлове
випромінювання ядерного вибуху – термічні опіки.

Ураження напалмом має ряд особливостей.

По-перше, він прилипає до шкіри людини. Це зумовлено тривалою дією
високої температури і глибокого ураження не тільки шкіри, але
“глибокорозташованих” органів, м’язів, кісток. На місці опіку у перші
години, як правило, виникає важкий щільний струп, біля якого
розвивається різкий набряк тканин. Відтворення струпу проходить дуже
повільно і закінчується лише до початку другого місяця, і на повне
заживлення навіть невеликої рани потрібно 2 або 3 місяці.

По-друге, в результаті надзвичайно сильного больового подразнення часто
вже у перші 30-60 сек. розвивається різке збудження (еректильна фаза
шоку), яка потім переходить у фазу важкого торпідного шоку.

Третьою особливістю дії напалма є те, що одночасно виникають опіки
верхніх дихальних шляхів, ураження легень і загальне отруєння організму.

Розпечене повітря небезпечно для людей на відстані 100 м з підвітряного
боку від місця горіння великих мас напалму.

З навітряної сторони теплове випромінювання відчуваєьтся на 40-50 м.

Температура повітря поблизу полум’я може досягати 500 (С, а між
вогнищами горіння – біля 100 (С. Небезпечність ураження тут зберігається
протягом 10 хв.

У деяких випадках можливе отруєння людей із-за різкого зниження кисню в
повітрі. На 1 кг напалму витрачається 3-5 кг кисню, тобто стільки,
скільки його знаходиться в 11,7 м3 повітря. Загибель людей може також
відбуватися внаслідок утворення при горінні напалму уражаючих
концентрацій окису вуглецю.

Важкі ураження напалмом частіше всього закінчуються смертю. (до 35 % у
вогнищах його застосування, і більше 20 % – в медичних закладах).

Б. Ядерна (термоядерна) зброя.

Санітарні втрати від ЯЗ залежать у першу чергу від її уражаючих
факторів.

Розглянемо дію кожного із уражаючих факторів ядерного вибуху на організм
людини.

1.Уражаюча дія ядерної хвилі.

Ударна хвиля являє собою зону сильно стислого і нагрітого повітря, яка
розповсюджується із надзвуковою швидкістю від місця вибуху. Її рух
супроводжується громоподібним звуком.

Передня границя удрної хвиля називається фронтом ударної хвиля. Ударна
хвиля складається з двох зон:

а – зона стиснення, де тиск вище атмосферного і може досягати поблизу
від епіцентру вибуху десятків кг/см2, з відділенням швидко зменшується;

б – зона розрядження, де тиск нижче атмосферного. Величина розрядження
не перевищує 0,3 кг/см2. зона розрядження переміщується безпосередньо за
зоною стиснення, повітря в цій зоні рухається в напрямку до центру
вибуху.

Уражуюча дія ударної хвилі визначається, в основному, величиною
надлишкового тиску і часом дії, які залежать від потужності ядерного
боєприпасу, виду вибуху і відстані від епіцентру вибуху.

Умовно вогнище вибуху в залежності від уражаючої дії надлишкового тиску
ударної хвилі поділяється на 4 зони:

Перша зона з надлишковим тиском вище 1 кг/см2, характеризується
смертельною травмою людей, які розташовані на відкритій місцевості і
дуже важкою травмою – у сховищах.

Друга зона з надлишковим тиском 0,5-1 кг/см2, характеризується важкими
травмами людей на відкритій місцевості і середніми – у сховищах.

Третя зона з надлишковим тиском 0,3-0,5 кг/см2 характеризується травмами
середньої важкості у людей, розташованих на відкритій місцевості і
легкими травмами – у сховищах.

Четверта зона з надлишковим текстом 0,1-0,3 кг/см2 – легкі травми
дістануть люди на відкритій місцевості, сховища повністю захищають від
травм.

Ураження ударною хвилею людей виникають в результаті:

безпосередньої прямої дії надлишкового тиску та високої температури
повітря;

непрямої дії – травмування вторинними предметами, відкидання людини і
удар її об землю, місцеві предмети, які навалюються в оборонних
спорудах, підвалах, тощо.

Діючи на тіло людини, ударна хвиля призводить у ньому короткочасну
деформацію, яка перетворюється в хвилю стискування, яка розповсюджується
в тілі, як хвиля миттєвого стиску і розширення.

Дія хвилі. Під час дії хвилі деформація більше всього проявляється при
переході від щільної тканини до органів, які містять повітря, у місцях
прикріплення м’яких тканин до кісток, хрящів, а також у порожнинних
органах, які містять рідину.

В органах, які заповнені рідиною і кров’ю під дією хвилі стиску виникає
гідравлічний удар, який здатний розривати судини і органи. Діючи в
організмі на тканини і органи різної щільності, ударна хвиля здатна
викликати в них розриви, розділювання, переломи, множинні і обширні
крововиливи і інші зміни.

Різкі коливання тиску (баротравма) в поєднанні з дією звукової хвилі
(акустична травма) викликають ушкодження барабанної перетинки,
середнього і внутрішнього вуха, може виникнути глухота і німота.

Частою травмою будуть контузії з втратою, затримкою пульсу, кровотечею з
носу, вух.

Поблизу від епіцентру, які знаходяться в оборонних спорудах, підвалах,
тунелях, танках можуть дістати опіки верхніх дихальних шляхів від
гарячих газів, які проникають в ці приміщення. Надмірне пилеутворення
може викликати задуху. На першому місці по частоті серед втрат від дії
ударної хвилі будуть травми голови, на другому – травми кінцівок, на
третьому – глухонімота, психоневрологічні реакції, на четвертому –
травми грудей.

За матеріалами японської трагедії 60 % смертельних випадків було
викликано ударною хвилею. Для захисту від ударної хвилі можливе
використання найпростіших укриттів – траншей, ходів сполучення, окопів і
т.ін., а також природних укриттів – ярів, зворотніх скатів висот. Ліпше
всього захищають від ударної хвилі повністю закриті споруди. На
відкритій місцевості уражаюча дія ударної хвилі може бути значно
знижена, якщо до її приходу людина встигла лягти на землю.

Ступінь захисту людей у танках приблизно така ж, як і в траншеях. Інша
бойова техніка – бронетранспортери, автомобілі, не являються надійним
захистом від ударної хвилі, так як повітря, яке рухається з великою
швидкістю може відкидати об’єкти техніки на значні відстані і спричиняти
серйозні ушкодження під час удару об землю.

Уражаюча дія світлового випромінювання

Джерелом світлового випромінювання під час ядерного вибуху є сферичні
форми, зона, що світиться (вогнева куля).

Ураження людини можливе в результаті безпосередньої дії світлового
випромінювання на шкірні покрови – світлові первинні опіки. А також в
результаті загорання одягу і оточуючих предметів – вторинні опіки.

Опіки від світлового випромінювання за своїм характером мало чим
відрізняються від звичайних опіків вогнем, окропом, парою. Опіки від
ультрафіолетової частини спектру з’являються звичайно через декілька
годин по типу сонячних опіків.

Уражаюча дія світлового випромінювання визначається світловим імпульсом
або кількістю світлової енергії, яка падає на 1 см2 поверхні, що
перпендикулярна до напрямку розширення випромінювання за весь час
випромінювання. Вимірюється в калоріях на кв. см.

Ступінь опіків в залежності від світлового імпульсу

І ст. – при імпульсі 2-4 кал/см2;

ІІ ст. – при імпульсі 4-10 кал/см2;

ІІІ ст. – при імпульсі 10-15 кал/см2;

ІУ ст. – при імпульсі більше 15 кал/см2.

Опіки від ядерного вибуху мають такі особливості:

профільний характер – виникають на тій стороні тіла, яка повернена до
місця вибуху;

займають значні площі тіла;

різноманітні по важкості ураження (відкриті частини тіла мають більшу
важкість ураження.

безпосередньо дія світлового випромінювання на око може викликати опіки
переднього відділу ока і його придатків, опік сітківки і осліплення.
може виникнути тимчасове, зворотне осліплення внаслідок розкладу
зорового пурпуру, яке триває від декількох хвилин до декількох днів.

особливо небезпечним для ураження органа зору світлове випромінювання
вночі, так як чутливість ока в темряві у 2000 разів більше, ніж на
світлі, а діаметр зіниці у 4 рази більше , ніж вдень. за іноземними
даними під час вибуху, у порядку досліджень ядерної бомби потужністю в І
мгт, на висоті 76 км вночі опіки сітківки у кроликів спостерігались на
відділі 500 км.

Структура санітарних втрат від ядерної зброї буде залежати від таких
умов:

від потужності вибуху – з зростанням потужності збільшується кількість
втрат. Але доля уражених проникаючою радіацією зменшується, а при
великих – мегатонних вибухах – таких уражених в числі санітарних втрат
може і не бути; проникаюча радіація проявить свою дію тільки у зоні
незворотних втрат, де усі уражені загинуть від ударної хвилі і
світлового випромінювання;

від виду вибуху – при наземних і підземних вибухах зростає кількість
уражених проникаючою радіацією за рахунок радіоактивного зараження
місцевості;

від відстані до епіцентру вибуху – з збільшенням відстані дія уражаючих
факторів зменшується;

від ступеня захисту особового складу.

Оскільки всі уражаючі фактори діють одночасно, кожна людина, яка
знаходиться у зоні її дії, може бути уражена, в залежності від
перерахованих умов, одним, двома, або трьома уражаючими факторами, тобто
отримати комбіноване ураження в різних співвідношеннях; питома вага
таких уражених може досягати 85 % в загальній кількості санітарних втрат
від ядерної зброї.

При застосуванні нейтронних боєприпасів у структурі санітарних втрат
буде переважати гостра променева хвороба.

В. Розміри та структура санітарних втрат від хімічної зброї можуть
коливатись в широкому діапазоні від кількох відсотків до 100. вони
залежать від багатьох факторів. Визначальне місце серед них мають такі:

раптовість застосування противником хімічної зброї;

властивості, масштаб і спосіб застосування отруйних речовин;

характер бойових дій і щільність військ на 1 км2;

ступінь оснащення особового складу засобами протихімічного захисту;

вміння особового складу військ користуватись засобами протихімічного
захисту;

метеорологічні умови та ін.

Дані періоду першої світової війни та пізніших часів свідчать про велике
значення елементу раптовості застосування хімічної зброї. в тих
випадках, коли цього досягала нападаюча сторона, весь особовий склад
підрозділів, який попадав під вплив отруйних речовин, отримував
стовідсоткове ураження. Елемент раптовості не втратив свого значення і
в теперішній час. згідно з поглядами командування військ США, територія
району цілі повинна бути заражена за

15-30 сек. особовий склад за цей час не встигне скористатись засобами
захисту, навіть маючи їх, або використають протигази і захисні костюми
пізно, коли токсичні дози отруйних речовин вже попадуть в організм і
виникнуть ураження.

При відсутності моменту раптовості втрати від отруйних речовин будуть в
кілька разів меншими.

Санітарні втрати багато в чому залежать від властивостей отруйних
речовин і засобів їх застосування. Особливо великі втрати слід очікувати
в умовах масованого застосування повітряним способом швидкодіючих
високотоксичних отруйних речовин, таких, як зарин,

V – гази, психоміметичні речовини.

Серед загальних втрат від хімічної зброї кількість загиблих (“незворотні
втрати”) залежить, в основному, від типу застосованої противником
отруйної речовини. У випадку застосування отруйних речовин
нервово-паралітичної дії та синільної кислоти відсоток незворотних втрат
високий, при використанні іприту і фосгену – значно менший, а для
уражень отруйними речовинами, які тимчасово виводять людину із ладу
(подразнюючі, сльозоточиві та психохімічні отруйні речовини), такі
випадки взагалі не характерні.

Серед санітарних втрат питома вага важкоуражених також буде різною: при
застосуванні отруйних речовин типу зарин вони можуть складати більше 50
%, а при використанні іприту – значно менше половини.

Застосування отруйних речовин наземним або повітряним способом з
допомогою металевих оболонок, споряджених детонаторами ударної дії і
достатньою кількістю вибухових речовин не тільки для розкриття оболонки,
але і для утворення дрібних осколків, може привести до того, що частина
уражених піддіається комбінованому впливу – токсичному і травматичному.
Вони будуть потребувати як терапевтичної (80-90 % випадків), так і
хімічної допомоги.

Кількість людей, які опинились під впливом отруйних речовин, залежить
від щільності військ на 1 км2.

Рівень захисту людини від хімічної зброї – важливий фактор, який
визначає розміри структуру санітарних втрат. Для ілюстрації значення
цього положення наводимо дані, які відносяться до зарину.

В США прийнято розрізняти чотири ступеня захищеності людини до моменту
застосування зарину:

Війська в протигазах. Санітарні втрати будуть мінімальними – в межах до
15 %.

Війська забезпечені протигазами і добре вміють користуватись ними, але в
момент застосування отруйних речовин не скористалися засобами захисту.

Війська забезпечені протигазами, але погано навчені ними користуватися.

Війська без протигазів. Допускається, що при цьому можна уразити до 80 %
незахищеного особового складу.

Отже, втрати будуть різними в залежності від рівня захищеності військ: в
одних випадках вони будуть втрачати 4-10-15 %, а в інших – майже весь
особовий склад.

Метеорологічні умови також впливають певним чином на організм людини та
стійкість отруйних речовин у зовнішньому середовищі, що відбивається на
розмірах санітарних втрат і їх структурі.

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ВЕЛИЧИНИ САНІТАРНИХ ВТРАТ ВІД РІЗНИХ ВИДІВ ЗБРОЇ

Величина втрат від ядерної зброї залежить від багатьох факторів, в числі
яких найбільше значення має: число (кількість) застосованих ядерних
боєприпасів, їх потужність, вид вибуху, побудова бойових

порядків і щільність військ, характер і ступінь захисту особового
складу. В теперішній час визначають, що на дивізію, яка наступає в
першому ешелоні армії, діючої на головному ударі фронту, противник може
примінити в груповому ядерному ударі 12-15 ядерних боєприпасів і більше,
а на дивізію другого ешелону – до 1- боєприпасів. На дивізії, які діють
не менш важливих напрямках, противник може поміняти в 1,5-2 рази менше
боєприпасів.

В настановах армії США підкреслюється, що для пораження особового складу
військ противника в тактичній зоні необхідно використовувати в основному
боєприпаси понадмалої, малої і середньої потужності (від 0,08 до 100 кт)
і переважно повітряні (наземні) вибухи.

За останні роки створені ракети з головною частиною, в якій знаходяться
від 3 до 14 ядерних боєприпасів, які самостійно можуть розділятись і
поражати цілі.

Поряд з ракетними системами удосконалюється і ядерна артилерія, причому
в останній час їй приділяється велике значення. Так, ряд артилерійських
систем, які прийняті на озброєння США пристосовані для ведення вогню
ядерними снарядами. До них відносяться 155 мм гаубиці і 155 мм самохідні
гаубиці з потужністю боєзаряду від 2 до 10 кт.

Поряд з цим важлива роль відводиться застосуванню ядерних фугасів,
підрив яких веде до широких зон радіоактивного зараження місцевості і
утворення районів завалів, пожарів і затоплення, що складає великі
перешкоди для наступаючих військ.

В залежності від місця дивізії в бойовому порядку (оперативній
структурі) армії, бойових задач і ряду інших факторів її санітарні
втрати за день наступального бою можуть коливатись в значних межах: від
10 до 36 % чисельності особового складу.

Структура уражень при окремих ядерних вибухах може мати значні коливання
в залежності від потужності, висоти вибуху і характеру об’єкту, який
поражається. При вибухах нейтронних боєприпасів понадмалої (до 1 кт) всі
ураження (в зоні санітарних втрат) будуть обумовлені дією проникаючої
радіації.

При проведенні повітряного ядерного вибуху малої потужності (до 10 кт) у
поражених виникають опіки (21 % – в обороні і 27 % – в наступі) і травмі
(0,5 % – 10 %); при застосуванні боєприпасу середньої потужності доля
опіків виростає до 77 %, а травм – до 4,5 %.

Структура санітарних втрат від ядерної зброї в цілому за наступальну
операцію може бути такою: комбіновані пораження (подвійні і потрійні
комбінації травм, опіків і променевої хвороби) – 44-47 %, ізольовані
опіки – 26-30 %, ізольовані травми – 5-6 %, пораження проникаючою
радіацією – 17-23 %.

Із загальної кількості поражених ядерною зброєю більше як 50 % мають
місце важкі і надзвичайно тяжкі ураження.

Радіаційні пораження, які викликані боєприпасами понадмалої потужності,
надзвичайно важкі. При цьому можна очікувати такого розподілу поражених
за видами уражень:

променева хвороба найважчого ступеню в комбінації з опіками і травмами

5%

променева хвороба найважчого ступеню 60 %

променева хвороба важкого ступеню 15 %

променева хвороба середньої важкості 10 %

променева хвороба легкого ступеню 10 %

Розрахунки санітарних втрат від ядерної зброї начальник медичної служби
може проводити методами з використанням спеціальних планшетів, а також
за допомогою спеціальних розрахункових графіків

Для визначення санітарних втрат від хімічної зброї для кожного вогнища
хімічного зараження користуються наступною формулою Круглікова Н.В.:

СВ = П1 х В х К1 х С1 х П2 х В х К2 х С2, де:

СВ – санітарні втрати в хімічному вогнищі,

П1 (П2) – площа вогнища хімічного зараження в км2,

В – середня щільність військ на 1 км2 вогнища,

К1(К2) – коефіцієнт ефективності хімічної зброї,

С1(С2) – відношення санітарних втрат до загальних бойових втрат від
хімічної зброї.

П1 – визначається за даними проведення хімічної розвідки.

П2 – площа поширення первинної хмари.

К1 – для швидкодіючих отруйних речовин в зоні вибуху хімічних
боєприпасів дорівнює 0,3-0,5.

К2 – для зони поширення токсичних концентрацій первинної хмари парів ФОР
дорівнює 0,3-0,5.

С1 – для швидкодіючих отруйних речовин в зоні вибуху хімічних
боєприпасів дорівнює 0,3.

С2 – для зони поширення парів первинної хмари ФОР приблизно дорівнює
0,8.

Санітарні втрати у вогнищі вибуху боєприпасів в сукупності з втратами в
зоні поширення парів первинної хмари і будуть визначати загальні розміри
санітарних втрат від хімічної зброї.

Що стосується структури санітарних втрат від хімічної зброї, то,
наприклад, при застосуванні ФОР із загальної кількості потерпілих
важкоуражені можуть скласти до 70 %, а в числі потерпілих від іприту до
50 % будуть легкоураженими.

Величина і структура санітарних втрат від ЗМУ в значній мірі залежить
від характеру і ступеню захищеності особового складу військ.
Фортифікаційне обладнання районів розташування військ знижує очікувані
втрати від ядерної і хімічної зброї приблизно на 30 %. Не менш важливе
значення має застосування медичних засобів профілактики та лікування
уражень.

Прогнозування санітарних втрат можливе тільки при всесторонньому
вивченні ймовірних умов застосування хімічної зброї та знань основ
уражаючої дії отруйних речовин.

Санітарні втрати від бактеріологічної (біологічної) зброї

Виходячи з аналізу санітарних втрат внаслідок застосування
бактеріологічної зброї можна передбачити, що противник буде
застосовувати на перші ешелони військ в основному токсини. При
застосуванні токсинів використовують такі з засоби доставки, як і при
використанні ОР. Значить, приведені вище дані можливих санітарних втрат
дивізії від ОР включають в себе і можливі санітарні втрати від токсинів.

Санітарні втрати в полку та дивізії можуть скласти в звичайних умовах
0,08-0,1 % від особового складу за добу.

Санітарні втрати від звичайної зброї

В умовах сучасної війни потрібно очікувати суттєвих змін в структурі
санітарних втрат від звичайної зброї в порівнянні з тим, що мало місце в
минулому. Під час ВВВ співвідношення різних категорій втрат
розподілилось: поранені і ті які отримали закриті травми – 96,9 %,
обпечені – 0,7 %, відморожені – 2,4 %. Ця структура бойових втрат була
більш-менш постійною. За досвідом ВВВ стрілецький полк за день наступу
втрачав пораненими в середньому 8-12 % особового складу, дивізія – 3-4
%; в обороні полк втрачав 6-10 % особового складу, дивізія – 3-4 %; в
обороні полк втрачав 6-10 % особового складу, дивізія – 3-4 %.

В сучасних умовах середньодобові санітарні втрати від звичайної зброї
під час наступу можуть скласти в полку 12-18 %, в дивізії –

5-10 %; в обороні в полку – 10-15 %; в дивізії – 4-6 %. Значно виросте
питома вага опіків. Враховуючи властивості сучасних засобів ураження,
високий бронезахист особового складу, слід очікувати значного збільшення
кількості контузій (закритих травм черепа). Питома вага контужених в
порівнянні з минулим виросте в 2-3 рази і складає не менше 2-7 % від
загальної кількості санітарних втрат від вогнепальної зброї.

Широке застосування касет з кульковими бомбами може привести до значного
зменшення боєздатності цілих підрозділів, якщо вони будуть розташовані
відкрито на місцевості. Досвід локальних війн свідчить про суттєві зміни
характеру сучасного вогнепального поранення. Застосування кулькових
бомб, куль масового калібру, стріловидних уражаючих елементів привело до
появи множинних важких поранень, багатоосколкових переломів, поранень з
розтрощеними тканинами і з неправильною топографією раневого каналу.

Значне зростання санітарних втрат від звичайної зброї зумовлене
прийняттям останнім часом на озброєння високоточних засобів ураження і
боєприпасів об’ємного вибуху, які мають властивість поражати цілі на всю
глибину оперативного розташування військ. При цьому необхідно відмітити,
що застосування цих видів зброї викличе інакший перерозподіл санітарних
втрат в часі і просторі. З перших днів і годин значні втрати можуть
понести війська не тільки першого ешелону, але й розташовані на
оперативній глибині. Внаслідок цього необхідно враховувати значного
зближення рівня санітарних втрат у військах першого і другого ешелонів.
Стають очевидними зміни структури санітарних втрат. Так, за деякими
даними, при проведенні бойових дій з застосуванням тільки звичайної
зброї, близько 50 % санітарних втрат складуть від високоточної зброї.
Причому, ці санітарні втрати будуть розташовані на великій площі.

Санітарні втрати під час сучасного бою з застосуванням тільки звичайної
зброї, в тому числі його нових систем, суттєво зміняться і в якісному
відношенні: очікується різке збільшення питомої ваги важких і дуже
важких уражень механотермічного і контузійного характеру, включаючи
ураження паренхіматозних органів і інших внутрішніх органів, особливо
від боєприпасів об’ємного вибуху.

Так, санітарні втрати особового складу від боєприпасів з
об’ємно-детонуючою сумішшю (ОДС) по важкості характеризуються такою
структурою: ураження легкого ступеню – 45 %, середньої важкості – 40 %,
важки – 10 %, крайньо важкі – 5 %. Доля комбінованих уражень складає до
20 %.

В структурі санітарних втрат від дії високоточної зброї (ВТЗ)
передбачається перевага крайньо важких уражень (до 70 %), ураження
важкого та середнього ступеня можуть скласти біля 3 %, легкі – до 27 %.

Аналіз бойових санітарних втрат в локальних війнах останнього часу
показав різке зростання категорії уражених з бойовою психічною травмою.
За американськими даними, вони склали біля 20 %. Військовослужбовці
втрачали боєздатність на 2-3 дні, а в деяких випадках і набагато більше.

Таким чином, застосування нових засобів ураження і зв’язані з цим зміни
у способах і характері збройної боротьби обумовлюють по-перше, значне
збільшення санітарних втрат перш за все за рахунок військ, які
знаходяться на оперативній глибині; по-друге, якісні зміни характеру
поранень і уражень, різкий ріст числа військовослужбовців, які
потребують невідкладних і трудомістких методів інтенсивної терапії і
протишокових заходів, починаючи безпосередньо з поля бою.

Санітарні втрати від запалювальних засобів

Сучасні запалювальні суміші характеризуються високою ефективністю
ураження. Вони створюються на основі бензину і гасу. Для надання їм
більшої в’язкості до них добавляють різні згущуючі речовини. Температура
горіння суміші досягає 1000-1200 (. Добавка до запалювальної суміші
порошків металів магнію, алюмінію, дозволяють підвищити температуру
горіння до 1600 (.

Для застосування запалювальних сумішей в іноземних арміях використовують
ранцеві, самохідні і танкові вогнемети, авіаційні запалювальні
боєприпаси і інші засоби. Вони здатні знищувати живу силу і техніку на
великих площах. Так, дальність вогнеметання американського танкового
вогнемета досягає 270 м. При використанні авіаційних бомб вогнесуміш
розкидується до декількох сот квадратних метрів і говорить протягом
10-15 хвилин.

Сучасні запалювальні суміші викликають при попаданні на людину важкі
ураження. На відкритих частинах тіла виникають важкі опіки, як правило,
3-4 ступенів. Поряд з опіками шкіри, запалювальна суміш викликає опіки
верхніх дихальних шляхів, що часто приводить до розвитку набряку легень.
Відмічається, що при горінні напалму протягом 15-20 хвилин 35 % уражених
гине у вогнищі горіння, 62 % – до 4-го дня після опіків, тобто загальна
летальність складає до 97 %. Характерною особливістю уражень напалмом та
іншими запалювальними сумішами є швидкий розвиток тяжкого шоку,
виведення з якого буде дуже важким.

Якщо в ВВВ доля обпечених не перевищувала 0,5-1 % санітарних втрат (в
танкових військах – 3-5 %), то в сучасних операціях у зв’язку з
можливістю широкого застосування в’язких запалюючих сумішей питома вага
обпечених може вирости в декілька разів і досягати 8-12 і більше
процентів від загальної кількості санітарних втрат військ від звичайних
засобів ураження (за даними проведених досліджень питома вага обпечених
в загальній кількості санітарних втрат армії в наступі при застосуванні
тільки звичайних видів зброї, може скласти 28-32 %).

Отже, підводячи підсумки, можна сказати, що санітарні втрати в полку та
дивізії в різних видах бою можуть бути такими:

Види зброї Наступ Оборона

Полк Дивізія Полк Дивізія

Ядерна зброя 20-40 % 10-36 % 15-30 % 4-25 %

Хімічна зброя 4-6 % 2-4 % 5-8 % 4-8 %

Вогнепальна зброя 12-18 % 5-10 % 10-15 % 4-6 %

Хворі 0,08-0,1 % 0,08-0,1 % 0,08-0,1 % 0,08-0,1 %

ВСЬОГО: 37-65 % 18-51 % 31-54 % 14-40 %

Різноманітність сучасних бойових уражень, їх складна
лікувально-евакуаційна характеристика передбачає великі труднощі в
сортуванні, наданні медичної допомоги та лікуванні уражених.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

З основних висновків вищесказаного слід підкреслити, що головним
фактором в медичній обстановці при сучасному веденні бойових дій буде
одномоментне виникнення осередків масових санітарних втрат різноманітної
структури з виключно важкими, складними і в більшості випадків
комбінованими ураженнями. Його вплив на організацію медзабезпечення буде
виражатися в наступному:

Масовість санітарних втрат призведе до різкого збільшення об’єму роботи
усіх ланок медслужби в діючий армії. Необхідність забезпечення сучасною
медичною допомогою дуже великої кількості поранених і хворих, їх швидкої
евакуації з зони бойових дій і осередків масових санітарних втрат на
медпункти і лікувальні заклади потребує застосування нових
організаційних форм і методів роботи медслужби, які суттєво
відрізняються від тих, що застосовувались раніше у минулих війнах.

Одномоментне виникнення декількох осередків масових санітарних втрат як
у районі стикуванні наших військ з противником, так і по всій смузі
фронту, яка протягається на сотні кілометрів, потребує наявності в
достатній кількості рухомих сил і засобів медслужби, які здатні в
найкоротші строки висунутися в такі осередки для проведення
лікувально-профілактичних і евакуаційних заходів.

Висока важкість пошкоджень, складність і різноманітність структури
бойової травми викликають необхідність підготовки особового складу
медслужби до надання меддопомоги при різних видах бойової патології, в
т.ч., при таких ураженнях, які в минулих війнах не зустрічались або
зустрічались рідко, наприклад, променева хвороба, ураження ОР
нервово-паралітичного типу, ураження БЗ, поширені тяжкі опіки.

а) Література

Підручник “Військово-медична підготовка”. Ф.І. Комаров, Медицина,

1984 р.

“Ядерна зброя”. Посібник для офіцерів, 1988 р.

“Втрати у минулих війнах” 1756-1918 р.р. Довідкова книга. Медгіз, 1974
р. Камінський Л.С., Новосельський С.А.

“Зарубіжний військовий огляд” “ 8, 1989 р.

Військово-медичний журнал № 5, 1990 р., № 7, 1991 р

PAGE 26

PAGE 27

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020