Реферат на тему:

Штурмові гвинтівки

У першій світовій війні основним видом піхотного озброєння була
магазинна гвинтівка з повздовжно-ковзним затвором. Ще впродовж війни
виявилося що магазинна гвинтівка не в змозі задовольнити всі вимоги
піхоти на полі ббою. Недоліки випливали з самих конструктивних
особливостей зброї. Потужність гвинтівкового набою була надмірною.
Прицільна дальність кулі сягала близько 2500 метрів але стрільці просто
не в змозі буди вести вогонь на таку відстань з використанням штатних
прицільних засобів. Стрільба потужним набоєм призводила до сильної
віддачі що негативно впливало на влучність стрільби. Досить великі
елементи набою (куля й гільза) не дозволяли стрільцеві нести достатньо
великий їх запас. Через потужний набій гвинтівки виготовлялися довгими й
досить масивними, що сильно ускладнювало їх застосування у замкнутому
просторі та складній місцевості. І нарешті піхоті конче було необхідно
підвищити швидкострільність гвинтівки.

Спочатку проблему намагалися вирішити застосуванням автоматичних
(самозарядних) гвинтівок. Однак незмінне застосування потужного
гвинтівкового набою примушувало стоврювати масивні та міцні механізми
автоматики, що в свою чергу призводило до зростання ваги зброї та її
механічного ускладнення без суттєвого поліпшення бойових характеристик.
Крім того механізми таких гвинтівок вирізнялися низькою надійністю
роботи. В результаті на почакту Другої світової війни лише США мали на
озброєнні вдалий варіант самозарядної гвинтівки Garand M1.

Трохи згодом проблему намагалися вирішити шляхом насичення піхотних
підрозділів пістолет-кулеметами. Але технічні особливості цієї зброї
(замала прицільна дальність стрільби) не дозволяли опвністю замінити
магазинну гвинтівку у військах.

В результаті у Другу світову війну армії вступили маючи на озброєнні як
гвинтівку так і пістолет-кулемет відповідно з різними типами набоїв. Вже
в перші два роки конфлікту виникла гостра необхідність у стрілецькій
зброї, здатній вести автоматичний вогонь серіями на відстань до 500
метрів, а одиночними пострілами — до 800 метрів.

Інженерна думка підказувала вирішення цієї проблеми у розробці зброї під
новий тип набою, не такого потужного як гвинтівковий, але водночас
сильнішшого за пістолетний.

Першу спробу розробити таку зброю здійснили росіяни. У 1913 році
конструктор В. Г. Фьодоров сконструював перший прообраз автомата під
японський гвинтівковий набій калібру 6,5 мм. Цей автомат у обмежених
кількостях надійшов на озброєння Російської імператлорської, а згодом і
Червоної армій і використовувався впродовж Першої світової війни та
Громадянської війни в Росії. З невідомих причин автомат Фьодороав не
зазнавав якої небудь подальшої модернізації.

Вкотре революцію в цій галузі здійснили німецькі зброярі. Впродовж 30-х
років компанії «Rheinmetall-Borsig», «H. Follmer» та «RWS» провели серію
експериметнів з новими малокаліберними набоями відповідно 8Х42,5;
7,75Х40; та 8,15Х41. Набої та розборблена на їх основі зброя не пішла в
серію, але німці наббрали відповідний досвід розробки нових зразків.

Перший набій запущений у серію був так званий «Курцпатрон». Він мав
такий же калібр як і стандартний гвинтівковий набій гвинтівки Mauser 98,
однак довжина гільзи була зменшена — замість 57 мм гільза була скорочена
до 33 мм. Відповідно й зменшилася початкова швидкість кулі — з 895 м/с
до 694 м/с. А у 1938 році почалися військові випробування карабінів
Walther MKb42 (W) та Haenel MKb42 (H), розроблених під цей набій. У 1943
році карабін Вальтера під офіційним індексом MP-43
(Maschinenpistole-пістолет-кулемет 43) було прийнято на озброєння.

Мал. 1. Перша штурмова гвинтівка MP43/STG44 — тріумф німецьких зброярів.

Як й у його прототипу, автоматика MP 43 працювала на принципі відводу
порохових газів через поперековий отвір у каналі ствола. Газова камора —
закритого типу, без регулятора. Зброя складалася з наступних основних
частин і механізмів: ствол з газовою каморою, ствольна коробка з кожухом
ствола, спускова коробка з рукояттю керування вогнем, затвор,
запираючий, спусковий й ударний механізми, зворотна пружина, затильник
із прикладом і магазин з подаючим механізмом. При виготовленні MP 43
широко використався метод штампування — уперше в німецькій практиці.
Поверхня зброї оксидована. Антабки кріплення ременя для перенесення
розташовані праворуч — у закінцівки газової камори й на прикладі.

Газова камора закритого типу розташована над стволом. У її канал
угвинчена пробка, що виймається при чищенні камори. Рукоятка заряджання
перебуває ліворуч, вікно викиду гільз — праворуч.

Запирання каналу ствола здійснюється перекосом затвора у вертикальній
площині. Перекіс затвора при запиранні й відмиканні здійснюється
взаємодією відповідних похилих площин на затворі й затворній рамі.
Ударний механізм — куркового типу, дозволяє вести одиночний й
автоматичний вогонь. У спусковому механізмі німецького автомата
розташовані дві додаткові деталі, які забезпечують автоматичний вогонь і
запобігання випадковому пострілу. Спусковий механізм дозволяє вести як і
одиночний так і автоматичний вогонь. Перевідник вогню розташований у
спусковій коробці, кінці його виходять назовні із правої й лівої сторін
у вигляді кнопок. Для ведення автоматичного вогню варто змістити
перекладач вправо (при цьому із правої сторони спускової коробки буде
видна буква «D»). Ведення одиночного вогню забезпечується зсувом
перевідника вліво ( з лівої сторони буде видна буква «Е»).

Запобіжник від випадкового пострілу — прапорцевого типу, розташований
нижче перевідника. При включенні запобіжника (прапорець перебуває в
горизонтальному положенні й закриває букву «F» — «Feuer») відбувається
запирання спускового важеля. Для ведення вогню прапорець опускається
вниз і закриває букву «S» («Sicherheit»).

Рукоятка керування вогнем постачена бакелітовими щічками й розташована
під зручним кутом нахилу. При заряджанні зброї, після приєднання
магазина, необхідно поставити автомат на запобіжник, звести затвор і
після цього відключити запобіжник. Разряджання автомата також
проводиться при включеному запобіжнику.

Приклад дерев’яний, кріпиться до ствольної коробки за допомогою шпильок.
Затильник становить із прикладом єдине ціле, у поглиблення на його
передній стінці уставляється зворотна пружина. Вісь каналу ствола й
плечовий упор перебувають практично на одному рівні, що істотно підвищує
стійкість зброї при веденні автоматичного вогню. Із цієї причини основа
мушки й прицілу досить високо підняті над кришкою ствольної коробки.

Приціл секторний, нарізаний для ведення прицільного вогню на дальність
до 800 метрів – поділки нанесені наприцільній планці. Кожна поділка
відповідає зміні дальності до цілі на 50 метрів. Проріз і мушка
трикутної форми, мушка захищена кільцеподібним намушником. Бойова вага
автомата — 6 кілограмів. Темп стрільби — 470 пострілів у хвилину.
Загальна довжина зброї становить 940 міліметрів, довжина ствола — 419
мм.

Живлення MP 43 боєприпасами здійсню ється із приставного коробчатого
магазина із дворядним розташуванням набоїв, такого ж, як й у дослідних
зразків. Ємність магазина — 30 набоїв, вага спорядженого магазина — 1,1
кг. Горловина приймача магазина гофрована щоб уникнути її механічного
вигину при ударах. Магазин споряджався зі стандартних пятинабійних обойм
за допомогою особливої насадки — прискорювача заряджання, що надівалася
на його горловину.

Спочатку MP 43 розроблявся для прийняття на озброєння « панцергренадерів
» — стрільців мотопіхотних частин танкових дивізій німецької армії й
військ СС. Після прийняття автомата на озброєння німці негайно
прийнялися за його подальше вдосконалення. Незабаром з’явилася
модифікація MP 43/I, що відрізнялася наявністю пристосувань для
кріплення стандартного гвинтівкового гранатомета і кронштейна для
оптичних або інфрачервоного нічного прицілів. У грудні 1944 року фірмою
«Вальтер» був випущений модифікований варіант зброї, прийнятий на
озброєння під позначенням MP 44 або STG 44 (Sturmgewehr — штурмова
гвинтівка) і який став основним зразком. Його виникнення обумовила
необхідність твердої економії металу: штамповані частини виготовлялися з
більше тонкого матеріалу з фосфатированою, а не оксидованою поверхнею. В
іншому STG 44 практично не відрізнявся від свого попередника. Усього
було випущено близько 425 тисяч автоматів всіх модифікацій: 19 500 в
1943 році, 281 800 в 1944-м й 124 000 — в 1945-м. До цієї зброї також
було випущено 695 000 000 набоїв.

Хоча спочатку штурмовими гвинтівками передбачалося оснащувати тільки два
взводи в дивізії, прекрасні бойові якості MP 43/44 змусили переглянути
концепцію його застосування. По штатах 1945 року в піхотній роті повинне
було значитися 55 автоматів, у батальйоні — 165, у полицю- 330, а в
дивізії -1270. В інших родах військ штатна кількість цієї зброї трохи
варіювалося, але залишалося приблизно в тих же межах. Планувалося
озброєння штурмовими гвинтівками всього особового складу екіпажів танків
і САУ . Нарешті, самим екзотичним застосуванням нової зброї повинна була
стати заміна штатних кулеметів MG 42 — убудованого оборонного озброєння
новітніх німецьких танків PzKpfv VI «Koenigstiger» й «Panther II».

Таким чином саме німці заклали сучасну концепцію штурмової гвинтівки як
найбільш масового піхотного озброєння. В теперішній час всі відомі
зразки штурмових гвинтівок за своїми тактико-технічними характеристиками
наслідують STG 44.

Мал. 2. Автомат Калашникова АК-47 — зброя-легенда.

Калібр варіюється від 5,6 до 7,62 мм з різноманітною номентклатурою
боєприпасів. Розміри та маса штурмових гвинтівок відносно невеликі.
Принцип роботи автоматики у більшості випадків шляхом відводу порохових
газів через отвір у стінці ствола, рідше — за принципом енергії віддачі
при напіввільному затворі. Запирання ствола різноманітне — поворотом або
перекосом затвору. Стрільба може вестися одиночними пострілами, серіями,
або фіксованми серіями по 2-3 постріли. Плечові приклади варіюються в
залежності від модифікацій зброї: вони можуть бути постійними, складними
або висувними, виготовленими з дерева, металу чи пластику. Прицільні
пристрої штурмових гвинтівок мають змогу вести прицільний вогонь на
відстані від 500 до 800 метрів. Рукоятки керування вогнем — пістолетного
типу. Конструктивні особливості більшості штурмових гвинтівок дозволяють
встановлювати різноманітні оптичні прострої — оптичні, діоптричні та
колліматорні приціли, прилади нічного бачення. Більшість штурмових
гвинтівок в змозі вести стрільбу гвинтівковими гранатами. Якісно
підвищують бойові можливості штурмових гвинтівок підствольні
гранатомети. Деякі штурмові гвинтівки оснащенні двоногими сошками й
можуть застосовуватися як ручні кулемети.

Мал. 3. Підствольні гранатомети якісно підвищують бойові можливості
штурмовиг гвинтівок: вгорі — штурмова гвинтівка М16А1 з підствольним
гранатометом М203; внизу — автомат Калашникова АК-74 з підствольним
гранатометом ГП-30.

Останнім часом стала дуже популярною нова компоновка механізмів по схемі
«Булл пап», при якій ствол і ствольна коробка займають всю довжину зброї
і завершуються безпосередньо плечовим упором. Рукоятка управління вогнем
розташована попереду магазину. Така схема дозволяє суттєво скоротити
довжину зброї без втрати у дальності стрільби, усунути «мертвий простір»
прикладу, незаповненого ніякими механізмами. Типовими прикладом такої
зброї є австрійська штурмова гвинтівка AUG, французька FAMAS та
британська L85A1.

Мал. 4. Австрійська штурмова гвинтівка AUG, виконана по схемі «булл-пап»
— представник нового покоління штурмових гвинтівок

В теперішній час деякі варіанти штурмових гвинтівок розробляються як
модульна зброя, яка після переобладнання у польових умовах може набувати
різномантіних такико-технічних характеристик. Таким є російський
стрілецький комплекс ОЦ-14 «Гроза». Він має чотири різноманітні
конфігурації виконання, призначених для специфічних умов. «Гроза» може
бути переобладнаний у штурмову гвинтівку з підствольним гранатометом або
без нього, вкорочену штурмову гвинтівку та у безшумну зброю з глушником
та оптичним прицілом.

Мал. 5. Стрілецько-гранатометний комплекс ОЦ-14 «Гроза» у чотирьох
різних виконаннях: А- ОЦ-14-4А — штурмова гвинтівка з підствольним
гранатометом; Б- ОЦ-14-4А-03 — штурмова гвинтівка з опитичним прицілом
та глушником; В- ОЦ-14-4А01 — варіант без підствольного гранатомета; Г-
ОЦ-14-4А02 — компактний варіант штурмової гвинтівки.

 

Похожие записи