Реферат з ДПЮ на тему:

Ручні осколкові гранати

ПРИЗНАЧЕННЯ І БОЙОВІ ВЛАСТИВОСТІ ГРАНАТ

Ручні осколкові гранати призначені для ураження осколками живої сили
противника у ближньому бою (під час атаки, в окопах, сховищах, населених
пунктах, лісі, горах).

Залежно від дальності розлітання осколків гранати діляться на
наступальні та оборонні.

БУДОВА РУЧНОЇ ОСКОЛКОВОЇ ГРАНАТИ РГД-5 Ручна осколкова наступальна
граната РГД-5 (мал. ) складається з таких частин: корпус із трубкою для
запалу, розривний заряд, запал. Корпус складається з двох частин —
верхньої і нижньої. Верхня частина складається із зовнішньої оболонки
(її називають ковпаком) і вкладиша

ковпака. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється
трубка запалу, яка герметизує розривний заряд у корпусі. Щоб запобігти
забрудненню трубки при зберіганні, в неї вгвинчується пластмасова
пробка. При підготовці гранати до кидка замість пробки в трубку
вгвинчується запал. Нижня частина, корпусу складається із зовнішньої
оболонки (її називають піддоном) і вкладиша піддона.Розривний заряд
заповнює корпус і служить для розриву гранати на осколки.

БУДОВА РУЧНОЇ ОСКОЛКОВОЇ ГРАНАТИ Ф-1

Ручна осколкова оборонна граната Ф-1 (мал. ) призначена для ураження
живої сили переважно в оборонному бою. Оскільки осколки розлітаються на
значну відстань, кидати її можна тільки з укриття, ВМП,
бронетранспортера.

Граната Ф-1 складається з корпусу, розривного заряду і запалу. Корпус
гранати чавунний з повздовжніми і поперечними борозенками, по яких він
звичайно і розривається на осколки. У верхній частині корпусу є нарізний
отвір

для вгвинчування запалу. При зберіганні, транспортуванні і перенесенні
гранати у корпус вгвинчується пластмасова

пробка.

УЗРГМ — уніфікований запал ручної гранати модернізований (мал. ) —
призначається для вибуху розривного заряду гранат РГД-5 і Ф-1. Він
складається з ударного механізму і власне запалу.

Ударний механізм служить для запалювання капсуля-запалювача. Він
складається з трубки ударного механізму, з’єднувальної трубки, напрямної
шайби, бойової пружини, ударника, шайби ударника, спускового важеля і
запобіжної чеки з кільцем.

Власне запал призначений для вибуху розривного заряду гранати. Він
складається із втулки-уповільнювача, капсуля-запалювача, уповільнювача і
капсуля-детонатора.

Запали завжди мають бути у бойовому стані. Розбирати запали і перевіряти
роботу ударного механізму категорично забороняється.

БУДОВА РУЧНОЇ ОСКОЛКОВОЇ ГРАНАТИ РГН Ручна граната наступальна РГН
призначена для ураження живої сили противника при наступі. Граната РГН
(мал. ) складається з верхньої і нижньої частин. До верхньої частини
корпусу за допомогою манжети прикріплюється стакан для
ударно-дистанційного запалу. Розривний заряд заповнює корпус і служить
для його розриву на осколки. Радіус розльоту осколків до 25 м.

БУДОВА РУЧНОЇ ОСКОЛКОВОЇ ГРАНАТИ РГО Ручна граната оборонна РГО
призначена для ураження живої сили противника переважно в оборонному
бою. Граната РГО (мал. ) складається з таких частин: корпусу із стаканом
для запалу, розривного заряду, ударно-дистанційного запалу. Корпус
складається з двох частин — верхньої і нижньої. Верхня частина
складається Із зовнішньої і внутрішньої напівсфер. До верхньої частини
корпусу за допомогою манжети прикріплюється стакан для запалу. Нижня
частина корпусу також складається із зовнішньої і внутрішньої напівсфер.
Розривний заряд заповнює корпус і служить для його розриву на осколки,
які уражають живу силу в радіусі до 200 м. При зберіганні гранати у
стакан вгвинчується пластмасова пробка.

УДАРНО-ДИСТАНЦІЙНИЙ ЗАПАЛ

При звільненні важеля (14) під дією пружини (17) ударник вдаряє жалом
(15) в капсуль-запалювач КВ-Н-1 (25), який викликає запалювання
піротехнічних сумішей (23) і піротехнічної уповільнювальної суміші (27).
Піротехнічні суміші швидко згоряють, і стопори (21) під дією пружин
переміщаються в бік заглушки (24), вивільняючи движок (5). Движок
пересувається пружиною і подає капсуль-запалювач КВ-Н-1 (4) під жало
інерційного пристрою (8). При падінні на землю (при зустрічі з
перепоною) вантаж (13) долає опір пружини (19), і жало (8) викликає
спрацювання капсуля-запалювача КВ-Н-1 (4), при цьому спрацьовує
капсуль-детонатор Б-37 ( 20) і відбувається вибух.

У випадку неспрацювання по перепоні після вигоряння піротехнічних
уповільнювальних сумішей (27) через 3,2—4,2 с спрацьовує
капсуль-детонатор Б-37 (20), а потім капсуль-детонатор 7К1 (1).

ПОВОДЖЕННЯ З ГРАНАТАМИ

Гранати переносять у гранатних сумках (мал. ). Запали тримають окремо
від гранат, при цьому кожний запал загортають у папір або клоччя.

Гранати і запали потрібно періодично оглядати. На корпусі гранати, на
трубках запалу і на самому запалі не повинно бути вм’ятин та іржі. Кінці
запобіжної чеки мають бути розведені і без тріщин на загинах. Запалами,
що мають тріщини і зелений наліт, користуватися не можна.; Переносячи
гранати, слід оберігати їх від поштовхів, ударів, вогню, бруду, сирості.
Підмочені та забруднені гранати і запали треба протерти й висушити під
наглядом, командира. Не можна сушити гранати біля вогню.

$

? c „ oooossYoNNNoA···NN«N

gduP«

<\

Похожие записи

Реферат на тему:

Ручні осколкові гранати

ПРИЗНАЧЕННЯ І БОЙОВІ ВЛАСТИВОСТІ ГРАНАТ

Ручні осколкові гранати призначені для ураження осколками живої сили
противника у ближньому бою (під час атаки, в окопах, сховищах, населених
пунктах, лісі, горах).

Залежно від дальності розлітання осколків гранати діляться на
наступальні та оборонні.

БУДОВА РУЧНОЇ ОСКОЛКОВОЇ ГРАНАТИ РГД-5 Ручна осколкова наступальна
граната РГД-5 (мал. ) складається з таких частин: корпус із трубкою для
запалу, розривний заряд, запал. Корпус складається з двох частин —
верхньої і нижньої. Верхня частина складається із зовнішньої оболонки
(її називають ковпаком) і вкладиша

ковпака. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється
трубка запалу, яка герметизує розривний заряд у корпусі. Щоб запобігти
забрудненню трубки при зберіганні, в неї вгвинчується пластмасова
пробка. При підготовці гранати до кидка замість пробки в трубку
вгвинчується запал. Нижня частина, корпусу складається із зовнішньої
оболонки (її називають піддоном) і вкладиша піддона.

Розривний заряд заповнює корпус і служить для розриву гранати на
осколки.

БУДОВА РУЧНОЇ ОСКОЛКОВОЇ ГРАНАТИ Ф-1

Ручна осколкова оборонна граната Ф-1 (мал. ) призначена для ураження
живої сили переважно в оборонному бою. Оскільки осколки розлітаються на
значну відстань, кидати її можна тільки з укриття, ВМП,
бронетранспортера.

Граната Ф-1 складається з корпусу, розривного заряду і запалу. Корпус
гранати чавунний з повздовжніми і поперечними борозенками, по яких він
звичайно і розривається на осколки. У верхній частині корпусу є нарізний
отвір

для вгвинчування запалу. При зберіганні, транспортуванні і перенесенні
гранати у корпус вгвинчується пластмасова

пробка.

УЗРГМ — уніфікований запал ручної гранати модернізований (мал. ) —
призначається для вибуху розривного заряду гранат РГД-5 і Ф-1. Він
складається з ударного механізму і власне запалу.

Ударний механізм служить для запалювання капсу-Ля-запалювача. Він
складається з трубки ударного механізму, з’єднувальної трубки, напрямної
шайби, бойової пружини, ударника, шайби ударника, спускового важеля і
запобіжної чеки з кільцем.

Власне запал призначений для вибуху розривного заряду гранати. Він
складається із втулки-уповільнювача, капсуля-запалювача, уповільнювача і
капсуля-детонатора.

Запали завжди мають бути у бойовому стані. Розбирати запали і перевіряти
роботу ударного механізму категорично забороняється.

БУДОВА РУЧНОЇ ОСКОЛКОВОЇ ГРАНАТИ РГН Ручна граната наступальна РГН
призначена для ураження живої сили противника при наступі. Граната РГН
(мал. ) складається з верхньої і нижньої частин. До верхньої частини
корпусу за допомогою манжети прикріплюється стакан для
ударно-дистанційного запалу. Розривний заряд заповнює корпус і служить
для його розриву на осколки. Радіус розльоту осколків до 25 м.

БУДОВА РУЧНОЇ ОСКОЛКОВОЇ ГРАНАТИ РГО Ручна граната оборонна РГО
призначена для ураження живої сили противника переважно в оборонному
бою. Граната РГО (мал. ) складається з таких частин: корпусу із стаканом
для запалу, розривного заряду, ударно-дистанційного запалу. Корпус
складається з двох частин — верхньої і нижньої. Верхня частина
складається Із зовнішньої і внутрішньої напівсфер. До верхньої частини
корпусу за допомогою манжети прикріплюється стакан для запалу. Нижня
частина корпусу також складається із зовнішньої і внутрішньої напівсфер.
Розривний заряд заповнює корпус і служить для його розриву на осколки,
які уражають живу силу в радіусі до 200 м. При зберіганні гранати у
стакан вгвинчується пластмасова пробка.

УДАРНО-ДИСТАНЦІЙНИЙ ЗАПАЛ

При звільненні важеля (14) під дією пружини (17) ударник вдаряє жалом
(15) в капсуль-запалювач КВ-Н-1 (25), який викликає запалювання
піротехнічних сумішей (23) і піротехнічної уповільнювальної суміші (27).
Піротехнічні суміші швидко згоряють, і стопори (21) під дією пружин
переміщаються в бік заглушки (24), вивільняючи движок (5). Движок
пересувається пружиною і подає капсуль-запалювач КВ-Н-1 (4) під жало
інерційного пристрою (8). При падінні на землю (при зустрічі з
перепоною) вантаж (13) долає опір пружини (19), і жало (8) викликає
спрацювання капсуля-запалювача КВ-Н-1 (4), при цьому спрацьовує
капсуль-детонатор Б-37 ( 20) і відбувається вибух.

У випадку неспрацювання по перепоні після вигоряння піротехнічних
уповільнювальних сумішей (27) через 3,2—4,2 с спрацьовує
капсуль-детонатор Б-37 (20), а потім капсуль-детонатор 7К1 (1).

ПОВОДЖЕННЯ З ГРАНАТАМИ

Гранати переносять у гранатних сумках (мал. ). Запали тримають окремо
від гранат, при цьому кожний запал загортають у папір або клоччя.

Гранати і запали потрібно періодично оглядати. На корпусі гранати, на
трубках запалу і на самому запалі не повинно бути вм’ятин та іржі. Кінці
запобіжної чеки мають бути розведені і без тріщин на загинах. Запалами,
що мають тріщини і зелений наліт, користуватися не можна.; Переносячи
гранати, слід оберігати їх від поштовхів, ударів, вогню, бруду, сирості.
Підмочені та забруднені гранати і запали треба протерти й висушити під
наглядом, командира. Не можна сушити гранати біля вогню.

Заряджати гранату (вставляти запал) дозволяється тільки перед її
метанням.

Забороняється: розбирати бойові гранати й усувати в них несправності;
переносити їх без сумок або за кільце запобіжної чеки;. торкатися
гранати, що не. розірвалася після метання.

ПРИЙОМИ МЕТАННЯ РУЧНИХ ОСКОЛКОВИХ ГРАНАТ

Метання гранати складається з підготовки до метання (зарядити гранату і
зайняти вихідне положення) і самого метання. На навчальних заняттях з
бойовими гранатами одягають металеву каску.

Гранату заряджають за командою «Підготувати гранати», а в бою, крім
того, і самостійно.

Послідовність заряджання: дістати гранату із сумки лівою рукою, правою
рукою зняти металевий ковпачок або вигвинтити пробку з трубки корпусу
(мал., а). Тримаючи в лівій руці гранату, правою рукою дістати з гнізда
сумки і розгорнути запал (мал. б). Вставити запал у центральну трубку і
загвинтити його (мал. 109, в). Граната готова до метання.

Метання ручних осколкових гранат проводиться з різних положень: стоячи,
з коліна, лежачи, а також у русі з БМП, танка, бронетранспортера і в
пішому порядку (тільки наступальних гранат). Для метання гранати
вибирається таке місце і займається таке положення, щоб можна було
зробити кидок без перешкод, тобто щоб на шляху польоту гранати не було
гілок дерев, високої трави, дротів тощо.

Гранату кидають за командою «Гранатою вогонь!», а в бою, крім того, і
самостійно.

Послідовність метання: взяти гранату в праву руку і пальцями міцно
натиснути на спусковий важіль (мал. а); продовжуючи натискувати на
спусковий важіль, лівою рукою стиснути (випрямити) кінці запобіжної чеки
(мал. б); утримуючи спусковий важіль у притисненому положенні,
висмикнути запобіжну чеку (мал. , в), розмахнутись і кинути гранату в
ціль (при метанні оборонної гранати одразу після кидка сховатись).

При метанні гранати стоячи з місця треба стати обличчям до цілі, взяти
гранату в праву, а зброю в ліву руку (мал. , а), висмикнути запобіжну
чеку, правою ногою зробити крок назад, зігнувши її в коліні, і,
повертаючи корпус праворуч, зробити замах гранатою по дузі вниз і назад
(мал. б); швидко випростуючи праву ногу і повертаючись грудьми до цілі,
кинути гранату, проносячи її над плечем і випускаючи з додатковим ривком
кисті (мал. в). Вагу тіла в момент кидка перенести на ліву ногу, зброю
енергійно відвести назад (мал. г).

При метанні гранати з коліна треба прийняти положення для стрільби з
коліна, утримуючи гранату пра-

вою рукою, а зброю — лівою; висмикнути запобіжну чеку, зробити замах
гранатою, відхиляючи корпус назад і повертаючи його праворуч; трохи
піднятись і кинути гранату, проносячи її над плечем і різко нахиляючись
в кінці руху до лівої ноги (мал. ).

При метанні гранати лежачи треба прийняти положення для стрільби лежачи,
покласти зброю ва землю і взяти гранату в праву руку. Лівою рукою
висмикнути запобіжну чеку і, спираючись об землю, відштовхнутись

від неї. Відсунувши праву ногу трохи назад, встати на ліве коліно (не
зсовуючи його з місця) й одночасно провести замах. Випростуючи праву
ногу, повертаючись грудьми до цілі і падаючи вперед, кинути гранату в
ціль; взяти зброю і підготуватись до стрільби. ; При метанні гранати в
русі (кроком або бігом) треба, утримуючи гранату правою напівзігнутою
рукою, а зброю — лівою, висмикнути запобіжну чеку. Під крок лівої ноги
винести руку з гранатою вперед, назад і вниз (мал. а); на другому кроці
(правою ногою) рука продовжує рух по дузі вниз з одночасним повертанням
корпуса праворуч (мал. б); на третьому кроці, виставивши ліву ногу в
напрямі до цілі на носок і зігнувши праву ногу в коліні, закінчити
поворот корпуса і замах рукою (мал. в). Використовуючи швидкість руху і
вкладаючи у кидок послідовно силу ніг, корпуса і руки, кинути гранату,
проносячи над плечем.

Для метання гранати з траншеї або окопу потрібно покласти зброю на
бруствер, взяти гранату в праву руку і висмикнути запобіжну чеку;
відставити (на скільки можна) праву ногу назад, прогинаючись у поясі і
трохи

згинаючи обидві ноги, відвести праву руку з гранатою назад; спираючись
на ліву руку, різко випростатися; кинути гранату в ціль (мал. ), після
чого сховатись у траншеї (окопі).

У вікна і двері будинків, проломи у стінах, в амбразури (це вертикальні
цілі) кидати гранату треба по траєкторії, яка наближається до прямої
лінії. При цьому цілитися слід у верхній край цілі, оскільки до кінця
свого польоту граната втрачає швидкість і поступово відхиляється вниз.
Кидати можна стоячи, з коліна або з положення лежачи.

Для ураження живої сили противника в окопі (траншеї) треба кидати
гранату під кутом до горизонту приблизно 35—40 градусів, щоб вона падала
по навісній траєкторії і менше перекочувалася через траншею і не
відкочувалася вбік.

При метанні гранати спусковий важіль відходить убік під дією бойової
пружини, яка передає енергію ударнику. Ударник своїм жалом наколює
капсуль-запальник. Іскра від капсуля-запальника переходить на

уповільнювач, запалює його і, пройшовши крізь нього, передається
капсулю-детонатору, який підриває розривний заряд гранати. Корпус
гранати розривається, осколки розлітаються у різні боки.

ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА

Тактична підготовка є основою польової виучки особового складу
підрозділів і частин, їй підпорядковано вивчення усіх інших предметів
бойової підготовки. Вона об’єднує в єдиний комплекс знання, вміння та
навички, здобуті особовим складом на заняттях з вогневої, технічної,
інженерної, стройової і фізичної підготовки, з цивільної оборони та
інших навчальних предметів. Критерієм тактичної підготовленості
особового складу підрозділів і частин є перемога в бою.

У цьому підрозділі підручника даються основи теоретичних знань,
описуються прийоми і способи дій солдата у сучасному бою, сформовані
досвідом минулих воєн, військових навчань і локальних конфліктів.

Похожие записи