Реферат на тему:
Природні отрути
На земній кулі щорічно значна кількість людей зазнає дії отрут тварин
та рослин, яких багато на суші і в морі, практично, на всіх широтах.
Звідси і важливість вивчення цих отрут для профілактики і лікування
отруєнь ними у військовослужбовців, які проходять службу у різних
регіонах.
З другого боку, розшифрування отрут дозволяє репродукувати їх синтез,
вивчати механізм дії та використовувати деякі з них у воєнних цілях.
Прогресуючий зріст досліджень в області вивчення цих отрут привів до
формування нової наукової дисципліни – токсикології. У 1962 р. створене
міжнародне товариство токсинологів, яке видає свій журнал.
Отрути тваринного походження
На земній кулі нараховується біля 5 тис. видів отруйних тварин. Їх
ядовитість позв’язують з процесом еволюційного розвитку.
За походженням токсинів усі отруйні тварини поділяють на первинно- та
вторинно отруйні. Первинно отруйні тварини самі виробляють отруту, а
вторинно отруйні накопичують токсичні речовини, які проникають в
організм з їжею та водою. Тварини, що мають органи, за допомогою яких
вони виробляють отруту в спеціальних залозах, вважають активно
отруйними, інших, які мають в організмі отруйні речовини в печінці,
крові, статевих залозах та інших тканинах – пасивно отруйними. Отрути
тваринного походження викликають різні ураження, механізми їх токсичної
дії поки-що вивчені недостатньо.
Отрути медуз. У водах, які омивають континенти, зустрічаються отруйні
медузи. Хімічна структура отрути не встановлена, але відомо, що вона
дуже стійка, роками зберігається в мертвих медузах і не руйнується
навіть при довгому кип`ятінні.
Після контакту з медузами через декілька секунд, виникає пекучий біль,
який через 2-3 хв. стає нестерпним, людина втрачає свідомість і тоне. В
більш легких випадках відчувається опік, як від кропиви, з розвитком
еритеми і пухирів, які тримаються 2-6 днів.
Загальнорезорбтивна дія настає через 15-20 хв. після контакту та
характеризується розвитком порушень органів дихання, серцево-судинної
системи, шлунково-кишкового тракту. Смерть може наступити через 2-3 год.
від розвитку глибокого шоку і тяжких розладів дихання. При сприятливому
перебігу отруєння одужання настає через 5-7 днів.
Перша медична допомога та лікування. Швидко вийти з води і вилучити із
шкіри щупальця і стрікальні клітини шляхом протирання поверхні тіла
рушником. Для нейтралізації отрути уражені місця протирають спиртом або
1% розчином формаліну, розчином аміаку, соди. На уражену ділянку
накладається пов’язка; у разі різкого порушення дихання або його зупинки
– штучне дихання. Внутрішньовенно 0,5% розчин новокаїну з глюкозою і
дімедролом, гарячі ванни по 5-10 хв. Примочки з 5% ментоловим спиртом на
уражені місця. При порушенні серцево-судинної системи – кордіамін – 2,0,
камфора – 2,0, при психомоторному збудженні літичну суміш:- аміназін
2,5% – 1,0, сульфат магнію 25% – 10,0, – дімедрол 1% – 2,0. Наркотики
протипоказані.
Отрути членистоногих. Найбільш отруйними представниками членистоногих є
клас павуків – каракурт і скорпіон. Вони розповсюджені у Криму та
степовій зоні України.
Отрута каракурта. Система органів, в яких утворюється та знаходиться
отрута, складається із залоз, розташованих у головогрудях, та протоків,
які знаходяться в холіцерах. Отрута характеризується високою
токсичністю, яка в декілька разів перевищує отруту деяких змій (у 15
разів отруту грімучої змії). Свої токсичні властивості вона зберігає
протягом декількох років. Небезпечна тільки при парентеральному
введенні.
Механізм дії отрути каракурта розкритий. Вона має нейротропну і
міотропну дію. Викликає спазми периферичних судин та парез судин грудної
і брюшної порожнини, збільшує проникність судин, що приводить до
крововиливів у внутрішні органи та ЦНС.
На місці укусу через 5-10 хв. виникає сильний біль, який
розповсюджується на область живота, попереку і грудей. Сильний біль у
суглобах і м’язах спричиняє до нездатності ураженого стояти і рухатись.
З’являється нудота, блювота, задуха внаслідок бронхоспазму,
запаморочення, сильне психічне збудження, страх смерті. Деякі групи
м’язів тетанічно скорочені. У тяжких випадках характерним стає набряк
легень і без медичної допомоги через 1-2 дні може наступити смерть.
Перша медична допомога та лікування. Відразу після укусу – припалювання
спалахуючою голівкою сірника (перші 2-3 хв.); – накладання пов’язки та
швидка доставка у медичний пункт; раннє застосування протикаракуртової
сироватки підшкірно, у міжлопаткову ділянку 30-40 мл. Якщо після укусу
пройшло більше 1 години, сиворотку вводять внутрішньовенно; вливання
великої кількості рідини; зігрівання; невеликі дози алкоголю; місця
укусів обколювати 0,25% розчином новокаїну.
Отрута скорпіона. Отрутний апарат знаходиться усередині здутого
хвостового членика. Пара отруйних залоз має протік, який відкривається
на кінці кривого гострого жала.
Отрута – прозора рідина злегка опалового коліру, добре розчиняється у
воді, фізіологічному розчині. Не розчиняється в органічних розчинниках.
Витримує короткочасне нагрівання до 1000 С. Після уколу, нанесеного
скорпіоном, відчувається гострий біль, почервоніння, набряклість,
лімфангоїт. Через 1-2 год. з’являються загальнорезорбтивні симптоми –
дригота, посилене серцебиття, затруднене дихання, головний біль, нудота,
пульс 100-140 уд/хв, температура 38-390 С, біль у язиці і яснах,
судорожні посмикування м’язів обличчя, плечевого поясу і кінцівок. Біль
на місці уколу досягає крайньої вираженості. Після одужання на місці
уколу на довгий час залишається пігментована пляма.
Важлива особливість – у багатьох випадках після покращення стану і,
здавалося б, повного одужання може наступити важкий рецидив. А тому,
рекомендується спостереження після закінчення інтоксикації протягом 12
годин.
Механізм токсичної дії отрути повністю не вивчений. Припускається, що
токсична дія отрути обумовлена її здібністю звільняти ацетилхолін з
везикул нервових закінчень, що може призвести до розвитку м’язового
блоку і загибелі від зупинки дихання, що трапляється частіше через 20-30
годин після укусу. Не виключена можливість прямої дії отрути на ЦНС.
Перша медична допомога та лікування. Зразу після укусу – відсмоктування
отрути з ранки; місце укусу протерти спиртом та накласти асептичну
пов’язку; ввести специфічну сироватку (за її відсутністю –
протикаракуртну в кількості 20-60 мл) не пізніше 2 годин після укусу;
місце укусу обколоти 0,5% розчином новокаїну.
Отрути хордових тварин. Найбільша кількість отруйних тварин є серед
хордових. Теоретичне і практичне значення мають такі класи: риби,
земноводні, плазуни.
Плазуни. На території колишнього Радянського Союзу налічується 52 види
змій, 10 видів із них є отруйними.
Самою небезпечною є середньоазіатська кобра. Свіжа зміїна отрута –
прозора рідина, без запаху, розчинна у воді. Водні розчини нестійкі.
Висушена отрута має вигляд кристалів, які зберігають токсичність більше
20 років. Звичайна гадюка при укусі виділяє до 30 мг отрути, кобра – до
180-200 мг. 1 грам активної отрути кобри може вбити: 15 собак, 250
кролів, 170 чоловіків.
Отрути змій, в залежності від механізму дії, поділяються на групи:
пресинаптичної і постсинаптичної дії.
У момент укусу змії із сімейства гадюкових відчувається укол гострим
предметом. Навкруги цього місця через декілька хвилин з’являється
почервоніння і набряклість. Набряк тканин зростає протягом 1-3 днів. Всі
ці явища супроводжуються сильним болем, інколи на місці укусу
з’являються пухирі і некрози. Через 20-25 хв. після укусу з’являються
симптоми загальнорезорбтивної дії отрути – це почуття гіркого смаку і
сухості в роті, нудота, інколи блювота, задуха, прискорення пульсу,
запаморочення, розширення зіниць, тремор пальців, підвищення
температури, зниження артеріального тиску.
При укусах кобри та гремучої змії спостерігаються ті ж ознаки, але з
більш вираженою нейротоксичною дією – це м’язова слабкість, порушення
координації рухів з наступним розвитком паралічу рухових м’язів. У
тяжких випадках параліч м’язів обличчя, глотки, гортані, діафрагми, що
призводить до зупинки дихання.
Перша медична допомога. Відсмоктування отрути з ранки, у ранні строки
(можна ротом, але виплюнути і прополоскати водою або KMnO4);
короткочасне накладання кровоспинного джгута; повний спокій,
іммобілізація кінцівки; застосування сироватки – антикобра і антигюрза
(кращий ефект при застосуванні їх протягом першої години після укусу);
доза сироватки залежить від ступеня важкості отруєння: при легкому
отруєнні – 20-40 мл; при середньому – 50-80 мл; при тяжкому – 90-130 мл.
Сироватка вводиться у міжлопаткову ділянку. Крім того, 40% розчин
глюкози; вітаміни B, C; прийом великої кількості рідини; обколювання
місця укусу 0,25% розчином новокаїну; переливання 200-300 мл крові;
симптоматична терапія.
Риби. Є велика кількість риб, що мають отруйний апарат, який знаходиться
в плавниках, шипах, колючках, різних тканинах та органах. Найбільш
небезпечними з них є мешканці Чорного моря (морський йорш, морський кіт,
морський дракон) та мешканці вод Далекого Сходу та вод, які омивають
Японію, – шар-риба (фугу). Виявлена одна з найбільш сильнодіючих отрут –
тетрадотоксин, структура якого розшифрована. Тетрадотоксин в хімічно
чистому вигляді – це кристали з температурою кипіння 2200 С, при
нагріванні вище цієї температури – розкладається.
Після використання в їжу цих риб через 15-30 хв. з’являються перші
ознаки отруєння. Поколювання губ, язика з наступним їх онімінням. Біль в
області шлунку, нудота, головний біль, слабкість. Шкіра обличчя бліда,
кінцівки холодні. Зіниці розширені, у тяжких випадках слабо реагують на
світло. Пульс частий, слабкого наповнення. Артеріальний тиск знижується.
Температура – 35-35,50С. У подальшому настає параліч поперечносмугастіх
м’язів. Смерть може наступити через 30 хв. після отруєння.
Перша медична допомога та лікування. Очищення шлунку (механічне) і
промивання його KMnO4; прийом активованого вугілля або іншого сорбенту.
Заходи першої лікарської допомоги мають бути спрямовані на боротьбу з
колапсом і асфіксією (штучна вентиляція легень, сердцеві препарати,
глюкоза, судомно-літичні суміші, велика кількість рідини – фізіологічний
розчин 2-4 л на добу).
Отрути рослинного походження
На земній кулі є біля 10 тис. видів рослин, з яких 20% можуть викликати
важкі отруєння. Токсичність рослинних отрут різна, найбільш токсичною з
них є ріцин, який за своїми отруйними властивостями перевищує ОР
нервово-паралітичної дії. Ці отруєння широко зустрічаються у
повсякденному житті і можуть виникнути через прийом всередину отруйних
частин рослин, контакт отруйних рослин або їх соку із шкірою, вдихання
подрібнених часток або летких речовин, які виділяються рослинами.
Література Военная токсикология, радиология и медицинская защита: Учебник / Под ред. Н.В.Саватеева – Л.: ВМА им. С.М. Кирова, 1987. - С.114-127. Отравляющие вещества / Под ред. В.Н. Александрова, В.И.Емельянова - М.: Воениздат, 1990. – С. 178-186. Инструкция по этапному лечению пораженных с боевой терапевтической патологией. - М.: Воениздат, 1989. – 108 с. Руководство по токсикологии отравляющих веществ / Под ред. А.И.Черкеса.- К.: Здоров’я, 1964. - С.325-350. Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів - К.: УВМА, 2003. – 102 с. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю.М.Скалецького, І.Р. Мисули - Тернопіль: Укрмедкнига. - 2003 р. – 362 с. PAGE 10
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
