Реферат на тему:

Основи загальновійськового бою

Бій як основна форма тактичних дій військ — це організовані й узгоджені
щодо місця, часу, ударів, вогню і маневрів дії війська з метою знищення
противника або відбиття його ударів чи виконання інших завдань в
обмеженому районі (мал. ).

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об’єднаними зусиллями усіх
військ, які беруть у ньому участь із застосуванням танків, бойових машин
піхоти, броне-, транспортерів, артилерії, протиповітряної оборони,
літаків, вертольотів та іншого озброєння і техніки.

ОСНОВНІ РИСИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

Рішучість полягає в прагненні особового складу всіма наявними засобами,
за короткий строк і з найменшими втратами знищити противника і здобути
повну перемогу (мал. ). Це досягається всебічним знанням противника,
сміливістю, наполегливістю і завзяттям особового складу при виконанні
бойових завдань, швидким використанням наслідків вогневого удару, а
також результатів вогню своєї зброї, вмілими та ініціативними діями
всього особового складу. Рішучість у бою забезпечується також високими
морально-бойовими якостями військовослужбовців, їхньою активністю й
ініціативністю.

Напруженість і швидкоплинність. Сучасні умови бою вимагають від солдата
великого напруження моральних і фізичних сил. Застосування в бою
сучасних засобів знищення і пересування, що мають велику потужність,
обумовлює швидкоплинність бою (мал. ). Це висуває нові, вищі вимоги до
воїна; він має бути сильний духом,

морально загартований, добре фізично підготовлений і здатний
переборювати будь-які труднощі й нестатки; повинен володіти непохитною
волею до перемоги; захищати командира в бою, бути готовим у випадку його
поранення чи загибелі взяти на себе командування підрозділом; не
залишати без дозволу командира своє місце в бою. В разі поранення воїн
мусить вжити заходи щодо само- і взаємодопомоги і продовжувати виконання
бойового завдання; якщо йому накажуть піти до медичного пункту, то треба
взяти з собою особисту зброю.

Динамічність — це здатність до швидких переміщень сил і засобів з тим,
щоб зайняти найвигіднішу позицію, порівняно з противником, для нанесення
удару по ньому, при цьому поєднуючи вогневі дії з рухом (мал. ).
Висока динамічність досягається виучкою особового складу, знанням своїх
завдань, умінням робити правильні висновки з обставин, швидко приймати
рішення і злагоджено діяти на полі бою. Виходячи з обстановки, що
склалася, солдат повинен уміти знищувати противника вогнем з особистої
зброї, озброєнням бойової машини, ручними осколковими гранатами, а в
рукопашному бою штиком, прикла-

дом, піхотною лопаткою, прийомами нападу і самозахисту, виявляти при
цьому хоробрість, ініціативу і кмітливість, допомагати товаришам (мал.
).

Швидкий перехід від одних дій до інших. Солдат завжди повинен бути
готовий: оборонятися; за наказом командира перейти у наступ;
переслідувати противника стрімким маршем, як у пішому порядку, так і на
машинах; захоплювати вигідні рубежі; переходити до оборони. Усе це
можливо лише тоді, коли солдат уміє використовувати місцевість, швидко
виривати окопи, обладнувати укриття, здійснювати маскування, долати
загородження, перешкоди і зони зараження, встановлювати і розміновувати
протитанкові та протипіхотні міни, проводити спеціальну обробку.

Наземно-повітряний характер бою став можливим завдяки значному
підвищенню бойових можливостей військ, далекобійності та ефективності
засобів знищення, тіснішій взаємодії авіації з наземними військами (мал.
124). Солдат завжди повинен бути готовий діяти в тактичному повітряному
десанті, розпізнавати повітряні цілі противника і вміло вести боротьбу з
ними, знати бойові характеристики

танків, інших броньованих машин і протитанкових засобів противника, їх
сильні і слабкі сторони, особливо найбільш уразливі місця.

Одночасні потужні вогневі дії на велику глибину. Незалежно від того, де
перебуває солдат — на передньому краї чи в глибокому тилу, він повинен
постійно бути готовим захищатися від вогневих дій противника (мал. ).

ВИДИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

Основними видами загальновійськового бою є оборона і наступ.

Оборона здійснюється умисно чи вимушено з головною метою — відбити
наступ противника, завдати йому втрат і створити умови для переходу
своїх військ у наступ.

Наступ проводиться з метою повного розгрому противника і оволодіння
важливими районами (об’єктами) місцевості. Солдат зобов’язаний знати
бойове завдання взводу й відділення та своє особисте, об’єм і
послідовність обладнання фортифікаційних споруд, постійно вести
спостереження, своєчасно виявляти противника і негайно доповідати про
нього командирові, сміливо і рішуче діяти в наступі, стійко і
наполегливо — в обороні.

ВИДИ ВОГНЮ І МАНЕВРІВ У БОЮ

У сучасному бою солдатові необхідно вміти вести вогонь з особистої зброї
як самостійно, так і в складі підрозділу по окремих, групових і
повітряних цілях, вдень і вночі, з різних положень (мал.).

Вогонь розрізняють:

а) за тактичними завданнями, що вирішуються (на знищення, подавления,
виснаження та ін.);

б) за видами зброї (зі стрілецької зброї, гранатометів, зброї бойових
машин піхоти (бронетранспортерів), танків, артилерії, мінометів,
протитанкових керованих ракетних комплексів, зенітних засобів та ін.);

в) за способами ведення (прямою, напівпрямою наводкою, із закритих
вогневих позицій та ін.);

г) за напруженістю стрільби (одиночними пострілами, короткими або
довгими чергами, безперервний, кинджальний, залповий та ін.);

д) за напрямами стрільби (фронтальний, фланговий та перехресний вогонь)
(мал. );

е) за способами стрільби (з місця, із зупинки, з ходу, з борту, з
розсіюванням по фронту, з розсіюванням у глибину, по площі та ін.) (мал.
);

є) за видами вогню (по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний,
багатоярусний, багатошаровий вогонь та ін.) (мал. ).

Вогонь буде ефективним, якщо його поєднувати з маневром. О. Суворов
казав, що кожний солдат повинен знати свій маневр. Ця вимога тим більш
актуальна для сучасного бою.

Маневр силами і засобами проводиться з метою зайняття вигідного
положення для ведення вогню по найуразливіщому місцю в бойовому порядку
противника, особливо у фланг і в тил, а також для виведення підрозділів
з-під удару противника.

Видами маневру силами і засобами є: охоплення, обхід та відхід.

Охоплення — маневр, який здійснюється з метою виходу для удару у фланг
противника (мал. ).

Обхід — більш глибокий маневр, який здійснюється з метою виходу для
удару по противнику з тилу (мал. ).

Відхід —маневр, який застосовується з метою виводу своїх підрозділів
з-під удару противника і зайняття вигіднішого становища. Проводиться
тільки з дозволу старшого командира (мал. ).

Маневр вогнем застосовується для ефективного ураження противника. Він
полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі,
в одночасному перенесенні вогню взводом по кількох цілях.

Похожие записи