Реферат на тему:

Методи вдосконалення психологічної готовності до служби в армії

Кожна людина повинна вміти аналізувати свою поведінку, вчинки,
передбачати наслідки власної діяльності, працювати над
самовдосконаленням.

Дуже важливим його етапом у плані готовності до служби у Збройних Силах
України є самоаналіз такої готовності на основі результатів тестування,
анкетування. Для самоаналізу потрібно вміти проникати у власний
внутрішній світ, правильно оцінювати рівень розвитку в себе кожної зі
складових готовності до військової діяльності. Самоаналіз готовності до
служби в армії повинен стати у кожного юнака стійкою звичкою,
спрямованою на усвідомлення того, який із компонентів готовності
сформований у нього краще, який — гірше або недостатньо. До процесу
самоаналізу входять самоспостереження, самоконтроль, тобто вміння людини
дивитися на себе, на свої дії ніби чужими очима, виявляти позитивні й
негативні моменти.

Наступний етап самовдосконалення — постановка мети, розробка програми,
складання плану. Успіх же в досягненні поставленої мети залежить від
багатьох чинників. Пропонуємо враховувати такі поради:

1) оцінити свої плюси і мінуси в готовності до служби в Збройних Силах
України;

2) проаналізувати причини, що призвели до низької готовності,
несформованості окремих якостей, рис характеру, необхідних воїнові;

3) обдумати мету, шляхи, засоби самовдосконалення окремих якостей,
властивостей особистості, встановити терміни досягнення задуманого;

4) в плані чітко визначити всі цілі, зокрема ті, що мають першочергове
значення, встановити час їх виконання, послідовність процесу
самовдосконалення, вибрати методи та способи досягнення мети;

5) якнайшвидше приступити до виконання плану самовдосконалення;

6) постійно контролювати строки виконання окремих пунктів плану
самовдосконалення;

7) стежити за тим, щоб ваші власні цілі самовдосконалення
співвідносилися з потребами суспільства;

8) вірити в свій успіх, у свої сили; вчитися на своїх помилках і на
своїх успіхах;

9) виробити у себе звичку реагувати на невдачі й неприємності
оптимістично;

10) у будь-якій складній життєвій ситуації, в навчанні, в роботі шукати
щось цікаве, добре (його можна знайти!) і мотивувати ним свою
самопідготовку до служби в армії;

11) підтримувати добрі навички та вміння, сформовані в попередні роки:
особистої гігієни, щоденної зарядки, раціонального використання вільного
часу тощо;

12) формувати у себе навички самовладання, саморегуляції психічних
станів і поведінки; пам’ятати слова філософа Сенеки: «Найсильніший той,
хто має владу над собою».

Позбутися негативних якостей, сформувати потрібні для військової служби
риси характеру, знання, навички, звички можна лише усвідомивши
необхідність цього для себе і суспільства, ціною великих вольових
зусиль. Тому детальніше зупинимося на шляхах і способах формування волі
людини.

САМОВИХОВАННЯ ВОЛІ

Воля — це здатність людини свідомо ставити мету і досягати її, долаючи
перешкоди, труднощі.

Для саморегуляції поведінки, психічних станів, формування знань,
навичок, якостей, необхідних воїнові, потрібні вольові якості. Щоб
сформувати їх у себе, слід свідомо брати участь у таких ситуаціях, що
вимагають’ самостійності, організованості, витримки, рішучості,
сміливості. Треба змалку привчатися долати життєві труднощі. Варто
інколи навіть штучно їх створювати, аби, долаючи перешкоди, перевірити
свої сили, сформувати вольові якості. Цього можна досягти тільки в
діяльності (навчальній, трудовій, спортивній, військовій), тільки
вправлянням, тобто багаторазовими повтореннями вольових дій. У процесі
долання перешкод ситуаційні вольові стани закріплюються і перетворюються
у стійкі вольові якості особистості.

Для формування вольових якостей радимо дотримуватися таких правил:

1. Долайте перешкоди, труднощі, намагайтеся вирішувати свої проблеми
самостійно.

2. Не бійтеся перешкод і труднощів на своєму шляху, навпаки, радійте їм,
бо вони дають змогу багато чого

навчитись, здобути впевненість у собі, сформувати риси справжнього
чоловічого характеру.

3. Якщо ви не досягли успіху з першого разу, не втрачайте надії,
пробуйте знову й знову.

4. У процесі формування вольових якостей поступово ускладнюйте для себе
завдання, не уникайте труднощів, тренуйтеся в подоланні їх, прагніть
досягти поставленої мети.

5. Наперед продумуйте свої дії, вчинки на випадок будь-якої складної,
критичної, екстремальної ситуації.

6. Способи досягнення мети не повинні розходитися із загальнолюдською
мораллю, прийнятими суспільними нормами.

7. Слід дотримуватися принципу: краще не приймати ніяких рішень, ніж
приймати і не виконувати їх; прийняте рішення обов’язково виконувати.

8. Навчіться ставити близьку і далеку мету вдосконалення — це перший
крок до формування волі.

9. Додержання режиму дня, планування завдань на день, щоденний контроль
за їх виконанням — усе це сприяє формуванню волі, добрих звичок.

Серед вольових якостей, рис характеру, необхідних воїну, важливе
значення мають організованість і дисциплінованість.

Організованість — це якість особистості, що характеризує здатність
розумно планувати і впорядковувати свою діяльність. Для її формування
потрібно:

дотримуватися певного порядку, що сприяє успіху діяльності;

планувати свої дії і розумно їх чергувати;

раціонально розподіляти час;

навчитися вносити в свою діяльність певну організацію при зміні
обставин;

не братися за кілька справ відразу;

завжди виконувати свої обіцянки;

суворо додержувати режиму дня.

Дисциплінованість — це свідоме підкорення своєї поведінки суспільне
прийнятим нормам, певному порядку. Для формування дисциплінованості
потрібно:

усвідомити значення суспільних вимог, необхідність виконання норм і
правил поведінки, у тому числі і статутів Збройних Сил України;

не допускати негативних вчинків, дисципліновано поводитися в будь-яких
ситуаціях;

щоденно проводити оцінку й аналіз своєї поведінки, дбати про її
поліпшення.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК СПІЛКУВАННЯ

У суспільстві існують як формальні (службові), так і неформальні
стосунки між людьми. Перші зумовлені певними офіційними нормами,
статутами. Другі встановлюються ніби самі по собі, але за певними
правилами, психологічними закономірностями. Для успішного,
безконфліктного спілкування з іншими людьми доцільно враховувати такі
поради:

1. Пам’ятайте про вплив на подальше спілкування першого враження про
людину (вираз обличчя, одяг, манера поведінки, тема розмови) і дбайте
про те, щоб справити добре враження при першій зустрічі.

2. Не підходьте дуже близько до малознайомого співрозмовника, бо ви
потрапите в зону його психічного простору, до якої доступ відкрито
тільки добре знайомим людям.

3. Негарно під час розмови відвертатися, відводити очі, бо це створює
враження, ніби ви говорите не те, що думаєте.

4. Намагайтеся не переплутати ім’я, по батькові, прізвище людини, до
якої ви звертаєтесь, бо це стане перепоною для спілкування.

5. Енергійне рукостискання, посмішка зроблять вас для більшості приємним
співрозмовником.

6. Поводьтеся з іншими так, як би ви хотіли, щоб поводилися з вами. Слід
прагнути подобатися людям.

7. Без самоповаги не може бути повноцінного спілкування, що базується на
праві кожного відстоювати свої погляди, думки, твердження. Не варто
погано характеризувати самого себе, приклеюючи собі негативні «ярлики»
(типу «я — ганчірка», «я — ледар»).

8. Відстоювати свою позицію в будь-яких ситуаціях спілкування потрібно
аргументами, логічними доказами, силою власної переконаності, а не
демонстрацією агресивних намірів.

9. У будь-яких взаєминах, ситуаціях «виграє» той, хто краще розуміє
психічний стан співрозмовника, його інтереси, бажання, почуття і з
урахуванням цього поводиться.

10. Слід дбати про ритмічність діалогу, співвідношення мовлення і
мовчання. Якщо людина перебуває у збудженому стані, то, щоб зняти
напруження, їй потрібна

активність, насамперед мовна. Навчіться вольовими зусиллями примусити
себе змовчати, навіть тоді, коли сказане вашим співрозмовником —
нісенітниця, грубість, несправедливе звинувачення. Не відповідайте
зопалу. У збудженому стані людина не чує заперечень. Поводьтеся стримано
і дайте заспокоїтися вашому опонентові. Після цього можна висувати свої
аргументи.

11. Критикуйте інших обережно і тактовно.

12. Спокійно розв’язуйте конфлікти, що виникли. Пам’ятайте, що більшу
перевагу мають ті, хто в конфлікті зберігає витримку і на грубість не
відповідає грубістю.

Військова діяльність, спілкування в умовах служби у Збройних Силах
характеризуються цілим рядом емо-ціогенних ситуацій, що їх юнакам важко,
інколи навіть неймовірно важко долати. Для попередження цього слід
займатися спеціальними вправами, спрямованими на зняття негативних
станів. Потрібно навчатись уявляти себе в різних емоційних станах
(позитивних, негативних). Проаналізуйте і запам’ятайте, що ви
відчуваєте, переживаєте, коли зовсім спокійні і коли дуже схвильовані.
Корисно також читати уривки з книг, репортажі про екстремальні ситуації
у військовій діяльності, описання радісних та сумних ситуацій і
«приміряти» психічні стани літературних героїв на себе. Витрачайте на
кожну таку ситуацію не більше 10 хв. Як тільки навчитеся це легко
робити, можете зменшити кількість вправ і повертатися до них лише
зрідка. В разі екстремальної ситуації, виникнення негативних переживань
уявіть, відтворіть якусь із приємних ситуацій і викличте у себе
позитивні емоції.

Хочемо ми того чи ні, але в житті ми постійно зустрічаємося з
конфліктами. Необхідно навчитися розумно поводитися в конфліктних
ситуаціях.

Конфлікт — це зіткнення різних позицій, поглядів, думок людей. Можна
виділити два види конфліктів: руйнівний, який шкодить людині, колективу,
ікон-структивний, який дає змогу відшукати в суперечці альтернативу. В
певних випадках конструктивний конфлікт здатний активізувати потенційні
можливості особистості, відкрити перспективу ‘її самовдосконалення.
Важливо навчитися переводити руйнівний конфлікт у конструктивний. Для
цього можна скористатися такими порадами:

1. У конфлікті неправі обидві сторони. Той, хто першим іде на
примирення, виявляє не слабкість, а свою силу.

2. У будь-якого вашого суперника слід знайти щось позитивне і зрозуміти
його позицію.

3. У будь-якому конфлікті, який ви бажаєте зняти, ліквідувати, варто
враховувати дві фази у спілкуванні. Перша — це фаза «Так». Ви повинні на
цій фазі погодитися з частиною аргументів опонента, поспівчувати йому,
показати, що ви його проблеми знаєте не гірше, ніж він сам. Коли
співучасник конфлікту дещо заспокоїться, можна включати фазу «…але».
На цій фазі слід спокійно, аргументовано викласти свою точку зору і
запропонувати варіанти розв’язання проблеми, компромісні рішення
конфлікту.

СПОСОБИ ТА МЕТОДИ ПСИХІЧНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ

Психічна саморегуляція грає виняткову роль у будь-якій діяльності,
особливо у військовій, бо позначається на взаєминах між
військовослужбовцями, їхньому здоров’ї, а в цілому на боєготовності
Збройних Сил. Рівень саморегуляції психічних станів, поведінки людини
зумовлений насамперед ступенем розвитку її вольових якостей.
Самовладання як одна із складових саморегуляції проявляється в
збереженні не тільки зовнішнього, а й внутрішнього спокою. У неприємній
ситуації слід дотримуватися принципу: «Не хвилюватися через те, чого я
змінити не можу». Дуже важливо зняти внутрішнє, емоційне напруження, яке
шкодить здоров’ю, негативно позначається на поведінці людей. Існує
кілька способів його зняття.

Спосіб перший. Не стримувати зовнішні прояви почуттів, емоцій,
виплескувати свою злість. Та цей спосіб є непристойним у суспільстві,
грубим, асоціальним.

Спосіб другий. Реагувати на емоціогенні чинники в пристойній для
суспільства формі: включитися в активну фізичну діяльність (корисна і
потрібна робота, гімнастичні вправи, вправи для дихання, рух).

Спосіб третій. Не допустити спалаху злості. Цього можна досягти різними
методами, а саме:

1. В момент появи негативного стану необхідно переконати самого себе, що
причина, яка його породжує, не варта того, щоб через неї хвилюватися.

2. Не слід поспішати діяти, коли вами володіють такі почуття, як
нетерпіння, гнів. Заспокоївшись, ви обов’язково знайдете краще
розв’язання проблеми.

3. Слід пам’ятати, що будь-яке хвилювання — це загроза вашому здоров’ю.
Злістю, криком, іншими афективними діями не можна розв’язати проблеми. У
стані збудження людина не здатна осмислювати, усвідомлювати свою
поведінку, її емоції «забивають» розум.

4. Не потрібно вступати в запальні дебати з людьми, які вивели вас із
стану рівноваги, бо цим ви «підкидаєте дрова у багаття». Чим більше ми
рухаємось, кричимо, розмахуємо руками тощо, тим вищим буде напруження. У
такій ситуації варто промовчати, або відійти, або відвернутися від
співрозмовника, поки він не заспокоїться.

5. Щоб зменшити дію негативних емоційних станів, потрібно багато разів
обдумати майбутню подію, щоб звикнути до неї, пережити її уявно. Але цим
не варто дуже захоплюватися, щоб не притупити обережність.

6. Проаналізуйте свій власний позитивний і негативний досвід у
розв’язанні проблем, врахуйте при цьому зміни, що відбулися з вами і в
навколишньому житті з того часу, коли ви мали справу з цими проблемами.

7. Погодьтеся, що ви не ідеал, а така сама людина, як інші, і так само
можете помилятися, робити промахи.

8. Китайський мислитель Конфуцій стверджував, що бути обманутим і
пограбованим — це значно менше лихо, ніж довго пам’ятати про це. Тримати
в пам’яті негативні емоції рівнозначно поступовому самогубству.
Хвилюватися з приводу подій, які вже сталися, зовсім нерозумно. Не варто
займатись і безплідними самозви-нуваченнями, краще зробити правильні
висновки.

9. Оптимізм, гумор, захоплення цікавою справою повертають людині
позитивні емоції, радість, душевну рівновагу. Люди, здатні до цього,
емоційно стійкіші, витриваліші.

Цікаві правила психічної саморегуляції розробив американський фахівець у
галузі людських стосунків Дейл Карнегі. Наведемо деякі з його
рекомендацій.

Як аналізувати і розв’язувати проблеми стурбованості, тривожності:

1. Перед прийняттям рішень зберіть факти, точну інформацію про цю
проблему.

2. Після ретельного аналізу фактів приймайте рішення.

3. Прийнявши рішення, приступайте до дій. Відкиньте всяке хвилювання
щодо результату.

4. Не намагайтеся зробити всі справи зразу, бо це підірве

ваші фізичні і психічні сили. Слід розробити раціональні способи
виконання завдань.

5. Коли ви (чи хто-небудь з ваших друзів) схильні турбуватися з приводу
якоїсь проблеми, запишіть наступні запитання і дайте відповіді на них:
а) У чому полягає проблема? б) Чим вона викликана? в) Які можливості її
розв’язання? г) Яке рішення найкраще?

Щоб зняти хвилювання, стурбованість, необхідно:

1. Відгородити минуле і майбутнє «залізними дверима». Живіть у «відсіку»
сьогоднішнього дня, не хвилюйтеся за майбутнє. Для мудрої людини щодня
відкривається нове життя. Слід навчитися забувати про минулі дні і не
турбуватись про день завтрашній.

2. Запитайте себе: «Що є найгіршим із того, що може відбутися сьогодні,
якщо я не можу розв’язати свою проблему?»

3. Приготуйтеся змиритись із цим найгіршим в разі необхідності.

4. Потім спокійно подумайте, як змінити ситуацію.

5. Пам’ятайте про шкоду, яку хвилювання завдає вашому здоров’ю. Доктор
Алексіє Каррель стверджував: «Ділові люди, які не вміють боротися із
стурбованістю, помирають молодими».

6. Ведіть рахунок своїх успіхів, а не своїх неприємностей.

7. Не наслідуйте сліпо інших. Знайдіть себе в житті і залишайтеся самим
собою.

8. Коли доля вручає вам лимон, постарайтеся зробити з нього лимонад.
Дуже важливо навчитись із кожної своєї втрати, неприємності виносити
щось корисне для себе.

9. Забувайте про свої власні неприємності, створюючи радість, щастя для
інших. Роблячи добро іншим, ви в першу чергу допомагаєте собі.

Для саморегуляції психічних станів можна використати цілий комплекс
інших методів: переключення уваги, самопідбадьорювання, самопереконання,
самонаказ, самонавіювання- та ін.

Переключення уваги полягає у тому, що ви самостійно можете раптово
спрямувати свою увагу з об’єкта думки, який вас хвилює, на інші об’єкти,
яких у даній ситуації навіть немає, але вони можуть викликати позитивні
переживання.

Самопідбадьорювання — це звернення до самого себе для того, щоб зміцнити
віру в себе, вмовити не хвилюватися, повірити в успіх підготовки до
служби в армії («Я все зможу, я всього доб’юсь», «Військова служба мені
не страшна» тощо). Можна самого себе картати («Що, став розмазнею?»;
«Чого розкис?») або вдатися до самокритики у присутності інших, що
набагато ефективніше.

Самопереконання — це вміння переконати себе у здатності регулювати свої
настрої, почуття, вчинки; це дискусія із самим собою, наведення
аргументів, доказів на користь стримування, регулювання емоцій. Важливо,
щоб у юнака було сформовано почуття патріотизму, усвідомлення свого
обов’язку перед іншими, перед суспільством.

Самонаказ — це наказ собі діяти у певних екстремальних ситуаціях. Так,
за самонаказом: необхідно вставати вранці, коли цього робити не
хочеться, виконувати розпорядження викладача допризовної підготовки,
дотримуватися режиму дня, дисципліни, доводити розпочату справу до
кінця.

Самонавіювання побудоване на тих самих механізмах, що й
самопідбадьорювання. Власне слово як подразник спрямовується на свою
психіку. Ефективність самонавіювання залежить від уміння повністю
відволікатися від усього стороннього і переключатися лише на зміст
формул самонавіювання і відчуття того, що вони відбивають, який зміст
несуть.

СПОСОБИ ТА МЕТОДИ РЕЛАКСАЦІЇ

Організм людини під виливом тривалих нервових, психічних напружень
зазнає втоми. У цьому випадку йому потрібна розрядка — релаксація*
Способами релаксації можуть бути: 1) сон, якщо ви можете в ситуації
напруження заснути; 2) автотренінг, коли людина ніби оволодіває
функціями свого організму, не підвладними свідомій регуляції
(серцебиття, дихання, теплові відчуття та ін.). Завдяки тривалій,
постійній регуляції фізіологічних станів знімаються небажані емоції,
зайві хвилювання.

Існує багато методів, за допомогою яких індивід регулює не тільки власну
поведінку, а й поведінку інших. Серед них важливе місце належить
автотренінгу. Цей психотерапевтичний метод поєднує в собі елементи
самонавіювання та саморегуляції. Він допомагає управляти своїми
емоціями, відновлювати сили і працездатність, знімати велике нервове
напруження. Займатися автотренінгом найкраще в тихому, затемненому
приміщенні. Одяг має бути теплим, вільним, не заважати диханню.

Сядьте зручніше в крісло чи на стілець, руки покладіть на стегна,
заплющіть очі, розслабте всі м’язи. Кожну з формул навіювання повторюйте
декілька разів

(кількість залежить від результату її дії на організм). Поступово
занурюйтесь у стан комфорту, тепла. Усе повинно відбуватися ніби у
напівдрімотному стані, без напруження, без зосередженості уваги на
чомусь побічному. В центрі вашої уваги, внутрішнього погляду мусить бути
лише та частина тіла, що згадується у формулі. Увагу з однієї частини
тіла на іншу потрібно переносити повільно, поступово.

Повільне дихання необхідно проводити не менше 2—3 хв. Дихайте із
задоволенням, намагаючись відчути легкий потік повітря через ніздрі.
Розслаблюючи м’язи, уявіть собі, що вони поступово розтікаються,
втрачають зовнішні обриси. Ваша увага повинна рухатись по тілу зверху
вниз. Обличчя слід розслабляти поелементно, від лоба до підборіддя, тіло
— з голови до пальців рук і ніг. Повторюйте ці уявні процедури, доки не
відчуєте позитивних змін в організмі.

Щоб навіяти собі тепло, уявіть, що ви лежите у теплій воді, на теплому
піску, під сонцем і ваше тіло зігрівається. Ваші судини при цьому
розслаблюються, розширюються. Випадкові подразники, впливи, перешкоди
ліквідуйте, примовляючи: «Про це пізніше», «Зараз не до цього» тощо.

Перш ніж проводити автотренінг у повному обсязі, на першому занятті
необхідно засвоїти підготовчі формули (не більше трьох-чотирьох). З
часом слід поступово розширювати автотренінг, збільшуючи кількість
формул і тривалість занурення і виходу з нього.

Наводимо зразок етапів автотренінгу і формул навіювання.

Підготовка

1. Влаштовуюсь зручно.

2. Влаштовуюсь якомога зручніше.

3. Нікуди не поспішаю.

4. Мене че»кає приємна процедура.

5. Дихаю повільно і спокійно. Дихаю із задоволенням.

Занурення

1. Я заспокоююсь.

2. Я спокійний, мені приємно.

3. Обличчя спокійне.

4. Усе моє тіло розслаблюється.

5. Обличчя спокійне.

6. Руки розслаблюються.

7. Кисті рук розслаблюються.

8. Кисті рук важчають і починають теплішати.

9. Кисті рук теплішають.

10. Передпліччя розслаблюються і теплішають.

11. Плечі і лопатки розслаблюються і теплішають.

12. Руки повністю розслаблені, теплі.

13. Обличчя спокійне.

14. Усе тіло спокійне.

15. Ноги починають розслаблятись і теплішати.

16. Стопи розслаблюються і теплішають.

17. Гомілки розслаблюються і теплішають.

18. Ноги повністю розслаблені, теплі.

19. .Усе тіло спокійне.

20. Обличчя спокійне.

21. Ноги розслаблюються.

22. Спина розслаблюється і теплішає.

23. Усе тіло абсолютно спокійне.

24. Тілу приємно і зручно, воно відпочиває.

Вихід

1. Я добре відпочив.

2. Відчуття ваги залишає руки, ноги, усе тіло.

3. Голова відпочила і свіжа.

4. Я почуваюся добре.

5. Настрій гарний, рівний.

6. Я спокійний, упевнений у собі.

7. Спокійно розплющую очі.

Звичайне автотренінгове заняття триває 20-30 хв, скорочене — 5-10 хв.
Будь-яке заняття можна доповнити іншими формулами навіювання, картинами
відпочинку на природі, біля річки тощо.

Займатись автотренінгом рекомендується 2-3 рази на день, останній раз —
перед сном. У цьому випадку формули виходу із стану занурення не
використовуються.

У процесі подібних занять, постійних вправлянь ви зможете зануритися в
потрібний стан у менш придатних для цього умовах — в автобусі, на
вулиці, на перерві; вам досить лише подумати про розслаблення. Звичка до
розслаблення оберігає нервову систему від перевантажень, підтримує її у
працездатному стані, дає змогу в кожній ситуації витрачати стільки
енергії, скільки на це її потрібно, і не більше.

Похожие записи