МАРШ І ПОХІДНА ОХОРОНА

Взвод (відділення, танк) завжди повинен бути готовим до маршу
(пересування своїм ходом) і перевезення різними видами транспорту в
умовах впливу уражаючих факторів ядерної, хімічної зброї, високоточної
зброї та засобів дистанційного мінування противника, діяння його
авіації, повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних
груп і зруйнувань доріг та переправ. Це вимагає ретельної підготовки
озброєння, техніки та особового складу до маршу або перевезень, високої
маршової дисципліни і виучки особового складу.

Марш — організоване пересування підрозділів в колонах по дорогах та
колонних шляхах з метою своєчасного виходу в призначений район або на
вказаний рубіж Він може здійснюватися в передбаченні «вступу в бій або
поза загрозою зіткнення з противником, як правило, вночі та в інших
умовах обмеженої видимості.

В усіх випадках командир повинен забезпечити прибуття взводу
(відділення, танка) в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно,
у повному складі і в готовності до виконання бойового завдання.

Взвод (відділення, танк) здійснює марш в колоні роти (взводу) з
дистанціями^між машинами 25—50 м. Під час руху по курних дорогах, в
умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по дорогах, які мають
круті підйоми, спуски та повороти, а також під час руху з під вищеною
швидкістю, дистанції між машинами збільшуються.

Для захисту підрозділів від високоточної зброї про тивника маршрути руху
вибираються вздовж ліній електропередач, зв’язку, по просіках в лісі, по
ущелинах в горах та в складках місцевості. Під час руху на відкритій
місцевості в умовах загрози застосування про тивником високоточної зброї
дистанції між бойовим І машинами збільшуються і можуть бути 100—150 м.

Маршрути руху, по можливості, не повинні проходити через великі населені
пункти, вузли доріг, тіснини, поблизу залізничних станцій (портів,
аеропортів).

Механізований взвод (відділення) при необхідності може пересуватися в
пішому порядку або на лижах.

Середня швидкість руху взводу без врахування часу на привали може бути:
на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), танках—20—25 км/год; на
автомобілях під час руху у складі окремої автомобільної колони — 25—30
км/год; механізованого взводу в пішому порядку — 4—5 км/год, на лижах —
5—7 км/год.

У горах, лісисто-болотистій місцевості, взимку та інших несприятливих
умовах середня швидкість руху колон може зменшуватися до 15—20 км/год.

В усіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою в
даних умовах швидкістю.

Привали та денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану
озброєння і техніки, їх технічного обслуговування, приймання їжі та
відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3—4 години руху
тривалістю до 1 години і один привал тривалістю до 2 годин у другій
половині добового переходу, а денний (нічний) відпочинок — в кінці
кожного добового переходу.

Одержавши завдання на марш в колоні роти, командир взводу під час його
з’ясування та оцінки обстановки крім звичайних питань вивчає по карті
(схемі) маршрут руху, умови здійснення маршу і до яких дій бути
готовими, визначає порядок підготовки взводу до маршу, призначає склад
чергових вогневих засобів та спостерігачів.

Бойовий наказ на марш командир взводу віддає, як правило, усьому
особовому складу взводу.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

відомості про противника;

завдання взводу, маршрут руху, район зосередження (відпочинку) або рубіж
і час прибуття в призначений район або виходу на вказаний рубіж,
шикування колони, дистанцію між машинами, швидкість руху, а під час
здійснення маршу в передбаченні вступу в бій з противником і порядок дій
при зустрічі з ним;

які підрозділи ідуть попереду і позаду взводу, порядок підтримання
взаємодії і зв’язку з ними;

час готовності до маршу;

Підчас організації взаємодії командир взводу вказує: порядок
спостереження і зв’язку; порядок дій взводу під час нальоту авіації
противника і при застосуванні ним зброї масового ураження, високоточної
та запалювальної зброї, а також засобів дистанційного мінування; порядок
користування приладами нічного бачення (світломаскувальними пристроями),
додержання маскування та дисципліни маршу; сигнали оповіщення,
управління та взаємодії, а під час здійснення маршу в передбаченні
вступу в бій і порядок узгодження дій відділень (танків) між собою та
сусідами.

Командир відділення (танка), одержавши завдання на марш у складі взводу,
перевіряє знання особовим складом одержаного завдання, сигналів
оповіщення, управління та взаємодії, порядок дій за ними і призначає
спостерігача за сигналами, які подаються командиром взводу.

124. Під час підготовки до маршу командир взводу (відділення, танка)
зобов’язаний ^перевірити справність машин, озброєння, приладів нічного
бачення, засобів захисту та пожежогасіння, засобів зв’язку та
світломаскування, заправлення пальним, наявність та правильність укладки
боєприпасів, засобів спеціальної обробки, шанцевого інструменту,
возимого комплекту розмінування та засобів підвищення прохідності. Про
готовність до маршу він доповідає командиру роти (взводу).

Командир взводу (відділення, танка) на марші зобов’язаний суворо
дотримуватися встановленого порядку руху та маскування, не допускати
затримок на переправах, в тіснинах, тунелях та населених пунктах,
вести безперервне кругове спостереження за наземним, повітряним
противником і сигналами командира роти (взводу), своєчасно оповіщати
особовий склад про противника, а також про радіоактивне, хімічне та
біологічне зараження.

Машини на марші рухаються лише по правій стороні дороги, додержуючись
встановленої швидкості руху, дистанції та заходів безпеки.

Для захисту від високоточної зброї противника максимально
використовуються поля радіолокаційної невидимості, утворені складками
місцевості та місцевими предметами, а також придорожня рослинність. На
відкритих ділянках маршруту не допускаються скупчення та зупинка машин,
швидкість руху і дистанції між машинами збільшуються.

Під час вимушеної зупинки машина відводиться на праве узбіччя або в
сторону від дороги, де ліквідується несправність. Після того, як
несправність ліквідована, машина приєднується до колони, яка проходить;
своє місце у взводі вона займає тільки на привалі. Несправну машину, яка
зупинилась, об’їжджають тільки зліва Обгін колон під час руху
забороняється.

Вночі машини рухаються з використанням приладів нічного бачення або
світломаскувальних пристроїв, а під час руху по ділянках місцевості, які
проглядаються противником, і в світлу ніч — з повністю виключеним
світлом і приладами нічного бачення.

Управління взводом на марші здійснюється встановленими сигналами.
Радіозасоби працюють лише на прийом.

За сигналом оповіщення про повітряного противника взвод (віділення,
танк) продовжує рух.

Вогневі засоби, що виділені для ведення вогню по низько літаючих
літаках,, вертольотах та інших повітряних цілях, приготовляються для
відкриття вогню; люки бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків,
крім люків, з яких буде вестися вогонь, зачиняються. Особовий склад
переводить протигази в положення «напоготові». Напад повітряного
противника відбивається вогнем за командою командира взводу (відділення,
танка) Під час руху в пішому порядку механізований взвод за командою
командира займає найближче укриття і відкриває вогонь із стрілецької
зброї по повітряних цілях противника

Мінне поле, встановлене засобами дистанційного мінування, взвод обходить
або долає у складі ротної колони за головною машиною по
проробленому нею проходу. Міни, виявлені перед машинами взводу,
знищуються з використанням возимого комплекту розмінування або іншим
способом

За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне та біологічне
зараження взвод (відділення, танк) продовжує рух. У бойових машинах
піхоти (бронетранспортерах) і танках перед подоланням зон зараження
люки, двері, бійниці і жалюзі зачиняються, включається система захисту
від зброї масового ураження. Особовий склад, який прямує в пішому
порядку і на відкритих машинах, одягає засоби індивідуального
захисту.

Зони з високим рівнем радіації, райони зруйнувань, пожеж і затоплень на
маршруті руху взвод (відділення, танк), як правило, обходить, при
неможливості обходу — зони зараження долаються з максимальною швидкістю
з використанням системи захисту від зброї масового ураження, яка є на
машинах, і засобів індивідуального захисту.

Часткова спеціальна і санітарна обробка проводиться після виходу із зони
радіоактивного зараження за вказівкою командира роти (взводу), а при
зараженні особового складу отруйними речовинами — негайно.

Повна спеціальна і санітарна обробка проводиться, як правило, в районі
денного (нічного) відпочинку або після прибуття в призначений район.

У випадку застосування противником запалювальної зброї, а також при
вимушеному подоланні району пожеж люки, двері, бійниці і жалюзі бойових
машин піхоти (бронетранспортерів), танків зачиняються. Після виходу з
району пожеж командир взводу (відділення, танка) організовує гасіння
осередків вогню на машинах і надання першої медичної допомоги тим,
хто постраждав, після чого взвод (відділення, танк) продовжує рух.

Поранені та хворі після надання їм першої медичної допомоги на місці,
доставляються в медичний пункт батальйону.

На привалах машини зупиняються на правому узбіччі дороги не ближче 10 м
одна від одної або на дистанціях, установлених командиром

Бойові машини піхоти (бронетранспортери), танки розміщуються по
можливості під кронами дерев, в радіолокаційній тіні місцевих предметів,
а на відкритій місцевості маскуються штатними маскувальними покриттями і
місцевими матеріалами. Висадка із машин здійснюється тільки за командою
(сигналом) своїх командирів. Для відпочинку особовий склад
розташовується справа від дороги. В машинах залишаються спостерігачі та
чергові кулеметники (навідники гармат), а в командирських машинах і
чергові на радіозасобах. Вогневі засоби, призначені для відбиття
повітряного противника, знаходяться в готовності до ведення вогню.

Екіпажі машин (водії) проводять контрольний огляд озброєння і техніки,
виконують ^технічне обслуговування і спільно з призначеним для допомоги
особовим складом ліквідують виявлені несправності.

При вимушених зупинках на маршруті руху і ліквідації несправностей на
бойовій машині піхоти, танку

поворот башти в сторону проїжджої частини дорогії категорично
забороняється.

У горах під час підготовки до маршу командир взводу (відділення, танка)
приділяє особливу увагу перевірці справності ходової частини та
механізмів управління машин. На кожній машині необхідно мати спеціальний
пристрій для запобігання скочування машин під час зупинок на підйомах та
спусках. Під час подолання небезпечних місць особовий склад
механізованого взводу, як правило, спішується.

Під час руху в пішому порядку скельні ділянки, осипи та перевали
долаються, як правило, повзводне або по відділеннях з додержанням
заходів безпеки з обов’язковою страховкою один одного або
самостраховкою.

На привалах, під час розташування на відпочинок в гірській місцевості
особовий склад і техніка розташовується в місцях, безпечних від обвалів,
каменепадів, осипів, снігових лавин та затоплень. Зимою перед маршем
командир взводу (відділення, танка) зобов’язаний: вжити заходів щодо
забезпечення особового складу засобами проти обмороження; упевнитися в
наявності зимового дизельного палива та спеціальних рідин в машинах і
при необхідності вжити заходів для їхньої дозаправки; перевірити
справність засобів підігріву двигунів машин, готовність озброєння до
застосування в умовах низьких температур, а якщо передбачається рух по
ділянках з глибоким сніговим покриттям — і натяг гусениць, а також
оснащеність машин засобами підвищення прохідності; дати вказівки
механікам-водіям (водіям) про заходи запобігання розморожування систем
охолодження двигунів; організувати просушування обмундирування та
взуття.

Механізований (танковий) взвод (відділення, танк) у похідній охороні

Взвод на марші може призначатися в головну (бокову, тильну) похідну, а
іноді і в нерухому бокову заставу або головний (тильний) дозор із
завданням виключити раптовий напад противника на колону, що охороняють,
забезпечити їй вигідні умови для вступу в бій і не допустити проникнення
до неї наземної розвідки противника. Взводу можуть придаватися засоби
посилення.

Для безпосередньої охорони, а також для огляду місцевості від головної
(бокової) похідної застави (головного дозору) в напрямку руху, а від
головних сит батальйону (нерухомої бокової застави) в сторони флакпв,
яким загрожують (на напрямки, яким загрожують), може висилатися дозорне
відділення (танк) на віддалення, яке забезпечує спостереження за ним і
підтримку його вогнем.

У головній (боковій, тильній) похідній заставі (головному, тильному
дозорі) організовується спостереження за наземним і повітряним
противником, призначається спостерігач для прийому сигналів від
дозорного відділення (танка) і підтримується постійна готовність до
зустрічі з противником.

Командир взводу, призначеного в похідну охорону, під час з’ясування
одержаного завдання та оцінки обстановки повинен: з’ясувати завдання
колони, яку охороняє, своє завдання і час готовності до його виконання;
вивчити по карті маршрут руху і характер місцевості, визначити місця
імовірної зустрічі з противником, а також місця можливих його засад і
намітите порядок дій під час зустрічі з противником дозорного відділення
(танка) і головних сил взводу; визначити склад чергових вогневих засобів
та спостерігачів, а також порядок підготовки взводу до маршу

У бойовому наказі командир взводу вказує: відомості про противника;

завдання взводу: маршрут і швидкість руху, шикування колони, дистанцію
між машинами, вихідний пункт і час його проходження, завдання
відділенням (танкам) і порядок дій під час зустрічі з противником;

дозорне відділення (танк), його завдання і віддалення;

час готовності до маршу; своє місце та заступника.

Під час організації взаємодії командир взводу вказує: порядок
спостереження, зв’язку, відкриття і ведення вогню по повітряних цілях;
місця імовірної зустрічі з противником та дії при зустрічі з ним
дозорного відділення (танка), взводу і засобів посилення; порядок
додержування маскування та користування приладами нічного бачення
(світломаскувальними пристроями), сигнали оповіщення, управління та
взаємодії.

Після віддання бойового наказу та організації взаємодії командир взводу
дає вказівки щодо забезпечення

маршу, захисту від високоточної та запалювальної зброї, організовує
поповнення ракет, боєприпасів, пального і продовольства до
встановлених норм і перевіряє готовність взводу до виконання бойового
завдання та доповідає командиру батальйону (роти).

Командир дозорного відділення (танка) зобов’язаний: вивчити по
карті (схемі) маршрут руху, місця імовірної зустрічі з противником та
визначити порядок руху і дій відділення (танка) при зустрічі з ним;
встановити порядок спостереження за місцевістю, наземним та
повітряним противником, а також за сигналами командира, який
вислав дозорне відділення (танк), і порядок доповіді; віддати
відділенню (екіпажу танка) бойовий наказ.

У бойовому наказі командир відділення (танка) вказує:

відомості про противника та рубежі можливої зустрічі з ним;

завдання підрозділу, який охороняють, та завдання відділення (танка),
маршрут і швидкість руху, порядок спостереження, доповіді про помічене
та дії підлеглих при зустрічі з противником;

сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними;

час готовності до маршу і заступника.

Після віддання бойового наказу командир відділення (танка) перевіряє
готовність відділення (танка) до виконання бойового завдання та
доповідає командиру роти (взводу).

Взвод, призначений в головну похідну заставу (головний дозор), у
встановлений час проходить вихідний пункт і рухається за вказаним
маршрутом з установленою швидкістю. Командир взводу знаходиться в
голові колони похідної застави (головного дозору), слідкує по карті за
маршрутом руху, діями дозорного відділення (танка), особисто веде
розвідку противника і місцевості спостереженням і доповідає
командиру, який вислав охорону, про зустріч з противником,
загородження та заражені ділянки на маршруті.

Тіснини, тунелі, мости та інші вузькі місця головна похідна застава
(головний дозор) проходить безупинно. Зруйновані мости, заміновані або
заражені ділянки маршруту головна похідна застава (головний дозор,
дозорне відділення, танк) обходить, позначаючи напрямок обходу
покажчиками.

При неможливості обходу замінованих ділянок маршруту вони розміновуються
приданим взводу підрозділом інженерних військ під прикриттям готових до
відкриття вогню бойових машин піхоти (бронетраспортерів), танків або
самостійно з використанням возимих комплектів розмінування та іншими
способами.

Дозорне відділення (танк) просувається в указаному йому напрямку
стрибками від укриття до укриття, ведучи спостереження за прилеглою
місцевістю Закриті ділянки місцевості, окремі будови, узлісся, входи в
ущелини і тунелі, де можливе приховане розташування противника і
раптовий його напад із засад, а також вузькі проходи, мости та інші
об’єкти воно оглядає і при необхідності позначає попереджувальними
знаками. Про все виявлене на шляху руху і про зустріч з противником
командир дозорного відділення (танка) негайно доповідає командиру, який
його вислав

Дрібні групи противника головна похідна застава (головний дозор, дозорне
відділення, танк), як правило, знищує, а зразки озброєння, топографічні
карти та інші документи захоплює і продовжує виконувати завдання. При
зустрічі з переважаючим за силою противником вона діє залежно від
обстановки: раптовим вогнем з вигідної позиції та рішучою атакою знищує
його, а якщо своїми силами головна похідна застава не в змозі знищити
противника, вона стійко утримує позицію, яку займає, та забезпечує
розгортання і вступ у бій колони, яку охороняє.

Взвод, призначений у бокову похідну заставу, прямує на рівні голови
колони, яку охороняє, на встановленому командиром віддаленні.

Дрібні групи противника, що опинилися на фланзі колони, яку охороняють,
бокова похідна застава знищує і продовжує виконувати завдання. При
загрозі нападу переважаючих сил вона займає вигідну позицію і не
допускає раптового нападу противника на колону, що охороняють, з флангу.

Взвод, призначений в тильну похідну заставу, прямує за колоною,
яку охороняє, на встановленій командиром дистанції.

Дрібні групи противника тильна похідна застава знищує, діючи із вогневих
засад. При загрозі виходу переважаючих сил противника до колони, яка
охороняється, вона займає вигідну позицію і вогнем всіх засобів наносить
ураження противнику, затримує його і не допускає нападу на колону, яка
охороняється.

Для затримки просування противника командир взводу за наказом командира,
який вислав заставу, організовує зруйнування переправ, мостів та доріг,
улаштування завалів та встановлення мінно-вибухових загороджень

Під час привалу і розташування колони, яку охороняють, на відпочинок
головна (бокова, тильна) похідна застава (головний, тильний дозор,
дозорне відділення, танк), заклявши вигідну позицію, продовжує
виконувати завдання, діючи як сторожова охорона. Похідна застава/(дозор,
дозорне відділення, танк) зупиняється та/відновлює рух за командою
(сигналом) командира роти, яку охороняють.

Управління підрозділами.

Управління підрозділами полягає в цілеспрямованій роботі командира
взводу (відділення, танка) щодо підтримання бойової готовності взводу
(відділення, танка), підготовки його до бою і керівництва ним під _ час
виконання завдань, які поставлені. Основою управління є рішення
командира.

Командир взводу (відділення, танка) несе повну одноособову
відповідальність за бойову готовність, підготовку взводу (відділення,
танка), озброєння і техніки до бою та успішне виконання бойового
завдання в установлені терміни, а також за виховання, військову
дисципліну та морально-психологічний стан особового складу. Він завжди
повинен знати, де знаходяться, яке завдання виконують, в чому мають
потребу підпорядковані йому відділення, екіпажі, обслуга (солдати,
сержанти) і який їх морально-психологічний стан.

В бою командир взводу (відділення, танка) зобов’язаний стежити за ходом
бою, вести розвідку противника, своєчасно ставити завдання підлеглим,
уміло використовувати всі вогневі засоби, а також результати вогневого
ураження противника.

Бій командир взводу (відділення, танка), як правило, організовує на
місцевості, а якщо це неможливо — по карті (схемі, на макеті
місцевості). В цьому випадку бойові завдання відділенням (танкам) і
приданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період заняття
ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Порядок «роботи
командира взводу (відділення, танка) залежить від конкретної обстановки,
одержаного завдання та наявності часу.

Командир взводу, одержавши бойове завдання, з’ясовує його, оцінює
обстановку, приймає рішення, проводить рекогносцировку, віддає бойовий
наказ, організовує взаємодію, бойове забезпечення і управління,
підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою, потім перевіряє
готовність взводу до виконання бойового завдання і в установлений
час доповідає про це командиру роти.

Під час з’ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти
завдання роти і взводу, які об’єкти (цілі) на напрямку дій взводу
уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок
взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вивчити: склад, положення
та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих
засобів; стан, забезпеченість і можливість взводу та приданих
підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з
ними; характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні
підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення
вогню. Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, час
доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.

У рішенні командир взводу визначає способи виконання одержаного завдання
(якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому
заходи вживаються для його обману), завдання відділенням (танкам),
приданим підрозділам та вогневим Засобам і організацію управління.

Під час проведення рекогносцировки командир взводу на місцевості вказує
орієнтири, положення противника І найбільш можливий характер його дій,
уточнює завдання відділенням (танкам) та інші питання, які пов’язані з
використанням місцевості в бою (місця позицій відділень, вогневих
позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, протитанкових
та інших вогневих засобів, загороджень і проходів в них, маршрут
висування взводу і місця спішування механізованих відділень).

У бойовому наказі командир взводу указує:

орієнтири;

склад, положення і характер дій противника, місця розташування його
вогневих засобів;

завдання роти і взводу;

об’єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уражаються засобами старших
командирів, а також завдання сусідів;

бойові завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам і вогневим
засобам, а командир механізованого взводу, крім того, — завдання
безпосередньо підпорядкованому особовому складу (снайперу,
стрільцю-санітару та іншим);

час готовності до виконання завдання;

своє місце і заступника.

Бойовий наказ повинен викладатися коротко і гранично ясно.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен узгодити зусилля
штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого
завдання, добитися правильного і єдиного розуміння всіма командирами
відділень (танків) бойового завдання та способів його виконання, а також
указати сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за
ними.

Організовуючи бойове забезпечення, командир взводу вказує порядок
спостереження та дій особового складу під час застосування противником
зброї масового ураження і високоточної зброї, порядок інженерного
обладнання позицій, заходи щодо маскування, охорони та порядок їх
виконання.

Під час організації управління командир взводу уточнює (доводить)
радіодані та порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв’язку.

Командир відділення (танка), удержавши бойове завдання, повинен:
зрозуміти завдання взводу, відділення (танка), а також завдання сусідів,
нас готовності до виконання завдання, порядок і терміни його виконання;
з’ясувати, де противник і що він робить, а також місце розташування його
вогневих засобів; вивчити місцевість, її захисні і маскуючі властивості,
вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і
ведення вогню; визначити завдання особовому складу і віддати бойовий
наказ.

У бойовому наказі командир відділення (танка) указує:

орієнтири;

склад, положення і характер дій противника, місця розташування його
вогневих засобів;

завдання взводу і відділення (танка);

завдання сусідів;

завдання особовому складу: навіднику-оператору (навіднику гармати,
навіднику кулемета бронетранспортера), кулеметникам, гранатометнику,
механіку-водію (водію), а при необхідності і решті особового складу;
командири гранатометного і протитанкового відділень, крім того, вказують
завдання обслузі;

сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними;

час готовності до виконання завдання і заступника.

Під час постановки особовому складу завдань командир відділення повинен
вказати місце кожного підлеглого в бойовому порядку (на позиції) і
визначити порядок спостереження і ведення вогню.

Після віддання бойового наказу командир відділення (танка) організовує
підготовку відділення (танка) для виконання завдання: поповнення ракет,
боєприпасів, технічне обслуговування бойової машини піхоти
(бронетранспортера), танка, виконання встановлених робіт щодо
інженерного забезпечення, а потім перевіряє знання завдань особовим
складом, його забезпеченість усім необхідним для бою і доповідає
командиру взводу про готовність відділення (танка) до бою.

Управління вогнем є найважливішим обов’язком командира взводу
(відділення, танка). Воно включає: розвідку наземних і повітряних цілей,
оцінку важливості і визначення черговості ураження; відбір виду зброї і
боєприпасів, виду і способу ведення бою (стрільби); цілевказання,
подання команд на відкри^гя вогню або постановку вогневих завдань;
спостереження за результатами вогню і його коректування; контроль за
витрачанням боєприпасів.

Для управління вогнем старшим командиром призначаються єдині орієнтири і
сигнали. Замінювати їх забороняється. При необхідності командир взводу
може призначати додатково свої орієнтири, але під час доповідей старшому
командиру і підтримання взаємодії використовуються тільки орієнтири,
вказані старшим командиром. Як орієнтири вибираються добре видимі
місцеві предмети. При використанні нічних прицілів як орієнтири
вибираються місцеві предмети, по можливості, з більшою відбивною
здатністю в межах дальності дії прицілів. Орієнтири нумеруються справа
наліво і по рубежах від себе в бік противника. Один з них призначається
основним.

Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і
від напрямків руху (атаки) трасуючими кулями і снарядами, розривами
снарядів та сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в
ціль.

20. Командир взводу управляє взводом по радіо, командами, які
подаються голосом, сигнальними засобами та особистим прикладом.

Командно-спостережний пункт командира взводу знаходиться: в обороні — в
глибині опорного пункту; в наступі — у бойовому порядку взводу, а під
час дій механізованого взводу в пішому порядку — за цепом взводу в
такому місці, звідки забезпечується найкраще спостереження за
противником, діями своїх підлеглих, сусідів і місцевістю, а також
безперервне управління взводом.

Командир відділення управляє підлеглими командами, які подаються
голосом, сигнальними засобами і особистим прикладом. Під час дій
відділення в пішому порядку він завжди знаходиться в цепу відділення.

Всередині бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка командир
взводу (відділення, танка) управляє діями підлеглих командами, які
подаються по переговорному пристрою або голосом, і встановленими
сигналами.

Доповідь старшому командиру та оповіщення сусідів і підлеглих про
обстановку є найважливішим обов’язком командира взводу (відділення,
танка) в бою.

У доповіді старшому командиру вказується, до якого часу, де і яке
завдання виконує підрозділ, положення сусідів, склад і характер дій
противника, своє рішення.

Командир взводу( відділення, танка) негайно доповідає старшому
командиру: про раптовий напад противника або його появу там, де його не
чекали, про виявлені загородження і зони зараження; про захоплення
полонених, документів та озброєння противника; про застосування
противником нових засобів і способів дій; про різку зміну дій противника
(раптовий відхід, перехід до оборони, проведення контратаки); про різку
зміну положення і втрату взаємодії з сусідами; про кожне рішення, яке
прийняте за особистою ініціативою в зв’язку із зміною обстановки.

Під час роботи на радіостанціях суворо дотримуються правила ведення
переговорів. У взводі всі команди в бою передаються по радіо відкритим
текстом. Під час передачі команд командири відділень (танків)
викликаються позивними, а пункти місцевості указуються від орієнтирів і
умовними найменуваннями. Під час створення противником радіоперешкод
радіостанції за командою командира роти (взводу) перестроюються на
запасні частоти.

Оповіщення особового складу про повітряного противника, про безпосередню
загрозу і початок застосування противником ядерної, хімічної та
біологічної зброї, а також про радіоактивне, хімічне, біологічне
зараження здійснюється єдиними і постійно діючими сигналами.

Сигнали оповіщення повинен знати весь особовий склад підрозділу.
Командир взводу (відділення, танка) завчасно визначає порядок дій
підлеглих за сигналами оповіщення та при їх одержанні подає відповідні
команди.

Для взаємного пізнавання, визначення належності та місцезнаходження
частин і підрозділів від спеціально підготовленого відділення
(екіпажу) може призначатися пост (пункт) позначення батальйону (роти).

Пост (пункт) позначення, як правило, складається з двох солдатів і
одного сержанта, який призначається старшим.

На посту (пункті) повинні бути прилади спостереження, великомасштабна
карта або схема місцевості, журнал контролю, компас, годинник, ліхтар,
засоби зв’язку і подання сигналів пізнавання, позначення і оповіщення.

Старший поста (пункту) позначення зобов’язаний: встановити порядок
чергування; організувати обладнання місця розташування поста (пункту) і
його маскування; перевірити справність приладів спостереження, засобів
зв’язку і подання сигналів пізнавання, позначення і оповіщення,
своєчасно подавати сигнали відповідно до одержаного завдання від
командира (начальника), який вислав пост (пункт)

Черговий поста (пункту) позначення веде спостереження за повітрям і
місцевістю у вказаних секторах. При виявленні сигналів пізнавання, які
подаються військами, а також літаками та вертольотами, встановлює їхню
відповідність діючим сигналам, доповідає старшому поста (пункту) і за
його наказом подає сигнал позначення або оповіщення.

Старший поста (пункту) про виявлені сигнали і цілі встановленим порядком
доповідає командиру (начальнику), який виставив пост, і відповідно до
одержаного завдання дає команду на подання сигналів позначення або
оповіщення. Про результати спостереження, подані сигнали робиться запис
в журналі контролю.

Спостереження ведеться безперервно. При наявності на посту технічних
засобів пізнавання та позначення відповідні сигнали подаються, виходячи
із одержаного завдання від командира (начальника), який вистави» пост.

Виховна робота у взводі здійснюється з метою досягнення
психологічної стійкості військовослужбовців

Похожие записи