Лекція

Індивідуальні та колективні засоби захисту

Застосування хімічної зброї під час першої світової війни спричинило
необхідність термінової розробки засобів протихімічного захисту.
Відсутність їх була причиною масових уражень і великих жертв серед
населення.

Вперше засоби захисту з’явились в 1915 році і мали вигляд марлевих
пов’язок, просякнутих водними розчинами гіпосульфіту і соди. Ці пов’язки
застосовувались для захисту від хлору, який використовували під час
війни німці. З появою нових ОР: фосгену, хлорпікрину та інших, в
просякнення вологих пов’язок-протигазів почали додавати гліцерин,
розчини поташу, уротропіну, оцтовокислого калію та інші, а кількість
шарів марлі доходила до декількох десятків. Однак ці маски були незручні
внаслідок крайньої специфічності використаного в них принципу
хемосорбції при повільній дії реакцій; з’ясувалось, що маски неміцні,
швидко висихають.

Перший «сухий» протигаз, в якому використані захисні властивості вугілля
активованого, винайшов і запропонував у 1915 році видатний вчений М.Д.
Зелінський за участю інженера Е.Л.Куманта. В подальшому з’явилась
необхідність аерозольного фільтра, оскільки шар активованого вугілля не
затримував частинок отруйного диму.

Після застосування шкірно-наривної ОР іприту, після виникнення проблеми
захисту всієї поверхні шкіри, були запропоновані костюми із промаслених
тканин, захисні маски (мазеутворювальні компоненти: тваринний жир;
наповнювачі – окис цинку та ін.). В подальшому намітився ще один
принциповий шлях захисту шкіряного покриву, який полягав у просякненні
звичайного військового обмундирування компонентами, що взаємодіяли з ОР,
але зберігали повітропроникність одягу.

Окрім індивідуальних засобів захисту, почали створюватися і колективні
засоби захисту від ЗМУ. Спочатку це були бліндажі і військові сховища з
полотнищами біля входу для затримки парів ОР.

Слід відмітити, що в даний час, не дивлячись на великі досягнення,
абсолютно неуразливих засобів від усіх уражаючих факторів сучасної ЗМУ
нема, але засоби захисту при своєчасному і правильному їх використанні
можуть в десятки разів зменшувати втрати людей від ураження.

1. Індивідуальні засоби захисту

Класифікація засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) від ЗМУ.

Всі ЗІЗ від ЗМУ можуть бути поділені в залежності від їх призначення,
застосування і принципу захисної дії. За призначенням ці засоби
поділяються на:

загальновійськові, призначені для оснащення всього особового складу;

спеціальні, призначені для забезпечення захисту окремих категорій
військовослужбовців.

За застосуванням ЗІЗ поділяється на:

засоби захисту органів дихання (ЗЗОД),

засоби захисту очей (ЗЗО) і

засоби захисту шкіри (ЗЗШ). За принципом дії ЗІЗ бувають фільтруючі та
ізолюючі.

Індивідуальні засоби захисту органів дихання (ЗЗОД).

До ЗЗОД відносяться ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВІ ЗАСОБИ: фільтруючі протигази
великогабаритні: МО-4У і РШ-4; фільтруючі протигази малогабаритні: ПМГ,
ПМГ-2, ПБФ, ПМК, ПМК-2; респіратор Р-2; СПЕЦІАЛЬНІ: шолом для поранених
у голову ШР, додатковий (гопкалітовий) патрон ЛП-2, ПРВ, ПРВ-У, ПЛ-2,
ПЛ-3, ізолюючі протигази: ІП-4, ІП-5, ІПСА.

Класифікація засобів індивідуального захисту органів дихання

Призначення, принцип дії Загальновійськові Спеціальні

Марка комплекту ФПС Лицьова частина

Протигази великогабаритні

Фільтрувальні РШ-4 ФПК-ЕО-16 ШМ-41Му ПРВ

ШМС М-1 ПРВУ

МО-4у ФПК ЕО-14 ШМ-41М ПЛ-2

ШМС ПЛ-3

Протигази малогабаритні

ПМГ ФПК ЕО-18К ШМГ

ПМГ-2 ФПК ЕО-62К ШМ-66Му

ШМ-62

ПБФ ФПЭ ЕО-193 ШМБ з підмасками (М, С, Б)

ПМК ФПК ЕО.1.08.01 М-80

ПМК-2 ФПК ЕО.1.15.01 МБ-1-80

Р2

Спеціальні (реген. патр.)

ИП-4 ШИП-2б(к) РП-4

ИП-4М МИА-1 РП-4

ИП-5 ШИП-М РП-5

ИП-46 ШВСМ

ИП-46М ШВСМ

Протигази призначені для захисту органів дихання, обличчя і очей від дії
ОР, бактеріальних аерозолів, радіоактивного пилу.

Принцип дії протигаза полягає в очищенні повітря, що вдихується, від
токсичних аерозолів і парів в фільтрувально-поглинальній системі.
Протигази не ізолюють шляхи людини від атмосфери і не збагачують
повітря, що вдихується, киснем, тому можуть бути використані в
середовищі з вмістом кисню не менше 17%.

Радіоактивний пил випадає після ядерного вибуху, заражаючи шар
приземного повітря і місцевість. Крім того, радіоактивний опад може
переходити повторно в завислий стан разом з пилом від поривів вітру, при
пересуванні людей, транспорту. При перебуванні на зараженій місцевості
особового складу без ЗЗОД РР в цьому випадку будуть потрапляти в органи
дихання. Високотоксичні отруйні речовини застосовуються у вигляді
туману, диму, в газоподібному стані. В атмосфері, зараженій газовими ОР,
за один вдих в шляхи дихання людини може проникнути декілька смертельних
доз.

Бактеріальні аерозолі в розмірі 1 — 5 мкм складаються із патогенних
мікроорганізмів, які дуже легко проникають в легеневі тканини, причому
граничною дозою для людини, наприклад, КУ-лихоманки є одна мільярдна
частка грама, тобто не більше 10 мікроорганізмів, для туляремії — 10 —
50. Аерозолі стійких ОР і БЗ здатні також утворювати вторинну хмару.
Сучасний фільтрувальний протигаз надійно захищає органи дихання від усіх
раніше наведених факторів.

Будова і захисні властивості фільтруючих протигазів (ФП)

Фільтруючі протигази складаються з лицевої частини і
фільтрувально-поглинальної системи (ФПС).

Фільтрувально-поглинальна система призначена для очищення повітря, що
вдихується, від аерозолів і парів ОР, радіоактивного пилу, бактеріальних
аерозолів. У протигазів різних типів фільтрувально-поглинальна система
може бути виконана у вигляді фільтрувально-поглинальної коробки (ФПК)
або фільтрувально-поглинального елемента (ФПЇ). За певних умов ФПС може
складатися із ФПК і додаткового патрона.

Очищення повітря від аерозолів здійснюється протиаерозольним фільтром.
Протиаерозольний фільтр являє собою розташований у вигляді вертикальної
гармошки або концентрично, спресований картон (целюлоза) з доданням до 3
вагових процентів азбесту.

Завдяки особливостям розміщення, площа протиаерозольного фільтра складає
2000 см2. Волокна фільтра утворюють густу сітку з дуже дрібними
звивистими проміжками (канальцями). Додавання азбесту створює
дрібночарункову структуру фільтра.

Фільтрація аерозолів схематично проходить так. Спочатку крупні частини
(більше 2.10-5 см), що мають більшу вагу і більшу інерцію, на звивинах
каналу фільтра потрапляють за межу повітряного потоку і, вдаряючись об
стінки каналу, втрачають енергію і затримуються. Надзвичайно дрібні
частинки (менше 1,5.10-5 см), маючи сильно виражений броунівський рух,
проходячи каналами фільтра, ударяються об їхні стінки і фіксуються на
них. Так звані «середні» аерозольні частинки (1,5-2.10-5 см) не
піддаються ні осадженню, ні фіксації і створюють проскок.

Коефіцієнт проскоку розраховується за формулою:

Кпр = С1 х 1000,

С

де С1- кількість (концентрація) аерозолю, що проскочив через
аерозольний фільтр;

С — кількість (концентрація) аерозолю в атмосфері.

За цим коефіцієнтом визначається ефективність протидимового фільтра щодо
захисту від токсичних аерозолів. Слід пам’ятати, що абсолютних фільтрів
немає, тому будь-який фільтр має коефіцієнт проскоку.

Протидимовий фільтр за своїми захисними властивостями під дією отруйних
димів виснажується. Щодо радіоактивних речовин, то теоретично не
виключено можливості накопичення їх у фільтрі до такої міри, що подальше
користування протигазом стає неможливим. Стосовно патогенних
мікроорганізмів, після кожного застосування противником бактеріальних
засобів протигаз вважається непридатним для повторного використання.

Пари ОР і гази не затримуються протиаерозольним фільтром. Очищення
повітря від парів і газів відбувається поглинальним шаром активованого
вугілля-каталізатора (шихти). Активоване вугілля в шихті знаходиться у
вигляді гранул. У шихті очищення повітря від парів, газів ОР
відбувається за рахунок таких процесів: адсорбції, капілярної
конденсації, хемосорбції, каталізу, реакцій окислення, відновлення,
створення комплексоутворювальних систем.

Активоване вугілля виготовляється із антрациту (кам’яного вугілля) або
із березового вугілля шляхом спеціальної обробки в особливих печах
парами води і аміаку при високій температурі, в результаті чого вугілля
звільняється від летких смолистих речовин і велика кількість пор і
пустот у вугіллі (мікропори менше 10-6 см, перехідні пори 10-6-10-5 см,
макропори — більше 10-5см), що мають велику сумарну поверхню (1 г
вугілля має поверхню до 1000-2000м2), різко підсилюють поглинальну
здатність вугілля.

Більшість сучасних високотоксичних ОР в пароподібному і газоподібному
стані за лічені частки секунди поглинаються в протигазі за рахунок
процесу АДСОРБЦІЇ — ущільнення молекул ОР на поверхні вугілля, завдяки
силі поверхневого електростатичного притягання. Отруйні речовини з
великою молекулярною масою адсорбуються вугіллям краще, ніж з малою.

Для поглинання хімічних сполук з малою молекулярною масою адсорбційний
принцип доповнюється принципом хемосорбції — хімічної нейтралізації
речовин кислого походження, якщо при цьому утворюються нові хімічні
сполуки. Тому нижній шар шихти вміщує три вагових проценти лужних
добавок Na2CO3 (K2CO3) і являє собою так званий лужний хімічний
поглинач. Його обов’язковий компонент-волога (10-12%), для створення
сприятливого середовища хімічних реакцій і прискорення гідролізу деяких
ОР. Таким чином відбувається захист від фосгену, дифосгену, фтористого,
хлористого, ціаністого водню та ін.

Капілярна конденсація, що відбувається в шихті – це перетворення
парів ОР у дрібні крапельки рідини в мікропорах вугілля. Адсорбція — це
проникнення (дифузія) парів ОР всередину вугілля. У верхньому шарі шихти
містяться окисли металів-хрому, міді, срібла, що виконують роль
каталізаторів хімічних реакцій знешкодження ОР. Крім того, солі важких
металів, таких як заліза і міді, що містяться в шихті протигаза,
переводять низькомолекулярну синільну кислоту в стійкі комплексні
сполуки з великою молекулярною масою, які добре адсорбуються активованим
вугіллям.

Лицьова частина складається із гумової маски-шолома, окулярного вузла,
клапанної коробки, обтікачів, системи кріплення на голові.

З’єднувальна трубка призначена для з’єднання лицевої частини з ФПК. Вона
виготовлена з гуми в трикотажній обплітці і має поперечні складки
(гофри), що надає необхідної пружності і забезпечує проходження повітря
при вигинах. До комплекту малогабаритних протигазів не входить.

Маска-шолом виготовляється із гуми сірого або чорного кольорів. Обтікачі
призначені для обдування окулярного вузла повітрям, що вдихується. Вони
виконані у вигляді каналів-повітроводів і відформовані разом з корпусом
маски-шолома. Обтуратор виконано у вигляді тонкої, підгорненої всередину
маски гумової смужки, і призначено для покращення герметизуючих
властивостей маски-шолома.

Клапанна коробка призначена для розподілу потоків повітря, що вдихується
і видихається. В лицевій частині протигазів ШМ-41Му, ШМС, ШМ-62, ШМ-66Му
в клапанних коробках-один клапан вдихання і два клапани видихання
(основний і додатковий), між якими розміщено фізіологічну камеру об’ємом
50 см3. Подібна будова запобігає підсмоктуванню токсичних речовин під
маску. В інших лицевих частинах протигаза клапан вдихання розміщений у
з’єднувальному вузлі ФПС. Клапани видихання — найбільш уразливі елементи
протигаза. У випадку їхнього засмічення чи примерзання в холодну пору
року заражене повітря проникає під лицьову частину.

До комплекту протигазів додається також протигазова сумка, незапотіваючі
плівки, накладні подовжувальні манжети, спеціальний «олівець» від
запотівання скла окулярів. Протигазова сумка призначена для носіння,
захисту і зберігання протигаза і його комплектуючих частин. Вона
складається з двох внутрішніх відділень: лівого-для протигазової коробки
(обладнано дерев’яними планками для забезпечення вільного доступу
повітря у протигазову коробку), правого — для лицевої частини,
респіратора, незапотіваючих плівок або «олівця». У зовнішній кишені
сумки розміщується індивідуальний протихімічний пакет. Сумка має
заплічний ремінь і поясну тасьму.

Незапотіваючі плівки односторонні (НП) або двосторонні (НПН) знаходяться
в комплектах по шість плівок у кожному. Накладні утеплювальні манжети
(НМУ) призначені для запобігання обмерзання окулярів вузла за мінусової
температури повітря.

Герметичність лицьової частини протигазів, з’єднувальної трубки,
з’єднувальних вузлів складових частин протигаза оцінюється коефіцієнтом
підсмоктування, який розраховується за формулою

Кпідс = С1 х 100,

С

де С1- кількість шкідливих домішок, що потрапило під лицьову частину;

С — концентрація шкідливих домішок у повітрі навколишнього середовища.

У цілому захисні властивості протигаза відносно токсичних речовин
оцінюють коефіцієнтом проникнення, що являє собою відношення кількості
токсичних речовин, прониклих під маску, до кількості цих речовин в
атмосфері. Допустимий коефіцієнт проникнення має бути нижчим 1.10-3%.

Захисна потужність Сучасні фільтрувальні протигази мають високі захисні
властивості від ОР, РП, БА. При веденні бойових дій в умовах
застосування противником ОМП один протигаз можна використати багато
років. Перерви в користуванні протигазами в зараженій атмосфері не
знижують захисних властивостей ФПК від ОР. За повторного використання
протигазів, ОР чи токсичні продукти їх розпаду накопичуються в ФПК.
Захисні властивості ФПС знижуються при зволоженні, засміченні грунтовим
пилом, механічних пошкодженнях, низьких температурах.

Захисна потужність фільтрувальних протигазів відносно пароподібних ОР
визначається сорбційною ємністю і оцінюється часом захисної дії, тобто
часом з моменту проходження пароповітряної суміші із вмістом пари
токсичної речовини через поглинальний шар протигазової коробки до
моменту проскоку граничної кількості парів цієї речовини.

Час захисної дії розраховується за формулою, хв:

Q = М х 1000 ,

С х V

де С — концентрація ОР у повітрі, мг/л;

М — сорбційна ємність вугілля, г;

V-об’єм легеневої вентиляції, л/хв;

1000 — коефіцієнт перерахунку грамів у мілілітри.

Фізіолого-гігієнічна оцінка ФП. Під час використання протигаза
знижується працездатність і боєздатність людини. Протигаз перешкоджає
можливості людини орієнтуватися в навколишньому просторі і, крім того,
шкідливо дії на організм, що залежить від тренованості особового складу,
його фізичного навантаження, типу протигаза.

Основні властивості протигаза, що викликають патологічні зміни в людини:
шкідливий простір, опір диханню, вплив маски-шолома.

Шкідливий простір (об’єм 300 — 500 см3) утворюється між обличчям і
лицевою частиною внаслідок нещільного прилягання маски-шолома в
щелепно-лицевій ділянці голови. Шкідливий простір протигаза збільшує
фізіологічний об’їм шкідливого простору повітроносних шляхів. В ньому
затримується частина повітря, що видихується людиною, і поступово
накопичується до надмірної кількості вуглекислий газ (до 4%) і водяні
пари, а зміст кисню знижується (до 16,3%). Надходження в легені такої
газової суміші викликає прискорене дихання і прискорює скорочення серця
за рахунок подразнення дихального і судиннорухального центрів.

Щоб компенсувати дію шкідливого простору, слід дихати в протигазі глибше
і частіше, бо часте поверхневе дихання лише підсилює вентиляцію
шкідливого простору.

Опір диханню створюється переважно у фазі вдиху, внаслідок тертя молекул
повітря об шари протигазової коробки, стінки трубки дихання, повітроноси
лицьової частини. Опір дихання під час вдиху зростаї зі збільшенням
швидкості руху повітря (при фізичному навантаженні) і переборюється
додатковою напругою дихальних м’язів. Так, якщо в стані спокою при
швидкості руху повітря 3-л/хв опір дихання становить 20-25 мм вод. ст.
(величина опору вдиху визначається ступенем розрядження в підмасковому
просторі), то при виконанні фізичного навантаження виростає до 70-100 мм
вод. ст., а під час бігу, роботи санітарів-носильників, коли
підвищується і опір диханню з боку повітроносних шляхів людини, опір
диханню може доходити до 400 мм вод. ст. В результаті підвищення
навантаження на дихальні м’язи внутрішньогрудний тиск зростає на
величину опору протигаза. Це спричинює посилений приплив крові до правої
половини серця, утруднення систоли, застій крові в малому колі
кровообігу і в портальній системі. Вже при досягненні рівня опору вдиху
250-350 мм вод. ст. спостерігається неадекватна потребі величина
легеневої вентиляції. Дихання стає поверхневим, частішають серцеві
скорочення.

Для недопущення подібного впливу необхідно знизити інтенсивність
фізичного навантаження, налаштувати більш повільне, глибоке, ритмічне
дихання. В протилежному випадку велике фізичне навантаження може
призвести до гострого розширення правих відділів серця і декомпенсації.

Опір диханню під час видиху порівняно невеликий. Він характеризується
величиною позитивного тиску в підмасковому просторі (мм вод. ст.) і
залежить від конструктивних особливостей видихаючого клапана.

Вплив на організм шкідливого простору і опір диханню взаємно
підсилюються, причому в стані спокою більш виражений вплив шкідливого
простору, а при великому фізичному навантаженні — опір диханню.

Шкідливий вплив маски-шолома виявляється у звуженні поля зору і
зниженні його гостроти, утрудненні мови і сприйняття звуків. Крім того,
маска-шолом протигазів чинить відчутний тиск на м’які лицеві тканини,
судини, нервові закінчення, викликаючи безперервну нервову імпульсацію і
больові відчуття. Також маска-шолом порушує процеси теплообміну. В жарку
пору підвищує вологість в підмасковому просторі, пітливість, можливі
подразнення, мацерація шкіри обличчя. За низьких температур підвищується
можливість відморожень підборіддя, шиї.

Зазначені види дії протигазів на людину частково керуються шляхом
правильного підбору маски-шолома, а також внаслідок протигазового
тренування.

Протигазове тренування проводиться з метою адаптації до умов роботи в
протигазі шляхом вироблення компенсаторно-пристосувальних змін в
організмі і усунення негативного рефлекторного впливу. Протигазове
тренування, як і фізична підготовка, повинно зміцнювати мускулатуру
дихання, серцевий м’яз людини, одягненої в протигаз, виробляти здатність
дихати глибоко і можливо рідше як у стані спокою, так і при фізичному
навантаженні.

Основні принципи притигазового тренування — планомірність і поступове
збільшення фізичного навантаження. Протигазове тренування включається в
план бойової підготовки особового складу.

Тренування починається з вивчення правил користування протигазом і
перебування в протигазі в спокійному стані протягом 15-30 хв. З
другого-третього дня, а далі періодично поступово збільшується час
перебування в протигазі і підсилюється інтенсивність фізичного
навантаження (ходьба, марш, присідання, біг, землерийні роботи та ін.).

U

Ue

c!¤!¦!U!Ue!UGGG

0″2″4″6″8″N»X»YKKKKK

X»Z»\»h»|»?»”»YKKKKK

”»–»?»?»?»¤»®»YKKKKK

®»°»?»a»ae»YKKK

# # #6#F#H#YKKKKK

H#J#L#N#P#\#^#YKKKKK

^#`#b#j#?#¶#?#YKKKKK

?#?#1/4#Ae#a#i#i#YKKKKK

$,$.$YKKKKK

.$0$2$8$:$<$>$YKKKKK

>$@$B$v$x$YKKK

¦$?$?$¶$A$I$I$YKKKKK

I$?$O$Ue$e$o$o$YKKKKK

Ykd 

%YKKKKK

%$%.%0%2%YKKKKK

2%4%6%,&?(o,v0x0YPCCCCP

=(=.=>=oecUUUUE1/21/21/2

4>=@=B=F=H=?‘?‘

$1$Ifa$

?tggggggg

a-foeg?i?iAiIi?iOioooooaOOOug

mDqUsna?tgXKK

tdtlt?t„t†t?t–t?toeUU?pbUb

???tggggg

oaooooOeooooa

Протигазове тренування проводять обов’язково під медичним контролем,
який здійснюють медичні працівники. При цьому враховуються відносні
протипоказання користування протигазом, які можуть бути постійними
(хронічні захворювання серця, легенів та інших органів і систем) або
тимчасовими (короткочасні гострі захворювання, поранення легенів
середнього ступеня), запалювальні стани (бронхіт, ангіна, іподермія
обличчя, травми та ін.). У цих випадках протигазове тренування
забороняється або строго індивідуалізується.

Протигаз ПМК. Маска М-80 складається із корпуса, обтуратора, окулярного
вузла з трапецієподібним зігнутим склом, клапанної коробки з гумовим
екраном, що запобігає загорянню і примерзанню клапанів видиху, обтікача,
розмовного пристрою, системи для приймання рідини, наголовника, вузла
приєднання ФПК ЕО.1.08.01. Сумка має форму прямокутного паралелепіпеда,
просочена вогнестійкою рецептурою.

Протигаз ПБФ. Маска-шолом складається із корпуса з двома кишенями, в які
вкладається фільтрувально-поглинальний елемент /ФПЇ/ЕО-19Е, окулярного
вузла, підмасочника, розмовного пристрою і екрана, ФПЕ складається з
двох пакетів матеріалів, герметично з’єднаних по периметру і розділених
перфорованими вкладишами. Кожний пакет складається з
фільтруюче-сорбуючого і фільтруючого матеріалів, протипилового тампона і
гідрофобної тканини.

Шолом для поранених в голову ШР. Для захисту поранених в голову замість
лицьової чистини ШМ-4I або ШМ-4IМ використовують спеціальний шолом для
поранених в голову. При пораненнях в голову створюються специфічні
умови, що перешкоджають використанню ШМ-4IМ: болючість тканини,
наявність пов’язки із повітронепроникного матеріалу, що утруднює
герметизацію, можливість блювання і.т.п.

Шолом ШР — це гумовий каптур з вмонтованими в нього окулярами,
дихальними клапанами і гофрованою трубкою. В нижній частині шолома
розміщено обтюратор з тонкої еластичної гуми, з допомогою якого
здійснюється герметизація шолома в ділянці шиї. Для зменшення шкідливого
простору маються три пари шворок, які зав’язуються ззаду. ШР
приєднується до коробки загальновійськового протигаза. Одягнення шолома
ШР на пораненого не повинно перевищувати 1,5 хвилин, а первинна
герметизація повинна створюватися за 10-30 секунд.

Ізолюючі протигази. Ізолюючі протигази ІП-4 та ІП-5 ї спеціальними
засобами захисту дихання, очей, шкіри обличчя від будь-якої шкідливої
домішки у повітрі, незалежно від її властивостей та концентрації, і
використовуються, коли фільтруючі протигази не забезпечують такий захист
при наявності у повітрі речовини, котрі не затримуються фільтруючими
протигазами, а також в умовах недостатності кисню у повітрі. Ізолюючий
протигаз ІП-4 використовується тільки на суші та на кораблі, а ізолюючий
протигаз ІП-5 для забезпечення виходу із затопленого танку,
аварійно-рятувальних підводних робіт на глибині до 7 метрів.

Будова ізолюючих протигазів. Ізолюючі протигази складаються з таких
основних вузлів: лицьової частини, регенративного патрону, дихального
мішка, каркасу і сумки (будова та правила використання більш детально
викладені у технічному описі інструкції по експлуатації кожного виду
ізолюючого протигаза).

Лицьова частина служить для ізоляції органів дихання від оточуючого
середовища, направлення газової суміші, що вдихується, та водяних парів
і збагаченої киснем газової суміші до органів дихання, а також для
захисту очей і обличчя від будь-якої шкідливої домішки у повітрі.
Лицьова частина для ІП-5 додатково укомплектовується загубником і
носовим зажимом для забезпечення роботи під водою.

Регенеративний патрон служить для одержання кисню, необхідного для
дихання, а також для поглинання вуглекислого газу та вологи, які
містяться у газовій суміші, що видихається. Регенеративний патрон
складається із корпусу з двома кришками, пускового пристрою, на верхній
кришці патрона ї штуцер для встановлення в нього гайки пускового
пристрою, гніздо ніпеля для з’єднання з лицьовою частиною. В нижній
частині ї друге гніздо ніпеля для приєднання патрона до дихального
мішка.

Регенеративний патрон містить речовину (надперекис натрію), в який
кисень знаходиться у зв’язаному стані.

У регенеративному патроні проходять хімічні реакції поглинання
вуглекислоти і вологи з повітря, що вдихається, з виділенням кисню.
Реакція екзотермічна.

NaO + CО = NаСО + О + IО3,4 ккал NаО + НО = NаОН + О + 44,6 ккал

Пусковий пристрій складається із пускового брикета, ампули з сірчаною
кислотою (1мл 38%) і пристрою для розбивання ампули.

Пусковий брикет служить для забезпечення органів дихання в перші хвилини
користування протигазом і приведення в дію регенеративного патрону.

Схема дихання в ізолюючих протигазах маятникова, через те що внаслідок
відсутності клапанної системи потоки повітря, що видихаються, йдуть по
тому ж самому руслу.

Дихальний мішок служить резервуаром для газової суміші, що видихається,
і кисню, що виділяється регенеративним патроном. Він має фланець для
приєднання до регенеративного патрона і клапан надлишкового тиску (для
випускання надлишку газової суміші і запобігання від попадання
зовнішнього повітря чи води). В ІП-6 є два пристрої для додаткового
подавання кисню, котрі служать для наповнення дихального мішка киснем в
разі браку газової суміші на вдих при роботі під водою. Каркас
призначений для розміщення в ньому дихального мішка, запобігання
здавлення мішка і кріплення регенеративного патрона. У ІП-5 дихальний
мішок знаходиться у чохлі. Сумка служить для зберігання та переноски
ізолюючого протигаза, а також для захисту його вузлів від механічних
пошкоджень.

Призначення і будова гопкалітового патрона, додаткового патрона (ДП-2).
Гопкалітовий патрон служить для захисту від оксиду вуглецю, при
концентрації його в оточуючому повітрі до 0,25%, що не затримується
шихтою сучасних протигазових коробок.

Додатковий патрон (ДП-2), який використовується разом з протиаерозольним
фільтром, крім того призначений для захисту від радіоактивного пилу.

Патрон — це циліндрична коробка, споряджена гопкалітом і осушувачем.
Повітря, заражене оксидом вуглецю, проходячи через гопкалітовий патрон,
звільняється від водяної пари в шарі осушувача і, проходячи через шар
гопкаліту, перетворюється в неотруйний вуглекислий газ.

Гопкаліт складається із зерен, що містять 60% МgО2 і 40% СuО. Ці
речовини каталітично прискорюють окислення СО до СО2 за рахунок кисню
повітря (2СО + О2 — 2СО2).

Патрон можна використовувати замість протигазової коробки, якщо в
повітрі міститься тільки оксид вуглецю або додавати до протигазової
коробки, якщо разом з СО в повітрі присутні інші шкідливі домішки.

Патрон вважається використаним, якщо він знаходився в роботі 80-90хв.,
або якщо його вага збільшилась на 20г. За мінусових температур захисна
дія патрона значно знижується і повністю припиняється при -15 град.С.

Призначення і будова респіратора. Респіратори застосовуються для захисту
органів дихання від радіоактивного і грунтового пилу і під час воєнних
дій у вторинній хмарі бактеріальних (біологічних) засобів. У військах
використовується респіратори Р-2. Респіратор Р-2 – це фільтрувальна
напівмаска з двома вдихальними клапанами, одним видихальним клапаном з
захисним екраном, оголов’ям, що складається з еластичних шворок, які не
розтягуються, і носовим затискачем.

Особовий склад одягає респіратори за сигналом командира підрозділу при
команді «Одягнути респіратори!»

Використання засобів індивідуального захисту органів дихання пораненим і
хворим під час медичної евакуації. Спосіб захисту
поранених і хворих залежить від характеру і тяжкості їх поранення. У
зв’язку з цим виділяють 4 групи поранених і хворих:

Здатні самостійно надіти протигаз і користуватися ним.

Здатні користуватися протигазом, але потребують допомоги санітарів,
санітарних інструкторів при надяганні.

Ті, що потребують допомоги в надяганні шолома для поранених в голову ШР.

Ті, що мають протипоказання до використання протигазів і мають потребу в
розміщенні в колективних засобах захисту.

Розподіляють на групи за допомогою маркувальних талонів або
розпізнавальних пов’язок.

При серцево-судинній недостатності і при ураженні ОР середнього, тяжкого
ступеня час перебування в протигазі не повинен перевищувати 30 хв. — 1
год.

Абсолютні протипоказання до застосування фільтрувальних протигазів: —
кома, шок, колапс; — легенева, носова, шлункова кровотечі; — безперервне
блювання; — судоми; — гостра серцево-судинна і легенева недостатності; —
відкритий пневмоторакс; — набряк легенів, поверхневе дихання; — свіжі
випадки інсультів; — струс головного мозку в гострому періоді.

1.2. Засоби захисту шкіри (ІЗЗШ) та очей.

Призначені для запобігання ураження ОР, РР, БЗ, що проникають крізь
шкіру та діють на шкіру, а також для запобігання прямої дії світлового
випромінювання та запалювальної суміші.

Класифікація.

Призначення. Принцип захисту Загальновійськові Спеціальні

Фільтруючі

3К3К

3К3К-М

3К3К-Д

К3С

Ізолюючі 33К (плащ ОП-1М) Л-1

К3П Захисний комбінезон

Захисний костюм К3М-2

Фільтруючі засоби виготовляються у вигляді бавовняного обмундирування та
білизни, імпрегнованих спеціальними хімічними речовинами. Вони захищають
від парів та аерозолів ОР, отруйних димів та порошкоподібних рецептур і
в деякій мірі від невеликих мазків рідких ОР. Імпрегнування
вогнезахисними рецептурами надає стійкості до займання. Пари ОР
проникають у пористу тканину разом з повітрям, при цьому повітря
проходить крізь тканину, а ОР поглинається речовиною, що
використовується для просочування. Використовується імпрегнування
абсорбційного та хемосорбційного типу. У першому випадку ОР розчинюють у
компонентах імпрегнування «абсорбентах», у другому — вступають у хімічну
взаємодію і дегазуються. Під дією сонячного світла захисні властивості
знижуються, тому необхідні повторні імпрегнування.

Загальновійськовий комплексний захисний костюм (3К3К). Призначений для
комплексного захисту від світлового випромінювання та радіоактивних
речовин, парів та аерозолів ОР і бактерійних аерозолів. Він складається
з куртки, штанів, захисної білизни, головного убору, підшоломника,
виготовлених з тканини із спеціальним імпрегнуванням. Одягають його під
захисний плащ. Костюм відрізняється від табельного обмундирування своєю
конструкцією і наявністю захисної білизни з козирком для захисту кистей
рук.

Костюм захисний К3С виготовлений із сітчатої тканини, призначений для
збільшення рівня захисту шкіри від опіків ОР при одяганні його поверх
3К3К чи обмундирування. Використовують як маскувальний засіб. К3С є
засобом періодичного носіння. При зараженні крапельно-рідким ОР він, як
правило, не дегазується, а знищується (закопується).

Ізолюючі засоби непроникні для повітря. Вони виготовляються з
текстильної поглинаючої тканини, на яку з обох боків нанесена захисна
плівка з полімерного захищаючого від ОР, РР, БЗ матеріалу (синтетичні
каучуки, смоли, та інш.). Захисні властивості від ОР характеризуються
поняттям захисна потужність ( час від моменту попадання рідкої ОР до
появи його на зворотному боці у вигляді пари), проникність — час від
моменту попадання рідкої ОР на тканину до появи на вивороті у рідкому
вигляді. Такий ефект пов’язаний із здатністю стійких ОР розчинятись у
полімерному покритті і дифундувати крізь нього. Час необхідний для
промокання набагато більше ніж час захисної дії і залежить від природи і
товщини полімерного шару.

Q = А х В2 ,

де Q — час захисної дії ;

А — коефіцієнт захисної дії;

В — товщина плівки (мм).

Вплив ізолюючого одягу на організм людини виявляється у порушенні
тепловіддачі, а ступінь впливу визначається температурою повітря,
тривалістю та важкістю фізичних робіт, тому існують фізіолого-гігієнічні
норми їх використання. Для запобігання перегріву особовий склад
використовує охолоджуючий бавовняний костюм (КБО), частота змочування
залежить від температури повітря. Костюм бавовняний охолоджуючий включає
куртку і штани, які виготовлені із вологоємкої бавовняної тканини.

КБО одягають поверх ізолюючих засобів захисту. Використовують КБО при
температурі понад + 10 град. С, при цьому зволожують охолоджуючий костюм
( під душем, із шлангу і.т.ін). Частота зволоження залежить від
температури оточуючого повітря:

від +30оС до +40оС не рідше ніж один раз на годину;

від +25оС до +30оС не рідше 1 разу за 2 години;

від +20оС до +25оС не рідше 1 разу за 3 години;

від +15оС до +20оС не рідше 1 разу за 4 години.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) складається із захисного
плаща, захисних панчох та захисних рукавиць. Загальновійськовий
комплект, як правило, використовується з імпрегнованим обмундируванням і
протигазом. ЗЗК носять у «похідному» положенні, «напоготові» і у
«бойовому» положенні.

У бойовому положенні загальновійськовий комплект може бути використаний:

У вигляді накидки (при раптовому використанні супротивником ОР).

Одягненим в рукави (при подоланні у відкритих машинах заражених ділянок
місцевості, при виконанні робіт з спеціального оброблення.

У вигляді комбінезону ( при проведенні робіт з ремонту техніки,
інженерних робіт, рятувальних робіт чи при діях у пішому порядку на
зараженій місцевості).

Костюм захисний плівочний (КЗП) — використовується разом з фільтруючими
засобами індивідуального захисту шкіри. Після зараження ОР, БЗ
спеціальному обробленню не підлягає. Після дезактивації використовується
повторно. КЗП складається з захисного плаща з капюшоном, захисних панчох
з ботами. Разом з КЗП використовують захисні рукавиці. КЗП носять в
положеннях «похідному», «напоготові», «бойовому» (у вигляді накидки, та
одягненим в рукава).

Спеціальний одяг використовується при тривалих діях на зараженій
місцевості, при роботі з ОР та при виконанні дегазаційних,
дезактиваційних і дезінфекційних робіт і санітарного оброблення.

Є такі комплекти спеціального захисного одягу:

Легкий захисний костюм -(Л-I)- виготовлений із прогумованої тканини і
складається із куртки з капюшоном, штанів з панчохами, двопальчатих
рукавиць та підшоломника. Окрім того, є сумка для перенесення та запасна
пара рукавиць. Костюми бувають трьох розмірів: перший — зріст до 165см.,
другий – від 165 до 172см., третій — вище за 172см. Захисна потужність
по іприту — 1,5 години, по заріну — до 3-хв., b-випромінювання поглинає
на 60%. Середня вага — 3,3 кг.

Захисний комбінезон, що використовується у комплекті з чоботами та
рукавицями і подшоломником. Розміри ті ж, що й в Л-I. Захисна потужність
від крапель ОР не менше 2 годин. Витримує світловий імпульс не менше
20-25 кал/см2.

Захисний костюм складається із куртки з капюшоном, штанів, рукавиць,
чобіт та підшоломника, виготовляється трьох розмірів. Захисна потужність
така ж сама.

Захисний фартух, що використовується із захисними панчохами та
рукавицями.

До засобів індивідуального захисту відносять окуляри ОПФ та ОФ, які
призначені для захисту очей від опіків та зниження ступеню сліплення за
рахунок якостей фотохромних матеріалів, які застосовані в блоках
світлофільтрів. Окуляри, світлофільтри та інше приладдя зберігають у
футлярах. Забруднені ОР, РП, БЗ футляри підлягають спеціальному
обробленню.

1.3. Комплексне використання ЗІЗ.

При несподіваному хімічному, бактеріологічному нападі і при випаданні
радіоактивного пилу, в укриттях негайно одягаються ФП, а поза укриттів
також плащ у вигляді накидки. Подолання зони зараження ОР здійснюється у
протигазах, захисних панчохах, рукавицях і плащах у вигляді накидки або
їх комбінації. Після виходу із зони зараження і проведення ЧСО особовий
склад залишається у протигазах. При наявності у повітрі радіоактивного
пилу використовують респіратор або протигаз. При подоланні зони
радіоактивного зараження пішки, надягають захисні панчохи, а на
відкритій техніці — захисний плащ. Після виходу із зони, проведення ЧСО
ІЗЗ можуть бути зняті.

2. Колективні засоби захисту.

Колективні засоби захисту від ядерної і хімічної зброї – це інженерні
споруди або об’єкти, призначені для групового захисту людей від дії
ядерної, хімічної зброї і звичайних засобів ураження. В умовах сучасної
війни вони забезпечують найбільш повний захист від дії всіх уражаючих
факторів.

Класифікація колективних засобів захисту.

Загальновійськові Спеціальні

Рухомі Укриття Сховища Рухомі засоби Сховища

Танки, БМП, бронетранспортери, БРДМ, літаки, кораблі та ін. Щілини,
окопи, траншеї тощо Довготермінові фортифікаційні споруди, польові
інженерні споруди різних класів Санітарні автомобілі, автопеерв’язочна,
ТСМ-65 та ін. Машини, обладнані ФВУ Довготермінові фортифікаційні
споруди КП, СП, КСП. Сховища різних класів для розміщення медичних
пунктів, госпіталів

Укриття відкритого типу неефективні у відношенні захисту від парів
аерозолів ОР і БЗ, закритого типу (що вентилюються, що не вентилюються)
знижують у 4-8 разів уражаючу дію ударної хвилі, надійно захищають від
світлового випромінювання і запалювальних сумішей, у десятки разів
зменшують ступінь дії іонізуючих випромінювань, захищають від
аерогенного ураження ОР, РР, БЗ. У спорудах, що не вентилюються, термін
перебування людей обмежується 1-2 годинами.

Сховища (польові і довготермінові) за способом будівництва діляться на
котлованні і підземні. У залежності від стійкості діляться на 5 класів.

Клас Характеристика захисної стійкості

витримує навантаження на см2 площі протистоїть дії фугасів вагою

1. Спеціального призначення 10кг/см2 Бомб -500кг

2. Важкого типу 5кг/см2 Бомб — 250кг

3. Важкого типу 3кг/см2 250кг на відстані 5м

4. Легкого типу 2кг/см2 106,7мм уламкової фугасної міни

5. Легкого типу

61,4мм уламкової фугасної міни

За способом будування сховища поділяються на котлованні та підземні. За
способом кондиціонування повітря сховища поділяються на ті, що
вентилюються і на ті, що не вентилюються. Захисні властивості сховищ і
час можливого перебування в тому разі коли вони не вентилюються. Будова
сховищ — вони складаються з головного приміщення і входу, обладнаного
надпідлоговими тамбурами, входу та виходу шляхом шлюзування, а також
проведення санітарного оброблення. Довжина кожного тамбура 1 м.

Сховища медичного призначення, як правило, котлованні, легкого типу,
мають 2 самостійних виходу і обладнуються 2-3 тамбурами довжиною не менш
3м. Головне приміщення загальновійськових сховищ обладнують нарами для
особового складу, як правило у 2 яруси. В медичних сховищах приміщення
має ширину прогону не менш 1,9м для МПП, 2,4 — 3,5 м для ОМедБ, ОМО,
ВПГ. Для МПП звичайно передбачається 4 сховища довжиною більш 10 м
кожне. В приміщеннях розміщується обладнання за призначенням
(перев’язочна, операційна і т.ін.) ФВУ (ФВА-100/50), (ФВА-50/25), що
забезпечують очищення повітря і створюють підпір повітря 2-5 мм вод.ст.,
польовий опалювальний комплект ОКП, великий запас води, регенеративний
пристрій. Медичну службу цікавлять також надувні споруди. Не маючи
захисних властивостей по відношенню до ударної хвилі, вони надійно
захищають від ОР, РР,БЗ.

При розрахунках площі для медичних сховищ виходять з таких норм.

Найменування На 1 людину

Площа на носилочного при двоярусному розміщенні 2,5 — 3 м2

Площа на сидячого 0,5 — 0,75 м2

На 1 стіл у перев’язочній 6 — 8 м2

На 1 стіл в операційній 12,5 — 15 м2

Регенеративні пристрої за принципом дії нагадують ізолюючі протигази.

Похожие записи