Реферат на тему:

Фізико-хімічні та токсичні властивості фосгену

В С Т У П

До задушливих ОР відносяться речовини, які надходять в організм
головним чином інгаляційним шляхом, викликаючи ураження органів дихання
і токсичний набряк легенів з розвитком гострого кисневого голодування
організму. Представниками даної групи ОР є фосген, дифосген, трифосген,
тіофосген, хлор, хлорпікрін, які мають подібні хімічні та токсичні
властивості. Найбільш ймовірно бойове застосування фосгену, який
характеризується високою бойовою ефективністю та підступністю.

В армії США фосген відносяться до обмежено-табельних ОР, група “С”, їм
присвоєний шифр “СD”.

Назва фосген походить від грецького “світлонароджений”. Це пов’язано з
тим, що вперше він був здобутий англійським хіміком Деві в 1812 році при
взаємодії С2 з СО на прямому сонячному світлі. Вперше фосген був
застосований в Німеччині в 1915 році. З 150 т. тонн ОР, які вироблені в
1914-1918 роках, на долю фосгену припадало 40 тис.тонн, а 80% загиблих
від ХЗ, були жертвами фосгену.

У 1935 році фосген застосовувався Італійською армією при нападі на
Ефіопію, японська армія вживала його під час війни з Китаєм
(1937-1945рр.).

У теперішній час фосген як ОР знятий з озброєння, але виробничі
потужності лише в США перевищують 0,5 млн.тонн за рік.

Фосген є проміжним продуктом при виробництві лаків, пестицидів,
пластмас, фарб, безводних хлоридів металів, виділяється при горінні
пластичних матеріалів.

Дифосген був застосований в 1916 р. армією Німеччини, яка виробила

16 тис.тонн цієї ОР.

Трифосген застосовувався у В’єтнамі військами США.

Хлорпікрін вживався як ОР у 1 світовій війні в суміші з фосгеном. Має
сильну подразнюючу дію. Внаслідок малої токсичності у теперішній час як
ОР не використовується. Застосовується для дезінсекції при перевірці
протигазів на герметичність.

При температурі 0оС фосген — летка безкольорова рідина з запахом прілого
сіна. Густина її – 1,43, температура кипіння +8,2оС, tо (замерзання)
затвердіння – 118оС. При температурі навколишнього середовища вище +8,2о
С, фосген – це безкольоровий газ, який в 3,5 рази важчий повітря,
максимальна концентрація його в повітрі при tо +20оС складає 6 тис.376
мг на літр. Фосген погано розчиняється у воді (0,8%), добре розчиняється
в органічних розчинниках, ГСМ, сам є гарним розчинником, у тому числі і
для багатьох ОР (іприт, хлорпікрин).

Фосген — діхлорангідрид вугільної кислоти – тому основні хімічні
перетворення є типовими реакціями галоїдангідридів кислот на підставі
нуклеофільного заміщення атомів хлору на інші групи.

?Реакція гідролізу: СОС12 + Н2О ( СО2 + 2НС1. Водою руйнується погано.
Кипіння прискорює і закінчує гідроліз на протязі декількох хвилин.
Фосген енергійно взаємодіє з лугами, аміаком, уротропіном. Продукти
взаємодії токсичних властивостей не мають:

Тому водний розчин аміаку і луги використовується для дегазації цих ОР.

Взаємодіє із первинними та вторинними спиртами, з утворенням ефірів
вугільної кислоти (карбонітів), які характеризуються сильною
сльозоточивою дією.

З третинними амінами з уротропіном утворюють продукти приєднання. При
нагріванні вище 200оС починається термічний розпад на СО і С12.
Фізико-хімічні властивості дифосгену та хлорпікрину такі ж, як у
фосгену.

Із загальних токсичних властивостей необхідно виділити такі:

відносну нестійкість ОР в навколишньому середовищі (фосген зберігається
на місцевості 30 хвилин);

діє на організм переважно у пароподібному стані;

проникнення в організм інгаляційним шляхом без виражених явищ
подразнення в момент контакту;

мають кумулятивні властивості.

Мінімально діюча концентрація фосгену в повітрі дорівнює 0,005 мг/л,
бойова 0,01 мл/г на літр на протязі 10 хв.. При концентрації 40-50 мг/л
фосген викликає миттєву смерть.

Ступінь ураження людини і швидкість проявлення залежать не лише від
концентрації ОР в атмосфері та часу перебування людини в зараженій зоні,
але і від індивідуальних особливостей організму, стану покою чи
фізичного навантаження, а також таких факторів як температура
навколишнього повітря і його склад (наявності у повітрі підвищеної
кількості вуглекислоти та води, сторонніх газів і речовин).

Бойове застосування фосгену здійснювалось шляхом газобалонних атак, із
допомогою артилерійських снарядів, мін.

Література

Военная токсикология, радиология и медицинская защита: Учебник / Под
ред. Н.В.Саватеева – Л.: ВМА им. С.М. Кирова, 1987. — С.114-127.

2. Отравляющие вещества / Под ред. В.Н. Александрова, В.И.Емельянова —
М.: Воениздат, 1990. – С. 178-186.

3. Инструкция по этапному лечению пораженных с боевой терапевтической
патологией. — М.: Воениздат, 1989. – 108 с.

4. Руководство по токсикологии отравляющих веществ / Под ред.
А.И.Черкеса.- К.: Здоров’я, 1964. — С.325-350.

5. Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА
та студентів вищих медичних навчальних закладів — К.: УВМА, 2003. – 102
с.

6. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За
ред. Ю.М.Скалецького, І.Р. Мисули — Тернопіль: Укрмедкнига. — 2003 р. –
362 с.

Похожие записи