РЕФЕРАТ

на тему:

“Боротьба з танками

та броньовими машинами противника.

Дії солдат в бою”

План

Боротьба з танками та іншими броньованими машинами противника.

Організаційно-штатна структура мотострілецького відділення.

Похідний і бойовий порядок мотострілецького відділення.

Дії солдата у складі відділення під час наступу

1. Боротьба з танками та іншими броньованими машинами противника.

У бою солдатові доводиться боротися не лише з живою силою противника, а
й з його технікою, особливо танками і броньованими машинами, які є
небезпечними цілями і повинні знищуватися в першу чергу. Танк не
страшний солдатові, якщо він діє проти нього сміливо і розважливо, добре
знає його тактико-технічні характеристики, уразливі місця і вміло
застосовує свою зброю. Сучасний танк М-1 «Абрамс», у якого потужний
двигун, велика швидкість, могутнє озброєння, має такі слабкі сторони:
поганий огляд місцевості; великі габарити; при попаданні в гусениці
протитанковою гранатою танк не може рухатися; танк не може вражати ціль
від ЗО м і ближче, якщо вона нижча за корму корпусу. Подивіться на
малюнок 161 і спробуйте визначити, де у танка важливі зони, що
вражаються: а) ручним протитанковим гранатометом; б) протитанковими
гранатами; в) зі стрілецької зброї (відповідь у кінці теми).

Вибір засобів і способів знищення броньованих об’єктів противника
залежить від конкретних обставин. Для ураження танків та інших
броньованих цілей в бою використовуються: ПТКРС, гранатомети,
протитанкові гранати, протитанкові міни, а також вогонь зі стрілецької
зброї по оглядових щілинах.

Мал. 1. Танк

Якщо до позиції (окопу) наближається танк і його не вдалося знищити з
гранатомета, то потрібно зачекати, поки він підійде на відстань 25-30 м.
На такій відстані вогневі засоби танка не можуть уразити солдата. Цей
момент і потрібно використати для метання протитанкової гранати. Якщо
кинута граната не завдасть шкоди танку, то треба відскочити траншеєю
вбік або лягти на її дно, а коли танк пройде, швидко піднятися і кинути
гранату в його борт або кормову частину (мал. 2). Після вибуху
приготуватися до стрільби по екіпажу, який намагатиметься залишити танк.

При метанні гранат по танках, БМП і бронетранспортерах противника
правильна точка прицілювання має вирішальне значення, оскільки
протитанкові гранати завдають шкоди тільки в разі безпосереднього
попадання в броньовану ціль. Якщо танк рухається на солдата або від
нього, треба кидати гранату назустріч чи навздогін, як по нерухомій
вертикальній цілі, враховуючи при цьому, що за час польоту гранати
машина встигне пройти 5—10 м.

Якщо танк рухається вздовж фронту на відстані 15—20 м від солдата зі
швидкістю приблизно 15 км/год (це швидкість людини, яка спокійно
біжить), то точку прицілювання слід умовно визначити на 1/2 корпусу
танка від переднього обрізу бічної броні.

Мал. 2. Метання гранати в танк

Можливі й інші способи боротьби з танками. Один з них, який широко
використовувався під час другої світової війна нашими солдатами, — це
осліплення танків: пропустивши танк, солдат сміливо стрибав на його
броню і плащ-накидкою накривав оглядові щілини. У боротьбі з танками та
іншими броньованими цілями противника вирішальну роль відіграють
сміливість, рішучість, навченість і непохитна впевненість солдата у
своїх можливостях.

Характеристики зброї і техніки зарубіжних країн вміщено у додатках 1-4.

Дії солдата в бою у складі мотострілецького відділення

Солдат у бою, як правило, діє у складі якого-небудь тактичного
підрозділу і є його сполучною ланкою, адже якими б знаннями і навичками
солдат не володів, він фізично не може водночас бути водієм і снайпером,
знищувати танки і підносити боєприпаси.

2. Організаційно-штатна структура мотострілецького відділення.

Перше тактичне об’єднання солдатів для спільних дій називається
мотострілецьким відділенням (МСВ). Його завдання — мобільно й ефективно
боротися з особовим складом противника, його броньованими цілями,
проводити розвідку, пересуватися з однією одиницею техніки й оберігати
її.

До мотострілецького відділення як до організаційно-штатної одиниці
входять:

К — командир відділення. Озброєний автоматом (АК). Накази віддає голосом
або, перебуваючи у своїй бойовій машині піхоти (БМП) чи
бронетранспортері (БТР), сигналами за допомогою переносної радіостанції
(рації).

МВ — механік-водій БМП. Озброєний автоматом. Основне завдання —
утримувати у технічно справному стані бойову машину і вміло водити її за
будь-яких обставин. На бойовій машині є рація, прилад для визначення
зараженості місцевості, система колективного захисту від зброї масового
знищення (ЗМЗ). В — водій БТР.

НО — навідник-оператор БМП (БТР). Озброєний автоматом. Основне завдання
— вести вогонь з бортового озброєння, а саме:

на БМП — із протитанкових керованих ракет, що здатні уражати броньовані
цілі на відстані понад 8,5 км; із 30-міліметрової автоматичної гармати,
що здатна знищувати не тільки наземні цілі, а й повітряні; зі спареного
з гарматою кулемета 7,62 мм;

на БТР — із великокаліберного кулемета 14,5 мм, що здатний пробивати
легкоброньовані цілі на відстані 2 км; зі спареного з ним кулемета 7,62
мм.

Км — кулеметник, озброєний ручним кулеметом (РКК). Завдання — вражати
групові цілі противника.

Гм — гранатометник. Озброєний ручним протитанковим гранатометом (РПГ).
Завдання — уражати броньовані цілі противника на відстані до 500 м.

СГм — старший гранатометник.

ПГм — помічник гранатометника. Озброєний автоматом. Основне завдання —
переносити гранати, допомагати гранатометникові, прикривати його від
вогню противника.

Сн — снайпер. Озброєний снайперською гвинтівкою (СГ). Завдання —
знищувати важливі цілі противника (офіцерів-спостерігачів,
гранатометників).

Ст — стрільці. Озброєні автоматами, що мають під-ствольні протипіхотні
гранатомети. Основне завдання — знищувати живу силу противника.

ССт — старший стрілець.

У кожного солдата є також одна наступальна й одна оборонна гранати, а на
відділення видаються ще ручні та реактивні протитанкові гранати.

Особовий склад відділення — від 8 до 10 чоловік, воно має одну бойову
машину і засоби радіозв’язку.

3. Похідний і бойовий порядок мотострілецького відділення.

При виконанні бойових завдань і залежно від обстановки мотострілецьке
відділення може діяти у похідному або бойовому порядку.

Похідний порядок — це шикування відділення в колону по одному або по
два. Застосовується на марші, при розвитку наступу, переслідуванні
противника, проведенні маневру. Похідний стрій повинен забезпечувати
високу швидкість руху, швидке розгортання в бойовий порядок, якомога
меншу вразливість від вогню противника, підтримання стабільного
управління.

Бойовий порядок — це шикування мотострілецького відділення для ведення
бою. Він має відповідати поставленому завданню і забезпечувати: успішне
ведення бою; повне використання в бою всіх вогневих засобів, бойових
можливостей відділення, наслідків вогневих дій і вигідних умов
місцевості; здійснення маневру; стійкість і активність в обороні;
якомога меншу вразливість від вогню противника; підтримання безперервної
взаємодії.

Бойовий порядок відділення в наступі складається з цепу і БМП (БТР).
Інтервали між солдатами в цепу — 6-8 м (8-12 кроків). Якщо цепом
наступають 7 бійців, то фронт наступу відділення складатиме 50 м. Такі
інтервали забезпечують успішне виконання поставленого завдання і
необхідне розосередження відділення з метою зменшення втрат від вогню
противника, дають можливість командувати голосом і підтримувати
взаємодію між солдатами у цепу.

БМП (БТР) рухається за цепом на фланзі відділення, а іноді й усередині,
підтримуючи наступ вогнем (мал. 3). Під час атаки (атака — це поєднання
стрімкого руху в бойовому порядку підрозділів і частин з вогнем найвищої
щільності з метою знищення противника в найвирішальніший момент наступу)
цеп звичайно рухається за танками на такій відстані, щоб не постраждати
від розривів снарядів своєї артилерії і при цьому забезпечувати надійну
підтримку танків вогнем стрілецької зброї (мал. 4).

Знання кожним солдатом свого місця у похідному і бойовому порядку,
вміння швидко і чітко перешиковуватися забезпечують вирішальну перевагу
над противником.

Мал. 4. Цеп за танком

4. Дії солдата у складі відділення під час наступу

Під час наступу солдат, використовуючи результати ядерного і вогневого
удару по противнику, веде бій з повною віддачею сил, тісно взаємодіючи з
іншими солдатами відділення.

Перед наступом солдат повинен: чітко зрозуміти своє завдання і завдання
свого відділення і взводу, цілі нападу і порядок відкриття вогню; знати
номер (розпізнавальний знак) танка, з яким буде діяти відділення,
порядок взаємодії з ним та іншими бойовими засобами; при атаці в пішому
порядку — місце і порядок спішування, місце в цепу відділення;
запам’ятати встановлені командиром сигнали; перевірити справність зброї
і підготувати її до бою, перевірити наявність боєприпасів і при
необхідності поповнити їх; перевірити наявність і справність засобів
індивідуального захисту; підігнати спорядження.

За командою командира відділення «Відділення, до спішування — готуйсь!»
механік-водій (водій) збільшує швидкість руху бойової машини і
наздоганяє танк; у цей час солдат дістає зброю з бійниці, ставить її на
запобіжник і готується до спішування. За командою командира відділення
«До машини!» механік-водій (водій) уповільнює хід або, якщо є укриття,
робить коротку зупинку. Солдат зістрибує з машини і за командою
командира відділення «Відділення, за мною — до бою!» займає своє місце в
цепу, відкриває вогонь на ходу, бігом або прискореним кроком у складі
відділення наступає у вказаному напрямі.

Атака повинна бути стрімкою: у цьому запорука успіху. Солдат, який
рухається поволі, — зручна мішень для противника.

Через мінне поле відділення пересувається за командою командира
«Відділення, за мною в колону по одному (по два) в прохід крізь мінне
поле — бігом руш!» Кулеметник першим іде у прохід і прикриває вогнем рух
відділення; решта солдатів шикуються в колону і стрімким кидком услід за
танком, який прокладає прохід (або по прокладеному заздалегідь проходу),
ведучи вогонь вправо-вліво, під прикриттям вогню БМП (БТР) долають мінне
поле. Подолавши мінне поле, солдат за командою командира «Відділення, до
бою — вперед!» знову займає своє місце в цепу і, ведучи вогонь по
противнику на ходу, стрімко просувається до об’єкта атаки. Наблизившись
до траншеї противника на 30-40 м, солдат за командою командира
відділення «Гранатою — вогонь!» кидає гранату в траншею і стрімким
ривком, пригнувшись, із криком «Ура!», рішуче вривається на передній
край, знищує противника вогнем в упор і невпинно продовжує атаку у
вказаному напрямі.

Якщо солдат змушений вести бій у траншеї чи у ходах сполучення, то йому
потрібно рухатися якомога швидше. Перед тим як увійти до траншеї чи
ходів сполучення, солдат кидає туди гранату і робить 1-2 черги з
автомата (мал. 5, 6). Дротяне загородження у вигляді «їжаків», «рогаток»
тощо необхідно викинути нагору штиком або підірвати гранатою.
Пересуваючись траншеєю противника, треба уважно дивитися, чи немає в ній
мін-сюрпризів або

Мал. 5. Гранату кинуто

Мал. 6. Солдат приготувався до проходу через заражену зону

інших вибухових пристроїв. Знищувати противника в таких умовах дуже
складно. Солдат в основному змушений розраховувати на власну
майстерність ведення рукопашного бою, на свою зброю і свої сили,
вдаючись до таких прийомів, як уколи штиком, удари прикладом, магазином
чи піхотною лопаткою, метання гранати, вогонь в упор.

Заражену ділянку місцевості відділення обходить, а в разі значного
зараження проходить через неї в індивідуальних засобах захисту (мал. 6).

Знання солдатом свого завдання, вміння діяти в ході просування до
переднього краю противника, здатність підтримати стрімку атаку,
поєднувати вогонь рухом уперед, безстрашно вступати в рукопашний бій —
запорука перемоги в наступальному бою.

Мал. 3. БМП в цепу

Мал. 4. У ворожій траншеї

Похожие записи