Реферат справи

Актуальні питання організації медичного забезпечення військ. Задачі і
організація медичної служби зс україни у воєнний час

СКЛАД ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ШТАТНА СТРУКТУРА МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ
УКРАЇНИ НА МИРНИЙ ТА ВОЄННИЙ ЧАС

1. Умови діяльності, в яких відбувається будівництво та розвиток
медичної служби Збройних Сил України.

Реформування системи медичного забезпечення в Збройних Силах України і в
тому числі здійснення структурної перебудови військово-медичної служби
на протязі першого єтапу Державної програми будівництва та розвитку
Збройних Сил України здійснюється у відповідності з Концепцією основних
напрямів будівництва та розвитку медичної служби Збройних Сил України,
затвердженої Міністром оборони України 3 березня 1997 року та Програми
будівництва та розвитку медичної служби Збройних Сил України на період
до 2005 року, затвердженой Міністром оборони України та узгшодженої з
начальником Генерального штабу Збройних Сил України 25 червня 1997 року.

Санітарно-гігієнічні умови, що існують у військах і складна
соціально-економічна ситуація в державі сприяють значному зростанню
загальної захворюваності ососбового складу Збройних Сил України і, як
результат, погіршенню стану здоров’я військовослужбовців.

Криза загальнодержавної системи охорони здоров’я України сприяла
збільшенню потоку хворих до військово-медичних закладів усіх без винятку
категорій осіб, які користуються правом лікування. Більше того, держава
цілеспрямовано збільшує чисельність контингенту, який забезпечується у
військових лікувальних закладах. Так, згідно із Законом України “Про
статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист” від 24.03.98
р. №203/98-ВР, право користування закладами охорони здоров’я
Міністерства оборони України розповсюджується на інвалідів І та ІІ груп,
інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або
захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби.

Відповідно до Законів України “Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту”, “Про основні заходи соціального
захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, “Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи” на медичному та санітарно-курортному
забезпеченні у лікувально-оздоровчих закладах Міністерства оборони
України знаходиться 1,4 млн. осіб, у тому числі: військовослужбовців –
351 тис., пенсионерів Міністерства оборони україни – 398 тис., членів їх
сімей – 600 тис., працівників Збройних Сил України – 120 тис., інвалідів
Великої вітчизняної війни – 29 тис., учасників війни – 24 тис.,
учасників бойових дій – 71 тис. та прирівняних до них – 28,9 тис.,
ліквідаторів аварії на ЧАЕС – 7,8 тис.

2. Завдання і організаційно-штатна структура головного
військово-медичного Управління МО України.

Головне військово-медичне управління Міністерства оборони України
призначене для організації медичного забезпечення військ (сил) на мирний
та воєнний час.

На головне військово-медичне управління покладається:

розробка проєктів законів України, інших нормативно-правових актів,
наказів і директив Міністра з питань, що входять до його компетенції;

керівництво лікувально-профілактичною роботою в Збройних Силах;

розробка і проведення заходів щодо підвищення бойової і мобілізаційної
готовності військово-медичної служби Збройних Сил;

розробка документів стратегічного плану щодо медичного забезпечення
Збройних Сил;

обгрунтування основних напрямів розвитку та вимог до медичних засобів і
методів захисту військ і населення від зброї масового ураження;

організація наукової роботи в галузі військової медицини;

контроль за проведенням лікувально-оздоровчих заходів серед призовників;

керівництво військово-лікарською і судово-медичною єкспертизою в
Збройних Силах;

медичний контроль за харчуванням, забезпеченням умов праці, побуту і
фізичного розвитку особового складу в Збройних Силах;

організація та проведення заходів щодо удосконалення
організаційно-штатної структури органів управління, частин та установ
військово-медичної служби Збройних Сил;

розробка проєктів штатів та табелів до них безпосередньо підпорядкованих
частин і установ, підготовка та подання висновків стосовно проєктів
штатів та табелів до них військово-медичних видів частин та установ
Збройних Сил і табелізація штатів усіх видів Збройних Сил по медичному
майну;

розробка норм військових запасів медичного майна, планування ліжкової
мережі військово-медичних закладів Збройних Сил;

керівництво підготовкою медичних кадрів на відповідні посади;

визначення потреб, організація постачання та контроль за збереженням і
використанням медичної техніки, засобів і майна у збройних Силах на
мирний і воєнний час;

розробка пропозицій щодо обсягів накопичення та ешелонування непорушних
запасів: медичної техніки, засобів і майна;

участь у проведенні контролю за створенням мобілізаційних потужностей на
підприємствах, які забезпечують виготовлення спеціальних видів медичного
майна і техніки для Збройних Сил;

здійснення контролю через військові представництва за якістю та
своєчасним виконанням промисловістю замовлень на медичне майно для
Збройних Сил;

розробка тактико-технічних вимог до проєктування і конструювання
предметів медичного оснащення і санітарної техніки для Збройних Сил;

ведення підреєстру державного реєстру України щодо обліку і забезпечення
медичного нагляду осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії
на ЧАЕС, постраждалих за інших обставин від радіаційного опромінення з
числа військовослужбовців, військовозабов’язаних та дітей чоловічої
статі (реєстру “ресурси”);

організація контролю за станом і правильним використанням у
безпосередньо підпорядкованих з’єднаннях, частинах, організаціях та
установах медичного майна та коштів;

визначення потреби асигнувань за статтею медичної служби кошторису
міністерства та розподіл затверджених міністром коштів між видами
Збройних Сил, оперативними командуваннями, частинами центрального
підпорядкування та контроль за їх використанням.

У своєму складі Головне військово-медичне управління МО України має:

оперативно-медичне управління;

управління медичного та матеріально-технічного забезпечення;

відділ професійного аналізу та підготовки медичного складу;

відділ економічного аналізу та фінансування;

канцелярію;

секретне відділення.

На теперішній час у Головному військово-медичному управлінні відсутні
підрозділи:

санітарно-епідеміологічне управління;

науки та освіти;

психологічної служби;

автоматизація управління;

ревізійної роботи за напрямками лікувально-профілактичного забезпечення,
матеріального та використання ресурсів, фінансового забезпечення;

юрист.

Потребують реорганізації та посилення:

лікувально-профілактичний відділ;

фінансово-економічний відділ.

Слід зазаначити, що всі функції ГВМУ не дублюються і не виконуються
жлдним іншим управлінням Міністерства оборони України.

Для успішного вирішення покладених на Головне військово-медичне
управління завдань необхідно мати високопрофесійний працездатний аппарат
управління.

Щодо організації управління медичним забезпеченням видів Збройних Сил та
оперативних командувань, то виникає необхідність у докорінних змінах.

Проведення реформування управління доцільно проводити за трьома
методологічними принципами:

територіальному – створення Київського,Одеського, Львівського та
Чернігівського військово-медичних центрів;

функціональному – Вінницький військово-медичний центр ВПС, в перспективі
Севастопольський військово-медичний центр ВМС;

цільовому – створення системи Дердавного санітарно-епідеміологічного
контролю у Збройних Силах та військово-медичного реєстру осіб, які
постраждали від аварії на ЧАНС.

Досвід створення вінницького військово-медичного центру ВПС як органу
управління медичним забезпеченням видів Збройних Сил та оперативних
командувань свідчить про те, що та третьому етапі (до 2005 року)
необхідно впровадити ці структурні підрозділи як органи управління
медичним забезпеченням видів Збройних Сил та оперативних командувань.

3. Структура медичної служби Збройних Сил мирного часу.

Медична служба Збройних Сил України в мирний час має 155 медичних частин
та закладів, у тому числі:

військових госпіталів – 39;

військових санаторіїв – 17;

Українська військово-медична академія – 1;

науково-дослідний інститут проблем військової медицини – 1;

інтернатур медичного складу – 2;

санаторно-епідеміологічних закладів – 28;

поліклінік – 7;

медичних складів – 10;

кафедр екстремальної та військової медицини – 16;

інших частин за закладів – 31.

Медичні частини та заклади за підпорядкованістю розподіляються:

центру – 75 (Схема)

у тому числі:

військові госпіталі – 2;

військови санаторії – 12;

медичні склади – 2;

санаторно-епідеміологічні заклади – 29;

кафедри екстремальної та військової медицини – 16;

інши частини та заклади – 14.

Західного ОК – 23 (Схема)

у тому числі:

військові госпіталі – 11;

військові санаторії – 1;

медичні склади – 2;

кадри УГБ – 3;

інши частини та заклади – 6.

Південного ОК – 27 (Схема)

у тому числі:

військові госпіталі – 12;

військові санаторії – 1;

медичні склади – 4;

інши частини та заклади – 10.

Північного ОК – 12 (Схема)

у тому числі:

військові госпіталі – 8;

медичні склади – 3;

інши частини та заклади – 3.

ВПС – 5 (Схема)

у тому числі:

центральний військовий авіаційний госпіталь – 1;

військово-медичний центр ВПС – 1;

філія військово-медичного центру ВПС – 1;

лабораторії військової медицини – 2.

ППО – 1

у тому числі:

військовий санаторій – 1;

43 РА – 2

у тому числі:

військові госпіталі – 2;

ВМС – 2

у тому числі:

військові госпіталі – 3;

поліклініки – 2;

медичний склад – 1;

інши частини та заклади – 3.

Штатная чисельність медичної служби мирного часу за станом на 1.06.99
року становить (Схема) 7464 військовослужбовців та 23072 працівників, в
тому числі — 3205 військовослужбовців та 21352 працівників у медичних
частинах та закладах Збройних Сил України, із них у військових
санаторіях — 227 військовослужбовців та 6032 працівників і дошкільних
дитячих закладах — 2826 працівників. Таким чином, реальна чисельність
медичної служби ще менша і становить 3119 військовослужбовців та 12895
працівників.

У військовій ланці 4259 військовослужбовців та 1720 працівників.

Чисельність медичної служби у США, Франції та інших розвинутих країн
становить 6-7% від чисельності обслуговуємого контингенту, тобто
чисельність медичної служби Збройних Сил України повинна складати
(1400000 х 7) : 10 = 98 тис.

Протягом 1995 – 1998 років медичною службою Збройних Сил проведено 445
організаційних заходів (Схема).

Загальне скорочення за 1995 – 1998 роки буде складати (Схема) 429
військовослужбовців та 7090 працівників.

4. Стан бойової та мобілізаційної готовності

6. Стан лікувально-профілактичного забезпечення

До складу Збройних Сил України на момент їх формування входило 46
військових госпіталів, які були передовою (першою) ланкою у загальній
стрункій системі лікувально-евакуаційного забезпечення збройних сил
колишнього СРСР.

Переважна більшисть цих госпіталів – малопотужні (від 50 до 150 ліжок)
лікувальні заклади, лікувальні відділення яких були укомплектовані за
штатом одним – двома лікарями за профілем. Основним призначенням таких
військових госпіталів було виконання мобілізаційних завдань –
розгортання на воєнний час тих чи інших госпітальних баз.

Починаючи реформування, військово-медична служба, перш за все,
звільнилась від військово-медичних частин та закладів, що мали низьку
завантаженість та нерозвинуту лікувально-діагностичну базу. Це окремі
медичні батальони, військові лазарети, поліклінічні відділення та
госпітали (1992 військовий госпіталь (м.Лебедін), 747 військовий
госпіталь (м.Бердянськ), 1910 військовий госпіталь (м.Броди).

Гарнізонні госпіталі різного підпорядкування на 200 та 150 ліжок, що
базувалися у м.Хмельницькому, переформовано у потужний базовий 10
військовий госпіталь 43 РА, з добре збалансованою організаційно-штатною
структурою.

Сформовано: гарнізонні госпіталі у м.Ірпінь та м.Севастополь, філію
госпіталю в смт.Гончарівське.

Головним військово-медичним управлінням відпрацьовані типові штати
головного, базового і гарнізонного військових госпіталів та їх філій.
Організаційно-штатна структура зазначених військово-лікувальних закладів
максимально збалансована, виходячи із завдань, що на них покладаються.

Розроблена територіальна система медичного забезпечення особового складу
Збройних сил України. Військові госпіталі видів Збройних Сил України та
оперативних командувань (Схеми ) будуть мати жорстку вертикаль
підпорядкування з спеціальних питань починаючи з Головного військового
клінічного госпіталю і закінчуючи філією військового госпіталю:

ГВКГ ( центральний ВГ ( базові ВГ ( гарнізонні ВГ ( філії ВГ

На кожен військовий госпіталь в зоні його відповідальності покладається
організація медичного забезпечення особового складу військових частин,
закладів та установ в повному обсязі незалежно від їх підпорядкування.

За останні роки у Збройних Силах України захворюваність
військовослужбовців строкової служби щодо окремих соціальнообумовлених
захворювань майже у 1,4 рази перевищує показники захворюваності серед
офіцерського складу та цивільного населення, що пов’язано з
незадовільними умовами життя та побуту військовослужбовців строкової
служби. Соціально-обумовлена захворюваність серед військовослужбовців
строкової служби сягає в цілому до 80% загальної захворюваності, в тому
числі до 50% — інфекційні хвороби. За військово-епідеміологічним
значенням переважне місце серед інфекційних хвороб займають гострі
кишкові інфекції, вірусний гепатит А, короста, діфтерія, які відповідно
у 9, 2, 14 та 2,5 рази вище, ніж серед офіцерів та прапорщиків.

За таких умов у відповідності до вимог Закону України 1994 року “Про
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” у
першому півріччі 1998 року закінчено реформування жержавної
санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України, яка
функціонує в системі єдиної державної санітарно-епідеміологічної служби
України.

Завдяки проведеним заходам 28 санітарно-епідеміологічних закладів різних
рівнів підпорядкування (санітарно-епідеміологічні загони видів Збройних
Сил, військових оперативних командувань, гарнізонів та
санітарно-епідеміологічні лабораторії дивізій) були реформовані та
об’єднані в єдину систему державної санітарно-епідеміологічної служби
Міністерства оборони України та підпорядковані по вертикалі
санітарно-епідеміологічному управлінню Міністерства оборони України, яке
було сформоване у лютому 1998 року (Схема).

В період реформування (1997 рік – 1-е півріччя 1998 року) створена нова
організаційно-штатна структура санітарно-епідеміологічних закладів,
визначені основні напрямки удосконалення та функціонування системи
державного санітарно-епідеміологічного нагляду у Збройних Силах України
та протиепідеміологічного захисту військ (сил). З цією метою введено в
дію:

нові штати санітарно-епідеміологічних закладів;

тимчасове положення про державну санітарно-епідеміологічну службу
Міністерства оборони України (наказ міністра оборони України від
22.09.1997 р. №348), згідно якого санітарно-епідеміологічні заклади
виведені з підпорядкування медичної служби видів Збройних Сил і
оперативних командувань та перепідпорядковані державній
санітарно-епідеміологічній службі Міністерства оборони України;

положення про санітарно-епідеміологічні установи та заклади Міністерства
оборони України (наказ начальника ГВМУ МО України від 10.06.1998 р.
№51);

положення щодо розмежування відповідальності медичної служби та
санітарно-епідеміологічної служби МО України з питань санітарного та
епідемічного благополуччя військ (директива начальника ГВМУ МО України
від 10.06.1998 р № 135/5/1936).

Підсумками реформування санітарно-епідеміологічної служби є наступні
позитивні результати щодо організації державного
санітарно-епідеміологічного нагляду та проведенні санітарно-гігієнічних
заходів з метою забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
військ Збройних Сил України є:

Введення в практичну діяльність територіального принципу проведення
кваліфікованих санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів,
здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в інтересах
усіх військових частин, які дислоковані на території відповідальності
санітарно-епідеміологічного закладу:

поліпшення оперативного реагування на зміну санітарно-епідеміологічної
обстановки;

своєчасне надання інформації про санітарно-епідеміологічну обстановку у
військах Збройних Сил першим посадовим особам Міністерства оборони
дозволяє своєчасно та більш якісно проводити першочергові профілактичні,
санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи з метою забезпечення
санітарного та протиепідемічного благополуччя військ;

виконання повного комплексу кваліфікованих санітарно-гігієнічних та
протиепідемічних заходів при чисельності фахівців державної
санітарно-епідеміологічної служби міністерства оборони України у 2-рази
меншою, ніж передбачено нормативами Міністерства оборони охорони здоров
я України.

Ці позитивні моменти відображаються і на кінцевому результаті роботи –
інфекційній захворюваності. Так, у 1998 р. майже у 2-а рази зменшилась
спалахова захворюваність інфекційними хворобами у Збройних Силах України
(кількість захворіліх), а кількість спалахів скоротилася на 14%, що є
свідченням своєчасного проведення цілеспрямованих протиепідемічних
заходів (Схема).

Медична служба Збройних сил України на воєнний час має 286 медичних
частин та закладів, у тому числі:

евакопунктів (ОК) – 2;

евакопунктів (розподільчих) – 1;

евакопунктів (місцевих) – 5;

госпітальних баз – 16;

військових госпіталів – 22;

військово-польових багатопрофільних госпіталів – 23;

військово-польових авіаційних госпіталів – 4;

медичних бригад – 6;

військово-санітарних підрозділів – 26;

окремих авттосанітарних батальонів – 20;

окремих медичних загонів – 22;

окремих транспортних санітарних авіаційних ескадрилій – 3;

окремих рот авіаційно-технічного забезпечення – 3;

військових санаторіїв – 17;

Українська військово-медична академія – 1;

науково-дослідний інститут проблем військової медицини – 1;

інтернатур медичного складу – 2;

санітарно-епідеміологічних закладів – 28;

поліклінік – 7;

медичних складів – 18;

кафедр ектремальної і військової медицини – 16;

військових представництв – 6;

патологоанатомічних лабораторій – 5;

військово-лікарських комісій – 5;

судово-медичних лабораторій – 5;

станцій переливання крові – 3;

ремонтних шруп медичної техніки – 1;

інтернатур медичного складу – 2;

лабораторій авіаційної медицини – 2;

військово-морських лазаретів – 1;

полікліничних відділень – 1;

інших частин та закладів – 33.

Медичні частини та заклади за підпорядкованістю розподіляютья:

Центру – 123

У тому числі:

евакопунктів (розподільчих) – 1;

евакопунктів (місцевих) – 5;

госпітальних баз – 5;

військових госпіталів – 2;

військово-санітарних поїздів – 15;

окремих авттосанітарних батальонів – 7;

окремих медичних загонів – 7;

військових госпіталів – 2;

військових санаторіїв – 12

медичні склади – 4;;

санітарно-епідеміологічних закладів – 19;

кафедр ектремальної і військової медицини – 19;

інших частин та закладів – 19.

Західного ОК – 51

Утому числі:

евакопунктів (ОК) – 1;

госпітальних баз – 5;

військових госпіталів – 13;

військово-санітарних поїздів – 5;

окремих авттосанітарних батальонів – 6;

окремих медичних загонів – 6;

військових санаторіїв – 1

медичні склади – 3;

інших частин та закладів – 11.

Південного ОК – 61

У тому числі:

евакопунктів (ОК) – 1;

госпітальних баз – 6;

військових госпіталів – 13;

військово-санітарних поїздів – 6;

окремих авттосанітарних батальонів – 7;

окремих медичних загонів – 6;

військових санаторіїв – 1

медичні склади – 6;

інших частин та закладів – 15.

Північного ОК – 17

У тому числі:

військовихгоспіталів – 9;

медичні склади – 3;

медичних бригад – 2;

інших частин та закладів – 4.

ВПС – 16

Утому числі:

центральний військовий авіаційний госпіталь – 1;

військово-польвий авіаційний госпіталь – 4;

військово-медичний центр ВПС – 1;

філія військово-медичного центру ВПС – 1;

лабораторія військової медицини – 2;

санітарно-епідеміологічних лабораторій – 4;

окремих медичних загонів – 3.

ППО – 1

Утому числі

Військовий санаторій – 1.

43 РА – 2

утому числі:

військові госпіталі – 2.

ВМС – 15

У тому числі:

військові госпіталі – 3;

судновий госпіталь – 1;

санітарно-евакуаційні судна – 4;

поліклініки – 2;

медичний склад – 1;

інши частини та заклади – 4.

Медичних частин та закладів:

Постійної готовності – 112

Кадру — 18

Скороченого складу — 33

Формуємих — 130.

Для мобілізаційного розгортання медичної служби Збройних сил України
потрібно призвати і поставити в частини і установи 89342
військовозобов’язаних, у тому числі 18721 офіцерів запасу і 18874
одиниць техніки.

Крім того Міністерством охорони здоров’я України в інтересах Збройних
сил України формується 118 тилових госпіталів Міністерства охорони
здоров’я України.

На протязі 1995 – 1998 років Головним військово-медичним управлінням
проводились заходи, щодо оптимізації структури медичної служби воєнного
часу, за цей час скорочені 101 медичні з’єднання, частини та заклади, у
тому числі:

передових госпітальних баз – 4;

тилових госпітальних баз – 3;

військових санаторіїв – 6;

кіснедобувних загонів – 5;

загонів заготівлі крові – 3;

стоматологічних загонів – 3;

окремих медичних загонів – 10;

окремих автосанітарних батальонів – 1;

військово-санітарних поїздів – 17;

військово-польових авіаційних госпіталів – 8;

окремих транспортних санітарних авіаційних полків – 5;

окремих батальонів аеродромно-технічного обслуговування – 5;

інших частин та закладів – 31.

Головним військово-медичним управлінням міністерства оборони України
розроблена нова система медичного забезпечення Збройних сил України на
воєнний час, в основі якої лежить створення на базі лікувальних установ
міністерства охорони здоров’я України, Міністерства оборони України,
інших силових міністерств, територіальних госпітальних баз. Це дасть
можливість скоротити повністю тилові госпіталі міністерства охорони
здоров’я України, покращити якість та ефективність надання медичної
допомоги пораненим та хворим, їх лікування руйнуватиме системи цивільної
охорони здоров’я.

З цією метою підготовлений проект постанови Кабінету Міністрів “Про
визначення лікувальних установ, які братимуть участь у наданні медичної
допомоги в особовий період”.

Проектом передбачається до 2005 року створити територіальні госпітальні
бази Міністерства охорони здоров’я України, які братимуть участь у
наданні медичної допомоги в особливий період.

Організація управління медичним забезпеченням на особовий період
регламентовано директивою Міністра оборони України від 27 травня 1998
року № Д 05 “Про удосконалення організації управління медичною службою
Збройних Сил України”, якою передбачено створення Центру управління
медичним забезпеченням. Схема оперативного зв’язку з військово-медичними
частинами і закладами безпосереднього підпорядкування ГВМУ МО України
(мирного часу) затверджена начальником генерального штабу Збройних Сил
України 28.09.98 р.

Існуюча донедавна система медичного забезпечення Збройних Сил України на
воєнний час є фактично фрагментом системи медичного забезпечення
забезпечення Збройних Сил колишнього СРСР. Основними положеннями даної
системи є:

потреба великих затрат ще у мирний час на створення, утримання і
постійне оновлення медичного та іншого майна і техніки для великої
кількості формувань військово-медичної служби. Досить сказати, що за
штатами мирного часу військово-медична служба забезпечення Збройних Сил
України має 40 військових госпіталів, на воєнний час повинна була
розгортати більше 600 військових госпіталів;

відмобілізування сил і засобів військово-медичної служби в існуючій
системі деструктивно впливає на систему охорони здоров’я цивільного
населення держави. Так, у воєнний час підлягають мобілізації 63%
лікарів-хірургів, які є в системі міністерства охорони здоров’я (5730
чол. Із 9095), а з деяких спеціальностей цей показник сягає 83-85%
(нейрохірургів, торакальних хірургів);

лікування практично 100% поранених та хворих, перспективних для
повернення до служби, у військово-лікувальних закладах діючої армії.

При цьому мобілізаційний контингент військових лікарів, особливо
спеціалістів, за досвідом своєї практичної роботи не відповідає своєму
мобілізаційному посадовому призначенню. Поширеним явищем є припис за
мобілізаційним призначенням на посади єлітного військово-лікарського
контингенту (нейрохірургів, торакальних хірургів та ін.) лікарів, які
пройшли лише короткочасні курси перепідготовки лікарів або навить без
них і які не мають ніякого досвіду практичної діяльності за своєю
військово-обліковою спеціальністю, а тим більше за посадовим
призначенням.

Незважаючи на високу затратність, дана система не є і не може бути
достатньо ефективною, не може забезпечити належної якості надання
медичної допомоги пораненим на війні військовослужбовцям. Складність і
громіздкість системи призводить до того, що головні військові лікувальні
заклади (військові різного профілю) перетворюються на зібрання
випадкових людей, які не мають належного професійно-бойового
злагодження, і досягти якого за цих умов наявного рівня
професійно-спеціальної підготовки мобілізаційного контингенту практично
нереально.

Таким чином, існуюча система медичного забезпечення Збройних Сил на
воєнний час не відповідає її фактичним потребам, реальним можливостям
держави – як системи охорони здоров’я, так і її економіки в цілому, не
забезпечує гарантованої медичної допомоги пораненим та хворим
військовослужбовцям.

Тому виникла необхідність докорінної реформи діючої і створення нової
системи медичного забезпечення Збройних Сил України на воєнний час.

Її основні засади:

У військовій ланці організація надання медичної допомоги пораненим та
хворим у воєнний час значних змін не потребує і буде здійсьнюватись
штатними медичними підрозділами (до бригади включно), нова організаційна
структура яких уже розроблена.

У дивізійній ланці на даний час окремий медичний батальон дивізії
потребує реорганізації. Його доцільно мати не як етап кваліфікованої
медичної допомоги, а як медичну частину, призначену для евакуації
поранених і хворих з частин дивізії та посилення медичними фахівцями
медичних пунктів полків.

Надання кваліфікованої медичної допомоги пораненим і хворим під час
бойових дій планується здійсьнювати у військових польових пересувних
госпіталях (ВППГ) медичної бригади, які розгортати в інтересах бригад та
дивізій розпорядженням старшого начальника медичної. Відповідно
реорганізувати медичну бригаду корпусу і мати в її складі військові
польові пересувні госпіталі (з розрахунку по 1-2 на дивізію, по 1 на дві
бригади та резерв: усього в бригаді 5-7), батальон медичного підсилення,
окремий автомобільний батальон медичної евакуації, медичний склад і
підрозділи управління, забезпечення та обслуговування.

Завершення кваліфікованої медичної допомоги, а головне – надання
спеціалізованої медичної допомоги і лікування поранених та хворих
військовослужбовців у фронті до цього часу планувалось проводити тільки
у військових лікувальних закладах госпітальних баз фронту. За новою
концепцією для цієї мети планується широке використання
загальнодержавної мережі цивільних лікувальних закладів.

Виходячи з цього, передбачені штатами на воєнний час спеціальні
військово-медичні з’єднання – передові і тилові госпітальні бази в
іншому їх вигляді підлягають ліквідації і реорганізації.

У зв’язку з цим докорінних змін повинна зазнати госпітальна база. За
нових умов вона буде складатись з обмеженої кількості компактних
мобільних пересувних госпітальних баз (ПГБ) нової пересувальної
організації. У складі такої нової госпітальної бази доцільно мати один
військовий польовий сортувальний госпіталь на 500 ліжок, два військових
польових госпіталі легкопоранених на 1000 ліжок кожний, два військових
польових хірургічних госпіталі на 300 ліжок кожний, один військовий
польовий терапевтичний госпіталь на 300 ліжок, один військовий польовий
інфекційний госпіталь на 200 ліжок, окрему автомобільну санітарну роту,
підрозділи управління, забезпечення і обслуговування.

Більша частина завдань щодо надання кваліфікованої і спеціалізованої
медичної допомоги і лікуванню поранених та хворих військовослужбовців в
оперативному тилу покладається на цивільні лікувальні заклади, як
об’єднані у територіальні госпітальні бази.

Виходячи із експертної оцінки спеціалістів Міністерства охорони здоров’я
та ГВМУ МО України одна територіальна госпітальна база повинна займати
одну область і у своєму складі мати:

військові лікувально-профілактичні заклади, які дислокуються на її
території;

цивільні лікувальні заклади від центральної районної лікарні і вище. При
цьому для лікування поранених та хворих військовослужбовців доцільно
виділяти лікувальни заклади у повному складі, а де такої можливості
немає – створювати спеціальні відділення місткістю не менше 100 ліжок.

На наш погляд, основу ТерГБ складуть територіальні спеціалізовані
госпіталі: хірургічні, травмотологічні, нейрохірургічні,
торакоабдомінальні, опікові, терапевтичні, психоневрологічні – і
обов’язково центр реабілітації.

Для організації роботи ТерГБ необхідно мати управління ГБ, начальником
якого доцільно назначиати заступника начальника обласного управління
охорони здоров’я. Його заступником на воєнний час планується мати
кадровго військового лікаря. Ни повинен стати начальник базового та
гарнізонного військового госпіталю, який розташований та території ці.ї
області. У мирний час останній разом з посадовими особами управління
охорони здоров’я обласних державних адміністрацій повинен нести
відповідальність за підготовку лікувальних закладів та бази в цілому до
роботи у воєнний час. Для цього в мирний час при базовому ВГ необхідно
мати кадр УГБ (3-3 офіцери), якій би організував взаємодію з місцевими
органами охорони здоров’я щодо підготовки персоналу,. Примищень,.
Матеріально-технічних засобів до використання в особливий період, а
також проводив мобілізаційну роботу.

Треба сказати, що кожної територіальної госпітальної бази повинен бути
визначений ще у мирний час і затверджений відповідними документами МОЗ
і МО України.

Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова від 30 листопада 1998
року № 1894-65 “Про визначення лікувальних установ системи Міністерства
охорони здоров’я України,.які братимуть участь у наданні медичної
допомоги в особливий період”. Таких установ у 19 областях 234 місткістю
101 тис.ліжок.

Таким чином, запропонована система медичного забезпечення ЗС України на
воєнний час передбачає мати у своєму складі:

8 медичних батальонів дивізій;

19 пересувних госпітальних баз;

19 територіальних госпітальних баз;

21 стаціонарний військовий госпіталь;

19 військових багатопрофільних госпіталів;

18 військових санаторіїв;

6 медичних бригад;

19 окремих медичних загонів;

26 військових санітарних поїздів;

20 автомобільних санітарних батальонів;

28 санітарно-епідеміологічних закладів;

2 загони заготівлі крові;

18 медичних складів;

67 інших військових медичних частин та закладів.

Це дає можливість, не знижуючи якість та ефективність надання медичної
допомоги пораеним та хворим, скоротити існуючий комплект
військово-медичних частин та закладів на воєнний час на 40%,.
Військовослужбовців – на 51%, у тому числі лікарів – на 52%, працівників
– на 47%.

Основні положення організації медичного забезпечення

Збройних Сил України на воєнний час

Найбільш важливе значення для організації медичного забезпечення військ
мають санітарні втрати. В оборонній операції вони будуть коливатися від
залежності можливостей імовірного противника застосувати найсучаснійши
зразки зброї, від ступеню інженерного обладнання оборонних позицій наших
військ, захисту (укриття) особового складу, можливостей щодо знищення
засобів збройної боротьби противника та його особового складу, а також
від виникнення та розвитку воєнного конфлікту.

Необхідно сказати, що згідно з розробленими Генеральним штабом основними
поглядами на застосування Збройних сил при підготовці та відбитті
агресії проти україни воєнні конфлікти можуть бути:

низького рівня інтенсивності;

середнього рівня інтенсивності;

високого рівня інтенсивності.

При цьому передбачається, що на відміну від знайомих нам за часів
колишнього СРСРО показників операцій, при воєнному конфлікті високої
інтенсивності складовими частинами операції Збройних Сил є:

загальновійськові операції (тобто операції оперативних командувань до 60
діб, операції армійських корпусів – оборонні до 25 діб, наступальні – до
20 діб);

сумісні операції – повітряна оборонна операція в одному – двох
оперативно-стратегічних напрямків до 5-7 діб, протидесантні операції до
15 діб;

бойові дії об’єднань, з’єднань видів Збройних Сил, родів військ та
спеціальних військ;

територіальна оборона як особлива форма дій із залученням з’єднань і
частин інших силових структур.

Прийняття імовірним противником на озброєння високоточних засобів
ураження та боєприпасів об’ємного вибуху, здатність гарантовано уражити
цією зброєю на усю глибину оперативної побудови військ обумовлюють
значне зростання втрат від звичайної зброї. При цьому середньодобові
санітарні втрати військ оперативного об’єднання (армійського корпусу)
під час оборонної операції можуть скласти від 0,.8% до 1,5% чисельності
особового складу, а Збройних Сил – до 0,5%. Так, згідно з розрахунками,
проведеними у ході КШВГ “Бар’єр” величина санітарних втрат “Східних”
становила трохи більше 200 тис.чол., крім того, санітарні втрати військ
силових структур склали більше 20 тис.чол.; на КШВН “Редут” – 190
тис.чол., на КШН “Осінь” — 98 – 150 тис.чол.

При цьому санітарні втрати військ будуть характрізуватися
нерівномірністю за оперативними об’єднаннями, за операційними
напрямками, часом виникнення. Відмічається тенденція їх перерозподілу за
елементами оперативної побудови військ. у сучасній оборонній операції
значні санітарні втрати будуть нести й війська другого ешелону
оперативної побудови військ об’єднання.

У з’єднаннях,що ведуть обонні дії на напрямку зосередження основних
зусиль противника, санітарні втрати будуть значно більшими, ніж на інших
напрямках. Максимальні втрати слід очикувати у перші дні операції під
час бою за головну смуту оборони, а також при нанесенні контрудару.

Проведені дослідження, досвід навчань і, особливо, локальних війн
останніх років показують, що санітарні втрати у операціях з
використанням тільки звичайної зброї, у тому числі її нових зразків,
надзвичайно зміняться у якісному відношенні. При цьому різко збільшится
кількість тяжких та дуже тяжких уражень. Вони будуть комбінованими та
сполученими (“сочетанними”). Наприклад, у структурі санітарних втрат від
високочастотної зброї дуже тяжкі поранення складуть 70%, тяжкі та
середнього ступеню тяжкості – 10-15%. Важливою особливістю таких
поранень є те, що вони потребують невідкладного проведення інтенсивної
терапії та протишокових заходів з моменту поранення.

Також сильно зросте кількість уражених з бойовою психічною травмою і
буде складати у структурі санітарних втрат приблизно 20%, а за
результатами війни у зоні Перської затоки серед американських
військовослужбовців вони склали 30-32%.

Слід зауважити, що санітарні втрати будут не тільки серед військ, але й
серед особового складу медичної служби. Так, за даними навчань та
спеціальних досліджень, втрати медичної служби з особового складу,
техніки та майна можуть досягати 15-25%, що негативно відіб’ється на
медичному забезпеченні військ. Тому слід завчасно передбачити заходи
щодо відновлення системи медичного забезпечення військ у випадку її
порушення.

Зрозуміло, що приведені показники можливих санітарних втрат треба
розглядати творчо, з урахуванням характеру бойових дій, засобів
ураження, що використовуються противником, стану наших військ,
кліматогеографічних та інших умов обстановки.

У початковий період ведення бойових дій основу медичних угруповань
складатимуть військові госпіталі (40 шт. на 12100 лижок), окремі медичні
батальони дивізій (не як етапи евакуації), медичні пункти і роти частин
та з’єднань бойового спеціального забезпечення, військові санаторії (18
шт. на 10300 ліжок) та інши лікувально-профілактичні заклади. При
повному відмобілізуванні комплекту сил та засобів медичної служби, а
також з урахуванням ліжок в територіальних госпітальних базах
міністерства охорони здоров’я україни (19 ТерГБ на 101 тис. ліжок),
медична служба буде мати більше 180 ти. Ліжок. Цієї кількості буде
достатньо для надання медичної допомоги та лікування поранених та
хворих.

Згідно з вимогами запропонованої системи лікувально-евакуаційного
забезпечення оборонної операції медичної служби об’єднання треба буде по
новому вирішувати питання використання існуючих до початку бойових дій
сил та засобів.

Перша медична допомога, долікарська та перша лікарська допомога
пораненим та хворим батальонів, полків, бригад буде надаватися штатними
силами та засобами військової ланки.

Військово-польві пересувні госпіталі медичної бригади розгортаються у
смузі з’єднань, які вони забезпечують, в готовності до прийняття
поранених та надання їм кваліфікованої медичної допомоги. При цьому на
кожну дивізію, яка веде бойові дії, виділяється по одному – два ВППГ, а
на дві бригади – один ВППГ.з метою безперервного надання медичної
допомоги пораненим та хворим у випадку переміщення ВППГ І ешелону в
30-40 км від нього розгортається ІІ ешелон військових польових
пересувних госпіталів.

Особовому складу польових органів управління (КП, ТПУ)надають
кваліфіковану медичну допомогу в медичних ротах з медичного батальону
підсилення, окремих медичних загонах або в найближчих стаціонарних
госпіталях.

Зміст та обсяг роботи етапів медичної евакуації об’єднання можуть різко
змінюватися залежно від тактичної та оперативної обстановки. Так, в
умовах стабільної оборони та постійної евакуації поранених та хворих в
госпітальні бази є можливість надання кваліфікованої медичної допомоги в
ВППГ в повному обсязі. При несприятливій обстановці медична допомога на
цих етапах медичної евакуації може скорочуватися до проведення
невідкладних заходів кваліфікованої медичної допомоги, а при
надзвичайних кмовах – до заходів першої лікарської допомоги.

І ешелон складають пересувні госпітальні бази (ПГБ), які розгортаються в
смузі кожного армійського корпусу на відстанні 80-120 км від переднього
краю оборони.

У ПГБ І ешелону завершується надання пораненим та хворим кваліфікованої
медичної допомоги, а також будуть виконуватися заходи спеціалізованої
медичної допомоги,. Відстрочка яких загрожує небезпечними наслідками для
життя поранених.

Крім того, в лікувальних закладах І ешелону планується здійсьнювати
тимчасову гомпіталізацію нетранспортабельних поранених та хворих, а
також лікування поранених з терминами видуження до 25 діб.

ПГБ ІІ ешелону розгортається на відстані до 100 км в глибину країни від
І ешелону, та територіальна госпітальна база наступної області від лінії
фронту. Обсяг медичної допомоги в лікувальних закладах цього ешелону
розширений, а терміни лікування збільшені до 45 діб.

ІІ ешелон ПГБ і ІІ та ІІІ ешелони ТерГБ повинні приймати поранених та
хворих як із госпітальних баз І ешелону, так із військових частин,
закладів, що розташовані у тилових смугах оперативних об’єднань.

Слід зауважити, що для розгортання пересувних госпітальних баз медичної
служби Збройних Сил доцільно завчасно планувати військові містечка, що
будуть звільнені військами, а також адміністративні будинки населених
пунктів.

Дуже важливе значення в оборонній операції має медичне забезпечення
військ при здійсненні ними контрудару, нанесення якого буде поєднуватися
з проведенням частиною військ оборонних бойових дій. Під час нанесення
контрудару різко зростають санітарні втрати, що викликає необхідність
впровадження завчасно створеного резеову сил та засобів медичної служби.
Разомз тим до початку контрудару військово-польові пересувні госпіталі
будуть заповнені пораненими та хворими. Виникають дуже несприятливі
умови для діяльності медичної служби об’єднання. У зв’язку з цим успіх
медичного забезпечення військ, що наносять контрудар, визначається
наявністю та умілим використанням резерву сил та засобів медичної
служби.

При веденні оборонної операції важливим напрямком діяльності медичної
служби є робота з профілактики у військах інфекційних захворювань,
ліквідації виявлених епідемічних спалахів. При цьому особливу увагу слід
приділяти профілактиці кишкових інфекцій, перш за все вірусного
гепатиту, дизентерії, черевного тифу,. Паразитарних тифів, а також
природно-осередкових інфекційних захворювань, небезпечність виникнення
яких у зв’язку з тривалим перебуванням особового складу на одному місці
та значним обсягом земляних робіт зростає.велике значення має дійовий
санітарний нагляд за утриманням та очискою території, проведення
широкого комплексу дезінфекційних заходів, організація дератизаційних
робит.

Ці та інши заходи медична служба буде здійснювати у тісній взаємодії з
медичною службою Прикордонних військ, Національної гвардії, Військ МВС,.
Цивільної оборони, з Міністерством охорони здоров’я України.

У сучасних умовах різко зростає роль медичного захисту військ від
високотоксичних хімічних речовин та іонізуючих випромінювань при
руйнуванні підприємств хімічної промисловості та атомної енергетики.
Зараз час на території України знаходиться 5 діючих атомних
електростанцій та більше однієї тисячі об’єктів народного господарства,
які виробляють, зберегають, використовують у технологічному процесі і
транспортують отруйні хімічні речовини.

Небезпечність виникнення аварій на об’єктах хімічної промисловості
постійно зростає. Це зумовлено високою щільністю промислових підприємств
на території України, застосуванням старих технологій та промислового
обладнання, зниження виробничої дисципліни.

Одним з важливих та складних питань організації медичного забезпечення
військ у стратегічній оборонній операції є забезпечення медичним майном
і технікою. Воно буде залежати від наявності та повноти створених
запасів медичного майна (військових, оперативних, Центру), їх якісного
стану та ешелонування.

Створені запаси медичного майна і техніки дозволяють забезпечити надання
усіх видів медичної допомоги та лікування більше 300 тис поранених та
хворих протягом 60 діб. Але дефектура у комплектах складає від 20 до
50%.

Медичне забезпечення військ територіальної оборони організується і
проводиться у смугах відповідальності по секторах та зонах за
територіальним принципом, із залученням стаціонарної мережі військових
госпіталів, медичних складів,. Санітарно-епідеміологічних закладів, та
максимальним використанням можливостей місцевих органів охорони
здоров’я. Евакуацію поранених та хворих здійснювати санітарним
транспортом з’єднань та частин.

Таким чином, запропонована система медичного забезпечення Збройних сил
на воєнний час дозволить вирішити поставлені перед військовою медичною
службою завдання з меншими затратами людських і матеріальних ресурсів, а
голоне – з більшою ефективністю і надійністю.

ВИКОНАВЕЦЬ:

Старший викладач підполковник м/с МАКОГОН В.К.

Начальник навчальної частини кафедри

к.м.н. полковник м/с ШЕСТАКОВ В.І.

Обговорено на засіданні ПМГ

“__”__________ 2000р.

Протокол №_________

ДОВІДКОВІ ДАНІ Схема №1

по контингенту, що обслуговується медичною службою

Збройних Сил України

Обслуговуємий контингент Медичне забезпечення Законодавчі і нормативні
акти,

у відповідності з якими здійснюється медичне забезпечення

Лік-проф

(тис.чол.) Сан-кур

(тис.чол.)

Військовослужбовці 330,7 126,8 Закон України “Про соціальний і правовий
захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.91 р.

Пенсіонери МО України 398 398 Закон України “Про статус ветеранів
військової служби, та їх соціальний захист”

№203/98 від 24.03.98 р.

Інваліди війни та особи, що до них прирівнюються, якщо вони пенсіонери
МО України 29 29 Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту” від 27.10.93 р.

Учасники війни, якщо вони пенсионери МО України 24 24 —

Учасники бойових дій, пенсіонери МО України 71 71 —

Інши особи, на яких поширюється дія відповідних законів 28,9 28,9 —

Учасникі ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, якщо вони пенсионери МО
України 7,8 7,8 Закон України “Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 20.12.91 р.

Члени сімей військовослужбовців і пенсіонери МО 120 600 Закон України
“Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх
сімей” від 20.12.91 р.

Члени сімей військовослужбовців та працівникі ЗС, які проживають в
закритих гарнізонах 26 Увійшли до інших розділів —

Працівники і службовці ЗС України 1,8 (шкідливі умови праці) 120
Галузева угода між Міністерством оборони та профспілками на 1998 р.,
затверджена Постановою Колегії Міністерства оботони України

У С Ь О Г О 1037,2 1405,5

Структура медичної служби Збройних Сил України (мирного часу) Схема №8

Всього — 75

Військово-медичні частині і заклади центрального підпорядкування

9

2

2 4

11 16 2

Існуюча організаційно-штатна структура ГВМУ МО України Схема № 1

Пропонуєма організаційно-штатна структура ГВМУ МО України Схема №3

1/0

1/0

1/0

14/14

14/18

ЗАГАЛЬНА СХЕМА Схема №7

Мережі військово-медичних закладів

Збройних Сил україни

Структура медичної служби видів Збройних Сил України (мирного часу)
Схема №12

Війькові госпіталі Військово-морських Сил, Схема №16

Військово-Повітряних Сил та 43 Ракетної армії

Збройних Сил України

Санаторії Збройних Сил України Схема №17

Схема організаційно-штатної структури медичної служби ВПС України
Схема №

Пропонуєма організаційно-штатна структура Схема №

військово-медичного центру оперативного командування

1/3
3/0 0/2
0/5

2/1 2/1
2/1 1/4
2/2

2/1 3/0
2/1
2/1

1/2

Існуюча організаційно-штатна структура Схема №

військово-медичного управління Південного ОК

1/0
1/0
1/0

5/2
5/1 5/2
1/2

Чисельність

Усього У тому числі

В/сл Працівників

26 19 7

Структура медичної служби Південного ОК (мирного часу) Схема №

3

Військові госпіталі Південного оперативного командування Схема №

Структура медичної служби Північного ОК (мирного часу) Схема №

Військові госпіталі Північного оперативного командування Схема №

Структура медичної служби Західного ОК (мирного часу) Схема №

8

2

Військові госпіталі Західного оперативного командування Схема №

Структура державної санітарно-епідеміологічної служби Схема №

Міністерства оборони України

Особовий склад

Військовослужбовців, у тому числі Працівників ЗС,

у тому числі Всього

офіцерів прапорщ. сержантів солдатів РАЗОМ лікарів інших РАЗОМ

174 9 32 109 324 105 284 389 713

Схема №

А Н А Л І З

проведення організаційних заходів у медичній службі

Збройних Сил України в 1995 — 1998 р.р.

Заходи роки

1995 1996 1997 1998 всього

Сформувати — 7 22 2 31

Реформовано 13 14 48 10 85

Переформувати 5 7 6 2 20

Перевести на інши штати 22 4 3 2 31

Внести зміни до штатів 29 15 103 41 188

Перепідпорядкувати — 11 16 2 29

Переформувати та перепідпорядкувати — — 9 — 9

Передати — 3 — — 3

Ліквідувати — — — 49 49

РАЗОМ 69 61 207 108 445

Схема №

Загальне скорочення особового складу

медичних частин та закладів за 1995 – 1998 р.р.

Заходи Роки

1995 1996 1997 1998 Всього

Скорочено особового складу:

військовослужбовців;

працівників ЗС України.

-204

-550

-144

-453

116

-4121

-197

-1966

-429

-7090

разом -754 -597 -4005 -2163 -7519

Чисельность особового складу медичної служби Збройних Сил України
Схема №

за станом на 1.06.1999 року

Наймену-вання з’єднань та частин Військовослужбовці Працівники

всього У тому числі Бюджет (ст.0223) ВОХР

(ст.48) Операційні кредити За

раху-

нок інших статей Всього праців-ників Госп роз-раху-нок

Гене-рали Офі-цери Пра-пор-щики Сер-

жан-ти Сол-

дати Згідно штату Згідно штат. розкл. Всього праців-ників

Згідно штату Згідно штат. розкл. Всього праців-ників

Медичні частини центру 1511 3 1212 73 51 172 4456 266 4722 0 4066 154
4220 193 9135 357

Медичні частини Західного ОК 465 0 341 64 31 29 2720 243 2963 10 183 106
289 148 3410 39

Медичні частини Південного ОК 511 0 439 58 0 14 3139 158 3297 48 282 24
306 410,5 4061,5 107

Медичні частини Північного ОК 400 0 253 56 62 29 1664 14 1678 35 81,5
81,5 81,5 71 1830,5 5

Медичні частини ВПС 105 1 64 8 4 28 259 0 259 0 946 658,.5 1604,5 0
1863,5 0

Медичні частини ППО 4 0 4 0 0 0 0 0 0 0 63 0 63 0 63 368

Медичні частини ВМС 73 0 57 6 3 7 435 26 461 0 9 26 35 36,5 532,5 91

Медичні частини 43 РА 136 0 72 16 32 16 456 0 456 0 0 0 0 0 456 5

ВСЬОГО за Медичні частини 3205 4 2442 281 183 295 13129 707 13836 93
5630,5 1050 6599 859 21352 972

В т.ч. у військових санаторіях 227 1 183 11 4 28 0 0 0 0 5162 638,5
5820,5 212 6032,5 659

ВСЬОГО за військову ланку 4259

1306 1084 1354 515 1720

1720

1720 2

РАЗОМ за медич. службу ЗСУ 7464 4 3748 1365 1537 810 14849 707 15556 93
5630,5 1050 6599 859 23072 974

Схема №

Дінаміка

епідемічних спалахів і середнього числа військовослужбовців,

які захворіли на спалахах за 1993-1998 р.р

Вихід з тилу

PAGE 1

PAGE 86

PAGE 1

PAGE 86

9 ВГ

Десна

Західне ОК

Всього — 23

412 ВГ

Н-Волинський

Гарнізонні

387 ВГ

Полтава

612 ВГ

Кременчуг

762 ВГ

Біла Церква

військово-медичне управління

409 ВГ

Житомир

Військові госпіталі

Військово-лікарська комісія

Ремонтна група медтехніки

Патолого-анатомічні лабораторії

Базовий

Медичні склади

6

2

Центральний

407 ВГ

Чернігів

Базовий військовий госпіталь

Інтернатура медичного складу

Центральний військовий госпіталь

Стоматоло-гічна

поліклініка

Поліклінічне відділення

Мед.служба

Всього — 12

Південне ОК

40 ВГ

Херсон

1059 ВГ

Кіровоград

8 ВГ

Болград

1467 ВГ

Миколаїв

1436 ВГ

Балта

25 ВГ

Феодосія

450 ВГ

Запоріжжя

800 ВГ

Слов’яногірськ

985 ВГ

Б-Дністровський

384 ВГ

Харків

386 ВГ

Сімферополь

385 ВГ

Дніпропетровськ

411 ВГ

Одесса

Гарнізонні

Базові

4

2

2

Центральний

8

3

Медичні склади

Станція переливання крові

Патолого-анатомічні лабораторії

Суд.медичні лабораторії

Військово-лікарська комісія

Стоматологічна поліклініка

Інтернатура медичного складу

Військовий санаторій

Базовий військовий госпіталь

Військові госпіталі

Центральний військовий госпіталь

Всього — 27

військово-медичне управління

Південне ОК

Лікувально-профілактичний відділ

Фінансове

відділення

Організаційно-плановий

відділ

Відділ

медичного

постачання

Головний

хірург

Головний

терапевт

Начальник

ВМУ

Регіональні санаторно-епідеміологічні заклади

Головні державні санітарні лікарі регіону – начальникі регіональних СЕЗ

Начальник санаторно-епідеміологічного управління МО України – головний
державний санітарний лікар МО України

113 ВГ

Делятин

459 ВГ

Ковель

498 ВГ

Луцьк

Начальник Головного військово-медичного управління МО України –
начальник медичної служби Збройних Сил України

1422 ВГ

Самбір

Гарнізонні

231 ВГ

Славута

1121 ВГ

Івано-Франківськя

376 ВГ

Чернівці

800 ВГ

Староконстянтинів

1379 ВГ

Мукачеве

10 ВГ

Хмельницький

Кадри управління госпітальної бази

Військові госпіталі

Військово-лікарська комісія

Суд.медичні лабораторії

Патолого-анатомічні лабораторії

Станція переливання крові

Медичні склади

1120 ВГ

Львів

Центральний

Базові

1129 ВГ

Рівне

Базовий військовий госпіталь

2

Військовий санаторій

Центральний військовий госпіталь

1461 ВГ

Макарів

Міністерство

Оборони України

ГВМУ

Науково-дослідний інститут проблем військової медицини

11

військовий госпіталь

Центральна стоматоло-гічна поліклініка

Територіаль-ний центр курортології і реабілітації “Крим”

Головний військовий клінічний госпіталь

Українська військово-медична академія

Військові санаторії

Філії

ТЦКтаР

“Крим”

Військові представ-ництва

Центральний медичний склад

Центр судових експертиз

Центр крові

Центральна патолого-анатомічна лабораторія

Санітарно-епідеміологічне управління

Філії військ. представ-ництв

Санітарно-епідеміо-логічна лабораторія

Санітарно-епід.загіни

Центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду

Начальник ГВМУ

1-й заступник начальника ГВМУ

Оперативно-медичне управління 2/0

Управління медичного та матеріально-технічного забезпечення
2/0

Відділ замовлень та маркетингу 4/5

Організаційно-плановий відділ 5/2

Відділ професійного аналізу та підготовки медичного складу
3/4

Мобілізаційний відділ

3/4

Відділ постачання медичним майном поточного постачання

3/5

Фінансово-економічний відділ 1/6

Лікувально-профілактичний відділ

5/2

Канцелярія 0/3

Відділ постачання (медичним майном “НЗ”)

5/3

Санаторно-курортний відділ 3/4

Секретне відділення 1/3

Контрольно-ревізійна група 1/1

Відділ бойової підготовки та екстремальної медицини

5/3

Разом: генерали 3

офіцери 41

прапорщики 1

працівники 45

Всього: 23/15

Всього: 15/14

Юрист-консультант

Начальник ГВМУ

1-й заступник начальника ГВМУ

Управління мед. та матеріально-технічного забезпечення 2/0

Санітарно-епідеміологічне управління 2/0

Лікувально-профілактичне управління 2/0

Організаційно-планове управління

2/0

Відділ професійного аналізу та розтановки медичного складу 4/5

Організаційно-методичний відділ 4/4

Організаційно-плановий відділ

5/3

Відділ замовлень та маркетингу 4/5

Лікувально-профілактичний відділ 1/0

Відділ економічного аналізу і фінансування

4/8

Відділ постачання мед..майном поточного отримання

3/5

Група військової ланки 4/2

Епідеміологічний відділ 4/5

Мобілізаційний відділ 6/4

Відділ науки та освіти

5/4

Відділ постачання (мед..майном “НЗ”)

3/5

Відділ бойової підготовки 5/3

Секретне відділення

1/3

Група госпітальної ланки 3/2

Санітарно-гігієнічний відділ 4/5

Контрольно-ревізійна група 2/3

Група збору, обробки інформації та автоматизації управління
2/3

Канцелярія 0/4

Група воєнної психофізіо-логії 2/2

20/13

Відділ екстремальної медицини 3/4

Санітарно-курортний відділ 3/4

18/14

Всього-155

ГВМУ

МО України

Пасивна частка

Санітарне-епідеміоло-гічне управління

Центр судмед. експер-тизи

Центральна ПАЛ

Військові санаторії

Цент-ральна

ВЛК

Центральна стомат.поліклініка

Військові госпіталі 39

Центр крові

ГВКГ

ВС МО

17

Судмед. експ.

4

ПАЛ

4

Станції пер.крові

2

ВЛК

4

Стомат.

п-ки

5

Санепід.

заклади

28

Цент-ральні

4

Базові

6

Науково-дослідні та навчальні заклади

Гарні-зонні

28

Медичні склади 10

Військові представництва

6

Кадр.упр.госпітал.баз

3

Спец. лабора-торії

групи 4

увма

НДІПВМ

Кафедри екстрем. В-меди-цини 16

Інтерна-тури медичного складу 2

Сили ППО

ВМС

Залізничні війська

ВПС

43 РА

Мед.служба

Мед.служба

Мед.служба

Мед.служба

Військово-медичний центр ВПС

Військові госпіталі

Військовий санаторій

Центральний військовий авіац.госпіталь

Судацька філія військово-медичного центру ВПС

Лабораторії авіац.медицини

Судово-медична лабораторія

Військово-лікарська комісія

Медичний склад

Поліклі-ніка

Військовий лазарет

Військові госпіталі

Всього — 17

2

3

2

2

Військово-Повітряні Сили

43 ракетна Армія

Військово-Морські Сили

Центральний

військовий авіаційний госпіталь

Вінниця

10 ВГ

Хмельницький

55 ВМГ

Севастополь

14 ВМІГ

Севастополь

1445 ВГ

Староконстантинів

1464 ВГ

Первомайськ

1579 ВГ

Новоозерне

498 ВГ

Луцьк

Базові

Гарнізонні

Центральний

ГВМУ

МО України

Вінницький

ВМЦ ВПС ЗСУ

Судацька філія Вінницького

ВМЦ ВПС ЗСУ

Євпаторійський

ЦВС

Одеський

ВС

ВС

“Щкло”

Моршинский

ЦВК

ЦВК

“Хмільник”

Трускавецький

ЦВК

ВС “Пуща-Водиця”

ТЦКР

“Крим”

Гурзуфська філія ТЦКР “Крим”

Феодосійський ЦВКС

Євпаторійський ДКС

Алупкінський

ВКС

9 Евакоприймач військових санаторіів ЗСУ

Алуштинська філія ТЦКР “Крим”

Ялтинський ВС

Сакський

ВКС

Ктус

МО

України

впс

Зах.ОК

Півд.ОК

ППО

УПРАВЛІННЯ

КОМАНДУВАННЯ

УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛЬОТІВ АВІАЦІЇ

ВІДДІЛ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ

УПРАВЛІННЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЛАНОВЕ ТА МОБІЛІЗАЦІЙНЕ

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ВІДДІЛ

ВІДДІЛ

(ВИДАВНИЧО-РЕДАКЦІЙНИЙ)

АДМІНІСТРАТИВНЕ ВІДДІЛЕННЯ

ГОЛОВНІ СТРУКТУРИ

ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ВПС УКРАЇНИ (НА 400 ЛІЖОК)

М.ВІННИЦЯ

УПРАВЛІННЯ АЕРОКОСМІЧНОЇ МЕДИЦИНИ, СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ,
ЛІКАРСЬКО-ЛЬОТНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ТА ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ (НА 75 ЛИЖОК)

ЦЕНТР СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ (ТРЕНУВАННЯ І ВИЖИВАННЯ) ЛЬОТНОГО СКЛАДУ ТА
КОСМОНАВТІВ (НА 70 ЛІЖОК)

АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ М.СУДАК

ЦЕНТР ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЛЬОТНОГО СКЛАДУ ТА КОСМОНАВТІВ

(НА 50 ЛІЖОК)М.МИКОЛАЇВ

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ АВІАЦІЙНИЙ ГОСПІТАЛЬ

(НА 300 ЛІЖОК) М.ВІННИЦЯ

ЦЕНТР МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ ЛЬОТНОГО СКЛАДУ

(НА 50 ЛІЖОК) М.ХАРКІВ

ФІЛІЯ ЦВАГ

(НА 100 ЛІЖОК) М.ЛУЦЬК

ФІЛІЯ ЦВАГ

(НА 100 ЛІЖОК) М.СТАРОКОСТЯНТИНІВ

ФІЛІЯ ВМЦ ВПС АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ, М.СУДАК (НА 600 ЛІЖОК)

ЦЕНТР МЕДИЧНОГО СУПРОВОДЖЕННЯ НАУКОВО-ВИПРОБУВАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
АВІАЦІЙНИХ СИСТЕМ ТА КОМПЛЕКСІВ (М.ФЕОДОСІЯ)

ЛАБОРАТОРІЇ АВІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ

(242, 246 ЛАМ)

МЕДИЧНА СЛУЖБА

14 АВК

МЕДИЧНА СЛУЖБА

7 ВТАД

МЕДИЧНА СЛУЖБА

13 ВБАД

МЕДИЧНА СЛУЖБА КІ ВПС

МЕДИЧНА СЛУЖБА

5 АВК

МЕДИЧНА СЛУЖБА ВІЙСЬКОВОЇ ЛАНКИ

Заступник командуючого ОК з питань охорони здоров’я військовослужбовців

начальник ВМЦ

Фінансове відділення

Командування

Секретна частина

Господарчий відділ

Організаційно-плановий відділ

Мобілізаційне відділення

Відділення бойової підготовки

Відділення збору і обробки інформації

Лікувально-профілактич-ний відділ

Відділення госпітальної ланки

Відділення військової ланки

Відділ медичного постачання

Відділення МП недоторканого запасу

Відділення МП поточного

Учбово-методичний відділ

Учбове відділення

Відділ військово-лікарської експертизи

Відділення експертизи ВНЗ

Відділення експертизи в/сл. І в/зоб

У тому числі

усього

Пропонуєма чисельність

В/сл

працівники

54

28

26

Одеса

Севастополь

Львів

Головні дердавні санітарні лікарі території –

начальники територіальних СЕЗ

Територіальні санітарно-епідеміологічні заклади

Міколаїв

Дніпропетровськ

Харків

Вінниця

Запоріжжя

Житомир

Чернівці

Гарнізонні санаторно-епідеміологічні лабораторії

В.Волинський

Мукачево

Яворів

Бердичів

Болград

Первомайськ

Н.Волинський

Черкаське

Кривій ріг

Чорноморське

Хмельницький

Артемівськ

Н.Озерне

ЦДСЕН ЗС України

Б.Церква

Лубни

Десна

Симфе-рополь

Похожие записи