Реферат на тему:

Вид опублікованого документа: газета.

Газета – періодичний опублікований документ, що складається з випусків
(номерів), які виходять через певні проміжки часу, і містять офіційні
матеріали, оперативну інформацію, статті з актуальних
суспільно-політичних, виробничих, наукових питань та літературні твори і
рекламну інформацію. Випуски (номери) періодичного документа однакового
оформлені, мають номер або дату виходу і, як правило, однаковий обсяг та
формат. Кількість номерів протягом року є однаковою.

Потреби суспільства в інформації, що в свою чергу, свідчило про зміни в
суспільстві та про формування і розвиток на різних рівнях все більш
різнобічних культурних інтересів, які вимагали різноманітних повідомлень
– від фундаментальних наукових праць до фактів повсякденного життя
надалі поштовх до створення газети.

В першій половині 16 ст. в центральних та периферійних представництвах
значних торгівельних підприємств вже функціонували вісники та бюлетні,
які містили інформацію політичного і економічного змісту. Спочатку це
були рукописні документи, які лише в кінці 16 ст. за ініціативи деяких
передбачливих видавців та друкарів перетворились в “книги новин”.

Самою стародавньою з “книг новин” про яку є відомості називається “The
treve encountre”; це англійська книга новин не була виданням,
присвяченим економічній тематиці, а являла собою хроніку подій і
складалася з дванадцяти сторінок. Віддрукована була в Лондоні в 1513
році.

Згодом книги новин не забарилися перетворитися в аркуш новин і набути
хоча і обмежений, але все ж таки більш-менш різноманітний зміст. Тоді ж
з’явилась тенденція надавати аркушам новин деяку періодичність виходу.
Це було зародження газет, які в Венеції та у Франції отримали назви
“Аввізі” та “Газзетт”, а в Англії їх називали “Ньюс пейперс”.

Щотижневик “Авізо-Релацьон одер Цайтунг”, що друкувався в Страсбурзі в
серпні 1609 року, має вигляд першої друкованої газети в сучасному
розумінні цього слова. Однак, широке розповсюдження газета отримала
тільки напочатку 19 ст., коли почали з’являтись перші провінціальні,
приватні газети.

Газета містить текстову інформацію. Характер змісту газети значно
відрізняє її від інших видів документів. Значний вплив на зміст газети
спричиняє динамізм процесів суспільного життя. Газетні видання
відтворюють те, що відбувається зараз, газетна інформація відображує
теперішні події сьогодення та факти повсякденного життя.

Газети розрізняються за періодичністю виходу в світ (щоденні,
щотижневі); за читацьким призначенням можуть бути розраховані на
масового читача або на спеціалістів; за розповсюдженістю розрізняють:
загальнонаціональні (всеукраїнські); центральні; регіональні (виходять і
розповсюджуються в межах окремого району; місцеві (обласні, міські,
районні, корпоративні (виходять і розповсюджуються в межах підприємства,
закладу, компанії).

Газета належить до технічного класу засобів комунікації. Це періодичне
видання на розборних аркушах, без обкладинки; формат від А2 до А6. Текст
в газеті розміщується колонками, текстові форми, як правило, невеликі за
обсягом.

Газета є одним з найпоширеніших засобів комунікації і має доволі широку
різноманітну тематику, це: урядові офіційні видання, ділові фінансові,
комерційно-рекламні, літературно-художні, юридичної тематики, медичної
тематики, педагогічні, спортивні, гумористичні, релігійної тематики,
військової тематики та політематичні газети.

Масова газета розрахована на широке коло читачів, соціальні видання –
для окремих соціальних груп, їх завданням є забезпечення комунікації в
цих групах суспільства.

Кожний номер газети складається з постійних комунікативних реквізитів,
такими є: назва, надзаголовки, підзаголовкові дані, число, місяць
видання, вихідні дані: редактор, ред. колегія, засновник або видавець,
реєстраційне свідоцтво, адреса та інші реквізити, які вказують на місце
видання, передплатний індекс, телефони, тираж. Газетна сторінка поєднує
два види комунікації: вербальну та візуальну, що забезпечує гармонійне
сприйняття інформації.

За матеріальною конструкцією носія інформації газета – це не лише
окремий її номер, але і комплект-група номерів, які вийшли за
який-небудь проміжок часу: рік, квартал, місяць. В комплекті знаходить
відображення складний комплекс особливостей змісту газети та її форми:
тематики, публікацій, стилю, використання різноманітних жанрів
публіцистики, форм передачі інформації, особливостей технології
створення, оформлення тощо.

Для підтримки тексту в газетних виданнях використовують ілюстрації. Вони
займають в газеті доволі багато місця. Основними вимогами до ілюстрацій
в газеті є чітке відображення об’єкту та правильний вибір кута і точки
зйомки.

Мета оформлення газети полягає в тому, щоб в якнайбільш привабливому
вигідному вигляді донести до читача зміст газети, виокремити головне.

Обсяг сучасної газети від 4 до 6 сторінок. Деякі газети, що мають
великий тираж видаються на двох сторінках. Щотижневі газети мають, як
правило, більший обсяг: 16-24 сторінки і більше.

Завданням газети є оперативна передача інформації з метою формування
думки, поведінки, світогляду людини. Читаючи газету (чи журнал) людина
має змогу осмислити прочитане, повернутись до прочитаного матеріалу
знов.

Вид опублікованого документа: журнал.

Журнал – періодичний документ, що містить статті або реферативні
відомості, огляди з різноманітних суспільно-політичних, виробничих,
наукових питань, літературно-художні твори. Статті в журналі, в
порівнянні з газетою, більшого обсягу, мають постійну рубрикацію.

Журнали — видання ілюстровані, мають ширшу тематику, ніж газета.

Найпершим журнальним виданням вважається французький “Journal de
Savants”. Його перший номер побачив світ у Франції в 1665 році, а зміст
складався з огляду книг з питань філософії, літератури, природознавчих
наук, що були випущені в різних країнах Європи.

В 1665 році журнал з’явився в Англії, в 1668 – в Італії, в 1682 році – в
Німеччині, але в більшості країн журнали почали з’являтися в 18
столітті.

Книга ( Журнал ( Газета

ХV ст. ХVI ст. на початку ХVII ст.

Завданням журналів є забезпечення комунікації в різних видах суспільної
практики.

Як засіб інформації журнал має такі власні особливості: нескінченність
та регулярність виходу в світ номерів через певні проміжки часу,
наявність публікуємих матеріалів у виді статей; журнал має певний
тематичний напрямок змісту матеріалів, статей, які в ньому містяться;
особливе поліграфічне оформлення.

Журнал має постійно діючу редколегію, яка з погодження директивних
органів запановує програму видання, його функціональне та читацьке
призначення, тематичний напрямок видання.

Кожний номер журналу виходить впродовж року під постійною назвою, але
номери мають, звісно, різний зміст.

Журнальне видання випускається у виді блоку закріплених в корінці
аркушів друкованого матеріалу визначеного формату, в обкладинці або
палітурці. Характерними особливостями для журнальних видань є великі
формати сторінок, двуколонний набір.

Більшість журналів є ілюстрованими виданнями, а наявність і характер
ілюстрованих матеріалів визначається конкретним типом журналу.

Оскільки журнал виходить раз на тиждень, або раз на місяць, інформація,
яка в ньому міститься є менш оперативною, ніж в газетах. Але тематика
більш різноманітна.

Інформація в журналі може бути первинною: статті, художні твори, нариси;
вторинною: реферати, огляди тощо. Журнальні видання можуть містити,
також, оригінали творів, або переклади.

Внутрішню структуру журнальних видань визначають рубриковані розділи та
різноманітні за жанром, обсягом матеріали.

Читацьке призначення журналів багато залежить від сфери діяльності
читача, його професії, загального культурного розвитку та інтересів.

Саме читацьке призначення визначає стиль викладу інформації, тематику
видання, характер його матеріалів, розрахованих на читачів певних
вікових категорій, залежно від роду їх занять, виду діяльності. Існують,
також, видання, розраховані на специфічні групи населення, наприклад,
для людей з фізичними недоліками.

Звідси, всі журнальні видання поділяються на масові і соціальні. Масові
журнали розраховані на широке коло читачів. Соціальні – призначені для
окремих соціальних груп. Їх завданням є забезпечення комунікації в цих
групах.

Деякі журнали мають додатки, які виходять з певною періодичністю в межах
року видання. Додаток до журналу може бути і неперіодичним виданням і
виходити одноразово.

За читацьким призначенням журнали можуть бути розраховані на
читачів-неспеціалістів, та для спеціалістів в певних галузях знань чи
суспільної практики.

За функціональним призначенням журнали поділяються на:
суспільно-політичні (правознавчі, суто-політичні, економічного типу,
популярні); наукові (природничі, гуманітарні, загальнонаукові);
науково-популярні (технічні, науково-фантастичні, природознавчі,
загальнонаукові); культурологічні (літературно-художні,
культурно-мистецькі, релігійні); існують також, фахово-галузеві видання,
статево-групові (для села, для молоді, для жінок) тощо.

Журнали суспільно-політичного типу містять статті та матеріали
актуальної суспільно-політичної тематики і розраховані на широке коло
читачів. Цей тип журналів може містити матеріали загально-політичної
тематики, економічної тематики або сатиричні чи розважальні твори.

Наукові журнали містять статті та матеріали про теоретичні дослідження і
матеріали прикладного характеру. Такі видання розраховані на наукових
працівників і випускаються, як правило, науковими товариствами,
академіями наук, окремими міністерствами, університетами.

Журнали науково-популярного типу містять статті та матеріали про основи
наук, про теоретичні або експериментальні дослідження в галузі науки,
культури, практичної діяльності, слугують розповсюджувачами знань і
сприяють самоосвіті. Функціональним призначенням журналів цього типу є
формування наукового світогляду читача, розширення його кругозору,
популяризація досягнень науки та техніки.

Серед журналів цього типу нараховується велика кількість видань для
дітей та юнацтва. Статті в таких виданнях мають широку тематику, містять
літературно-художні твори та розважальні матеріали.

Видаються ці документи різноманітними громадськими організаціями,
добровільними товариствами, державними установами та організаціями.

Культурологічні журнали містять твори художньої літератури,
публіцистичні та критичні матеріали, аналітичні статті або релігійної
тематики.

Фахово-галузеві видання призначені для працівників певної сфери
діяльності і містять статті та інші матеріали з питань економіки,
техніки, сучасних технологій, організації виробництва та практичної
діяльності, методичні розробки. Такі журнали видаються певними
профспілками, міністерствами та відомствами.

В журнальних виданнях часто відсутня титульна сторінка. Вона не є
обов’язковим для журналу елементом, а якщо титульна сторінка все ж таки
присутня, на ній, окрім вихідних відомостей, розташовують перелік
змісту.

Журнали можуть мати різноманітне оформлення обкладинки, але наявність
вихідних відомостей є обов’язковою для всіх журналів.

Журнали, як і газети, можна зберігати, перечитувати матеріали знов,
збирати в подшивку. А, оскільки журнали виходять раз на місяць, або раз
на тиждень, вони мають змогу і час думати, мислити про завтрашній день
та готувати до нього своїх читачів.

Книга – документ неперіодичний; це видання, яке виходить одноразово,
його повторювання не передбачається заздалегідь. Якщо відбувається
повторення виходу книги, це є її другим народженням, перевиданням.

За конструкцією матеріального носія інформації книга – кодексовий
документ. Єдине її ціле складають внутрішні та зовнішні конструктивні
елементи.

До внутрішніх структурних елементів книги, які доносять інформацію, що в
ній міститься, належать: текст, ілюстрації, декоративно-композиційні
прикраси.

Текст є головним елементом книги, за його допомогою передається смисл,
зміст книги. Текст передає семіотичну інформацію, що закріплена на
матеріальній основі за допомогою певної послідовності знаків, як
правило, мовних, що сприймаються візуально, без допомоги яких-небудь
технічних засобів, лише в документах для сліпих інформація через дотик
(тактильний спосіб отримання інформації).

Текст може бути основним і додатковим. Основний – це текст документу, в
якому викладено зміст публікуємого твору або декількох творів, тобто це
є авторський текст. Основний текст займає більшу частину документа, саме
для його розповсюдження і зберігання створюється книга.

Завданням додаткового тексту є полегшення сприйняття основного тексту.
До нього належать: анотації, присвячення, передмова, післямова,
примітки, додатки, епіграф. Довідково-допоміжні тексти створюють умови
для орієнтування читачів в змісту книги.

Графічні зображення в документі, які пояснюють або доповнюють текст і
слугують прикрасою в книзі, є ілюстраціями. Ілюстрації допомагають
наочно уявити, побачити явища і речі, які описуються в документі,
посилюють емоційно-художній вплив текстових творів. В виданнях
літературних творів ілюстрації є лише доповненням до тексту. За
розміщенням в тексті ілюстрації можуть бути заставками, кінцівками,
текстовими ілюстраціями, фронсписами.

Ілюстрація, розміщена ліворуч від титула, є фронсписом. Така ілюстрація
допомагає відтворити основну ідею змісту книги. Кінцівкою є декоративне
або сюжетно-ілюстроване зображення, що підкреслюють закінчення або
висновок книги; ініціалом є перша літера тексту, яку виокремлюють за
допомогою графіки і вона перетворюється на ілюстрацію.

Декоративними елементами, які слугують для прикраси тексту є орнаменти,
візерунки, узори. Ці декоративні елементи не лише прикрашають книгу, а і
слугують засобом розділення тексту на смислові частини.

До елементів зовнішнього оформлення книги належать: книжний блок,
футляр, манжетка. Зовнішнє оформлення книги відрізняє її від інших видів
документів.

Книжковим блоком називають комплект скріплених з одного боку (в корінці)
зошитів або аркушів, що містить всі сторінки та комплектуючі деталі
майбутнього видання. Книжковий блок є найважливішим елементом книги.

Корінець книжкового блоку – це місце скріплення аркушів блоку,
розташованих за певною послідовністю. Кожний аркуш поділяється на
частину, яка містить текст та на береги – ділянки аркушу, які не зайняті
ні текстом, ні ілюстраціями. На сторінці їх чотири: зверху сторінки,
знизу, з внутрішнього боку та з зовнішнього боку сторінки.

Документи, які не розраховані на тривалий термін зберігання, видаються в
тонких обкладинках, паперових покриттях, іноді захищених прозорою
полімерною плівкою і з’єднаних з книжковим блоком без форзаців.

Палітурка – міцне покриття з картону, пластмаси або картонних аркушів,
вкритих тканиною, шкірою чи папером і з’єднаних з книжковим блоком за
допомогою форзаців.

Першопочаткову інформацію про документ ми отримуємо через його оправу та
титульну сторінку. Знаком, що інформує про читацьке призначення книги є
її формат. За форматом книги можуть бути: великого формату (205 ( 260 мм
і більше); книги середнього формату (від 120 ( 165 до 170 ( 240 мм);
малого формату (від 107 ( 177 до 100 ( 140 мм); мініатюрні (в Україні не
більше 100 ( 100 мм, а в деяких країнах – не більше 76 ( 76 мм або ще
менші); мікро книги (не більше 10 ( 10 мм).

Книги великого формату містять, як правило, серйозні, фундаментальні
праці і є, наприклад, науковою монографією. Книги для дітей мають дуже
особливий формат, а книжкові видання невеликого формату, як правило,
розраховані на масового читача. Подарункові або цінні видання
випускаються в суперобкладинках (додаткові обкладинки з клапанами).

Форзацем є складений навпіл аркуш паперу або конструкція з двох аркушів
та смужки з тканини (іноді – паперу), що скріплені з першою і останньою
сторінками блоку і слугує для закріплення блоку з палітуркою. На форзаці
можуть бути розміщені декоративні сюжетні зображення, довідкові або інші
відомості, які відносяться до видання.

Рекламні та деякі інші видання часто випускаються в обгортці – паперовій
стрічці, зі склеєними кінцями, які закривають лише частину палітурки. Її
називають манжеткою.

Особливо коштовні книжкові видання розміщують в картонному або
пластмасовому футлярі, для забезпечення кращого їх зберігання.

Внутрішня і зовнішня форми документа є тісно пов’язаними між собою,
надають уявлення про документ в цілому і про його зміст.

Додаткові тексти є апаратом книги і залучаються до її складу для
сприяння кращому та легшому користуванню нею. Такими є
довідково-допоміжний апарат, а для кращого сприйняття, розуміння змісту
– науково-довідковий апарат.

До довідково-допоміжного апарату книги належать: титульна сторінка,
перелік змісту, покажчики, колонтитули, вихідні відомості, реферат,
анотація.

Титульна сторінка надає інформацію про саме видання, характеризує
конкретну книгу. На титульній сторінці розміщуються такі відомості:
назва книги; прізвище, ініціали автора або авторів; заголовок книги,
підзаголовки; номер тома видання, відомості про повторюваність,
перевидання документа; вказівка про мову, з якої зроблено переклад
видання, прізвище, ініціали перекладача; прізвище художника-ілюстратора;
відомості про місце та час видання, назва видавництва.

Назва документа та перелік змісту допомагають читачеві скласти перше
уявлення про цей документ, його зміст. Перелік змісту надає можливість
швидко знаходити необхідну інформацію, розділи, параграфи, глави.

Іменні покажчики допомагають віднайти в документі потрібну інформацію
про певну особу. Предметні покажчики допомагають знаходити інформацію
про конкретну річ. За покажчиком таблиць читач знаходить потрібну; за
списком ілюстрацій – необхідну ілюстрацію тощо.

До довідкових текстів, також належить колонтитул. Цей текст розміщується
над основним текстом. Він вказує читачеві на те, який саме матеріал
надруковано на даній сторінці. В словниках колонтитул – це слово або
перші літери слова, чи літера абетки, у збірці творів – назва твору та
прізвище автора тощо.

Характеристику книги відповідно до її теми, призначення, являють собою
анотація та реферат. Їх призначення – допомагати читачеві при виборі
потрібної книги.

Науково-допоміжний апарат книги містить такі відомості: передмова
автора, редактора чи видавця, вступна стаття, коментарі та післямова,
які пояснюють зміст твору загалом та ті його окремі частини, які можуть
бути незрозумілими читачеві, а також, примітки, що надають стислі
пояснення значень іншомовних слів, термінів, професіоналізмів, якщо такі
використовуються в тексті, систематизовані списки видань на тему даної
книги або її частини; бібліографічні посилання.

Ці документи слугують інформативним засобом передачі відомостей,
забезпечують документну комунікацію, яка без них була б не можливою,
кумулюють, концентрують, зберігають інформацію для теперішнього та
майбутнього поколінь.

Ще одним видом опублікованого документа є брошура: текстове видання, яке
за формою матеріального носія інформації є кодексовим документом, має
обсяг більше ніж 4, але не більше ніж 48 сторінок. Випускається в
обкладинці.

Похожие записи