Реферат на тему:

Поліфункціональні телеканали

Телеканал «Інтер»

Створений попервах як ретранслятор і, певною мірою, «український
замінник» провідного російського телеканалу ОРТ (раніше – «Останкіно»,
Перший канал ЦТ СРСР), «Інтер» успадкував і значну частку його рейтингу,
використовуючи ще сильны на той час ностальгійні мотиви чималої частини
наших співгромадян, передусім російськомовних. Вперше ви йшов в ефір 20
жовтня 1996 року. Від 30 грудня 2002 року веде цілодобове мовлення. Як
зазначено на офіційному Інтернет-сайті «Інтера», «загальнонаціональним
канал є не лише за формою й технології поширення сигнала, але й за
структурою, маючи представництва в багатьох обласних центрах України. В
зоні впевненого прийому сигнала «Інтера» від традиційних аналогових
передавачів проживає понад 40 млн. населення». Щодо змісту діяльності,
«телеканал інформаційно підтримує розвиток українського шоу-бізнесу,
проводить широкомасштабні соціальні акції» [5].

Український продукт у сітці мовлення «Інтеру» складається з двох
сегментів — програм власного виробництва і програм українських
продакшн-студій. Так, найрейтинговіші музичні програми виробляються
студіями-виробниками ЧП «Кондратюк» («Карооке на Майдані»), «В.И.К.»
(«Шанс»), а виробником найавторитетнішої й найвипробуванішої часом
музично-інформаційної програми «Мелорама» є студія «Мелорама-продакшн».
Цікаво й те, що «музичні» продакшн-студії часом розширюють діапазон
діяльності, беручись за виробництво телепрограм іншої тематики.
Найбільшу активність в цьому плані виявляє «Мелорама-продакшн»,
виробляючи також культурологічну програму «Перша експедиція»,
розважальну «С бодрым утром», гумористичну «Комедійний клуб»,
документальні фільми «Зона росту» і «Кохання проти правил» (обидва
вийшли в ефір у 2007 році). Прикметне також співробітництво з «Інтером»
студії-виробника музичних програм «Biz-TV” (про неї йтиметься далі), що
для цього телеканалу готує популярну щонедільну розважальну
телепроограму «Проснись и пой!».

Телеканал «Інтер» до 2007 року включно був лідером музичного мовлення
серед загальнонаціональних полі функціональних каналів. До його
найбільших музичних здобутків у зазначеній царині слід віднести.

1. Виробництво новорічних м’юзиклів. Послідовно втілюючи засади своєї
редакційної політики щодо наведення містків між шоу-бізнесом України та
Росії, виробники «інтерівських» м’юзиклів залучають до зйомок
найвідоміших поп-співаків з обох країн. Зрозуміло, що мова цих м’юзиклів
російська, але не без використання українського етнічного колориту.

Партнерами «Інтера» у виробленні фільмової продукції є кінокомпанії Film
UA, Аurorа, та компанія Inter Media Production, яка входить до складу
групи компаній «Інтер». Спеціально для новорічних свят були зняті й
показані на телеканалі «Інтер» наступні музичні фільми:

«Вечори на хуторі біля Диканьки»,

«Попелюшка» (2002),

«За двома зайцями», за одноіменною п’єсою Михайла Старицького (режисер
М.Паперник, у головних ролях: А.Пугачова, М.Галкін, А.Данилко). Рейтинг
мюзиклу — 30,65%, частка — 58,39% (2003). У 2004 році «За двома зайцями»
був визнаний одним з трьох найкращих ТВ-программ на російському
телебаченні поруч з Новорічним зверненням президента Путіна до
російського народу.

«Снігова королева», за мотивами одноіменної казки Г.-Х.Андерсена,
спільно з телеканалом «РТР» (режисер М.Паперник, композитор І.Крутой, у
головних ролях: К.Орбакайте, М.Басков, Г.Хазанов, С.Ротару). Рейтинг —
17,65%, частка — 35,04% (2003).

«Божевільний день, або Одруження Фігаро» за мотивами одноіменної п’єси
П.-О. Бомарше (спільно з російським телеканалом «НТВ», режисер С.Горов,
у головній ролі російська поп-зірка Ф.Кіркоров). Рейтинг — 16,75%,
частка — 39,34%.

«Їсти подано, обо Обережно, кохання» (режисер М. Паперник, в головних
ролях Юлія Рутберг, Олександр Балуєв)

«Зоряні канікули» (режисер С.Горов, у головних ролях зірки Євробачення
Тіна Кароль та Діма Білан).

«Карнавальная ночь: спустя 50 лет» – римейк культового радянського
кінофільму 50-х років «Карнавальна ніч». Фактично являє собою
музично-розважальне шоу за участю зірок української та російської
естради – С.Ротару, Т.Кароль, В.Зеленського, «Віа Гри», В.Леонтьєва,
Глюкози та ін.

«Дуже новорічне кіно, або Ніч в музеї». Знімала його на замовлення
телеканалу компанія Фільм Плюс Продакшн. Сценарій написали учасники
Студії Квартал 95. В ролях – відомий український співак В.Гришко,
естрадні виконавці Н.Могилевська, Вєрка Сердючка, актор

2. Вироблення музично-ігрових, фестивальних та музично-інформаційних
телепроектів.

«Карооке на Майдані» — «Шанс». Це своєрідний музично-ігровий конвейер,
що поєднує в собі пісенний конкурс (змагання), масове ігрове дійство,
хіт-парад-інтерактиву, ріелиті-шоу та «світську хроніку» з життя
поп-зірок.

«Караоке на майдані» – музично-ігрова программа, т.зв. «вуличне шоу», що
слугує першим етапом згаданого «конвейера». Його завдання – знайти
«талант з народу», «звичайного хлопця чи дівчину з вулиці», яку досі
мало хто знав, але який (яка) ось тут, на очах усієї вулиці стає
«зіркою». Але це відбувається не одразу, а опісля трьох турів змагання,
причім переможців визначають самі глядачі: в другому турі – оплесками
(на чию користь оплески гучніші), а в третьому – у цілком «комерційний»
спосіб (на чию користь вкинуть більше грошей до пущеного по колу
капелюха). Переможець оголошується «кращим народним співцем Майдану», а
далі – й зовсім неначе в казці: переможець від’їжджає з Майдану на білім
лімузині.

Телепрограма «Шанс» – наступна серія шоу-конвейера, що попервах також
розгортається «ніби казка»: переможець «Карооке на Майдані» прямо в
білому лімузині потрапляє до рук… зірок української естради Наталі
Могилевської та Андрія Кузьменка. Далі впродовж 8 годин його/її
інтенсивно занурюють у повсякдення «справжнього» шоу-бізнесу: над
ним/нею працюють іміджмейкери й професійні музиканти, в студії
звукозапису негайно записується з кимось із відомих українських
саунд-продюсеров пісня, що її новопостала «зірка» того ж дня увечері
виконуватиме в нічному клубі (продюсери – теж люди досить відомі:
Володимир Бебешко, Костянтин Меладзе, Євген Ступка абощо). За тим –
створення іміджу майбутньої «зірки» й добір концертного костюму в одній
з модних крамниць за допомогою стилістів (А.Лисиця, А.Посохова,
О.Навроцька, С.Ларюкова). Далі — репетиція з хореографом. Останній штрих
— грим та макіяж в одному із салонів краси Києва. Зрештою (овва!) —
виступ новоспеченої «зірки» в нічному клубі.

Далі – фестивально-«топові» будні. Закінчуєтся програма голосуванням
телеглядачів по телефону або SMS, при цьому знов підключається
«комерційна складова» проекту: дзвінки не є безкоштовними, а гроші
надходять на «розкрутку» героя. Результати голосування оголошуються на
початку наступної програми. Якщо гравець одержує принаймні 3698
телеглядацьких голосів (тобто аншлагову кількість глядачів для
Національного палацу «Україна»), він має шанс стати учасником фінального
концерту року, в якому зможуть показати себе лише 5-7, які здобули
найбільшу кілкість глядацьких голосів.

Прагнучи надати проектові рис ріелиті-шоу, його автори періодично
передають в ефір телесюжети щодо просування «народного співця» на олімп
шоу-бізнесу, сцени накладання віражу, примірювання одягу, неймовірних
хвилювань перед черговим виступом, ніяковіння під час бесід з відомими
митцями й продюсерами…

Зрештою, фінальна програма года телепроекту «Шанс» виходить в ефір у
переддень Новорічних свят, являючи собою яскраве шоу, що має засвідчити
влиття новопосталих «зірок» у велику й осяйну «зіркову родину»
українського шоу-бізнесу. Більше того, переможець «Шансу» одержує титул
«Народної зірки України» (назва умовна).

Щоправда, у 2007 р., наприкінці дев’ятого року існування проекту
«Карооке – Шанс» відбулася… його передислокація на інший канал: з осені
2007 р. новим місцем «прописки» проекту став інший телеканал-лідер
України – «1+1». Безболісність такої передислокації для подальшої якості
втілення проекту стала можливою передусім завдяки достатній потужності
продакшн-студій, що його виробляють.

Впродовж червня 2007 року на «Інтері» втілювався ще один, щоправда менш
масштабний інтерактивно-ігровий проект «Живий звук». Як заявили його
організатори, «Живий звук» спрямований саме на те, щоб задовольнити
музичні смаки й потреби не лише й не так меломанів, як пересічних
громадян, які «просто люблять гарну музику всіх стилів від року до
хіп-хопу». «Родзинкою» проекту стала SMS-вікторина про життя і творчість
героїв усіх п’яти випусків «ЖЗ» .

Мелорама, щонедільна програма. Як зазначено на сайті «Інтера»,
«Мелодрама» — «головна музична інформаційно-аналітична програмаів
країни». Свіжі новини шоу-бізнесу, музика різноманітних стилів та
напрямків, аналіз сучасних тенденцій у світі музики, максимально
неупереджене й оперативне висвітлення подій останнього тижня,
найвідоміші (навіть скандальні й одіозні) персони зі світу шоу-бізнесу.
Особлива увага надається ексклюзивній інформації, інтерв’ю й прем’єрам
останніх робіт відомих артистів. Програма пропонує найрізноманітніші
форми подачі інформації, починаючи від тематичних сюжетів та новинних
добірок, й закінчуючи інтерн’ю в студії та прем’єрами нових пісень у
студійному виконанні. Понад 70% програми (за оцінками її витворювачів)
приділено локальним подіям та популяризації українських поп-музикантів.
«Програма не спрямована на вузький прошарок музичних фанів, а передусім
створюються для пересічного громадянина. Отже, головним принципом у
доборі програмного продукту завжди залишається принцип упізнаваності й
популярності серед телеглядачів. Основне завдання програми – донети до
глядача необхідну інформацію в невимушеній, позитивній і, водночас,
авторитетній формі».

Крім того, «Мелорама-продакшн» пропонує й комерційну послугу для
абонентів мобільного зв’язку, а саме – закачування рінгтонних мелодій у
мобільні телефони (для абонентів UMC-МТС, Джинса, KyivStar та DJuice).

Нарешті, вагоме місце в музичному ефірі «Інтера» посідають ретрансляції
іноземних телепроектів, передусім російських. Серед них – проекти
російського телеканалу ОРТ «Пісня року» (спадкоємець радянського
новорічного пісенного шоу «Песня года» на ЦТ), «Нові пісні про головне»
(«Новые песни о главном»), що є альтернативним проектом щодо «Пісні
року». Щоправда, в останньому випуску «Пісні..» (2 січня 2008 р.)
«Інтер» вдався до певної «українізації» проекту, беручі інтерв’ю в
кожного з учасників концерту на тлі масштабного плакату із символікою
«Інтера», а кожний з інтерв’юйованих неодмінно передавав вітання Україні
та згадав про своїх друзів та родичів «у цій чудовій співучій країні».

З нового 2008 року на «Інтері» стартує новий ретрансльований російський
телепродукт «Дві зірки» — «шоу, в якому співають усі, навіть ті, кого
складно уявити собі на великій сцені з мікрофоном в руках та оркестром у
ложі. Лише живий звук, імпровізації та найнесподіваніші дуети. Цей
проект став першим шоу, у якому зірки вчаться співати у зірок. До
улюблених всіма співаків приєднуються відомі люди, які досі на
професійній сцені не співали. Конкурсантів об’єднують в пари за
принципом «професіонал + дилетант». Щосуботи на «Інтері» пари виходять
на сцену «Двох зірок», щоб довести глядачам та журі, що саме їхній дует
— найкращий! Судді проекту — Ілля Рєзнік, Барбара Брильська, Гарік
Мартіросян та Володимир Матецький. А ведучими — Алла Пугачова і Максим
Галкін». Як свідчить план найближчих заходів у рамках цього телепроекту,
з українських виконавців у ньому планується лише участь Насті
Каменських.

А в новорічну ніч 2008 року «музична росіяда» телеканалу «Інтер»
поповнилася ще й музичним шоу «Мелодии и ритмы зарубежной эстрады
по-русски».

Серед досить нечисленних «західних» музичних проектів, ретрансльованих
«Інтером», найбільш розголошеним є процедура нагородження однією з
головних музичних нагород світу MTV Europe Music Awards 2006 (нічний
ефір).

Телеканал «1+1»

Заснований у серпні 1995 року. Вийшов в ефір у вересні того ж року. З
1997 р. «1+1» здійснював мовлення на Другому загальнонаціональному
каналі. До 2004 року обсяг мовлення «1+1» складав 15 годин на добу, з 30
липня 2004 року – цілодобовий. Технічне покриття території України —
95%.

Від початку свого виходу в ефір «1+1» зарекомендував себе як
україномовний телеканал, який популяризує сучасну українську масову
культуру. Справді, у 1996-1998 роках на цьому каналі були регулярні
музичні телепередачі, присвячені новітнім зіркам національного
шоу-бізнесу («Хіт-фабрика», «Пісня року»).

Проте опісля економічної кризи восени 1998 р., що завдала відчутного
удару по національному шоу-бізнесу, що тоді лише спинанвся на ноги, й
скупівлею багатьох шоу- і мас-медійних організацій російськими
власників, що на «1+1» посилилося ще й переходом керівника телекомпанії
О.Роднянського до російського телеканалу «СТС» (за сумісництвом),
відбулася чи не обвальна русифікація всього шоу-простору на «1+1». Мало
того, що цей канал з «пропагандиста світового кіно в українських
перекладах» став фактично головним в Україні пропагандистом новітніх
російських телесеріалів (нерідко з кримінальним та великодержавним
«душком»), суголосно цьому новому курсові «вперед до Росії!» розпочалася
практика ретрансляції розважальних – гумористичних та поп-музичних –
російських телепроектів. Навіть тривалий час єдина (після 1998 р.)
музична програма про вітчизняний шоу-бізнес «Як стати зіркою» була
російськомовною.

Одним з «брендів» такого зрусифікованого «1+1» став начебто спільний
проект з московським каналом СТС «Хороші пісні». Проте анічогісіньки
українського – ані ведучих, ані виконавців (крім поодиноких
«інтегрованих у спільний простір» виконавців на кштал «Віа Гри» та Вєрки
Сердючки, яких в Росії багато дехто вважали «майже своїми») – в цій
програми немає.

Серед нечисленних «проблисків» у бік української музичної культури –
разовий проект, мюзикл «Новий рік у метро» та дитяча музична програма
“Стати зіркою” (проект “зірки” українського шоу-бізнесу Тіни Кароль;
мала стати альтернативою до проекту УТ-1 “Крок дозірок”; вийшло декілька
випусків), випущені наприкінці «помаранчевого» 2005 року.

Щоправда, восени 2007 р. крига щодо української пісні на «1+1» почала
скресати.

По-перше, напередодні нового 2008 р. «1+1» випустив власний музичний
телепроект – «Смішні пісні про головне» (зйомку здійснювала
продакшн-студия Медіа Арт Продакшн), ідею якого можна сформулювати як
«російське крізь українське»: популярні свого часу радянські пісні у
виконанні «зірок» сучасного українського шоу-бізнесу. Та й сам бренд
цього проекту є парафразом брендів відомих російських телепроектів
«Старі пісні про головне» та «Нові пісні про головне».

По-друге, восени був показаний також разовий проект «Українські зірки в
армії», принципово новий для українського телебачення: популярні
українські поп-виконавці виступали в ролі «співаючих військових», часом
в досить динамічних ситуаціях (найефектніша зйомка – спів у кабіні
військового літака під час польоту), що потребувало для зйомок чималої
технологічної потуги.

По-третє – і це головне – з осені 2007 року на «1+1» почали виходити
колишні «інтерівські» музичні проекти «Караоке на Майдані» й «Шанс» (про
них ішлося вище).

Перший Національний телеканал (УТ-1)

Єдиний в Україні телевізійний канал, який забезпечує покриття 97%
території держави. Тому його програми орієнтовані на всі, без винятку,
соціальні верстви населення. Серед пріоритетних напрямків каналу –
інформаційно-публіцистичний, науково-популярний, культурологічний,
розважальний і спортивний.

УТ-1 одразу по здобуттю Україною державної незалежності зарекомендував
себе як пропагандист української національної культури, зокрема –
культури музичної. Проте подальші політичні перипетії в країні,
перебування при владі політичних сил з доволі різним баченням
майбутнього України та місце в суспільстві національної культури
українського народу, посилені перебуванням НТКУ в цілковито державній
власності, не могли не позначитися й на його музичній політиці. Скажімо,
у 2004 р. з усіх україномовних музичних проектів на УТ-1 виходили тільки
програми, патроновані М.Поплавським («Наша пісня», «Крок до зірок»). В
програмі ж новорічного ефіру планувався лише нічний «концерт зірок
української естради», та й той чомусь був знятий з ефіру. У 2005 р.,
опісля Помаранчевої революції, частка україномовного пісенного продукту
на УТ-1 помітно зросла, а напередодні нового 2006 р. було випущено
півторагодинну програму «Новий рік по-нашому», що була не тільки
цілковито україномовною (навіть Асія Ахат співала українською!), але й
витриманою в питомо українських етнографічних візуальних формах (антураж
гуцульського села). Проте восени 2006 р., коли до керівництва КМ України
повернулася проросійська команда В.Януковича, УТ-1 блискавично
відреагувала на це появою формально двомовною, але фактично
російськомовною музичною шоу-програмою «Золота шарманка», зроблена в
досить поширеній у світовій практиці формі хіт-параду Топ-10. Але дивним
чином чомусь із десятки найулюбленіших телеглядачами пісень щоразу лише
одна була українською мовою, дві — англійською, решта – російською.

Нарешті, новий 2008 рік, що певною частиною сприймається як «помаранчеве
дежа-вю», УТ-1 знов зустріло розширеним випуском «Нового року
по-нашому».

Маючи статус державного загальнонаціонального поліфункціонального
каналу, УТ-1 володіє певними ексклюзивними правами транслювання важливих
для України міжнародних подій. Серед музичних подій це, безумовно,
щорічний пісенний конкурс «Євробачення». Минулі 2005 і 2006 роки УТ-1,
крім трансляції заключного концерту цього конкурсу готувало також серію
передач, що висвітлювали підготовку України до цієї події (зокрема,
серію відбіркових конкурсних концертів з інтерактивним голосуванням
телеглядачів). Оскільки порядок відбору представника від України на
«Євробачення-2008», то із ефірної мережі Першого національного
автоматично «випав» і цей важливий сегмент національного музичного
ефіру.

Зрозуміло, «Євробачення» — далеко не єдиний фестивальний проект,
висвітлюваний на УТ-1 (варто назвати й «Слов’янський базар у Вітебську»,
і «Країну мрій» тощо).

Основними циклічними музичними телепроектами на Ут-1 нині є:

1. Програми, що готуються УТ-1 разом Київським Національним інститутом
культури і мистецтв (недаремне в суспільстві ці програми часом називають
«проектами Поплавського):

Крок до зірок — Всеукраїнський телевізійний дитячий конкурс, готується
спільно з Міжнародним благодійним фондом «Обдаровані діти України».
Президент, генеральний продюсер і ведучий конкурсу – ректор КНУКіМ
М.Поплавський. До складу журі входять відомі українські митці Олександр
Злотник, Іван Попович, Ніна Матвієнко, Анатолій Матвійчук, Віктор
Шпортько, Валерія Вірська, Інеш, Ірина Білик, Ані Лорак, Віктор Павлік,
Аніко Рехвіашвілі та інші.

Основні принципи «Кроку до зірок»:

високий професійний рівень;

безкоштовна участь в конкурcі для будь-якої дитини;

проведення конкурсу на головній сцені країни — Національному палаці
«Україна»;

трансляція на Першому національному каналі українського телебачення.

Перша телепрограма Всеукраїнського дитячого конкурсу «Крок до зірок»
вийшла в ефір у червні 2000 року. За період існування телепроекту вийшли
сотні передач на УТ-1 та регіональних каналах. В телепроекті беруть
участь дитячі колективи з усієї України. Кожний відбірковий тур збирає
більше тисячі конкурсантів з різних куточків України.

Ця програма зібрала юні таланти з усіх куточків України. Для обдарованих
дітей — це прекрасна нагода здійснити перші кроки на професійній сцені і
побачити себе на центральному всеукраїнському каналі телебачення.

«Крок» вже набув міжнародного визнання, а його учасники здобули перші і
другі премії на дитячих конкурсах і фестивалях в Америці, Фінляндії,
Польщі, Італії, Болгарії. За роки свого існування на першому
національному каналі «Крок до зірок» здобув нагороди у конкурсі засобів
масової інформації «Золоте перо» і в мистецькій акції «Місто дітей», а
сам засновник творчого змагання Михайло Поплавський — диплом на
фестивалі «Шлягер року».

Наша пісня –телевізійний музичний продукт, що ставить на меті
пропагування української національної пісні, кращих здобутків
українського шансону (побутує також під назвою «традиційна естрада»).
Автором ідеї та генеральним продюсером цього проекту також є
М.Поплавський.

Вперше «Наша пісня» вийшла в ефір на Національному телебаченні 18 січня
2004 року й відтоді виходить щотижня.

2. Muz-ua. Музично-інформаційна програма про новини українського
шоу-бізнесу, спрямована на популяризацію сучасної національної пісні.
Інформація про визначні подіії, прем’єри та дебюти чергується зі
«світською хронікою» про життя українських зірок, кліпами відомих
національних виконавців. Ця щотижнева півгодинна передача є відносним
новачком в національному телеефірі – виходить з вересня 2006 року.

Sиріччю: «Улюблені пісні 50-х», «Улюблені пісні 60-х» і так до 90-х
років ХХ ст. Значною мірою проект кореспондується з російськими «Старими
піснями про головне» і є своєрідним «українським відгуком» на нього
(мовляв, нам теж є що згадати й чим пишатися!). Як зазначила директор ТО
музичних та розважальних програм НТКУ Олена Загороднюк, «ми намагалися
якомога ретельніше підійти до питання сценічної видовищності:
застосували свіжі ідеї щодо візуалізації сценічних номерів та
використовували нові технології під час зйомок. В одному музичному
проекті ми об’єднали різні епохи української пісні» [7].

Хоча втілення задуму не можна вважати цілком вдалим як за постановкою
(марафон концертних номерів в умовах телефільму істотно гальмує дію,
позбавляє її «фільмової» інтриги), так і за змістом – для людей, які
пам’ятають перших виконавців українських пісень, скажімо, 50-60-х років,
сучасні естрадні «живчики» виглядають почасти настільки неспівмірними з
блискучими співаками-професіоналами Ю.Гуляєвим, Д.Гнатюком,
Д.Петриненко, що на перший погляд може справитися враження серйозної
культурної деградації України навіть порівняно з «клятим совітським
минулим». Є й чимало хронологічних хиб: скажімо, «Пісня про рушник»
написана у 50-і, а не в 60-і роки, а «Київський вальс» І.Шамо, навпаки –
у 60-і, а не в 50-і. В серії, присвяченій 80-м рокам, подане ціле попурі
з пісень В.Бистрякова, але майже не знайшлося місця для пісень
«національного відродження» (крім, хіба що, двох пісень Т.Петриненка)
тощо.

Але втім, в разі належного критичного переосмислення цей проект може
мати перспективу до переробки й продовження.

Новий канал

Новий канал в українському телепросторі існує з літа 1998 року. Досі не
виявляв себе як активний музичний мовник, але саме у 2007 р. відбулися
події, які можуть дещо скоригувати його жанрово-тематичну диспозицію в
українському телепросторі.

Перша серйозна заявка щодо цього була зроблена каналом 9 червня 2007 р.,
коли він одержав ексклюзивне право прямої трансляції концерту світової
мегазірки Елтона Джона з київського майдану Незалежності.

Невдовзі Новим каналом розпочато участь у міжнародному проекті “Фабрика
зірок”, причім розпочато досить амбіційно, з потужною піар-компанією.
Зокрема, створено два спеціальних інтернет-ресурси, що відрізняються
вишуканим барвистим оформленням і чималим обсягом інформації про
згаданий проект.

Зрештою, що таке “Фабрика зірок” у її витоках?

Концепцію «Star Academy» (саме така оригінальна назва проекту) свого
часу розробила голландська компанія Endemol. Але першою країною, у якій
показали шоу, стала Франція. Там «Академія зірок» стартувала 20 жовтня
2001 року. А двома днями пізніше аналогічне шоу з назвою «Operation
Triunfo» («Операція Тріумф») з’явилося в ефірі Іспанії. Нині своя
“фабрика зірок” існує в 50 країнах. І скрізь її покровителями є
найбільші національні шоу-“зірки (зокрема, в Росії – А.Пугачова,
І.Матвієнко, М.Фадєєв).

Що таке “Фабрика зірок” в Україні?

Як зазначено на сайті цього проекту
(http://fabrikazirok.novy.tv/about/), “ФЗ” в Україні – це:

7 тисяч учасників кастингу;

16 тисяч учасників-фабрикантів, майбутніх зірок українського
шоу-бізнесу;

Унікальний Зірковий будинок;

Культові педагоги та гості;

3 місяці ув’язнення заради великої слави;

Непідробні пристрасті;

Унікальні технології: 28 камер, режим Online на офіційному сайті.

В основу української “ФЗ” покладене ріелиті-шоу із життя учасників
проекту. Спеціально для них збудований досить коштовний “Зірковий
будинок”, де вони знаходитимуться весь час проведення змагання.

Вперше в практиці українських пісенних змагань влаштовано й пряму
онлайнову трансляцію проекту на його офіційному сайті.

Вражає й авторитетність педагогів, які готували учасників ріелиті-шоу до
концертних виступів:

Оперна співачка, солістка Національної опери України Олена Гребенюк,
хореограф, керівник київського шоу-балету “Freedom” Олена Коляденко
(відома також як член журі популярного телепроекту «Танці з зірками» на
каналі «1+1»), відомий у шоу-бізнесі України та Росії стиліст і дизайнер
Анжела Лисиця, стиліст зачісок, член британського клубу Alternative Hair
Club Володимир Тарасюк, один із засновників і визнаний метр українського
кліпмейкерства Макс Паперник, патопсихолог, ведучий соціального проекту
«Наші» на телеканалі «НТН» Вадим Колесников, відомий сучасний режисер,
постановник гала-концертів української «ФЗ» Роман Віктюк, абсолютна
чемпіонка Європи, світу й Олімпійських ігор зі спортивної гімнастики
Лілія Подкопаєва, голова компанії «Mamamusіc», продюсер зірок
української естради Ірини Білик та Вєрки Сердючки, музичний продюсер
«ФЗ» Юрій Нікітін [8, http://fabrikazirok.novy.tv/ educators).

Підсумками української “Фабрики зірок” стали не лише гала-концерт, але й
серіал Щасливі разом, показаний на Новому каналі в новорічну ніч
(стартував проект у телеефірі 7 жовтня 2007 року).

Цього року на Новому каналі започатковано й щотижневу оглядову
музично-інформаційну програму “Шоуманія” (“сенсації, останні новини
музики, провокаційні питання до артистів, сміливі розслідування й
«найгостріше» зі світу шоу-бізнесу. Все це — «Шоуманія». І навіть
більше! Адже новим ведучим зоряного проекту «Нового каналу» стала
ЛЮДИНА-ЕПАТАЖ, найсміливіший і найнеординарніший, непередбачуваний
Дмитро Коляденко!” Більше того, “Шоуманія” – найнародніша музична
програма в Україні. Недосяжний музичний Олімп ми намагаємося наблизити
до людей. Годі вже знаменитостям удавати, що вони злетіли так високо, що
простим смертним їх не дістати. Дістати! Ще й як дістати!”) [8].

Нарешті, Новий канал відгукнувся власним проектом популяризації
національної мега-зірки, “срібного призера” пісенного конкурсу
“Євробачення-2008” Вєркоманія в Європі Вєрки Сердючки.

“Там, де Вєра та її мама, — там тільки радість, сміх та просто масовий
кайф! “Зібен-зібен, ай-лю-лю!” — такими вигуками зустрічали Вєрку з
мамою і місцеві мешканці Лондону, і туристи з найрізноманітніших країн
світу. Сама природа відчувала приїзд неперевершеної зірки: сонце просто
осліплювало всіх, що не властиво для Лондону” [8].

ICTV

Один з перших в Україні недержавних телеканалів. Розпочав мовлення менш,
ніж через рік опісля здобуття Україною державної незалежності — 15
червня 1992 року. Співзасновником каналу став концерн РРТ, що дозволило
створити потужну та якісну мережу покриття. Одним із співзасновників
ICTV була також компанія „Сторі Ферст”, частина акцій якої належить
всесвітньо відомому виробникові кінопродукції, компанії „Юніверсал”.

Піком популярності ICTV вважається 1996 рік, коли цей “сімейний”
телеканал посідав третю сходинку у рейтингу українських телеканалів
[10].

У 90-і роки ICTV заявив про себе як потужний музичний мовник, який
популяризував тодішні українські молодіжні фестивалі (насамперед
“Таврійські ігри”), мав музично-інформаційну програму, яку вела
популярна тоді в Україні телеведуча Сніжана Єгоорова. Наймасштабнішим
проектом ICTV, чималою мірою завдяки якому він здобув репутацію
“українського патріотичного каналау”, став щоденний хіт-парад
українських поп-виконавців “Територія А”.

На жаль, опісля зміни власника телеканалу в 2000 р. “Територія А” та
інші “українізаторські” ініціативи ICTV було згорнуто. У 2005 р., на
хвилі “помаранчевого відродження” була спроба відновити в ефірі
“Територію А”, але спроба захлинулася на старті (найімовірніше, з
фінансових причин).

У 2007 р. канал ICTV прилучився до російського новорічного музичного
проекту Дискотека 80-х, створивши при цьому його українську версію [38].
Жанр – концертна трансляція (концерт відбувся у листопаді 2007р. в
київському Палаці спорту). Учасники київського концерту: виконавці з
країн Європи Bad Boys Blue, Ottawan, Рікардо Фольї, Ricchi E Poveri,
росіяни Віктор Салтиков, Олександр Барикін, Світлана Разіна, гурт
«Кар-Мэн», українські поп-“зірки” Ані Лорак, Олександр Пономарьо,
вГайтана, Maxima, Lama, гурти «Скрябін», «SMS”, «Гуашь», «Авіатор», «4
kings».

ТЕТ

Телеканал Тет так само, як і ICTV, належить до “ветеранів” українського
недержавного телебачення. Первісна назва – “Тет а тет” – вже налаштувала
глядачів на формат “сімейного” та “інтелігентного” телеканалу. У 90-і –
на початку 2000-х років був відомий культурологічними проектами
(зокрема, інформаційно-аналітичною програмою “40 хвилин джазу”).

Нині “Тет” позиціонується як розважальний канал. Першим в Україні став
практикувати “цілонічні” передачі в жанрі “хіти нон-стоп”, що являли
собою 5-6-годинні “марафони” поп-музичних кліпів, переважно — “зірок”
західного шо-бізнесу, чергованих щогодинними стислими
музично-інформаційними та спортивними передачами. До середини 2006 року
такі програми-марафони – “Хіт-актив” – готувала для “Тету” українська
продакшн-студія “Biz-TV”. З середини 2006 року “Тет” замість
“Хіт-активу” став виробляти власні телепередачі в жанрі коментованих
хіт-марафонів — СЕМЕРО VJ (“П’ять з половиною годин української та
зарубіжної музики і новин щоночі. Семеро абсолютно різних ві-джеїв, по
одному на кожен день тижня… Різняться ві-джеї не лише за днями виходу
в ефір. У кожного з них свій образ, свої смаки й погляди на розваги та
відпочинок. Хтось більше уваги приділяє моді та стилю, хтось – анекдотам
чи народному гумору, хтось – інтригам світського життя”), хіт-парад
«Сьоме небо» (“звучить багато різної, переважно української музики й
цікавої інформації… Кожен ві-джей представляє власний, складений на
свій смак, хіт-парад «Сьоме небо». Тож, композиція, що в понеділок була
на першому місці, у вівторок може взагалі «пролетіти» повз ефір”),
щогодинна музично-інформаційна програма «Сім новин». Своєрідною фішкою,
що відрізняє згадані телемарафони на “Теті”, є пісенний Топ-7 (замість
практикованих у світовій практиці “десяток” і “двадцяток”) [9].

Надзвичайно знаменним є й те, що саме у 2007 р. нічні хіт-паради на
каналі “Тет” зазнали радикальної “українізації” – переважна більшість
демонстрованих відеокліпів не лише репрезентує українських виконавців,
але й пісні українською мовою (в орієнтовному співвідношенні 17 до 20).

«ТРК «Україна»

Телеканал «ТРК «Україна», власником якої є донецьке ЗАТ „Систем Кепітал
Менеджмент», зарекомендував себе як зорієнтований на російську «масову»
культуру. Втім, він ніколи не претендував на роль активного музичного
мовника, а найбільшим музичним проектом, що демонструється в ефірі цього
каналу, є продукт російського телебачення новорічне шоу «Новий рік на
Шаболовці» (витворене в жанрі «блакитного вогника»), а також естрадні
концерти, зокрема, «Страсти-мордасти», «Здравствуй, дедушка Мороз!»,
також витворені в Росії. У 2006 р. на ТРК була спроба започаткувати
власний музично-інформаційний проект «Шоу-Біз», але опісля першого ж
випуску його здійснення припинилося. Чимало місця сторінкам українського
й російського шоу-бізнесу (майже всуціль у жанрі «світської хроніки»)
приділялося у власній шоу-новинній програмі ТРК «Україна» «Невипадкові
зустрічі». Навіть з’явився досить ефектний її анонс на сайті
телекомпанії: “Все просто, как песни Поплавского. У Пенкина больше 100
пар обуви, Гайтана ложками ест шоколадный крем, Боярский играет в
казино… и это только начало! Они болеют, чихают, иногда скрываются от
журналистов, страдают от лишнего веса или, наоборот, пытаются набрать
его. У них смешные фотографии в паспорте и наивные детские, или
наоборот, фантазии. Они обычные люди, эти звезды… просто очень
интересные!”

Виноски

Була розміщена на сторінці http://www.kanalukraina.tv/telecast/29, на
жаль, вилученій з офіційного сайту телекомпанії опісля ліквідації
програми «Невипадкові зустрічі»

Але виробництво й цієї програми у 2007 р. було припинене.

З 2008 р. «Україна» не випускає жодної власної музичної телепрограми.

КРТ — «Київська Русь»

Інший «донецький» канал, що також має ліцензію на всеукраїнське
мовлення, КРТ — «Київська Русь» (створений у 2003 р.) також
зорієнтований переважно на російську культуру. На відміну від ТРК
«Україна», КРТ має більш «академічний» і «духовний» ухил (зокрема, має
регулярні російськомовні передачі, що пропагують канонічне православ’я).
2007 рік позначився для цього телеканалу народженням щонічної музичної
передачі «Музика на КРТ» (20 хв. звучання), витриманої в жанрі «хіти
нон-стоп»; складається переважно з відеокліпів «зірок» російського
шоу-бізнесу із вкрапленнями кліпів українських та західних виконавців.

«Глас»

Концептуально близький до КРТ канал «Глас» , але зі значно посиленою
релігійною домінантою, також має головних інвесторів у Донецькій
області. Телеканал декларує такі основні цілі свого існування:

«Допомогти нашим глядачам почути слова істини, премудрості, добра і
правди, що містяться в текстах Святого Письма, вітчизняних і зарубіжних
філософів, істориків, письменників та поетів, в усній народній творчості
тощо.

Показати красу Богом створеного світу.

На прикладах нашої історії та культури донести думку про те, що ми є
нащадками великого народу святої Київської Русі» [15].

Всі програми телеканалу мають виразну релігійно-просвітницьку
спрямованість і охоплюють різні аспекти людського життя. Прикметне, що
всі ці програми – власного виробництва цього телеканалу і ведуться
українською мовою. Серед них – і щоденна (по будніх днях) музична
програма «Духовні пісні», в основі якої – музика українських
композиторів та «місцевих» піснеспівних стилів. Телепрограма «Духовні
пісні» дає можливість глядачам почути найкраще з репертуару Святої
Церкви. У виконанні багатьох хорів лунають піснеспіви Великого посту і
Страсної седмиці, Пасхи Христової і Світлої седмиці; красою та
урочистістю вражають тропарі й кондаки, що співаються під час
богослужінь з нагоди великих церковних свят: Різдва Христового,
Богоявлення, Преображення Господнього, Успіня Пресвятої Богородиці тощо.
«Духовні пісні» дарують глядачам багато з того, що не лунає під час
буденного, недільного чи святкового богослужіння, але посіло значне
місце в серці кожного християнина. Йдеться про псалми, канти і гімни,
які розповідають про євангельські та церковно-історичні події і
покликані допомогти людині глибше замислитися над своїм життям.
Своєрідною студією для програми є Академічний храм Різдва Пресвятої
Богородиці у Києво-Печерській Лаврі — йому властиві прекрасна акустика
та багатий вибір іконографічних настінних зображень. Ці розписи вдало
доповнюють програму і допомагають телеглядачам зосередитися на подіях,
про які йдеться у співах» — зазначено в анотації до цієї програми на
офіційному сайті телеканалу «Глас» [15,
http://glas.org.ua/projects/koncert].

СТБ і НТН

Не можна оминути увагою й «музичну картину» на досить рейтингових
каналах СТБ і НТН, спільним між якими є те, що вони використовують в
ефірі «минулий» російський культурний продукт. Водночас, СТБ, яке перші
роки свого існування (з 1997 р.) певною мірою претендувало на
просвітницьку місію. Так, до середини 2006 р. існувала щоденна (вірніше,
щонічна) культурологічна телепрограма «Імпреза», присвячена явищам
«академічної» музики, джазу, романсу, драматичному театру та іншим видам
і напрямкам мистецтва. Нині музичні програми на СТБ досить нечасте
явище, а серед регулярних програм залишився хіба що показ старих
новорічних «вогників», витворених на російських (а часом і радянських)
телеканалах у минулі роки – програми, явно розраховані на задоволення
потреб категорії слухачів, якій притаманні ностальгійні настрої за
«світлим радянським минулим».

Натомість канал «НТН» показує щоденну програму зовсім іншого плану й
розраховану на інший тип глядацької рецепції (хоча й теж ностальгійної)
– програму «В нашу гавань заходили корабли», присвячену бардівській
пісні, «народному романсу» та іншим, близьким до них явищ «народної
дворової пісні» радянської доби. Ця програма, що є спільним проектом
«Радіо Росія», московських телеканалів «НТБ», «ТВ-6» (до 2001 р.), ТВС
(2001-2003 рр.), є виразно некомерційним, оскільки розрахований на
«нішевий» контингент шанувальників явища, почасти з колекціонерським
ухилом. Імовірно, керівництво телеканалу НТН, усвідомлюючи виниклий
внаслідок комерціалізації українського телеефіру на початку 2000-х років
гострий дефіцит на явища «третьої культури», вирішило заповнити цей
вакуум і тим самим прихилити на свій бік «інтелігентну», «вдумливу»
телеаудиторію.

«Київ»

Вище ми торкнулися тенденції згортання або зменшення часу музичного
мовлення на деяких телеканалах в останні роки («Інтер», СТБ, ICTV). У
2006-2007 роках перелік таких каналів поповнив також головний столичний
муніципальний телеканал «Київ» : адже у середині 2006 р. було припинене
виробництво щотижневого інформаційно-аналітичного огляду «Київ
класичний» про події в царині «академічної» музики, а в 2007 р. з
«Києва» перейшла на інший міський телеканал (КДТРК) програма-ветеран
національного поп-музичного ефіру «Хіт-базар» (являє собою коментований
монтаж концертних номерів; постійні ведучі – продюсер програми, поет
Галина Дишиневич й відомий актор Євген Паперний. Дивовижним є те, що ця
програма, позначена ознаками «сімейственості» (обов’язковим учасником
кожного випуску є співак Олег Слободенко, чоловік Г.Дишиневич, який в
інших царинах царинах національного щоу-бізнесу, за межами даної
програми абсолютно непомітний). На сьогодні ТРК «Київ» як музичний
мовник продовжує реалізовуватися хіба що як транслятор багатогодинних
святкових концертів з київського майдану Незалежності (передусім на
Новий рік та в День Незалежності), а також в короткочасних (20-30 хв.)
щоденних «Музичних калейдоскопах» — нон-стопових монтажах кліпів
вітчизняних поп-виконавців (переважно російськомовних).

К2

Відмовився від музичних програм інший київський телеканал К2, який у
2006 році впроваджував досить масштабний щоденний проект «Музичний
інтерактив» (нічний тригодинний поп-музичний нон-стоп марафон з
SMS-голосуванням телеглядачів, значною мірою подібний до практики іншого
вітчизняного телеканалу – O-TV).

Список використаних джерел:

Культурна політика в Україні. Аналітичний огляд / Підготовлений в рамках
участі України в програмі оглядів національних культурних політик Ради
Європи / Ред.-упорядник, кер. Автор. колективу О.Гриценко. – С.87-92
(Розділ 5.4. Телебачення).

Офіційний сайт Національної Ради України з питань телебачення і
радіомовлення.- www.nrada.gov.ua.

Державний реєстр телерадіоорганізацій України (станом на 1 січня 2008
року) / Офіційний сайт Національної Ради України з питань телебачення і
радіомовлення.- http://www.nrada.gov.ua/cgi-bin/go?page=93

Звіт представника Національної ради України з питань телебачення і
радіомовлення у м. Києві за 2006 рік / Офіційний сайт Національної Ради
України з питань телебачення і радіомовлення.-
http://www.nrada.gov.ua/documents/Kyiv_pr.doc

Офіційний сайт телеканалу «Інтер». — http://www.inter.ua

Офіційний сайт телеканалу «1+1». – http://www.1plus1.tv

Офіційний сайт Першого Національного телеканалу. — http://www.1tv.com.ua

Офіційний сайт ТРК «Новий канал». — http://novy.tv

Офіційний сайт телеканалу «Тет». — http://tet.tv (сторінка з інформацією
про музичні проекти — http://tet.tv/tetmusik)

Офіційний сайт телеканалу ICTV.- http://www.ictv.ua

Офіційний сайт телеканалу СТБ.- http://www.stb.ua

Офіційний сайт телеканалу НТН. — http://ntn.tv

Офіційний сайт ТРК «Україна». — http://kanalukraina.tv

Офіційний сайт телеканалу КРТ («Київська Русь»). — http://www.kievrus.tv

Офіційний сайт телеканалу «Глас». — http://glas.org.ua

Офіційний сайт телеканалу УТР. — http://www.utr.ukrintell.com.ua

Офіційний сайт ТРК «Київ». – http://www.kievtv.com.ua (на
реконструкції).

Офіційний сайт телеканалу М1. — http://www.m1.tv

Офіційний сайт телеканалу М2. — http://www.m2.tv

Офіційний сайт телеканалу Enter-Music. — http://www.enter.ua

Офіційний сайт телеканалу MTV-Україна. — http://www.mtv.ua

Офіційний сайт телеканалу RU-Music. — http://www.rumusic.tv

Офіційний сайт телеканалу Star-TV. — http://www.startv.com.ua

Офіційний сайт телеканалу MUSIC BOX (Російська Федерація). —
http://musicboxtv.ru

Офіційний сайт телепроекту «Шанс». — http://shans-ua.com

Офіційний сайт телепроекту «Перша українська Фабрика зірок». —
http://fabrikazirok.novy.tv

Неофіційний сайт телепроекту «Перша українська Фабрика зірок». —
http://www.fabrykazirok.org.ua

Персональний сайт Михайла Поплавського. — http://www.poplavskiy.com

ТВ-панель ГФК-Юкрейн: Дослідження ТВ-аудиторії. —
http://www.media.gfk.ua

«В нашу гавань заходили корабли». Сайт радіотелевізійного пісенного
проекту. — http://www.ngavan.ru

Гришко Оксана. Star TV: если звезды зажигают, значит это кому-нибудь
нужно? – Інтернет-издание ReklaMaster.com. —
http://www.reklamaster.com/epic_sobi/publ_ 22_216.html

Гришко Оксана. Аутентичность MTV Ukraine: американский «come on» заменят
на наше «а ну-ка». — Інтернет-издание ReklaMaster.com. —
http://reklamaster.com/epic_events/year/2007/id/457/index.html

Коротич Ирина, Корнелюк Инна. Еще меньше прямой рекламы, еще больше
алкогольного спонсорства. – Телекритика. —
http://telekritika.kiev.ua/articles/171/0/8903

Новикова Л., Тримбач С.. Телебачення // Нариси української популярної
культури. За редакцією О.Гриценка. – К., УЦКД, 1998. – С.667-685.

Портна Ксенія. Багаті теж плачуть [про рейтинги телепрограм на
Українському телебаченні]. – Контракти.- 2007. — №12. —
http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/article/34/1220078684.html

Рыбачук Юрий. Лицо украинского телезрителя [підсумки телесезону
2006/2007 в Україні]. – Комментарии. —
http://comments.com.ua/?spec=1185464578&sart=1185464974

Что смотреть в Новый год? – Новости: Политика. Жизнь. Бизнес. –
30.12.2007. –
http://slawa.ho.com.ua/base_files/blog_mq/index.php?p=1199035216#post

Дискотека 80-х теперь будет сниматься в Киеве. — «Star Journal».
Інтернет-видання. — http://starjournal.com.ua/view/371

Похожие записи