.

Жiночий iдеал Ольги Кобилянської (за повiстями “Людина” i “Царiвна”)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1044
Скачать документ

Жiночий iдеал Ольги Кобилянської (за повiстями “Людина” i “Царiвна”)

Ольга Юлiанiвна Кобилянська називала себе просто i скромно – “робiтницею
свого народу”, але для української лiтератури вона стала окрасою, бо
твори її, пройнятi глибоким лiризмом, драматизмом та життєвою правдою, є
справжнiм лiтературним скарбом.

Кожен такий твiр письменницi вражає поетичнiстю i глибиною зображення
характерiв, зокрема жiночих. Недарма їх називають енциклопедiєю жiночої
душi. Коли читаєш цю поезiю в прозi, починаєш разом з письменницею
перейматися внутрiшнiм життям героїнь: захоплюєшся ними, спiвчуваєш,
сумуєш, радiєш… Але нiколи не залишаєшся байдужим! Чи не в цьому сила
таланту Кобилянської?

Iдеал О. Кобилянської – жiнка освiчена, iнтелiгентна, з високими
духовними запитами i прогресивними поглядами. Зачаровує її серце: воно у
героїнь Кобилянської – любляче i нiжне, здатне на великi почуття.

Саме таких, вiдважних i прекрасних жiнок, якi борються за свою гiднiсть
i незалежнiсть, змальовує письменниця у повiстях “Людина” (1892) i
“Царiвна” (1895). Коли я читала цi повiстi, менi здавалося, що i в Оленi
Ляуфер, i в Наталцi Веркович Ольга Кобилянська вiдкриває передi мною
куточки своєї власної душi, часточку самої себе.

d

U$thими iдеями. Щоб врятувати родину вiд важких бiдувань, дiвчина
повинна вийти замiж за лiсника. Та вона з гiднiстю ставиться до цього
насильства над собою, зберiгаючи внутрiшню волю. Оленину душу розривають
почуття, якi вона ховає за гiркою iронiєю, їхнє протиборство. Впевнена,
що жодного читача образ цiєї героїнi не залишить байдужим. Недарма
Кобилянська змiнила першу назву твору “Вона вийшла замiж” на бiльш
влучну – “Людина”.

На вiдмiну вiд Олени Ляуфер, Наталка Веркович з повiстi “Царiвна” дiйсно
стала царiвною своєї долi. Мене захопив її внутрiшнiй свiт, що
розкривається через роздуми героїнi, своїми свiтлими мрiями,
романтичнiстю i чистими сподiваннями: “В моїй душi повно мрiй, багато
образiв, барв…” – зiзнається вона. Кривда й упереджене ставлення не в
змозi зламати духовну мiць Наталки, бо в нiй переплелись рiшучiсть з
терплячiстю, сила розуму з нiжнiстю серця. I нехай Наталка ще не бачить
виразно свого мiсця на громадськiй дорозi, але вона прагне знайти собi
справу, корисну для людей i батькiвщини: “Я вiрю в це, як вiрю в силу
волi, i я несказанно горда за тих, що ступили на дорогу, котра веде до
сього полудня…” – говорить Наталка. “Полуднє” – так вона назвала своє
особисте щастя, що настало в життi дiвчини, – “воно настане i для нашого
народу, правда ж?” – неначе до мене звертається Царiвна.

I я не можу не пiдтримати Наталку, бо разом iз нею вiрю в це.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019