Тема самоосвіти:
“ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ ФОРМ І МЕТОДІВ НА УРОКАХ ФІЗИКИ, ЯК ОДИН
ІЗ ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УРОКУ”
Останнім часом у практиці і в теорії навчання особливої ваги набула
проблема удосконалення уроку як основної форми навчальних занять у ПТО.
Значних успіхів в удосконаленні уроків досягнуто у передовому
педагогічному досвіді. Передовий педагогічний досвід відзначається
широким розмаїттям пропонованих методів, прийомів і форм організації
навчання.
Сучасний урок – це така форма організації взаємодії викладача і учнів,
яка визначає не тільки способи діяльності викладання та пов”язаної з нею
діяльністю учіння, а й характер спілкування викладача і учня. Ця спільна
діяльність розглядається як їх співробітництво, спрямоване на формування
на уроці знань і умінь учнів з фізики, а також їх духовних потреб,
відношень та ціннісних орієнтацій.
Показником ефективності сучасного уроку виступає навчальна активність на
ньому всіх учнів. Ефективність навчального процесу з фізики визначається
характером діяльності учнів на уроці.
Оскільки кожен урок наперед розрахований на досягнення певної
дидактичної мети, він не може плануватися без певної методичної
структури. В структурі будь-якого уроку на перший план виділяються три
компоненти:
Актуалізація опорних знань;
Формування нових знань і (чи) способів дій;
Навчання застосуванню одержаних знань і умінь на практиці.
Така трикомпонентна дидактична структура характерна для уроків всіх
типів; отже, вона має інваріантний (незмінний) характер і є
закономірністю навчання, зокрема фізики.
Головний компонент уроку – навчальний матеріал. Саме він вирішально
визначає закономірності засвоєння, вимагає спеціальних методів, прийомів
і засобів навчання. Для фізики характерним є широке застосування у
навчанні фізичного експерименту у різних формах – демонстраційного,
фронтальних лабораторних робіт, практикумів, розв”язування
експериментальних задач, що вимагає від учнів уміння застосовувати у
навчанні фізики знання з математики та інших предметів.
Так складається методика навчання фізики, а разом з нею і методична
підструктура уроків різних типів. Методична підструктура спирається на
названий вище інваріант структури будь-якого уроку і вже є
багатоваріантною. Це зумовлено як характером навчального матеріалу,
цілями навчання, так і різноманітністю методів і методичних прийомів, що
застосовуються. На етапі актуалізації опорних знань це можуть бути:
різного виду вправи, опитування, фізичні диктанти, досліди, висунення
проблеми, кіно- і діафільми; на етапі вивчення нових знань – різні види
словесних методів у поєднанні з демонстраційним експериментом:
розповідь, пояснення, лекція, робота з книгою, опорним конспектом, кіно-
і діафільмами.
Вибір методів для уроку не може бути довільним. Можна виділити шість
загальних вимог для визначення вибору методів навчання:
Закономірності і принципи навчання, що випливають з них;
Зміст і методи певної науки взагалі і предмета, теми зокрема;
Мета й завдання навчання;
Навчальні можливості учнів (вікові, рівень підготовленості, особливості
колективу групи);
Зовнішні умови (географічні, санітарно-гігієнічні, виробниче оточення);
Можливості викладачів (досвід, рівень підготовленості, знання типових
ситуацій процесу навчання).
Зміст навчання, його мету і завдання, методи навчання реалізують в
організаційних формах навчання. Форма навчання означає спосіб
організації навчання. Крім урочної форми організації навчального
процесу, застосовують і інші форми: лекції, семінари, практикуми,
консультації, факультативи, реферати, курсові і дипломні роботи,
навчальна і виробнича практика.
В ПТО все більшого поширення набуває лекційно-практична система навчання
фізики. Вона повинна спиратись на розвиток і методичні ідеї про
організацію вивчення навчального матеріалу укрупненими блоками. При
лекційно-практичній системі навчання можна виділити такі типи уроків:
Урок-лекція чи розповідь про всю тему (її основний зміст). Лекція
(розповідь) супроводжується дослідами і демонстраціями. В ході її
викладач виконує на дошці або використовує готовий опорний конспект.
Уроки-співбесіди або уроки повторного (поглибленого) розгляду вузлових
понять теми. На цих уроках: питання до вчителя, робота з опорними
конспектами, з самоконтролем, постановка і аналіз фронтальних дослідів,
вправи.
Уроки навчання умінню розв”язувати задачі з застосуванням дидактичних
матеріалів з кількома рівнями складності завдань.
Уроки лабораторних робіт.
Уроки узагальнення і систематизації знань і умінь учнів: семінари,
конференції, навчальні дискусії,ділова гра та інші.
Заключний контроль знань і вмінь учнів з теми в формі тематичної
атестації з використанням завдань різного рівня складності.
Таким чином, процес навчання дозволяє розв”язувати одне і те саме
навчально-виховне завдання різним поєднанням не тільки методів, а й форм
організації навчального процесу.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter