.

Величальна пiсня для матерi (за поезiєю Бориса Олiйника)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
147 976
Скачать документ

Величальна пiсня для матерi (за поезiєю Бориса Олiйника)

Впадає в око один дещо парадоксальний момент: у поета не так i багато
творiв, повнiстю присвячених материнськiй темi, та все ж, незважаючи на
це, образ матерi дуже помiтний у його поетичному свiтi. Чим це
пояснюється?

Перш за все звернiмо увагу на незриму “присутнiсть” образу матерi в
багатьох поезiях. Звичайно ж, ця “присутнiсть” не вiртуальна, вона якось
вiдбита у словi. Найчастiше цей вiдбиток знаходимо в якомусь одному
вагомому штриху, виразностi якого достатньо для того, щоб вiдчувалось
звучання материнської теми у всьому цiлiсно сприйнятому творi. Як
типовий приклад можна навести поезiю “Ялинка”. Складний, навiть у чомусь
драматичний розвиток поетичного смислу твору завершується у словах “I ми
вертаєм… у вiчну казку… до матерiв”. Повернутись до казки, до
матерi, – це повернутись у свiт дитинства – повернутись до духовної
чистоти. Завершивши головний смисл, кiнцiвка твору нiби спалахом
освiтила весь його попереднiй розвиток. Тому-то iдея чистоти
материнської моралi є такою вiдчутною при читаннi твору.

Досить часто те чи iнше висловлювання поета про матiр набуває такої
вагомостi, що починав “тримати на собi” весь твiр:

   Вiддай усе, що взяв, i освятись.

   Ще бiльше, нiж узяв, зумiй вiддати…

   Стоїть на видноколi свiтла мати –

   У неї вчись.

Головна причина вагомостi теми матерi в поетичному свiтi Б. Олiйника
полягає в тому, що майже всi поезiї, присвяченi цiй темi, є мистецькими
шедеврами. До таких творiв, поза всяким сумнiвом, слiд вiднести “Мати
сiяла сон…”, “Пiсню про матiр”, “Мати наша – сивая горлиця…”, “Мамо,
вечiр догоря…” (останнiй вiрш iз поеми циклу “Сиве сонце моє”).

Для Б. Олiйника, так само як i для його найвидатнiшого i най-ближчого за
часом попередника в розробцi материнської теми, Андрiя Малишка, образ
матерi пiдноситься до символiчного значення “Народ”. Мати для поета є
носiєм зразкової народної моралi. Вiд своєї матерi поет в основному
сприйняв багатство народної пiснi:

   Спасибi, мамо, що в голодний день

   Ти, мов у казцi, де дарують царства,

   Передала єдине iз багатства –

   Найвищу пробу золотих пiсень.

Образ матерi буквально тисячами природних зв’язкiв пов’язаний iз
народом, його iсторiєю, пiснею, рiдним словом.

   Мати наша – сивая горлиця.

   Все до її серденька горнеться:

   Золота бджола – намистиною,

   Небо – празниковою хустиною,

   Сивий дуб – прокуреним прадiдом…

ує матерi празникову хустину. (Тут Б. Олiйник вловив одну iз зворушливих
рис наших сiльських матерiв – їхню особливу любов до хустинок, що йде
вiд давнiх народних традицiй). Сивий дуб горнеться до жiнки прокуреним
прадiдом – i цей образ незмiрне чарiвний i глибокий. Не кажучи вже про
точнiсть порiвняння дуба з “прокуреним прадiдом”, ця фраза надiлена ще й
iншою точнiстю – точнiстю вiдображення народних сiмейпо-побутових
традицiй у ставленнi до людей похилого вiку. За ними завжди доглядали
матерi. Звiдси i вiдповiдне вдячне ставлення дiдiв i прадiдiв до них.

Образ матерi у Б. Олiйника художньо осягається в трьох основних образах.
Досить часто вiн постає гiгантським пам’ятником матерi, що бачиться на
тлi далекого горизонту: “Стоїть на видноколi свiтла мати…”, “Мати дуже
висока, древнiша вiд космосу, На плечi в неї райдуга гнеться
коромислом”. У таких випадках образ матерi набирає символiчностi. Другий
вид образiв – духовне осягнення ролi матерi (“Мати сiяла сон…”, “Мати
наша – сивая горлиця” та iн.). У поезiях цього плану теж небагато живої
конкретики.

До третього виду належать поезiї, що побудованi в основному на
конкретних реалiях. Треба сказати, що власне окремих вiршiв, посвячених
материнськiй темi i написаних у ключi живої образної конкретики, майже
нема. Кiлька свiжих виразних художнiх деталей знаходимо в поезiї-притчi
“Та було у матерi чотири сини…”:

   Мати працювала в городнiй бригадi

   I любила борщ пiсний.

   Перед сном, бувало, вмикала радiо,

   Як передавали пiснi.

   А роки летiли, мов сивi конi…

   Вже й недобачати стала.

   Над очима клала дашком долонi –

   Ждала-виглядала.

Фiнал, вершина освоєння цiєї теми – поема “Сиве сонце моє” (1978), пiсля
якої поет значно рiдше звертається до теми матерi.

Поема “Сиве сонце моє”, так само як i поезiя “Пiсня про матiр”, освоює
болючу тему вiдходу матерi iз цього свiту – вiдходу “за межу”. Але якщо
в поезiї йшлось просто про матiр як про образ узагальнюючий, то поему Б.
Олiйник присвятив пам’ятi своєї матерi.

В роки вiйни була ще молода. “Вже – солдатка. Iще – не вдова”. Вiйна
закiнчилась. Вiдсвяткували День Перемоги. Вже почали повертатися iз
фронтiв тi, кому випала доля повернутись. А чоловiка все не було. А
потiм прийшов лист, з якого дiзналась, що вiн нiколи не повернеться.
Знепритомнiла. А далi – доля вдови-солдатки, яких так багато було пiсля
вiйни у наших селах.

Чомусь особливо вдячний поету за такi, примiром, рядки, у яких через
окремi конкретнi деталi пiзнаєш не тiльки характер матерi лiричного
героя, а й той побут, в якому проходило її життя. Лiричний герой йде на
могилу матерi:

   I раптом радiсно кольнули сльози:

   По бiлiй, непорочнiй цiлинi

   До тебе стежка бiгла на морозi.

   Хто протоптав її?

   Чи родаки,

   Чи, мо’, чиясь гiрка вдовина доля?

   А може, га, за котру ти рядки,

   Коли вона хворiла, дополола?

Мати для Б. Олiйника є носiєм визначальної людської риси – Доброти. Саме
завдяки образовi матерi ця риса стала головною в системi моральних
цiнностей, проповiдуваних поетом.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020