У чому суть трагедiї Анни Каренiної (за романом Льва Толстого “Анна
Каренiна”)
“Анна Каренiна” – одна з трьох чудових вершин у творчостi Льва Толстого.
Роман цей є природним переходом вiд “Вiйни i миру” до “Воскресiння”.
Толстого дуже хвилювали питання сучасної дiйсностi. Життя Росiї 70-х
рокiв вiдбивається в “Аннi Каренiнiй” у всьому своєму розмаїттi, вiд
iмператорського двору до селянської хатини. В основi соцiального роману
“Анна Каренiна” лежить iсторичне явище, що торкається життя усього
народу. Але у творi вiдсутнi iсторичнi постатi, уславленi герої,
батальнi сцени. Життя вiдбувається у всiй своїй повсякденностi, у
створеннi типових образiв сучасностi, у процесi становлення нового
життєвого устрою.
Побут пореформеного часу видався нетривким. Зубожiння, сiмейнi драми,
крахи банкiв, катастрофи на залiзницях – такими були ознаки часу 70-х
рокiв минулого сторiччя.
У романi “Анна Каренiна” Толстому перш за все iмпонувала головна думка
твору – роль сiм’ї. Адже всi найважливiшi суспiльнi змiни починаються
або завершуються у сiмейному колi, в особистому свiтi, у повсякденному
життi. Значення соцiальних змiн у життi людини вимiрюються, певно,
ступенем їх впливу на життєвi норми.
У чому ж трагедiя Анни Каренiної? Навiть до кохання iз Вронським Анна
була самотньою у свiтi i самотньою у своїй сiм’ї. Погляд на сiм’ю у
свiтському суспiльствi був досить дивним: дiти виховувались окремо вiд
батькiв. Можливо тому так жорстоко вирiшив Каренiн долю Анни, розлучивши
її з сином, адже вiн сам теж не вiдчував батькiвської любовi до своєї
дитини? До того ж у суспiльствi панує брехня; княгиня Бетсi постiйно
зраджує чоловiка, а княгиня Мягкая так розцiнює вчинок Анни: “Она
сделала то, что все, кроме меня, делают, но скрывают”. Отже, трагедiя
Анни має соцiальний змiст.
1/4 ?
. Це мали б зрозумiти люди, якi жили поруч з нею, але в стосунках
панiвного класу байдуже ставилися до духовного життя людини. Тому
основними перепонами до щастя Анна Каренiної з Вронським стояли Каренiн
i свiтське суспiльство. Згадуючи сцену в театрi, розумiєш, що Анна
боролась iз суспiльством, але не мала пiдтримки навiть з боку коханого:
“Йому жаль було її i все-таки прикро. Вiн переконував її в своїй любовi,
тому що бачив, що лише це може тепер заспокоїти її, i не докоряв їй
словами, але у душi своїй вiн докоряв її”.
Пошуки виходу iз становища протистояння людини i суспiльства
простежуються у бажаннi Анни стати письменницею, поборницею жiночої
освiти, в її суперечках щодо жiночих гiмназiй. Проте штучнiсть її
становища i занять призводить до пошукiв забуття за допомогою
наркотикiв. Сили надломлено… Але спочатку Аннi вдавалося все. Каренiн
з болем помiчав, що вона одержувала перемогу над усiма: не схотiла
залишатись з ним далi, вирiшила поїхати з Вронським – i поїхала. Те,
чого вона зрiкалась, мов би вмерло для неї i перестало iснувати. I тут
вже продовжувалась боротьба за iснування, долались всi перепони. I не
було такої жертви, яку б Анна не принесла в iм’я здiйснення своєї мрiї
на шляху до щастя.
“Свiт” не вибачив Аннi вiдкритого i чесного кохання. I Вронський, як
типовий представник цього “свiту”, опинився по той бiк вiд неї, бо в
ньому теж немає духовного начала – вiн байдужий. Лише Левiн оцiнив
розум, освiченiсть, простоту Анна Каренiної, зрозумiв, що її життя
сповнене великої напруги.
Навiть кохання не зменшило протистояння суспiльства i особистостi, а
пiдштовхнуло до чвар i суперечок зi свiтом, з людьми, з життям.
Драма Анна Каренiної полягає в тому, що вона, маючи найчистiшi моральнi
почуття i помисли, вступила у суперечку iз суспiльством своєї епохи.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
