Твiр-роздум. Найважче – це творення себе
Людина народжується чистою, як бiлий аркуш паперу. На ньому згодом життя
напише багато чудового i огидного. Але все одно ми повиннi заповнювати
простiр на паперi нашої душi, не зважаючи навiть на значнi помилки.
Чи вдивлялись ви коли-небудь у рукописи видатних людей, справжнiх
майстрiв? Коли так, ви обов’язково помiтите безлiч виправлень на шляху
до створення шедевру. Так i в життi. Треба докласти неймовiрних зусиль,
щоб записи твоєї душi були вартi поваги. З дитинства батьки, бабусi,
дiдусi, розповiдаючи нам казки або оповiдання з життя, навчають бути
добрими i лагiдними. Стаючи дорослими, ми мусимо вирiшувати для себе, як
вчинити i як розпiзнати добро i зло. За цими орiєнтирами можна творити
себе. Кожна людина повинна триматися в певних межах, i не має значення,
в яких саме. Головне те, щоб вони iснували i щоб усе життя зазнавало
їхнього впливу. Ми повиннi аналiзувати себе i робити висновки. Повиннi
змiнювати те, що не узгоджується з особисто нашими принципами.
Вiдомий росiйський письменник М. Булгаков писав, що “рукописи не
горят”, але горять душi та, як вiдомо, iз попелу неможливо нiчого
вiдтворити. Тому треба пам’ятати, що найголовнiше в життi – зберегти
свою цiльнiсть. Анi кар’єра, анi робота, анi добре ставлення людей не
повиннi пiдпорядковувати людину собi. Людина має бути живою внутрiшньо,
має не загубити себе в будь-яких життєвих обставинах – ось у чому
полягає визначальний життєвий принцип кожного.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
