Твiр-роздум. Мамина пiсня колискова
Мама… Найдорожча людина в життi кожного з нас. Закрий очi i прислухайся.
I ти почуєш мамин голос. Вiн живе в тобi, такий знайомий, рiдний. Його
не сплутаєш нi з яким iншим. Навiть, коли станеш дорослим, завжди будеш
пам’ятати мамин голос, маминi руки, маминi очi.
Ой, бiжи, бiжи, досадо, не вертай до хати
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебедi, як мрiї,
Опустiться, тихi зорi, синовi пiд вiї.
Колискова пiсня! Скiльки їх створив народ! Кожна мама має свою улюблену
колискову пiсню:
Будуть пташки прилiтати
Та й будуть спiвати,
Дитиноньку малесеньку
Будуть присипляти.
Лагiдний материн наспiв засiває дитячу душу любов’ю до людей, до
природи, до усього живого! Якби не мамина пiсня, яким убогим було б наше
життя. Вслухаєшся в мелодiї колискових пiсень i одразу уявляєш собi
лагiдне, втомлене обличчя матерi, яка схилилася над своїм немовлям,
бачиш лукаве личко, яке поклiпує оченятками, з усiх сил намагаючись не
заснути, щоб дослухати мамину пiсню про сон-дрiмо ту, про котика-котка,
про чарiвних птахiв, про зозуленьку, про мiсяця-мiсяченька.
Ой ну, люлi, люлi
Налетiли гулi,
Сiли на колисцi
В червонiм намистi.
Стали думать i гадать,
Чим дитину дарувать:
“Подаруймо сонки-дрiмки,
Сонки-дрiмки в колисоньки,
Добрий розум в головоньки…”
Колисковi здавна привертали увагу письменникiв i поетiв. Всi вони
зростали пiд материнську колискову пiсню. I чи не саме ця колискова
вклала в їхнi душi спроможнiсть творити, чи не сила материнської пiснi
проросла пагiнцями поетичного таланту:
Коли м’який, ласкавий тихий вечiр
Лягає спати у траву шовкову,
Сон нiжний землю обiйма за плечi –
Тодi я чую неньки колискову.
Або:
Мене там мати сповивала,
I сповиваючи, спiвала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину.
А яка чудова “Колискова” у Лесi Українки:
Мiсяць яснесенький
Промiнь тихесенький
Линув до нас
Спи ж мiй малесенький,
Пiзнiй-бо час.
Не обiйшли увагою цей жанр i композитори: мелодiями колискових пiсень
захоплювалися С. Гулак-Артемовський, I. Колесса, К. Квiтка.
Повиростають дiти, покинуть батькiвську домiвку, полинуть у свiти,
будуть у них свої дiти, посрiблить їм скронi сивина, але назавжди
бринiтиме у їхнiх душах найнiжнiшою мелодiєю чарiвна, сповнена безмежної
любовi i ласки, мамина колискова пiсня, в якiй i радiсть, i бiль, i
тривога, й надiя, i найсвятiша любов материнська:
Днi дитинства, наче плин води…
Пролiта дитинство, та у спадок
Зостається материна пiсня, повна згадок,
Пам’ять зостається назавжди!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
